Реферат: Циклічність як загальна закономірність ринкової економіки. Фази циклів
МІНІСТЕРСТВООСВІТИІНАУКИУКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В. СТЕФАНИКА
Кафедратеоретичної і прикладної економіки
КУРСОВА РОБОТА
натему:
Циклічністьяк загальна закономірність ринкової економіки. Фази циклів
Виконав: студент І курсу
Економічногофакультету
групи ОА-14
БлизнюкОлександр Бщгданович
Науковийкерівник:
асистент
Романюк ТарасМихайлович
Івано-Франківськ– 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЦИКЛІЧНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
1.1 Циклічністьекономічного розвитку як прояв макроекономічної нестабільності
1.2 Теоріїциклічних коливань
РОЗДІЛ 2. ФАЗИ ЕКОНОМІЧНИХ ЦИКЛІВ
2.1 Класифікація економічних циклівза тривалістю
2.2 Фази циклу за Мітчелом
2.3. Особливості сучасних економічнихциклів
РОЗДІЛ 3. НЕЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ ТАКРИЗИ В ЕКОНОМІЦІ
3.1 Нециклічні коливання економіки
3.2 Наслідки та фактори стабілізаціїкризи в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Досвідсвідчить про те, що економічні умови ніколи не залишаються сталими — піднесенняпрокладає шлях до спаду. У роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходинаселення падають, прибутки зменшуються, люди втрачають роботу. Невдовзі зновупочинається пожвавлення. Цей етап характеризується підвищенням життєвого рівня.Але за піднесенням настає новий спад економіки.
Зростанняі падіння обсягів виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складаютьділовий цикл, що є характерною рисою ринкової економіки.
Економічнийцикл (цикл ділової активності) — це періодичний підйом або спад реального ВВПна фоні загальної тенденції до зростання.
Причинамициклічності можуть бути:
· технічнінововведення (НТР);
· політичній випадкові події (наприклад, війни, «перебудова» в СРСР та перехідний період унових незалежних державах);
· зміни укредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси;
· нестачанаціональних інвестицій;
· зміни цінна нафту, газ та інші види сировини тощо.
Метою курсової роботи єпоглиблення теоретичних знань з курсу «Політекономія», а саме вивчення питань,які торкаються категорії «економічний цикл».
Для досягненнямети були поставлені наступнізавдання:
- виявитизначення та причини економічних циклів;
- вивчитикласифікацію економічних циклів,
- проаналізуватирізні теорії циклів
- розглянутиколивання економіки України.
Об’єктомдослідження єфази економічного циклу.
Предметом дослідження єпричини та наслідки економічних циклів та криз для економіки країни.
Метод роботи – пошуковий, описовий та порівняльний аналіз.
РОЗДІЛ 1. ЦИКЛІЧНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
1.1 Циклічність економічного розвитку як прояв макроекономічної нестабільності
Будь-якійформі руху матерії, включаючи економічну, властива нестабільність, якапроявляється в тому, що зміни в будь-якому системному об'єкті нагромаджуютьсяпоступово і система їх сприймає спокійно, оскільки коливання, спричинені цимизмінами, за своєю силою не перевищують потужність стабілізуючих механізмівсистеми. Як тільки домінування стабілізуючих чинників порушується, зв'язки, щоутримували систему в спокійному стані, руйнуються, система збурюється,коливання її стають відчутними. Такий стан характеризує систему як нестабільну.Періодичність таких коливань, які порушують стабільність системи, залежитьвід самої системи та сили тих причин, що впливають на її коливання.
Економіка,як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така формаруху значною мірою пояснюється законом спадної граничної продуктивності усіхфакторів виробництва. Для того, приміром, щоб земля давала кращі результати зкожного гектара, необхідні докорінні зміни в технічному (технологічному)базисі. Тільки тоді буде мати сенс здійснення нових капіталовкладень. У межахнаявної технології зростання ефективності інвестицій завжди має певну межу,подолання якої обумовлюється НТП та вищою кваліфікацією робітників.Застосування новинок НТП потребує нагромадження капіталу. Запровадження їх увиробництво зумовлює спочатку />швидке зростання граничноїкорисності факторів виробництва, потім це зростання повільнішає і з певногомоменту починає спадати. Так відбуваються підйоми і спади в економіці. Якщозміни в технологічному базисі галузей інфраструктури відбуваються через великіпроміжки часу (споруди, мости, дороги тощо мають тривалий строк експлуатації),то йдеться про довгі хвилі. Якщо ж йдеться про верстати, машини,устаткування, строк їх функціонування значно менший (до 10 років), оновлення їхвідбувається швидше. Це спричиняє середні цикли. Таким чином, стаєочевидним, що в самому технологічному базисі виробництва закладені підвалинихвилеподібного (циклічного) розвитку. Але й цим чинником не вичерпуютьсяпричини економічних коливань.
Проблемавиявлення періодичності коливань в економіці та причин, що її обумовлюють, незалишала байдужим жодного із провідних економістів XIX—XX ст. Розглянемо деякіз теорій циклів.
1.2Теорії циклічних коливань
Незважаючина те, що циклічність — природна властивість руху економіки, її(циклічності) теоретичне осмислення починається тільки в XX ст. До цьогооб'єктом дослідження були кризи, а не цикли. Український вчений М.І.Туган-Барановський об'єднав теорії циклів у три групи, залежно від того, якимипроцесами вчені намагались пояснити причини циклічних коливань. Це теоріїсуспільного виробництва, обміну та розподілу (табл. 1.1).
Мирозглянули в найзагальнішому вигляді існуючі теорії циклічних коливань. Здругої половини XX ст. пожвавлюється науковий інтерес до моделей циклічнихколивань. XXI ст. активізувало цей інтерес. Досліджуються найрізноманітнішічинники, що змушують економічну систему циклічно коливатися: різна реакція вчасі сукупного попиту та сукупної пропозиції на зміну рівня цін; різнасхильність до заощаджень підприємців та найманих працівників; зміни величиниавтономного попиту тощо. Ці моделі є об'єктом вивчення курсу«Макроекономіка» [15;.17; 20].
Таблиця 1.1
Класифікація теорій циклічних коливань за причинами їх виникнення
Теорії XIX ст. Причини циклічних коливань Автори теорій 1 2 3 Теорії суспільного виробництва Неможливість збуту одних товарів залежить від недостатнього обсягу виробництва товарів у інших галузях Ж.Б. Сей Порушення пропорційності в суспільному виробництві Д. Рікардо Землеробство з властивими йому циклічними коливаннями зумовлює циклічні коливання в промисловості Дж. Вільсон Періодичне збільшення плям на сонячному диску С. Джевонс Основна суперечність капіталізму — між суспільним характером виробництва і приватно-капіталістичною формою привласнення, що виявляється як суперечність між виробництвом і споживанням та між організацією виробництва в межах окремої фабрики й анархією в межах національного виробництва К. Маркс, Ф. Енгельс Теорії обміну Спекулятивні операції на товарному та грошовому ринках М. Еванс, М. Вірт, К. Жугляр Теорії розподілу Бідність спричиняє недостатній попит і породжує кризи. Причина бідності — в обмеженості ресурсів та в здатності людей непомірно стрімко розмножуватись Т. Мальтус Нагромадження багатства та розширення виробництва, що не можуть з належною швидкістю пристосовуватись до швидких змін у попиті С. де Сисмонді Зростання в НД частки найманих працівників і зменшення частки капіталістів та підприємців, що спричиняє тенденцію до зниження прибутку та до пошуку капіталом вищого прибутку за кордоном Дж.С. Мілль Екстернальні (зовнішні) теорії • Природні явища; • війни; • зміни політичного та суспільного устрою; • відкриття нових земель, ресурсів, родовищ золота; • зміни в темпах приросту населення і його міграція; • науково-технічні відкриття та нововведення; • психологія (песимістичні та оптимістичні очікування)Визнають практично всі вчені
Е. Хансен та ін., А. Пігу та ін.
Й. Шумпетер Дж.М. Кейнс
Інтернальні (внутрішні) теоріїПеренагромадження основного капіталу Розширення та згортання банківського кредиту Диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях І підрозділу, а також між організацією виробництва в межах
окремого підприємства чи синдикату і неорганізованістю всього національного виробництва
Ф. Хайєк, Л. Мізес та ін. Н. Хуотрі та ін.
М.І. Туган-Барановський
Змішані теорії На прикладі дитячої іграшки «ко-нячки-гойдалки» показує вплив зовнішніх шоків, які можуть бути достатніми чи недостатніми за силою, щоб спричинити коливання іграшки (економічної системи), залежність коливань від природи самої іграшки (економічної системи), яка може бути чи не бути чутливою до зовнішніх впливів П. Самуельсон /> /> /> /> />Всі теорії економічного циклу можна систематизувати. Поль Самуельсонпропонує 2 групи:
1 – екстернальні теорії циклу. Це такі теорії, що пов’язують теорії циклів ззовнішніми факторами, незалежними від економіки (вільні політичні події,демографія, НТП).
2 – інтернальні теорії циклу. Пояснюють причини економічного циклу механізмом самоїекономічної системи. Можна виділити 3 основні причини економічних циклів:
1) цикли, що спричинені коливанням чистих сукупних інвестицій,
2) цикли, спричинені НТП,
3) цикли, спричинені динамікою чистих інвестицій, внаслідок змінипропозиції грошей в банківській системі.
У розвитку економіки існують середні й короткі цикли. Найбільш помітні тавідчутні — середні цикли, тому економісти називають їх базисними.
Особливої уваги заслуговує не тільки виявлення причин появи кризи, а й способиподолання кризових явищ: оновлення засобів праці, основного капіталупідприємств, однак при цьому не виявляються дійсні причини зазначеного процесу,не звертається увага на те, яку роль у припиненні кризових явищ відіграєтехнічний прогрес. Крім «середніх» і «коротких хвиль» для економіки характерніще «довгі хвилі», які відомі вченим вже понад 100 років. Заслуга у створеннітеорії «довгих хвиль» належить М. Д. Кондратьєву. Найбільшою науковою заслугоюКондратьєва є спроба сконструювати теоретичну соціально-економічну систему, якасама може генерувати тривалі коливання. [2. с.276-284]
РОЗДІЛ 2. ФАЗИ ЕКОНОМІЧНИХ ЦИКЛІВ
2.1 Класифікація економічних циклів за тривалістю
Затривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.
Короткіцикли називають циклами Кітчина, на честь англійського економіста, статистикаДжозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливанням запасів золота івизначав їх повторюваність з періодичністю три роки і чотири місяці.Основоположник економетрики Веслі Мітчелл вбачав причину малих циклів у сферігрошового обігу і визначив їх тривалість для США у 40 місяців, тобто теж трироки і чотири місяці.
Малі(короткі) цикли пов'язані із порушенням та встановленням рівноваги наспоживчому ринку.
Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері кредиту. Тому вони іпроявляються як кризи кредитної сфери.
Середніцикли ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французькоговченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.).Він вважав, що при/>чина середніх циклів — теж усфері кредиту, і виявив їх періодичність (8-10 років). Ця періодичністьзбігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені вбачали вперіодичності оновлення основного капіталу.
Досередніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (заім'ям американського вченого, лауреата Нобелівської премії). Він вважав, щоциклічні коливання пов'язані з періодичним оновленням житла та деяких типіввиробничих споруд, і визначив їх тривалість (періодичність) в 15—20 років.
Існуваннядовгих хвиль (великих циклів) пов'язане зі зміною базових технологій, джереленергії та об'єктів інфраструктури, їх ще називають циклами Кондратьєва начесть російського вченого Миколи Кондратьєва. Його дослідження ґрунтувались настатистичних даних щодо динаміки виробництва чавуну, свинцю, вугілля, а такожсереднього рівня цін, заробітної плати та ставки відсотка,зовнішньоторговельного обороту та інших показників в Англії, Франції, Німеччиніі СПІА за період із 80-х рр. XVIII ст. до 20-х рр. XX ст. На основіеконометричного аналізу він визначив дві з половиною довгих хвилі тривалістю54-55 років з висхідною та низхідною фазами.
Низхідна фаза великого циклу — це період зміни базових технологій та технологічнихструктур, котрий триває 20-25 років. Упродовж цієї фази відбуваються малі тасередні цикли, що створює підґрунтя для найвагоміших внесків у технічнепереоснащення.
Висхідна фаза великого циклу — це період піднесення економічного танауково-технічного розвитку суспільства, що триває 25—ЗО років, протягом якихможливі також циклічні коливання, пов'язані з оновленням основного капіталу,масовим поширенням нових технологій, зародженням і розвитком нових галузейекономіки [8, 23. с.111-117; 18. с.327-334.].
Розглянемодетальніше середні цикли, які ще називають промисловими.
Промисловий (економічний) цикл є найгострішою формою прояву властивих ринковій(капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, аледієвим способом вирішення їх.
Матеріальною основою промислового циклу, згідно з марксистською теорією,є періодичне оновлення основного капіталу.
Періодичністьциклів, таким чином, визначається періодом оновлення основного капіталу. Чимшвидше відбувається це оновлення, тим частіше відбуваються кризи. У період, описанийК. Марксом, оновлення основного капіталу здійснювалося з періодичністю 10—11років. Такою була й періодичність середніх (промислових) циклів.
Умакроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різнихнапрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшістьіз них вважають, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівеньзайнятості і виробництва. Справа в тому, що в економіці, яка орієнтована наринок, сектор фірм виробляє товари і надає послуги лише тоді, коли на нихпред'явлено достатній сукупний попит .
Якщож цей сукупний попит недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари іпослуги у великому обсязі і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупнихвитрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати прибуток, іВВП зростатиме.
Класичнасхема ділового циклу включає в себе чотири фази (рис. 2).
Окреміекономічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю,проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз (табл.)
/>
Рис.1.1. Фази ділового циклу
Таблиця 1.1.
Характеристика фаз ділового циклу
Фаза циклу
Економічна суть
ПІК В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється. СПАД (РЕЦЕСІЯ) Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад). ДНО Найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня. ПОЖВАВЛЕННЯ Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.Прицьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття,інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п. Проте основними індикаторамифази циклу служать:
· рівеньзайнятості;
· рівеньцін;
· обсягвипуску.
Фактичнийреальний обсяг випуску коливається при цьому навколо потенційного рівня ВВП, підяким ми розуміємо обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Вінопускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається донеї. а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки.
Обсягивиробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу вгалузях, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого вжитку.У галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання,коливання зайнятості і випуску є значно меншими.
2.2 Фази циклу за Мітчелом
Для ринкової економіки характерна макроекономічна нестабільність:економіка розвивається циклічно, виникає безробіття, відбувається інфляція.Поняття «нестабільність» означає, що розвиток економіки супроводжуєтьсявідхиленнями від нормального процесу розвитку
В умовах конкурентно-ринкової економіки виробництво розвивається циклічно.Економічний цикл – це періоди піднесення та спаду рівня економічноїактивності протягом декількох років. Кожен цикл має свою причини, природу;тривалість та інтенсивність. Але всі вони мають одні і ті самі амплітудиколивань макропоказників (безробіття, інфляція, ВВП). Кожний цикл складається зчотирьох фаз: кризи, депресії, пожвавлення, піднесення. Фази відрізняються однавід одної тривалістю, особливостями проходження.
/>
Рис.1.2. Фази циклу за Мітчелом
(Ряд1 — тренд; Ряд 2 – економічний цикл)
1- Пікділової активності (виробництво за повної зайнятості за час t1),
1-2 – Економічнийспад (криза). Він характеризується збільшенням безробіття + недовикористаннявиробничих потужностей. В класичній теорії – ціни падають, а в сучасній –зростає загальний рівень цін. Під час кризи внаслідок нагромадження товарнихзапасів скорочуються замовлення виробничим підприємствам, зменшується закупівлязасобів виробництва. Відбувається масове банкрутство підприємств.
2-3 – Фаза застою (стагнація, депресія). Економіка потрапляє в найнижчу точкуциклу – кризову точку. Ця фаза є такою точкою спаду виробництва, за якоїскорочується зайнятість населення, всі економічні показники досягають свогонайнижчого рівня. Виробництво не скорочується, проте й не зростає.
3-4 – Пожвавлення. Поступово депресія змінюється пожвавленням. Розпочинаєтьсязростання виробництва, яке триває доти, доки не досягне найвищої точкипопереднього піднесення. Перевищення цієї точки означає перехід від фазипожвавлення до фази: піднесення, яка згодом змінюється кризою.
4-5 – Економічне зростання (експансія, піднесення). Характеризується зростаннямВВП, скороченням безробіття та інфляції.
Від t1 до t2 є періодом економічного циклу
Економічний цикл - це часовий проміжок між двома кризами.
Піднесення (розширення) виробництва — фаза, що знаходиться між найнижчоюта найвищою найвищою точками циклу.
Завизначенням Національного бюро економічних досліджень США, рецесія — цеперіод зниження рівня сукупного випуску, доходу, зайнятості, торгівлі, якийтриває від шести місяців до одного року і характеризується значним падінням убагатьох секторах економіки.
Американськівчені Артур Берне та Веслі Клер Мітчелл, досліджуючи циклічні коливаннясучасної економіки, дійшли висновку, що динаміка рядів випуску і зайнятостізумовлює економічне зростання, яке називається зростаючим трендом, аколивання ділової активності навколо тренда утворюють економічні цикли.
Такимчином, тренд можна розглядати як результат дії факторів, що зумовлюютьдовгострокове економічне зростання (рівень заощаджень, приріст трудовихресурсів, технічні зрушення тощо), а цикл — як тимчасове відхилення відцієї тенденції.
Економічний цикл (цикл ділової активності, або бізнес-цикл) — це регулярні коливаннярівня ділової активності (як правило, представленого коливаннями національногодоходу), за яких після зростання активності настає її зниження, що зновузмінюється зростанням.
Сучасніекономічні цикли, як видно з рис. 1.2, істотно відрізняються від циклів кінцяXIX — першої половини XX ст. [6; 21; с.122].
1.У них відсутня фаза депресії якобов'язкова, але якщо падіння дуже глибоке і тривале, то фазу рецесії називаютьдепресією.
2.Немає чіткого розмежування міжпожвавленням та піднесенням. Ці фази об'єднуються в одну, яку називають розширеннямвиробництва. Виділяються верхня (бум) та нижня (дно) точки ділового циклу.
3.Визначається рівнодіюча тривалогоекономічного зростання — тренд, коливання навколо якого утворюють цикл.
4.Змінилися й економічні показники уфазах циклу.
2.3 Особливості сучасних економічних циклів
1.Швидкоплинний розвиток НТП спричиняєпотребу і робить можливим частіше оновлення основного капіталу, внаслідок чогоповторюваність криз стає частішою.
2.Інтернаціоналізація виробництва,поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економіки тарозвиток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах тарегіонах світу.
3.Державне антициклічне регулюванняспрямовується на недопущення перегріву економіки, що робить, як правило,економічні кризи не такими глибокими, а для циклу не є обов'язковим проходженняусіх фаз.
Перевиробництвосупроводжується не тільки зростанням безробіття, а й зростанням цін та інфляції,що породжує нове явище в економіці — стагфляцію. Ця особливістьпояснюється монополістичним ціноутворенням і надмірними державними затратами,які покриваються додатковою грошовою емісією, що порушує нормальний грошовийобіг, спричиняючи інфляцію.
Такікризи супроводжуються нерівномірним зростанням цін у різних галузях економіки,внаслідок чого інвестиції спрямовуютьсятуди, де вищий рівень цін, аотже, і темп інфляції. Подібні процеси продовжуються доти, доки не складетьсянове співвідношення між галузями, властиве новому стану економічної рівноваги.За цих умов кризи мають затяжний характер і спричиняють стагнацію, оскількипорушуються природні економічні причинно-наслідкові зв'язки між рівнем цін,процентної ставки та інтенсивністю інвестиційного процесу.
Із сказаного вище можна зробити такі висновки:
1.Типова криза, яка спонтанно виникає івирішується за рахунок саморегуляції ринкового механізму, характеризується тим,що падіння цін в умовах кризи перевиробництва супроводжується здешевленням кредиту.Кредит стає доступнішим, що, свою чергу, пожвавлює інвестиційний процес,виводячи економіку з «застою».
2.Криза, яка супроводжується інфляцією,деформує причинно-наслідкові зв'язки в економіці, що є свідченням занадтовеликого втручання держави в циклічний розвиток економіки. Таке втручанняоцінюється як позитивне в короткостроковому періоді, але спричиняє негативнінаслідки в довгостроковому періоді, що потребує значного часу для їх вирішення.
Циклиозначають:
по-перше, порушення рівноваги і перерву в розвитку по висхідній, внаслідок чогоскорочується обсяг національного виробництва;
по-друге, позбавлення багатьох з тих, хто бажає працювати, можливості знайти роботуі забезпечити собі нормальний рівень доходу;
по-третє, доведення до банкрутства багатьох підприємців змушуванням їх подекудисуттєво погіршувати свій економічний та соціальний стан;
по-четверте, одночасне існування інфляції та безробіття ще більше посилюєневизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючиперерозподіл багатства на користь незначної частини населення.
Аспектівзгубного впливу циклічного розвитку дуже багато.
Короткоохарактеризуємо кожну з фаз ділового циклу [11; 12; 13; 16]. Ознакиекономічної кризи:
—перевиробництво товарів порівняно зплатоспроможним попитом на них;
—значне скорочення обсягіввиробництва;
—падіння цін;
—дефіцит вільних грошових засобів,необхідних для платежів;
—біржовий крах та банкрутствопідприємств;
—зростання безробіття;
—падіння рівня заробітної плати;
—падіння рівня прибутку;
—масове знищення товарів, устаткуваннятощо;
—дезорганізація кредитної системи.
Риси депресії:
—«застій» виробництва;
—низький рівень цін;
—«в'яла» торгівля;
—невисока ставка позичкового відсотка;
—ліквідація товарного надлишку.
Риси пожвавлення:
—розширення виробництва до відновленнядокризового рівня;
—зростання цін;
—підвищення норми прибутку;
—зростання зайнятості;
—пожвавлення торгівлі;
—посилення оптимістичних очікувань.
Риси піднесення:
—перевищення максимального обсягувиробництва докризового рівня;
—швидке зростання зайнятості;
—зростання заробітної плати та іншихвидів доходів;
—кредитна експансія;
—штучне стимулювання сукупного попиту,зумовлене очікуванням торговцями зростання цін та їх бажанням купити більшетоварів за нижчими цінами;
—зростання пропозиції, яка з часомперевищує попит і створює умови для нової кризи.
Зприскоренням НТП та посиленням втручання держави в економічне життя суспільстваекономічний цикл модифікується (рис. .2).
Сучаснаекономічна теорія визначає дві фази економічного (промислового) циклу:
—рецесія, яка включає в себе кризу та депресію;
—піднесення, що включає в себе пожвавлення та бум.
Рецесія — це фаза економічного циклу, якій властиві падіння виробництва, щознаходиться між найвищою (бум) та найнижчою його точками (дном), і спадвиробництва [20. с.115-121].
Алециклічність — не тільки зло, а й благо для економічної системи,адже криза справляє оздоровчий вплив на економіку, зумовлюючи ліквідацію тихпідприємств, які задовольняли штучно створений попит. Вона стимулюєтехнологічне оновлення виробництва, позбавлення від застарілих форм організаціївиробництва та менеджменту, посилює дух конкуренції та активізує економічнежиття суспільства, не дає йому самозаспокоїтися щодо перспектив безперервногозростання та добробуту.
РОЗДІЛ 3. НЕЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ ТА КРИЗИ В ЕКОНОМІЦІ
3.1 Нециклічні коливання економіки
70-тіроки XX ст. засвідчили згубний вплив на економіку не тільки циклічних, а йнециклічних коливань. Нециклічні коливання, на відміну від циклічних коливань,не мають чітко визначеного періоду повторюваності. Прикладом останніх стали структурнікризи:
—нафтова (енергетична);
—сировинна;
—фінансова (валютна);
—екологічна.
Риси структурних криз:
—є наслідком диспропорції між окремимисферами та галузями економіки;
—мають затяжний характер;
—часто не збігаються з циклічнимикризами;
—впливають на циклічні кризи,спотворюючи традиційну
картину циклічного розвитку.
Наприклад,нафтова криза 1974-1975 рр. проявилась у стрімкому зростанні світовихцін на нафту та нафтопродукти, але всупереч традиційній реакції попиту на змінуцін, попит на нафту та її продукти переробки зріс, а пропозиція продовжувалавідставати від попиту. Як наслідок, ця криза значно поліпшила стан країн-експортерівта погіршила стан країн — імпортерів нафти.
Алеце тільки один бік справи. З іншого боку, енергетична криза спонукала до зміниструктури економіки, зменшення енергомістких виробництв, запровадженняенергозберігальних технологій.
Аналогічноскладається ситуація в Україні й інших енергетично залежних від імпортукраїнах.
Фінансові кризи проявляються у формі розладу фінансової системи, якомувластиві:
—стрімке зростання рівня інфляції;
—криза неплатежів;
—різке коливання валютних курсів такурсів цінних паперів;
—відплив із країни іноземногокапіталу;
—стрімке зростання дефіциту державнихбюджетів;
—надмірні урядові зовнішні борги тощо.
Укінці XX ст. фінансові кризи охопили Мексику (1994— 1995), країниПівденно-Східної Азії (1997), Росію (1998), Латинську Америку (1999—2001).
Вплив фінансових криз на економічну кон'юнктуру
Валютно-фінансовікризи є відображенням суперечностей розвитку світової економіки. В умовахглобалізації фінансові кризи в одному регіоні (чи в окремій країні, що маєрозгалужені могутні фінансові потоки у світовій системі) втягують у кризовуситуацію багато інших країн. Тому міжнародні фінансові організації та СІЛА,найбагатша країна світу, надають допомогу країнам, що опинились у скрутномуфінансовому становищі, рятуючи, насамперед, капітали найбагатших країн світу.
Такаситуація справляє додатковий негативний вплив на економіки країн, які зазналифінансових криз. Приватний капітал великих розвинутих країн, спрямований україни третього світу в гонитві за надприбутками, не боїться ризику, оскількивпевнений, що у випадку фінансової кризи отримає допомогу від уряду СІЛА таміжнародних фінансових організацій, а руйнівні наслідки криз будуть більшимтягарем для слаборозвинутих країн.
Чинники, що зумовлюють фінансові кризи:
—постійні позики держави дляреалізації довгострокових проектів на ринках короткострокових кредитів безналежного страхування та хеджування;
—дотримання центральними банкамикраїн-позичальників фіксованого валютного курсу посилює рівень ризиковості;
отриманнядопомоги від МВФ зобов'язує дотримуватися вимог і рекомендацій цього Фонду, щопосилює залежність від нього та загострення кризової ситуації [1-5].
Екологічнікризи
Екологічнікризи є проявом суперечності між економічними потребами суспільства, якіневпинно зростають, та обмеженими можливостями довкілля компенсувати завданіекономічною діяльністю людини збитки.
Запоходженням вони бувають двох типів:
—спричинені природними процесами(повені, суховії, землетруси, виверження вулканів, зіткнення Землі застероїдами, зміна магнітного поля Землі тощо);
—спричинені економічною діяльністю(забруднення атмосфери, водного басейну та ґрунтів відходами виробництва).
Шкода, завданадовкіллю, є настільки небезпечною, що уряди країн та міжнародні організаціїзапроваджують певні обмеження. До таких обмежень належать: граничнодопустимінорми шкідливих викидів в атмосферу; застосування технологій із замкнутимвиробничим циклом; впровадження податків за право забруднювати довкілля;заборона здійснювати види діяльності, що завдають шкоди довкіллю.
3.2 Наслідки та фактори стабілізації кризи в Україні
Длястимулювання нагромадження власного капіталу норма доходу має визначатися нещодо собівартості товару (щоб запобігти штучному її завищенню), а щодо власногокапіталу без урахування обігових коштів (останні, як відомо, у позитивній тенденціїповинні відносно зменшуватися). Це стимулюватиме інвестування.
Підвищеннясукупного попиту на вітчизняну продукцію (третій комплекс заходів) маєдомінуюче значення. До цього комплексу включається широкий спектр заходів [10.с.15-21].
По-перше,треба чіткіше визначати пріоритети та напрями розв'язання проблеми підвищеннясукупного попиту. Мається на увазі, насамперед, перегляд підходів до йогорегулювання виходячи з монетаристських засад, які тепер превалюють. Відомаспрямованість цих підходів на стримування сукупного попиту має бути значно послабленау час відновлення виробництва. Це стосується і жорсткої спрямованостімонетаристської концепції на стримування зростання грошової маси, особливо в умовахнадто низької монетизації ВВП.
По-друге,це підвищення купівельної спроможності споживачів кінцевої продукції, тобтонаселення, що при низькому рівні використання виробничих потужностей набуваєнайважливішого значення. У нинішніх умовах цей захід слід розглядати якпоступове інвестування національної економіки, починаючи з галузей виробництваспоживчих товарів. Це досягається підвищенням заробітної плати, зменшенням таліквідацією заборгованості із заробітної плати та пенсій (частково за рахунокконтрольованої емісії). Слід також ретельно розглянути можливість використаннявкладів населення в Ощадбанку, які «заморожені» з 1992 р., для безготівковихрозрахунків з придбання вітчизняної продукції.
По-третє,— це зниження небезпеки активізації інфляції витрат та інфляції попиту. Длязниження вірогідності першої з них підвищення заробітної плати маєздійснюватися переважно неінфляційними методами, які забезпечують незмінністьсобівартості продукції. Це можна реалізувати, наприклад, за рахунок відповідногозниження частки відрахувань на соціальне страхування та інших платежів відзаробітної плати з наступною їх компенсацією на основі перерозподілу доходноїчастини держбюджету. З відновленням виробництва необхідність в останньому відпаде.Запобігання активізації інфляції попиту при зростанні грошових доходівспоживчого сектора визначатиметься насамперед ефективністю державної політикистримування зростання цін економічними методами. З одного боку, це можезабезпечуватися частково оподаткуванням, спрямованість якого в зазначеномунапрямі описана вище. З другого боку, слід взагалі піднести рівень наукового таприкладного (методичного) забезпечення процесів ціноутворення, визначення в«ціновому просторі» зон вільного та регульованого ціноутворення.Тобто, де це можливо, має бути реалізована повна лібералізація ціноутворення(оптимальна динаміка цін, спрямована в сторону їх зниження), а там, де ціпроцеси того потребують, здійснити певне регулювання (оптимальна динаміка цінспрямована в сторону їх підвищення) [12, с.19-26].
Суттєвезначення має також підвищення дієвості системи існуючих засобів регулюванняціноутворення. Це особливо стосується реалізації затверджених заходів, таких як«антидоларизація» ціноутворення, тобто зменшення прив'язки внутрішніхцін до так званих умовних одиниць.
По-четверте,до цього комплексу входять екстраординарні заходи антикризового характеру щодоформування попиту та стимулювання збуту вітчизняної продукції. До них належать:
— заходищодо активізації рекламно-інформаційної діяльності та маркетингових дослідженьз питань реалізації продукції, розробка та впровадження пільгової системирозміщення реклами вітчизняної продукції та методично-практичної допомоги збоку державних інститутів, наукових і науково-учбових організацій у справі збутупродукції, заохочення консалтингових фірм та фірм, спеціалізованих намаркетинговій діяльності, до співробітництва з вітчизняними товаровиробниками зпитань реалізації продукції;
— стимулюванняі допомога з боку владних структур у справі поширення фірмової торгівлі, заходищодо зниження деструктивного посередництва, особливо для товарів нееластичногопопиту (енергоресурси, сировина, матеріали);
— підтримказ боку держави поширення лізингових операцій.
По-п'яте,до зазначеного комплексу належить система заходів щодо
оцінкиі стимулювання зростання кількості робочих місць. Слід усвідомити, що на періодвиходу з кризи (та й надалі) основним критерієм ефективності внутрішньої,зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності для всіх рівнів ієрархіїє приріст робочих місць. Причому треба оцінювати так зване їх сальдо,враховуючи, що нерідко збільшення кількості робочих місць на одному підприємствіпризводить до їх зменшення — на другому. Це наочно підтвердила практика ухарчовій та легкій промисловості, коли при недостатньому обґрунтуванністворення спільних підприємств, впровадження роботи на давальницькій сировині,здобутті іноземних товарних кредитів, неефективному імпорті кількість робочихмісць у цілому зменшувалася у кілька разів більше, ніж їх приріст напідприємстві, де запроваджувалося перелічене.
По-шосте,створення цілісної системи заходів щодо розв'язання завдань форсованогорозширення експортної діяльності. Враховуючи складний і довгостроковий процеспроникнення на ринки західних держав та відверту загрозу національній безпецівід продовження кризи, основним напрямом діяльності цієї системи безумовно маєбути повернення на ринки Східної Європи і країн СНД. Це передбачає максимальневикористання існуючого «правового простору» цієї діяльності длявзаємовигідного співробітництва у виробничій кооперації, науковій таінформаційній діяльності. Треба якомога інтенсивніше розширювати цей«правовий простір» для інтенсивного й екстенсивного розвиткузовнішньоекономічних відносин із зазначеними країнами. Це, природно, невиключає також реалізацію обґрунтованої стратегії розширення експорту в іншікраїни.
По-сьоме,було б доцільним розглянути можливість та форми термінового запровадження,поряд з існуючою, так званої «твердої» валюти для кредитування сукупногопопиту з прив'язкою її курсу до найбільш стабільної іноземної валюти ізабезпеченням за рахунок валютних резервів НБУ кредитів та гарантій міжнароднихфінансових організацій. «Тверда» валюта має використовуватися лише вбезготівковій формі для довгострокових кредитів під прийнятний процент у виробничійсфері для створення нових робочих місць. У міру нормалізації економічноїситуації ця валюта витіснятиметься. Реалізація таких підходів дала позитивні результатиу країнах Балтії при трансформації пострадянської економіки.
Вцілому слід зазначити, що перелічені заходи подолання кризи виробничої сфери,безумовно, не охоплюють увесь спектр антикризових чинників, тому що нагромадженийкомплекс проблем являє собою надто складну систему.
ВИСНОВКИ
Яквідомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя,які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереженняпоказують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійнопереривається періодами економічної нестабільності. Економіка ніколи неперебуває у стані спокою. Процвітання змінюється панікою або крахом.Національний дохід, зайнятість і виробництво падають. Прибутки знижуються, аробітників викидають на вулицю. Врешті-решт досягається критична точка іпочинається пожвавлення. Відновлення може бути неповним і, навпаки, настількисильним, що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означатитривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочихмісць, підвищення життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційнероздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова криза. Такі підйомиі спади рівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називатиділовим чи економічним циклом. Термін «цикл» вживається в біології йінших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але необов'язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух діловогожиття суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявностіповторюваної послідовності змін. Економічний цикл – загальна риса майже всіхсфер економічного життя для всіх капіталістичних країн. Рух національногодоходу, безробіття, виробництва, цін і прибутків не є такими регулярними, якрух планет по орбітах і коливання маятника, і немає магічних засобів, щобипередбачити поворот в економічній активності. [22. с. 212-224]
Кризовіявища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчаснимурахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами уметодах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різкосповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методамине призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.
Відносновисокий рівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічнунезалежність, але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежноїекономічної оцінки матеріально-сировинної бази.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. БазілінськаОлена Яківна, Макроекономічна нестабільність: цикли ділової активності,безробіття, інфляція // Базілінська Олена Яківна.Макроекономіка:Навч.посібник.-К.: ЦУЛ,2005.– С.47-76.
2. БілецькаЛ.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка.Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. –652 с.
3. Гурвич Е.Бюджетная и монетарная политика в условиях нестабильной внешней коньюнктуры //Вопросы экономики.-М.: Институт экономики РАН.-3.– С.4-28.
4. ДзюбикС.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. посіб. К.: Знання, 2006. –481 с.
5. Економічнаенциклопедія: У 3 т. / Редкол. С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.:Видавничий центр «Академія». – Т.1, 2000 с.; Т.2, 2001 с., Т.3, 2002 с.
6. Економічнатеорія: Макро- і мікроекономіка: Навч. посіб. / За ред. З.Ватаманюка,С.Панчишина. – К.: Вид. дім «Альтернатива», 2001. – 604 с.
7. Економічнатеорія: Підручник / За ред. В.М.Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури,2006. – 784 с.
8. Економічнатеорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. – 3-тє вид.,перероб. і допов. – К.: Знання-Прес, 2004. – 615 с.
9. ЄщенкоП.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2005. – 325 с.
10. МалишН.А. Макроекономіка: навч. посібник – К.: МАУП, 2003. – 184 с.
11. Манків,Грегорі Н. Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. С.Панчишина. – К.:Основи, 2000. – 588 с.
12. МочернийС.В. Політекономія: Підручник. – 2-е вид., випр. – К.: Вікар, 2005. – 386 с.
13. МочернийС.В. Політична економія: Навч. пос. К.: Знання-Прес, 2002 – 687 с.
14. МочернийС.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничий центр«Академія», 2004. – 856 с.
15. НіколенкоЮ.В. Політекономія: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 115 с.
16. Основиекономічної теорії / За ред. А.А.Чухна. – К.: Вища шк., 2001. – 606 с.
17. ПерегудовС. Великобритания: политические циклы и эрозия двухпартийности // Мироваяэкономика и международные отношения.-М.: РАН «Наука».-3.– С.23-31.
18. Політичнаекономія. Навчальний посібник / К. Т.Кривенко, В.С.Савчук, О.О.Бєляєв та ін.;За ред. К.Т.Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.
19. Політичнаекономія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Заред… В. О. Рибалкіна, В. Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – 672 с.
20. Політичнаекономія: Навч. посіб. / За ред. Г.А.Оганяна. – К.: МАУП, 2003. – 520 с.
21. ПушкаренкоП.І. Суспільне відтворення і циклічна динаміка/ П.І.Пушкаренко, О.О.Нєсвєтов,М.І.Логвиненко;/Пушкаренко Павло Іванович.Основи макроекономіки: політекономічнийаспект: Навч.посібник.-Суми: Універс.книга,2004.– С.42-52.
22. ПольСамуельсон. Економіка: Підручник. Львів. Світ. 1996. — 496с
23. ЧистилінД. Про хвильову природу економічних циклів // ЕкономікаУкраїни: Політико-економічний ж-л.-К.: Преса України.-5.– С.38-47.