Реферат: Управління витратами

ЗМІСТ

ВСТУП… 2

І. Теоретичні аспекти управління витратами… 4

1.2. Витрати як економічна категорія. Система управліннявитратами… 4

1.2. Пошук та виявлення чинників, що впливають на економіюусіх видів ресурсів… 6

1.3. Нормування та планування витрат. 9

ІІ. Аналіз управління витратами на підприємстві ВАТ«Гайсинський маслосирзавод». 16

2.1. Загальна організаційно-економічна характеристикапідприємства ВАТ «Гайсинський маслосирзавод». 17

2.2. Аналіз фактичного стану управління витратами на ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» та шляхи йогопокращення   21

2.3. Шляхи використання інформаційних технологій дляпідвищення ефективності управління витратами… 8

ВИСНОВКИ… 10

Список використаної літератури… 13

ВСТУП

На етапі переходу до ринкових відносин багатопідприємств, втративши державну підтримку, стали самостійними суб'єктамиекономічного життя. Питання вибору виду діяльності, організації виробничогопроцесу, випуску і збуту готової продукції стали прерогативою самих підприємств.В умовах самофінансування основним завданням для підприємств стало завданняотримання прибутку в розмірі, достатньому для відтворювального процесу. Основноюумовою збільшення прибутку підприємства є зниження витрат виробництва і збутупродукції, зокрема собівартості продукції, що випускається.

Ефективне використання ресурсів підприємстванеможливе без цілеспрямованого впливу на формування витрат, контролю за їхрівнем та економічного стимулювання їх зниження, що є суттю управліннявитратами. Вміння ефективно управляти витратами та отримувати від нихмаксимальний результат є вирішальним чинником стабільності функціонуванняпідприємства в ринкових умовах господарювання.

Тому питання управління витратами є вельмиактуальними для сучасних підприємств.

Метою даної курсової роботи є висвітленнязаходів, що підвищують ефективність управління витратами на підприємстві.

Досягнення поставленої мети забезпечується рішеннямнаступних завдань:

— визначити витрати як керовану економічнукатегорію;

— розглянути концептуальні основи управліннявитратами;

— вивчити основні прийоми і методи управліннявитратами підприємства;

— застосувати вивчені методи і прийоми вудосконаленні управління витратами підприємства ВАТ «Гайсинський маслосирзавод».

При написанні роботи використовувалися якметодична допомога, так і публікації вітчизняних авторів, присвяченідисциплінам «Економіка підприємства», «Економічний аналіз», «Управлінськийоблік». При вивченні літератури з даної теми автор зіткнувся з великоюкількістю поглядів на процес управління витратами. Зважаючи на велику кількістьаспектів теми, вона є досить обширною і, на погляд автора, погано конкретизованоюв навчальній літературі.

Більшість авторів публікацій, зокрема, І.М. Бойчикта С.Ф. Покропивний в підручниках з економіки підприємства управління витратамивисвітлюють як комплексний процес, що включає нормування витрат ресурсів,планування витрат за їхніми видами, облік та аналіз витрат, пошук шляхівзниження витрат. З цієї точки зору і буде розглянутий процес управліннявитратами в виконаній курсовій роботі. У ній зроблена спроба систематизації ікомплексного представлення вивченого матеріалу по даній темі.

Об’єктом дослідження є витрати відкритогоакціонерного товариства «Гайсинський маслосирзавод». Це підприємство приватноїформи власності, яке функціонує в харчовій галузі. Період дослідження включає2004, 2005 та 2006 роки.

Предметом дослідження є процес управління витратами.

Робота складається зі вступу, двох основнихрозділів, висновків та додатків.

І. Теоретичні аспекти управліннявитратами1.2. Витрати як економічна категорія.Система управління витратами

Витрати спрямовуються на формування івикористання усіх видів ресурсів. Вони мають різне спрямування та широкукласифікацію, але найбільш загальним є поділ їх на інвестиційні та поточні(операційні) витрати, зв’язані з безпосереднім виконанням підприємством своєїосновної функції – виготовлення продукції (надання послуг). [9 ст.403]

Витрати мають натуральну та грошову форми. Вартіснаформа оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективностівиробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленоїпродукції, виконаних робіт, послуг.

Грошовою формою витрат на підготовкувиробництва, виготовлення та збут продукції є собівартість продукції. Напрактиці з різних причин немає повної відповідності між дійсними витратами навиробництво й собівартістю продукції. [5, ст.298]

Відображаючи рівень витрат на виробництво,собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсівпідприємства, в отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

За планування, обліку та аналізу витрати класифікуютьза певними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності витрат, спосібобчислення для окремих різновидів продукції, зв’язок з обсягом виробництва (див.додаток 1). [9, ст.406]

Витрати на виробництво і реалізацію продукції(робіт, послуг) займають найбільшу питому вагу у всіх витратах підприємства.

П(С) БО 16 «Витрати» регламентує поділ витратопераційної діяльності за такими елементами:

матеріальні затрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

Елементи затрат є однаковими для всіх галузейі на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. [3]

Важливою є класифікація витрат за статтямикалькуляції. Статті – це затрати, які відрізняються між собою функціональноюроллю у виробничому процесі і місцями виникнення. За статтями витрат визначаютьсобівартість одиниці продукції. [15, ст.633]

Витрати також класифікують на явні і неявні. Доявних належать витрати, що набувають форми прямих платежів постачальникамфакторів виробництва і проміжних виробів, заробітна плата персоналупідприємства. Неявні (імпліцитні) витрати – це альтернативні витративикористання ресурсів, що належать власникам підприємства, або перебувають увласності підприємства як юридичної особи. Такі витрати не відображають убухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними. [10, ст.230]

Управління витратами – це процесцілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв запостійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно єважливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Системауправління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включаєтакі організаційні підсистеми:

пошук та виявлення чинників, що впливають наекономію усіх видів ресурсів;

планування витрат за їхніми видами;

нормування витрат ресурсів;

облік та аналіз витрат;

економічне стимулювання економії ресурсів тазниження витрат.

За кожен елемент цієї системи відповідають певнівиконавці, структурні підрозділи підприємства. Вони розробляють комплексзаходів, спрямованих на зниження сукупних витрат на виробництво і реалізаціюпродукції. В загальному можна сказати, що управліннявитратами – це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них. [9, ст.408]

1.2. Пошук та виявлення чинників, щовпливають на економію усіх видів ресурсів

Виявлення й використання чинників економіїресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства,передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів.

Чинниками зниження собівартості є підвищеннятехнічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці,зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори. Вирішальноюумовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес –впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничихпроцесів, вдосконалювання технології, впровадження прогресивних видівматеріалів. Серйозним резервом зниження собівартості є розширення спеціалізаціїі кооперування. Зниження витрат та собівартості продукції забезпечуєтьсянасамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивностіпраці скорочуються витрати праці на одиницю продукції, а отже зменшуєтьсяпитома вага заробітної плати в структурі собівартості. Класифікацію резервівзниження собівартості продукції наведено в додатку 2. [11, ст.167]

Зниження собівартості продукції закладається вплані по собівартості продукції і є окремим розділом цього плану.

Планування зниження собівартості товарноїпродукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарноїпродукції. Всі чинники, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднаніу перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції завідповідними чинниками виконують у такій послідовності:

Визначають затрати на 1 грн. товарноїпродукції в базовому році:

/>/> (1.1) />/>/>

2. Визначають вихідну собівартість товарноїпродукції в плановому році (Свих. пл):

/> (1.2)

де QТП. пл — плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію затрат затехніко-економічними чинниками методом прямого розрахунку:

• підвищення технічного рівня виробництва можеспричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем):

/> (1.3)

де Но, Н1 — норма витрат матеріалів до і післяздійснення заходу, в натур. один.;

Ц — ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N1 — обсяг випускупродукції після здійснення заходу, натур, один.;

• та росту продуктивності праці, тобто зниженнятрудомісткості виготовлення продукції (Ет):

Ет = [(t0 ∙ Cг0 –t1 Сг1) ∙ (1 +% дод/100) ∙(1 +% соц.зах/ 100)] ∙ N1, грн. (1.4)

де t0, t1 — трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

СГ0 Cг1 — середньогодинна тарифна ставка робітників доі після здійснення заходу, грн. /год.;

% дод — середній процент додаткової заробітноїплати для певної категорії робітників;

% соц-зах. — встановлений процент відрахуваньна соціальні заходи;

• удосконалення організації виробництва іпраці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширеннякооперування виробництва (Еск);

Еск = [C – (Цс + Тр)] ∙ Nk,грн. (1.5)

де С — собівартість виробів, виробництво якихпланують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн. /од.;

Цс — гуртова ціна за виріб, виготовлений наспеціалізованому підприємстві, грн. /од.;

Тр — транспортно-заготівельні витрати наодиницю виробу, грн. /од.;

Nk — кількістьвиробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моментупроведення спеціалізації до кінця року, натур, один.;

• зміна структури і обсягу продукції спричиняєвідносне зниження умовно-постійних витрат (Еу — п):

/>/>/>/>(1.6)

де QПЛ — приріст обсягу випуску продукції в плановому році,%;

ПУ-П — сума умовно-постійних витрат в базовомуроці, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції (СТПШ1):

СТП. пл= Свих. пл+ Есум, грн., (1.7)

Есум — сума економії витрат з усіхтехніко-економічних факторів, грн.

5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП вплановому році (В1грн. ТП. пл,):

/> (1.8)

6. Розраховують процент зниження затрат на 1грн. ТП в плановому році порівняно з базовим (y):

/> (1.9)

[5, ст.304]

1.3. Нормування та планування витрат

Визначення потреби підприємства у сировині таінших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат. Цінорми розробляються самим підприємствами або ж на їх замовлення галузевиминауково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витратматеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм, якікласифікують за певними ознаками (див. додаток 3). У практиці господарюваннявикористовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий(базується на аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементівнорми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва),дослідно-лабораторний (визначення норм витрат шляхом проведення низки дослідіві досліджень), звітно-статистичний (встановлення норм витрат виходячи зізвітних даних про фактичне витрачання ресурсів). [8, ст. 195]

Метою планування витрат підприємства єекономічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних в плановомуперіоді для виробництва кожного виду та всієї продукції підприємства. У процесіпланування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах ів цілому по підприємству (кошториси). Розрахунки планових витрат окремихвиробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби воборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективностіокремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, длявнутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

У процесі планування витрат здійснюється:

розрахунок вартості ресурсів, необхідних длякожного виду діяльності, за переліком об’єктів і підприємства в цілому;

обчислення виробничої собівартості кожноговиду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства вцілому;

визначення загальної величини витрат наплановий обсяг господарської діяльності підприємства (кошторис).

Зведений кошторис витрат на виробництво (зрозбивкою за кварталами) складається на основі таких розрахунків:

витрат на сировину, матеріали, купівельнінапівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основномувиробництві;

основної та додаткової заробітної платиробітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг),з відрахуванням на соціальні заходи;

кошторисів витрат (калькуляцій виробничоїсобівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;

кошторису витрат на утримання й експлуатаціюустаткування;

кошторису загальновиробничих витрат;

кошторису інших виробничих витрат.

Форму зведеного кошторису наведено у додатку 4.[13, ст.433]

У системі техніко-економічних розрахунків напідприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартостіокремих виробів. Розрізняють такі види калькуляцій: планові (складають наоснові прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу йвикористовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуютьсянових видів продукції, послуг) і нормативні (складають на основі існуючих нормвикористання засобів виробництва та робочого часу). Розрізняють калькуляціїсобівартості цехову, виробничу, галузеву та ін. [15, ст.648]

Необхідною умовою планування витрат єроздільне планування постійних і змінних витрат та визначення найбільшекономічного розміру виробничих запасів.

При плануванні постійних витрат підприємствомає вирішувати наступні задачі:

— визначення необхідного об'єму випуску іреалізації продукції, при якому досягається окупність постійних і зміннихвитрат;

— розрахунок необхідної величини постійнихвитрат і зіставлення їх з реальними виробничими можливостями.

Для визначення мінімального об'єму випускупродукції, нижче за яке виробництво продукції стає нерентабельним,використовують показник порогу рентабельності (точки беззбитковості), якийвизначається за наступною формулою:

/> (1.10)

де Nкр – критичний обсяг виробництва;

Спв – постійні витрати на весь випускпродукції;

Ц – ціна одиниці продукції;

Сзв – змінні витрати на весь випуск продукції.[12, ст.227]

При плануванні витрат обраховують потребу вматеріальних ресурсах на запланований обсяг виробництва. Витрати матеріалівобчислюються множенням обсягу продукції (робіт) на норми витрат матеріалів. Цейзасадний принцип конкретизується відповідно до того чи іншого об’єктанормування. Так, витрати матеріалів на виробництво продукції Мв. в. підраховуютьсяза формулою:

/> (1.11) де n – кількість найменувань продукції, щовиготовляється; N – обсяг випускупродукції і-го найменування в натуральному вимірі; Мні – норма витрат матеріалуна одиницю і-го виробу; Мн. в. – витрати матеріалу на зміну залишківнезавершеного виробництва (обчислюється при значній зміні залишківнезавершеного виробництва). Так підраховуються витрати на виробництво продукціїосновних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і тих допоміжнихматеріалів, які нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні йобслуговуючі процеси обчислюються множенням обсягу робіт або кількості об’єктівобслуговування на норму витрат. Об’єктами нормування в цьому випадку можутьбути час роботи устаткування (мастильні матеріали, енергія), тонно-кілометриперевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів), кількістьпрацівників (спецодяг), тощо.

Велике значення має планування величинизапасів, так як їх величина істотно впливає на ефективність роботи підприємства.У нас найбільш відома система «максимум-мінімум», згідно з якою запасипоповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходженнячергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Длязабезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається затакої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи аж поки замовленийзапас не надійде. Ця величина називається точкою замовлення (Мз. з) таобчислюється за формулою:

Мзз=Мз. пд + Мз. пд + Мд tз, (1.12)

де Мз. пд – підготовчий запас;

Мз. пд – страховий запас;

Мд – середньодобові витрати матеріалу внатуральному вимірі;

tз – час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження черговоїпартії матеріалів. [9, ст.343]

Фактичний рівень витрат обчислюється за данимипоточного обліку.

Порівняння фактичних витрат з плановими(нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів звикористання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат, відпланових і відповідно, стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження.

1.4. Облік та аналіз витрат як елементиуправління витратами.

Ефективність системи управління витратамибагато в чому залежить від форми і методу обліку витрат, які застосовують напідприємстві. Метод обліку виробничих витрат — це визначення складу і розміру витратна окремі вироби, види, групи виробів, переділи, замовлення і т.д.

У нашій країні в даний час основні методиобліку затрат класифікуються:

стосовно технологічного процесу – зазамовленнями, за переділами;

за об'єктами калькуляції — деталь, вузол,виріб, процес, переділ, виробництво, замовлення;

за способом збору інформації, що забезпечуєконтроль за затратами,

за способом попереднього контролю — нормативнийметод.

Метод обліку затрат на виробництво зазамовленнями застосовується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах обробляючихгалузях промисловості, де виробляється продукція, що не повторюється чи рідкоповторюється, а також у допоміжних виробництвах підприємства.

Об'єктом обліку затрат є окреме замовлення, щовідкривається на заздалегідь установлену кількість однакових виробів, чивизначений обсяг виконаних робіт або послуг. Виробничі затрати збираються заокремим замовленням, а в розрізі цього замовлення – за встановленоюноменклатурою калькуляційних статей затрат.

Фактична собівартість випущених виробів,виконаних робіт, послуг за кожним замовленням калькулюється після йогозакінчення шляхом підсумку затрат на виробництво з урахуванням поверненняневикористаних матеріальних цінностей, і є не середньою, а цілком визначеноювеличиною. Калькулювання фактичної собівартості окремих виробів здійснюєтьсяшляхом прямого розрахунку, тобто сума усіх затрат на виробництво поділяється накількість виробів, що входять до цього замовлення.

Метод обліку затрат на виробництво запереділами застосовується в масовому виробництві, де технологічний процесскладається з кількох послідовних переділів — дискретних стадій обробки, щопредставляють сукупність операцій процесів, у результаті яких виготовляєтьсяоднорідна, за вихідним матеріалом і характером обробки, продукція. Сутністьцього методу полягає в тому, що виробничі затрати враховуються за переділамивиробничого процесу, а в межах кожного переділу — за калькуляційними статтямизатрат. Попередільний метод застосовують в основному у металургійній,текстильній, деревообробній, скляній, паперовій, харчовій промисловості, щопередують стадії обробки і затрат останнього періоду.

Нормативний метод обліку затрат на виробництво(зарубіжний аналог — «стандарт-кост») характеризується наступними принципамиорганізації обліку:

попереднім складанням нормативних калькуляційна основі технічно обґрунтованих діючих норм затрат за основними статтямизатрат на виробництво в натуральному і грошовому виразі;

обліком змін діючих поточних норм івизначенням впливу цих змін на собівартість продукції;

виявленням відхилень фактичних затрат віддіючих норм.

Застосування системи нормативного облікудозволяє використовувати нормативний спосіб калькулювання, при якому фактичнасобівартість продукції розраховується шляхом алгебраїчного додаваннянормативної її собівартості до величини відхилень від норм. Організаціянормативного методу обліку дозволяє здійснити щоденний і безперервний облік іконтроль за поточними затратами.

Система «директ-костинг» представляє методзрізаної (неповної) собівартості. Цей метод прямого розрахунку собівартостізаснований на вирахуванні з продажного виторгу прямих затрат і визначенні маржинальногоприбутку, що відрізняється від реального прибутку на суму непрямих затрат. Прицьому постійні затрати вважаються затратами поточного періоду, не відносятьсяна собівартість, не розподіляються між виробами (об'єктами калькулювання), апрямо відносяться на результати господарської діяльності. Облік затрат івизначення собівартості готової продукції проводиться тільки за зміннимизатратами. За змінними затратами оцінюється незавершене виробництво і залишкиготової продукції. [6, ст.25]

Ефективність системи управління витратамибагато в чому залежить від організації їхнього аналізу. Об’єктами аналізусобівартості продукції є такі показники:

абсолютна сума операційних витрат у цілому іза елементами

витрати на гривню продукції;

собівартість окремих виробів;

окремі статті витрат;

витрати в центрах відповідальності;

Абсолютна сума витрат може змінитися черезобсяг випуску продукції в цілому по підприємству (VВПзаг), її структуру (ПВі), рівень змінних витрат на одиницю продукції(bі), суму постійних витрат навесь випуск продукції (А):

Взаг=∑(VВПзаг ∙ ПВі ∙ bs) +А (1.13)

Важливим узагальнюючим показником собівартостіпродукції є витрати на гривню продукції, що характеризує витратомісткістьпродукції (формула 1.1). Цей показник наочно показує прямий зв’язок міжсобівартістю і прибутком. В процесі аналізу варто вивчити динаміку, виконанняплану і провести міжгосподарські порівняння за цим показником.

Для вивчення причин зміни собівартості окремихвиробів аналізують звітні калькуляції окремих виробів, порівнюють фактичнийрівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих періодів, іншихпідприємств у цілому і за статтями витрат.

Аналіз окремих статей витрат полягає в аналізіпрямих матеріальних витрат, прямих трудових витрат, непрямих витрат.

Аналіз витрат за центрами відповідальності ґрунтуєтьсяна плануванні й обліку витрат у цьому розрізі. Головна мета аналізу за центрамивідповідальності – виявлення резервів зростання прибутку за рахунок підвищенняактивності менеджерів на всіх рівнях. [14, ст. 203]

.
ІІ. Аналіз управліннявитратами на підприємстві ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»2.1. Загальна організаційно-економічнахарактеристика підприємства ВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

Відкрите акціонерне товариство «Гайсинськиймаслосирзавод» засновано згідно наказу регіонального відділення Фондудержавного майна України у Вінницькій облісті № 475-ПП від 21 травня 1996 року,шляхом перетворення державного орендного підприємства «Гайсинськиймаслосирзавод» у відкрите акціонерне товариство.

Товариство є юридичною особою та засноване напідставі Конституції України, Закону України «Про підприємства в Україні», «Прогосподарські товариства», «Про підприємництво», «Про власність» а також іншихнормативних актів України.

Повне найменування товариства: відкритеакціонерне товариство «Гайсинський маслосирзавод».

Скорочене найменування товариства – ВАТ«Гайсинський маслосирзавод».

Місцезнаходження товариства: 287500, Вінницькаобласть, м. Гайсин, вул… Плеханова 45.

Юридична адреса підприємства – 23700, м. Гайсин,Плеханова, 45.

Мета діяльності, задекларована в розділі 2Статуту підприємства, є наступною:

— консолідація зусиль та ефективневикористання фінансових та матеріальних ресурсів товариства, творчогопотенціалу фахівців для реалізації програм товариства з метою створенняприбутку, поглиблення соціальної спрямованості виробничо-господарськоїдіяльності та розвитку підприємницької діяльності з врахуванням національнихінтересів України;

— сприяння найбільш повному задоволенню потребтовариства, підприємств об’єднань, організацій, установ будь-якої формивласності, а також громадян в продукції, товарах, роботах (послугах),вироблених та реалізованих Товариством;

— реалізація на основі одержаного прибуткусоціальних та економічних інтересів акціонерів товариства та членів трудовогоколективу.

Предметом діяльності Товариства є:

— виробництво молочної (масло тваринне, сиритверді та плавлені, жири, сухі молочні суміші, цільномолочна продукція, казеїн,молочний цукор та інше) та іншої продукції.

— виробництво та реалізація продуктів дитячогохарчування;

— переробка вторинних ресурсів;

— організація торгівлі молочною продукцієючерез роздрібну власну торговельну мережу;

— реалізація молочної продукції і товарівнародного споживання, як власного так і не власного виробництва підприємствам іорганізаціям за безготівковими розрахунками та за готівку;

— забезпечення оптового та роздрібного продажумолочної продукції;

— оптова та роздрібна закупівля молока всільськогосподарських підприємств, фермерів та населення, як за готівку так іза безготівковий розрахунок.

Підприємство здійснює усі інші види діяльності,які не заборонені законодавством України.

Акціонерами товариства є як фізичні так іюридичні особи. Контрольний пакет акцій належить фізичній особі. Формавласності підприємства – приватна.

Управління товариством, згідно з Статутом,здійснюють:

— Загальні збори акціонерів;

— Спостережна рада Товариства;

— Правління товариства.

/> <td/> />
Керівництво поточною діяльністю підприємства здійснює їїдиректор, який є членом Правління Товариства. Директор здійснює керівництво безпосередньочи через своїх заступників згідно розподілу обов’язків. Безпосередньо директорупідпорядковані головний бухгалтер, заступник з постачання, заступник звиробництва. Заступнику директора з виробництва підпорядковані головниймеханік, начальники масло — та сирцеху. Головному механіку підпорядкованамеханічна служба підприємства. Заступник директора з постачання займаєтьсязаготівлею молока. Заготівля молока відбувається шляхом купівлі його внаселення та постачальників. Організаційна структура управління підприємствазображена на рис.1.2.

Рис.1.2. Організаційна структура управлінняВАТ «Гайсинський маслосирзавод»

Аналізуючи звітність підприємства за період2004, 2005, 2006 роки (див. додатки 5-13), можна зробити висновок про те, що напротязі досліджуваного періоду відбувається зростання собівартості реалізованоїпродукції (за період 2004-2006 р собівартість зросла на 47%). Таке зростаннявідбувається внаслідок щорічного дорожчання закупівельної ціни основноїсировини підприємства – молока; енергоносіїв.

В 2006 р. порівняно з 2005р. валовий прибутоквід реалізації знизився на 43%.

Середньоспискова чисельність персоналу заперіод залишається досить стабільною – 120-121 чол.

За період дослідження спостерігається незначнезростання середньорічної вартості основних фондів (2% за весь період).

За звітні періоди підприємство має значнудебіторську та кредиторську заборгованість. За період 2005-2006 рокидебіторська заборгованість знизилася на 16%, кредиторська – на 25%.

Велика поточна заборгованість підприємствапов’язана значною мірою не з виробничою діяльністю підприємства (купівля-продажцінних паперів, торгівля газом). На протязі досліджуваного періоду воназменшується на 30%.

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції задосліджувані періоди змінюються незначно і знаходяться в межах 0,92-0,96 грн. Данийпоказник є дещо гіршим, порівняно з галузевими пересічними величинами(0,75-0,80 грн).

Фондовіддача за прибутком була найбільшою в2005 р, найменшою – в 2006 р.

Незважаючи на падіння решти показниківефективності, продуктивність праці за досліджуваний період зросла на 45%. Завесь період спостерігається значне зростання цього показника.

Спостерігається значне зниження рентабельностіпродукції в 2006 році порівняно з 2005 роком – з 9,25% до 4,17%. Падіннярентабельності продукції пов’язане з подорожчанням енергоносіїв тазакупівельної ціни молока. Стан платоспроможного попитуспоживачів та досить жвава конкуренція не дозволяють підприємству збільшитиціну реалізації пропорційно зростанню витрат.

Отже, аналізуючи основніпоказники діяльності ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» можна зробити висновки проте, що загальний стан підприємства є досить нестабільним, так як в 2006 роціпідприємство мало збиток від операційної діяльності внаслідок високих іншихопераційних витрат. Падіння таких показників, як рентабельність, фондовіддачаза прибутком, значне зростання собівартості продукції свідчать про те, щопідприємству необхідно вирішити багато проблем організаційно-технічногохарактеру, шукати шляхи зниження собівартості продукції.

2.2. Аналіз фактичного станууправління витратами на ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» та шляхи йогопокращення

Проаналізувавши структуру операційних витратВАТ «Гайсинський маслосирзавод» (табл.2.2), можна дійти висновку про те, щонайбільшу частину в операційних витратах підприємства складають матеріальні витрати(85-86%), що є звичною ситуацією для будь-якого виробничого підприємства.