Реферат: Інфляція в Україні та її особливості

План

Вступ

1. Сутність інфляції

2. Причини інфляції

3. Типи інфляції

4. Соціально-економічні наслідки інфляції

5. Інфляція в Україні та її особливості

6. Шляхи подолання інфляції в Україні

Висновки

Література

Вступ

Одним із неодмінних атрибутів грошового обігу в країнах, де основусуспільного виробництва складає ринкова економіка, є інфляція. Це явище, власнекажучи, супроводжувало товарне виробництво на всьому історичному шляху йогорозвитку, але з особливою частотою і негативними наслідками для економікиінфляція стала проявлятися у ХХ столітті, коли країни перейшли до паперово — грошових систем. Інфляція як явище охоплює практично всі напрямки і сферивиробництва і може призводити до дуже гострої соціальної напруженості усуспільстві. Прикладом є Німеччини початку 20 — х років, Югославія — в кінці 80- х років, Україна — на початку 90 — х років минулого століття. Водночас значназа своїми масштабами інфляція підриває економічні позиції держави, ослаблює їїроль у світовому поділі праці.

Проте в останні десятиліття в розвинутих країнах капіталізму вдалосярозробити систему заходів державного регулювання, яка, не усуваючи самогоявища, все ж дозволяє стримувати інфляційні процеси і певною мірою управлятиними. Це ж саме і стосується України.

1. Сутність інфляції

Інфляція (лат. Inflatio — роздмухування) означає знецінювання грошей урезультаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу,порівняно з сумою товарних цін.

Зовнішнім виявом інфляції є підвищення цін — пряме відображеннязнецінювання грошей. Як явище інфляція вже була відома приблизно з ІV — ІІІ ст.до н. е. в умовах дії монетних грошових систем. Причиною знецінювання монетбуло навмисне зменшення в них грошового металу. Так, у римській імперіїімператор Семптимієм Севером у 198 році вміст міді в срібних монетах булозбільшено на 50 — 60%, що привело до знецінювання грошей і зростання цін.

Приклади монетно — грошової інфляції мали місце й у більш пізні періоди.Однак у докапіталістичних формаціях і в період капіталізму, аж до скасуваннязолотого стандарту, інфляція була явищем спорадичним, тому що кількість грошейв обігу регулювалася стихійно шляхом їхнього відпливу в скарби або їх припливузвідти.

2. Причини інфляції

До найбільш істотних причин інфляції належать:

Емісія грошей, що викликає диспропорцію між реальною потребою народногогосподарства в грошах і реальною грошовою масою.

Крах золотого стандарту.

Прискорення обороту грошей, що може бути викликано різними обставинами.До них належить, наприклад, широке впровадження безготівкових розрахунків,застосування нової техніки у процесах, пов’язаних з організацією грошовогообігу.

Значне скорочення товарообороту, обумовлене, наприклад, скороченнямвиробництва через кризовий стан економіки, неврожай або якесь стихійне лихо.

Кредитна експансія, що стає причиною збільшення безготівковогогрошового обігу, тобто емісія кредитних грошей.

Значне збільшення попиту (інфляція попиту), яке може бути викликане,наприклад, різким збільшенням заробітної плати, збільшення попиту, викликанемілітаризацією економіки, що знаходить своє вираження у зростанні військовихзамовлень держави.

Кризові явища у виробництві базових матеріальних ресурсів. Прикладомможе бути енергетична криза, що почалася у світі в 1973 році і була пов’язана,головним чином, з політикою країн членів ОПЕК з обмеженням видобутку нафти.

Перелік причин інфляції діють не ізольовано, а часто переплітаються,доповнюючи одна одну і надаючи інфляції характер затяжного і часто дужеглибокого за своїми наслідками процесу.

На виникнення інфляції і особливо на її розвиток впливають також іншічисленні чинники. Їх можна класифікувати на внутрішні й зовнішні. Так, довнутрішніх чинників належить високий рівень монополізації економіки. Монополії,які зосереджують переважну частину виготовлення чи збуту товарів можуть штучнопідвищувати ціни. До цієї групи чинників можна віднести і значні обсягирозміщення державних цінних паперів. Їх покупці — переважно комерційні банки, якідуже часто реагують на це випуском кредитних грошей під забезпечення їхдержавними цінними паперами. Тим самим вони можуть суттєво збільшувати обсягцих платіжних засобів у загальній грошовій масі.

До зовнішніх чинників належить, наприклад, імпорт інфляції з однієїкраїни в іншу. Високий ступінь інтеграції економіки багатьох країн, а цеособливо характерно для країн, що входять у регіональні економічні блоки (Європейськийсоюз, СНД та інші), складає основу на котрій інфляційний процес з однієї країнишвидко переходить в іншу. Як правило, імпорт інфляції здійснюється через ціниімпортованих товарів.

3. Типи інфляції

Виділяють чотири типа інфляції — повзуча, відкрита, галопуюча ігіперінфляція.

Повзуча інфляція характеризується прискореним нагромадженням грошей вобігу без помітного підвищення чи з не дуже значним зростанням цін, що можевідбуватись на початку розвитку інфляційного процесу. При цьому певний часзростання цін може розвиватися повільними темпами. Якщо вони не перевищують 3 — 5% на рік, то така інфляція не має явних негативних наслідків і мало відчутнадля економічних суб’єктів. Вони можуть навіть штучно підтримуватися протягомтривалого часу з певними цілями, що і надає їй повзучого характеру.

Відкрита інфляція настає тоді, коли темпи зміцнення грошей в країніперевищують 5% на рік. При цьому наслідки інфляції стають відкритими перш завсе у монополізованих секторах економіки. Зайняті в них підприємці починаютьприскорено підвищувати ціни на свої товари у відповідь на зростання попиту. Взв’язку з цим їхні покупці починають зазнавати додаткових витрат. А тому вонипідвищують ціни на свої товари, включаючи і товар робоча сила. Поступовоінфляція поширюється на всі сектори економіки, внаслідок чого порушується їїрівномірний, збалансований розвиток.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи знецінення грошей досягають20 — 25% на рік. В цей період значно посилюються економічні суперечності тасоціальна напруга в суспільстві. Найбільш організовані групи економічних суб’єктівдомагаються різкого підвищення цін на свої товари. Це примушує та іншікатегорії організовуватися та посилювати свої економічні й соціальні вимоги. Темпзростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важкопередбачуваним іпрактично не піддається регулюванню. Інфляція виходить з — під контролю державиі різко негативно впливає на всі сфени економіки та соціальне життя країни.

Гіперінфляція характеризується перевищенням темпів знецінення грошей на40 — 45% протягом місяця. В цьому стані гроші починають втрачати здатністьвиконувати свої функції. А сама роль грошей в економіці падає. Відбуваєтьсянатуралізація господарських зв’язків. Поширюються бартерні операції. Порушуєтьсяфінансовий та кредитний механізми. В економіці розвиваються неорганізовані,стихійні процеси тощо.

При інфляції попиту надлишок грошей виникає внаслідок зростаннясукупних грошових витрат підприємств, державних і домашніх господарств. Попит вкраїні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а ценеминуче веде до зростання рівня цін.

Не менш небезпечною є інфляція витрат, коли ціни зростають череззбільшення витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають нового збільшення витратпри купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову “штовхає” ціни вгору там,де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті посилюютьодин одного, їх зростання стає, по суті, самопідтримуючим, при чому іззростаючими темпами.

Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, — це зростанняномінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію. Надмірне зростаннязаробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагаютьпостійного підвищення оплати праці для працівників своєї галузі, повиннірахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітноїплати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цін, веде дораптового, непередбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо — наенергоносії.

Найстрашніше в інфляції втрат те, що вона породжує інфляційнупсихологію. Це явище виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існуєвпевненість, що інфляція буде наростати і надалі. При цьому працівникипочинають вимагати підвищення заробітної плати “під майбутнє зростанняцін", а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуванезростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі — тобтопри відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на товари іпослуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіцитіпропозиції.

Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою. Призбалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно набільшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічногоросту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуаціястає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни нарізні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний типтовару.

Існує також очікувана і неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можнаспрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатомдіянь влади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992році і відповідний прогноз росту цін напередодні — в грудні 1991р. Неочікуванаінфляція характеризується неочікуваним скачком цін, що негативно відбиваєтьсяна податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населенняінфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що само пособі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту,що веде до збою в прогностичних тенденціях в економіці і при деякій нерішучостіуряду ще сильніше збільшують інфляційні очікування, які будуть збільшувати рістцін. Але у випадку коли раптовий скачок цін відбувається в економіці назараженій інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» — різкепадіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниженняпопиту, виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.

4. Соціально-економічні наслідкиінфляції

У числі тих, хто найбільш потерпає від інфляції, насамперед, найменшзахищені верстви населення. Пенсіонери, інваліди, студенти і деякі категоріїпрацюючих в умовах інфляції витрачають свої заощадження, а їх пенсії, стипендіїта інші виплати не зростають узагалі або збільшуються в темпі, що відстає відтемпів інфляції.

Зменшення реальної заробітної плати основної частини найманихпрацівників у період інфляції стає повсюдним. Це призводить до змін у структуріспоживання, погіршення загальних умов відтворення робочої сили, зубожіннянаселення.

У період інфляції погіршується становище дрібних власників і особливофермерів. Різниця між цінами на сільськогосподарську і промислову продукціюзростає, а це погіршує економічне становище.

З розвитком інфляційних процесів відбуваються глибокі негативні зміни векономіці в цілому. Ціни на вироблені товари швидко зростають. При цьомупідвищення цін відбувається нерівномірно, а це спричиняє порушення сформованихв економіці пропорцій.

Неодмінним супутником такої зміни цін стає спекуляція. Виникаєвеличезна кількість посередницьких фірм, що займаються перепродажем виробленихтоварів.

Нестійкість грошової одиниці значно збільшує підприємницький ризик ізнижує ділову активність. Причиною її зниження стає скорочення всіх видівкредиту і, насамперед, комерційного.

Капіталовкладення в економіку зменшуються, а зміна структури попиту інерівномірне зростання цін призводить до дезорганізації внутрішнього ринку.

Зниження реальної заробітної плати робить ручну працю дешевою, а цегальмує науково — технічний прогрес і впровадження нової техніки.

Прямим вираженням негативних наслідків інфляції стає розлад усієїсистеми грошового обігу. Один із яскравих проявів цього — витисненнянаціональної грошової одиниці іноземною валютою.

Інфляція призводить до порушення сформованих міжнародних відносин, аможливість зниження цін на експортні товари тієї країни, де інфляція досяглавеликих розмірів, посилює конкуренцію на зовнішніх ринках.

Якщо інфляція триває досить довго, то сукупність усіх її негативнихнаслідків призводить до різкого розладу фінансової системи держави і до важкогостану всієї економіки.

5. Інфляція в Україні та їїособливості

Перші роки становлення незалежної суверенної України супроводжувалисязначними економічними труднощами. У головному вони пов’язані з переходом відтотально — планової системи організації виробництва до ринкової економіки. Самееволюція соціально — економічного оновлення нашої Батьківщини і викликала дожиття низку суб’єктивних суперечностей, які, у свою чергу, призвели до появиглобальних негативних явищ. Серед них — диспропорції в економіці, спадвиробництва, безробіття, різке погіршення матеріального становища основноїчастини населення — усе це ще не повний перелік тих явищ в економічному життінашого суспільства, які надовго стали ознакою розвитку України. Серед нихособливе місце за своїм значенням і впливом на посилення економічної кризи вУкраїні зайняла інфляція.

Слід зазначити, що в умовах тоталітарної системи з її практично повнимконтролем за цінами інфляція мала місце у вигляді прихованої. Остання, яквідомо, виявляється в дефіциті товарів і послуг, який щодалі посилювався вСРСР, віддзеркалюючи велику розбалансованість товарної і грошової сфери.

Перші роки існування України як незалежної держави супроводжувалисявеличезним збільшенням цін і характеризувалися високою динамікою їх зростання. Таку 1991 р. інфляція склала 390% за рік, у 1992 р. — 2100%, а в 1993 р. — 10256%за рік. Цей рік став піком інфляційного процесу. Надалі вона почала помітнопадати і склала в 1994 р. — 501%, у 1995 р. — 281,7%. У 1996 р. — 139,7%, у1997 р. — 110,1%, у 1998 р. — 120%, у 1999 р. — 119,2%, у 2000 р. — 125,8%, у2001 р. — 106,1%, у 2002 р. — 99,4%, у 2003 р. — 108,2%, у 2004 р. — 12,3%.

Інфляція в Україні, як і в інших країнах колишнього соціалістичноготабору, викликана багатьма причинами, серед них можна виділити ті, що визначилиосновні особливості даного процесу в нашій держава:

Україна в спадщину від СРСР одержала дуже деформовану економіку, в якійвеличезна роль належала військово — промисловому комплексу. У 1990 році упромисловості України приблизно 40% обсягів виробництва припадало на військовевиробництво. Це різко зменшувало можливості економіки щодо задоволення потребнаселення і спричиняло величезні непродуктивні витрати.

Поряд із цим народне господарство України, як і інших країн СНД,характеризувалося високим рівнем монополізації економіки. Так, тільки серед 380найбільших підприємств України в 1990 році більше половини являли собою єдинепідприємство з виробництва відповідного товару. В умовах спаду виробництва цяобставина теж сприяла помітному зростанню цін.

Важливою причиною, що обумовила наростання інфляції в перші рокиіснування незалежної України, стало й те, що уряд виділяв величезні дотаційні коштина підтримку неефективно працюючих підприємств. До них належала більша частинаколгоспів, окремі підприємства промисловості і навіть галузі, наприкладвугільна.

Загальний стан економіки у поєднанні зі складнощами перехідного доринку періоду призвів до значного скорочення обсягів як промислового, так ісільськогосподарського виробництва. За 1991 — 1999 рр. валовий внутрішнійпродукт країни зменшився в 2,5 рази.

Розвитку інфляційних процесів сприяла й сформована за роки радянськоївлади в населення стійка психологія споживання. У поєднанні з масовоюбезгосподарністю і марнотратством усіх видів ресурсів вона ставала причиноюнераціонального використання наявного потенціалу і скорочувала товарну масу. Цепризводило до істотного тиску на споживчий ринок і порушувало співвідношенняміж грошовою і товарною масами.

Сприяло інфляції розширення державного апарату тощо.

Суттєвою причиною, що обумовила розвиток інфляційної спіралі, сталопідвищення цін на російські енергоносії. Досить сказати, що тільки за 1992 р. цінина нафту, газ і нафтопродукти зросли в 300 разів. У зв’язку з цим України, якане має великих запасів енергетичних ресурсів і насамперед нафти і газу, з їїзалежністю від одного постачальника, потрапила в надзвичайно скрутний стан, іце стало одним зі значних чинників гіперінфляції в нашій державі.

Суттєвим чинником інфляції в Україні виявилося деформування попиту. Тігрупи населення, що почали отримувати великі доходи, стали пред’являтипідвищений попит на іноземні товари і на вітчизняні товари підвищеної якості. Цепризвело до посилення диспропорцій в економіці саме через зміну попиту.

Усі ці явища в економіці України як у дзеркалі знайшли свій відбиток увеличезному дефіциті державного бюджету, покриття якого значною міроюздійснювалось за рахунок емісії грошей. Так, за 1992 — 1995 рр. частка кредитівуряду в загальному обсязі чистих внутрішніх вимог, куди, крім кредитів уряду,входять прямі кредити комерційним банкам і кредити цим банкам, що розміщувалисьчерез кредитні аукціони, склала біля 90%. За розрахунками фахівців у 1993 роціза рахунок збільшення грошової маси інфляція забезпечувалася приблизно на 85%. Востанньому її приріст був наслідком перш за все зміни швидкості грошової маси іпадіння виробництва.

Важливою причиною інфляції став і її прямий імпорт з Росії. У 1991 роціправлячі кола Росії, намагаючись закріпитись при владі, пішли на нечувануемісію грошей. Тільки за 1991 рік Центральний банк Росії випустив в обіг грошейна 32% більше, ніж за попередні 30 років. Унаслідок цього грошова маса в Росіїза весь 1991 рік зросла в 2,26 рази, а в Україні — тільки в 1,44 рази. Занаявності прозорих кордонів цей надлишок грошей з Росії хлинув в Україну,змітаючи з полиць наших крамниць товари і посилюючи дисбаланс між товарною ігрошовою масами.

Суттєвим чинником інфляції в Україні стало й те, що Росія без будь — яких правових підстав оголосила себе правонаступником загальносоюзного майнабагатьох державних інституцій. І серед них — активи Державного банку колишньогоСРСР, що були представлені золотим і діамантовим фондами, валютними резервами,дорогоцінними металами та каміннями й іншими активами. Зрозуміло, що якбиУкраїна й інші колишні республіки Радянського Союзу відстояли своє законнеправо на частину тільки цього спільного майна (не говорячи вже проправомірність поділу всіх флотів, а не тільки Чорноморського), інфляція в цих республікахбула б значно меншою.

Обмін у банках іноземної валюти на національну, оскільки на депозитнихрахунках банків з'являються додатково випущені національні гроші.

Структурні світові кризи (енергетика, сировина тощо).

Таким чином, можна констатувати, що в Україні інфляція викликана цілоюнизкою причин, що в поєднанні з повною руйнацією господарчого механізмупризвело до дуже тяжких наслідків. Цей важкий інфляційний період тривавпрактично до грошової реформи 1996 року, після якої інфляція значно зменшилась.

Особливі надії на вщухання інфляційних процесів Україна отримала післяприпинення фази депресії і початку пожвавлення в суспільному виробництві. Вже в1999 році спад ВВП був найменшим за всі попередні роки і відносно невеликим, ав 2000 році уперше ВВП зрів на 5,9%. у наступному році він збільшився на 9,2%,у 2002 році — на 5,2%, у 2003 році — на 9,3%, а у 2004 році — на 12%. Ціпозитивні зміни в поєднанні з виваженою політикою монетаризму суттєво вплинулий на динаміку інфляції. Вона почала помітно вщухати і вже в 2001 році становила6,1%, у 2002 році — 99,4%, а в 2003 році — 8,2%, хоч і зросла в 2004 році до12,3%.

6. Шляхи подолання інфляції в Україні

В Україні ще немає значного досвіду боротьби з інфляцією і тому врозробці своєї антиінфляційної політики в нашій державі було використанотеоретичні й практичні розробки західної економічної науки в цій сфері. Цедозволило нашій країні, хоч і з багатьма серйозними помилками, приборкати,врешті — решт, інфляцію і подолати ти найбільш негативні її соціально — економічні наслідки.

Увесь комплекс заходів щодо боротьби з інфляцією і її наслідками, якийі складає, власне, антиінфляційну політику держави, у незалежній Україні можнаподілити на декілька етапів.

Перший етап — антиінфляційної політики почався на початку 1990 років. Вінпродовжувався з 1991 по кінець 1993 року. Його суть зводилась до спроб в умовахреформування економіки підняти виробництво і наповнити ринок товарами. Але заобмеженості ресурсів і зростання цін через різке подорожчання енергоресурсів,що надходили, головним чином, з Росії, і дії інших факторів, ці спробиздійснити економічне зростання виявились марними. У той же час урядом булаздійснена масова лібералізація цін і знято обмеження на підвищення заробітноїплати. Усе це призвело до зростання дефіциту державного бюджету, якийпокривався за рахунок використання потужностей друкарського верстата. Інфляціяпереросла в гіперінфляцію і стала найбільш загрозливим явищем в економіці нашоїдержави. За суттю антиінфляційну політику держави на цьому етапі можна назватиантиінфляційною тільки умовно. Насправді вона була про інфляційною.

Другий етап — формування й реалізації антиінфляційної політикипочинається з кінця 1993 і продовжується до вересня 1996 року. На цьому етапіантиінфляційна політика в Україна набуває певних конкретних ознак. І хоч вонаінколи мала суперечливий характер, проте її спрямованість на зменшення інфляціїна цьому етапі очевидна. У цей період упорядковано ціноутворення при формуванніоптових цін промисловості. З метою зменшення спекулятивних операцій булообмежено відсотки по кредитах комерційних банків. Для торговельно-посередницькихфірм уведено обмеження націнок, що не повинні бути більше 50% від відпускноїціни промисловості. Наведені й інші заходи призвели до суттєвого зменшеннядинаміки зростання цін і дали можливість 2 вересня 1996 року почати грошовуреформу в Україні.

Третій етап — антиінфляційної політики починається з кінця 1996 і покінець 1999 року. Він характеризується тим, що інфляція в її розмірах у ці рокине була ворогом номер один і основний акцент в антиінфляційній політиці булозроблено на створення умов для виходу з економічної кризи. Антиінфляційнаполітика базувалась на жорстких монетарних принципах і це призвело допридушення інфляції, яка в 1997 році склала 110%.

Проте обмеження приросту грошової маси мало й негативні наслідки. Вонивиявились у кризі неплатежів, у зростанні взаємної та бюджетної заборгованості,у підвищенні частки бартерних розрахунків.

З початку 2000 року в економіці України почалось зростання виробництва.У цих умовах антиінфляційна політика була спрямована на забезпечення підйомуекономіки. Того часу почали застосовуватись різні, переважно непряміантиінфляційні заходи.

У сучасних умовах в Україні для здійснення виваженої антиінфляційноїполітики слід, передусім, навчитись точно прогнозувати інфляцію. Для цьогонеобхідно на основі чіткого статистичного відображення основнихмакроекономічних показників у сфері товарного і грошового обігу розроблятимоделі можливих інфляційних змін у грошовій сфері. Але розробка моделі розвиткуінфляційних процесів з огляду на заплановані основні макроекономічні показникирозвитку нашої економіки являє собою тільки теоретичне обґрунтування здійсненняантиінфляційних заходів. Їх реалізація вимагає постійного пошуку з боку НБУшляхів найефективнішого застосування цього інструментарію. Останнє передбачаємаксимальне врахування особливостей і реального стану нашої економіки. Досвідпоказує, що в наших умовах традиційні антиінфляційні заходи не завжди даютьвідповідні результати.

Так, в останні роки для посилення стимулів до економічного зростання, авідтак, і впливу на інфляційні процеси, НБУ чітко проводить політику зниженняоблікової ставки. Якщо в 1996 році вона склала 40%, то в 2000 році — 27%, у2002 році — 8%, у 2003 році — 7% і тільки в кінці 2004 року — біля 9%. Незважаючина дуже помітну тенденцію щодо здешевлення кредитних ресурсів для комерційнихбанків, вони не поспішають знижувати вартість кредитів, що надаються суб’єктамгосподарювання. Це підтверджує той факт, що середньозважена ставка за кредитамикомерційних банків у 2001 році склала 30 — 35%, а в 2004 році — 18%. Розрив міжбазовою ставкою НБУ і середньозваженими ставками комерційних банків ще великий.

Важливим напрямком здійснення антиінфляційної політики мають статиоперації центрального банку на ринку цінних паперів. Активний продаж ціннихпаперів і реанімація цього ринку в Україні — необхідна передумова зменшенняінфляційних наслідків від збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Ниніцей ринок в Україні малоефективний і слабкий. Посилення його роботи стаєнеодмінною умовою як розвитку економіки в цілому, так і вдосконалення системиантиінфляційних заходів держави.

Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних процесів маєзайняти і організація державного управління. Як відомо, на сьогодні маємовеликий і обтяжливий для країни управлінський апарат. І якщо його скорочення вбільш — менш помітних масштабах на даному етапі малореальне, то треба хоч бипідвищити ефективність використання коштів, які виділяються на цей апарат здержавного бюджету. Великий резерв ще є і в царині функціонування всієї бюджетноїсфери, де проблема не тільки в оптимізації витрат бюджетних коштів, але й вудосконаленні її організаційної структури.

У країнах з перехідною економікою, а саме такою є економіка нашоїдержави, важливий антиінфляційний захід — це контроль за рухом іноземної валюти.Справа в тому, що перехідна економіка характеризується, як правило, високим рівнемдоларизації. А це робить грошовий обіг дуже чутливим до всіляких зовнішніх івнутрішніх змін в економіці, і за певних умов може стати чинником посиленняінфляції. Принаймні вітчизняні фахівці доводять, що, наприклад, між курсомгривні до долара і рівнем інфляції є досить тісний зв’язок.

З огляду на це слід дуже ретельно розробляти і реалізовувати валютнуполітику в усьому різноманітті її напрямів. Політика в галузі курсоутворення,організації руху іноземної валюти, її залучення до інвестиційного процесу,способи та організація її конвертації у вітчизняну грошову одиницю і т. ін. — усе це має велике значення як для всього процесу відтворення, так і для станудинаміки інфляційних процесів.

Наша молода незалежна держава робить ще тільки перші кроки в напрямкурозробки антиінфляційних програм. Але вже перші заходи в цій площині показують,що при концентрації зусиль науковців у поєднанні з дією владних структур можна,дійсно, досить швидко набути гарного досвіду в боротьбі з таким грізним явищем,як інфляція.

Висновки

Інфляція — надзвичайно складне соціально — економічне явище і тривалийпроцес. Інфляційний процес в Україні розвивається згідно з загальновизнаними закономірностямивід помірної до гіперінфляції.

Суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадженняантиінфляційного регулювання, а найважливіші шляхи подолання інфляції в Україніможна назвати слідуючі:

загальне підвищення народногосподарської ефективності;

прискорення науково — технічного прогресу;

вдосконалення структури відтворення;

виважена, розумна інвестиційна політика;

конверсія військового виробництва;

скорочення чисельності управлінського персоналу, вдосконалення йогороботи;

раціоналізація зовнішньоторгових і зовнішньоекономічних відносин;

суворий контроль за сплатою грошових коштів;

аргументована, виважена політика податків;

звузити межі діяльності „тіньової” економіки;

провести приватизацію і роздержавлення;

провести фінансову — кредитну реформу;

створити необхідні умови для середнього і малого бізнесу,підприємництва;

забезпечити проведення довгострокової грошової політики;

підвищити курс національної валюти;

скоротити бюджетний дефіцит з перспективною його повної ліквідації.

Безперечно, що Україна, маючи значний економічний потенціал, не лишестабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови „керованості ” інфляційнимфактором, що подасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно тасоціально розвинутих країн Європи.

Література

1.    Гальчинський А.С. Теорія грошей Київ Основи 2001

2.    Рудавка С.І., Ольшевський П.Б. Основи економічної теорії Вінниця Тезис2003

3.    Савлук М.І. Гроші та кредит Київ 2002

4.    Шлях України до економічної безпеки. Матеріали

5.    науково — практичної конференції Харків НУВС 2004

6.    Щетинін А.І. Гроші та кредит Київ, Центр навчальної літератури 2005