Реферат: Планування прибутковості підприємства
Кафедраекономіки
КУРСОВАРОБОТА
натему:
«Плануванняприбутковості підприємства»
Зміст
Вступ
Розділ 1. Результатфінансово-господарської діяльності підприємства – прибуток
1.1 Законодавчевизначення сутності, видів та функцій прибутку
1.2 Формуваннята використання прибутку
Розділ 2. Планування потреби вфінансових ресурсах як основа прибутковості підприємства
2.1 Розробка фінансового плану
2.2 Зміст і завданняопераційно-фінансового планування
Розділ 3. Шляхи підвищенняприбутковості підприємства
3.1 Резерви збільшення прибуткусуб’єктів господарювання
3.2 Ефективне управління прибутком
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Найважливіше місце і значення в діяльності будь-якогопідприємства займає така економічна категорія як прибуток. Це пояснюється тим, що саме прибуток єголовною метою фірми.
Актуальність темикурсової роботи полягає в тому, що головною задачею сучасного етапу розвиткуекономіки є опанування підприємцями та керівниками ефективними методамиуправління прибутку в процесі здійснення підприємницької діяльності.
Метою курсової роботи є:
а) визначення сутностіприбутку, його видів, форм;
б) визначення основнихфункцій прибутку;
в) дослідження процесуформування та розподілу прибутку;
г) виявлення шляхів підвищенняприбутку;
З цього можемо визначитизадачі, що були поставленні:
а) визначити сутністьприбутку, його види та функції;
б) розглянути основні шляхи формуваннята розподілу прибутку;
в) виявити шляхи підвищення розміруприбутку.
Об’єктом дослідження є прибутокпідприємства. Предмет дослідження – шляхи збільшення розміру отримуваного підприємством прибутку.
Розділ1. Результат фінансово-господарської діяльності підприємства – прибуток
1.1 Законодавче визначення сутності,видів та функцій прибутку
Прибуток – найпростіша і одночасно найбільш складна категоріяринкової економіки. Він є основною і головною рушійною силою економікиринкового типу, основним мотивом діяльності підприємств в цій економіці.
Роздивляючись сутність прибутку, у світлі сучасної економіки, слід в першу чергу підкреслити такійого характеристики:
а) прибуток являє собою форму доходу підприємця, здійснюючогопевний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма вираження прибутку єразом з тим недостатньою для його повної характеристики, тому що як у рядівипадків активна діяльність в будь-якій галузі може бути і не пов’язана зотриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, благодійна і т.д).
б) прибуток є формоюдоходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певногокомерційного успіху.
в) прибуток не єгарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший видбізнесу. Він є результатом тільки вправного та успішного здійснення цьогобізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дійчи об’єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки залишитися безочікуваного прибутку, але й повністю або частково втратити вкладений капітал.Тому прибуток є в певному розумінні і платою за ризик здійсненняпідприємницької діяльності.
г) прибуток характеризуєне весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки тучастину доходу, яка є “очищеною” від затрат, понесених на здійснення цієїдіяльності. Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є показником, що являєсобою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійсненяпідприємницької діяльності
д) прибуток є вартіснимпоказником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов’язана зпрактикою узагальненого вартісного обліку усіх пов’язаних з ним основнихпоказників — вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених затрат і т.п., атакож з діючим порядком його податкового регулювання
Із врахуваннямрозглянутих основних характеристик прибутку йоого поняття в найбільш узагальненомувигляді може бути сформульовано наступним чином: ”Прибуток являє собоювиражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, щохарактеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, щоявляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами в процесіздійснення цієї діяльності”. [3,11].
Значення прибутку полягаєв тім, що він є:
а) основним джерелом фінансування розвитку підприємства,вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіхформ інвестування;
б) об’єктом оподаткуваннята джерелом сплати податків. [2, 227].
Узагальнюючим фінансовимпоказником діяльності підприємства є його валовий прибуток.
Найбільш повне визначеннявалового прибутку дано у статистичномущорічнику України за 1996 рік. “Валовийприбуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності зазвітний період, отримана як на теріторії України, так і за її межами, щовідображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт,послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що немають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, ціннихпаперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальнихцінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а такожпозареалізаційних операцій”.[14, 21]
Отримання балансовогоприбутку пов’язане з кількома напрямками діяльності підприємства.
По-перше, це основнадіяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі валового прибутку. Прибуток від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки відреалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита,митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованоїпродукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства єдеякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.
По-друге, це діяльність,що не є основною для даного підприємства, але пов’язана з реалізацієюматеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити якприбуток від іншої реалізації.
Прибуток від іншоїреалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних,допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується таксамо, як і від реалізації продукції основних фондів (групи 1), нематеріальнихактивів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат зреалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперівобчислюється як різниця між ціною і ціною придбання. При цьому з ціниреалізації виключаються витрати, пов’язані з реалізацією (комісійний збір).
Склад і обсяг прибутку відіншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окреміперіоди.
По-треттє, це діяльністьпов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємстваодержують прибуток у вигляді дивідентів на акції, від вкладання коштів устатутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративнимиправами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств,на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в валовому прибутку мають тенденцію дозростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
По-четверте, цедіяльність пов’язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненнямпозареалізаційних витрат підприємств.
До них належать:
а) прибутки і збиткиминулих років, що виявлені у звітному періоді;
б) невідшкодовані збиткивід надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
в) надходження боргів,списаних раніше як безнадійні;
г) штрафи, пені,неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб’єктамигосподарювання у зв’язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отриманіза несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
д) кредиторськазаборгованність між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минувтермін позовної давності;
е) прибуток від завищенняцін і тарифів;
є) курсова різниця відоперацій в іноземній валюті;
ж) прибуток і збуток відліквідації основних засобів;
з) вартісна різницявідвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
і) прибуток (збиток) відспільної діяльності.
Засоби або майно,отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються.[5,179-180].
З прийняттям Закону “Провнесення змін і доповнень в Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств””від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації здійснюють контроль заправильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методикавизначення оподаткованого прибутку безпосередньо не пов’язана з формуванням валового прибутку підприємства.
Однак зняття контролю заформуванням валового прибутку з боку податкових органівне зменшує значення цього показника для підприємства. Валовий прибуток залишається джерелом сплати податків,формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування валового прибутку, його збільшення маютьважливе значення для кожного підприємства – суб’єкта господарської діяльності.Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті. [13,210-212].
Основними функціямиприбутку є такі:
а) слугує мірилом, що даєзмогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
б) є джерелом винагородизасновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначаєтьсячастка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів(для акціонерних товариств);
в) в умовах ринковихвідносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства тавдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх формінвестування;
г) прибуток виступаєкритерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві.Оскільки більшість рішень підприємства пов’язані з витрачанням ресурсів(матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуваннямвеличини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;
д) прибуток є основнимфінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючирозміри прибутку, що залишаються у />розпорядженні підприємств, державастимулює ділову активність суб’єктів господарювання. [12, 49-50].
З метою аналізу тазабезпечення ефективного кправління формуванням прибутку розрізняють такі видиприбутку підприємства:
Маргінальний прибуток (/>) – це різницяміж чистим доходом підприємства та змінним витратами, пов’язаними звиробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він єджерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:
/>/>/> ,/>(1.1)
де /> — чистий дохідпідприємства, грн.;
/> — сума змінних витратпідприємства, пов’язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.
Валовий прибуток, що обчислюється різниця між чистимдоходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції,яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизаціювиробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):
/> , (1.2)
де /> - виробничасобівартість реалізованої продукції, грн.
Операційний прибуток, абоприбуток від операційної діяльності підприємства (/>) являє собою різницю між валовимприбутком та постійними витратами підприємства, пов’язаними з його операційноюдіяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валовогоприбутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збутта інших операційних витрат:
/> , (1.3)
де /> - інший операційнийдохід, грн.;
/> — адміністративні витрати, грн.;
/> — витрати на збут, грн.;
/> — інші операційні витрати,грн.
Прибуток від звичайноїдіяльності до оподаткування (/>) – визначається як алгебраїчнасума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отрималовід реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншоїдіяльності:
/> (1.4)
де /> — доходи підприємствавід участі в капіталі, грн.;
/> — інші фінансові доходи, грн.;
/> — інші доходипідприємства, грн.;
/> — витрати від участі в капіталі,грн.;
/> — інші фінансові витрати,грн.;
/> — інші витратипідприємства, грн.
Прибуток від звичайноїдіяльності підприємства (/>) визначається як різниця міжприбутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку зприбутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку відзвичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:
/> , (1.5)
де /> — ставка податку наприбуток (виражена у вигляді десяткового дробу).
Чистий прибутокпідприємства (/>) визначається як алгебраїчна сумаприбутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку віднадзвичайної діяльності:
/> , (1.6)
де /> — доходи віднадзвичайної діяльності підприємства, грн.;
/> — витрати, пов’язані знадзвичайною діяльністю підприємства, грн.[4, 346-349].
1.2Формування та використання прибутку
Як видно, загальний прибутокпідприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайноїдіяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманогопідриємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадаєна прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основноїдіяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток відіншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів(запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеноговиробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє зметою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини,комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства,що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.[15, 349-351].
Важливе місце уфінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку якосновного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволенняекономічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку єтакі:
а) прибуток, отриманийпідприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється міждержавою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, щонадходить до держави, визначається встановленим законодавством ставкамиподатку;
б) визначення напряміввикористання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходитьсяу його компетенції.
Порядок розподілу тавикористання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженніпідприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується устатусі підприємства.
В умовах ринковихвідносин велике значення має обгрунтування співвідношень у спрямуванні прибуткуна цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формуванняфінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерамтощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій,здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується дляпогашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.
Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підприємства, щозастосовується для фінансування витрат, пов’язаних зі зростанням виробництва,технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та іншихпотреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної базипідприємства.
Формування власного резервного (страхового) фондуздійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результатітимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо.
Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам(власникам) підприємтва, а для акціонерних товариств – виплат дивідендівакціонерам.
Для стимулювання зацікавленності працівників у досягненнівисоких результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання.За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумкамироку, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливихвиробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також наданняодноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.[1, 113-115].
Розділ2. Планування потреби в фінансових ресурсах як основа прибутковості підприємства.
2.1Порядок розробки фінансового плану
За ринкової економіки для вирішення виробничих такомерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробкавнутрішньофірмового документа — бізнес-плану.
Бізнес-план має:
· даватиконкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце вонозайматиме на ринку;
· міститивсі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схемуйого функціонування;
· розкриватипринципи та методи керівництва підприємством;
· обов'язковомістити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу тазабезпечити ефективність її виконання;
· показатиперспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.
Узагальнення ще не дуже великого досвіду складаннябізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їхзастосування:
— вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивнихфінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання,неплатоспроможності суб'єктів;
— підготовка підприємствами інвестиційних проектів длязалучення інвестицій та банківських кредитів;
— складання проектів емісії акцій, облігацій та іншихцінних паперів підприємств;
— залучення іноземних інвесторів для розвиткупідприємств;
— обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної такомунальної власності.
За умов економічної кризи перехідного періодубізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення йогофінансового стану.
У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспектубізнес-плану є найактуальнішим.
Фінансовий план — це найважливіший елементбізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційнихпроектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовоюдіяльністю.[15,292]
Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:
· прогнозобсягів реалізації;
· балансгрошових надходжень та витрат;
· таблицюдоходів та витрат;
· прогнозованийбаланс активів та пасивів підприємства;
· розрахунокточки беззбитковості.
Нині, коли підприємствам надано самостійність уплануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його вбудь-якій довільній формі.
Складанняфінансового плану починають з прогнозу обсягу продажу. Прогноз обсягу продажускладається за кожним видом продукції, як правило, на 3 роки: для 1-го рокущомісячно, для 2-го щоквартально, для 3-го — на рік в цілому. Це пов'язано зтим, що в перший рік виробництва повинен бути відомий покупець продукції.Розрахунки на другий і третій роки мають характер прогнозів, складених напідставі маркетингових досліджень.
Важливимдокументом фінансового плану вважається баланс грошових витрат і надходжень,який має й іншу назву баланс грошових потоків. Мета його складання полягає втому, щоб досягти необхідного рівня ліквідності активів майбутньогопідприємства.
Ліквідністьпроекту може впливати на його прибутковість. Недостатність грошових коштів вконкретний момент часу спричиняє неплатежі і навіть загрозу банкрутства.
Баланс грошовихпотоків складається у вигляді таблиці, в якій відображаються дані про наявністьгрошових коштів на початок періоду їх надходження і витрачання в самомуперіоді, і завершується таблиця даними про наявність грошових коштів на кінецьперіоду
Невеликийдокумента досить простою структурою носить назву таблиці доходів і витрат. Цейдокументпоказує, як буде формуватися прибуток підприємства (табл. 4)
До складуфінансового плану входить також баланс активів та пасивів підприємства. Вінскладається з метою оцінки тих видів активів, в які спрямовуються грошові коштита тих видів пасивів, за рахунок яких планується фінансувати придбання чистворення цих активів.
Серед активівбалансу виділяють поточні активи (рахунок в банку, каса, інші надходження,дебіторська заборгованість) — як найбільш мобільну частину коштів, запаси тафіксовані активи. В пасиві відображено власні та позикові кошти, причомуважливе значення має їх структура та зміна протягом запланованого трирічногоперіоду.[17,330]
На Заході прискладанні балансу активів і пасивів можна використовувати «методпробки». Як відомо, в економічних розрахунках при плануванні переваганадається активам і витратам, а вже потім шукають джерела їх формування іфінансування. Різниця між запланованими активами і наявними джереламифінансування називається «пробкою». Якщо вона має від'ємне значення,то її вибивають за допомогою додаткового зовнішнього фінансування: емісіїцінних паперів чи кредитів. Якщо ж власних джерел і вже залучених до обігупозикових коштів буде більше, ніж необхідно для формування фінансових активів,виникає додатне значення пробки, яке ліквідується поверненням позиковихкоштів, а зайві власні засоби можуть бути інвестовані в пінні надери.
При складанніфінансового плану також проводиться аналіз беззбитковості підприємства (метод«Витрати — Обсяг -Прибуток»). Методологічні основи цього методурозроблені вже досить давно, але практичному його використанню сприяла системаобліку витрат «direct-costing», в основі якої лежить розподіл витратна постійні та змінні, які по-різному реагують на зміну обсягу виробництва.
Визначення точкибеззбитковості здійснюється розрахунковим і графічним способами. Прирозрахунковому методі використовують наступну формулу:
/>
де V min-критичний обсяг виробництва в натуральному виразі;
Р — ціна одиниціпродукції;
Sc — сумапостійних витрат;
Su — сума зміннихвитрат на одиницю продукції.
Прогнознавеличина прибутку РR відповідно складатиме:
PR= g * P – g *S – S = V – S – S
Визначення точкибеззбитковості графічним методом представлено на рис. 3
По горизонталіпоказується обсяг виробництва в натуральному виразі, а по вертикалі — витратина виробництво (з розподілом їх на постійні та змінні) і виручка відреалізації.
/>
Рис.1 Графічнийметод визначення точки беззбитковості
Перетин прямоїлінії, що відображає залежність між випуском продукції і собівартістю, і прямоїлінії виручки від реалізації показує точку беззбитковості. Нижче цієї точкизаштрихований збиток підприємства, тому що до досягнення визначеного обсягувиробництва виручка від реалізації не покриває витрати, але перевищення виручкинад точкою беззбитковості дає прибуток.
Розглянутий методзастосовується для вибору варіантів встановленняціни на продукцію, щореалізується, визначених видів ресурсів, системи збутупродукції, томурозрахунок точки беззбитковості доповнюється прогнозами про зміну прибутку взалежності від зміни умов і обсягів виробництва і реалізації продукції.[5,134]
В процесіфінансового планування відбувається конкретна ув'язка кожного видукапіталовкладень чи відрахувань та джерела його фінансування. Для цьогоскладається перевірочна (шахова) таблиця до фінансового плану, в якій повертикалі записують напрями використання фінансових ресурсів та прирівняних доних коштів, а по горизонталі джерела фінансування, тобто фінансові ресурси іприрівняні до них кошти.
2.2Зміст і завдання оперативного фінансового планування
Оперативнефінансове планування полягає у складанні і використанні платіжного календаря,касового плану і розрахунків потреби короткотермінових кредитів. В основуплатіжного календаря покладено черговість і строки проведення всіх розрахунків,що дозволяє своєчасно перераховувати платежі до бюджету, в бюджетні і державніцільові фонди, забезпечувати безперервне фінансування господарської діяльності.Він складається на квартал з розбиванням на місяці або на місяць по декадах. Вплатіжному календарі відображається весь грошовий обіг підприємства, основначастина якого проходить через поточний, валютний, позичковий та інші рахункипідприємства у банку, рух грошових коштів.
Платіжнийкалендар дає можливість фінансовій службі підприємства забезпечиш оперативнефінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксує зміни уплатоспроможності підприємства та ліквідності його активів; дозволяє стежитиза станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позичених тазалучених коштів у плановому періоді.
Важливе місце воперативно-фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашеннякредиторської заборгованості, а також своєчасна вимога дебіторськоїзаборгованості.
На підприємствіповинен бути встановлений повсякденний оперативний контроль за платежами танадходженнями матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань передбюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевірятидебіторську та кредиторську заборгованості за даними бухгалтерського обліку тазвітності, матеріалами звірки витрат та інвентаризації.[17,329]
Кредиторськазаборгованість підприємства у складі залучених коштів займає значне місце. Якщовона виникає у процесі господарських зв'язків з іншими господарюючимисуб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків,то вона не суперечить чинному законодавству та не може здійснювати негативнийвплив на фінансове становище інших господарюючих суб'єктів. Якщо кредиторськазаборгованість виникла в разі порушення встановлених правил розрахунків такредитування, то призводить до фінансових ускладнень в інших господарюючихсуб'єктів. Тому при аналізі кредиторської заборгованості необхідно одночасноперевіряти стан дебіторської заборгованості та виявляти причини затримкиплатежів, дату її виникнення.
Простроченіплатежі постачальникам найчастіше виникають у тих випадках, коли напідприємстві недостатньо чітко поставлено роботу: несвоєчасно та нерівномірновносяться платежі до бюджету та відрахування до позабюджетних фондів, оборотнікошти спрямовано у дебіторську заборгованість або у понаднормативні, непрокредитовані банком товарно-матеріальні цінності; розмір оборотних коштівнедостатній через бартерні операції і не покриває необхідної мінімальноїпотреби підприємства у власних оборотних коштах.
Таким чином,платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює йогопоказники, дозволяє використовувати власні резерви підвищення ефективностівикористання фінансових ресурсів підприємств, дає більш повне уявлення про станплатежів і розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжногокалендаря контролюється складання кошторисів витрат, витрат виробництва таобігу, випуск продукції таїї реалізація окремими структурнимипідрозділами, а також рівень самоокупності та рентабельності.[14,300]
Отже, постійнийоперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, єнадзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану — планудоходів і витрат підприємства.
Розділ3. Шляхи підвищення прибутковості підприємства
3.1 Резерви збільшення прибуткусуб’єктів господарювання
Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці,сприяють максимальній мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективногофункціонування суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільшезначення має виявлення резервів збільшення об’єму продукції, зниженнясобівартості, росту прибутку.
Одним із резервів росту прибутку підприємства єзбільшення об’єму реалізації товарної продукції. Між прибутком та об’ємомреалізації існує пряма залежність, тобто чим більше продукції реалізується, приінших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, і навпаки, невиконання планупо реалізації зменшує прибуток.
Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльностідає можливість підприємству заробити засоби на виробничий і соціальнийрозвиток, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самогопідприємства. В той жечас ріст прибутку на підприємстві означає й збільшення відрахувань в державнийбюджет.[20,302-307].
Багато підприємств проводять розробку та реалізаціюнаково-технічних нововведень і отримують на них ліцензії. В умовах розвиткуринкових відносин, а разом з ними і конкуренції, підприємства намагаються незайматися їх продажем. Однак відмова від надання ліцензій на виробництвопродукції іншим підприємствам не завжди є правильним кроком. Вона позбавляєпідприємства, що здійснили нововведення крупних доходів від продажу ліцензій. В умовах жорстокоїконкуренції виробники можуть проводити власні дослідження і розробки в такомуобсязі, який є необхідним для здійснення покращення властивостей продукції, ізробити її більш конкурентоспроможною. В результаті обсяг реалізації продукціїпідприємства-власника ліцензії може знизитись чи підвищитись в залежності відпопиту на продукцію і відповідно зменшиться або збільшиться прибуток.
Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє правильнаорганізація оплати праці робітників відділів збуту промислових підприємств.
Важливу роль в організації збутової програми відведенамаркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробівне знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому вцих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значеннямає збереження наявних довготривалих господарських зв’язків. Їх зруйнуванняпогано позначається на виробництві, матеріально-технічному постачанні.
Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярнопроводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Цінадлишки необхідно продавати за ринковими цінами.
Зниження собівартості продукції є найважливішим факторомросту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбиваєтьсяекономія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджаєтьсяпідприємство. Максимальна мобілізаціярезервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонуванняпідприємства.
Зниження собівартості продукції – необхідна умовастабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерелонакопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства,підвищення добробуту населення.
Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірізалежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органівпостачання промисливих підприємств (об’єднань) є контроль за станом запасів іза управлінням ними.
Робота служби постачання повинна сприяти економічному іраціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванніматеріально-технічного постачання, в процесі операційної роботи по виконаннюрозроблених планів постачання, а також при прямому використанні матеріальнихресурсів.
Потребують вдосконалення й нормативи. Так, норматививикористання матеріальних ресурсівта виробництва продукції не всюди достатньотехнічно обгрунтовані, тому вони не завжди можутьслужити достовірною базою для встановлення дійсно прогресивних норм витрат.Технічно обгрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку,впливають на оплату праці, а, з іншої — на формування ціни, тому що виявленнярезервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.
Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємствє більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Долявторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни,значно зростає.
Резервом збільшення прибутку суб’єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат позаробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрізмінногопростою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат івтрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.
Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основнихфондів. Технічне перезброєння виробництва покращує економічні показники роботипідприємств. Однак введення нових підприємств і об’єктів у багатьох випадкахвикликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану є подорожченняодиниці потужностей, що вводяться. Вартість основних фондів, а відповідно йвартість амортизації залежить від затраченних коштів на проектуваннябудівельних об єктів, від його якості, тривалості і вартості будівництва, атакож вартості обладнання і строків опанування проектних потужностей.
Збільшення прибутку є одним з напрямків підвищенняпродуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний вплив напідвищення продуктивності праці і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосуванняручної праці, подальше впровадження механізації і автоматизації виробничихпроцесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робітпродуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.
Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництводосягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та йогоресурсозберігаючий характер забеспечують різкий поворот до інтенсифікації.
Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищенняякості виробляємої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якостіпродукції в ряді галузей промисловості пов’язана із підвищенням надійності ітривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію згарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантованийстрок служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонтубракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту.Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так якв плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, щонаносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.
Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищенняцін.
Ціни відображають кон’юнктуру ринку, протиставляючи виробникаспоживачу товару, і навпаки.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловимпідприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановленняцін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методикурозрахунку вихідної ціни.
У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати навиробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість,платоспроможний попит.
Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяготримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, йогофінансовий стан.
Промислові підприємства можуть підвищити прибуток,використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторинговеобслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.
Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхіднимдля його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибуткупідприємства можна правильно спрогнозувати інвестиційну політику, а такожвитрати на соціально-культурні заходи та матеріальні заохочення працівників.
Досвід роботи промисловихпідприємств в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значенняповного виявлення в ході фінансового планування внутрішньогосподарських резервів росту грошових накопичень.Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку,розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці. [7,85-119].
3.2 Ефективне управління прибутком
Політика управлінння прибутком покликана відображативимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення йоговартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовільнятиматеріальні інтереси власників і персоналу. В процесі управління формуванням прибутку вирішуються двіосновні задачі:
а) підвищення загального розміру прибутку в процесі йогоформування;
б) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремиминапрямками його використання.
Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від їївирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельномупідприємстві.
Механізм управління формуванням прибутку від реалізаціїтоварів (робіт, послуг) будується на тісному взаємозв’язку цього показника зпоказниками обсягу товарооборота, доходов і витрат обігу торговельногопідприємства.
Система цього взаємозв’язку дозволяє виявити роль окремихфакторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт,послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.
Стратегія управління підприємством пов’язана з визначенням головноїмети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягненняпевного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержанняпевної маси чистого прибутку.
Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, щоодержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витратпідприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту),а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченнямтоварообороту.
На першому етапі визначають цільову суму прибуткупідприємства, величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства,стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді,тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалівід точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержаннюмаксимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певнувеличину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримавназви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами івитратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимумприбутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли :
МR=МС, (3.1.)
де МR-граничнідоходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту,
МС-граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиницітоварообороту.
Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так :
∆П=Пп – Пп-1, (3.2.)
де ∆П-зміна прибутку, що пов’язана зі збільшеннямтоварообороту на одну одиницю;
Пп, Пп-1-прибуток підприємства при реалізації п-ої одиницітоварообороту та (п-1)-ої одиниці товарообороту.
Прибуток підприємства визначається як різниця між загальнимдоходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто:
Пп = ТРп – ТСп, (3.3.)
Пп-1 = ТРп-1 – ТСп-1, (3.4.)
де ТРп, ТРп-1-відповідно загальний валовий доход відреалізації п-ої та
(п-1)-ої одиниці товарообороту
ТСп, ТСп-1-загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-оїодиниці товарообороту;
Підставимо вирази (3.2.) і (3.3.) в рівняння (3.1.), одержимо:
∆П = (ТRп – ТСп) – (ТRп-1 – ТСп-1) =
(ТRп – ТRп-1) – ( ТСп – ТСп-1) МR — МС (3.5.)
Оскільки:
MR = TRп – TRп-1; МС = ТСп – ТСп-1.
Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязітоварообороту, коли збільшення обсягів реалізації не призведе до зміни обсягівприбутку, тобто: ∆П = 0.
Це досягається при умові:
∆П = MR – MC = 0, тобто: MR = MC.
Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигіднепідприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.
На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсягтоварообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цьогорозраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари іресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, потужністьторговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників іпродуктивність їх праці ).
Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап)має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно доструктури попиту населення.
Обгрунтування цінової політики (четвертий етап) має бутиспрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при якихдосягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальнийприбуток.
Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюєтьсяв ході п’ятого етапу обгрунтування стратегій управління прибутком, маєпередбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягувиробництва із найменшими затратами.
Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов’язані зрозв’занням завдань управління валовим доходом та поточними витратамиторговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначенняможливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат наплановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибуткупідприємства.
На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхіднопорівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливийприбуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймаєтьсядо виконання (дев’ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом йогореалізації.
Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливірезерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів,зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити)цільову суму прибутку.[21, 123-127].
Практичначастина
Номенклатура виробів – А, Б, В, Д.
Об’єм будівлі – 10200 м3.
Блок 1. Планвиробництва та матеріально-технічного забезпечення.
Форма 1.1. План виробництва продукції
Найменування виробу Виробнича программа, шт. Оптова ціна, грн./шт Обсяг товарної продукції, тис.грн. /> /> /> А 1130 2959,36 3344,1 /> Б 1180 3044,53 3592,5 /> В 1350 1541,04 2080,4 /> Д 1360 1351,80 1838,4 /> Разом 10855,4 /> В тому числі по кварталах, тис. грн./> I II III IV
/> К-ть Сума К-ть Сума К-ть Сума К-ть Сума
/> 273 807,9 270 799,0 295 873,0 292 864,1
/> 286 870,7 282 858,6 308 937,7 304 925,5
/> 327 503,9 323 497,8 352 542,4 348 536,3
/> 329 444,7 325 439,3 355 479,9 351 474,5
/> 2627,2 2594,7 2833,0 2800,4
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Форма 1.2.Розрахунок витрат основних матеріалів на випуск продукції
Найменування виробу Найменування матеріалу Норма видатку, кг./шт. Виробнича програма, шт. Витрати, т. А Сталь вуглецева 183 1130 206,8 Сталь легована 188 212,4 Сірий чавун 114 128,8 Бронзове лиття - - Б Сталь вуглецева 162 1180 191,2 Сталь легкована 135 159,3 Сірий чавун 202 238,4 Бронзове лиття - - В Сталь вуглецева 330 1350 445,5 Сталь легована 78 105,3 Сірий чавун 28 37,8 Бронзове лиття - - Д Сталь вуглецева 183 1360 248,9 Сталь легована 114 155 Сірий чавун - - Бронзове лиття 30 40,8Форма 1.3.Розрахунок вартості основних матеріалів на випуск продукції
Найменуван-ня матеріалу Витрати, т.Ціна,
грн./т.
Вартість, тис.грн. Вартість відходів Вартість матеріалів за виключенням відходів, тис.грн. % Сума, тис.грн. Сталь вуглецева А 206,8 400 82,7 2,0 1,7 81,0 Б 191,2 76,5 2,0 1,5 75,0 В 445,5178,2
99,6
2,0
2,0
3,6
2,0
174,6
97,6
Д 248,9 Сталь легована А 212,4 475 100,9 2,5 2,5 98,4 Б 159,3 75,7 2,5 1,9 73,8 В 105,3 50,0 2,5 1,3 48,7 Д 155 73,6 2,5 1,8 71,6 Сірий чавун А 128,8 360 46,4 4,0 1,9 44,5 Б 238,4 85,8 4,0 3,4 82,4 В 37,8 13,6 4,0 0,5 13,1 Д - - - - - Бронзове лиття А - 2000 - - - - Б - - - - - В - - - - - Д 40,8 81,6 10 8,2 73,4Всього
основні
матеріали
964,6 30,3 934,3 Допоміжні матеріали (5%) 46,7Блок2. Праця і заробітна плата
Розрахунок вондуоплати праці проводимо згідно середніх тарифних ставок та кількостівідпрацьованого часу за місяць(для робітників), для спеціалістів використовуємосередню місячну тарифну ставку. За допомогою норми трудомісткості визначаємотрудомісткість виробничої програми, а потім визначаємо чисельність основнихробітників.
Форма2.1. Трудомісткість виробничої програми
Найменування виробу Виробнича програма, шт. Норма трудомісткості, нормо-год./шт. Середня годинна ставка, грн./год. Трудомісткість виробничої програми, нормо-год. Нормована зарплата на програму, грн. Нормована зарплата на 1 виріб, грн./шт. А 1130 76,2 0,927 86106 79820,3 70,64 Б 1180 76,9 0,909 90742 82484,5 69,90 В 1350 28,2 0,964 38070 36699,5 27,18 Д 1360 22,8 0,955 31008 29612,6 21,77 Разом - - - 245926 228616,9 -Визначаємочисельність основних робітників за формулою:
/>
Кв. н.=(1,05*19+1,07*11+1,1*12+1,02*17)/(19+11+12+17)=1,06
Чос.=245926/(1850*1,06)=126осіб.
Визначаємочисельність допоміжних робітників:
Чдоп.=116*0,3=38осіб; в тому числі зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування38*0,55=21 осіб.
Визначаємочисельність керівників:
Чкер.=(126+38)*0,1=16осіб.
Визначаємонормовану заробітну плату допоміжних робітників:
-зайнятихутриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування 21*1850*1,52=59052грн.
— інших 17*1850*1,22=38369грн.
Разом 59052+38369=97421грн.
Визначаємонормовану зарплату керівників
1200*16*12=230400грн.
Форма 2.2.Зведений розрахунок фонду оплати праці, грн
Елементи фонду оплати праці Основні робітники Допоміжні робітники Керівники і спеціалісти Разом 1 2 3 4 5 Нормована заробітна плата (по тарифу) 228616,9 97421 230400 556437,9 Доплати і надбавки до нормованої зарплати 43437,2 18510 43776 105723,2 Всього основна зарплата 272054,1 115931 274176 662161,1Премії за положеннями:
у відсотках:
загальна сума:
20%
45723,2
30%
29226,3
40%
92160
167109,5 Одноразові заохочення та винагороди, 1 % від з/пл. за тарифом 2286,2 974,2 2304 5564,4 Винагороди за підсумками роботи за рік 19051,4 8118,4 19200 46369,8 Всього фонд додаткової оплати праці 67060,8 38318,9 113664 219583,7 Всього фонд оплати праці 339114,9 154249,9 387840 881204,8 Доходи по акціях Чисельність персоналу 126 38 16 180Після розрахункуфонду оплати праці працівників переходимо до розрахунку комплексних витратпідприємства.
Блок3. Комплексні витрати
Форма 3.1. Потужність електродвигунівта вартість устаткування
Найменування верстата Кількість верстатів, шт Потуж-ність двигуна, кВт. Ціна верстата, грн. Сумарна встановлена потужність, кВт. Вартість устаткування, тис. грн.. Токарний 19 2,7 5610 51,3 106,6 Фрезерувальний 11 2,5 9700 27,5 106,7 Свердлувальний 12 0,4 1610 4,8 19,3 Шліфувальний 17 3,5 9390 59,5 159,1 Разом 143,1 391,7Визначаємовидаток рушійної електроенергії:
Ср. е.=1,3*Феф*Му=1,3*4000*143,1=744120кВт/год
Вартість рушійноїелектроенергії:
Ц=744120*0,0003=223,2тис. грн.
Визначаємовартість електроенергії на освітлення:
744120*0,015*0,00022=2,5тис. грн.
Визначаємокалькуляційний процент комплексних витрат:
- наобслуговування=1818,7/228,4*100%=796%
- науправління виробництвом=450,6/228,4*100%=197%
Розраховуєморічну суму амортизації:
-устаткування:первісна вартість 397,1 тис. грн
391,7*0,06=23,5тис. грн.
(391,7-23,5)*0,06=22,1тис. грн.
(368,2-22,1)*0,06=20,8тис. грн.
(346,1-20,8)*0,06=19,5тис. грн.
Сумаамортизації=23,5+22,1+20,8+19,5=85,9 тис.грн.
-будівлі:первісна вартість 17850 тис. грн.
17850*0,02=357тис. грн.
(17850-357)*0,02=349,9тис. грн.
(17493-349,9)*0,02=342,9тис. грн.
(17143,1-342,9)*0,02=336тис. грн.
Сумаамортизації=357+349,9+342,9+336=1385,8 тис. грн.
Разом сумаамортизації=85,9+1385,8=1471,7 тис. грн.
Форма 3.2. Зведений розрахунок витратна виробництво продукції, тис.грн.
Найменування елементів витрат Прямі витрати Комплексні витрати Разом На обслуговування На управління виробництвом 1 2 3 4 5 Основні матеріали 964,6 Допоміжні матеріали 46,7 Енергія 223,2 2,5 Нормована заробітна плата 228,4 97,4 230,4 556,2 Доплати і надбавки до нормованої зарплати 43,4 18,5 43,8 105,7 Відрахування на соціальні заходи (39,55 %) 107,5 45,8 108,4 261,7 Амортизація основних виробничих фондів 1471,7Послуги допоміжних цехів:
у відсотках:
загальна сума:
50 %
136,1
25 %
68
204,1 Інші витрати (3% від з/пл. за тарифом) 8,2 Разом 1575,3 1818,7 450,6 4139,6 Калькуляційний процент комплексних витрат 6,3 1,6Блок4. Собівартість та прибуток
Форма 4.1.Калькуляція собівартості та визначення ціни виробу, грн.
Найменування статей калькуляції % Сума по виробах А Б В Д Основні матеріали за винятком відходів 198,20 195,81 175,32 193,33 Нормована зарплата 70,64 69,90 27,18 21,77 Доплати і надбавки до нормованої зарплати 19 13,42 13,28 5,16 4,14 Відрахування на соціальні заходи 39,55 33,25 32,90 12,79 10,25 Витрати на обслуговування виробництва 796 562,29 556,40 216,35 173,29 Витрати на управління виробництвом 197 139,16 137,70 53,54 43,89 Всього виробнича собівартість 1016,96 1005,99 490,34 446,67 Розрахункові адміністративні витрати та витрати на збут 94 955,94 945,63 460,92 419,87 Всього розрахункові витрати 1972,9 1951,62 951,26 866,54Плановий прибуток:
-у відсотках:
-загальна сума:
25
493,23
30
585,49
35
332,94
30
259,96
Разом 2466,13 2537,11 1284,20 1126,50 Податок на додану вартість 20 493,23 507,42 256,84 225,30 Відпускна ціна підприємства 2959,36 3044,53 1541,04 1351,80 Виріб Найменування матеріалу Норма видатку, кг/шт. Ціна, грн./кг. Вартість основних матеріалів, грн./шт. Вартість відходів, грн. Вартість матеріалів за винятком відходів, грн. % Сума 1 2 3 4 5 6 7 8 А Сталь вуг. 183 0,4 73,2 2,0 1,5 71,7 Сталь лег. 188 0,475 89,3 2,5 2,2 87,1 Сір. чавун 114 0,36 41,0 4,0 1,6 39,4 Б Сталь вуг. 162 0,4 64,8 2,0 1,3 63,5 Сталь лег. 135 0,475 64,1 2,5 1,6 62,5 Сір. чавун 202 0,36 72,7 4,0 2,9 69,8 В Сталь вуг. 330 0,4 132,0 2,0 2,6 129,4 Сталь лег. 78 0,475 37,1 2,5 0,9 36,2 Сір. чавун 28 0,36 10,1 4,0 0,4 9,7 Д Сталь вуг. 162 0,4 64,8 2,0 1,3 63,5 Сталь лег. 78 0,475 37,1 2,5 0,9 36,2 Брон. лит. 52 2,0 104,0 10,0 10,4 93,6 РазомФорма 4.1.1.Розрахунок вартості основних матеріалів на виріб
Дані длязаповнення Форми 4.1.1 Розрахунок вартості основних матеріалів на виріб — беремоз Блоку 1 «Планвиробництва та матеріально-технічного забезпечення.»
Форма4.2. Собівартість товарноїпродукції (на одиницю в грн.., на випуск – в тис. грн..)
Найменування виробу Виробнича програма, шт. Основні матеріали Нормована заробітна плата Додаткова зарплата на од. на випуск на од. на випуск на од. на випуск А 1130 198,2 224,0 70,6 79,8 13,4 15,1 Б 1180 195,8 231,0 69,9 82,1 13,3 15,7 В 1350 175,3 236,7 27,9 37,7 5,3 7,2 Д 1360 193,3 262,9 21,8 29,7 4,1 5,6 Всього 954,6 229,3 43,6Продовження форми 4.2
Відрахування на соціальні заходи Видатки на обслуговування Видатки на управління виробництвом Виробнича собівартість на од. на випуск на од. на випуск на од. на випуск на од. на випуск 33,2 37,5 562,29 635,4 139,16 157,3 1016,96 1149,2 32,9 38,8 556,40 656,1 137,70 161,5 1005,99 1187,1 13,1 17,7 216,35 292,1 53,54 72,3 490,34 662,0 10,2 13,9 173,29 235,7 43,89 59,7 446,67 607,5 Всього 107,9 1818,7 450,6 3605,8Форма 4.3.Собівартість та обсяг реалізації продукції
Найменування показників Найменування виробів Разом А Б В Д План постачання продукції, шт. 1090 1050 1180 1220 ПДВ на виріб, грн./шт. 493,23 507,42 256,84 225,30 Відпускна ціна підприємства, грн./шт. 2959,36 3044,53 1541,04 1351,80 Собівартість виробу, грн./шт. 1972,90 1951,62 951,26 866,54 Обсяг реалізованої продукції, тис.грн. 3225,7 3196,8 1818,4 1649,2 9890,1 Собівартість реалізованої продукції, тис.грн. 2150,5 2049,2 1122,5 1057,2 6379,4 ПДВ, тис.грн. 537,6 532,8 303,1 274,9 1648,4Форма 4.4.Розподіл прибутку
Показники Сума, тис.грн. Обсяг реалізованої продукції 9890,1 ПДВ 1648,4 Собівартість реалізованої продукції з врахуванням адміністративних витрат та витрат на збут 6379,4 Сума оподаткованого прибутку 1862,3 Податок на прибуток 465,6 Чистий прибуток 1396,7 Розподіл прибутку: · дивіденди 41,9 · поповнення статутного капіталу (5% від чистого прибутку) 69,8 · резервний капітал (20% від чистого прибутку) 279,3 · інше використання (доплати і надбавки до нормованої зарплати) 219,6Підприємство вцілому працювало досить ефективно протягом звітного періоду, про що свідчитьчистий прибуток за цей період в розмірі 1396,7 тис. грн. Частину прибутку минаправляємо на виплату дивідендів по акціях, поповнення статутного тарезервного капіталів, виплату доплат до нормованої зарплати.
Решту прибутку можнанаправити на подальшу механізацію та автоматизацію робіт, на закупівлю новогообладнання, купівлю нових енергозберігаючих технологій, розвиток соціальноїінфраструктури підприємства, здійснення інвестиційної діяльності.
Висновки
Таким чином прибуток єоднією з найважливіших категорій в економіці. Прибуток – кінцевий позитивнийрезультат господарської діяльності будь-якого підприємства.
Значення прибутку полягаєв тім, що він є:
а) основним джерелом фінансування розвитку підприємства,вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіхформ інвестування;
б) об’єктом оподаткуваннята джерелом сплати податків.
· З метою аналізута забезпечення ефективного управлінняформуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства:
· валовий прибуток;
· операційнийприбуток, або прибуток від операційної діяльності;
· прибуток відзвичайної діяльності до оподаткування;
· прибуток відзвичайної діяльності підприємства;
· чистий прибутокпідприємства.
З метою забезпеченняефективної діяльності всі підприємства застосовують два основних методиобчислення прибутку: прямий та методрозрахунку на 1 гривню.
Для ефективного функціонування суб’єктів господарювання вумовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшенняоб’єму продукції, зниження собівартості, ріст прибутку.
Існує маєже необмежена кількість шляхів підвищення роступрибутку. Основними з них є:
а) збільшення обсягу реалізації товарної продукції;
б) ефективний маркетинг;
в) зниження собівартості продукції;
г) вдосконалення нормативів;
д) більш повне використання вторинних ресурсів;
е) підвищення продуктивності праці;
є) оновлення основних фондів;
ж) впровадження у виробництво досягнень науково-технічногопрогресу;
з) підвищення якості продукції та ліквідація втрат від браку;
Звідси можнасказати, що побудова на підприємстві відповідних організаційно-методичнихсистем забезпечення управління, знання основних механізмів формування прибутку,використання сучасних методів його аналізу і планування може значно скоротитишлях до досягнення основної мети підприємства – до прибутку.
Списоквикористаної літератури
1. Алейников А.Н.Предпринимательская деятельность: Учеб.-практ. пособие/ А.Н. Алейников. – М.:Новое издание, 2003. – 304 с.2.Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичнийпосібник для самост. Вивчення дисципліни / За редакцією проф. М.В. Афанасьєва.Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410 с. Укр. мов.
3.Бланк И.А. Управление прибылью, 2-е изд., расм. и доп. – К.: Ника – Центр,Эльга, 2002. – 752 с. – (Серия «Библиотека фин. Менеджера»; Вып. 2)
4.Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Видавництво А.С.К.,2004. – 400 с.: іл. – (Унів. Б-ка).
5.Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. –К.: Знання – Прес, 2003. 285 с.: іл.
6.Економіка підприємства, підручник, за заг. ред. С.Ф. Покропивний, — К. КНЕУ,2001, — 528 с.
7.Економіка підприємств. Підручник/ За ред. К.Ф. Полякова. – К.: Епіцентр, 2001,301 с.
8.Задоя А.О. Мікроекономіка: курс лекцій та вправи: Навчальний посібник – 2-гевидання., стер. – К.: тов. «Знання», КОО, 2002. – 211 с.: іп.
9.Зайцев Н. Экономика промышленного предприятия. 3-е изд. – М.: ИНФРА – М., 2000.– 358 с.
10. Зубко Н.М., А.Н. Зубко.Экономическая теория. – 3-е издание переработанное и дополненное – МН.:«НТЦ-АПИ». -2001. – 352 с.
11.Клименко С.А. Финансы предприятий – М.: Финансы, ЮНИТИ, 2000. — 236 с.
12.Кодацкий В.П. Прибыль. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 128 с.: ил.
13.Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності:Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – 280 с. (Альма-матер).
14.Підприємство. Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2002., 347 с.
15.Підприємництво. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 616 с.
16.Підприємство / П.П. Павлюк – К.: Юніор, 2001., — 179 с.
17.Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вікар, 2001. –178 с.
18.Т.А. Агапова, С.Ф. Серегина, Макроэкономика – М.: 2001., 343 с.
19.Тунин Г.А. Предпринимательство и финансы. Учебное пособие для вузов – М.:«Издательство ПРИОР», 2002. – 80 с.
20.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. і наук. ред проф. А.М.Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.
21. Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., ІваницькаГ.Б., Павленчик Н.Ф. Економіка підприємств: Навчальний посібник / За заг. ред.Г.В. Черевко. – Львів: Апріорі; 2004 – 384 с.
22. Шевчук І.М. Фінанси підприємства.– К.: Колос, 2000, 153 с.