Реферат: Теорія поведінки споживача
Реферат
з дисципліни«Мікроекономіка»
на тему «Теоріяповедінки споживача»
План
1. Предмет і метод економіки
2. Теорія граничноїкорисності та поведінка споживача
3. Ординалістська теоріяповедінки споживача
1.Предмет і метод мікроекономіки
Разом із багатогранним прогресом людстварозвивається й економічна теорія, що на сьогодні складається з певнихнапрямків, кожен з яких виконує специфічні завдання. Надскладна економічнасистема досліджується та теоретично узагальнюється в різних видах аналізу.Серед видів теоретичного аналізу можна виділити такі:
— сутнісний, завданням якого є формулюванняекономічних законів, тобто стійких, сутнісних, таких, що повторюються,внутрішніх зв’язків і відносин між економічними явищами;
— історичний,ретроспективний, у межах якого певне економічне явище чи процес розглядаєтьсяна етапах виникнення, становлення та розвитку;
— кількісний,потрібний для виміру економічної діяльності, для її управління;
— мотиваційний,за допомогою якого економічним агентам різних рівнів розкриваються спонукальнімотиви діяльності та прийняття рішень;
— порівняльний,що дає змогу зіставити результати економічної діяльності у часі та у просторі,порівняти різні позиції, моделі тощо;
— функціональний,основним призначенням якого є аналіз функціональних залежностей між основнимиекономічними параметрами, що дає змогу прогнозувати ланцюг причинно-наслідковихзв’язків в економіці, наперед визначаючи очікувані результати рішень, що приймаються.
Розглядаючи структуру сучасної економічноїтеорії, варто зазначити, що сутнісним видом теоретичного аналізу займаєтьсяпереважно політична економія, а теорія функціонального аналізу представленамакро- та мікроекономікою.
Мікроекономіка вивчає поведінку та механізмприйняття рішень окремими економічними суб’єктами — мікросистемами(індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), щопрагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можназнайти альтернативне використання. У центрі уваги мікроекономіки знаходятьсяповедінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція,відносні ціни товарів, розподіл ресурсів заальтернативності їх використання, часткова та загальна ринковарівновага тощо.
Рідкісність, або об’єктивна обмеженість, ресурсів суспільства, зодного боку, та безмежність бажань і потреб людей — з іншого, є ключовимивихідними проблемами мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, щовивчає обгрунтування вибору самостійними економічними одиницями. При цьомумікроекономіка виходить з гіпотези про раціональність намірів, рішень ідій мікросистем, тобто йдеться не тільки про раціональність цілей економічнихагентів (субстанційна раціональність), а й про раціональність способів їхдосягнення (процедурна раціональність).
2.Теорія граничної корисності та поведінка споживача
Мікроекономічнийаналіз поведінки індивіда-споживача базується на мотиваційній концепціїпрагнення споживача задовольнити свої потреби. Матеріально-уречевлені засобита послуги, що спроможні задовольнити потреби, називають благами.Переважну більшість благ відносять до категорії економічних, створених людськоюпрацею в результаті альтернативного вибору використання обмежених ресурсів. Споживачздійснює свій вибір благ, керуючись власними потребами та наявними коштами.Загальною основою для зіставлення різноманітних варіантів заведено вважати корисністьблаг — їх здатність задовольняти потребу. Корисність — поняття суб’єктивне, длярізних споживачів корисність тих самих благ суттєво різниться.
Споживання благпідвищує рівень добробуту споживача не однаковою мірою, що визначаєтьсяособистими перевагами, уподобаннями. Іноді в результаті вибору спостерігаєтьсязниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага — блага, що набуваєнегативної корисності (взагалі — забруднене повітря, вибірково — дим відпаління цигарки для того, хто не палить).
Формалізованийаналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності якпевного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягаєтьсяспоживачем:
/>, (2.1)
де /> — рівень корисності; /> — кількість споживанихблаг, одиниць; /> — кількістьвидів благ.
Вирізняють дваосновних підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різнірівні кількісної порівнянності корисності благ. Це виражається кількісною(кардиналістською) та по-
рядковою (ординалістською) функціями корисності. За кількісною
функцією
/> (2.2)
можна простежитизалежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага X за незмінноїкількості інших благ і відповідною зміною рівня корисності, що також маєкількісний вимір (скажімо, в умовних одиницях — ютилях). При цьомусумарна корисність усіх споживаних одиниць блага називається сукупноюкорисністю (TU), а прирощення сукупної корисності за збільшенняспоживання блага на одиницю — граничною корисністю (MU).
/>
Рис.2.1. Зміна сукупної та граничної корисності блага Х у процесі його пропорційногоспоживання
За умови, щоспоживання інших благ не змінюється, а благом Х споживач насичується,задоволення від споживання наступної одиниці (порції) цього блага зменшується,тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага Хзнижується. Це емпіричне положення має фундаментальний характер, стосуєтьсявсіх економічних благ і називається законом спадної граничної корисності. Законє справедливим передусім для одного акту споживання (за годину, день, тиждень,місяць тощо), його дія для більшості благ розпочинається з другої одиниці.Проілюструвати дію закону можна за допомогою графіків сукупної і граничної корисності,що відповідають один одному (рис. 2.1).
Рішення споживачащодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою відякоїсь кількості інших благ задля придбання однієї додаткової одиниці певногоблага. Споживач керується принципом раціональності, а саме: маючиобмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ,він розподіляє свій бюджет (дохід) так, щоби корисність, отримана від останньоїгрошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:
/>, (2.3)
де MUX,MUY — гранична корисність, відповідно, блага X та Y,ютиль; PX,PY — ціна, відповідно, блага Xта Y, грош. од.
Рівняння (2.3)розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теоріїкорисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворенонаступним чином:
/>, (2.4)
Звідси можназробити висновок, що за зміни ціни одного з благ, скажімо, Х, і незмінностідоходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшенняціни блага Х означатиме зацікавленість споживача у збільшенні йогокупівлі, а значить, падіння MUХ. Це будепродовжуватисядо відновлення рівності (2.4). Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падінняціни товару Х приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.
3.Ординалістська теорія поведінки споживача
Споживач,вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями.Вони формують систему переваг, яка базується на таких положеннях:
· повна упорядкованістьпереваг і принципова зіставленість благ та їх наборів;
· транзитивність перевагспоживача та його здатність до послідовного перенесення переваг з одних благ таїх наборів на інші;
· раціональність вибору;
· ненасиченість споживачаблагом.
Система перевагдає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою(ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити,якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набіркращий від іншого. Як правило, ординалістська функція корисності досліджуєтьсяна основі геометричного аналізу із застосуванням спеціального інструментарію.
Певне спрощеннявибору споживача зводиться до вибору набору двох благ, кількість якихвідкладено по осях системи координат X та Y. Лінії з’єднанняточок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ,називаються кривими байдужості. Чим далі від початку координатзнаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Аналізповедінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якоїкількості одного блага (Y) згоден відмовитися споживач задля збільшенняіншого блага (X) на одиницю за умов незмінності рівня корисності від наборублаг. Показник, який кількісно визначає цей процес, носить назву граничноїнорми заміщення MRS XY і обчислюється таким чином:
/>, (3.1.)
де Y— втрати у споживанні Y, одиниць; X — вигоди у споживанні Х,одиниць.
Звичайно кривабайдужості має спадний характер (опукла вниз, до початку координат). Цевідображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривоїбайдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага замість іншого(рис.3.1).
MRS також можна визначити черезспіввідношення граничних корисностей благ згідно із законом спадної граничноїкорисності:
/>. (3.2)
Блага, між якимиіснують співвідношення виключної замінності у споживанні (досконалісубститути), мають криві байдужості у вигляді прямих ліній. Блага, щоспільно споживаються для задоволення однієї потреби, в якій вони ніяк не можутьзамінити одне одного (досконалі комплементарні блага), мають кривібайдужості у вигляді прямих кутів.
/> />
Рис. 3.1.Крива байдужості Рис. 3.2. Бюджетна лінія
Ціни на блага тарівень споживчого бюджету враховуються за допомогою бюджетної лінії, щобудується в тій самій системі координат, що й крива байдужості (рис. 3.2).
Кожна точкабюджетної лінії означає для споживача набір товарів, що обходиться йому воднакову суму грошей за незмінних цін на блага. Бюджетна лінія є прямою, її рівняння:
/> (3.3)
де В —бюджет споживача, грош. од.
Чим далі бюджетналінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості споживачавона ілюструє. За певного рівня бюджету та незмінності цін для споживача існуєвідповідна бюджетна лінія, кожна точка якої показує набори благ, при споживанніяких бюджет витрачається повністю. Вона ділить координатну площину на двічастини: праву, де набори є недосяжними, і ліву, де набори є досяжними, алетакими, що не вичерпують бюджет.
Нахил бюджетноїлінії до осі X визначається як tg(рис. 3.2), тобтояк співвідношення цін відповідних благ:
/>. (3.4)
/>
Рис.3.3. Рівновага споживача
У геометричнійінтерпретації задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці,де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що й означаєнайбільш високий з можливих рівнів добробуту (рис. 3.3). У цій точці нахиликривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому
/>. (3.5)
Виходячи з (3.2),умова рівноваги може бути виражена таким чином:
/>. (3.6)
або
/>. (3.7)
Це означає, щоспоживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб останнягрошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничнукорисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностейє спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського (2.3) та ординалістського(3.7).
Списоклітератури
1. Гальперин В. М.,Игнатьев С. И., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2 т. / Подред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экон. шк., 1994. — Т. 1. —349 с.
2. Гребенников П. И.,Леусский А. И., Тарасевич Л. С. Микроэкономика: Учеб. /Под общ. ред. Л. С. Тарасевича. — СПб.: Изд-во СПб УЭФ, 1996. —352 с.
3. Долан Э. Дж.,Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. / Под общ. ред.Б. Лисовика и В. Лукашевича. — СПб.: Экон. шк., 1994. — 448 с.
4. Емцов Р. Г.,Лукин М. Ю. Микроэкономика: Учеб. — М.: МГУим. М. В. Ломоносова, Изд-во «ДИС», 1997. — 320 с.
5. Макконнелл К. Р.,Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика.Ч. 2. Мікроекономіка / Пер. з англ. 13-го вид. С. Панчишина, О.Ватаманюка, З. Ватаманюка; Керівник проекту З. Ватаманюк. — Львів: Видавничаспілка «Просвіта», 1999. — 649 с.
6. Макконнелл К. Р.,Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т. /Пер. с англ. 2-го изд. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — 399 с.;Т. 2. — 400 с.
7. Максимова В. Ф. Микроэкономика: Учеб. — 3-еизд., перераб. и доп. — М.: Соминтэк, 1996. — 328 с.