Реферат: Мікроекономіка

Предмет, об’єкт і методологіямікроекономіки

 

Предмет. Мікроекономіка вивчаєповедінку і механізм прийняття рішень окремими ек. суб’єктами (мікросистемами),які прагнуть досягнути мети шляхом використання обмежених ресурсів, для якихможна знайти альтернативне використання.

Об’єкт. Домогосподарства, фірми,галузі, держава.

Домогосподарства – ек. одиниця, що утворенаодним чи кількома особами, які виконують такі функції: самостійно приймаютьрішення, є власниками ресурсу, прагнуть максимізації задоволення потреб в межахвласних коштів.

Фірма – ек. одиниця, якасамостійно приймає рішення, викор. ресурси, виготовляє продукцію для задоволенняпотреб споживачів, прагне до максимізації прибутку.

Держава – це урядові заклади, якінаділені юридичною і політичною владою для контролю за господарюючими суб’єктамичи ринком для блага суспільства.

Головна ідея поведінки суб’єктівекономічних відносин – це гіпотеза про раціональну поведінку.

Методологічні основи. Методи мікроекономічногоаналізу – це сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічних процесів.

Загальнонаукові: синтез, порівняльний,індукція, дедукція, наукова абстракція, аналогія, моделювання (оптимізаційні ірівноважні моделі), графічне зображення.

При формуванні наукового уявленняіснує 2 підходи:

1. частинамікроекономіки, яка вивчає факти і залежності між ними – ЩО Є – позитивнамікроекономіка;

2. частинамікроекономіки, яка вивчає наше уявлення – нормативна мікроекономіка.

П-д: Моделювання ек. явищ та процесів:– визначенняключових змінних, що характеризують сутність економічного процесу, якийдосліджується; – висуваєтьсяприпущення щодо умов існування моделі та визначення поведінкових пердумов;

- формування гіпотези щодовзаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій;

- перевіркагіпотези методом зіставлення передбачення та події, що відбулась.

Основний метод – граничний аналіз.

Тезаурус– понятійний(категоріальний) апарат: попит, пропозиція, товар, ціна, рівновага, Рая. поведінка…

Поняття “пропозиція”. Індивідуальна та ринковапропозиція. Закон пропозиції та обґрунтування його дії

 

Пропозиція S (Supply) – це обсяг товарів, якувиробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певнихумов. Обсяг (величина) пропозиції Qs – це кількістьтовару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу напевних умовах.

Пропозиція певного товару визначає взаємозв’язокміж ринковою ціною і кількістю товару, що продається. Qsх=f(Pх) – формула,з якої випливає закон пропозиції: “Між ціною товару, щопродається, існує пряма залежність, тобто чим вища ціна товару, за іншихнезмінних умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару.Дію даного закону відображають графічно через криву пропозиції (S)– це крива, що показує, який обсяг товару можуть та бажають виготовитита продати виробники за різними цінами в даний час. Ціна (незалежна змінна) –вісь ординат, а пропозиція (залежна змінна) – вісь абсцис. (рис.1).

Крива пропозиції має додатній нахил. Цеозначає, що чим вища ціна попиту, тим більший його обсяг буде запропоновано допродажу, і навпаки.

Ринкова пропозиція – це пропозиція, що визначаєтьсяяк загальна сума всіх індивідуальних пропозицій.

Крива ринкової пропозиції складаєтьсяз сукупності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всімапродавцями товару за відповідною ціною. Перехід від індивідуальної догалузевої, або ринкової, пропозиції може відбуватися шляхом горизонтальногододавання кривих індивідуальної пропозиції, або через помноження обсягупропозиції товару найбільш типового продавця на загальну кількість продавців наринку.

Зміст поняття “попит”. Індивідуальний іринковий попит. Закон попиту і обґрунтування його дії

Стан ринкової економіки, рівень її розвитку,основні проблеми ринкової організації виробництва вирішуються через механізмпопиту та пропозиції. Загальне уявлення про попит – це потреба в певних благах.В економічній теорії розглядається платоспроможний попит –потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця. В рамкахмеханізму попиту та пропозиції – взаємодія: “Виробник – Споживач”, отримуємоякісно нову взаємодію: “Покупець – Продавець”. Аналіз попиту тапропозиції, виявлення взаємозв’язків між ними дає можливість зрозуміти, як дієринковий механізм.

Попит на певний товар характеризуєзміни в поведінці споживача у відповідь на зміну цінових та нецінових факторів.Попит окремого споживача НАК. індивідуальним попитом. Існуючеспіввідношення між ринковою ціною і кількістю товару, на який є попит, можебути відображено кривою попиту – показує від’ємну пропорційнузалежність між ціною P(Price) і кількістю товару Q(Quantity),яку покупець бажає і може купити. QX=f(P)

Закон попиту – на будь-якому ринку за певнихобставин існує зворотній зв’язок між ціною блага та його кількістю, яку можутьпридбати споживачі за певну ціну в певному діапазоні цін за певний період.

 Вимога “при інших незмінних умовах”– має принципове значення, оскільки вона визначає незмінність всіх іншихфакторів, що впливають на попит. Це особливо важливо при розгляді гіпотези взаємозв’язкуціни на товар і його кількості, що складає основу закону попиту (див. рисунок).Загальновизнане позначення кривої попиту — D (Demand). Ціна(незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а попит (залежна) – на осіабсцис. Крива попиту має від’ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару,тим більша його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки. Кривапопиту (D) – це крива, яка при інших незмінних умовах показує зв’язокміж ціною і кількістю купленого товару. Кр.п. показує, яку кількість товаруготові придбати покупці за різними цінами в даний час.

Ринковий попит – це попит, який визначаєтьсяяк загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. Криваринкового попиту характеризує сукупність обсягів товару, на який пред’являєтьсяпопит. При умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару. Ця крива, якавизначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Кр. рин. Dскладається з кривих ін. D.

Крива ‘дохід — споживання’ або ‘крива рівня життя’

 

Рівновага споживача відповідає комбінаціїтоварів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні. Лінія“доход – споживання”(крива рівня життя) проходить через всі точкирівноваги споживача, що відповідають різним рівням його доходу. На її основіможе бути побудована лінія Енгеля, яка показує взаємозв’язокдоходу споживача і кількості придбаного блага Х.

Лінія “ціна – споживання” проходить через всі точкирівноваги споживача, пов’язані із зміною ціни одного із товарів. Вона лежить воснові побудови кривої попиту.

 

Ефект доходу йефект заміщення

Ефект заміщення – це ефект, який вказує нате, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим (х),інші більш дорогі товари (у,…).Ця показується рухом вздовж кривоїбайдужості Un.Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попитспоживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміноюціни товару (х) без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показуєпереміщення від одної кривої байдужості U1 до іншої U2.

Виражаючи корисність блага в грошовиходиницях, отримуємо цінність блага. Витрати споживання або вартістьданої кількості блага – це грошові кошти або ринкова ціна одиниці благапомножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати(вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці благабільш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі. Різниця міжцінністю і вартістю блага НАК. споживчим надлишком (надлишокспоживача). Його можна розглядати як різницю між максимальною ціною, якуспоживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковоювартістю цієї кількості.

Бюджетне обмеження вибору споживача та йогозміни під впливом зміни доходів та цін

Криві байдужості дозволяють виявитипереваги споживача,. але не враховують такі фактори впливу на процесспоживання, як ціни товарів та доход споживача. Длятого щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг придбає споживач,потрібна додаткова інформація, яка пов’язана з бюджетним обмеженням.Б.о. – це лінія, яка показує, яку кількість товарів та послуг (споживацькихнаборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу В(budget). Рівняння Б.о.: B=PxQx+PyQy, де B — доход(бюджет) споживача; Рх, Ру – ціна відповідно товару хта у; Qx,Qy – їх кількості.

Фактори, що впливають набюджетну лінію:

· змінадоходу споживача;

· змінацін на товари.

При зміні доходу бюджетна лініяпереміщується відповідно до його збільшення з B1 до В2 (рис.2) (або зменшення зВ2 до В1) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар хприводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (рис.3).

 

Взаємодія попиту тапропозиції. Ринкова рівновага

 

Ринкова рівновага:”В умовах ринкової економікивзаємодія конкурентних сил приводить до синхронізації цін попиту та цінпропозиції, що обумовлює рівноважність цін попиту і пропозиції.

Р – ціна; Q – обсяг попиту; D – кривапопиту; S – крива пропозиції; Е – точка перетину кривої попиту такривої пропозиції, яка визначає рівноважну ціну (Ре) та рівноважний обсягпопиту та пропозиції (Qе). Це точка рівноваги (Е). В цій точціобсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qe), завдяки чомувстановлюється ціна (Ре), яка однаково задовольняє і покупців і продавців. Рівноважнаціна (Ре) – ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодіїконкурентних сил. Якщо ціна буде нижчою, ніж Ре, надлишок попиту буде підніматиїї догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцит; якщо цінабуде вищою, ніж рівноважна Ре, пропозиція перевищить попит, створиться надлишокпропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися дорівня рівноваги (рис.2).

Рівноважна ціна та рівноважний попитмають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і бажаютьпоставляти, дорівнюють обсягу товару, який покупці можуть і хочуть купувати. Наконкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D)та пропозиції (S). При ціні рівноваги (Ре) немаєані надлишку, ані дефіциту.

Л.Вальрас розглядав питання рівновагиза допомогою зміни цін: “модель коригування ринкових цін”. А.Маршал жевідштовхувався від динаміки обсягів товару, не чіпаючи цін: “модель коригуваннявипуску”.

Ціни сприяють швидкому обмінуінформацією в процесі узгодження на ринку економічних інтересів продавців іпокупців.

Віддача від збільшеннямасштабів виробництва і структура галузі

Розширюючи обсяги виробництва длявиготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу ібільшу кількість необхідних ресурсів, підприємство таким чином змінює масштабвиробництва. При цьому можливий різний ефект від масштабу виробництва. Якщообсяг виробництва збільшується швидше за обсяги використання ресурсів, то мимаємо зростаючий ефект від масштабу виробництва. Якщо приріст обсягіввиробництва відповідає темпам зростання витрат ресурсів, то це – постійниймасштаб виробництва. Якщо темпи зростання випуску продукції менші за темпизростання витрат виробництва, то це спостерігається ефект спадної віддачі відмасштабу виробництва.

На характер віддачі від масштабувиробництва впливає ряд факторів: 1) Появі і використання новихвисокопродуктивних технологій та техніки, 2) Розвиток спеціалізації такооперація виробництва, 3) Можливість спрямування більших ресурсів на пошукнових форм та методів організації праці, 4) Економічна негнучкість, частонеефективність великих виробничих комплексів, 5) Організаційні проблеми великихпідприємств пов’язані із збільшенням кількості рівнів управління, це в своючергу веде до зниження капіталовіддачі та трудовіддачі внаслідок втратибезпосереднього контакту між робітниками і керівництвом, 6) Ризикпереслідування індивідуальних а не корпоративних цілей.

Ефект масштабу грає важливу роль длявсіх підприємств в усіх галузях. За інших рівних умов чим більше віддача відзбільшення масштабу виробництва, тим більш великі фірми діють в тій чи іншійгалузі. За звичай виробничі галузі мають більший масштаб виробництва, ніжгалузі сфери послуг. Через це підприємствам сфери матеріального виробництвапотрібні значні капіталовкладення, щоб ці фірми змогли діяти достатньоефективно. Галузі виробництва послуг в переважній більшості є трудомісткими, ізвичайно забезпечують ефективну економічну віддачу як при великих так і малихмасштабах виробництва.

 

Цінова еластичність попиту: суть, методикаобчислення, чинники

Важливу роль у вивченні можливихреакцій економічних суб’єктів на зміну ціни відіграє поняття еластичності. Еластичність– це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічноїзмінної, її здатність реагувати на цю зміну. Еластичність попиту відносноціни (цінова еластичність) показує, наскільки змінюється обсяг попитузалежно від зміни ціни. При зміні еластичності попиту практичне значення маютьне абсолютні величини, а відносні. Тому

/> <td/> />
де ЕР– цінова еластичність попиту; DQ – зміна обсягу попиту; DР – зміна ціни.

Якщо зміна ціни на 1% викликає змінуобсягу попиту більшу, ніж 1%, — маємо еластичний попит,ЕP>1 Якщо зміна ціни на 1%призводить до зміни в обсязі попиту меншої,, ніж 1%, — маємо нееластичнийпопит,ЕP<1. Попит одинично-еластичний,коли ЕP=1 (це означає, що попит зростає(спадає) відповідно до зміни ціни).

 Якщо зміна ціни не викликає ніякоїзміни попиту (тобто ЕP=), тоді ми маємо досконалонееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала змінна ціни викликає нескінченнерозширення попиту (тобто ЕDP=¥), тоді ми маємо досконалоеластичний попит.

Точкова ел-ть характеризує відносну змінупопиту при нескінченно малій зміні ціни. Дугова ел-ть –ел-ть міждвома точками і визначається як середня ел-ть за формулою центральної точки.

Фактори цінової еластичності:

· Важливістьтовару для споживача (предмети розкошу- ел., хліб – неел.)

· Рівеньзмінюваності товару (чим більше субститутів – тим більша ел. попиту)

· Питомавага товару в доході споживача (чим більша – тим ел-ше)

· Факторчасу (попитна товар біль еластичний в довгостроковому періоді)

 

Земля як фактор виробництва.Економічна та земельна рента

Земля – фактор виробництва, щовключає землю, яка використовується у с\г або промисловому виробництві, а такожвикористовувані природні ресурси землі. Земля, як і кап-л, є фактором вир-вадовгострокового використання. ЇЇ особливістю є те, що вона обмежена, тобтопропозиція землі є стабільною. На рис.16.3 ст.158 видно, що лінія пропозиції наземлю S є вертикальною, тобто пропозиція абсолютно нееластична.

Абс. нееластичність пропозиції землі означає,що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі її ділянки. Ціни на землюпов’язані з ціною власності на зем. ділянку, яку слід відрізняти від земельної(абсолютної) ренти (плата за використання землі та інших природних ресурсів,пропозиція яких жорстко обмежена). Ціни на землю визначаються, як дисконтованавартість майбутньої зем. ренти, тобто шляхом капіталізації зем. ренти (16.1ст.157). Лінія попиту на землю D має низхідний хар-р внаслідок дії законуспадної родючості землі.

Рівновага в т.Е означає рівеньщомісячної ренти за одиницю площі землі рЕ.

Ця модель показує активну рольпопиту, а саме: за умов нееластичної пропозиції землі ціна землі та абс. рентацілком залежать від зміни попиту.

Ек. рента – плата за ресурс,пропозиція якого жорстко обмежена.

 

Поняття корисності блага; сукупна та гранична корисність;принцип спадаючої граничної корисності

Потреба – відчуття незадоволення,із-за якого індивід намагається вийти, або відчуття задоволення, яке віннамагається продовжити.

Потреби задовольняються благами. Блага– засоби, що придатні для задоволення потреб.

Корисність U (utililу) — це задоволення, яке отримуєспоживач у процесі споживання товарів та послуг.

Формалізований аналіз поведінкиспоживача передбачає визначення функції корисності як певногоспіввідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягаєтьсяспоживачем:

/> <td/> />
де U-рівень корисності;X1,X2,…Xn-кількість споживаних благ, одиниць; n-кількість видів благ.

Корисність збільшується, якщозбільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку зростаєзагальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зізбільшенням споживання. Це є наслідкомтого, що зменшується додаткова,або гранична, корисність.

Гранична корисністьМU (Маrginal Utility) — цеприріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Згідно з законом спадноїграничної корисності величина граничної корисності має тенденціюзменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається

Сукупна корисність ТU(Тоtаl utility) зростає в процесіспоживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, щограничнакорисність (МU)— додаткова корисність від споживання кожноїдодаткової одиниці товару — знижується.

 

Виробнича функція з 2мапереем.ерем. таізокванта

Якщо для виробництва застосовуютьсядва фактори робоча сила (L) та капітал (К), то виробнича функція матиме вигляд:Q = f (K ,L) Ця функція відноситься до довгострокового періоду.

Завдання виробника в довгостроковомуперіоді полягає в тому, щоб використовуючи всі бюджетні кошти на два змінних фактори,отримати найбільший обсяг продукту.

Графічно це виражається максимальновіддаленою від точки початку координат ізоквантою.

Побудуємо карту ізоквант та ізокосту,що буде виражати обмеженість нашого бюджету.

Ми суміщаємо карту ізоквант зізокостою. Та ізокванта що є дотичною до ізокости буде виражати найбільшможливий обсяг виробленої продукції за умов такого обсягу бюджету. Точкарівноваги це точка Е, тобто місце дотику ізокванти та ізокости.

Іншим засобом досягнення рівновагивиробником за умов фіксованого обсягу продукції є підбір такої комбінаціїзадіяних факторів виробництва, щоб їх вартість була найменшою. Тобто графічноце підбір ізокости, що є дотичної до фіксованої ізокванти.

В обох випадках видно, що кут нахилуізокванти і ізокости в точці рівноваги співпадає. Він виражається граничноюнормою технологічного заміщення MRTSlk = -DL/DK

Кут нахилу ізокости дорівнює Pl/Pk.Виходячи з цього можна визначити точку рівноваги співвідношення між цінами цихфакторів і їх граничною нормою технологічної заміщення, яка виражається щеспіввідношенням граничної корисності факторів.

От же ми отримуємо рівняння: MPL/MPK=PL/Pk.

MPL/ PL = MPK /Pk.

Таким чиномрівновага виробника досягається при рівності зважених граничних корисносте йдвох факторів, тобто рівності співвідношень їх граничних корисносте й до цінцих факторів

 

Диференційнарента

Монополія на землю як объектхозяйствования позволяет арендаторам лучших и средних участков земли получатьдобавочную прибыль, выступающую в виде дифференциальной ренты.Источником дифференциальной ренты является не земля сама по себе, а болеепроизводительный труд сельскохозяйственных рабочих, используемый на лучших исредних участках земли. Дифференциальная рента проявляется в виде ренты I –ренты по естественному плодородию и местоположению и ренты II – ренты поэкономическому плодородию.

Дифференциальная рента I поестественному плодородию представляет собой разницу между общественной ценойпроизводства, определяемой худшими условиями производства, и индивидуальнойценой производства продукции, производимой на лучших и средних участках земли.Эту ренту присваивает собственник земли.

Дифференциальная рента I поместоположения представляет собой разницу между общественной ценой производствасельскохозяйственной продукции и индивидуальной ценой производства аналогичнойпродукции на землях одинакового плодородия, но расположенных ближе к рынкамсбыта. Вследствие этого производитель будет нести более низкие затраты подоставке продукции к потребителю. Эту ренту также присваивает земельныйсобственник.

Дифференциальная рента II возникаетвследствие лучшего хозяйствования на земле: дополнительного внесенияорганических и минеральных удобрений, использования новейших технологий возделываниясельскохозяйственных культур и т.д. Благодаря этому создается экономическоеплодородие – это способность почвы обеспечивать повышенную урожайностьблагодаря интенсификации сельскохозяйственного производства. Если естественноеплодородие почвы создается природой, то экономическое – людьми. Присвоениедифференциальной ренты II осуществляется следующим образом: до истечения срокаарендного договора ее присваивает арендатор, по истечении этого срокасобственник земли стремится включить ее в условия договора. Поэтомусобственники земли всегда стремятся сократить сроки аренды, а предприниматели –удлинить их. Таким образам, мы подошли к пониманию того, что арендаторвыплачивает собственнику земли не ренту. А арендную плату, которая включаетренту, процент на капитал, вложенный в землю, и амортизацию этого капитала.

“Економічний” та “бухгалтерський”підходи до визначення витрат та прибутку підприємства

В мікроекономіцірозрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати –це фактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі.Проте економічні ресурси можуть бути використані для виробництва іншого(альтернативного) товару. Витрати, які виникають як результат втраченихможливостей по альтернативному використанню ресурсів називаютьсяальтернативними або економічними. Для окремого підприємства – це витратина ресурси разом із недоотриманням виручки від недодержання найкращогоальтернативного способу використання цих ресурсів. Бухгалтерські витративідрізняються від економічних ще тим, що не містять в собі вартості тих послугфакторів виробництва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністюпідприємства. Витрати обумовлені використанням факторів виробництва, якізнаходяться у власності підприємства, називають неявними витратами. Явнівитрати – це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхіднихвиробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати включають тільки явні витрати, аекономічні – явні та неявні. Сукупний виторг в обох концепціях – це сумакоштів, яку отримало підприємство від реалізації товарів за певний час. Бухгалтерськийприбуток визначають як різницю між загальним виторгом і бухгалтерськимивитратами. Економічний прибуток є різницею між сукупним виторгом іекономічними витратами. Якщо підприємство отримує нульовий економічнийприбуток, то воно покриває всі свої витрати. Нормальний прибуток приекономічному підході відноситься до внутрішніх неявних витрат підприємства.Нормальний прибуток – це прибуток від якого підприємці відмовляються,витрачаючи ресурси на своєму підприємстві, який вони би могли отримати вклавшисвої ресурси в інших видах діяльності.

Таємні змовина олігополістичному ринку

Таємна угода між фірмами за умоволігополії може приймати ряд форм, найпростішою з яких є картель. Картельпередбачає укладення між фірмами формальної письмової чи усної угодищодо P і Q кожної з них. Фірми, що увійшли до картелю зберігають свою юридичну,фінансову, виробничу і комерційну самостійність. До картелю не обов’язковомають входити всі виробники в даній галузі.

Визначення квот відбуваєтьсянаступним чином: керівництво картелю розглядає національний чи регіональнийринок з позицій монополіста, і визначає обсяги продаж (QК), щомаксимізують прибуток картелю. Далі ці обсяги розподіляються між учасниками, і кожнафірма отримує свою квоту (q).

Умови успішності картелю:

1. Требастворити стабільну картельну організацію, члени якої погоджували P та Q, апотім дотримувалися б цієї угоди.

2. Потенціалмонополіста. Для можливості підняття цін потрібно щоб крива D була достатньонееластичною. Потенційна монопольна влада може виявитись найважливішою умовоюуспіху; якщо потенційні здобутки від кооперації значні, у членів картелю будебільше стимулів вирішити свої організаційні проблеми.

Перешкоди для створеннякартелю:

1. Відмінностіу D і C. У зв’язку з цим відрізняються P, які будуть максимізувати прибуткикожної компанії і тому дуже важко вибрати одну ціну, яка задовольняла б всіхфірм-учасників.

2. Числофірм. Чим > кількість, тим важче укласти успішну угоду.

3. Шахрайство(обман). Для учасників угоди завжди існує спокуса зайнятися таємним зниженням Pдля того, щоб здобути додаткові замовлення. Крім того квоти не максимізують Покремих фірм, тому вони прагнуть підвищити виробництво та збут. Для фірми приціні P=PК оптимальним є qопт, а вона змушена випускатитільки q

4. Спадділової активності => зростання середніх витрат => зменшення П =>компанії знижують ціни в надії розширити об’єм продажу за рахунок своїхконкурентів.

5. Можливийвхід нових фірм на ринок. Підняття P і зростання П буде сприяти привабленнюдодаткових фірм.

6. Правовіперешкоди: антитрестовське законодавство. В багатьох країнах закони забороняютьутворення картелів і будь-які інші угоди щодо встановлення цін.

Ефективність картелю:

Порівняно з конкурентною галуззюкартель не є ефективним, бо виробляється менше товарів по вищих цінах і не принайнижчих ATC. За картелю QК при PК і ATC в т. 1, аза конкуренції QЕ при PЕ і ATC в точці 2 (ATCmin).

Зовнішніефекти. Теорема Коуза

На зміст інституціональної с-мисуттєво впливає існування зовнішніх ефектів (ефекти виробництва чи споживанняблага, вплив яких на третіх осіб, які не є ані покупцями, ані продавцями, ніякне відображено в ціні цього блага). Яскравим прикладом такого ефекту єзабруднення навколишнього середовища.

Позитивний зовнішній ефект виникаєтоді, коли діяльність одного ек.агента принесла вигоду іншим (наприклад,освітянська діяльність).

Оцінюючи зовнішній ефект, визначаютьрізницю між сусп. витратами (вигодами) та індивідуальними витратами (вигодами):

MSC = MPC + MEC,

де MSC – гранич.сусп. витрати; MPC – гранич.індивідуальні витрати; MEC – гранич. зовнішні витрати.

На рис.18.1 та 18.2 ст.183 показанівиди зовнішніх ефектів (MSB, MPB – відповідно гранич.сусп. та гранич. індивідуальнівигоди). За наявності негативного зовнішнього ефекту ек. благо продається такупується у більшому обсязі порівняно з ефективним його розміром, а запозитивного ефекту – у меншому обсязі.

Щоб зменшити перевиробництво товарівз негативним зовн.еф-том або збільшити вир-во, що має позитивний зовн. еф-т,необхідно трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні. З цим завданням ринок неможе справитись, і виправляти становище повинна держава.

В арсеналі ек. політики є різназасоби щодо усунення небажаних зовн. еф-тів. З цією метою вдаються до:

а)встановлення прав власності наресурси і створення можливостей для вільного обміну цими правами;

б)колективного або держ. володінняблагами, яким властиві зовн. еф-ти;

в)заборони або встановлення обмеженьна види забруднюючих та шкідливих речовин;

г)запровадження корегуючих податків ісубсидій.

 

Капітал тапроцент. Короткострокові і довгострокові інвестиції

Капітал – ресурс тривалогокористування, створений з метою виробництва додаткових товарів та послуг.Сутнісна риса кап. блага полягає в тому, що воно є водночас і факторомвиробництва і продуктом.

Домашні госп-ва спрямовують гроші на кап.блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фін. активів: облігацій,акцій, а також вкладення грошей на різні заощаджувальні рахунки. Власники фін. активівчи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень хар-зує процентнаставка (ціна, що сплачується власникові капіталу за використання взятих упозику засобів протягом певного періоду часу; ставка (норма) процентавиражається у процентах). Розрізняють номінальну процентну ставку (ставкапроценту з поточного курсу без поправки на інфляцію) та реальну процентнуставку (ставка процента, очищена від впливу інфляції). За умов досконалоїконкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. Вреальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю ірозміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.

Кап. блага можуть приносити дохідпротягом деякого періоду. Поточна (дисконтована) вартість – величина позиковихфондів, які необхідно було б позичити за поточної процентної ставки, щобзабезпечити регулярне отримання заданого чистого доходу. Для безстрокового(довічного) володіння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грош.од. доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартістьземлі PV обчислюється: PV = N / i, де і – ринкова проц. ставка, %.

Поточ. вартість будь-якого активу, щоприносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дисконтована вартістькожної частини потоку доходів.

Підприємства, намагаючисьмаксимізувати прибуток, інвестують тоді, коли доходи від інвестиції вищі відринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку наінвестиції, то підприємство не інвестуватиме.

Інвестування – процес відтворення абодоповнення основного капіталу; відображає потік нового капіталу у певному році.

Дисконтування – приведення ек. показників,наприклад, грошового потоку, майбутніх років до сьогоднішньої (поточної)вартості.

 

Залежність споживання благ від зміни доходуспоживача. Лінія Енгеля

 

Рівновага споживача відповідає комбінаціїтоварів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні. Лінія“доход – споживання”(крива рівня життя) проходить через всі точки рівновагиспоживача, що відповідають різним рівням його доходу. На її основі може бутипобудована лінія Енгеля, яка показує взаємозв’язок доходуспоживача і кількості придбаного блага Х.

Лінія “ціна – споживання” проходить через всіточки рівноваги споживача, пов’язані із зміною ціни одного із товарів. Воналежить в основі побудови кривої попиту. Ефекти впливу зміни доходу та цін наобсяг попиту споживача: Ефект заміщення – це ефект, який вказує нате, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим (х),інші більш дорогі товари (у,…).Ця показується рухом вздовж кривоїбайдужості Un.Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попитспоживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміноюціни товару (х) без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показуєпереміщення від одної кривої байдужості U1 до іншої U2.

Виражаючи корисність блага в грошовиходиницях, отримуємо цінність блага. Витрати споживання або вартістьданої кількості блага – це грошові кошти або ринкова ціна одиниці благапомножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати(вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці благабільш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі. Різниця міжцінністю і вартістю блага наз. споживчим надлишком (надлишокспоживача). Його можна розглядати як різницю між максимальною ціною, якуспоживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковоювартістю цієї кількості.

 

Проблеми оптимальності та загальнаекономічна рівновага

 

Сукупна (зведена) ефективність ек.системи – поняття, що враховує ефективність у виробництві (досягається замінімізації витрат виробництва), ефективність у споживанні (досягається замаксимізації задоволення потреб споживачів) і певний баланс між інтересамивиробників та споживачів на ринках. Отже, для еф-го функ-ня ек-ки в ціломурозм-ня ресурсів між вир-вом різних товарів має бути таким, щоб структура цьоговир-ва за еф-го використання ресурсів збігалася із структурою споживання. Тобтоспоживачі мають бути готові заміщати блага саме у такій пропорції, в якійвир-во може трансформувати один товар в інший.

При виконанні цієї умови конкурентнаек-ка досягає станів, що є оптимальними за Парето. Але існують передумови таситуації, коли саморегульований ринок неспроможний забезпечити досягнення еф-гофунк-ня ек-ки: наявність ринкової влади, непрозорість ринків і неповна чиасиметрична інформація – “причини неспроможності ринку”, та наведені нижче:

Наявність зовн. факторів, яківиникають тоді, коли певна діяльність (у вир-ві чи сп-ні) має побічний вплив наінші види діяль-ті, але цей вплив не відображається безпосередньо в ринк. цінах.

Існування громадських благ.Неспроможність ринку проявляється тоді, коли ринки не в змозі (не здатні або незацікавлені) запропонувати товари, корисні для багатьох споживачів.

Позаринкова діяльність суб’єктівринку та неринкові механізми рег-ня. Відносини між суб’єктами госп-ня можутьрегулюватися не тільки ринковим механізмом (втручання держави, існуюча політ. с-ма,законодавча база тощо).

Наявність причин обмеженоїспроможності ринкового регулювання (сукупність передумов і ситуацій, коли діямеханізму конкурентних ринків не приводить до максимізації суспільноїкорисності). За цих умов заг. рівновага досягається на новому рівні – на рівніквазіоптимуму. Теорія квазіоптимуму стверджує, що у випадку, коли в однійгалузі (чи в групі галузей) викривлення не можуть бути усунені, кращевідмовитися від досягнення максимуму еф-ті в іншій галузі (чи в групі галузей),щоб збалансувати ек-ку в цілому.

Механізм установленнярівноваги підприємства в довгостроковому періоді за умов монополістичноїконкуренції (МК)

Монополістична конкуренціяхарактеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм,що пропонують подібну, але не ідентичне продукцію.

Осн хар-тки: 1. Досить великак-сть учасників ринку 2. Диференціація продукту 3. Неціноваконкуренція 4. Легкий вступ в галузь.

В КП фірма, що діє за умов МК можеотримувати Пек або зазнавати збитків. Проте у ДП існує тенденція доотримання Пнорм прибутку або, іншими словами, до беззбитковості.

У випадку отримання П в КП можнаочікувати, що економічні вигоди притягнуть (приваблять) нових конкурентів,оскільки вступ в галузі є достатньо вільним. Коли нові фірми увійдуть в галузь,то крива D, з яким працювала типова фірма, опуститься (зміститься вліво) істане більш еластичною у зв’язку з тим, що кожна фірма тепер володіє меншоюдолею сукупного D і існує більше виробників товарів-замінників. Як наслідокзникнуть Пек. В цьому випадку крива попиту буде дотичною до кривоїАТС. Об’єму Qмк є об’ємом при якому фірма досягає рівноваги ібудь-яке відхилення від цього об’єму викличе АТС, що будуть перевищувати P, азначить приведуть до збитковості фірми. По мірі того, як зникають економічніприбутки, зникає стимул для вступу на ринок інших фірм.

При наявності збитків в КП можнаочікувати масовий вихід фірм з галузі у ДП. Цей процес викличе зміни протилежнідо вище описаних і рівновага встановиться знов у точці дотику АТС і D.

Не можна говорити про те, що в ДП фірмагарантовано не буде отримувати Пек. Існування тенденції добеззбитковості фірм в ДП є найкращим формулюванням, бо існує багато іншихфакторів, що не допускають категоричності. Так, деякі фірми можуть виробляти продукти,близький аналог яким дуже важко створити, інші можуть мати певні патенти, треті– володіти важливими р-сами (бензозаправна на перехресті у центрі міста). Такіпереваги можуть забезпечити цим фірмам отримання Пек навіть у ДП.Також у зв’язку з диференціацією на основі розміщення чи доступності збитки таП нижче нормального можуть зберігатися і в ДП.Капітал як факторвиробництва довготривалого користування. Поняття позичкового процента. Визначення ставки позичковогопроценту за умов досконалої конкуренції

Особливість кап-лу в тому, що йогоможна розглядати як р-с довгострокового користування, який використовується длястворення виробництва > к-сті благ чи послуг. Час від вкладення кап-лу доотримання віддачі дуже довгий. Розрізняють фізичний (технології, обладнання) ілюдський (освіта, нові знання, вміння, кваліфікація) ка-пл.

В КП найефективнішим є така кількістьзалучення кап-лу, що дозволяє зрівноважити MRI і MCI (MR, MC of Investments).Гранична доходність капіталу, що фактично відображає D показує здатність кап-луприносити якусь віддачу. r – гранична норма окупності, що = граничній ставці,що встановилася на ринку. Кап-л залучається доти, поки r >= проц. Ставкипозичкового кап-лу.

ДП. Найважливіше значення тут займаєконцепція зміни цінності грошей в часі. Гроші (кап-л), що використовуються врізний час повинні бути зведені до одного співрозмірника. Для цього є 2способи.

Процес дисконтування – процесзведення майбутньої величини грошів. Засобів до сьогоднішнього року. Коефіцієнтдисконтування = 1/(1+і)t, де і –процентна ставка (ставка дисконту); альтернативна вартість кап-лу. t – рік, вякому отримано доходи. Отже, PV = FV / (1+і)t;PV – present value, FV – future value. Критерієм ефективності інвестицій кап-лує чиста поточна вартість Якщо NPV > 0, то приймають рішення проінвестування.

Процес компаундування – нарахуванняскладних % — зведення до кінцевої вартості FV = PV ∙ (1+і)t

Позичковий процент – це ціна, щосплачується за використання грошей (позичкового кап-лу). Вимірюється % відпозиченої суми за рік. Величина позичкового % при досконалій конкуренціївстановлюється під впливом D і S. В короткостроковому періоді S є вертикальною,бо к-сть грошей на ринку не залежить від % ставки, а визначається відповіднимиорганами д-ви, залежно від різник економічних показників.

Розрізняють реальну і номінальну %ставку. Номінальна – наприклад встановлена НБУ для комерц. банків, реальна> на величину інфляції: і = r + τ + r∙τ,r∙τ – премія за втрату витрат в результаті інфляції, τ –інфляція r – номінальна ставка.

Позитивний інегативний ефекти зміни масштабів виробництва

Ефект від збільшення масштабувиробництва та цого відображення в характері виробничої функції та функціївитрат. Розширюючи обсяги виробництва для виготовлення більшої кількості продукції,виробники залучають все більшу і більшу кількість необхідних ресурсів,підприємство таким чином змінює масштаб виробництва. При цьому можливий різнийефект від масштабу виробництва. Якщо обсяг виробництва збільшується швидше заобсяги використання ресурсів, то ми маємо зростаючий ефект від масштабувиробництва. Якщо приріст обсягів виробництва відповідає темпам зростаннявитрат ресурсів, то це – постійний масштаб виробництва. Якщо темпи зростаннявипуску продукції менші за темпи зростання витрат виробництва, то цеспостерігається ефект спадної віддачі від масштабу виробництва. На малюнкахзображено взаємозв’язок виробничої функції з масштабом виробництва. Зверху-внизпоказано спадний, постійний та зростаючий ефекти від масштабу виробництва. Ефектмасштабу виробництва відповідним чином зв’язаний з динамікою середніх витрат вдовгостроковому періоді. Коли LAC зменшуються, це свідчить про зростаючий ефектмасштабу, якщо збільшується то спадний ефект масштабу. Коли LAC=const,спостерігається постійний ефект масштабу.

 Праця як фактор виробництва:попит і пропозиція

При розгляді ринку ресурсіввикористовують такі 2 поняття як:

1. MRP –грошовий вираз граничного продукту. Показує той додатковий доход, який отримуєфірма в результаті продажу додаткової одиниці прод-ції, отриманої від споживаннядодаткової одиниці р-су: MRP = ΔTR/ΔL

2. MRC –граничні витрати на ресурс. Показує додаткові витрати, що потрібні для залученнядодаткової одиниці р-су, коли на фірмі уже є певна кількість р-сів.

Для фірми буде прибутковимзастосовувати додаткові одиниці р-су до тієї т., в якій MRP = MRC.

Все вищесказане стосується і працітакож. Заробітна плата або ставка заробітної плати, (w) – це ціна, щовиплачується за використання праці.

Індивідуальна пропозиція праці маєвигляд кривої зображеної на мал. На проміжку 1, коли зарплата змін-ся від 0 доw1, ефект заміщення > ефекту доходу =>ріст заробітної плативикликає ріст пропозиції. На 2 відрізку (від w1 w2) ефектдоходу = ефекту заміщення => повністю нееластична пропозиція. На відрізку 3(>w2) ефект доходу > ефекту заміщення (людина надає перевагувідпочинку). Сукупна пропозиція праці буде дорівнювати алгебраїчній сумііндивідуальних пропозицій

Залежність споживання благ від зміни доходуспоживача. Лінія Енгеля

 

Рівновага споживача відповідає комбінаціїтоварів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні. Лінія“доход – споживання”(крива рівня життя) проходить через всі точкирівноваги споживача, що відповідають різним рівням його доходу. На її основіможе бути побудована лінія Енгеля, яка показує взаємозв’язокдоходу споживача і кількості придбаного блага Х.

Лінія “ціна – споживання” проходить через всіточки рівноваги споживача, пов’язані із зміною ціни одного із товарів. Воналежить в основі побудови кривої попиту. Ефекти впливу зміни доходу та цін наобсяг попиту споживача: Ефект заміщення – це ефект, який вказує нате, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим (х),інші більш дорогі товари (у,…).Ця показується рухом вздовж кривоїбайдужості Un.Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попитспоживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміноюціни товару (х) без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показуєпереміщення від одної кривої байдужості U1 до іншої U2.

Виражаючи корисність блага в грошовиходиницях, отримуємо цінність блага. Витрати споживання або вартістьданої кількості блага – це грошові кошти або ринкова ціна одиниці благапомножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати(вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці благабільш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі. Різниця міжцінністю і вартістю блага наз. споживчим надлишком (надлишокспоживача). Його можна розглядати як різницю між максимальною ціною, якуспоживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковоювартістю цієї кількості.

Поняття і види монополії.Характеристика бар’єрів до вступу конкурентів у монополізовану галузь

 

Монополія – це така ринкова модель, вякій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємецьмає повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь.

Характерні риси монополії:1. Єдиний продавець (чистий монополіст являє собою всю галузь);2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продуктмонополіста, або відмовлятися від нього); 3. “Price maker”. Монополістповністю контролює ціну і “диктує” її; 4. Наявність бар’єрів для входу наринок.

Види бар’єрів: 1. Затратні,пов’язані з економією на масштабах. В деяких галузях (автомобільна, алюмінієва,сталеплавильна...) ефективне мало затратне виробництво може бути досягнутетільки при великих Q бо ефект росту масштабу вир-ва дуже суттєвий. Нові фірмине можуть зразу ж досягнути такої ефективності вир-ва їм дуже важко конкуруватиіз монополістом. 2. Природні. В деяких галузях ефект економії намасштабах дуже суттєвий і до того ж конкуренція неможлива, утруднена абовзагалі неприйнятна. Приклад: підприємства громадського користування (водо-,газопостачання, залізничний транспорт, телекомунікації...). Проведеннядодаткових ліній електропередач, газо- чи водопроводів було б для суспільствамарнотратством р-сів. Переважно ці галузі повністю або частково контролюютьсядержавою. 3. Легальні: патенти та ліцензії. Перші призначені длязахисту авторських прав винахідника, другі для контролю за важливими галузямичи природними монополіями. 4 Власність на найважливішу сир-ну.Фірмі, в руках якої зосереджені осн джерела сир-ни необхідної для її ж вир-ва,дуже легко не допустити на ринок готової продукції конкурентів. 5. Нечеснаконкуренція. Заниження P для усунення конкурентів, тиск на банки тапостачальників.

Види монополій: 1) чиста –один єдиний продавець продукту, що немає замінників; 2) природна –з бар’єрами 2 виду; 3) проста — в кожний конкретний момент часупродає свою продукцію всім покупцям за однією і тією ж ціною; 4) дискримінаційна– різні P на той самий товар, коли ця різниця не обумовлена різницею C 5) відкрита — одна фірма на якийсь період часу стає єдиним постачальником продукту, алене має спеціального захисту від конкурентів. 6) закрита – захищенавід конкуренції через юридичні обмеження.