Реферат: Значення та сутність капіталу підприємства

Зміст

 

Вступ

РОЗДІЛ 1.ЗНАЧЕННЯ ТА СУТНІСТЬ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ

1.1 Капіталпідприємства, його сутність та значення

1.2 Джерелаформування капіталу підприємства

1.3Методологія оцінки формування капіталу підприємства

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА «ГАЛАНТ»

2.1 Господарсько-економічнахарактеристика діяльності підприємства

2.2 Аналіздинаміки і структури капіталу підприємства

2.3 Оцінкаджерел власного та позичкового капіталу

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ ЗРОСТАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1Оптимізація структури капіталу підприємства

3.2Удосконалення формування капіталу акціонерного товариства за рахунок планування

3.3Прогнозування фінансової звітності підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

Вступ

 

Актуальність теми. Необхідність дослідженняфінансів акціонерних товариств зумовлена тим, що нині переважна більшістьпідприємств мають низьку ефективність господарської діяльності через високийрівень зносу основних фондів та обмеженість власних фінансових ресурсів длямодернізації і технічного переозброєння виробництва. Тому особливе місце слідприділяти питанням пошуку шляхів залучення фінансових ресурсів у діяльністьакціонерних товариств та визначення напрямів підвищення ефективності їхвикористання.

Фінанси акціонерного товаристваберуть участь у формуванні статутного капіталу, доходів, прибутку, резервів,виконуючи при цьому функції розподілу грошових фондів і контролю за їхстворенням та розподілом.

Акціонерна форма господарювання маєістотні переваги:

- фінансові- створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій ірегулярного одержання доходу у формі дивідендів від акцій;

- економічні- акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системивиробничо-господарських зв’язків, опосередкованих перехресним або ланцюговимволодінням акціями;

- соціальні- акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-якихрозмірів, перетворення працівників у власників певної частки їх майна.

Теоретичні та практичні аспектифункціонування фінансів підприємницьких структур розглядались у працяхвітчизняних вчених-економістів: В. Андрущенка, М. Білик, І. Бланка, А. Гальчинського,А. Даниленка, М. Коробова, В. Кравченка, О. Мозгового, В. Опаріна, Д. Полозенка,А. Поддєрьогіна, Г. П’ятаченка, В. Суторміної, О. Терещенка, В. Федосова таінших. На думку В.М. Суторміної управління фінансами корпорації є складовоюзагального управління, головною метою якого є зростання вартості капіталу ідобробуту акціонерів. Фінансовому управлінню корпораціями надається особливезначення.

У широку значенні слова підуправлінням фінансами розуміють вироблення політики щодо формування капіталукорпорації та його розподілу, прийняття рішень відповідно до цієї політики,планування фінансової діяльності, складання й аналіз фінансової звітності,організація контролю за виконанням рішень. У вузькому значенні управлінняфінансами — це управління обмеженою сумою коштів і її витрачанням в умовахневизначеності ринкових відносин і ризику.

Позитивно оцінюючи результатидосліджень названих авторів, необхідно зазначити, що в науковій літературі щене знайшли належного відображення і вимагають подальшої розробки питання роліфінансів підприємницьких структур у фінансовій системі держави, складу іструктури ресурсів акціонерних товариств, форм і методів залучення фінансовихресурсів у підприємницьку діяльність.

Процес переходу України до якіснонової форми економічних відносин на ринкових засадах ведення господарствазумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної системи.

Актуальність досліджуваної теми єбезспірною у зв’язку з тим, що вдале управління ресурсною базою відкритогоакціонерного товариства дає змогу визначити доцільність залучення ресурсів тараціональне їх розміщення в активні операції у поєднанні зі стратегією зниженняризику фінансової діяльності, а значить отримувати прибутки на належному рівні.

Метою дослідження дипломної роботи єдослідження комплексу методів управління процесами формування, розподілу йефективного використання фінансових ресурсів відкритого акціонерного товариствата аналіз альтернативних напрямків їх прибуткового розміщення.

В свою чергу для досягненняпоставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- надатихарактеристику порядку формування капіталу основних видів акціонернихтовариств;

- визначитицілі, завдання та методи управління фінансами акціонерних товариств;

- надатиекономіко-організаційну характеристику ВАТ „ГАЛАНТ”;

- проаналізуватиефективності формування та розподілу фінансових ресурсів;

- проаналізуватирентабельність діяльності ВАТ „ГАЛАНТ”;

- розробитипрограму удосконалення управління фінансами товариства.

Об’єктом дослідження дипломної роботиє ВАТ „ГАЛАНТ”.

Предметом дослідження є фінансовіресурси ВАТ „ГАЛАНТ”.

Дипломна робота спрямована надослідження проблеми раціонального використання фінансових ресурсів акціонерноготовариства, розгляд зарубіжного та вітчизняного досвіду, надання рекомендацій зприводу вдосконалення методик та підходів до визначення найбільш прибутковогота найменш ризикованого розміщення ресурсів.

При написанні дипломної роботививчалися праці вітчизняних та зарубіжних економістів, законодавчо-нормативнабаза, балансовий звіт та звіт про фінансові результати.

 
РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ТА СУТНІСТЬКАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ1.1 Капітал підприємства,його сутність та значення

Капіта́л за визначеннямкласичної економіки — один із факторів виробництва, усе те, що використовуєтьсядля виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за виняткомповільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі йприродних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту [14, 210].

Терміном капітал стали називати уперіод становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвитоксвого виробництва з метою отримання прибутку.

Капітал в економіці — це чинниквиробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Не слідототожнювати капітал і будь-який засіб праці, який розглядається часто як фізичнийкапітал. Справа в тому, що даний засіб праці може стати капіталом (збільшуватиабо зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певнівідносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаютьсяекономічними.

Додатковий капітал — сума, на якувартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (цеперевищення називають емісійний дохід).

Наприклад, візьмемо металорізальнийверстат. Сам по собі він представляє купу заліза. Але, якщо його власник вступитьу відносини з іншими людьми (найме робочу силу, знайде орендаря), то данийзасіб праці почне зменшувати свою вартість за допомогою перенесення частинивартості на готовий продукт через знос устаткування, що виражається, наприклад,у формі регулярно одержуваного доходу (у разі пошуку орендаря). Таким чином,капітал — це не річ, не майно, а історично певні економічні відносини з приводуречі: відношення з приводу зміни вартості, її капіталізації.

З позицій фінансовогоменеджменту капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів угрошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування йогоактивів. Розглядаючиекономічну сутність капіталу підприємства, випливає в першу чергу відзначититакі його характеристики:

1. Капітал підприємства є основнимчинником виробництва.

2. Капітал характеризує фінансовіресурси підприємства, що приносять доход.

3. Капітал є головним джереломформування добробуту його власників.

4. Капітал підприємства є головнимвимірником його ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства єнайважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності [22,117].

Розглянемо більш докладно окремі видикапіталу підприємства відповідно до їх систематизації по основних класифікаційних ознаках.

1. По приналежності підприємствувиділяють власний і позиковий види його капіталу. Власний капітал характеризуєзагальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності івикористовуваних їм для формування визначеної частини його активів. Ця частинаактивів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являєсобою чисті активи підприємства. Позиковий капітал характеризує приваблюванідля фінансування розвитку підприємства на поворотній основі грошові кошти абоінші майнові цінності. Усі форми позикового капіталу, використовуваногопідприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, що підлягаютьпогашенню в передбачений термін [13, 168].

2. По цілям використання в складіпідприємства можуть бути виділені наступні види капіталу: продуктивний,позичков і спекулятивний. Продуктивний капітал характеризує кошти підприємства,інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової йогодіяльності. Позичковий капітал являє собою ту його частину, що використовуєтьсяв процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довготерміновідепозитні вклади в комерційних банках), а також у боргові фондові інструменти(облігації, депозитні сертифікати, вексели і т.п.) Спекулятивний капіталхарактеризує ту його частину, що використовується в процесі здійсненняспекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фінансових операцій (придбаннядеривативів у спекулятивних цілях і т.п.).

3. По формах інвестування розрізняютькапітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний дляформування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формахдозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягуїхніх статутних фондів.

4. По об'єктy інвестування виділяють основний і оборотний види капіталупідприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваногопідприємством капіталу, що інвестований в усі види його позаоборотних активів(а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі). Оборотнийкапітал характеризує ту його частину, що інвестована підприємством у йогооборотні активи [23, 189].

5. За формою перебування в процесікругообігу, тобто в залежності від стадій загального циклу цього кругообігу,розрізняють капітал підприємства в грошових, виробничих і товарної його формах.

6. По формах власності виявляютьприватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формуванняйого статутного фонду. Такий поділ капіталу використовується в процесікласифікації підприємств по формах власності.

7. По організаційно-правових формахдіяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капіталпідприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капіталпартнерських підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитнихтовариств і т.п.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств— сімейних і т.п.).

8. По характерy використання в господарськомупроцесі в практиці фінансового менеджменту виділяють працюючі і непрацюючийвиди капіталу [26, 195].

Власний капітал показує частку майнапідприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобівпідприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питаннюфінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власниківприділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командноїекономіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутнимкапіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання)корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковимметодам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції [23,187].

Сьогодні досить актуальним є питанняпереорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких ємобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративніправа, емітовані юридичною особою. Спокусливим для фінансистів є те, що длязалучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні нізастава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капіталпідприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгостроковогоперіоду.

Тим часом працівники фінансових службпідприємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які займаютьсяпрактичною фінансовою роботою, стикаються зі значними труднощами при спробівикористати вказаний метод фінансування. Для успішного здійснення операцій звласним капіталом підприємства та ефективного використання даної формифінансування на практиці фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:

— цілі, порядок та умови збільшення(зменшення) статутного і власного капіталу;

— резерви підприємства, їх види,значення та порядок формування;

— додатковий капітал: порядок йогоформування та використання;

— оподаткування операцій, пов’язанихзі збільшенням (зменшенням) статутного капіталу, додаткового капіталу,здійсненням реінвестицій у корпоративні права [36, 189].

Власний капітал підприємства — цепідсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартостіактивів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власногокапіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподіленийприбуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться устатуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторівкредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансовоїнезалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основнимелементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал — сума вкладіввласників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно іззасновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксованав установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників(учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішенняпро його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрігосподарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності,зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства(зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами.Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів недопускається [15, 205].

В окремих підприємств складовоювласного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитнихспілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств,житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується зарахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних iюридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчихдокументів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Длязабезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можутьвноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічномурозподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додатковіпайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповненняпаю.

Важливими складовими власногокапіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальнірезерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистогоприбутку).

Ще одним елементом власного капіталує нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансувідображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або суманепокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках тавираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статтіпоказується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплативсіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу.Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибутокзвітного і минулих періодів [5, 217].

Сума непокритого збитку звітного іминулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величинивласного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщопідприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метоюподальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал»відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сумавилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенніпідсумку власного капіталу.

Сутність власного капіталупідприємства проявляється через його функції. На наш погляд, серед них можнавиокремити такі основні:

— функція заснування та введення в діюпідприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою длязапуску в дію нового суб’єкта господарювання.

— функція відповідальності тагарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитнимзабезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансувідповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власнийкапітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків можезазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є йогокредитоспроможність.

Захисна функція. У той час, якпопередня функція характеризує значення власного капіталу та статутногокапіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власнийкапітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємствовід впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахуноквласного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результатізбиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутногокапіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства [24, 211].

Функція фінансування та забезпеченняліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням,цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти.Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційноїдіяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це,у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціалдовгострокового фінансування, з іншого.

База для нарахування дивідендів ірозподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється тавиплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, аботезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу).Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкоювідповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічнимчином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чиреорганізації.

Функція управління та контролю.Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в йогоуправлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, якіпризначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль надпідприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав.Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічнуполітику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролюватикадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управліннявиробничими факторами та майном підприємства [18, 176].

Корпоративні права — цеправа власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи,включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такоїюридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації. Емітентомкорпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридичнаособа, яка від свого імені розміщує корпоративні права і зобов’язуєтьсявиконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.

Номінальна вартість акцій(часток) — це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи усвідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначеннікількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників. Сукупна номінальна вартістькорпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, абостатутний, капітал [27, 183].

У разі добровільної чи примусовоїліквідації (банкрутства) господарських товариств за недостатності іншого майнапідприємства на погашення його зобов’язань спрямовуються кошти (майно), якіформують статутний капітал. Право акціонера (учасника) на частину майнапідприємства, яка перевищує його внесок у статутний капітал, може бутиреалізоване лише при ліквідації юридичної особи та наявності активів післязадоволення першочергових зобов’язань.

Різниця між зареєстрованою сумоюстатутного (номінального) капіталу та фактично внесеною засновниками являєсобою неоплачений капітал підприємства. У балансі ця сума наводиться в дужках івираховується при визначенні величини власного капіталу.

Основними видами корпоративних прав єакції, частки учасників у статутному капіталі ТОВ і паї. Статутний капіталтовариства з обмеженою відповідальністю поділений на частки, розмір яких визначаєтьсяустановчими документами [17, 136].

Статутний капітал акціонерноготовариства поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує частковуучасть у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство вакціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право йоговласникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участьу розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Загальна номінальна вартість усіхемітованих акцій АТ (чи внесених вкладів ТОВ) становить його номінальнийкапітал. Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі йогостатутного капіталу або на всю вартість майна державного підприємства (у разіперетворення його на акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій (часток)можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всіраніше випущені акції (внески у ТОВ) повністю оплачені за вартістю не нижчоювід номінальної [18, 203].

Акції можуть бути іменними та напред’явника, привілейованими та простими. Кожна проста акція АТ надає акціонеру— її власнику однакову сукупність прав, зокрема:

— на частину прибутку акціонерноготовариства (дивіденди);

— на участь в управлінні товариством(право голосу на загальних зборах товариства);

— на отримання інформації продіяльність підприємства;

— переважні права на придбання акційнової емісії;

— на участь у розподілі ліквідаційноївиручки у разі ліквідації підприємства;

— інші права, передбаченізаконодавством і статутом акціонерного товариства [17, 209].

Форми випуску акцій: документарна абобездокументарна. Форма випуску цінних паперів визначається за рішеннямемітента, затверджується ДКЦПФР при реєстрації випуску. Це є підставою длявзяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системоюяк іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред’явникау документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменнаідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєструрахунків власників у зберігача.

Випуск цінних паперів у документарнійформі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаютьсяз урахуванням вимог, визначених ДКЦПФР. У разі емісії цінних паперів убездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідаєзагальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання вобраний ним депозитарій [51, 198].

Обіг іменної акції фіксується уреєстрі власників цінних паперів. Іменні акції, випущені в документарній формі(якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі),передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. У разі продажу акцій,які мають бездокументарну форму, право власності переходить до нового власниказ моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь вуправлінні, одержання доходу тощо, що випливають з іменних цінних паперів,можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменнихцінних паперів.

Підтвердженням права власності націнні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії вбездокументарній формі — виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігачзобов’язаний надавати власникові цінних паперів. Виписка з рахунку, яка міститьінформацію про наявність цінних паперів, не може бути предметом угод, щотягнуть за собою перехід права власності на цінні папери. Угоди щодо ціннихпаперів не підлягають нотаріальному посвідченню [1, 56].

Окрім сертифіката акцій, до них можедодаватися купонний лист на виплату дивідендів. Він повинен містити такіосновні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номеракції, за якою виплачуються дивіденди; найменування акціонерного товариства; ріквиплати дивідендів.

Резервний капітал підприємства можнарозглядати в широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні до резервногокапіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих умайбутньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні з резервнимкапіталом ідентифікується капітал, який формується за рахунок відрахувань зчистого прибутку і відображений за статтею балансу «Резервний капітал». Векономічній літературі резерви підприємства прийнято класифікувати за такимиознаками:

— джерелами формування;

— способом відображення у звітності;

— обов’язковістю створення.

За джерелами формування резервиподіляють на:

— капітальні резерви — формуються зарахунок коштів власників та інших осіб (відображаються за статтями «додатковийвкладений капітал» та «інший додатковий капітал»);

— резервний капітал, сформований зарахунок чистого прибутку підприємства (резервний капітал у вузькому розумінні);

резерви, які створюються за рахунокзбільшення витрат підприємства [13, 195].

За обов’язковістю створеннявиокремлюють обов’язкові та необов’язкові резерви. Створення першихрегламентується чинними нормативними актами. Останні ж формуються з ініціативименеджменту підприємства та його власників. До обов’язкових резервів належать резервсумнівних боргів і резервний капітал. Усі інші резерви, наприклад резервдивідендів, резерв виконання гарантійних зобов’язань, є необов’язковими.

Зрозуміло, що основне призначеннярезервів полягає в забезпеченні виконання захисної функції власного капіталупідприємства. Порядок реалізації цієї функції та використання на покриттязбитків різних типів резервів наведено в додатку 1 [11, 57].

Як бачимо, підприємства можутьспрямовувати на покриття збитків усі види резервів, а також за певних обставин— статутний капітал. Зрозуміло, що насамперед на покриття збитків сліднаправити нерозподілений прибуток (за його наявності). За вичерпання такогоприбутку для таких цілей слід використати приховані резерви і резервнийкапітал, створений за рахунок прибутку. У разі дефіциту і цих джерел напогашення непокритих збитків можна спрямувати капітальні резерви (додатковийкапітал). Останньою можливістю покриття збитків є спроба отримати санаційнийприбуток у результаті зменшення статутного капіталу, про що йтиметься далі.

Розглянемо детальніше основні видирезервів, які можуть створюватися підприємствами.

Згідно із законодавством України накожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства зобмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий)капітал. Розмір цього капіталу регламентується засновницькими документами, алевін не може бути меншим за 25 % статутного капіталу підприємства. Дляакціонерних товариств мінімальна величина резервного капіталу повин­на становити15 % акціонерного капіталу. Розмір щорічних відрахувань у резервний капіталтакож передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 %суми чистого прибутку підприємств. Для порівняння: у Німеччині встановленамінімальна межа сукупного обсягу резервів: капітальних і тих, що створені зарахунок прибутку. Згідно із Законом про акціонерні товариства (AktG) німецькимпідприємствам для формування обов’язкових резервів слід спрямовувати двадцятучастину чистого прибутку. Такі відрахування потрібно здійснювати, поки обсягсукупних резервів не досягне 10 % номінального капіталу товариства [31, 59].Аналогічний порядок формування резервів діє у Швейцарії, з однією різницею, щомінімальний розмір обов’язкових резервів становить 20 % номінального капіталу.Цікавим є те, що створення обов’язкових резервів товариствами з обмеженоювідповідальністю законодавствами розвинутих країн, як правило, не регулюється.Це є компетенцією учасників.

Резервний капітал (у вузькомурозумінні) — це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку врозмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативнимиактами. Резервний капітал може використовуватися на такі основні цілі:

— покриття збитків суб’єктагосподарювання;

— виплата боргів у разі ліквідаціїпідприємства;

— виплата дивідендів (якщо величинарезервів перевищує мінімально допустимий рівень);

— інші цілі, передбаченізаконодавством чи засновницькими документами.

До формування мінімально необхідногорозміру резервів їх можна використовувати лише для покриття збитків. Інформаціяпро рух резервного капіталу міститься у Звіті про власний капітал підприємства.У цьому ж звіті відображається динаміка капітальних резервів.

До так званих капітальних резервів,тобто резервів, які створюються за рахунок капіталу власників (чи інших осіб),належить додатковий капітал. Джерелом формування зазначених резервів не єгосподарська діяльність підприємства. Поняття «Додатковий капітал» з’явилось увітчизняній економічній практиці відносно недавно. Згідно з визначенням, якенаводиться у стандартах бухгалтерського обліку, додатковий капітал — це сумаприросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки (індексації),безоплатно одержаних необоротних активів та від емісійного доходу. Вітчизняниминормативними актами не встановлено жодних обмежень щодо розмірів капітальнихрезервів.

Розрізняють додатковий вкладенийкапітал та інший додатковий капітал. Додатковий вкладений капітал характеризуєсуму емісійного доходу (різниця між продажною і номінальною вартістю первіснорозміщених акцій), отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствамивласних корпоративних прав. До складу іншого додаткового капіталу належать такіскладові:

— інший вкладений капітал;

— дооцінка (уцінка) необоротних активів;

— вартість безкоштовно отриманихнеоборотних активів.

До іншого додаткового капіталуналежить інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств)капітал, що перевищує статутний капітал, раніше внесений такими засновникамибез прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу. На нашу думку, дододаткового капіталу слід відносити також капітальний дохід у вигляді різниціміж номінальною вартістю викуплених та анульованих корпоративних прав та ціноювикупу. Природа цього доходу є такою самою, як і емісійного доходу. Окрімцього, до додаткового капіталу доцільно зараховувати суму перевищення курсуемісії конвертованих облігацій над їх номінальною вартістю [31, 204].

До складу дооцінки (уцінки)необоротних активів відноситься сума дооцінки (уцінки) активів, яка проводитьсяу випадках, передбачених законодавством. Зазначимо, що дооцінку оборотнихактивів не можна розглядати як додатковий капітал підприємства, вонавідображається за відповідними позиціями Звіту про фінансові результати.

До складу вартості безкоштовноотриманих необоротних активів включається вартість необоротних активів,безкоштовно одержаних підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковимкапіталом i зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої визнаєтьсядоходом одночасно з її нарахуванням. Зауважимо, що безкоштовно отриманіоборотні активи розглядаються як дохід підприємства i не можуть бути додатковимкапіталом [23, 125].

Додатковий вкладений капітал та іншийдодатковий капітал здебільшого можна використовувати за такими основниминапрямами:

— на покриття балансових збитків, заумови, що на ці цілі використані всі інші джерела;

— на збільшення статутного чи пайовогокапіталу;

— на покриття різниці між фактичноюсобівартістю вилученого капіталу, який анулюється, та його номіналом.

До основних обмежень щодовикористання додаткового капіталу слід віднести заборону його спрямування назбільшення статутного капіталу чи викуп власних корпоративних прав, якщо вбалансі відображені непокриті збитки та недопустимість його розподілу з метоювиплати дивідендів у грошовій формі.

До числа обов’язкових резервів, якіповинні створюватися на підприємстві, належить резерв сумнівних боргів, якийформується з метою покриття можливих збитків підприємства в результатінепогашення боржником сумнівної чи безнадійної дебіторської заборгованості.Нарахування суми резерву відображається у складі інших операційних витрат.Оскільки в результаті формування резерву сумнівних боргів зменшується чистийприбуток підприємства, опосередковано це впливає на розмір власного капіталу.

Сума дебіторської заборгованостіпідприємства відображається у звітності за чистою реалізаційною вартістю, якавідповідає різниці між сумою поточної дебіторської заборгованості за товари(роботи, послуги) та резервом сумнівних боргів. Величина резерву сумнівнихборгів може бути визначена за допомогою двох методів: виходячи зплатоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторськоїзаборгованості. В першому випадку величина резерву визначається на підставіаналізу фактичного непогашення дебіторської заборгованості в попередніхперіодах. Якщо резерв створюється на підставі класифікації дебіторськоїзаборгованості, здійснюється групування дебіторської заборгованості затермінами її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожноїгрупи, який визначається підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійноїдебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) за попереднізвітні періоди. Зі збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованостікоефіцієнт сумнівності зростає. Величина резерву сумнівних боргів визначаєтьсяяк сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари,роботи, послуги) відповідної групи на коефіцієнти сумнівності відповідноїгрупи. Якщо ж безнадійною визнано поточну дебіторську заборгованість, непов’язану з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), то таказаборгованість списується з балансу з відображенням втрат у складі іншихопераційних витрат. У разі, якщо дебітор відшкодував підприємству суму боргу,раніше визнаного безнадійним і списаного за рахунок резерву сумнівних боргів,суму боргу необхідно відновити у резерві сумнівних боргів з одночаснимвідображенням такої суми у складі доходів звітного періоду [28, 119].

 
1.2 Джерела формування капіталупідприємства

Основні цілі збільшення статутногокапіталу підприємства зводяться до такого:

— збільшення частки капіталу, в межахякої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями передкредиторами. Таким чином підвищується кредитоспроможність суб’єктагосподарювання та його фінансова незалежність;

— мобілізація фінансових ресурсів дляреалізації інвестиційних проектів, планів санації, модернізації існуючихпотужностей, переобладнання чи розширення виробництва;

— поліпшення ліквідності таплатоспроможності підприємства, оскільки збільшення статутного капіталупов’язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;

— акумуляція фінансового капіталу дляпридбання корпоративних прав інших підприємств, у т. ч. з метою посиленнявпливу на дані підприємства, їх поглинання чи придбання їх потужностей [18, 78].

Серед інших причин збільшеннястатутного капіталу слід виокремити зменшення ринкової ціни акцій. Високий курсмає недолік, що це перешкоджає широкій диверсифікації акцій, оскільки приватніінвестори, як правило, побоюються вкладати кошти в акції з високою купівельноюціною. Ефекту зниження курсу можна досягти і без збільшення номінальногокапіталу. Це можна зробити зменшенням номінальної вартості акцій з одночаснимзбільшенням їх кількості.

Ще однією причиною збільшеннястатутного капіталу може бути збільшення бази для нарахування дивідендів зметою проведення політики стабільних дивідендів з одночасним збільшенням абсолютноїсуми дивідендних виплат. (Висока ставка дивідендів свідчить про ризиковістьпідприємства.)

Збільшення статутного капіталупідприємств може відбуватися за рахунок зовнішніх фінансових джерел (внескиучасників і засновників) та в результаті зміни структури власного капіталу унапрямі збільшення номінального капіталу. В останньому випадку збільшеннявідбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного чи додатковогокапіталу [28, 137].

Власний капітал – це частина вактивах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Сума власного капіталу – цеабстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, атому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власногокапіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що булизастосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лишевипадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи зсумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємствав цілому.

Разом з тим, власний капітал єосновою для початку і продовження господарської діяльності будь-якогопідприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскількивиконує такі функції:

1) довгострокового фінансування;

2) відповідальності і захисту правкредиторів;

3) компенсації понесених збитків;

4) кредитоспроможності;

5) фінансування ризику;

6) самостійності і влади;

7) розподілу доходів і активів [23, 178].

Як правило, підприємство створюєтьсяз метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умовизбереження свого капіталу.

Користувачі фінансової звітностіпотребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталупідприємства. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:

— джерела капіталу підприємства;

— правові обмеження щодо розподілуінвестованого капіталу серед акціонерів;

— обмеження щодо розподілу дивідендівсеред теперішніх і майбутніх акціонерів;

— пріоритетність прав на майнопідприємства при його ліквідації [21, 176].

Власний капітал утворюється двомашляхами:

1) внесенням власниками підприємствагрошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, щозалишається на підприємстві.

Сума власного капіталу можезбільшуватися внаслідок конвертування зобов’язань, а також збільшення вартостіактивів; непов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами(дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал – це власні джерелафінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені йогозасновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистогоприбутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

— інвестований (вкладений абосплачений капітал);

— нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власнийкапітал поділяється на:

— статутний капітал;

— додатковий капітал (нереєстрований)– це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Бухгалтерський звіт про власнийкапітал підприємства має бути інформаційною базою для аналізу змін у структурікапіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліпшеннявикористання власного капіталу підприємства [31, 317].

Будь-яке підприємство вумовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансовогокапіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить відобсягу і структури його фінансового капіталу [37, 207].

Джерелами формування капіталу можутьбути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємствосновною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, аледіяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичноговикористання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові коштизаймають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.

Оптимальна структура загальногокапіталу є передумовою ефективності його використання. Використання позиковихкоштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативновпливає на фінансову стійкість підприємства [25, 198].

Отже, використання позикових коштів єважливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу довизначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення.

Залежно від типу фінансових відносин,які виникають між капіталодавцями і підприємством-об'єктом фінансування, вониможуть стати співвласниками або кредиторами суб'єкта господарювання. Якщо міжкапіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, щофінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавецьнабуває статусу кредитора.

Позичковий капітал характеризуєчастину активів підприєства, що профінансована його кредиторами всіх видів.

Позичковий фінансовий капіталпідприємств може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позиковихкоштів.

Перша група — зовнішні джерелапозикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп — зовнішнідовгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансовогокапіталу [25, 128].

Для формування довгостроковогопозикового фінансового капіталу використовують зовнішні довгострокові фінансовіресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгостроковібанківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активновикористовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

Зовнішні короткострокові позиковіфінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позиковогофінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківськікредити і товарний (комерційний) кредит.

Друга група — внутрішні джерелапозикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються зарахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткостроковихзобов'язань. При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсівне досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуютьсядосить активно для формування довгострокового і короткострокового фінансовогокапіталу.

Залежно від строків виконаннязобов'язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капіталподіляється на довгостроковий і поточний [15, 219].

Важливе значення у разі збільшеннястатутного капіталу має врегулювання механізму використання переважних праввласників на участь у збільшенні капіталу та встановлення курсу емісіїкорпоративних прав. Вирішальною при цьому є форма організації бізнесу. Залежновід типу підприємства застосовуються ті чи інші методи та нормативнерегулювання порядку збільшення статутного капіталу. Форма організації тавеличина підприємства визначають його можливості доступу до фондового ринку.Механізм фінансування суб’єктів господарювання, які мають доступ доорганізованого ринку капіталів (крупні АТ), суттєво відрізняється від тих, якітакого доступу не мають (ТОВ, ЗАТ, приватні підприємства). Враховуючи туобставину, що більшість підприємств організовані у формі акціонерних товаристві товариств з обмеженою відповідальністю, порядок збільшення статутногокапіталу ми розглядатимемо саме на прикладі цих організаційно-правових формведення господарської діяльності [17, 145].

Статутний капітал ТОВ можназбільшувати шляхом здійснення додаткових внесків чи реінвестування прибутку.Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичногостатусу (не відбувається ні реорганізації, ні ліквідації). До основних витрат,пов’язаних із залученням власного капіталу ТОВ, можна віднести такі:

— державне мито;

— вартість нотаріальних послуг;

— плата за перереєстрацію засновницькихдокументів.

При збільшенні статутного капіталутовариства слід враховувати те, що, викупивши додаткову частку, новий учасникстає співвласником раніше створених підприємством резервів. Саме тому, окрімномінальної вартості частки, учасник повинен сплатити ажіо, яке відповідає належномуна цю частку еквіваленту раніше сформованих резервів. Величина ажіо можевстановлюватися за результатами оцінки вартості підприємства та узгоджуватисязборами учасників. Перевищення фактичної ціни продажу частки над її номіналомналежить до іншого додаткового капіталу [23, 79].

Учасник товариства з обмеженоювідповідальністю може за згодою решти учасників уступити свою частку (їїчастину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше непередбачено установчими документами, то і третім особам.

Учасники товариства користуютьсяпереважним правом на здійснення додаткових внесків у статутний капітал чи напридбання частки учасника, який її уступив пропорційно їх часткам у статутномукапіталі товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

До основних методів збільшеннястатутного капіталу АТ належать такі:

— збільшення кількості акцій існуючоїномінальної вартості;

— збільшення номінальної вартостіакцій.

Взаємозв’язки між основними методамизбільшення статутного капіталу та джерела збільшення статутного капіталупідприємства характеризуються з допомогою додатку 2 [17,124].

У разі збільшення кількості акційіснуючої номінальної вартості статутний капітал підприємства збільшується зарахунок таких джерел:

— додаткових внесків учасників і засновників;

— дивідендів (реінвестиції прибутку);

— резервів (якщо вони сформовані наналежному рівні).

Реальний приплив фінансових ресурсівна підприємство відбувається лише у разі здійснення додаткових внесківінвесторів в обмін на корпоративні права суб’єкта господарювання. Ця операціяпов’язана з додатковою емісією таких прав (в АТ — акцій). Порядок збільшеннястатутного капіталу даним методом представлено в додатку 3 [24, 157].

 1.3 Методологія оцінки формуваннякапіталу підприємства

Ефективне управління капіталом, якосновна складова системи управління, здатне забезпечити одержання і закріпленняпозитивних результатів господарської діяльності вітчизняних підприємств. Протерезультативність їх роботи значною мірою залежить від глибини застосуванняаналізу для пошуку оптимальних управлінських рішень.

Трансформація економіки держави досучасних ринкових вимог потребує створення пріоритетних умов для вітчизнянихвиробників і посилення їх фінансових позицій на вітчизняному та міжнародномуринках, що, у свою чергу, призводить до підвищення добробуту суспільства вцілому.

Зростання потреби підприємств вкапіталі, розгортання конкурентної боротьби за обмежені ресурси фінансовогоринку, необхідність їх здешевлення для підвищення ефективності діяльностісуб’єктів господарювання, зниження рівня ризиків актуалізували розширення сферзастосування аналітичного обґрунтування рішень в управлінні капіталомпідприємства [23, 173].

Під час розбудови соціалістичногогосподарства значення фінансового аналізу в нашій країні було нівельовано, аостанній — підмінений аналізом господарської діяльності як засобу контролю завикористанням ресурсів держави. За таких умов було принижено роль аналізуформування капіталу, розподіл якого здійснювався централізовано. Пріоритетногорозвитку набула методика аналізу використання капіталу, що служила інструментомобґрунтування доцільності його використання підприємствами.

Вимоги сьогодення викликали потребузастосування аналізу не тільки як інструменту контролю, але й засобупрогнозування.

Значний вклад в удосконалення аналізукапіталу зробили вчені О.Д. Василик, О.М.Загородна, В.М. Івахненко, К.В.Ізмайлова, М.Я. Коробов, Л.А. Лахтіонова, В.О.Мец, Є.В. Мних, В.М. Опарін, П.Я.Попович, І.Д. Фаріон, С.І. Шкарабан та інші. Серед зарубіжних авторівдослідженням вказаних проблем займалися М.І. Баканов, І.Т.Балабанов, Ю.Ф.Брігхем, О.П. Зуділін, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, А.Д. Шеремет та інші [19,414].

Незважаючи на їх значний науковийвклад у цій сфері, питання організації та методики аналізу формування капіталупідприємств залишається найбільш дискусійним, вимагає подальших досліджень,започаткування пошуку нових підходів і напрямів та вдосконалення існуючих.

При прийнятті перспективнихуправлінських рішень у сфері формування капіталу підприємства виникланеобхідність врахування впливу всіх внутрішніх і зовнішніх чинників, щодозволить забезпечувати сумісність стратегії і тактики з можливостямипідприємства, знизити вартість та визначити оптимальне співвідношення ресурсів,керувати рівнем фінансового ризику, впливати на рівень потреби в додатковомукапіталі.

Для успішного формування капіталупідприємства необхідно:

— здійснити теоретичний аналізконцептуальних підходів щодо визначення сутності та значення капіталу промисловогопідприємства й уточнити економічний зміст поняття “капітал підприємства” дляадекватного структурування і вдосконалення методики аналізу структури капіталу;

— вдосконалити інформаційнезабезпечення аналізу формування капіталу підприємства, а також визначити шляхийого оптимізації;

— вдосконалити методику аналізуструктури капіталу підприємства з метою об’єктивного вивчення стану тавиявлення можливостей її оптимізації;

— дослідити вплив обсягу позиченогокапіталу та витрат на відшкодування його вартості на платоспроможністьпідприємства для встановлення контролю за ними;

— вдосконалити методику аналізуоптимальності структури капіталу підприємства з метою пошуку резервівпідвищення ефективності його діяльності;

— розробити методику аналізу потребипідприємства в додатковому капіталі для обґрунтування розміру потребипідприємства в коштах.

Структурування капіталу підприємстваза пропонованими класифікаційними ознаками при управлінні процесом йогоформування, дозволяє створити основу раціонального складу капіталу за джереламиутворення та забезпечити оптимізацію форм залучення з врахуванням специфікигосподарської діяльності підприємства й умов її здійснення.

Джерела формування капіталу не можнаототожнювати з самим капіталом підприємства, оскільки право власності або іншийвид правових відносин є тільки передумовою для його утворення та отриманнядоходів. Самі ж доходи утворюються як наслідок використання капіталу.

Результатом залучення капіталу єутворення зобов’язань перед інвесторами та кредиторами щодо певних дійадміністрації підприємства. Тобто пасив балансу повинен відповідати своємупервісному призначенню — відображати джерела утворення капіталу.

В Україні була зроблена спробареформування бухгалтерського обліку, проте діюча форма Балансу ще не зовсімвідповідає міжнародним вимогам. Зокрема, структура пасиву балансу не збігаєтьсяз інтересами користувачів інформації щодо ліквідності підприємства, ступенязабезпечення зобов’язань підприємства перед кредиторами, розміру капіталупідприємства [21, 317].

Фінансовий аналіз покликаний оцінитиіснуючий фінансовий стан суб’єкта господарювання, забезпечити оптимізаціюджерел формування його капіталу, виявити невикористані можливості росту таспрогнозувати майбутній фінансовий стан.

В економічній літературі серед вчених не існує єдиного підходудо проведення фінансового аналізу. Крім того, особливістю вітчизняної практикифінансового аналізу є розробленість методики аналізу використання капіталу, тамайже повна відсутність напрацювань у сфері формування капіталу, що булозумовлено централізованим розподілом ресурсів в нашій державі. Тому виникланеобхідність визначити порядок проведення аналізу формування капіталупідприємства [17, 178].

Ступінь обґрунтованості визначеноїструктурно-логічної схеми дослідження процесу формування капіталу підприємстваможе бути визначений лише шляхом практичного застосування запропонованоїаналітичної методики на прикладі конкретних підприємств.

Глибоке розуміння процесу формуваннякапіталу тісно пов’язане з визначенням фінансового стану підприємства та пошукуможливостей його поліпшення. Оскільки однією з цілей аналізу формуваннякапіталу є оцінка фінансового ризику (ризику ліквідності), то для її досягненняв процесі аналізу вивчаються джерела утворення капіталу, його структура, надійність,терміновість використання, рівень самофінансування та інші аспекти [23, 117].

Отримані результати дозволяютьпобачити, які джерела фінансування діяльності використовує підприємство,наскільки фінансово ризиковою є така структура джерел формування капіталу дляінвесторів і як це впливає на ефективність господарської діяльності.

Аналіз структури капіталу рекомендується розпочинати іззагальної оцінки динаміки капіталу за досліджуваний період й оцінки зміниспіввідношень власного та позиченого капіталу. Це дозволяє виявити ризиковістьструктури капіталу та її вплив на ефективність здійснення господарськоїдіяльності.

Оцінка структури капіталу можездійснюватися за допомогою як абсолютних, так і відносних показників. Однак вумовах інфляції реальний стан об’єктивніше відображатиметься за допомогоювідносних показників.

За умов ринкової економіки, колигосподарська діяльність підприємства та його розвиток здійснюються за рахуноксамофінансування, важливого значення набуває аналітична характеристика фінансовоїзалежності підприємства [23, 117].

За допомогою показниківобсягів оборотного капіталу, чистого оборотного капіталу, власного оборотногокапіталу, коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власним оборотнимкапіталом, коефіцієнта забезпеченості підприємства власними коштами,коефіцієнта маневрування, коефіцієнта чистого оборотного капіталу необхідно дослідити й оціненити адекватність вибору джерелформування капіталу структурі активів підприємства та ступінь сприйняття ризикукерівництвом підприємства для застосування відповідної політики фінансування.

Результати аналізуструктури капіталу, показників фінансової стійкості та платоспроможності,оцінки показників оборотного капіталу є свідченням ефективності використаннянаявних коштів і передумовою визначення доцільності їх використання дляпідвищення рентабельності власного капіталу [24, 318].

Для підвищення ефективності роботипідприємств й обґрунтування управлінських рішень доцільно провести оцінкуструктури капіталу з точки зору його вартості. Показником такої оцінки є показник середньозваженоївартості капіталу, який визначається як середня арифметична зважена величинавартості окремих елементів капіталу.

Витрати на відшкодування вартостіпозиченого капіталу є абсолютним виразом середньозваженої вартості капіталупідприємства та в сукупності з амортизаційними виплатами мають безпосереднійвплив на розмір прибутку від звичайної діяльності, показники ліквідності таплатоспроможності підприємства.

Одним із найбільш актуальних питань всфері формування капіталу підприємства є визначення такої його структури, яка бдозволила досягнути основної мети діяльності підприємства [18, 210].

Методика обчислення оптимальної структури капіталупідприємства орієнтована на відповідний рівень обсягу реалізації продукції тане дозволяє визначити максимально допустимий обсяг капіталу, що формується ізкороткотермінових джерел. Зважаючи на це, для обґрунтування вибору оптимальноїструктури капіталу при коливанні рівня обсягу реалізації, вводиться загальний коефіцієнт еластичності,який відображає вплив зміни обсягу реалізації продукції на зміну показникарентабельності власного капіталу. Допустимий розмір короткотермінового капіталувизначається виходячи з межі платоспроможності [17, 201].

Для визначення доцільності застосуванняоптимальної структури капіталу, обчисленої за статичним підходом при умовіколивання обсягу необхідно ввестипоказник “межа байдужості”, який показує такий рівень реалізації продукції, приякому рівень показника рентабельності власного капіталу залишається незмінним,незважаючи на джерела походження капіталу, що використовуються вфінансово-господарській діяльності підприємства.

Ефективне управління капіталом слідототожнювати не лише з контролем за його рухом, але й можливістю плануваннямайбутньої потреби в ресурсах, виявленню невикористаних внутрішніх резервівмобілізації капіталу. Тому наступним етапом дослідження є обґрунтування потребипідприємства в капіталі та виявлення факторів, що її визначають [31, 49].

Особливістю аналізу потреби підприємствав зовнішньому фінансуванні є розгляд явищ, процесів господарської діяльності зточки зору майбутнього, тобто перспективи розвитку. Така перспективна оцінка базується нафактах минулого та нинішнього фінансового стану суб’єкта господарювання, а їїметою є знаходження ключових елементів, що найбільш ймовірно вплинуть на йогомайбутній фінансовий стан.

Необхідне проведення аналізу потреби в капіталі як логічногозавершення аналізу формування капіталу. Здійснення досліджень в заданомунапрямку виявляє предикативну роль результатів аналізу формування капіталу дляфінансового планування.

Для прогнозування обсягу реалізаціїпродукції було використано метод середньої геометричної застосовують вирівнювання динамічного ряду тапобудовано лінію тренду. Щільність та надійність прогнозованих даних перевіряється за допомогою коефіцієнта кореляції ікритеріїв Фішера та Стьюдента. На підставі цих даних за допомогою коефіцієнтаеластичності прибутку від звичайної діяльності до вирахування фінансових витратта оподаткування відносно змін в обсязі реалізації продукції були спрогнозованіфінансові результати від звичайної діяльності.

Для оптимального вибору джерелформування капіталу в необхідно дослідити зміну граничної вартості капіталу, щодає можливість оцінити вплив управлінських рішень на середньозважену вартістькапіталу підприємства.

Гранична вартість капіталу єсередньозваженою вартістю кожної нової гривні капіталу, яку отримуєпідприємство в своє розпорядження.

Для розрахунку потреби в капіталіпропонується застосування алгоритму розв’язку аналітичної задачі за розробленоюметодикою з метою забезпечення можливості здійснення розрахунківавтоматизованим способом. Для цього автором запропоновано використовуютьімітаційну модель розрахунку потреби підприємства в капіталі, яка складається здев’яти секторів: галузевого обсягу реалізації, виробництва, капіталу, цін,реалізації і витрат, фінансових результатів, оцінки ризику, вартості капіталу,потреби в додатковому капіталі [26, 114].

Алгоритм розрахунку потреби в капіталіможе бути доповнений макроекономічними прогнозами тенденцій розвитку таколивання кон’юнктури ринку, а запропонована імітаційна модель легкомодифікується в оптимізаційну.

Розроблена імітаційна модель єдостатньо адаптованою щодо автоматизації розрахунків і є доцільною длязастосування в стратегічному аналізі, аналізі чутливості та може бутивикористана в системі автоматизованого управління процесами формування івикористання капіталу підприємства [17, 155].

Рівень ефективності господарськоїдіяльності підприємства визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу.

Основною метою формування капіталупідприємства є задоволення потреб у придбанні необхідних активів та оптимізаціяйого структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

З урахуванням цієї мети процесформування капіталу підприємства базується на основі таких принципів (рис. 1):

/>

Рис. 1. Принципи формування капіталупідприємства

Урахування перспектив розвиткугосподарської діяльності підприємства, процес формування обсягу і структурикапіталу підпорядкований завданням забезпечення його господарської діяльностіне тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і наперспективу. Значення перспективності формування капіталу підприємствадосягається шляхом включення всіх рахунків, пов'язаних з його формуванням, убізнес-план проекту створення нового підприємства.

Забезпечення відповідності обсягузалученого капіталу до обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потребав капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних і необоротнихактивах. Ця загальна потреба в капіталі, який необхідний для створення новогопідприємства, включає дві групи витрат:

1) передстартові витрати;

2) стартовий капітал.

Передстартові витрати для створеннянового підприємства являють собою відносно невеликі суми фінансових коштів,необхідні для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень.Ці витрати носять разовий характер.

Стартовий капітал призначений длябезпосереднього формування активів нового підприємства з метою початку йогогосподарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається як формарозширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансовихресурсів).

Забезпечення оптимальності структурикапіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високихкінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать відструктури капіталу, що використовується [24, 319].

Структура капіталу являє собоюспіввідношення власних і позичених фінансових коштів, які використовуютьсяпідприємством у процесі своєї господарської діяльності.

Структуракапіталу, яка використовується підприємством, визначає багато аспектів нетільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, справляєактивний вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає накоефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівеньекономічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає системукоефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основнихфінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесірозвитку підприємства.Власний капіталхарактеризується такими основними позитивними особливостями:— Простотоюзалучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням власного капіталу(особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власникамиі менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарськихсуб'єктів.— Більш високою здатністю генеруванняприбутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібносплачувати позичковий відсоток.— Забезпеченнямфінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в достроковомуперіоді і, відповідно, зниженням ризику банкрутства.Разом із тим, йомувластиві і недоліки:— Обмеженістьобсягу залучення і, в результаті цього, можливостей суттєвого розширенняопераційної та інвестиційної діяльності підприємства у періоди сприятливоїкон'юнктури ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.— Висока вартість порівняно зальтернативними позичковими джерелами формування капіталу.— Невикористанаможливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунокзалучення позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливозабезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльностіпідприємства над економічною [16, 135].Таким чином,підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансовустійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим вонообмежує темпи свого розвитку (не може забезпечити формування необхідногододаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і невикористовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.Позичений капіталхарактеризується такими позитивними особливостями:— Достатньо широкими можливостямизалучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявностізастави або гарантії поручителя.— Забезпеченням росту фінансовогопотенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів тазростанням темпів росту обсягу його господарської діяльності.— Більш низькоювартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту«податкового щита» (вилучення витрат на його обслуговування ізоподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).— Здатністю генерувати прирістфінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).Використанняпозиченого капіталу має також і недоліки:— Використанняцього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарськійдіяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості і втратиплатоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої вагивикористання позиченого капіталу.— Активи, спрямовані на рахунокпозиченого капіталу, генерують меншу норму прибутку, яка знижується на сумувиплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківськийкредит; лізингової ставки; купонного відсотка за облігаціями; вексельноговідсотка за товарний кредит тощо).— Висока залежність вартостіпозиченого капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У деякихвипадках при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використанняраніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємствуневигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитнихресурсів.— Складністьпроцедури залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитнихкоштів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів (кредиторів),вимагання, у деяких випадках, відповідних сторонніх гарантій або застави (прицьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктівнадаються" як правило, на платній основі).Таким чином,підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовийпотенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) таможливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою міроюгенерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (вони зростають в мірузбільшення питомої ваги призначених коштів у загальній сумі капіталу, щовикористовується).Забезпеченнямінімізації витрат для формування капіталу із різноманітних джерел. Такамінімізація здійснюється у процесі управління вартістю капіталу.Забезпеченнявисокоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показникарентабельності власного капіталу при припустимому рівні фінансового ризику.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КАПІТАЛУПІДПРИЄМСТВА «ГАЛАНТ»2.1 Господарсько-економічнахарактеристика діяльності підприємства

Відкрите акціонерне товариство„Галант”, з'явилось на ринку України в липні 1993 року.

Місцезнаходження підприємства ВАТ„Галант” (офіс і склад): 04655, місто Київ, Оболонський район, вул.Чорноморська, 1 поблизу станції метро „Петрівка”.

Організаційно-правовий статусоптового підприємства «Галант» — відкрите акціонерне товариство. Статутний фондтовариства становить 2,7 тис. грн.

Метою діяльності ВАТ „Галант” єотримання прибутку.

Завдання підприємства: здійсненняпідприємницької діяльності для насичення внутрішнього ринку України товараминародного споживання через оптовий і роздрібний продаж.

Галузь діяльності товариства — оптоваторгівля недержавних організацій (код 71130).

Види діяльності ВАТ „Галант” заКласифікатором видів економічної діяльності (КВЕД) визначено у Статистичнійдовідці, виданій Головним управлінням статистики у місті Києві, це (код51.42.4): оптова торгівля галантерейними виробами, інші види оптової торгівлі;роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчогоасортименту; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно зпродовольчим асортиментом; консультування з питань інформатизації.

Роздрібну торгівлю товариствоздійснює через роздрібний магазин, що знаходиться у ТЦ „Городок" (1поверх) за внутрішньою адресою вул. Центральна, 7, станція метро „Петрівка”. Надодаток до цього підприємство здійснює роздрібний продаж продовольчих товарів,але дана діяльність не є предметом дослідження.

Діяльність ВАТ „Галант” регламентуютьУстановчий договір та Статут. Установчий договір підписувався при створеннітовариства. Він регулює взаємовідносини власників, їх права та обов'язки.Статут — головний документ на підприємстві. Він регулює усі ключові напрямидіяльності товариства. До Статуту підприємства можуть вноситись зміни.Найчастіше зміни вносяться з приводу збільшення статутного капіталу та емісіїцінних паперів. Внесення змін — складний тривалий процес, тому в Статуті ВАТ„Галант” вказано поряд з наявними і ті види діяльності, які будутьздійснюватись у майбутньому, або можуть здійснюватись.

Іншим обов'язковим документом ВАТ„Галант” є Свідоцтво про державну реєстрацію, що підтверджує реєстраціюпідприємства у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України(ЄДРПОУ). Відповідний код підприємства 01552492. Відповідно до Свідоцтваплатника податків товариство є платником податків на загальних засадах, тобтоплатником податку на додану вартість. Основна фінансова ціль, яка була передпідприємством у поточному 2009 році, полягає у збільшенні прибутку на 4%. Цезаплановано зробити за рахунок економії на витратах та структурних змінах.Проведений фірмою фінансовий аналіз показав, що показники, які характеризуютьліквідність, платоспроможність, прибутковість, використання основного таоборотного капіталу знаходяться в межах прийнятних значень, але свідчать пронеобхідність фінансового оздоровлення та змін. ВАТ “Галант” проводитьфінансовий аналіз своєї діяльності один раз у квартал, щорічно складає бюджетвитрат і доходів.

Для виконання своїх функцій зуправління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використаннямфінансова служба підприємства виконує необхідні розрахунки й на їх основівносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства про розподіл наявнихфінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами (цехи, дільниці,бригади основного і допоміжного виробництва), функціональними службами (відділиматеріально-технічного постачання, збуту, головного механіка, головноготехнолога тощо); розробляє поточні та оперативні фінансові плани та іншіпланово-фінансові документи; вишукує резерви збільшення прибутку й надходженняінших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства у коштах нафінансування виробництва, капітальних вкладень, соціально-культурних потреб;здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами йпідприємством у цілому, а також за недопущенням використання фінансовихресурсів на непродуктивні витрати; організовує партнерські відносини зкомерційними банками; здійснює оперативний контроль за надходженням грошовихкоштів у ході реалізації підприємством своєї продукції, послуг, за своєчаснимвирішенням суперечок у сфері розрахунків з покупцями та постачальниками;забезпечує всю роботу по виконанню фінансових зобов'язань підприємства переддержавним бюджетом щодо внесення податків, інших (неподаткових) платежів, передпозабюджетними фондами, банками, постачальниками сировини, матеріалів і послуг,робітниками і службовцями (заробітна платня, виплати соціального страхуваннятощо); разом з іншими економічними (відділи планово-економічний, праці ізаробітної плати), виробничими і технічними підрозділами комплексно аналізуєгосподарсько-фінансову діяльність підприємства та його окремих структурних підрозділів,у процесі чого виявляються причини невиконання планів і завдань з виробництвапродукції, її собівартості, валових доходів і валових витрат, прибутку, причиний винуватці непродуктивних витрат і витрат, що призводять до збитків і зниженнярентабельності роботи підприємства, намічаються шляхи подолання цих причин; береактивну участь у заходах, спрямованих на запровадження внутрішньогокомерційного розрахунку на підприємстві, колективного підряду в цехах, відділахта інших службах; вивчає стан фінансового ринку країни й регіону для плануванняі прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій,інших цінних паперів, залучення банківських кредитів тощо).

 2.2 Аналіз динаміки і структурикапіталу підприємства

 

Інформаційними джерелами для аналізукапіталу підприємства є баланс підприємства, ф.1, а також примітки дофінансової звітності, ф.5. При аналізі відкритих акціонерних товариств можнатакож використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається доДержавної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням пронадання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами тапідприємствами-емітентами облігацій [4, 117].

Аналіз капіталу підприємстваздійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури ідинаміки короткострокових зобов’язань.

Аналіз капіталу підприємствапередбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, змінискладових капіталу і джерел його формування [17, 93].

Основними методами аналізу капіталу євертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, атакож метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідноз’ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структурикапіталу.

2. Аналіз складу і динаміки позиковихкоштів.

3. Аналіз джерел капіталупідприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, щохарактеризують стан капіталу підприємства.

Структура пасивів балансу

При аналізі джерел формування майнапідприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних іпозикових коштах підприємства.

При цьому необхідно визначити:

— Які кошти (власні чи позикові) єосновним джерелом формування сукупних активів підприємства?

— Як змінюється власний капітал(фактичний, за мінусом збитків і заборгованості засновників) і його частка убалансі підприємства за період, що аналізується?

— Збільшення сприяє росту фінансовоїстійкості підприємства.

— Зниження сприяє зниженню фінансовоїстійкості підприємства.

— Як змінилася частка позикових засобіву сукупних джерелах утворення активів, про що це свідчить?

— Про що може свідчити скорочення(збільшення) величини резервів, фондів і прибутку підприємства?

У цілому, збільшення резервів, фондіві нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботипідприємства.

У цілому, скорочення резервів, фондіві нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активностіпідприємства.

— Як за аналізований період зміниласяструктура власного капіталу, на які складові припадала найбільша питома вага?

— Які зобов'язання переважають уструктурі позикового капіталу (довгострокові чи короткострокові)? Як змінилисядовгострокові зобов'язання за аналізований період?

— Аналіз структури фінансовихзобов'язань дає відповідь на питання чи підвищився знизився ризик втратифінансової стійкості підприємства.

Перевага короткострокових джерел уструктурі позикових засобів є негативним фактом, що характеризує погіршенняструктури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості [3, 59].

Стабільність фінансового положенняпідприємства в значній мірі залежить від того наскільки раціонально таправильно підприємство вкладає свої фінансові ресурси в активи. В процесіфункціонування підприємства і величина активів і їх структура постійно зазнаютьякісь зміни. Найбільш загальне уявлення про зміни, які мають місце в структурізасобів та їх джерел, а також динаміку цих змін можна отримати за допомогоювертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структурузасобів підприємства та його джерел. Є дві причини, що обумовлюють необхідністьі доцільність проведення такого аналізу: з одного боку — перехід до відноснихпоказників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічногопотенціалу і результатів діяльності підприємств, які відрізняються по величинівикористовуваних ресурсів і інших об'ємних показників; з іншого боку — відносніпоказники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, щоможуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тимсамим затрудняти їхнє зіставлення в динаміку. Вертикальному аналізу можнапіддати або вихідну звітність, або модифіковану звітність.

Горизонтальний аналіз звітностіполягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютніпоказники доповнюються відносними темпами росту (зниження). Як правило, берутьсябазисні темпи росту за суміжні періоди (роки), що дозволяє аналізувати нетільки зміни окремих показників, але і прогнозувати їхні значення.

Проведемо аналіз фінансовихрезультатів підприємства за 2007-2009 роки.

Таблиця 1 Аналіз показників ефективностідіяльності ВАТ «Галант» за 2006-2009 рр.

№з\п Коефіцієнт Період Абсолютне відхилення 2007 2008 2009 Лінійне Базове 1. Оборотність активів 0,22 0,23 0,27 0,0 0,0 2. Середня тривалість одного обороту активів, днів 1618,33 1556,52 1345,25 -211,3 -273,1 3. Оборотність ТМЦ 18,48 9,92 11,17 1,2 -7,3 4. Середня тривалість одного обороту ТМЦ, днів 19,48 36,28 32,22 -4,1 12,7 5. Середній термін оплати кредиторської заборгованості 14996,9 7149,3 1851,6 -5297,6 -13145,3 6. Рентабельність активів 0,05 0,05 0,06 0,0 0,0 7. Рентабельність власного капіталу 0,08 0,08 0,06 0,0 0,0 8. Рентабельність продукції 0,27 0,28 0,26 0,0 0,0

Таблиця 2. Основні техніко-економічніпоказники діяльності ВАТ «Галант» за 2007-2009 рр.

№з/п Показник За 2007 рік За 2008 рік За 2009 рік Абсолютне відхилення Лінійне Базове 1 Темп приросту активів, % 1,90 2,12 -0,19 -2,31 -2,09 2 Темп приросту власного капіталу, % 7,50 8,42 39,56 31,14 32,06 3 Темп приросту виручки від реалізації, % 3,20 5,07 11,56 6,49 8,36 4 Дохід від реалізації, тис. грн 657,72 691,08 771,00 79,92 113,28 5 Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн 548,10 575,90 642,50 66,60 94,40 6 Кількість персоналу, чол.. 11,00 11,00 11,00 0,00 0,00 7 Фонд оплати праці, тис. грн 97,02 98,54 101,31 2,77 4,29 8 Продуктивність праці на 1 особу, тис. грн\чол 59,79 62,83 70,09 7,27 10,30 9 Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн 10,20 7,90 1220,55 1212,65 1210,35 10 Фондовіддача 0,02 0,01 1,90 1,89 1,88 11 Середні залишок оборотних коштів, тис. грн 33,70 47,10 68,20 21,10 34,50 12 Коефіцієнт оборотності оборотних коштів 12,83 9,56 7,83 -1,73 -5,00 13 Середньорічна вартість активів, тис. грн 2463,90 2490,00 2513,75 23,75 49,85 14 Власний капітал, тис. грн 1489,10 1551,80 1933,85 382,05 444,75 15 Собівартість реалізованої продукції, тис. грн 432,50 450,50 534,00 83,50 101,50 16 Прямі матеріальні витрати, тис. грн 299,88 309,96 373,79 63,83 73,91 17 Частка прямих матеріальних витрат в собівартості 0,69 0,69 0,70 0,01 0,01 18 Витрати на 1 грн реалізованої продукції, грн 0,79 0,78 0,83 0,05 0,04 19 Валовий дохід, тис. грн 1096,20 1151,80 1315,20 163,40 219,00 20 Прибуток, тис. грн 115,60 125,40 138,70 13,30 23,10

Таблиця 3 Аналіз показників ринковоїстійкості ВАТ «Галант» за 2007-2009 рр.

№з\п Коефіцієнт Період Абсолютне відхилення 2007 2008 2009 Лінійне Базове 1. Коефіцієнт фінансової незалежності 0,60 0,64 0,90 0,3 0,3 2. Коефіцієнт фінансової залежності 0,40 0,36 0,10 -0,3 -0,3 3. Плече фінансового важеля 0,65 0,56 0,11 -0,4 -0,5

Таблиця 4. Аналіз динаміки фінансового кредиту в 2008році

Вид кредиту На поч.року На кін року

Відхилення

абсолютне

Відхилення відносне, % Довгострокові кредити банків 38 38 Короткострокові кредити банків 200 162 -38 -19 Загальна сума кредитів 238 200 -38 -16

Таблиця 5 Аналіз фінансовихрезультатів ВАТ «Галант» за 2007-2009 рр.

Показник За даними звітності, тис.грн. Абсол. відхил Відносне відхил.% 2007 2008 2009 Лінійне Базове Лінійне Базове Дохід 657,72 691,08 771 79,9 113,3 111,6 117,2 Непрямі податки 109,62 115,18 128,5 13,3 18,9 111,6 117,2 Чистий дохід 548,1 575,9 642,5 66,6 94,4 111,6 117,2 Інші звичайні доходи 30,2 30,2 30,2 Разом чисті доходи 548,1 575,9 672,7 96,8 124,6 116,8 122,7 Матеріальні витрати 299,9 310,0 373,8 63,8 73,9 120,6 124,6 Витрати на оплату праці 70,1 71,2 73,2 2,0 3,1 102,8 104,4 Відрахування на соціальні заходи 26,9 27,3 28,1 0,8 1,2 102,8 104,4 Амортизація 4,2 4,6 20,1 15,5 15,9 437,0 478,6 Інші операційні витрати 5,8 7,2 2,6 -4,6 -3,2 36,1 44,8 Інші звичайні витрати 1,5 1,5 1,5 Податок на прибуток 25,6 30,2 34,7 4,5 9,1 114,9 135,5 Разом витрати 432,5 450,5 534 83,5 101,5 118,5 123,5 Чистий прибуток 115,6 125,4 138,7 13,3 23,1 110,6 120,0

Аналіз фінансових результатів ВАТ«Галант» показав, що прибуток підприємства з кожним роком збільшується. Так задосліджуваний період він збільшився на 23,1 тис. грн., в т.ч. за останній рікна 13,3 тис. грн. і в 2008 році склав 138,7 тис. грн.

Характеристикаосновних показників використання затрат на виробництво і реалізацію продукції(робіт, послуг).

Таблиця 6. Динамікапоказників ліквідності та платоспроможності

Назва показника 2006 р. 2007 р. 2008 р. Рекомендоване значення 1. Величина власних оборотних коштів (робочий, функціонуючий капітал) 6269,4 5225,3 21883,5 >0, збільшення 2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,803 0,06 1,19 >0,2 3. Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності 2,875 1,572 3,970 >1 4. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття) 3,354 1,765 4,134 >2 5. Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів 0,710 0,592 0,078 Збільшення 6. Частка оборотних коштів в активах 0,670 0,633 0,795 - 7. Частка запасів в поточних активах 0,143 0,109 0,040 - 8. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів 4,916 3,959 18,93 >0,5

Логіка обчислення коефіцієнтупоточної ліквідності (покриття) полягає в тому, що підприємство погашає поточнізобов'язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідностіактивів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає наодну грошову одиницю поточних зобов'язань. Оскільки поточні активи перевищуютьпоточні зобов'язання, то підприємство може розглядатися як успішнофункціонуюче. Станом на кінець 2008 р. значення коефіцієнту становило приблизно4, тобто на підприємстві на 1 гривню поточних зобов'язань припадало 4 гривніпоточних активів.

Цінність результатів горизонтальногоаналізу істотно знижується в умовах інфляції. Проте ці дані можнавикористовувати в міжгосподарських порівняннях.

Горизонтальний і вертикальний аналізивзаємодоповнюють один одного, тому на практиці нерідко будують аналітичнітаблиці, що характеризують як структуру, так і динаміку окремих показників бухгалтерськоїформи. Ці види аналізу ціняться при міжгосподарських порівняннях, тому що дозволяютьпорівнювати звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягам виробництвапідприємств.

На основі проведеного горизонтальногоі вертикального аналізу ВАТ «ГАЛАНТ» можна зробити висновки (таблиця 7).