Реферат: Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ САНАЦІЇПІДПРИЄМСТВ

Найдієвішим засобом запобіганнябанкрутству підприємства є фінансова санація. У чому полягає сутністьфінансової санації підприємств ?

Термін «санація» походить відлатинського «sапаrе» — оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття яксистему заходів, здійснюваних для запобігання банк­рутств промислових,торговельних, банківських монополій, ви­значаючи, що санація може відбуватисязлиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішоюкомпанією; ви­пуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капі­талу;збільшенням банківських кредитів і наданням урядових

субсидій; перетворенням короткостроковоїзаборгованості в дов­гострокову; повною або частковою купівлею державою акційпідприємства, що перебуває на межі банкрутства1.

Вважаємо, що наведене в словникутлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходівне є до­статньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означаєоздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кри­зи. Наведенийперелік заходів є неповним і не розкриває принци­пових методологічних підходівдо вибору тих чи інших форм са­нації.

Деякі з вітчизняних авторів (наприклад, І.А. Бланк) із санаці­єю ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровленняпідприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридич­них чи фізичнихосіб і спрямованих на попередження оголошен­ня підприємства-боржника банкрутомі його ліквідації2. Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізаціявнутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровленнябудь-якого підприємства.

М. І. Титов у монографії, присвяченійматеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати такеза­конодавче визначення санації: санація — це оздоровлення не­спроможногоборжника, надання йому фінансової допомоги з бо­ку власника майна, кредиторівта інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих напідтримку діяль­ності боржника і запобігання його банкрутству3.

Це визначення також тяжіє до розуміннясанації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.

Згідно із Законом України «Пробанкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторіві виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами,у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначенихвимог та виконання відповідних зо­бов'язань. Отже, згідно з таким підходомсанація за своєю право­вою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте зцим аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році,розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разісанація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадженнясправи про банкрутство з метою запобігання лікві­дації боржника і спрямованихна оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязіабо частково ви­мог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів такапіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.Досудова санація — система заходів щодо відновлен­ня платоспроможностіборжника, здійснюваних власником бор­жника, інвестор, з метою запобігати йоголіквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських,управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових за­ходіву межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні.

Своє тлумачення поняття «санація» має іНаціональний банк України: режим фінансової санації — це система непримусових іпримусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідногорівня протягом визначеного періоду з метою від­новлення ліквідності таплатоспроможності й усунення пору­шень, які призвели комерційний банк дозбиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цихпорушень1.

У Законі України «Про страхування» мизнаходимо також «оригінальне» тлумачення терміна «санація». Згідно із цим Зако­номпримусова санація страхової компанії передбачає:

· проведення комплексної перевіркифінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язковоїаудиторської перевірки;

· встановлення заборони на вільнекористування майном стра­ховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволуКомітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

· встановлення обов'язкового для виконанняграфіка здійс­нення розрахунків зі страхувальниками;

· прийняття рішення про ліквідацію абореорганізацію страхо­вика.

На нашу думку, зазначений підхід дорозуміння сутності са­нації є надто одностороннім і не витримує жодної критики.

Із наведеного широкого спектра думок щодосутності понят­тя санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібратив себе раціональне зерно кожного з наведених варіантів. На нашу думку, такимможна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н.Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведенняпід­приємств із фінансової кризи: санація — це система фінансо­во-економічних,виробничо-технічних, організаційно-право­вих та соціальних заходів, спрямованихна досягнення чи від­новлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості іконкурентоспроможності підприємства-боржника в довго­строковому періоді. Тобтосанація — це сукупність усіх мож­ливих заходів, які здатні привестипідприємство до фінансового оздоровлення.

Подане визначення втілює комплекснийпідхід до розглядува­ного поняття, є універсальним і всебічно висвітлюєекономічну сутність санації підприємств. Пропоноване визначення санаціїунаочнює рис. 1.3. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувативиди заходів, які проводяться в межах фінансо­вого оздоровлення суб'єктів господарювання.

Особливе місце у процесі санації посідаютьзаходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансовівідносини, що виникаютьу процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерелоздоровлення підприємств.

Джерелами фінансування санації можуть бутикошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній абобезпо­воротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточнихзбитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збережен­ня ліквідностій платоспроможності підприємств, скорочен­ня всіх видів заборгованості,поліпшення структури оборот­ного капіталу та формування фондів фінансовихресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічногохарактеру.

Санаційні заходи організаційно-правовогохарактеру спря­мовані на вдосконалення організаційної структурипідприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості мене­джменту,звільнення підприємства від непродуктивних виробни­чих структур, поліпшеннявиробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контекстірозрізняють два види санації.

1. Санація зі збереженням існуючогоюридичного статусу підприємства-боржника.

2. Санація зі зміноюорганізаційно-правової форми та юриди­чного статусу санованого підприємства(реорганізація).

Виробничо-технічні санаційнізаходи пов'язанінасамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшеннямпростоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічногочасу, поліпшенням якості продукції та знижен­ням її собівартості,вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацієюсанаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана,як правило, зі ско­роченням зайвого персоналу, велике значення маютьсанацій­ні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фі­нансовогооздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разізвільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні.Саме тому слід вести помір­ковану політику звільнення у взаємозв'язку ізреалізацією соці­ального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені та­кізаходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук іпропозиція альтернативних робочих місць, до­даткові виплати з безробіття,надання звільненим працівникам позик тощо.

На практиці досить часто із санацією ідентифікується по­няття«реструктуризація». Реструктуризація суб’єкта госпо­дарювання — цепроведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів,спрямованих на змі­ну його структури, системи управління, форм власності,організаційно-правових форм, які здатні відновити прибут­ковість,конкурентоспроможність та ефективність виро­бництва.

Можна стверджувати, що «санація» є ширшимпоняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно розпочинати наранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причинстратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе якреструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості таконкурентоспроможності), так і заходи фінан­сового характеру (спрямовані навідновлення ліквідності та пла­тоспроможності).

В економічній літературі часто згадуєтьсяконцепція швидко­го виявлення фінансової кризи та радикальних санаційних дій(«Primat des Handelns»). Прихильники цього напрямку (здебіль­шогоекономісти-практики) не враховують, що в разі його вибору не залишається часудля досконалого дослідження причин кризи та розробки оптимальної санаційноїстратегії. На противагу цим поглядам теоретики додержують думки, що цейтнот упідготовці санаційних заходів — основний фактор майбутніх невдач, оскількивтрачається шанс для розробки імпровізованих та гнуч­ких дій.

На методита форми проведення санації вплинули розвиток економічної теорії; еволюція ролідержави як регулятора ринко­вої економіки; макроекономічні зміни в країнахколишнього со­ціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформа­ційнийспад; нові підходи до приватизації (реприватизації) підприємств. Вивчаючи теоретичнуі практичну базу санації під­приємств, ознайомлюємося з основними проблемами,що станов­лять предмет досліджень зарубіжних економістів у цій галузі.Предметом дискусій провідних учених Німеччини, США, Вели­кобританії є питання,пов'язані з методами прогнозування банк­рутства підприємств, класифікацієюфінансових джерел санації та послідовністю їх мобілізації; змістом контролінгусанації, по­рядком проведення санаційного аудиту; формами та розмірамидержавної фінансової підтримки підприємств; санаційними пріо­ритетами;швидкістю фінансового оздоровлення; приватизацій­ними аспектами санаціїпідприємств тощо.

КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ

Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблемисанації та банкрутства підприємств. Відмінності пояснюються особливостямиекономічного й соціального розвитку, принципа­ми побудови національнихфінансових систем та їх складових — фінансів підприємств. Цілісний погляд наетапи проведення фі­нансового оздоровлення окремого підприємства являє собоютак звана «класична модель санації», яка широко використовується як основа длярозробки механізму фінансової санації суб'єктів господарювання у країнах зрозвиненою ринковою економікою.

Згідно з класичною моделлюсанації, функціональна схема якої зображена на рис. 1.5, процесфінансового оздоровлення підпри­ємства починається з виявлення (ідентифікації)фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідковогоаналізу фінансової кризи. На підставі поданої інформації (первиннібухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фі­нансові плани тощо)визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, ЇЇ глибина таякість фінансового стану фірми.

У рамках аналізу здійснюється експертнадіагностика фінансо­во-господарського стану підприємства, аналізуються йогосильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідковогоаналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційнуспроможність підприємства, доцільність чи недоці­льність санації відповідноїгосподарської одиниці. Якщо виробни­чий потенціал підприємства зруйновано,ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймаєтьсярішен­ня про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання.

У противному разі санація означатиме лишевідстрочку в часі лікві­дації підприємства і нічого окрім додаткових збитківдля власників га кредиторів не принесе. Ліквідація може здійснюватися на доб­ровільнійоснові та у примусовому порядку.

Добровільна ліквідаціяпідприємства-боржника — це про­цедура ліквідації неспроможного підприємства, яказдійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди,укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролемкредиторів.

Примусова ліквідація підприємства — це процедура ліквіда­ціїнеспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (якправило, у процесі провадження справи про банкрутство).

У разі, якщо підприємство має реальнуможливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, володієдостат­ньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту товарів,виробництво продукції відповідає пріоритетним напрям­кам економіки країни, топриймається рішення про розробку са­наційної концепції з метоюпроведення фінансового оздоровлен­ня з одночасним визначенням цільовихорієнтирів. Чим раніше на санаційно спроможному підприємстві розпочнетьсясанація, тим більші шанси на її кінцевий успіх.

У разі прийняття рішення на користьсанації слід здійснити не­відкладні заходи щодо поліпшення ліквідності,платоспроможнос­ті підприємства та оптимізації структури капіталу в бікзменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Ідеться про реалізацію такзваної першочергової (Crash) програми. Даною програмою можуть бути передбаченітакі санаційні заходи: лізинг замість ку­півлі, зворотний лізинг, факторинг,заморожування інвестицій, збільшення власного капіталу, пролонгаціязаборгованості, акції з розпродажу товарів за зниженими цінами та деякі інші.

Окремим аналітичним блоком укласичній моделі є форму­вання стратегічних цілей і тактики проведення санації.Привизначенні цілей санації слід враховувати, що кожне підприємст­во має обмеженіресурси, обмежені можливості збуту продукції та має здійснювати свою діяльністьу рамках правового поля держави, в якій воно розташоване. Цілі мають бутиреальними та піддаватися кількісному (чи якісному) вимірюванню. Головноюстратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства вдовгостроковому періоді. Для досягнення цієї ме­ти слід узгодити тактичні цілі,а саме:

• сферудіяльності, асортимент продукції та її споживачів;

· основні вартісні цільові показники(виручка, прибуток, лікві­дність тощо);

· соціальні цілі.

Лише за умови досягнення консенсусу щодотактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна до­сягтиголовної стратегічної мети санації.

Стратегія являє собою узагальнену модельдій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації тарозподілу ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегіїне відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненнідовгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високурентабельність. Суть стратегії поля­гає у виборі найкращих варіантів розвиткуфірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Згідно з обраною стратегією розробляєтьсяпрограма санації, яка являє собою послідовний перелік основних етапів тазаходів, що передбачається здійснювати в ході фінансового оздоровленняпідприємства. Конкретизація програмних заходів здійснюється в плані санації.Програма формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи,аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення сторонньогокапіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделісанації є її проект, який розробляється на базі санаційної програми і містить усобі техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансовихресурсів, необхідних для досягнення стратегічних ці­лей, конкретні графіки та методимобілізації фінансового капіта­лу, строки освоєння інвестицій та їх окупності,оцінку ефектив­ності санаційних заходів, а також прогнозовані результативиконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу єкоординація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджментпідприємств має своєчасно виявляти та використовувати нові са­наційні резерви,а також приймати об'єктивні кваліфіковані рі­шення для подолання можливихперешкод при здійсненні оздо­ровчих заходів. Відчутну допомогу тут може надати опера­тивнийсанаційний контролінг, який синтезує в собі інформа­ційну, планову,консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційногоконтродінгу є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень тапідготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подоланнядодаткових перешкод.