Реферат: Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
Рефератна тему:
«Національніінтереси України і стратегічні
орієнтирирозвитку національної економіки»
Зміст
1. Європейськийсоціально-економічний реформізм і національні економічні інтереси держави.
2. Конституційніоснови національних економічних інтересів України.
3. Політиканаціональної безпеки і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки.
4. Неофіційнийсектор національної економіки України та його негативні риси.
Європейський соціально-економічнийреформізм і національніекономічні інтереси держави
Воснові перспективного розвитку національної економіки (Ж) лежить європейськамодель соціально-економічного реформа- іа торства. Це модель XXI ст. Водночас вона повністювідповідає .І. нашим українським національним традиціям, системі христи-;-/янських цінностей, що властиві Українській нації. Базовими принципами цієїмоделі є принципи толерантності та компро-місності, де поняття «соціальноїгармонії» і «національної згоди» є визначальними, яквідзначав М. Грушеєський.
Отже,які принципи покладені в основу цієї моделі розвитку національної економіки в XXI столітті? Це перш за все:
1) принциписоціальної відповідальності держави.
Сутністьцього принципу полягає в тому, що держава є відповідальною за підтриманнясоціальної справедливості та стабільності. Держава мусить сприяти тому, щобкожен громадянин був соціальне захищеним.
2) принципсоціальної справедливості.
Цейпринцип базується на засадах демократії, морально-етичних цінностях, щовластиві українському менталітету і національним традиціям.
3) принципправ громадян на приватну власність.
Сутністьйого полягає в поступовому переході до інститутів громадянського суспільства іреальному забезпеченні конституційного права громадян України на приватнувласність.
4) принципгуманістичної спрямованості внутрішньої політики держави.
Сутністьцього принципу полягає в принципово іншому розумінні відносин «громадянин- держава». Якість людського життя і людського розвитку є головною метоюдержавної політики. Особливе місце тут займає всебічне забезпечення можливостейлюдини як найвищої соціальної цінності, зокрема її здоров'я.
5) принципгармонізації економічного розвитку зі збереженням і охороною біосфери.
Цейпринцип базується на природоцентризмі та біоетиці, що передбачає застосуваннябіофізичних критеріїв у системі економічного оцінювання природогосподарськихпроцесів, явищ та ресурсів.
Доречі, вперше науково обґрунтував цей принцип всесвітньо відомий українськийвчений В. Вернадський у своїй концепції про ноосферу. Сучасні українські вченізапропонували ноосферну модель реалізації Концепції сталого розвитку світу в XII ст. [72д].
Конституційні основи національних економічних інтересів України
КонституціяУкраїни як основний закон держави є фундаментом, де закладені стратегічні компонентисистеми національних інтересівУкраїни.
Так,в Конституції нашої держави передбачено реалізацію і повне забезпечення таких національнихпріоритетів:
консолідації суспільства в політичну націю, побудова суверенної,незалежної, демократичної, соціальної та правової держави (ст.1);
суверенітету України на всій її території, цілісності і недоторканостітериторії (ст. 2);
розвитку України як унітарної держави (ст. 2);
прав і свобод людини в Україні: життя, здоров'я, честі і гідності,недоторканості і безпеки (ст. 3);
народу України — статусу носія суверенітету і єдиного джерела влади (ст.5);
ефективного розвитку регіонів і розвитку місцевого самоврядування (ст.7);
принципу верховенства права (ст. 8);
всебічного розвитку і використання української мови як державної, атакож гарантування вільного розвитку використання і захисту російської мови,інших мов національних меншин (ст. 10);
послідовного розвитку і консолідації української нації, а такожзабезпечення національно-культурного розвитку всіх корінних народів інаціональних меншин України (ст. 11);
задоволення національних і мовних потреб українців у діаспорах (ст.12);
захисту всіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13);
соціальної спрямованості економіки (ст. 13);
політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності і свободиполітичної діяльності (ст. 15);
екологічної безпеки і рівноваги, подолання наслідків Чорнобильськоїкатастрофи, збереження генофонду Українського народу (ст. 16);
захисту суверенітету і територіальної цілісності України, її економічноїта інформаційної безпеки (ст. 17);
мирного і взаємовигідного співробітництва з іншими членами міжнародногоспівтовариства (ст. 18);
народного волевиявлення через вибори, референдуми та інші формибезпосередньої демократії (ст. 69);
вільного волевиявлення на основі рівного і прямого виборчого права (ст.70).
Крімзазначених в Конституції України національних пріоритетів, НЕ муситьспиратись на такі орієнтири:
орієнтація на загальноєвропейську інтеграцію і розвиток економічнихвідносин з іншими країнами;
максимальний розвиток експорто-орієнтовантованих галузей національного господарства;
захист національного виробництва і нарощування національного капіталу;
дебюрократизація державного управління і подолання державної корупції;
максимальна державна підтримка української культури і науки;
сприяння розвитку духовності нації;
підтримка інституту української сім’і.
Політика національної безпеки і стратегічні орієнтирирозвитку національної економіки
Політиканаціональної безпеки є постійним атрибутом національної економіки, їїособливістю.
Головнимзавданням у сфері політики національної безпеки є послідовне і ефективне забезпеченнязахисту національних інтересів України і створення сприятливих умов життя ірозвитку, а також попередження і усунення зовнішніх і внутрішніх загроз,перешкод і негативних факторів. Головна мета такої політики -захист суверенноїдержавності, подолання кризи, життєдіяльності і успішний розвиток країни.
Тривалийхарактер створення базових засад незалежності України та утвердження її якповноцінного суб'єкта світовогоспівтовариства зміщує потенційні загрозидержавності у площину економічної та екологічної безпеки [3; 5; 19].
Отже,які основні загрози економічній безпеці в Україні?
1. В інституційній сфері — недостатня діяльність гілок влади. Суперечність чинного законодавства таправова неврегульованість широкого кола питань економічного розвитку, зокрема ринкової трансформації економіки,утвердження ефективного конкурентногосередовища, незбалансованість кадрового потенціалу.
Системнідиспропорції зберігаються у відносинах власності. Процес її структуризаціїзалишається незавершеним. Найвідчутнішим для економічної практики виявилосяпроведення приватизації та утвердження основних постулатів приватноївласності, яка у своїй основі залишається системно несформованою таінституційно незахищеною. Зберігається нероздільність власності та влади задомінування останньої. Зрощування влади (у всіх її формах) та власності єосновним підґрунтям корумпованості економіки, системної бюрократизації. Удеструктивних формах здійснюється роздержавлення та приватизація землі. На однуз найгостріших проблем, що стримує економічне зростання, перетворилася кризакорпоративного управління. Вона унеможливлює ефективну реструктуризаціюпідприємств, розвиток фондового ринку, зростання інвестиційної привабливостіукраїнської економіки, у т. ч. і для іноземних інвесторів.
2. У соціальній сфері — занижена (у декілька разів) вартістьодного із основних економічнихресурсів — робочої сили. Наслідок цього — низька платоспроможність населення,відсутність стимулів зростання його кваліфікаційного потенціалу, нагромадження капіталу,технічного прогресу. Глибока диференціація доходів населення унеможливлюєутвердження вагомого прошарку середнього Іоіасу, критичної межі досягайбідність та безробіття, особливо приховане.
Погіршуютьсяпоказники здоров'я населення. 31995 р. в Україні триває епідемія туберкульозу,невпинно поширюється захворюваність на ВІЛ/СНІД, збільшується кількість осіб,що вживають наркотичні та психотропні речовини. Ці та інші чинники суттєвопогіршують відтворення робочої сили, її якісні параметри та трудовий потенціал.
3. Загрози фінансовій безпеці. Залишається структурнонезбалансованим фінансовий сектор економіки. Низький рівень капіталізаціїукраїнських банків не відповідає вимогам політики зростання таструктурно-інноваційної перебудови національної економіки. Низький рівеньрозвитку фондового ринку не дозволяє зробити його ефективним інструментоммобілізації інвестиційних ресурсів, а відтак і політики економічногозростання. Зберігається структурна розбалансованість державних фінансів, їхсуто фіскальна спрямованість.
Українапоки що не посіла належного місця в міжнародному русі капіталів, якийстає характерною ознакою сучасних міжнародних інтеграційних процесів іматеріальною основою економічного зростання та структурної перебудови.
4. Тінізація та корумпованість української економіки. Існуючий рівень тінізаціїекономіки дійшов тієї небезпечної межі, коли можна говорити про існуваннясистеми розширеного відтворення тіньових економічних відносин в Україні.Тінізація економіки є одним з основних чинників, які створюють реальну загрозунаціональній безпеці та демократичному розвитку держави. Вона негативнопозначається на всіх сферах суспільного життя, гальмує та викривлюєсоціально-економічні реформи. Значні масштаби тіньової економічної діяльностіістотно впливають на обсяги та структуру ВВП і спотворюють офіційні дані простан економіки. Одним з найнебезпечніших наслідків розвитку тіньової економікиє її негативний вплив на зростання корумпованості та криміналізаціїсуспільства. Водночас тінізація економіки, повільні темпи її зниженняпризводять до викривлення принципів існування громадянського суспільства,формують негативний імідж держави серед міжнародної спільноти, стримуютьнадходження до країни іноземних інвестицій, не сприяють налагодженнюторговельно-економічних відносин українських підприємств із зарубіжнимипартнерами та стримують євроінтеграційні зусилля України 5. Структурнідиспропорції. Україна отримала у спадщину надзвичайно енергоємнийпромисловий комплекс, суттєво змінити структуру якого за перші роки незалежності виявилося неможливим. Позначається інадзвичайно висока зовнішньо-економічна орієнтація та критична залежністьнаціональної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, нераціональна структураекспорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції звисокою часткою доданої вартості.
Наекономічній безпеці позначаються критичний стан основних виробничих фондів упровідних галузях промисловості, агропромислового комплексу, системахжиттєзабезпечення, а також неефективність використання паливно-енергетичнихресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їхнього постачання тавідсутність активної державної політики енергозбереження, загострення проблемипідтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України.
6. Недосконалість системи інноваційного розвитку. За роки реформ ще поки-що невдалося створити дієздатних механізмів стимулювання інноваційної діяльностіпідприємств та організацій, що призвело до деградації існуючогонауково-технічного потенціалу, повільного оновлення продукції виробничогокомплексу. Критичним залишається рівень державного фінансуваннянауково-технічної діяльності.
Відповіднівитрати не перевищують 0,4 % ВВП, тоді як у Німеччині та Японії — відповідно2,4 та 2,8 %. Негативним чинником для України є відплив науковців і висококваліфікованих фахівців.
7. Застарілістьвиробничої інфраструктури. Відпрацювала свій нормативний термін значна частинаконструкцій, споруд та обладнання.Особливе занепокоєння викликає технічний стан мостових споруд — 14 %залізничних мостів знаходяться у незадовільному стані, не відповідають правиламексплуатації 46, а серед комунальних – 76% Десятки років без оновленняексплуатується обладнання нафто-і газодобувної та нафтопереробноїпромисловості.
8. Серйозні проблеми існують в енергетиці. На сьогодні в Україні розробленонизку державних, галузевих і регіональних програм, прийнято нормативно-правовіакти щодо забезпечення надійності й безпечної експлуатації споруд, конструкцій,обладнання та інженерних мереж, визначено центральні органи виконавчої влади,які здійснюють державне регулювання у зазначеній сфері. Однак при цьомуохоплюються лише окремі напрями забезпечення технологічної безпеки, у повномуобсязі програми не виконуються, а центральні і місцеві органи виконавчої владита їхні відповідні підрозділи діють розрізнено, дублюючи один одного.
9. Екологічні загрози в системі розвитку національної економіки. Екологічну ситуацію натериторії України в цілому можна охарактеризувати як кризову. Щоправда, рівень загального антропогенного навантаження надовкілля останніми роками мав тенденцію до зменшення. Протягом 1995-2002 рр. викиди забруднюючих речовин в атмосферу відстаціонарних джерел знизилисяв 1,4 раза. Зменшилися обсяги скидів у водні об'єкти забруднених стічних вод. Протягом1995-2002 рр. цей показник скоротився з 4,65 млрд. м3 до 2,92 млрд. м3. Однакза цих умов загальний стан довкіллязалишається незадовільним. Відповідна ситуація пов'язана, насамперед, зіструктурними деформаціями національногогосподарства, за яких впродовж тривалого часу перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних,найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Ці чинники, а такожвідсутність протягом останнього десятиріччя необхідних обсягів інвестицій для оновлення технологій та здійсненняприродоохоронних заходів, обумовили незадовільний стан довкілля. Як наслідок, ризик виникнення надзвичайних ситуацій в Українізначно вищий ніж у розвиненихкраїнах, зокрема у країнах ЄС.
ЕкономіціУкраїни притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій,впровадження та нарощування яких здійснювалося ще за часів існування УРСР унайбільш дешевий спосіб без будівництва відповідних очисних споруд. Низькимзалишається рівень застосування інноваційних, ресурсозберігаючих таприродоохоронних технологій, включаючи і технології переробки, утилізації тазнищення відходів.
Значнупитому вагу мають потенційно небезпечні виробництва. На їхню частку припадаємайже третина обсягу промислової продукції. Основне навантаження на довкілля упромисловому секторі здійснюють підприємства хімічної, металургійної,гірничодобувної галузей та електроенергетики. В Україні функціонує 4 атомнихелектростанції, 2664 об'єкти, які виробляють небезпечні речовини, 308 шахт та 7розрізів, 6 потужних нафтопереробних заводів, кожен з яких зосереджує від 300до 500 тис. т вуглеводневого палива, енергоємність якого еквівалентна 3-5мегатоннам тротилу. Найбільша кількість таких об'єктів розташована уДонецькій, Запорізькій, Луганській, Сумській та Херсонській областях.
На основі оцінки наявних загроз національній економіці формуєтьсядержавна політика національної безпеки України [19].
Векономічній сфері політика національної безпеки спрямовується на формуваннясистеми економічної безпеки України, тобто досягнення такого стану економічноїсистеми, за якого держава здатна забезпечити досягнення економічної, ресурсної,науково-технологічної незалежності і самодостатності.
Векологічній сфері політика національної безпеки спрямовуєтеся на зупинення іконтроль процесів деградації навколишнього середовища, зниження рівнязабруднення води, повітря, деградації землі, захисту лісів. РозробляєтьсяДержавна програма захисту навколишнього середовища до 2015 р., яка базується напринципах інтеграції економічних і екологічних факторів розвитку країни.Проводиться послідовна політика екологізації виробництва і зниженнятехногенного навантаження на навколишнє середовище.
Державазабезпечує фінансування відповідних витрат, в тому числі інвестиційних,спрямовуючи їх на покращання навколишнього середовища. Екологічні інвестиціїповинні стати прямими інвестиціями з поступовим підвищенням їх питомої ваги дорівня 25%Встановлюється порядок, при якому затвердження і реалізація програмрозвитку та крупних господарських проектів здійснюється лише із забезпеченнямповного екологічного обґрунтування.
Послідовнопроводиться політика розвитку міжнародного співробітництва у вирішенніглобальних, регіональних і локальних екологічних проблем, особливо тих, щостосуються трансгранич-ного переносу забруднювачів. Держава забезпечує розвитокекологічної освіти громадян і проведення необхідних екологічних досліджень.
Принциповоюосновою ядерної політики України залишається проголошений 16 липня 1990 рокубез'ядерний статус. Відмова України від ядерної зброї не означає відмови відвикористання ядерної енергії. Ядерна енергетична політика залишається важливимнапрямом енергетичної безпеки і національної безпеки в цілому.
Держававживає заходів по зупиненню деградації мирної атомної енергетики, попідновленню і розвитку завершеного ядерно-енергетичного комплексу країни,розвитку ядерної науки і технології, набуттю статусу мирної ядерної держави.
Нанайближчий період ставиться стратегічно важливе завдання — створення власного закінченогоядерно-паливного циклу.
Українапослідовно і активно проводить політику розвитку міжнародного співробітництва вядерному питанні і виступає за повне ядерне роззброєння.
Державаактивізує політику інформаційної безпеки, адаптуючи її до умов глобальноїінформатизації всіх соціально-економічних процесів. Національна безпека вимагаєпідвищення ефективності використання інформаційних ресурсів, захистуінформаційного простору і формування конкурентоспроможної інформаційної системиУкраїни та її інтеграцію в європейські і світові інформаційні системи.
Усфері фінансово-валютної безпеки держава проводить послідовну політику,спрямовану на зміцнення стабільності національної валюти — гривні, їїконвертованості, попередження домінування іноземної валюти, особливо,«повальної доларизації» національного фінансово-економічного просторуУкраїни.