Реферат: Ліквідація субектів підприємницької діяльності
Ліквідація і банкрутство суб'єктівпідприємництваПерш ніж починати гру, слід знати, як з неї вийти. Організовуючипідприємство, необхідно знати, як припинити його діяльність, тобто ліквідувати.Наведена нижче інформація допоможе Вам розібратися з основними моментами такоїліквідації.
Основні документи, що регулюють порядокліквідації суб'єктів підприємницької діяльності:— Цивільний кодекс України (далі — ЦК);
— Господарський кодекс України (далі — ГК);
— Закон України «Про господарські товариства» N 1576-XIIвід 19.09.91 р. (далі — Закон про госптовариства);
— Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичнихосіб — підприємців» N 755-IV від 15.05.2003 р. (далі — Закон прореєстрацію);
— Закон України «Про відновлення платоспроможності боржникаабо визнання його банкрутом» N 2343-XII від 14.05.92 р. у редакції Законувід 30.06.99 р. N 784-XIV (далі — Закон про банкрутство).
Під ліквідацією суб'єкта підприємництва розуміється припиненняйого діяльності з виключенням із державного реєстру (ЦК так і застосовуєпоняття «припинення юридичної особи», ГК — «припиненнядіяльності юридичної особи»). Згідно з Законом про реєстрацію таким реєстромє Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Ліквідація тягне припинення прав та обов'язків суб'єктапідприємництва без правонаступництва (переходу прав та обов'язків іншимособам).
Суб'єкт підприємництва вважається ліквідованим з моменту внесеннявідповідного запису про це до державного реєстру (ч. 2 ст. 104 ЦК, ч. 7ст. 59 ГК, ст. 22 Закону про госптовариства, ч. 2 ст. 33 Закону прореєстрацію).
Примусова
Добровільна
Незалежно від волевиявлення юрособи на підставі рішення суду За бажанням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу— за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи внаслідок допущених при його створенні порушень, які не можна усунути, а також в інших випадках, установлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК)
— у разі визнання юрособи в установленому порядку банкрутом, окрім випадків, передбачених законом (ч. 6 ст. 59 ГК, абз. 2 п. «в» ч. 4 ст. 19 Закону про госптовариства)
— у зв'язку із закінченням терміну, на який утворювалася юрособа
— у зв'язку з досягненням мети діяльності юрособи
— з інших причин
I. ВСТАНОВЛЕНІ ЗАКОНОМ ВИПАДКИ ЛІКВІДАЦІЇ
Вимога про ліквідацію юридичної особи за рішенням суду може бутипред'явленою органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасникомюридичної особи (ч. 2 ст. 110 ЦК).
1. Під законом, виходячи з норми ч. 2 ст. 4 ЦК, розуміютьсянормативно-правові акти, які приймаються Верховною Радою України у форміЗаконів або Кодексів, але не підзаконні нормативні акти.
2. Як законодавчі вимоги про ліквідацію можна навести, наприклад,норми:
А). ЦК, які як підстави для обов'язкової ліквідації вказуютьвипадки, коли:
— у повному товаристві в результаті вибуття його членівзалишається єдиний учасник (у разі якщо за бажанням учасника повноготовариства, що залишився, протягом шести місяців останнє не було перетворено вінше господарське товариство) — ч. 1 ст. 132;
— з командитного товариства вибувають всі вкладники (у разі якщокомандитне товариство не було перетворене в повне товариство) або в результатівибуття членів залишається єдиний учасник — ч. 1 ст. 139;
— вартість чистих активів ТОВ, АТ стає менше мінімального розмірустатутного капіталу (ч. 4 ст. 144, ч. 3 ст. 155);
— кількість учасників ТОВ стала більше передбаченого закономрозміру і протягом 1 року ТОВ не було перетворене в АТ (ч. 1 ст. 141 ЦК);
— учасники ТОВ протягом першого року діяльності товариства несплатили повністю суму своїх вкладів, а товариство не оголосило про зменшеннясвого статутного капіталу і не зареєструвало відповідні зміни до статуту (абз.2 ч. 3 ст. 144).
Б). Закону про госптовариства, що передбачають такі підстави дляліквідації, як:
— Систематичне порушення законодавства (пп. «в» ч. 4 ст.19).
Товариство раніше двічі допускало порушення законодавства ідопустило його знову, незалежно від того чи притягувалося воно раніше довідповідальності за вчинені порушення.
Як виняток допускається визнання систематичним і вторинногопорушення законодавства*.
Див. абз. 4 п. 16 роз'яснення ВАСУ «Про деякі питанняпрактики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією таліквідацією підприємств» від 12.09.96 N 02-5/334.
— Грубе порушення законодавства (пп. «в» ч. 4 ст. 19).
Одноразове порушення законодавства, що свідчить про явне та умисненехтування його вимогами з боку товариства (наприклад, здійснення діяльностібез ліцензії, коли її вимагають відповідно до закону) та (або) призвело дозначної шкоди, завданої державі, юридичним чи фізичним особам*.
Див. абз. 5 п. 16 роз'яснення ВАСУ «Про деякі питанняпрактики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією таліквідацією підприємств» від 12.09.96 N 02-5/334.
В). Закон про реєстрацію (ч. 2 ст. 38) вказав, що підставами дляпостановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язаноз банкрутством юридичної особи, є:
— визнання недійсним запису про проведення державної реєстраціїчерез порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можнаусунути;
— провадження юридичною особою діяльності, що суперечитьустановчим документам, або такої, що заборонена законом;
— невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичноїособи вимогам закону;
— неподання протягом року органам державної податкової службиподаткових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
— наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутністьюридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Г) Згідно з статтею 21 Закону «Про охорону праці» уразі, коли роботодавець не отримав дозволу на початок роботи та види робітпідприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацієюоб'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, місцевий органвиконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням спеціальноуповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороноюпраці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства увстановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявленнявказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.
3. До внесення запису про ліквідацію до державного реєструпідприємство не позбавляється статусу юридичної особи. Тому тільки прийняттягосподарським судом рішення про відміну державної реєстрації не є підставою длятого, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншимисуб'єктами господарювання до моменту виключення його з державного реєстру.
II. ДОБРОВІЛЬНА ЛІКВІДАЦІЯ
За загальним правилом рішення про ліквідацію товариства (якпідприємницького, так і непідприємницького) приймається його загальними зборами(власником — якщо в товаристві 1 учасник) більшістю не менш як у3/4 голосів,якщо інше не встановлене законом (абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК).
Виключення передбачено Законом про госптовариства, згідно зі ст.59 якого рішення про ліквідацію ТОВ приймаєтьсяпростою більшістюголосів (виходячи з норми ч. 3 ст. 65 Закону про госптовариства,аналогічне виключення стосується й ТДВ).
При цьому прийняття рішення про ліквідацію ТОВ/АТ, призначенняліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу належить довиключної компетенції загальних зборів ТОВ (ч. 4 ст. 145 ЦК) /загальнихзборів акціонерів АТ (ч. 2 ст. 159 ЦК).
Рішення про ліквідацію товариства фіксується документально (упротоколі зборів, наказі по товариству, засновником якого є одна особа, тощо).
III. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЛІКВІДАЦІЇ
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про цеорган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення
ч. 1 ст. 105 ЦК
Перелік документів, які необхідно надати для внесення в Єдинийдержавний реєстр запису про рішення щодо припинення юридичної особи,сформульований в ч. 1 ст. 34 Закону про реєстрацію.
Не пізніше якза 3 місяці роботодавець повинен надатипрофспілковим організаціям інформацію про майбутню ліквідацію підприємства
ч. 3 ст. 22 Закону«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»
Процедурні питання регулюються п. 3.4 Інструкції про порядокобчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків назагальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України,п. 3.13 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страховихкоштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України, п. 2.15 Інструкції про порядокнадходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування зтимчасової втрати працездатності, п. 3.9 Інструкції про порядок обчислення ісплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття.
Роботодавець зобов'язаний письмово (під розписку), не пізніше як за 2 місяці, персональнопопередити працівників про майбутнє вивільнення
ст. 492 КЗпП
Одночасно, не пізніше як за 2 місяці, направити інформацію про майбутнє вивільнення працівників до державної служби зайнятості
ст. 492 КЗпП
Учасники юрособи, суд або орган, що прийняв рішення про ліквідацію,призначають ліквідаційну комісію (ліквідатора)* — ч. 2 ст. 105 ЦК)
З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження з управління справами юридичної особи — ч. 3 ст. 105 ЦК, ч. 3 ст. 91 ГК
* Виконання функцій ліквідаційної комісії можепокладатися на орган управління юрособи.
ч. 2 ст. 105 ЦК, ч. 1 ст. 60 ГК
Рішення про створення ліквідаційної комісії, її склад (як правило,керівник підприємства, бухгалтер, юрисконсульт й інші фахівці), порядокприйняття рішень і повноваження (з розмежуванням повноважень членів комісії)визначаються документально у вигляді наказу / положення про ліквідаційнукомісію / протоколу зборів засновників (акціонерів).
Відносини власника юрособи, що ліквідується, і членівліквідаційної комісії (зокрема питання щодо оплати праці останніх) вирішуютьсяв рамках трудового або цивільно-правового договору.
Орган, що прийняв рішення про ліквідацію, встановлює порядок і строки проведення ліквідації
ч. 2 ст. 105 ЦК, ч. 2 ст. 60 ГК
Звернення доорганів державної податкової служби для зняття з обліку в триденний термін з дати внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відомостей про те, що юридична особа знаходиться в процесі припинення
п. 8.1.1 Інструкції про порядок обліку платників податків
При цьому бухгалтерський та податковий облік на підприємствіведетьсядо моменту його виключення з Державного реєстру України і зняття зподаткового обліку.
Надсилання ліквідатору інформації про рахунки банкрута у 10-денний строк від дня отримання відомостей чи документів про визнання платника банкрутом
п. 8.1.3 Інструкції про порядок обліку платників податків
Згідно з п. 8.2 Інструкції про порядок обліку платниківподатків органом ДПС приймається рішення про проведення позапланової виїзноїперевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разіодержання хоча б одного з таких документів (відомостей):
заяви за формою N 8-ОПП від платника податків;
відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиногодержавного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи,уповноваженого ними органу про ліквідацію юрособи;
відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомленняоргану державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;
судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншоїінформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі пробанкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи абоприйняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсноюдержавної реєстрації чи установчих документів платника податків.
Поміщення в друкованих засобах масової інформації,в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що ліквідується, повідомлення про припинення юридичної особи і про порядок та термін* пред'явлення кредиторами вимог до неї
ч. 4 ст. 105 ЦК
* Не може бути меншедвох місяців змоменту опублікування повідомлення про припинення юрособи ч. 4 ст. 105 ЦК,ч. 2 ст. 60 ГК
Ч. 3 ст. 91 ГК і ч. 2 ст. 20 Закону про госптовариствавимагають, щоб ліквідаційна комісія господарського товариства опублікувалавказану інформацію у триденний термін з моменту свого створення.
Закон про реєстраціюпередбачає публікацію відповідноїоб'яви в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації спеціальноуповноваженого органу з питань державної реєстрації (Держпідприємництва).Вимоги до змісту оголошення сформульовані в статті 22 Закону. Оголошенняпідлягає опублікуванню протягом 10 робочих днів з моменту внесення відповідногозапису в реєстр.
Виявлення кредиторів і письмове їх повідомлення про ліквідацію
абз. 2 ч. 4 ст. 105 ЦК, ч. 3 ст. 60 ГК
Звернення до банківської установи для закриття рахунків
У разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації дляпроведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунокюридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення(ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо), — п. 20.4 Інструкції про порядоквідкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземнихвалютах.
Проведення інвентаризації та оцінка майна
п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. N 419; пп. «ж» п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. N 69
Стягнення дебіторської заборгованості
ч. 4 ст. 60 ГК
З указаною метою товариство, що ліквідується, повинно такожприпинити свою участь в господарських товариствах і отримати у зв'язку з такимвиходом вартість частки майна госптовариства, що йому належить / майно,передане в користування таким госптовариствам.
Після закінчення терміну для пред'явлення вимог кредиторами складається проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи
ч. 1 ст. 111 ЦК
Розрахунок з кредиторами з дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу
ч. 2 ст. 111 ЦК
Слід звернути увагу на те, що склад ліквідаційної маси (майновіактиви, за рахунок яких повинне відбуватися задоволення вимог кредиторів) можебути неоднорідним залежно від виду юридичної особи, що ліквідується. Наприклад,згідно з ч. 9 ст. 80 Закону «Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування» пенсійні активи в разі визнання компанії зуправління активами або зберігача банкрутом не можуть включатися до ліквідаційноїмаси компанії з управління активами або зберігача.
Також слід пам'ятати про можливу необхідність капіталізаціїплатежів у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим погіршеннямздоров'я або смертю, виплата якої покладалася на юридичну особу. Згіднозі ст. 1205 ЦК у разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується,коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їхкапіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду запозовом постраждалого.
Продаж майна юридичної особи у разі недостатності грошових коштів
ч. 2 ст. 111 ЦК
Складання ліквідаційного балансу та затвердження його учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи
ч. 3 ст. 111 ЦК
Підтвердження достовірності й повноти ліквідаційного балансу аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як 250 неоподатковуваних мінімумів
ч. 2 ст. 20 Закону про госптовариства
Звільнення працівників (з виплатою вихідної допомоги) і протягом 10 днів подання до державної служби зайнятості списку фактично звільнених працівників, зазначаючи інвалідів
п. 5 ст. 20 Закону «Про зайнятість населення»
Закриття поточного банківського рахунка
Зняття з обліку в органах податкової служби
Порядок зняття з обліку платника податків в органах державноїподаткової служби регламентовано п. 8.3 Інструкції про порядок облікуплатників податків.
Звернення до органів обов'язкового державного страхування для зняття з обліку
ч. 1 ст. 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням»
Повернення торгових патентів
ч. 3 ст. 2 Закону від 23.03.96 р. N 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»
Зняття з обліку РРО, КОРО, РК
п. 2.11 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)
п. 2.13 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок
Анулювання свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ
п. 9.8 ст. 9 Закону про ПДВ
Анулювання ліцензій
ст. 21 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Проведення розрахунків з учасниками
ч. 4 ст. 111 ЦК, ст. 21 Закону про госптовариства
Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку відрозпродажу його майна при ліквідації, після виконання зобов'язань передкредиторами розподіляються між учасниками товариствав шестимісячний термінпісля опублікування інформації про його ліквідацію. Майно, переданетовариству учасниками в користування, повертається в натуральній формі безвинагороди.
Здавання печаток і штампів до органів внутрішніх справ
п. 3.4.2 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням і громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів
Передача документації до архівної установи
розділ 12.3 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій
Внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи
ч. 5 ст. 111 ЦК
Опублікування інформації про ліквідацію в друкованих засобах масової інформації протягом 10 днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання
ч. 8 ст. 59 ГК
Згідно з Законом про реєстрацію публікується така інформація вспеціалізованому друкованому ЗМІ Держпідприємництва. Вимоги до змістуоголошення сформульовані в статті 22 Закону.
Законом на ліквідатора може бути покладено й інші обов'язки. Так,наприклад, згідно з ч. 2 ст. 1010 ЦК у разі ліквідації юридичної особи — повіреного ліквідатор повинен повідомити довірителя про припинення договорудоручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зберегтийого речі, документи та передати довірителеві.
Ліквідатор під загрозою притягнення до адміністративноївідповідальності (ст. 1666 КпАП) повинен забезпечити дотриманнявстановленого законодавством порядку надання фінансової звітності і веденнябухобліку при ліквідації юрособи.
В процесі ліквідації органу державної реєстраціїнеобхідно буде надати:
— нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) абоуповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;
— документ, що підтверджує внесення плати за публікаціюповідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим нимиорганом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованомуЗМІ;
— заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстраціїприпинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;
— свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
— оригінал установчих документів;
— акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженийрішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу (підписи наліквідаційному балансі мають бути нотаріально посвідчені);
— довідку відповідного органу державної податкової служби прозняття юридичної особи з обліку як платника податків;
— довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняттяз обліку;
— довідки відповідних органів фондів соціального страхування прозняття з обліку;
— довідку архівної установи про прийняття документів, яківідповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;
— висновок аудитора про достовірність і повноту ліквідаційногобалансу (у випадках, передбачених законом);
— документ, що підтверджує отримання згоди відповідних органівдержавної влади на припинення юридичної особи (у випадках, встановленихзаконом).
Особливості державної реєстрації припинення підприємницькоїдіяльності фізичної особи — підприємця встановлені Розділом VI Закону прореєстрацію.
Черговість задоволення вимог кредиторів
Ліквідація
Банкрутство
N
ст. 112 ЦК
ст. 21 З-ну про госптовариства
ст. 96 З-ну про банки
Загальний порядок
ст. 31 Закону про банкрутство
Фізичних осіб
ст. 49 Закону про банкрутство
Страховиків
ст. 45 Закону про банкрутство
— вимоги відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
— вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом
— розрахунки по оплаті праці з найнятими працівниками
— зобов'язання перед бюджетом
— зобов'язання перед банками
— зобов'язання за випущеними облігаціями
— зобов'язання перед іншими кредиторами
— вимоги, забезпечені заставою
- вимоги щодо виплати заборгованості із зарплати за 3 місяці роботи, що передують порушенню справи чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення справи, грошової компенсації за невикористану відпустку працівникам, які мають дітей, право на яку виникло протягом 2 років, відпрацьованих до порушення справи чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі, право на які виникло протягом 3 останніх місяців до порушення справи чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі
— витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку
— витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в госпсуді та роботою ліквідаційної комісії
— витрати, пов'язані із заподіянням шкоди життю та здоров'ю (шляхом капіталізації платежів)
— вимоги про стягнення аліментів
— вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами
— вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності
— зобов'язання перед працівниками
— витрати, пов'язані із заподіянням шкоди життю та здоров'ю (шляхом капіталізації платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України)
— зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування
— вимоги громадян-довірителів (вкладників)
— виплата вихідної допомоги та оплата праці найнятим за трудовим договором особам
— виплата авторської винагороди
— вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування
— вимоги про сплату податків та обов'язкових зборів
— вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом
Вимоги інших кредиторів-
страхувальників
Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повногопогашення вимог попередньої черги (ст. 96 Закону про банки, ст. 31 Законупро банкрутство).
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми вимог, щоналежать кожному кредитору цієї черги, — ч. 1 ст. 112 ЦК(див. ще п. 4 листаВГС від 17.04.2002 N 01-8/447).
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитораабо ухилення від їх розгляду кредитор має праводо затвердженняліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом доліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволеніза рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 2 ст. 112ЦК).
Вимоги кредитора, заявленіпісля спливу строку,встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються змайна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимогкредиторів, заявлених своєчасно (ч. 3 ст. 112 ЦК).
Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податковогоборгу платника податків у разі ліквідації останнього, є (згідно з п. 8.5Інструкції про порядок обліку платників податків):
— стосовно платника податків, який ліквідується, — ліквідаційнакомісія або інший орган, що проводить ліквідацію;
— стосовно фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності — така фізична особа;
— стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласниківжитла або інших колективних господарств — їх члени (пайовики) солідарно;
— стосовно інвестиційних фондів — інвестиційна компанія, щоздійснює управління таким інвестиційним фондом.
Вважаються погашеними вимоги:
Ліквідація підприємств
ч. 4 ст. 112 ЦК, ч. 3 ст. 61 ГК
Ліквідація банків
ст. 96 Закону про банки
Банкрутство
ст. 31 Закону про банкрутство
— Незадоволені у зв'язку з недостатністю майна*
— Невизнані лікв. комісією і не оскаржені кредитором до суду в місячний термін
— У задоволенні яких рішенням суду кредитору відмовлено
— Не заявлені вчасно
— Незадоволені у зв'язку з недостатністю майна
— Не заявлені вчасно
— Незадоволені у зв'язку з недостатністю майна
* Невизнані ліквідаційною комісією вимоги можуть бути розглянуті в окремій процедурі
У випадках, передбачених законом, при недостатності майнаюридичної особи майнову відповідальність можуть нести його засновники(наприклад, субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юрособи несуть повніучасники командитного товариства, учасники повного товариства і товариства здодатковою відповідальністю).
ГК (ч. 4 ст. 91) встановив особливості розподілу майнагосподарського товариства після його ліквідації:
— кошти, що належать господарському товариству, зокрема відпродажу його майна у разі ліквідації, розподіляються між учасниками товариствавшестимісячний строк після опублікування інформації пройого ліквідацію;
— майно, передане товариству його засновниками або учасниками вкористування,повертається у натуральній формі без винагороди;
— у разі виникнення спорів щодо виплати заборгованостітовариства його коштине підлягають розподілу між учасникамитовариства до вирішення цього спору або до отримання кредиторами відповіднихгарантій погашення заборгованості (ч. 3 ст. 21 Закону про госптовариства).
Якщо вартість майна юридичної особи виявиться недостатньою длязадоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку,встановленому Законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом(ч. 3 ст. 110 ЦК).
БанкрутствоЦе визнана господарським судом неможливість боржника відновитисвою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тількичерез застосування ліквідаційної процедури.
Виходячи з норм статті 211 ГК засновники (учасники) суб'єктапідприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевогосамоврядування в межах своїх повноваженьзобов'язані вживати своєчаснихзаходів із запобігання його банкрутству.
Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства,засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, який виявився неплатоспроможнимборжником, кредитори та інші особиможуть надати йому фінансову допомогув розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами,включаючи зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), івідновлення платоспроможності цього суб'єкта (тобто провести так звану досудовусанацію).
Якщо ж усі вжиті заходи не допомогли, боржник зіткнеться зпроцедурою банкрутства.
I. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ
1.1. ЗАЯВА
Заяву про порушення справи про банкрутство може податикредитор,що має доказибезспірної простроченої протягом 3 місяцівкредиторськоїзаборгованості в розміріне менше 300 мінімальнихрозмірів зарплати (МРЗ).
Заява подається до господарського суду за місцезнаходженнямборжника. Вимоги до письмової заяви про порушення справи про банкрутствомістяться в ст. 7 Закону про банкрутство. Також заява повинна відповідативимогам, зазначеним у статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
Для звернення до суду необхідно сплатити державне мито, якестановить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — пп. «б»п. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито», а також витрати наінформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідноз постановою КМУ «Про затвердження Порядку оплати витрат зінформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядомцивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21.12.2005 р. N1258.
Кредитор — стосовно приватних підприємців справу пробанкрутство не можуть порушити кредитори за вимогами особистого характеру(аліменти, відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, тощо), проте вонимають право заявляти свої вимоги в процесі провадження справи про банкрутство.
Докази — неоплачені виставлені рахунки, постанова про поверненнявиконавчого документа у зв'язку з відсутністю у боржника майна.
Безспірна — заборгованість, визнана боржником, судом,підтверджена виконавчим написом нотаріуса.
Кредитори, що мають заборгованість, не визнану жодною з указанихвище осіб, ініціювати банкрутство боржника не можуть.
Зустрічаються випадки, коли після порушення справи про банкрутствоборжник відкликає свої відповіді на претензії з визнанням вимог кредиторів якпомилково визнаних. Такі «варіанти» приймаються судом, якщо боржникможе підтвердити, що ніякої заборгованості перед кредитором у нього фактично неіснує.
Прострочена — термін виконання зобов'язання настав не меншеяк за 3 місяці до подання заяви, але заборгованість погашена не була.
3 місяці — для фермерських господарств такий термінприрівнюється до 6-ти місяців.
У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність,відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подананезалежно від настання терміну виконання зобов'язань.
Заборгованість — заява кредитора може ґрунтуватися наоб'єднаній заборгованості (окрім заборгованості, повністю забезпеченоїзаставою) боржника за різними зобов'язаннями перед цим кредитором, а також наоб'єднаних вимогах кредиторів до одного боржника (необхідні підписи всіхкредиторів).
У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність,відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подананезалежно від розміру вимог кредитора.
Цей мінімальний розмір не обов'язковий, коли заяву про порушеннясправи про банкрутство подає власне боржник.
Боржником, щодо якого може бути порушено справу про банкрутство, єсуб'єкт підприємницької діяльності — фізична або юридична особа.
Казенні підприємства не є суб'єктами банкрутства (ч. 3 ст.209 ГК).
Можливе заявлення вимог, що витікають із зобов'язань у натурі, заумови визначення їх в грошовому еквіваленті відповідного зобов'язання(наприклад, у розмірі вартості продукції, що підлягає поставці).
Якщо вимога виражена в іноземній валюті, її необхідно конвертуватив національну валюту України за курсом НБУ на дату подання вимоги догосподарського суду.
Порушення справи вигідне для кредитора якщо не можливістюповернути заборгованість, то хоча б можливістю юридично зафіксувати безнадійнукредиторську заборгованість для правильного її відображення в бухгалтерськомута податковому обліку і мінімізації податків.
У разі неплатоспроможності (неможливості задовольнити всі вимогикредиторів у повному обсязі) боржник протягом місяця зобов'язаний самостійнозвернутися до господарського суду для порушення справи про банкрутство (ч. 5ст. 7 Закону про банкрутство). Інакше:
— якщо факт неплатоспроможності виявлено в процедурі ліквідаціїпідприємства, то власник майна (уповноважена ним особа), керівник боржника,голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) несуть солідарну відповідальність занезадоволеними вимогами щодо грошових і податкових зобов'язань;
— при приховуванні стійкої неплатоспроможності при завданні цимвеликої матеріальної шкоди* кредиторам можливе переслідування боржника вкримінальному порядку (ст. 220 КК).
* Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот ібільше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що менше ніжсума заборгованості, за наявності якої законом надається право кредиторампорушувати справу про банкрутство.
Якщо заяву про порушення справи подає сам боржник, йому необхідноодночасно із заявою надати план санації.
1.2. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ
Протягом 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справипро банкрутство господарський суд вирішує його подальшу долю: приймає заяву,відмовляє в прийнятті заяви (ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство) або повертаєзаяву без розгляду (ст. 9 Закону про банкрутство).
Якщо заяву залишено без розгляду, господарський суд вирішуєпитання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншогокредитора у порядку календарної черговості надходження цієї заяви догосподарського суду.
Заявник може також відкликати свою заяву (ст. 10 Закону пробанкрутство).
Не пізніше дати проведення підготовчого засідання (30 днів змоменту прийняття заяви про порушення справи), про яку сторонам повідомляєтьсяв ухвалі госпсуду про порушення провадження у справі, боржник повинен надативідзив суду і заявнику на заяву про порушення справи про банкрутство.
Вимоги до такого відзиву сформульовані в ч. 3 ст. 11 Закону пробанкрутство. Відсутність відзиву боржника не припиняє провадження у справі,проте слід пам'ятати, що згідно з п. 5 ст. 83 ГПК господарський суд маєправо стягнути в дохід державного бюджету з винної сторони штраф у розмірі до100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій,покладених господарським судом на сторону.
Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутствогромадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на його майно.
За клопотанням приватного підприємця-боржника майно (частка майна)може бути звільнене з-під арешту у разі укладення договору доручення або іншогозабезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.
Згідно з ч. 3 ст. 212 ГК з дня винесення ухвали про порушенняпровадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи — боржникавласником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника достатутного фонду допускаються тільки у випадках і порядку, передбаченихзаконом.
У справах, де суб'єктами банкрутства виступають юридичні особи,заходи забезпечення позову застосовуються тільки за клопотанням сторін, учасниківпровадження або за власною ініціативою суду у справі про банкрутство.
При отриманні органами державної податкової служби інформації пропорушення справи про банкрутство платника податків органом державної податковоїслужби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки такихплатників податків (п. 8.2 Інструкції про порядок обліку платників податків).
1.3. АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ
З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалігосподарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або вухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедурирозпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна (ч. 1 ст. 13Закону про банкрутство) — особа, що має відповідну ліцензію і не зацікавленастосовно боржника або кредиторів, що здійснює функції розпорядника і керуючогомайном боржника.
Кредитори мають право запропонувати суду свою кандидатурурозпорядника майном.
Розпорядник майном діє на стадії порушення справи про банкрутство.Згодом він може бути призначений також керуючим санацією або ліквідаторомпідприємства.
Виходячи із значущості фігури арбітражного керуючого (його основніповноваження сформульовані в чч. 8, 9, 11 — 13 ст. 13, чч. 5, 6, 10, 11 ст. 17,ст. 25 Закону про банкрутство) його кандидатура (керуючого санацією,ліквідатора) остаточно визначається комітетом кредиторів (який згідно з ч.2 ст. 210 ГК створюється у разі, якщо до одного боржника мають грошові вимогиодночасно два або більше кредиторів). Рішення приймається більшістю голосів(кредитори мають кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів,включених до реєстру вимог, кратній 1000 грн.). У зв'язку з цим існуєнебезпека, що деякі «несумлінні» кредитори організовуватимуть масовескуповування боргів до проведення відповідних зборів.
Необхідно відзначити також, що оплата праці арбітражногокеруючого, як правило, здійснюється за рахунок кредиторів. Кредитори такожмають право виплачувати арбітражному керуючому додаткову винагороду, у зв'язкуз чим небезпека того, що арбітражний керуючий більше«симпатизуватиме» фінансуючій його «руці», не виключається.
На випадок завдання шкоди боржнику і кредиторам діяльністьарбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню (ч. 7 ст. 31Закону про банкрутство). Порядок такого обов'язкового страхування повиненвизначатися окремим законом.
Арбітражний керуючий — ліквідатор діє звичайно в справах, у якихсуб'єктом банкрутства виступають юридичні особи. У справах про банкрутствоприватних підприємців арбітражного керуючого замінює державний виконавець.Арбітражний керуючий може брати участь у справах про визнаннягромадянина-підприємця банкрутом як ліквідатор у випадках, коли існуєнеобхідність управління нерухомим майном або цінним рухомим майном (ч. 7 ст. 48Закону про банкрутство).
1.4. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
А) Загальні заходи забезпечення
Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасниківпровадження у справі про банкрутство або за своєю ініціативою вжити заходів іззабезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторівабо за власною ініціативою може заборонити укладати без згоди арбітражногокеруючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютніцінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити іншихзаходів для збереження майна.
Б) Усунення керівника
За клопотанням сторін, учасників провадження у справі пробанкрутство або розпорядника майна, яке містить відомості про перешкоджаннякерівником боржника діям розпорядника майна, а також про здійснення керівникомборжника дій, що порушують права і законні інтереси боржника та кредиторів,господарський суд має право усунути керівника боржника з посади і покластивиконання його обов'язків на розпорядника майна.
В) Мораторій
Одночасно з порушенням справи про банкрутство з метою збереженняліквідаційної (конкурсної) маси боржника ухвалою суду вводиться мораторій — припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань із сплатиподатків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до днявведення мораторію, і припинення заходів, направлених на забезпечення виконанняцих зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язковихплатежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, окрімвимог щодо:
— заробітної плати;
— авторських винагород;
— аліментних зобов'язань;
— відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю.
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справіпро банкрутство. Дія мораторію не розповсюджується на задоволення вимогкредиторів, яке здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14Закону про банкрутство, або керуючим санацією згідно з планом санації,затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі упорядку черговості.
Відсутність нарахування фінансових санкцій за невиконання грошовихзобов'язань, припинення нарахування пені за податковими зобов'язаннями,заборона стягнення за виконавчими документами (ч. 4 ст. 12 Закону пробанкрутство) в процесі мораторію часто привертають «несумліннихбанкрутів», фіктивність неплатоспроможності яких переслідується вкримінальному порядку (ст. 218 КК). Встановивши факт фіктивного банкрутства,тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржнику в задоволеннізаяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом (ч. 2ст. 215 ГК).
1.5. ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ВИМОГ
З метою виявлення всіх кредиторів і осіб, що бажають взятиучасть у санації боржника, суд на підготовчому засіданні своєю ухвалою зобов'язуєкредитора, що ініціював банкрутство, подати в десятиденний термін оголошення доофіційних друкованих органів («Голос України» або «Урядовийкур'єр») про порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 11 Закону пробанкрутство). До 14.07.2002 (дати набрання чинності змінами від 07.03.2002 р.до Закону про банкрутство) оголошення про банкрутство могло публікуватися такожу друкованих органах відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника,тому інформацію у справах, порушених до вказаної дати, слід шукати також умісцевій пресі.
Для розміщення оголошення в одну з указаних вище газет необхідноподати документ про оплату, зразок оголошення (яке повинне містити повненайменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменуваннята адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна)та ухвалу господарського суду, що зобов'язує заявника подати оголошення.
Існує думка, що на підставі ст. ст. 9, 10, 14, 29 Закону України«Про інформацію» особи, яким стало відомо про винесення ухвали суду,що зобов'язує заявника опублікувати оголошення про порушення справи пробанкрутство, мають повне право опублікувати таке оголошення самостійно. Проте,враховуючи значення ініціюючої банкрутство особи, а також те, що у випадку, якщокредитор не опублікує оголошення протягом 10 днів з моменту винесеннявідповідної ухвали, госпсуд має право залишити заяву про порушення справи пробанкрутство без розгляду, вказану вище думку не можна визнати за юридичноправильну.
Протягом 30 днів після опублікування оголошення про порушеннясправи про банкрутство всі кредитори за зобов'язаннями, термін виконання якихнастав до порушення справи про банкрутство, повинні пред'явити до боржника своївимоги.
Вказаний 30-денний термін для конкурсних кредиторів (кредиторів завимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі пробанкрутство і не забезпечені заставою майна боржника) граничний і не підлягаєвідновленню, незалежно від причин пропуску (поважні чи ні), а незаявлені увказаний термін грошові вимоги вважаються погашеними (що є одним з властивихінституту банкрутства способів припинення зобов'язань, направлений на фінансовеоздоровлення боржника).
Тому рекомендується або щодня проглядати офіційні друкованівидання, в яких повинні публікуватися оголошення про порушення справи пробанкрутство, щоб не пропустити можливе банкрутство свого боржника, абокористуватися базою даних ЛІГАБізнесІнформ «Банкрутство таліквідація підприємств», яка оперативно забезпечить Вас необхідноюінформацією.
Після опублікування оголошення про порушення справи пробанкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно віднастання терміну виконання зобов'язань мають право подати заяви з грошовимивимогами до боржника (ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство).
Заяви з обґрунтуванням вимог у цей термін також можуть податикредитори за вимогами, що витікають із зобов'язань по заробітній платі,авторських винагород, із відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, зааліментними зобов'язаннями. Цим правом варто скористатися, бо у разі визнанняборжником або судом вищезгаданих вимог останні увійдуть до реєстру вимогкредиторів. Кредитори за цими вимогами утворюютьраду кредиторів,що має право обирати й достроково припиняти повноваження членівкомітетукредиторів. Останньому надані досить широкі повноваження (готувати та укладатимирову угоду, звертатися до господарського суду з клопотанням про відкриттяпроцедури санації, продовження терміну її проведення, визнання боржникабанкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноваженьарбітражного керуючого і призначення нової кандидатури, надавати згоду наукладання арбітражним керуючим договорів, щодо яких є зацікавленість, та іншіповноваження).
Саме комітет кредиторів вирішує долю пасивів боржника, а неіндивідуально кожен кредитор щодо своєї «частки», хоча грошові вимогиостанніх і персоніфіковані в загальній масі зобов'язань.
Для звернення до суду з майновими вимогами після оголошення пропорушення справи про банкрутство кредиторам необхідно сплатити державне мито,що становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — пп.«б» п. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито», а такожвитрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає118 грн. згідно з постановою КМУ «Про затвердження Порядку оплати витрат зінформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядомцивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21.12.2005 р. N1258. Копії заяв і доданих до них документів направляються кредиторами боржникуі розпоряднику майном.
II. САНАЦІЯ
Санація є системою заходів, що здійснюються під час провадження усправі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і йоголіквідації.
Санація вводиться ухвалою суду за клопотанням комітету кредиторіву термін, який не може бути більше процедури розпорядження майном (тобтопротягом 6 місяців (якщо термін не продовжувався судом) у період з моментупорушення справи про банкрутство або підготовчого засідання і до призначення ліквідатора,укладення мирової угоди або припинення справи про банкрутство).
Санація здійснюється шляхом:
— кредитування підприємства;
— реструктуризації підприємства, боргів і капіталу;
— зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Санація вводиться у випадках можливих труднощів з пошуком покупцівактивів підприємства, для збереження можливості використання цих активів ігенерації економічної вартості майнового комплексу підприємства.
При вирішенні питання про проведення санації розраховуєтьсяздатність підприємства покривати вартість фінансування, погасити існуючузаборгованість і поточні витрати, враховуються перспективи успішної діяльностіпідприємства і співвідношення вигоди кредиторів при санації з їх вигодою приліквідації підприємства-боржника.
Використовується санація і для зміни власника підприємства — отримання активів (корпоративних прав) підприємства шляхом інвестуванняостаннього.
На практиці часто зустрічається санація без залучення інвесторів,що проводиться тільки для ліквідації дебіторської заборгованості.
Для відновлення своєї платоспроможності деякі підприємстванавмисно йдуть на порушення справи про банкрутство (наприклад, черезпред'явлення позову від імені колективу трудящих) з метою проведення санації, впроцесі якої можливо вигідно реструктуризувати заборгованість, списатиподатковий борг, можливо, позбутися частини кредиторів, якщо останні пропустятьоголошення про банкрутство.
Санація може проводитися і керівником боржника при дотриманніумов, установлених ст. 53 Закону про банкрутство. При цьому керівникпідприємства-боржника повинен звернутися до госпсуду із заявою про порушеннясправи з метою проведення санації боржника його керівникомдо порушеннясправи про банкрутство кредиторами і матиписьмову згоду кредиторів,загальна сума вимог яких перевищує50 відсотків кредиторськоїзаборгованості боржника, на проведення плану санації, запропонованогоборжником, і на призначення керуючим санацією керівника боржника. Цей варіантдосить вигідний для підприємства, оскільки дозволяє уникнути втрати контролюнад підприємством (оскільки керуючим санацією призначається керівникпідприємства) і детально підготувати план санації, який би враховував всіваріанти виходу підприємства з кризи.
З дня винесення госпсудом ухвали про санацію всі функціїуправління боржником переходять до керуючого санацією, керівник боржникаусувається з посади.
А) Визнання договорів недійсними
Операція боржника може бути визнана господарським судом недійсноюза заявою керівника санацією, якщо:
— угода укладена боржником із зацікавленими особами і через неїкредиторам завдані або можуть бути завдані збитки;
— угода укладена боржником з окремим кредитором або іншою особоюпротягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надаєперевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею)частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом із складу учасниківборжника.
До таких операцій застосовуються правила подвійної реституції — тобто кожна сторона повинна повернути іншій стороні все одержане заугодою.
Щодо угод боржників — приватних підприємців Закон містить лишезагальне правило про можливість визнання операцій з відчуження (передачі) майнабанкрута зацікавленим особам недійсними, якщо такі угоди були укладені протягом1 року до порушення справи про банкрутство (ч. 9 ст. 47Закону пробанкрутство).
Б) Відмова від виконання договору
Керуючий санацією має важливе право в тримісячний термін з дняприйняття рішення про санацію відмовитися від виконання договорів боржника,укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконанихповністю або частково, якщо:
— виконання договору завдає шкоди боржнику;
— договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим наотримання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі,окрім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більше строків санаціїборжника;
— виконання договору створює умови, які перешкоджають відновленнюплатоспроможності боржника.
Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацієюпро відмову від його виконання, має право в тридцятиденний термін з дняприйняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядкувідшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору,в процедурі провадження у справі про банкрутство.
III. ЛІКВІДАЦІЯ
3.1. ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА
Якщо санація не дала результатів або не проводилася, не булаукладена мирова угода, госпсуд приймає постанову про визнання боржникабанкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З цього дня припиняються повноваження органів управління банкрутомі настають наслідки, передбачені чч. 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство.
Створення ліквідаційної комісії в процесі банкрутства можливе, алене обов'язкове (за винятком випадків, коли ліквідовується підприємство, встатутному фонді якого понад 25 % належить державі — оскільки необхіднаприсутність представника держоргану з питань банкрутства — ч. 2 ст. 24 Законупро банкрутство). Всі необхідні для ліквідації підприємства повноваження згіднозі ст. 25 Закону про банкрутство має ліквідатор (арбітражний керуючий).
До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягаютьприватизації, процедури щодо неплатоспроможних боржників застосовуються вчастині санації або ліквідації тількипісля виключення їх вустановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації (ч. 3ст. 214 ГК). У випадках, передбачених законом (ч. 8 ст. 5 Закону пробанкрутство), не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальнихпідприємств (ч. 4 ст. 214 ГК).
Ліквідатор за рахунок банкрута публікує оголошення в офіційнихдрукованих органах про визнання боржника банкрутом. У разі, якщо боржником єприватний підприємець, госпсуд за його рахунок розсилає постанову про визнаннябанкрутом всім відомим кредиторам з указанням терміну пред'явлення вимог, якийне може бути більше 2 місяців (ч. 6 ст. 48 Закону про банкрутство).
3.2. ЛІКВІДАЦІЙНА МАСА
У процесі ліквідації відбувається звернення стягнення на все майноборжника (включаючи об'єкти інтелектуальної власності), що належить йому направі власності або повного господарського відання на дату відкриттяліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числігуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальноїінфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються до комунальноївласності. Виняток з цього правила становлять також речі, визначені родовимиознаками, на які може бути звернено стягнення і у разі їх знаходження у банкрутана праві володіння або користування (залучені банками грошові кошти, узята задоговором позики партія зерна тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 213 ГК до складу ліквідаційної масивключаються також майнові активи осіб, що відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможногоборжника відповідно до закону або установчих документів боржника.
У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складуліквідаційної маси не включається майно, на яке відповідно до цивільногопроцесуального законодавства не може бути звернене стягнення (перелік майнасформульований в Додатку до Закону України від 21.04.99 р. «Про виконавчепровадження» N 606-XIV). Госпсуд також має право за мотивованимклопотанням учасників провадження виключити з ліквідаційної маси майно приватногопідприємця — боржника на суму не більше 2 тис. грн., у випадку якщо це майно єнеліквідним або дохід від реалізації такого майна істотно не вплине назадоволення вимог кредиторів (ч. 8 ст. 47 Закону про банкрутство).
Щодо продажу майна державних підприємств і господарськихтовариств, в статутних фондах яких частка держави складає не менше 25 %, діємораторій (тимчасова заборона), введений Законом України «Про введеннямораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 р. N 2864-III.
В порядку, передбаченому Законом України «Про іпотечніоблігації», здійснюється відчуження, у тому числі примусове, активів,включених до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій. Ці активи також невключаються до ліквідаційної маси емітента іпотечних облігацій та управителяіпотечним покриттям.
Оскільки частка, що належить банкруту в загальному майні, підлягаєвиділенню і включенню до ліквідаційної маси, з метою забезпечення грошовихвимог кредиторів суд має право заборонити відповідним особам вчинювати певнідії щодо названої частки майнових активів банкрута.
Майно боржника підлягає реалізації для розподілу виручених коштівміж кредиторами, у зв'язку з чим ліквідатор не може вимагати від кредитораотримання будь-якого майна замість грошових коштів.
3.3. ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ
У процесі ліквідаційної процедури всі вимоги кредиторівзадовольняються у порядку черговості (див. таблицю).
Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повногопогашення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів для задоволення вимог однієї чергивимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредиторуоднієї черги.
Виняток з цього правила становлять випадки, вказані в п. 4 листаВГС від 17.04.2002 N 01-8/447, де, зокрема, зазначено, що якщо після продажумайна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших вимог першоїчерги, окрім вимог заставодержателя, всі правила першої черги повиннізадовольнятися за правилами про конкуренцію різних вимог. Але при цьомуспочатку повинні задовольнятися вимоги, необхідні для проведення самоїліквідаційної процедури (витрати, пов'язані із здійсненням справи пробанкрутство) і надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихіднадопомога працівникам банкрута, що вивільняються).
Нараховані при продажу майна банкрута відповідні податкипідлягають сплаті також тільки у порядку черговості, тобто в третю чергу (див.роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування окремих нормчинного законодавства у вирішенні спорів» від 10.08.2000 N 01-8/413).
3.4. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКРУТА
Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подаєдо госпсуду звіт і ліквідаційний баланс, а госпсуд виносить ухвалу про їхзатвердження або призначає нового ліквідатора.
Якщо після задоволення всіх вимог кредиторів у боржника залишилосямайно, достатнє для ведення підприємницької діяльності, підприємство продовжуєпрацювати, інакше — господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію суб'єктапідприємницької діяльності. При цьому такий суб'єкт підприємницької діяльностівважатиметься ліквідованим не з моменту винесення відповідної ухвали, а змоменту виключення його з Реєстру підприємств та організацій України. Обов'язокповідомити реєструючий орган про визнання юридичної особи банкротом покладеноЗаконом про реєстрацію на госпсуд, що виніс відповідну постанову.
У разі порушення справи про банкрутство кредиторами приватногопідприємця, останній, після закінчення розрахунків з кредиторами протягом 5років, не звільняється від подальшого виконання зобов'язань. Кредиторинабувають право задовольнити свої претензії до боржника у порядку, визначеномуцивільним процесуальним законодавством (ч. 3 ст. 49 Закону пробанкрутство).
IV. МИРОВА УГОДА
Мирова угода, або затверджена господарським судом домовленість, міжкредиторами і боржником про розстрочку (відстрочення) або прощення (списанняборгів) без права односторонньої відмови від виконання, можлива на будь-якійстадії процедури банкрутства.
Рішення про укладення мирової угоди приймається комітетомкредиторів і вважається затвердженим за умови, що всі кредитори, вимоги якихзабезпечені заставою, письмово висловили на це згоду (ст. 35 Закону пробанкрутство). У той же час умови мирової угоди поширюються на всіх кредиторів,у тому числі і на тих, що не брали участі в голосуванні або голосували«проти».
Мирова угода не може бути укладена щодо виплат вихідної допомогизвільненим працівникам, оплати витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,пов'язаних з набуттям ним прав кредитора щодо банку, а також витрат, пов'язанихз провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботоюліквідаційної комісії.
Задля уникнення тиску і нав'язування невигідних умов мирової угодиз боку кредиторів, що мають певні владні можливості (державних органів,«багатих» кредиторів тощо), при розробці мирової угоди корисна певнаасоційована гра з іншими менш сильними, але численними кредиторами.
Закон про банкрутство, мабуть, не дуже довіряючи органамстягнення, містить норму (ст. 36), що зобов'язує останніх у разі укладеннямирової угоди погодитися на задоволення частини вимог з податків і зборів наумовах такої мирової угоди. При цьому податковий борг, який виник у термін, щопередує трьом повним рокам до дня подання заяви про порушення справи пробанкрутство, визнається безнадійним і списується. Однак на 2008 рік ці вимогине поширюються — дію ч. 2 ст. 36 зупинено згідно із Законом України «ПроДержавний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI.
Мировою угодою можна передбачити виконання зобов'язань боржника убудь-які способи, не заборонені законом, включаючи виконання зобов'язаннятретіми особами, обмін вимог кредиторів на активи боржника або йогокорпоративні права (що надає можливість для великих кредиторів, що маютьбільшість голосів у комітеті, одержати у власність активи боржника, що їхцікавлять, при порівняно невеликих витратах).
За заявою будь-якого з конкурсних кредиторів мирова угода можебути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнанняугоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.
Розірвання мирової угоди за ініціативою сторін або боржниказаконодавством не передбачено. Мирова угода може бути розірваною тільки зарішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угодищодо не менше третини вимог кредиторів. На відміну від визнання недійсним,розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягнерозірвання такої угоди відносно інших кредиторів.
Оскаржувані ухвали господарського суду NУхвали господарського суду, що приймаються в процесі провадження у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені
(протягом 10 днів з моменту винесення — ст. 106 ГПК)
ч. 14 ст. 31
2 Про відмову в прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ч. 4 ст. 8 3 Про повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду ч. 4 ст. 9 4 Про припинення провадження у справі про банкрутствоч. 11 ст. 11
ч. 2 ст. 40
N
Закон про банкрутство (за умовчанням)
Розпорядження майном
1 Заява про визнання боржника банкрутом ст. 7 2 Скарга на ухвалу госпсуду про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство ч. 4 ст. 8 3 Скарга на ухвалу госпсуду про повернення заяви про порушення справи про банкрутство ч. 4 ст. 9 4 Заява про відзив заяви про порушення справи про банкрутство ст. 10 5 Клопотання про відкладення розгляду справи про банкрутство ст. 77 ГПК 6 Клопотання про припинення розгляду справи про банкрутство ст. 79 ГПК 7 Відзив на заяву кредитора про визнання боржника банкрутом ч. 2 ст. 11 8 Заява ініціюючого кредитора про додаткові вимоги до боржника ч. 8 ст. 11 9 Клопотання до господарського суду про призначення розпорядника майном абз. 2 ч. 2 ст. 13 10 Скарга на ухвалу госпсуду про призначення розпорядника майном ч. 6 ст. 13 11 Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про порушення справи про банкрутствоч. 9 ст. 13
ч. 9 ст. 13
13 Оголошення в друкованих органах про порушення справи про банкрутство ч. 5 ст. 11 14 Клопотання про призначення аудиторської перевірки боржника ч. 10 ст. 11 15 Повідомлення до органів податкової служби, обов'язкового соціального й пенсійного страхування про введення мораторію на нарахування штрафних санкцій за невиконання податкових й інших зобов'язань ч. 4 ст. 12 16 Повідомлення до органів виконавчої служби, банківських установ про введення щодо підприємства-боржника процедури розпорядження майном і призначення тимчасового керуючого ч. 4 ст. 12 17 Запит до органів податкової служби про податкову заборгованість ч. 9 ст. 13 18 Запит до Пенсійного фонду, фондів соцстраху про заборгованість з відповідних обов'язкових внесків і зборів ч. 9 ст. 13 19 Запит до органів із земельних ресурсів про наявність у підприємства земельних ділянок ч. 9 ст. 13 20 Запит керівнику про надання інформації, необхідної для здійснення функцій розпорядника майном ч. 9 ст. 13 21 Договір про охорону майна боржника ч. 9 ст. 13 22 Лист керівнику боржника про введення пропускного режиму на території підприємства ч. 9 ст. 13 23 Повідомлення керівнику про введення процедури розпорядження майном чч. 11 — 13 ст. 13 24 Календарний план роботи розпорядника майном 25 Клопотання до господарського суду про вжиття заходів із забезпечення збереження майна боржника і забезпечення вимог кредиторів ч. 1 ст. 12 26 Скарга на ухвалу господарського суду про відміну забезпечення вимог кредиторів абз. 2 ч. 3 ст. 12 27 Клопотання про усунення керівника боржника з посадич. 2 ст. 12
ч. 16 ст. 13
ч. 2 ст. 12
ч. 16 ст. 13
ч. 2 ст. 12
ч. 16 ст. 13
ч. 4 ст. 31
42 Клопотання до господарського суду про витребування доказів, що стосуються діяльності боржника ст. 38 ГПК 43 Клопотання до госпсуду про дострокове звільнення від виконання обов'язків розпорядника майном ч. 8 ст. 13 44 Письмове повідомлення виявлених кредиторів про дату, час і місце проведення перших зборів кредиторів ч. 1 ст. 16 45 Вимога про скликання зборів кредиторів ч. 3 ст. 16 46 Довіреність на право представлення інтересів на зборах кредиторів абз. 2 ч. 1 ст. 16 47 Журнал реєстрації кредиторів на зборах кредиторів підприємства-боржника 48 Бюлетень для голосування на зборах кредиторів підприємства-боржника 49 Протокол засідання зборів кредиторів 50 Розрахунок кількості голосів кредиторів ч. 4 ст. 16 51 Рішення зборів кредиторів про створення і склад комітету кредиторів; супровідний лист до госпсуду про вибраний комітет кредиторів ч. 7 ст. 16 52 Повідомлення судового виконавця про необхідність припинення виконавчих проваджень щодо підприємства-боржника п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону «Про виконавче провадження» 53 Повідомлення кредитора про результати розгляду розпорядником майна і боржником його вимогч. 9 ст. 13
ч. 3 ст. 14
ч. 9 ст. 13
ч. 6 ст. 14
Санація
1 Клопотання комітету кредиторів до госпсуду про введення процедури санації боржника ч. 1 ст. 17 2 Супровідний лист до госпсуду про введення процедури санації ч. 1 ст. 17 3 Заява про призначення на посаду керуючого санацією підприємства-боржника ч. 2 ст. 17 4 Скарга на ухвалу госпсуду про введення санації та призначення керуючого санацією абз. 2 ч. 3 ст. 17 5 Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про введення процедури санації ч. 9 ст. 13 6 Календарний план роботи санатора 7 Наказ про усунення від виконання функцій з управління та розпорядження майном боржника генерального директора, головного бухгалтера та інших органів управління боржника ч. 4 ст. 17 8 Розпорядження про передачу керівником підприємства (тимчасовим керуючим) бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей ч. 4 ст. 17 9 Наказ про проведення інвентаризації майна підприємства-боржника та прийняття майна у ведення розпорядника майном за наслідками інвентаризації ч. 6 ст. 17 10 Акти про здавання-приймання бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей ч. 4 ст. 17 11 Договір підряду про залучення з метою забезпечення правильного ведення обліку майна боржника, що становить конкурсну масу, бухгалтерського, фінансового й статистичного обліку і звітності бухгалтерів, аудиторів, оцінювачів, юристів та інших необхідних фахівцівч. 4 ст. 31
12 Запит до банку, що обслуговує боржника, про стан рахунків ч. 9 ст. 13 13 Заява до банку про відкриття спеціального рахунка для проведення санації та розрахунків з кредиторами абз. 3 ч. 6 ст. 17 14 План санації ч. 1 ст. 18 15 Повідомлення комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання та супровідний лист про розсилку кредиторам проекту санації ч. 4 ст. 18 16 Протокол засідання комітету кредиторів із розгляду та затвердження плану санації ч. 5 ст. 18 17 Супровідний лист до господарського суду про надання затвердженого комітетом кредиторів плану санації ч. 5 ст. 18 18 Скарга на ухвалу госпсуду про затвердження плану санації ч. 5 ст. 18 19 Поточний звіт про хід санаціїабз. 9 ч. 6 ст. 17
ч. 7 ст. 18
ч. 8 ст. 16
ч. 9 ст. 17
абз. 3 ч. 1 ст. 17
ч. 5 ст. 21
Визнання банкрутом і ліквідаційна процедура
1 Клопотання до госпсуду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та супровідний лист до нього ч. 8 ст. 16 2 Заява про призначення на посаду ліквідатора підприємства-боржника ч. 1 ст. 24 3 Клопотання ліквідатора про призначення членів ліквідаційної комісії ч. 2 ст. 24 4 Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про своє призначення та про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури абз. 16 ч. 1 ст. 25 5 Календарний план роботи ліквідатора 6 Наказ про усунення від виконання функцій з управління та розпорядження майном боржника генерального директора, головного бухгалтера й інших органів управління боржника, а також припинення повноважень власників підприємства ч. 2 ст. 23 7 Розпорядження про передачу керівником підприємства (тимчасовим керуючим) бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей ч. 2 ст. 25 8 Акти про здавання-приймання бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей ч. 2 ст. 25 9 Запит до податкового органу про наявність банківських рахунків у боржника ч. 7 ст. 30 10 Заява про розірвання договору банківського рахунка і перерахування коштів, що залишилися, на основний рахунок боржника ч. 7 ст. 30 11 Оголошення до друкованих видань про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури ч. 3, ч. 5 ст. 23 12 Повідомлення про звільнення працівників у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом та його ліквідацією абз. 10 ч. 1 ст. 25 13 Наказ про звільнення працівників у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом та його ліквідацією ст. 33 14 Заява про стягнення дебіторської заборгованості ч. 1 ст. 25 15 Заява про виділення частки майна, що належить банкруту ч. 5 ст. 26 16 Договір про залучення спеціалістів з оцінки майна банкрута ч. 2 ст. 29 17 Оголошення про продаж майна банкрута ч. 2 ст. 30 18 Заява комітету кредиторів про надання згоди на поступлення вимог банкрута ч. 6 ст. 30 19 Договір купівлі-продажу майна банкрута ч. 10 ст. 30 20 Щомісячний звіт ліквідатора про виконану роботу та фінансовий стан боржника ч. 11 ст. 30 21 Клопотання про припинення повноважень ліквідатора та призначення нового ліквідатора ч. 13 ст. 30 22 Акт прийому-передачі власнику майна боржника, що залишилося після розрахунків з кредиторами ч. 7 ст. 31 23 Звіт ліквідатора ч. 1 ст. 32 24 Ліквідаційний баланс ч. 1 ст. 32 25 Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури абз. 8 ч. 1 ст. 32 26 Повідомлення банку про закриття рахунків п. 8.3 Інструкції про порядок обліку платників податків 27 Погодження з архівною установою місця зберігання документів ч. 2 ст. 34 28 Передача печаток і штампів п. 3.4.2 Інструкції N 17 від 11.01.99 29 Зняття боржника з обліку в податкових органах п. 8.1 Інструкції N 80 від 19.02.98 30 Скарга на дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) ч. 4 ст. 25 31 Рішення комітету кредиторів про затвердження звіту про оплату послуг і відшкодування витрат арбітражного керуючогоч. 14 ст. 31
32 Скарга на ухвалу госпсуду про затвердження звіту про оплату послуг і відшкодування витрат арбітражного керуючогоч. 14 ст. 31
Мирова угода
1 Пропозиція кредиторам укласти мирову угоду у разі недостатності суми, вирученої від продажу підприємства, для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі ч. 12 ст. 19 2 Рішення про затвердження мирової угоди ч. 4 ст. 35 3 Заява до господарського суду про затвердження мирової угоди ч. 1 ст. 38 4 Мирова угода ст. 37 5 Скарга на ухвалу госпсуду про відмову в затвердженні мирової угоди ч. 4 ст. 38 6 Заява про недійсність мирової угоди ч. 1 ст. 39 7 Оголошення до друкованих видань про відновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням недійсною мирової угоди ч. 4 ст. 39 8 Скарга на ухвалу госпсуду про припинення справи про банкрутство ч. 2 ст. 40 Документи, необхідні для проведення процедуривідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо окремихсуб'єктів господарювання, банкрутство яких має свої особливості (розділ VIЗакону про банкрутство)N
Закон про банкрутство
1 Договір доручення за зобов'язаннями містоутворюючого підприємства ч. 3 ст. 42 2 Договір доручення за зобов'язаннями особливо небезпечного підприємства ч. 3 ст. 43 3 Клопотання про продаж майна містоутворюючого підприємства на умовах конкурсу абз. 2 ч. 8 ст. 42 4 План фінансового оздоровлення підприємствач. 5 ст. 42,
ч. 5 ст. 43
Банкрутство містоутворюючих, особливо небезпечних,сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, професійнихучасників ринку цінних паперів, приватних підприємців і відсутніх боржників маєсвої особливості, закріплені в Розділі VI Закону про банкрутство. Своїособливості має і банкрутство банків, що закріплено в Законі «Про банки ібанківську діяльність». Тому для визнання банкрутом і ліквідації вказанихсуб'єктів слід звертатися до відповідних норм законодавства.
Всеукраїнська мережа ЛІГА: ЗАКОНwww.ligazakon.ua