Реферат: Економічний аналіз

Варіант № 7

1. Аналіз використання плану виробництва,показники обсягу виробництва, їх взаємозв’язок. Привести приклади аналізу.

Планування – процеснаукового передбачення ходу розвитку і шляхів здійснення виробництва, цесвідомо підтримувана збалансованість і пропорційність виробництва. Планування –найважливіша функція управління. Планування націлене не тільки на зниженнявитрат виробництва, але, головним чином, на створення різноманітногоасортименту продукції, що враховує різні потреби покупців.

Сутністьпланування полягає в обгрунтованому визначенні на встановлений періодосновних напрямків і пропорцій розвитку виробництва, з урахуванням матеріальнихджерел його забезпечення і попиту ринку. Планування – процес прийняття іпрактичного здійснення управлінських рішень, воно спрямовано на подолання недетермінованого характеру економічного розвитку. Планувати можливо ті процеси,котрими людина і суспільство мають змогу управляти.

Прогноз – науковарізноманітна гіпотеза, обгрунтоване припущення про характер протіканняекономічних процесів у майбутньому і майбутній стан економічної системи.Прогноз охоплює всі явища і процеси, які слабко управляються і некеровані,котрі не піддаються плануванню (демографія, погодні умови, запаси кориснихкопалин тощо). Прогнозування – формування можливих передумов прийняття рішень.Прогноз – передплановий документ, що фіксує ймовірний ступінь досягненняпоставленої мети в залежності від масштабу і способу майбутніх дій. Прогнози, складенів декількох варіантах дозволяють при розробці планів вибрати оптимальнийваріант економічного розвитку. План і прогноз – це стадії розробкигосподарських планів, що взаємно доповнюють один одного.

Ринковий погляд на планування формується на основінаступних принципів:

1. Демократизація планування– означає, що планово-управлінські рішення повинні формуватися знизу напідприємстві, не на директивній, а на індикативній основі.

2. Первинність форм власності – означає, що право планування об'єктів власності належить,насамперед,  власнику, котрий так само вправі делегувати цю функцію іншиморганам, що планують від його імені.

3. Науковістьпланів – означає використання при розробці планів об'єктивних економічнихзаконів і системи прогресивних науково-обгрунтованих норм і нормативів,досягнень науки і техніки і передового досвіду.

4. Соціальна спрямованість планів.

5. Єдність іорганічний зв'язок перспективного, середньотермінового, поточного йоперативного планування.

6. Комплексністьпланів – означає, охоплення плануванням усіх боків  діяльності підприємства івзаємозв'язок планів діяльності всіх цехів підприємства.

7.  Оптимальністьпланів – з декількох варіантів плану вибирається оптимальний, на основімаксимуму прибутку і мінімуму витрат.

Системапланів підприємства:

/>

Стратегічне планування(10-15 років). Мета – комплексне наукове обгрунтування проблем, з котрими можезіштовхнутися фірма в майбутньому періоді і на цій основі розробити показникирозвитку підприємства на плановий період. На основі взаємозв'язку перспектив іцілей розробляється стратегія підприємства.

Довгострокове планування(10-15 років). Засновано на методі екстраполяції – використання динамікипоказників минулого періоду і на основі постановки оптимістичних цілей(підвищення показників на майбутній період). Складова частина стратегічногоплану. Довгострокові плани націлені на вирішення самостійних проблем стратегіїфірми.

Середньострокове планування (5років). Передбачає розробку заходів, спрямованих на досягнення цілей, щонамічені довгостроковими програмами. Формулюються основні завдання на 5-річнийперіод. Містить кількісні показники.

Поточне (бюджетне) планування (1рік з розбивкою по кварталам). Має детальний характер і розробляється пофункціональних підрозділах у вигляді кошторисів. Сукупність кошторисів цехіввідображається у вигляді єдиного річного бюджету або фінансового планупідприємства. Основа бюджету – прогноз продажів і розрахунок витратвиробництва.

Оперативне планування(термін: зміна, доба, декада, місяць). Детальні плани для вирішення конкретнихпитань діяльності підприємства. Мають вузьку спрямованість, високу деталізацію.

Воперативному плануванні виробництва в залежності від розроблювальних показниківзастосовуються такі основні методи, як об'ємний, календарний, а також їхнірізновиду: об'ємно-календарний і об'ємно-динамічний. Одні з них дозволяютьпланувати діяльність підприємства в цілому, інші – діяльність структурнихпідрозділів підприємства. Нижче я хочу привести їхню коротку характеристику.

Об'ємнийметод призначений для розподілу річних об'ємів виробництва і продажупродукції підприємства по окремих підрозділах і більш короткимтимчасовим інтервалам – квартал, місяць, декада, тиждень, день, година. Цейметод передбачає не тільки розподіл робіт, але й оптимізацію використаннявиробничих фондів і, в першу чергу, технологічного устаткування і складальнихплощ за планований інтервал часу. З його допомогою формуються місячні виробничіпрограми основних цехів і плануються терміни випуску продукції або виконаннязамовлення в усіх випускаючих підрозділах підприємства.

Календарнийметод застосовується для планування конкретних тимчасових термінівзапуску і випуску продукції, нормативів тривалості виробничого циклу івипереджень виробництва окремих робіт щодо випуску головних виробів,призначених для реалізації на відповідному ринку продукції. Даний методгрунтується на використанні прогресивних норм часу для розрахунку виробничихциклів виготовлення окремих деталей, планованих комплектів продукції івиконання складальних процесів. У свою чергу, виробничий цикл основного виробуслужить нормативною базою для формування проектів місячних виробничих програміншим випускаючим цехам і ділянкам підприємства.

Об'ємно-календарнийметод дозволяє планувати одночасно терміни й об'єми виконуваних напідприємстві робіт у цілому на передбачений період часу – рік, квартал, місяцьі т.д. З його допомогою розраховується тривалість виробничого циклу випуску іпостачання продукції на ринок, а також показники завантаження технологічногоустаткування і складальних стендів у кожному підрозділі підприємства.Цей метод можна використовувати для розробки місячних виробничих програм яквипускаючих, так і  цехів ділянок, що не випускають.

Об'ємно-динамічнийметод передбачає тісну взаємодію таких планово-розрахункових показників,як терміни, об'єми і динаміка виробництва продукції, товарів, послуг. В умовахринку цей метод дозволяє найбільш повно враховувати об'єми попиту і виробничіможливості підприємства і створює планово-організаційні основи оптимального використаннянаявних ресурсів на кожному підприємстві. Він припускає побудовупланів-графіків виконання замовлень споживачів і завантаження виробничихділянок і випускаючих цехів.

Плануваннявиробничої  потужності підприємства (ПВП).

В основу розрахунку виробничої програми підприємствазакладається середньорічна виробнича потужність (П) головноговиробничого устаткування. ПВП – максимально можливий річний об'ємвипуску продукції в асортименті і номенклатурі встановленими планом принайбільш повному використанні виробничого обладнання і площ в умовахраціональної техніки, технології й організації виробництва.

При  плануванні ПВП розраховують вхідну, вихідну ісередньорічну ВП (виробничу потужність).

Вхідна потужність(Пв) – визначається на початку планового періоду на основі даних по наявномуголовному виробничому обладнанню.

Вихідна потужність(Мви) – визначається на кінець планового періоду з урахуванням намічених планомвведення додаткового обладнання, модернізації, реконструкції діючогоустаткування і вибуття устаткування в зв'язку зі списанням.

Мви = Мв + Мд + Мм – Мл,

де: Мд – приріст ВП у зв'язку з капітальним будівництвомі введенням додаткового устаткування;

      Мм – приріст ВП у результаті модернізації іреконструкції діючого устаткування й удосконалювання технології виробництва;

      Мл – зменшення ВП у результаті ліквідації об'єктіві списання обладнання.

Середньорічна ВПрозраховується з урахуванням введення і вибуття виробничого устаткуванняпротягом року:

Мср. м. = Мв + (Мді*Тді) / 12 + (Ммj*Тдj) / 12 — (Млі*Тлі) / 12,

де: Мді, Ммj, Млі – приріст ВП у результаті введеннядодаткового устаткування, модернізації діючого устаткування і зменшення ВП урезультаті списання устаткування;

       Тді, Тдj, Тлі – число повних місяців роботидодаткового і модернізованого устаткування з моменту введення в і-тому і j-томумісяцях до кінця року і ліквідованого устаткування з початку року до моментуйого списання в і-тому місяці; n, m – кількість місяців введення додаткового імодернізованого устаткування, к – кількість місяців вибуття устаткуваннявпродовж року.

Середньорічна ПВП або обладнання:

Мср. м.=  Nci*Пі*Ткді*Кеі,

де: Пі – добова продуктивність одиниці устаткування і-говиду;

      Nci – середньорічна кількість одиниць обладнанняі-го виду;

      Ткді – календарний фонд часу одиниці устаткуванняі-го виду;

      Кеі – коефіцієнт екстенсивного використанняустаткування і-го виду.

ВП розраховується по всій продукції підприємства. Приплануванні ВП велике значення має аналіз і встановлення оптимальних показниківекстенсивного й інтенсивного використання головного виробничого устаткування.

Показники використання ВП:

1)     Коефіцієнт екстенсивного використанняустаткування (Ке) характеризує використання устаткування в часі й визначаєтьсявідношенням ефективного фонду робочого часу устаткування (Тр) до календарногофонду часу (Ткд):

                       Ке = Тр / Ткд.

2)     Коефіцієнт інтенсивного використанняустаткування характеризує використання устаткування по потужності, визначаєтьсяяк відношення фактичної продуктивності обладнання (Пф) у визначені одиниці часудо проектної або максимально  можливої продуктивності в цю же одиницю часу(Пmax, Ппр):

                       Кі = Пф / Ппр, Пmax.

3)     Коефіцієнт інтегрального використання устаткування характеризуєвикористання устаткування в часі і по потужності:

                             До= Ке *Кі.

Приклад. Планування обсягувиробництва.

У підприємства є ретроспективні даніпро об'єми виробництва за 1990– 2000 роки. Потрібно визначити очікуваний обсягвиробництва в 2005 році.

Таблиця

Вихідні дані

Рік

Обсяг виробництва, тис. грн.

Абсолютна зміна обсягів виробництва, тис. грн.

1990 240 - 1991 250 250-240=10 1992 320 320-250=70 1993 350 350-320=30 1994 390 390-350=40 1995 410 410-390=20 1996 430 430-410=20 1997 470 470-430=40 1998 480 480-470=10 1999 500 500-480=20 2000 550 550-500=50

Заминулі періоди намітилася тенденція зростання обсягів виробництва, значить у2005 році варто очікувати збільшення обсягів виробництва від досягнутогозначення.

Визначимоабсолютне відхилення обсягів виробництва, використовуючи ланцюговий метод.

Визначимосумарну зміну обсягів виробництва за весь період:

ΔQΣ =10+70+30+40+20+20+40+10+20+50=310 тис. грн.

Визначимо середньорічний приріст обсягів виробництва – 310/11 =28,2 тис. грн.

Цезначення показує, що обсяг виробництва в кожному році збільшувався в середньомуна 28,2 тис. гривень на рік.

Обсягвиробництва 2005 року складе:

      __

Q2005=Q2000+n'·ΔQ

Q2005=550+5·28,2=691тис. грн.

Отримане значення не зручно використовувати, тому що воно невраховує можливий розкид показників. Бажано знати граничний діапазон коливаньобсягів виробництва.

Відповіднодо розрахунків середній обсяг виробництва в 2005 році буде коливатися від 649,2тис. гривень до 732,8 тис. гривень.

Визначимо графічно можливу тенденцію розвитку виробництва(побудуємо графік).

Відповідно до побудованого графіка обсяг виробництва фірми складеблизько 691 тис. гривень.

Діапазон коливань обсягу виробництва складе від 663 тис.карбованців до 719 тис. карбованців.

2. Аналіз рівня використання матеріальнихресурсів у виробництві.

Недолікив постачанні, зменшенні об'ємів матеріалів у поточних запасах можуть увизначеній мірі компенсуватися їхньою економією в процесі виробництва. Інавпаки, перевитрати матеріальних ресурсів і їхнє використання не за прямимпризначенням сприяють невиконанню плану виробництва продукції при загальномузадовільному матеріальному постачанні.

Аналізвикористання норм і витрат матеріалів і інших ресурсів є одним з  основнихпитань аналізу виробництва. Вивчаючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів,варто враховувати що головні причини, які обумовлюють поступове їхнє зниженнянаступні:

— конструктивні поліпшення виробів, у тому числі спрощення;

— вдосконалення технологій виробництва;

— повторневикористання відходів виробництва;

— коректування рецептур;

— зменшення частини кінцевого браку продукції;

— зміна якості матеріалів (сировини), що використовуються в процесі виготовленняпродукції;

— інші.

Підчас аналізу слід оцінити обгрунтованість самих норм, своєчасність їхньогоперегляду. Сучасне нормативне господарство це важлива умова для ощадливоговикористання ресурсів. Тому аналіз якості норм і способів їхнього формуваннядопомагає уникнути витрат ресурсів і, тим самим, підвищує ефективність роботипідприємства.

При проведенні аналізу дуже частозустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевленнясобівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їхньогозовнішнього вигляду й ін. Але в більшості випадків мають місце так званівимушені заміни, що не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Ці заміни абообумовлені відсутністю деяких матеріалів, взагалі, або у визначений період, абовикликані здешевленням виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни маютьімпульсивний характер і недостатньо обгрунтовані, внаслідок чого, вонипогіршують якість виробленої продукції, репутацію фірми. Тому при великійкількості замін матеріалів, слід в цілому негативно оцінювати такий станвикористання ресурсів і організацію управління на підприємстві.

Дляхарактеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовуєтьсясистема узагальнюючих і окремих показників.

Доузагальнюючих показників відносяться прибуток на гривню матеріальнихвитрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпівзростання об'єму виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальнихвитрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача визначаєтьсяділенням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цейпоказник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції зкожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива,енергії і т.д.).

Матеріалоємністьпродукції – відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленоїпродукції – показує, яку кількість матеріальних витрат необхідно здійснити абояка кількість витрат фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнтспіввідношення темпів зростання об'єму виробництва і матеріальних витрат визначаєтьсявідношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальнихвитрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі йодночасно розкриває чинники її зростання.

Питомавага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношеннямсуми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динамікацього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнтматеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат допланової, перерахованої на фактичний об’єм випущеної продукції. Він показуєнаскільки ошадливо використовуються матеріали в процесі виробництва,  чи немаєїхньої перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництвопродукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалисябільш ошадливо.

 Окреміпоказники матеріалоємності застосовуються для характеристики ефективностівикористання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиноємність,металоємність, паливоємність, енергоємність і ін.), а також для характеристикирівня матеріалоємності окремих виробів.

Питомаматеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні (відношеннявартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), такі в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості абомаси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво одного виду продукції докількості випущеної продукції цього виду).

Основнаувага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницюпродукції і пошуку резервів її скорочення.Кількість витраченихматеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунокякості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва,організації матеріально-технічного постачання і виробництва, кваліфікаціїпрацівників, зміни норм витрати, відходів і втрат і т.д. Ці причинивстановлюються по актах про впровадження заходів, повідомлень про змінунормативів витрат від упровадження заходів і ін.

Вартістьсировини і матеріалів залежить також від їхньої якості,внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку зінфляцією, транспортно-заготівельних витрат і ін.

Впливефективності використання матеріальних ресурсів на об’єм виробництва продукції можна визначитиз різним ступенем деталізації. Чинниками першого рівня є зміна сумивикористаних матеріальних ресурсів і ефективності їх використання:

ВП =МВ´МВІ,          ВП= МВ / МЕ,

де МВ- витрати матеріальних ресурсів на виробництва продукції;

   МВІ — матеріаловіддача.

Длярозрахунку впливу чинників на об’єм випуску продукції за першою моделлю можназастосовувати методи ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відноснихрізниць, індексні й інтегральний методи, а за другою моделлю – тільки прийомланцюгової підстановки або інтегральний метод.

Якщовідомо через що змінилася матеріаловіддача (матеріалоємність), неважкопідрахувати, як змінився випуск продукції. Для цього необхідно збільшенняматеріаловіддачі за рахунок і-го чинника помножити на фактичну сумуматеріальних витрат. Зміна об'єму виробництва продукції за рахунок чинників, щовизначають матеріалоємність, встановлюється за допомогою прийому ланцюговоїпідстановки.

Одним з показників ефективності використання матеріальнихресурсів є прибуток на гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівняпозитивно характеризує роботу підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчитидинаміку даного показника, виконання плану за його рівнем, провестиміжгосподарські порівняння й установити чинники зміни його величини. Для цьогоможна використовувати наступну факторну модель:

П/МВ= (П/В)х(В/ТП)х(ТП/МВ), або

П/МВ= (П/В)х((В/ТП): (МВ/ТП)), або

П/(ДВхМВ)= (П/В): ((МВхДВ)/В),

де П/МВ- прибуток на гривню матеріальних витрат;

   ТП/МВ– матеріаловіддача;

   МВ/ТП- матеріалоємність;

              МВ´ДВ - матеріальнівитрати у вартості реалізованої продукції.

Задача1.

Таблиця 1

Показники

План

Звіт

Виконання

Відсоток

Запуск готової продукції в т.ч. по асортименту: 32300 32500 200 0,62% Виріб А 10140 9890 — 250 — 2,46% Виріб Б 6650 6780 130 1,95% Виріб В 11200 11000 -200 — 1,79% Виріб Г 4310 4830 520 12,06% Реалізація готової продукції 33100 32800 -300 — 0,91%

1.Виконання плану з випуску продукції: перевиконано на 200 (0,62%);

Виконання плану з обсягу реалізаціїпродукції: не виконано на 300 (0,91%).

Такимчином, план з випуску продукції перевиконано на 0,62%, але не вся продукціябула реалізована – не реалізовано 0,91% від плану.

2.Виконання завдань по асортименту відображено в таблиці.

Виріб А: не виконано на 250 (2,46%);

Виріб Б: перевиконано на 130 (1,95%);

Виріб В: не виконано на 200 (1,79%);

Виріб Г: перевиконано на 520(12,06%).

3. Планз випуску продукції перевиконано на 0,62%, але не вся продукція булареалізована – не реалізовано 0,91% від плану. Різниця у відсотках пояснюється:по-перше, наявністю готової продукції на складі (тобто, реалізується не тількипродукція, вироблена в плановому періоді); по-друге, не вся вироблена вплановому періоді продукція реалізується в цьому ж періоді.

4.Вплив факторів: Основні фактори, що впливають на обсяг реалізації продукції –це обсяг виробництва, швидкість реалізації, ціна реалізації. Чим більше обсягвиробництва, швидкість реалізації та ціна реалізації тим більше обсягреалізації готової продукції.

5.Основний висновок: збалансування обсягу виробництва за всім асортиментом.Пропозиції: 1) забезпечити виконання плану по всьому асортименту продукції, щовипускається; 2) оптимізувати роботу складу та торгових агентів; 3) визначитита використовувати оптимальну ціну реалізації продукції ( у співвідношенні докількості продажів).

Задача2.

Таблиця 2

Показники

План

Звіт

Виконання

Відсоток

1. Товарна продукція в оптових цінах підприємства (тис. грн.) 16610 16850 240 1,44% 2. Середня кількість ПВП 1400 1365 — 35 — 2,5% 3. В тому числі робітників 1190 1182 — 8 — 0,67% 4. Загальна кількість відроблених робітниками людино-днів (тис.) 362 351 — 11 — 3,03% 5. Загальна кількість відроблених робітниками людино-годин (тис.) 2720 2680 — 40 — 1,47%

1. За товарноюпродукцією: перевиконано на 240 тис. грн. (1,44%);

За середньою кількістю ПВП: невиконано на 35 чол. (2,5%);

За кількістю робітників: не виконанона 8 чол. (0,67%);

За загальною кількістю відробленихробітниками людино-днів: не виконано на 11 тис. людино-днів (3,03%);

За загальною кількістю відробленихробітниками людино-годин: не виконано на 40 тис. людино-годин (1,47%).

2. Продуктивністьпраці одного працюючого за рік:

за планом: Пп.рік = 16610/1190 = 13,96 тис. грн.

          фактично: Пф. Рік =16850/1182 = 14,26 тис. грн.

Відсоток виконання плану: 102,14%.

Продуктивністьпраці одного працюючого за день:

за планом: Пп.день = 16610/362000 = 0,0459 тис. грн. = 45,9 грн.

          фактично: Пф. день =16850/351000 = 0,0480 тис. грн. = 48,0 грн.

Відсоток виконання плану: 104,58%.

Продуктивністьпраці одного працюючого за годину:

за планом: Пп.год. = 16610/2720 = 6,11 грн.

          фактично: Пф. год. =16850/2680 = 6,29 грн.

Відсоток виконання плану: 102,94%.

Різниці у відсотках пояснюються різним виконанням плану пообсягу товарної продукції, загальній кількості відпрацьованих людино-днів та позагальній кількості відпрацьованих людино-годин.

3. а)Чим більше чисельність робітників, тим більше випускається товарної продукції;

б) Чим більше кількість днів,відроблених одним робітником, тим більше випускається товарної продукції;

в) Чим більше тривалість робочоїзміни, тим більше випускається товарної продукції;

г) Чим більше годинна виробіткаробітника, тим більше випускається товарної продукції.

4.При збільшенні чисельності робітників на 1 обсяг виробництва може збільшитисьна 14,26 тис. грн. на рік.

При збільшенні кількості днів відроблениходним робітником на 1 обсяг виробництва може збільшитись на 48 грн.

При збільшенні тривалості зміни на 1годину обсяг виробництва може збільшитись на 6,29 грн. за зміну.

При збільшенні годинної виробіткиробітника на 1 грн. обсяг виробництва може збільшитись на 2680*7,29 = 19537,2тис. грн. за рік.