Реферат: Циклічність як загальна форма економічної динаміки

Реферат з теми:

«Циклічність як загальна формаекономічної динаміки»

План

 

Вступ

1. Прогнозування з урахуванням циклічності економічногозростання

2. Чотири кондратьєвських цикли (по оцінках Менша)

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Теорія економічнихциклів разом з теорією економічного зростання відноситься до теорій економічноїдинаміки, яка пояснює рух народного господарства, якщо теорія зростаннядосліджує чинники і умови зростання як довготривалій тенденції, то теорія циклу– причини коливань економічної активності в часі. Напрям і ступінь змінисукупності показників, що характеризують рівноважний розвиток економіки,утворюють економічну кон'юнктуру.

Природа циклу доцих пір є одній з самих спірних і маловивчених проблем. Дослідників, що займаютьсявивченням кон'юнктурної динаміки, умовно можна розділити на тих, хто стоїть надетерміністських позиціях і стверджує, що економічні цикли виявляються зрегулярністю приливів і відливів.

Представникипершого напряму, до яких належать найбільш авторитетні учені сучасної західноїнеокласичної школи, вважають, що цикли є наслідком випадкових дій (імпульсівабо шоків) на економічну систему, що і викликає циклічну модель відгуку, тобтоциклічність є результат дії на економіку серії незалежних імпульсів. Основицього підходу були закладені в 1927 р. радянським економістом Є.Є. Слуцьким(1880 – 1948). Проте лише через 30 років даний напрям отримало широке визнанняна Заході.

Представникидругого напряму схильні розглядувати цикл як своєрідну першооснову, елементарнийнеподільний «атом» реального миру. Цикл в даному трактуванні – це особливе,універсальне і абсолютне утворення матеріального світу. Структуру циклуутворюють два протилежні матеріальні об'єкти, які знаходяться в нім в процесівзаємодії.

Слід зазначити,що ідея циклічності як першооснови миру витала в світовій науці з часівДревньої Греції і Древнього Китаю (особливо в праці китайських даосів).

Якщо проблемациклічності цікавила філософів впродовж багатьох сотень років, то економістизвернули на неї увагу порівняно недавно, на початку 19 століття. Саме тоді вроботах Ж. Сисмонді, і Т. Мальтуса з'явилися дослідження кризових і циклічнихявищ в економіці. Причому проблемами кризи і циклу займалися представникипобічного перебігу економічної думки. Економістами ж ортодоксального напрямуідея циклічності відкидалася як що суперечить закону Сея, згідно якому попитдорівнює пропозиції. Тому у старих класиків А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Ст.Мілля, А. Маршалла феномен циклу якщо і був видимим, то мимохідь, як приватне ішвидкоплинне явище. До того ж ні А. Сміт, ні Д. Рікардо – засновники класичної школи – не булисвідками економічних циклів.

К. Маркс буводним з перших економістів, який почав приділяти цій проблемі пильну увагу. Вінвиділяв чотири фази циклів, що послідовно змінюють один одного: криза,депресія, пожвавлення і підйом. Проте існують та інші класифікації. Деякісучасні дослідники виділяють тільки дві фази: рецесію і підйом. Слід зазначити,що марксистська економічна школа досліджувала виключно промисловий циклпротяжністю 7 – 12 років, відносячись до решти всіх видів циклічності зупередженням як до породжень ворожої буржуазної політекономії.

Кризавиявляється, перш за все, в надвиробництві товарів, скороченні кредитів іпідвищенні позикового відсотка. Це веде до пониження прибутків і падіннявиробництва, зростання банківських заборгованостей, банківським крахам ібанкротствам підприємств в інших сферах економіки.

Після кризинастає депресія. Виробництво вже не скорочується, але і не росте. Товарні надлишкипоступово розсмоктуються, але торгівля йде мляво. Ставка позикового відсоткападає до мінімуму. Проте поступово в народному господарстві з'являються «точкизростання» і відбувається перехід до пожвавлення. Підприємства, щопристосувалися до нових умов ринку, збільшують випуск товарів, здійснюють новепромислове будівництво, підвищується норма прибули, ставу позикового відсотка ізаробітної плати, зачинається фаза підйому. Рівень ВНП перевершує вищулокризову крапку, виробництво продовжує збільшуватися, ростуть зайнятість,товарний попит, рівень цін і норма позикового відсотка. Але поступово розміривиробництва знов виходять за рамки платоспроможного попиту, ринокпереповнюється нереалізованими товарами, і зачинається новий промисловий цикл.

Цикли Кондратьєва

Сучаснійсуспільній науці відомо більше 1380 типів циклічності. Нижче представлені 6найчастіше згадуваних (економіка оперує перевагою чотирма першими з них).

Тип Довжина циклу Головні особливості Китчина 2-4 року Величина запасу > коливання ВНП, інфляції, зайнятості, комерційні цикли Жуглара 7-12 років Інвестиційний цикл > коливання ВНП, інфляції, зайнятості. Коваля 16-25 років Дохід > еміграція > житлове будівництво >сукупний попит > дохід Кондратьева 40-60 років Технічний прогрес, структурні зміни Форрестера 200 років Енергія і матеріали Тоффлера 1000-2000 років Розвиток цивілізацій

Далі, враховуючи,що на проблему прогнозування ми дивитимемося з погляду циклів Кондратьєва, слідрозглядати їх у загальних рисах. Перші спроби в області створення теорії довгиххвиль були зроблені на зорі 20 століття А. Гельфандом, Я. Гельдереном і С.Вольфом. Проте найбільший вклад вніс вчений Н.Д. Кондратьєв, який опублікувавдекілька основоположних робіт в даній області. Він виклав результати своїхдосліджень, що стосуються динаміки індексів товарних цін, процентних ставок,ренти, заробітної плати, виробництва найважливіших видів продукції для низкирозвинених країн з 1770 по 1926 рр.

Початок«великого» підйому Кондратьєв пов'язував з масовим впровадженням у виробництвонових технологій, із залученням нових країн до світового господарства, іззмінами об'ємів здобичі золота. При цьому спільна картина підйому описуваласятаким чином: впровадження технічних нововведень йде паралельно з розширеннямінвестиційного процесу, який, у свою чергу, стимулює виробництво і попит,сприяючі зростанню цін.

Свідоцтвом того,що економіка наближається до верхньої точки великого циклу, є ті, щозачинаються на тлі достатку брак окремих товарів, зрушення в структурірозподілу доходів, зростання витрат виробництва і так далі

Існують різніпояснення причин вичерпання енергії підйому. Одні бачатьїх в помітному збільшенні норми споживання, інші – в зміні купівельнійспроможності грошей, треті досягнення «піку» пов'язують з життєвим цикломпродуктів і галузей, створення яких з'явилося наслідком крупних нововведень зминулих років.

За кожним«великим» підйомом слідує досить короткий період, коли економіка як биготується до майбутнього тривалого спаду.

1.Прогнозуванняз урахуванням циклічності економічного зростання

З формуваннямринкових стосунків особливого значення набувають питання державногорегулювання, різко змінюється якість народногосподарського планерування. Йогопризначення в нових умовах зводиться до вироблення спільної стратегіїсоціально-економічного розвитку, до формування певних пріоритетів внауково-технічній, структурній і соціальній політиці держави. У таких умовахявно зростає значення робіт в області складання макроекономічних прогнозів. Необхіднікомплексні підходи соціально-економічного і науково-технічного розвитку країни,які дозволили б перейти до державного планерування по кінцевій меті, доцільового програмування науково-технічного прогресу при оптимальнійконцентрації ресурсного потенціалу на пріоритетних напрямах.

Методичніпідходи, що існують нині, до складання макроекономічних прогнозів обмежують їхзміст варіантним опрацьовуванням орієнтирів розвитку країни на 20 років зпоглибленою деталізацією першого десятиліття. У прогнозах, що розробляються, іметодиках, що діють, прогнозування не знаходять послідовного віддзеркаленнянайважливіші вимоги – альтернативність даних варіантів, облік нерівномірностірозвитку прогнозованих об'єктів. Це відчутно знижує якість і науковий рівеньпрогнозної роботи.

Застосуваннятеорії циклічності розвитку дає необхідні орієнтири у виявленні можливихтраєкторій майбутнього руху економіки, дозволяє розробити альтернативніваріанти довготривалого розвитку. У прогнозах тривалий час превалювали трендовіпозиції, що вело до установок на інерційність економічної системи. Визнання жциклічності розвитку дозволяє врахувати в ході формування довготривалих цілей,стратегій і траєкторій економічного зростання стрибкоподібні змін, тобто такі,які викликаються радикальними поворотами в продуктивних силах і суспільнихстосунках. Теорія циклічного розвитку створює основу для подоланняекстраполяційних підходів до побудови прогнозів, для достовірного облікунелінійності економічної динаміки. Тим самим, формується можливість перетворитипрогнози на реальний і надійний інструмент передбачення майбутнього, щодозволяє ухвалювати більш обґрунтовані планові рішення. Зокрема, орієнтація нациклічний характер розвитку сприяє вірному виявленню і віддзеркаленню впрогнозах майбутніх критичних або поворотних крапок в трендовому русі. Звідсиреальною стає можливість передбачати тимчасові інтервали концентрації вузловихнауково-технічних і соціально-економічних проблем, яка вимагає виробленняпринципово нових економічних і політичних рішень.

Переорієнтація впрогнозуванні на визнання циклічності як форми економічного розвитку повиннавтілюватися в розробці альтернативних варіантів динаміки структури відтворенняі темпів економічного зростання. У найзагальнішому вигляді суть справи тут в тому,що разом із згладженою трендовою динамікою макроекономічних показниківформується альтернативний варіант нерівномірної, стохастичної динаміки.

Нарешті,застосування теорії циклічного розвитку передбачає істотне розширення горизонтупрогнозування. Стає можливим і, більш того, необхідним вийти за рамки прогнозу,обмеженого 20 роками, і, отже, за межі, які властиві вирішенню тактичнихзавдань, не поставлених в залежність від стратегічного бачення.

Теоретично-логічнісхеми, а також емпіричні спостереження, проведені останнім часом, підтвердилинаявність серії підйомів і спадів в економічному розвитку. Неспростовними єфакти циклічності в розвитку в попередні десятиліття. Інтенсивне зростання в60-і роки на деякий час приховало ознаки циклічності в розвитку. Проте в 70-і і80-і роки були зафіксовані наступні явища: зниження темпів зростання,синхронізація фаз ділового циклу в різних промислових країнах, збільшенняамплітуди коливань циклу, в однієї сторони, і зменшення його тривалості – зіншою, перетворення циклічного руху на турбулентне, тобто порушення традиційноїрегулярності фаз циклу.

Є всі підставипередбачати збереження циклічної форми розвитку в майбутньому. При цьому слідвраховувати її основні характеристики, а це поворотні точки розвитку – підйомиі спади, а між ними – наявність щодо постійних тимчасових інтервалів. Зробленів середині 20-х років, в 40-і роки, а також на рубежі 60-70-х років прогнозициклічних кривих отримали у відповідні періоди повне підтвердження.

Призначенняпрогнозу з урахуванням чинників циклічного розвитку, з економічної точки зору,зводиться до створення концепції антикризової інвестиційної політики. Прицьому, знайомлячись з перебігом реформ в країнах СНД, можна говорити провиникнення стійкої і відтворної симетричності реформування вітчизняної економікиз «великими циклами» Кондратьєва. Це свідчить про високу прогностичну цінністьсамої кондратьївської теорії хвилеподібно-циклічних коливань світовоїекономіки.

Н.Д. Кондратьєв,спираючись на свою теорію існування довгих циклів в економіці, по сутіпередбачив відродження і подальший підйом в розвитку цілої низки країн післяважкої економічної депресії 1929 року. Його послідовники показали, що існуєпевний зв'язок між технологічною інновацією і фазами економічного циклу. Тривалістьтакого зв'язку носить довготривалий характер і складає в середньому 55 років(так звана кондратьївська хвиля).

Фаза відродженняКондратьєвського циклу характеризується великим числом технологічних базовихінновацій. Під технологічними базовими інноваціями розуміється створенийматеріал або засіб, що вперше упроваджується у виробництво. У це ж поняттяукладається і організація або створення ринку для нового, вперше проведеногопродукту.

Базові інноваціїможуть визначатися як інновації, які є джерелом отримання нових продуктів івидів діяльності, що формують нові ринки і нові промислові галузі, якпостачальники продукції на ці ринки.

На самому початкуциклу ці інновації здійснюють молоді малі підприємства, які через своюгнучкість і адаптивність сприяють дифузії одного або декількох крупнихвинаходів. У результаті їх дій утворюється кластер інновацій, який і приводитьдо значного економічного прогресу.

Зростання іпроцвітання ведуть до зниження витрат виробництва, накопичення виробничогопотенціалу. Експорт стає істотним елементом подальшого зростання. У міру тогояк ростуть виробничі потужності, задовольняється попит і відбувається рух відринку продавців до ринку покупців. Промислово розвинені країни досягли в данийчас саме такого ефекту.

Технологічно новіпродукти все більше стандартизуються, поступово породжує явище псевдоінновацій,коли попит споживача націлений на що-небудь нове, але на ринку він зустрічаєлише модифікації старого. Це веде до стагфляції. У такій ситуації інвестиції впромисловий розвиток перестають бути привабливими, накопичені гроші зачинаютьзвертатися не у сфері бізнесу, а на ринку цінних паперів і капіталу насиченістьринку технологічно прогресивними видами продукції характеризується, як правило,високорозвиненим ринком цінних паперів і капіталу. В свою чергу масштабнийринок цінних паперів і капіталу формується унаслідок тимчасової відсутностіальтернатив для інвестицій інноваційного типу.

Насиченість ринкупсевдоінноваціями, які не дають великого ефекту, є найбільш типовим явищем дляданого періоду розвитку. Саме в даний час керівництво підприємств втрачаєінтерес до інновацій, а крупні підприємства втрачають необхідну гнучкість,всього більшого значення набувають малі підприємства.

Перша реакціяекономіки на ситуацію подібного типу – скорочення витрат на дослідження іприкладні розробки. Прагнення до високого прибутку приводить до скороченняасортименту продукції, концентрації зусиль на випуску найбільш популярних ізначних за об'ємом виробництва виробів, зменшенню, як наслідок, вибору товарів.За періодом рецесії слідує депресія, росте безробіття, встановлюється суворийконтроль над грошовим зверненням, робляться різноманітні спроби припинитиінфляцію. Зрештою створюються умови для стагнації.

У цих умовахєдиний шлях здолати кризову ситуацію – це активно сприяти впровадженню ірозповсюдженню нових технологічних базових інновацій, що реалізовують крупнівинаходи і відкриття. Зараз відомі чотири ідентифікованих кондратьєвськогоциклу.

В зв'язку з цимодне із завдань прогнозування – детально охарактеризувати основні фази йогорозвитку, продатувати ці фази і відшукати за допомогою статистичних методівкластери базових інновацій, здатних вивести економіку з кризового стану.Зразкове датування кондратьєвських циклів, включаючи і 4-й довготривалий цикл,приводиться в таблиці.

2.Чотири кондратьєвських цикли (по оцінках Менша)

 

Хвиля Фаза, роки процвітання рецесія депресія відродження I (55 років) 1787-1799 1800-1812 1813-1826 1827-1842 II (55 років) 1843-1856 1857-1868 1869-1884 1885-1897 III (55 років) 1898-1910 1911-1924 1925-1938 1939-1953 IV (55 років) 1954-1965 1965-1978 1979-1993 1994-2009 (прогноз) (прогноз)

Симетричністьекономічних реформ в нашій країні з великими циклами світової кон'юнктури (вонаспостерігається і в інших країнах), безумовно, не означає їх фатальноїзумовленості зовнішніми чинниками. Вибір шляху економічного розвитку будь-якоїкраїни в головному залежить від дії внутрішніх закономірностей. В той же часбуло б помилкою зовсім виключати вплив на внутрішні процеси міжнароднихчинників, хоч би із-за об'єктивно існуючої взаємозалежності в розвитку всіхкраїн. Разом з тим, міжнародні чинники по-різному чинять тиск на економічніпроцеси в кожній країні. І тут вітчизняна історія реформування в цілому не суперечитьдосвіду входження в міжнародне економічне співтовариство інших країн. Багато зних, що підключалися до світового ринку, переходячи їх других і віддаленихекономічних ешелонів на передові позиції (наприклад, Німеччина і Японія післядругої світової війни), повною мірою підпадали під вплив глобальних економічнихмеханізмів у висхідній лінії розвитку світової економіки за рахунок різкоїактивізації процесів у власних країнах. Дуже часто така активізація відбуваласяв тих з них, які до цього пережили серйозні невдачі (наприклад, ураження увійнах) і соціальні потрясіння. Само ж вступ світової економічної системи дофази підйому сприяв зростанню інноваційної активності у всіх сферах, додававдодаткові імпульси назрілим змінам в економічній сфері, формувало спільнусприятливу атмосферу для освіжаючих змін в країнах, що активізували економічнумодернізацію.

Мабуть, требарозрізняти роль економічних реформ в країнах наздоганяючого розвитку, де ще незавершилося пристосування національного господарства до закономірностейфункціонування світового ринкового господарства, і в провідних країнах ізстійкою і зрілою системою ринкових стосунків. Для першої групи країн якнайкращі(або, можливо, вимушені) умови для реформ складаються в підвищувальній фазіділової активності світової економіки, і їх основне завдання полягає в тому,щоб наздогнати передові країни. Для другої – реформи зачинаються в поніжательноїфази і мають на меті пожвавлення економічної кон'юнктури і перехід до фазипідйому в розвитку господарства. В зв'язку з цим доцільно розмежовувати двохтипів економічних реформ – модернізаційні і циклічні, такі, що мають відзнаки вцілях і змісті, стратегії і тактиці.

Тому зовсімнедивний збіг фаз реформ в Казахстані з фазою вищої ділової активностіпровідних держав. Але що особливо характерний для вітчизняного шляхумодернізації: наша країна, давно вступивши на цей шлях (ще в складі СРСР), доцих пір його остаточно не минула.

У чому ж причининезавершеності модернізації вітчизняної економіки?

Цьому можназапропонувати наступне найбільш спільне пояснення. Казахстанському шляхуекономічної модернізації виявилося властивим те, що ринкові реформи, одна заодною, не просто вичерпували свій потенціал, сходячи у небуття, але змінювалисязворотними хвилями, які якщо і не повертали економіку на початкові рубежі, топорушували спадкоємність і поступальність подальшого економічного розвитку,подальших змін (великих і часткових) в національній господарській системі. Цимхвилеподібно-циклічна природа реформ в нашій країні відрізняється від неминучихспадів в їх здійсненні, які виступають наслідком наростання втоми суспільствавід змін або служить тактичним прийомом для забезпечення гнучкішогоманеврування в складній політичній ситуації на користь досягнення цілейякісного оновлення суспільства. Подібна зміна хвиль реформ протилежними хвилямиможе розглядуватися як властивість інверсії (поворотного руху) в ходіпроведення курсу на модернізацію, або «розвиток через зиґзаґи». За нею коштуєдія контрринкової тенденції, яка, як показує історичний досвід, при визначених,перш за все, політичних і ідеологічних умовах, а також залежно відперегрупування у владних структурах держави може приводити до виникненнянапівринкового або переважно неринкового типа господарства. Так, підсумкомекономічної модернізації в СРСР на початок п'ятої хвилі реформ стало утворення«гібридного» (змішаного) типа ринку, що представляє специфічну системугосподарювання, засновану на деформованих ринкових механізмах, своєрідного«бюрократичного ринку» — з сильними державними важелями дії на економіку,переважанням державного апарату управління і великомасштабними вкрапленнямитіньової економіки. Таку систему господарювання не можна однозначно трактуватияк неринкову, і разом з тим вона помітно відрізняється від ринкових стосунків вкраїнах з розвиненими їх формами. Такий специфічний результат незавершеностіекономічної модернізації в нашій країні, дії на неї інверсійного механізму.

Якщо звернутисядо хронології реформ в Казахстані і СРСР, виявляється наступне. Всі вони (покиза виключенням сучасні) завершувалися фазою контрреформ. Так, реформи Віте-столипінаі періоду Непу, кінець кінцем, були знехтувані в період сталінського режиму.Хрущовсько-косигінські реформи виявилися фактично відкинутими в рокибрежнєвського двадцятиріччя.

Спільним для фазиконтрреформ насправді було посилення політичної реакції, ослабленнядемократичних інститутів, що зародилися, і паростків нових політичних традицій,свідомо культивоване зіставленням країн СНД і Заходу як двох протилежнихкультурно-історичних світів. У економічній сфері були характерні обмеження врозвитку ринкових стосунків, заборона вільного господарювання з одночаснимнаростанням державного втручання в господарське життя і її жорсткішоюрегламентацією.

Розвитоктрадиційних галузей може відбуватися при скороченні темпів зростання; деякі зцих галузей можуть стагнувати, деякі можуть просуватися вперед з усередненоюшвидкістю (наприклад, сировинні галузі). Проте на кожному етапі розвиткувиникає одна або декілька галузей, що лідирують в економіці. Саме у такихгалузях знаходять своє застосування базові технології принципово нового типа,що визначають розвиток відповідних галузей із швидкістю вище середньою. Цігалузі поглинають найбільший об'єм інвестицій. Розвиток галузей, що лідирують,нерозривно пов'язаний з освоєнням нових базових технологій. Тому періодіснування галузей, що лідерують, є не що інше, як життєвий цикл інновацій уфазі зростання.

Такий підхід дотрактування галузей, що лідирують, вимагає розгляду залежності міжінноваційними циклами і довготривалими тенденціями економічного зростання. Утеорії циклічності довга хвиля ділиться на чотири основні фази: процвітання,рецесія, депресія, відродження. Процвітання і рецесія формують фазу підйому,депресія і відродження – фазу спаду.

Макроекономічні характеристикифаз довгої хвилі

 

Характеристика Депресія Відродження Процвітання Рецесія Валовий національний продукт Низьке зростання Підйом темпів зростання Зростання прискореними темпами Зниження темпів зростання Попит на інвестиції Наявність зайвих потужностей, падіння інвестиційного попиту Інвестиції в нові виробництва і галузі Значне розширення масштабів інвестицій Раціоналізація інвестиційної політики Споживчий попит Безперервне зростання відладженого попиту Пошук нових сфер додатка споживчого попиту Розширення попиту у всіх сферах Безперервне зростання нових секторів економіки і насичення споживчого попиту.

Якщо представитидовгу хвилю як послідовність життєвих циклів галузей, що лідирують, можна спробуватиспіввіднести фази довгої хвилі з фазами довгого циклу: процвітання – зростання;рецесія – насичення; депресія – спад; відродження – впровадження.

Слід зазначити,що приведені фази довгої хвилі і життєвого циклу не збігаються настількиідеально. Але, проте, правомірний, на наш погляд, вивід про те, що життєвийцикл галузей, що лідирують, заснований на певному кластері винаходів,відповідає довгій хвилі в економіці. Зміна галузей, що лідирують, тобтоструктурна перестройка економіки, є вирішальним чинником початку нової довгоїхвилі в економіці. Взаємна однозначна відповідність фаз життєвого циклу галузі,що лідирує, заснованої на існуванні певної технологічної парадигми, і фазекономічної довгої хвилі деформує зовнішні чинники. Серед них, окрім чинниківкон'юнктури і попиту, активний вплив роблять суспільно-політичні (включаючивійни), демографічні, соціальні і природно-екологічні чинники.

В цілому,прогнозуючи долю реформ казахстанської економіки, не слід спокушатися надмірнооптимістичними надіями. Економічна модернізація – надзвичайно хворобливий,тривалий і багатоетапний процес, з низкою перепадів і критичних періодів. Хочанині маловірогідний варіант настання контрреформ, стримуючих або навітьприпиняючи ринкові зміни, він в принципі не виключений. В усякому разі,наростання критики економічної програми уряду (критики справедливої і обґрунтованої),його грубі помилки і відірваність від економічних реальностей, масове зубожіннязначної частки населення цілком здатні трансформувати таку критику в політикуконтрреформ. Ми вже були свідками того, як первинні цілі реформ з«соціалістичним забарвленням» в короткі терміни перетворилися на прямопротилежну політику, запустивши механізм загального розвалу. Причому як одну,так і іншу, абсолютно їй протилежну мету опинилося одне і те ж громадянство.Чому не передбачити ще одне повторення подій за апробованим сценарієм?

Проведений аналізвиникнення інверсійного механізму у вітчизняній модернізації дозволяє виділити«класичний» набір його елементів, що пояснює далеко не випадковий характервиникнення контрреформ. Розривши реформаторів з «низами» і недостатнє «включення»останніх в процеси, наростаюче погіршення життєвого рівня більшості населення іігнорування його інтересів, потреб і традицій, нездатність запропонованоїстратегії і тактики реформ з ходу і безболісно вирішити старі протиріччя (дотого ж вони породжують ще нові суперечності і гострі конфлікти), відсутністьєдності в стані реформаторів і їх неготовність йти на розумні компроміси,небезпека спалахів радикалізму і нетерпимості в суспільних настроях – все це,як показує історія, виснажувало потенціал реформ на попередніх фазах, готуючизміну політичного курсу.

Висновок

Оцінюючи сучаснуситуацію суспільства, хіба не можна виявити дії схожих чинників? Раз так, тотреба визнати, що на сучасному етапі формуються вихідні позиції для новоговитка боротьби між альтернативними варіантами розвитку. В зв'язку з цим,безумовно, виправдано підвищена увага до вивчення історичного досвідуреформування в Казахстані. Хоча історичні паралелі і зіставлення не даютьпрямої відповіді на те, що станеться в майбутньому, проте, ретроспективнийпідхід до прогнозування дозволяє виявити лінії «силового поля», що виникли вході тривалої еволюції нашої господарської системи. Це доповнюєсоціально-економічний аналіз поточної ситуації, дозволяючи виявити глибокеісторичне коріння процесів, що відбуваються, визначаючи вузли і критичнікрапки, які традиційно виникали в минулих циклах модернізації. Тим більше що внинішніх діях вгадуються і минулі події, і старі дійові особи.

Щоб не повторивсястарий традиційний сценарій розвитку, слід відмовитися від небезпечної помилки,що полягає в тому, що примус і насильство, політична воля і непохитність здатнізабезпечити швидкий поворот в економічній сфері. Вітчизняний історичний досвідсвідчить про те, що ігнорування об'єктивних економічних реальностей силовихметодів чреваті несприятливими наслідками для самої трансформації господарськоїсистеми. Такий «революційний» підхід до економічних перетворень містить чималийруйнівний потенціал, але дуже обмежену творчу здатність. У наших сьогоднішніхумовах повернути преобразовательные процеси в русло нормальногореформаторського способу якісної зміни старої господарської системи – значить,на ділі визнати необхідність переходу від економіки «стискування попиту» достворення стимулів для виробництва і виробників. Адже залежно від того,виникнуть чи ні додаткові стимули виробництва і інвестування, можна судити про обґрунтуваннявибраного напряму для реформування. Цей критерій і повинен лежати в основівироблення стратегії і тактики економічного реформування, оскільки за нимкоштує включення економічних інтересів – найнадійнішого захисту політикиреформ, що визначає її безповоротність.

Список використаної літератури

1.   Андарова Р.К. Ринкові реформиі прогнозування з урахуванням циклічності економічного зростання. Матеріалиміжнародної наукової конференції, присвяченої 10-літтю незалежності РеспублікиКазахстан.

2.   Кондратьев Н.Д. Проблемиекономічної динаміки. К., 1989;.

3.   Економічна теорія. Підспільною ред. С.І. Відяпіна, А.І. Добриніна, Р.П. Журавлиною, Л.С. Тарасевича,М., 2003.