Реферат: Загальна рівновага конкурентних ринків
Реферат змікроекономіки
«Загальна рівновагаконкурентних ринків»
Досіми вивчали різні характеристики окремих ринків продуктів і ресурсів, аналізувалиумови рівноваги як для ринків, так і для окремих економічних агентів (домогосподарств,підприємств і т. п.). Тобто ми займалися аналізом часткової рівноваги:щодо окремих ринків — це вивчення рівноважних цін та обсягів продукції підвпливом тих факторів, які діють лише для даного ринку.
Однакринки є взаємозалежними і вся їх чисельність переплітається в надзвичайноскладну ринкову систему. І ця система теж прагне рівноваги, але значно більшзагального характеру. Загальна ринкова рівновага передбачає формуваннярівноважної ціни та рівноважного обсягу продукції на даному ринку з урахуваннямзмін рівноважного стану на всіх інших ринках. Можна вважати, що стан загальноїринкової рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги навзаємопов’язаних ринках факторів і продукції (див. рис. 1).
Прианалізі загальної рівноваги рівноважні ціни та обсяги встановлюються з урахуваннямефекту зворотного зв’язку, який відображає зміну часткової рівноваги наданому ринку в результаті змін, що відбулися на суміжних ринках під впливомпервісних змін на даному ринку.
Очевидно, що при аналізі загальної рівноваги головна увага маєприділятися вивченню взаємозалежності (взаємодоповненості та взаємозамінності)різних товарів. У зв’язку із цим найпростіший аналіз має передбачати як мінімумчотири етапи:
1) первинна зміна на даному ринку;
2) зміни на ринках товарів-субститутів;
3) зміни на ринках товарів-комплементів;
4) ефект зворотного зв’язку.
/>
Рис. 1.Приклад взаємозв’язків ринків
Поняття«загальна ринкова рівновага» тісно пов’язано із ефективністю розміщення ресурсівв економічній системі на стадіях виробництва, обміну та споживання. Ефективнимвважається таке розміщення, коли жоден з ресурсів не витрачається марно. Але якщоможливий такий перерозподіл ресурсів, коли будь-який економічний агент може покращитисвоє становище без погіршання становища будь-кого іншого, тоді при попередньомурозміщенні ресурсів мало місце певне марнотратство й ефективність розміщення недосягалася. Такий підхід базується на понятті «ефективність», запропонованомуіталійським економістом Вільфредом Парето наприкінці XIX ст. Розглянемо базовіелементи Парето-ефективного розподілу ресурсів щодо основних стадійсуспільного виробництва.
Ефективністьпри обміні обумовлена, насамперед, граничними нормами заміщення, які притаманніучасникам мінових (торгових) операцій. До тих пір, поки ці норми різняться міжсобою, існує можливість взаємовигідного обміну й підвищення ефективності.Розподіл товарів є ефективним тоді, коли граничні норми заміщення міжбудь-якими парами товарів однакові для всіх споживачів, тобто подальшепродовження мінових операцій призведе до зниження ефективності розподілу.
Умовиефективності обміну у формалізованому вигляді можна представити таким чином.Два споживачі С і П шляхом взаємообміну міняють кількості придбаних товарів Аі В доти, поки співвідношення цін на них не дорівнюватиме їхнімграничним нормам заміщення товару А товаром В:
/>. (1)
Якщо розглядати споживання товару В як еквівалент грошовихвитрат (З) на придбання всіх інших товарів, крім товару А, то можнасформулювати такі умови ефективності:/>. (.2)
Прицьому можна визначити суму грошей (З), яку споживачі С і П можуть залучити длядодаткової кількості товару А. Значення /> або/> характеризує певну сумугрошей, призначену для придбання інших товарів, яку потрібно спрямувати длядодаткової одиниці товару А.
Аналогічні підходи застосовуються і при аналізі ефективностірозподілу ресурсів у виробництві, але тут вивчаються, відповідно, граничнінорми технічного заміщення.
Для дослідження ефективності як обміну, так і виробництва можебути застосована діаграма Еджворта, названа так на честь англійськогоекономіста Френсіса Еджворта. При побудові діаграми відбувається накладеннядвох карт ізоквант (кривих байдужості), початки координат яких розташовані одинпроти одного, в результаті чого створюється замкнутий простір, що має назву коробкиЕджворта. На рис. 2 за допомогою діаграми Еджворта розглядаються варіантирозподілу ресурсів (капітал і праця) для виробництва двох товарів А та В.
/>
Рис. 2. Діаграма Еджворта
Лише ті комбінації факторів виробництва, які відповідають умовам дотикудвох ізоквант у коробці Еджворта, означають варіанти ефективного розподілуресурсів. Це досягається в разі рівності кутів нахилу ізоквант, тому формальноюознакою ефективного розподілу виробничих факторів є рівність граничних нормтехнічного заміщення:
/>. (.3)
Такихваріантів може бути безліч. Якщо об’єднати певну кількість точок, кожна з якихвідповідає технічно ефективним варіантам використання ресурсів, то отримаємокриву виробничих контрактів. Ефективність виробництва досягається тоді, коливже неможливо перерозподілити ресурси для того, щоб збільшити випуск одноготовару без зменшення виробництва іншого (Парето-оптимальний розподіл ресурсів).
Побудовата аналіз діаграми Еджворта дає змогу визначити параметри кривої виробничихможливостей. Лінія виробничих можливостей показує максимально можливийобсяг виробництва певного товару за даного виробництва інших благ, фіксованогоресурсного забезпечення та рівня технології (рис. 3). Кожна точка дотикуізоквант двох товарів у коробці Еджворта відповідає точці на кривій виробничихможливостей. При русі вздовж цієї кривої змінюються пропорції загальноговиробництва, і ці зміни дає змогу аналізувати гранична норма трансформаціїтовару А в товар В. Вона показує від якої кількості товару А слідвідмовитися для збільшення випуску товару В на одну одиницю:
/>. (.4)
Виробництво тоді будеефективним, якщо воно буде максимізувати корисність для споживачів і водночасне виходитиме за межі наявних ресурсів, тобто знаходитиметься на кривійвиробничих можливостей. Отже, межа виробничих можливостей та крива байдужості,що відображає максимальний рівень задоволення потреб, будуть мати тільки однузагальну точку — точку дотику (рис. 4).
/> />
Рис. 3.Лінія виробничих можливостей Рис. 4. Умови ефективного виробництва
Отже, для ефективного функціонування економіки в цілому розміщенняресурсів між виробництвом різних товарів має бути таким, щоб структура цьоговиробництва за ефективного використання ресурсів збігалася із структуроюспоживання. Тобто споживачі мають бути готові заміщати блага саме у такійпропорції, в якій виробництво може трансформувати один товар в інший. Виконанняцієї умови можливе тільки тоді, коли всі ринки є досконало конкурентними і накожному з них встановлюються ефективні ціни:
/> (.5)
Звідси
/>. (.6)
Останнєрівняння дає змогу визначити умову ефективного розміщення ресурсів в економіці:
/>. (.7)
Привиконанні цієї умови конкурентна економіка досягає станів, що є оптимальними заПарето. Але існують передумови та ситуації, коли саморегульований ринок неспроможнийзабезпечити досягнення ефективного функціонування економіки. Такі передумови іситуації розглядаються як загальна група під назвою «Причини неспроможностіринку». Деякі з них (наявність ринкової влади, непрозорість ринків і неповна чиасиметрична інформація) вивчалися в попередніх розділах. Крім них обмежуютьефективність ринкового регулювання ще й наведені нижче причини.
Наявністьзовнішніх факторів, які виникають тоді, коли певна діяльність (у виробництві чиу споживанні) має побічний вплив на інші види діяльності, але цей вплив не відображаєтьсябезпосередньо у ринкових цінах.
Існуваннягромадських благ. У цій ситуації неспроможність ринку проявляється тоді, колиринки не в змозі (не здатні або не зацікавлені) запропонувати товари, кориснідля багатьох споживачів.
Позаринковадіяльність суб’єктів ринку та неринкові механізми регулювання. Відносини міжсуб’єктами господарювання можуть регулюватися не тільки ринковим механізмом(втручання держави, існуюча політична система, законодавча база тощо).
Наявністьнизки причин обмеженої спроможності ринкового регулювання обумовлюєнеможливість досягнення максимуму ефективності в економічній системі. За цихумов загальна рівновага досягається на новому рівні — на рівні квазіоптимуму.Теорія квазіоптимуму стверджує, що у випадку, коли в одній галузі (чи в групігалузей) викривлення не можуть бути усунені, краще відмовитися від досягненнямаксимуму ефективності в іншій галузі (чи в групі галузей), щоб збалансуватиекономіку в цілому.
Теоріязагальної рівноваги має широке застосування, але найбільшу роль вона відіграєпри визначенні наукових основ політики в галузі економіки добробуту. Очевидно,що в загально зрівноваженій економіці відбувається й ефективний розподіл. Однакчи є ефективний розподіл справедливим? І які переваги має один ефективнийрозподіл відносно іншого? Будь-яке міркування з цього приводу припускало бсуб’єктивні порівняння корисностей, і навіть розсудливі люди не змогли бдомовитися щодо таких порівнянь. У зв’язку з цим, розробка критеріїв оцінкидобробуту є надзвичайно актуальною задачею.
Порядіз універсальним підходом В. Парето існують й інші пропозиції щодо оціночнихкритеріїв динаміки добробуту. За Н. Калдором та Дж. Хіксом, добробутпідвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свої доходи вище збитківпотерпілих. За Д. Роулсом, найбільш справедливий розподіл максимізуєкорисність для найменш забезпечених членів суспільства. Досить добре відомийпринцип зрівнялівки теж може використовуватись як критерій оцінки добробуту.
Основні терміни
Часткова рівновага —рівновага, що встановилася на окремому ринку.
Загальнарівновага — рівновага, що виникла в результаті взаємодії всіх ринків, колизміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіхінших ринків.
Ефектзворотного зв’язку — зміни часткової рівноваги на даному ринку внаслідок змін,що відбулися на суміжних ринках під впливом первинних змін на даному ринку.
Парето-ефективнийрозподіл ресурсів (благ) — такий розподіл ресурсів (благ), за якого неможливозбільшити виробництво (споживання) будь-якого товару (шляхом перерозподілу) безвтрат для виробництва іншого товару (для добробуту іншого споживача).
ДіаграмаЕджворта — модель, що дозволяє унаочнити зміни розміщення обмеженихресурсів між двома товарами (при виробництві) або між двома благами (при споживанні)і досягнення ефективного розподілу цих ресурсів.
Криваконтрактів (виробничих контрактів) — чисельність можливих ефективнихваріантів розподілу двох економічних благ між двома споживачами (двохвиробничих ресурсів між двома товарами), для яких виконуються умови:
/> (споживання);
/> (виробництво).
Кривавиробничих можливостей — лінія, що показує всі максимально можливі комбінаціївиробництва двох товарів за фіксованого використання ресурсів та даного рівнярозвитку технології.
Сукупна(зведена) ефективність економічної системи — поняття, що враховуєефективність у виробництві (досягається за мінімізації витрат виробництва),ефективність у споживанні (досягається за максимізації задоволення потребспоживачів) і певний баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках.
Причиниобмеженої спроможності ринкового регулювання — сукупність передумов іситуацій, коли дія механізму конкурентних ринків не приводить до максимізаціїсуспільної корисності.
Задача Обмеженакількість ресурсів (капіталу — 50 од.; праці — 100 од.) розподіляється міжвиробництвом товарів А та В. Виробництво товару А описуєтьсявиробничою функцією QА = K0,5L0,5,а для виробництва товару В характерна функція QВ = K0,2L0,8. Побудуйте (мінімум затрьома точками) криву виробничих контрактів.
Розв’язання
НехайK1 та K2 — кількість капіталу, щовикористовується у виробництві, відповідно, товарів А та В, а L1та L2 — кількість праці, що витрачається на виробництво,відповідно, товарів А та В.
ДляПарето-оптимального розподілу ресурсів обов’язковою умовою є рівність міжграничними нормами технологічного заміщення праці капіталом (відношенняграничного продукту праці до граничного продукту капіталу) у виробництві А та увиробництві В. З цієї умови випливає:
0,5L1/0,5K1 = 0,8L2/0,2K2;
L1/K1 = 4(100 – L1)/(50 – K1);
K1 = 50L1 / (400 – 3L1).
Заостаннім рівнянням визначимо координати трьох точок (M, T, N)на кривій виробничих контрактів і на кривій виробничих можливостей:
точкаM: K1 = 1,35; L1 = 10; K2 = 48,65;L2 = 90;
точкаT: K1 = 10;L1 = 50;K2 = 40;L2=50;
точкаN: K1 = 25;L1 = 80;K2 = 25;L2 = 20.
Одержанідані дають змогу побудувати приблизний графік кривої виробничих контрактів(рис. 6):
/>
Рис. 6.Крива виробничих контрактів
Література
1. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. Київ:ЦУЛ, 2002, 236 с.
2. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С.Микроэкономика: Учеб. / Под общ. ред. Л.С. Тарасевича. — СПб.: Изд-воСПб УЭФ, 1996. — 352 с.
3. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. /Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. — СПб.: Экон. шк.,1994. — 448 с.
4. Максимова В.Ф. Микроэкономика: Учеб. — 3-е изд., перераб. идоп. — М.: Соминтэк, 1996. — 328 с.
5. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки:Підручник. — К.: Знання, 1998. — 674 с.
6. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. Реориентациятеории стоимости / Пер. с англ.; Под ред. Ю.Я. Ольсевича. — М.: Экономика,1996. — 351 с.
7. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навч.посібник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів. — К.: АРТЕК, 1997. —248 с.