Реферат: Шляхи раціонального формування і використання основного і оборотного капіталу в аграрних підприємствах

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Шляхи раціонального формування і використання основного іоборотного капіталу в аграрних підприємств». (На матеріалах ТОВ «Ясні зорі» Кодимськогорайону Одеської області)

Роботувиконав: студентка 3 курсу 2 групи

економічногофакультету

спеціальність«Облік і аудит»

заочноїформи навчання

АлбулОлена Вікторівна

Одеса – 2010

Зміст

Вступ

1. Економічна суть виробничих фондів ТОВ«Ясні зорі»

1.1 Характеристика виробничих фондів, їхподіл, класифікація і структура

1.2 Основні засоби, їх грошова оцінка іефективність використання основних фондів ТОВ «Ясні зорі»

1.3 Оборотні засоби аграрних підприємств,джерела їх формування і методика визначення ефективності використання оборотнихзасобів

2. Природно — економічна характеристика ТОВ«Ясні зорі»

2.1 Місце розташування і грунтово –кліматичні умови господарства

2.2 Виробничий напрям, розміри і рівеньрозвитку ТОВ «Ясні зорі»

2.3 Рівень інтенсивності і економічноїефективності інтенсифікації

2.4 Економічна ефективність виробництваосновних видів продукції рослинництва

2.5 Економічна ефективність використанняосновних виробничих фондів сільськогосподарського призначення і оборотних фондів

2.6 Досвіт використання основнихвиробничих фондів і оборотних фондів в сільськогосподарських підприємствах України

3. Шляхи раціонального формування івикористання основних виробничих фондів і оборотних засобів всільськогосподарських підприємства

3.1 Розробка і впровадження новітніхресурсозберігаючих технологій виробництва

3.2 Використання техніки на лізинговійоснові; формування МТС, оренда техніки

3.3 Мінімізація потреби в оборотних засобахі фактори підвищення їх використання

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Великуроль за сучасного розвитку аграрної сфери в Україні відіграють знаряддя(основні засоби) і предмети праці ( оборотні активи ). Їх раціональне використанняє дуже важливим завданням в сільськогосподарському виробництві, тому що ці дваіз п’яти факторів, які беруть безпосередню участь у створені вартості продукціїі, будучи складовим елементом продуктивних сил, визначають ступінь розвиткуматеріально-технічної бази аграрних підприємств. Тому від рівня забезпеченостівиробництва знаряддями і предметами праці, їх структури і ефективностівикористання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб’єктівгосподарювання в сільськогосподарському виробництві.

Всясукупність наявних виробничих фондів становлять найбільшу частку (близько 60%)національного багатства України. Зростання і вдосконалення засобів працізабезпечує безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності працівиробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиноюосновних виробничих фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужностіпідприємства. До складу основних фондів входить інше майно підприємства, якебезпосередньої участі у виробництві не бере.

Метоюнашої курсової роботи є дослідити економічну сутність основних і оборотнихзасобів, що використовуються на сільськогосподарських підприємствах та вивчити шляхираціонального їх формування і використання.

Увідповідності до поставленої мети в роботі мають бути розв’язані наступнізадачі:

1. дослідити економічну сутність основних і оборотних фондів господарства,методи їх оцінки, показники ефективності використання, джерела формування;

2. вивчити природноекономічний стан досліджуваного господарства;

3. на підставі проведених досліджень запропонувати шляхираціонального формування і використання основних і оборотних засобів насільськогосподарських підприємствах.

Об’єктомдослідження курсової роботи є сільськогосподарське підприємство ТОВ «Ясні зорі»,який знаходиться в с. Слобідка Кодимського району Одеської області.

Період дослідження 2005 по 2007рок. Інформаційними джерелами є річнафінансова та статистична звітність підприємства за останні три роки,економічний паспорт.

Припроведенні дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання:монографічний, балансовий, індексний, економіко-статистичний та інші методи.

1 Розділ. Економічна суть виробничих фондівсільськогогосподарства

1.1 Характеристика виробничих фондів, їх класифікація і структура

Знаряддяі предмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, щообслуговують процес виробництва, і становлять, на думку Андрійчука, поняттявиробничих фондів. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якогоє виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобіввиробництва.[5]

Засобивиробництва визначені розвитком матеріально технічної бази підприємства. Відрівня забезпеченості виробництва основними засобами, їх структури та ефективностівикористання залежать виробничі та фінансові результати підприємства.

Основні виробничі фонди підприємства – це засоби праці, якіберуть участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому своюнатуральну форму, а їхня вартість поступово переходить на виготовлений товар вміру їх зносу (амортизації).[6]

Окремі види засобів виробництва можуть змінювати своюфункціональну роль у процесі виробництва, а тому їх розглядають як основніфонди, а в іншому випадку як оборотні.

За Бурковським А.Д., всі засоби, які беруть участь в виробничомупроцесі (машини, устаткування, технологічні лінії, інше обладнання) і створюютьумови для його здійснення (виробничі споруди, гідротехнічні споруди – плотини,канали, водоймища, транспортні споруди — мости, дороги, тунелі, електромережі,трубопроводи) та служать для переміщення і збереження предметів та продуктівпраці (складські приміщення, транспортні засоби), є виробничими основними фондами.[13]

За Байша І.М. до основних фондів належать невиробничіосновні фонди (житлові будинки, клуби, дитячі дошкільні заклади, школи, лазні,пральні, спортивні споруди й інші об'єкти побутового і культурного призначення,охорони здоров'я).[7]

На думку Топіга І.М. основні засоби — це матеріальні активи,які утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачаннятоварів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам чи для здійсненняадміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисноговикористання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу,якщо він довший за рік).[34]

Об'єкти основних засобів у бухгалтерському обліку класифікуються вгрупи, однакові за технічними характеристиками, призначенням і способом використання.З метою обліку основні засоби та інші необоротні матеріальні активи поділяютьсяна такі групи:

— Основні засоби — це: земельні ділянки; капітальні вкладення наполіпшення земель: будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання;транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивнахудоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

— Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; малоціннінеоборотні матеріальні активи: тимчасові (нетитульні) споруди; природніресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.

Основні засоби грають дуже велику роль в виробничій діяльностіпідприємства, так як вони у своїй сукупності створюють виробничу потужністьпідприємства.[10]

Споживна вартість знарядь праці, за В.А. Андрійчуком,закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться впостійному русі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, аінша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершеннястроку їх використання.[6]

Предмети праці, тобто оборотні фонди, беруть участь у процесівиробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьомунатурально-речову форму і повністю передають свою вартість на зановостворюваний продукт. Як бачимо, характер їх обороту докорінно відрізняється відхарактеру обороту основних фондів, що безпосередньо позначається на формуваннівитрат, які включаються в собівартість продукції.[4]

Виробничі фонди у процесі кругообігу послідовно переходять зістадії виробничих запасів у стадію виробництва, а з неї – в стадію готовогопродукту. Такий рух виробничих фондів відбувається як рух вартості, зумовлюючинеобхідність їх розмежування на застосовувані і спожиті.

Застосовувані основні фонди представлені первісною вартістюзнарядь праці, а виробничо спожиті – лише частиною її у формі річної суми амортизаціїна реновацію. Застосовувані основні фонди завжди є більшими від виробничо спожитихпротягом року на строк їх експлуатації.

Для оборотних фондів, як правило, характерне зворотнеспіввідношення. Застосовувані оборотні фонди вимірюються вартістю їхсередньомісячного залишку, виробничо спожиті – матеріальними витратами.Враховуючи характер обороту предметів праці, стає очевидним, що виробничоспожиті оборотні фонди будуть у стільки разів перевищувати застосовувані,скільки оборотів зроблять оборотні фонди протягом року.

На думку Покропивного С.Ф поділ виробничих фондів, на застосовувані івиробничо спожиті має глибокий економічний зміст, оскільки дає змогу правильновизначити роль знарядь і предметів праці у формуванні собівартості продукції.Стає очевидним, що основна частка витрат формується за рахунок не основних, асаме оборотних фондів, хоч первісна вартість перших значно перевищує вартістьоборотних. [31]

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони ємірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінькомплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне ісвоєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають напродуктивність праці.

Мацибора В.І. зауважив, що основні виробничі фонди берутьбезпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартостіпродукції На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств– до 85 – 90%. Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва.Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпеченняними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цихфондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування,організацій культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і соціальногозабезпечення.[24]

Основні засоби невиробничого призначення в основному знаходятьсяна фінансуванні місцевих бюджетів, а беручи до уваги сучасний стан економіки, азвідси і бюджетної системи в Україні, можна сказати, що ці невиробничі основнізасоби знаходяться в незадовільному стані. В перспективі є підстави очікувати,що із зміцненням економіки аграрних підприємств вони відновлять розвиток окремихланок соціальної сфери з метою забезпечення опосередкованого впливу цьогофактора на підвищення продуктивності праці.

Мацибора В.І вважає, що сільськогосподарські підприємства,крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатисяторгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не єоднорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фондиподіляють на:

1. виробничі сільськогосподарського призначення. До нихвідносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини таобладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку тапрограмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий ігосподарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження,внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничіфонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання)можуть об'єднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарськогопризначення;

2. виробничі несільськогосподарського призначення Вони представленіпромислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадськогохарчування. Певною мірою ці основні фонди характеризують ступінь

Згідно з типовою класифікацією основних фондів, їх розподіляють натакі групи.

· Виробничо-технічні споруди. До цієї групи належатьспоруди, в яких відбуваються процеси основних, допоміжних і підсобнихвиробництв, адміністративні будинки, господарські споруди. У вартість цихоб'єктів, крім вартості будівельної частини, включається вартість системопалення, водопроводів, електроарматури, вентиляції та ін.

· Споруди і передавальні пристрої – це інженерно-будівельніоб’єкти, необхідні для здійснення процесів виробництва: нафтогазовісвердловини, дороги, естакади, тунелі, мости, гідротехнічні споруди (плотини,канали, водоймища).

· Передавальні засоби – водопровідні й каналізаційні споруди,електропередавальні мережі, теплові й газові мережі, паропроводи, тобтооб'єкти, які здійснюють передачу різних видів енергії від машин-двигунів доробочих машин.

· Силові машини й устаткування: теплотехнічнеустаткування, силові і робочі машини та устаткування, технологічні лінії, яківпливають на предмети праці, вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої,лабораторне устаткування (прилади й апаратура для автоматичного управління,вимірювання, регулювання і контролю швидкостей, тиску, температури, складуречовин, пульти управління, засоби диспетчерського контролю,комп'ютерно-обчислювальні машини тощо).

· Транспортні засоби – весь рухомий транспорт, що належитьпідприємству (залізничний, водний, автомобільний транспорт, а такожвнутрізаводські транспортні засоби: автокрани, автонавантажувачі, вагонетки,передавальні візки та ін.).

· Інструменти і пристрої– інструменти всіх видів,термін використання яких більший як один рік (незалежно від їх вартості).

· Виробничий інвентар та приладдя. До цієї групи належатьпредмети, призначені для зберігання матеріалів, інструменту, полегшення праці, –верстати, стелажі, столи, контейнери тощо.

· Господарський інвентар– предмети службового тагосподарського призначення (меблі, сейфи, розмножувальні апарати, предметипротипожежного призначення та ін.).

В аграрному секторі до основних фондів включають: робочу і продуктивнухудобу; багаторічні насадження; капіталовкладення в земельні ділянки для поліпшенняїх врожайності; лісові і водні угіддя тощо.

На думку Нестеренка В.П на ефективність сільськогосподарськоговиробництва,., істотний вплив справляє і структура основних виробничих фондів,під якою розуміють процентне співвідношення окремих складових елементів цих фондіву їх загальній вартості.[21]

Для економічного аналізу і цілей бухгалтерського обліку основнізасоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати наполіпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини йобладнання, транспортні засоби і інструменти, прилади, інвентар (меблі); робочаі продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі />основних засобіввиділяють також групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечніфонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарнутару, тимчасові (нетитульні) споруди, предмети прокату.

За Яцківом В.А. при оцінці структури основних виробничих фондівнеобхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються зафункціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністювпливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов вищих результатівдосягають ті підприємства, які краще оснащені так званими активними основнимивиробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами,продуктивною худобою, багаторічними культурними насадженнями.[35]

Структура основних фондів змінюється як у динаміці, так і залежновід спеціалізації підприємства. Тому оптимальний рівень фондооснащеності іраціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємствавідповідно до його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивностірозвитку головної галузі, місцевих природних умов.

1.2 Основні засоби, їх грошова оцінка іефективність використання основних виробничих фондів сільськогосподарськогопризначення

До основних фондів відносять фонди, які беруть участь у процесівиробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму, а своювартість переносять на виготовлений товар поступово у вигляді амортизації помірі свого зносу. Основні фонди підприємства мають свою ціну, яка виражається вїх грошовій вартості. Цей показник необхідний для точного визначення загальногообсягу основних фондів, оцінювання їх динаміки і структури, розрахунку економічнихпоказників господарської діяльності підприємства за певний період.

На думку Саблука П.Т основні фонди, мають тривалий період функціонуванняі поступово переносять свою вартість на товари, які виробляються, тому і їхвартість постійно змінюється. У зв'язку із постійною зміною умов їх відтворенняіснує декілька видів оцінювання майнового комплексу. Майно підприємства і всяйого нерухомість (основні фонди) оцінюються залежно від моменту здійсненняоцінювання – за первісною (початковою) чи відновною вартістю – із огляду настан основних фондів – за повною або залишковою вартістю.[36]

Первісна, або історична вартість основних засобів – це фактичнавартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів(наприклад, витрати на будівництво виробничих будівель, споруд, на формуванняосновного стада, робочої худоби тощо). До первісної вартості основного засобувключають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-монтажнихробіт, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямихподатків у зв'язку з його придбанням і деякі інші. При цьому слід пам'ятати, щовитрати на сплату відсотків за користування кредитами у первісну вартістьосновного засобу не включаються.

Первісна вартість основного засобу може бути збільшена на величинувитрат, пов'язаних з таким його поліпшенням, за якого збільшується майбутня економічнавигода від використання цього засобу. Вказане поліпшення досягається в разімодернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції. Всі іншівитрати, що здійснюються для підтримки основних засобів у робочому стані таодержання початково визначеної майбутньої економічної вигоди від їх використання,включаються до складу поточних витрат. Отже, витрати на технічні огляди,поточні і капітальні ремонти основних засобів розглядаються як елемент операційнихвитрат, що включається у виробничу собівартість продукції.

Справедлива вартість – це така вартість, за якою може бути здійснений обмінактиву (основного засобу в даному випадку) або оплата зобов'язання в результатіоперації між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Дляземельних ділянок і будівель їх справедливою вартістю є ринкова вартість, длямашин і устаткування – ринкова вартість або сучасна собівартість придбання завирахуванням суми зносу на дату оцінки. Справедливою вартістю інших основнихзасобів є сучасна собівартість їх придбання за вирахуванням суми зносу на датуоцінки.

Переоцінена вартість – це вартість основних засобів після їхпереоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна (вартість)основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучаснихспособів виробництва, інфляційних процесів, динаміки цін.

На балансі підприємства основні засоби можуть обліковуватися запервісною або за переоціненою вартістю. Ті з них, по яких здійснена переоцінка,відображаються за переоціненою вартістю, і засоби, по яких переоцінка нездійснювалася, – за первісною.

На думку Андрійчука В.Г переоцінка основних засобів, здійснювалася заусередненими індексами цін у будівництві та в промисловості, що породило невідповідністьпроіндексованої вартості основних засобів їх реалізаційній ринковій (справедливій)вартості. Щоб надалі уникати невідповідності первісної вартості основних засобівїх реальній ринковій вартості, Законом України «Про оподаткування прибуткупідприємств» (1997 р.) платникам податку всіх форм власності надано правозастосовувати щорічну індексацію основних засобів і нематеріальних активів. Длявизначення фактичних витрат і прибутку підприємствам згідно з П(С)БО 7 наданоправо здійснювати переоцінку окремих об'єктів основних засобів за умови, якщоїх залишкова вартість більш ніж на 10 % відрізняється від справедливої вартостіна дату балансу.[5]

При вирішенні питання про доцільність переоцінки основних засобіввідповідно до П(С)БО 7 потрібно враховувати механізм впливу операційного лівериджуна прибуток підприємства. Відомо, що при зміні обсягу реалізації продукції увартісному виразі наявність постійних витрат у сукупних витратах на її виробництвопризводить до того, що операційний прибуток при цьому змінюється ще вищимитемпами.

Залишкова вартість– це вартість основного засобу, одержана якрезультат від різниці його первісної (переоціненої) вартості і суми зносу —нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу.

За Горкавим В.К. залишкова вартістьосновних фондівхарактеризує реальнуїх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваноїроботи, надаваних послуги). Залишкова вартість є розрахунковою величиною івизначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченоюна момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.[15]

Залишкова вартість основних фондів на час спричиненого зношуваннямїх вибуття має назву ліквідаційної вартості. У практичній діяльностігосподарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційнихвідрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Ліквідаційна вартістьце сума коштів, якупідприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основною засобу післязакінчення строку його корисного використання за вирахуванням витрат, пов'язанихз продажем (ліквідацією) цього засобу.

На протязі виробництва основні виробничі засоби зношуються фізично(матеріально) і економічно (морально). Фізичний знос виникає в ході використанняабо простою техніки, засобів праці. А моральне зношення пов’язане зі зростаннямзагальної продуктивності праці в промисловості, в процесі чого знижується (старіє)продуктивність праці.

Амортизація – це економічний процес, що кількісно відображаєвтрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичнийрозподіл (перенесення) на заново створений продукт (виконану роботу, наданупослугу) протягом строку їх корисного використання.

В умовах ринкової економіки підприємства, як правило, неакумулюють амортизацій на відрахування у спеціальному амортизаційному фонді зцільовим реноваційним призначенням, а здійснюють просте і розширеннявідтворення в міру потреби, за рахунок наявних власних або зовнішніх джерелфіксування, проте підприємство може ввести в прокатку своєї діяльності,закріплення фінансових збабів.[7]

Ефективність використання основних виробничих фондів, як вважаєАндрійчук В.А та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежать відхарактеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства,а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничихфондів визначається за допомогою низки показників. Найважливішим серед них єкоефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як відношення річної сумиамортизації основних виробничих фондів до їх середньорічної вартості або періодобороту як зворотне співвідношення цих величин.

Аграрним підприємствам, як вважає Бутинець Ф. Ф, важливосвоєчасно скористатися досягненнями науково-технічного прогресу уфондоутворюючих галузях першої сфери АПК, результатом якого є створення новоїтехніки з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахуваннятемпів її морального зношення. Швидкість обороту основних фондів, таким чином,з переходом до нових конструкцій у фондоутворюючих галузях із кожним черговимциклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання.[9]

Для характеристики руху основних фондів використовують і такіпоказники:

• коефіцієнт зростання (Кзр) – відношення суми основних засобів накінець року до їх вартості на початок року;

• коефіцієнт вибуття (Кв) – відношення вартості вибулих за звітний рікосновних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;

• коефіцієнт оновлення (Ко) – відношення заново введених за рік основнихзасобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року). Міжданими показниками існує тісний взаємозв'язок. Очевидно, що Кзр > 1 заумови, коли Ко > Кв, і навпаки. Якщо сума вибулих фондів дорівнюватиме сумі занововведених, то Кзр = 1;

коефіцієнт сукупного відтворення (Ксв) – відношення вартостіосновних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіхосновних засобів на початок року

Про стан основних виробничих фондів можна судити з двохпоказників: коефіцієнта зношення (Кз – відношення суми зношення до первісноївартості основних засобів) і коефіцієнта придатності (Кп – частка від діленняпервісної вартості засобів за мінусом усієї суми зношення на їх первіснувартість). Цей показник можна визначити і так: Кп = 1 — Кз. Чим вищийкоефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим кращі умови маєпідприємство для більш раціонального використання основних засобів.

Аграрним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовийпродукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основних фондів, бралоучасть у його створенні. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічніпоказники:

Фондовіддача – відношення вартості виробленої продукції допервісної середньорічної вартості основних виробничих фондівсільськогосподарського призначення. В умовах інфляції, коли швидкими темпамизростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва,цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточнихцінах реалізації. Розрахована таким способом фондовіддача, хоч і не повністю,але все ж об'єктивніше характеризує економічну ефективність використання основнихвиробничих фондів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівнянних цінах. Поаграрних підприємствах фондовіддача основних виробничих фондів істотноколивається, що пов'язано з різним рівнем господарювання, неоднаковоюоснащеністю їх цим ресурсом, різним співвідношенням його складових елементів,ступенем придатності та ін.

Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі. Він указує,скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієїгривні продукції. Із завершенням комплексної механізації та автоматизаціївиробництва, що можливо за стабільного розвитку економіки, будуть створеніоб'єктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і дляпідвищення фондовіддачі

На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондіввизначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеністьвиробництва і фондоозброєність праці. Фондооснащеність розраховують яквідношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарськогопризначення до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність – до середньорічноїкількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

Умовний строк окупності визначається як частка від діленнясередньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарськогопризначення на операційний прибуток підприємства, одержаний від основноїдіяльності. Потрібно домагатися, щоб цей показник був якомога меншим і не перевищувавкількості років, за які скуповуються капіталовкладення відповідно до діючоїбанківської процентної ставки.

Такий показник як норма прибутку показує, яка частка прибуткуприпадає на суму вартостей основних і оборотних фондів.

Поліпшення використання основних виробничих фондів означає, що затієї самої їх величини збільшується виробництво продукції, зростає маса чистогоприбутку або коли темпи збільшення цих видів ефекту випереджають подальшепідвищення фондооснащеності виробництва.

Важливим напрямком поліпшення використання виробничих ресурсів євстановлення оптимального співвідношення між основними й оборотними фондами зурахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі ідосягнутого ними рівня фондооснащеності основними виробничими фондами.

Важливим напрямком поліпшення використання виробничих ресурсів, надумку ПлаксієнкоВ. Я.,є встановлення оптимального співвідношення між основними й оборотними фондами зурахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі ідосягнутого ними рівня фондооснащеності основними виробничими фондами.[32]

Андрійчук В.Г вважає, що кращих результатів досягають тіпідприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замістьзастарілої, впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну. Особливезначення для поліпшення використання основних виробничих фондів і підвищенняефективності виробництва має застосування нових технологій вирощуваннясільськогосподарських культур, утримання худоби і переробки сільськогосподарськоїсировини. Необхідно поглиблювати спеціалізацію і комбінування виробництва, впроваджуватипрогресивні форми організації й оплати праці, підвищувати кваліфікацію кадрівта їх відповідальність за раціональне використання закріпленої за ними техніки.[5]

1.3 Оборотні засоби аграрних підприємств, джерелаїх формування і методика визначення ефективності використання оборотних засобів

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у виглядіпевної сукупності предметів праці, елементи яких повністю споживаються укожному виробничому циклі, змінюють або ж втрачають свою натуральну форму і переносятьвсю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (платних послуг).

Планування обліку господарської діяльності до складу оборотнихфондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикативласного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Склад оборотного капіталу аграрних підприємств доситьрізноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотногокапіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотнорізнитися, що зумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки

В процесі сільськогосподарського виробництва, на думку Мацибора В. І., незамінну рольвідіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що значно впливаєна формування собівартості продукції. Оборотний капітал підприємствпредставлений такими активами, які призначені для виробничого споживання чиреалізації протягом операційного циклу або протягом 12 міс. з дати балансу, атакож грошовими коштами та їх еквівалентами. При цьому під операційним цикломрозуміють проміжок часу з моменту придбання запасів для здійсненнягосподарської діяльності до часу отримання коштів від реалізації виробленої заїх участю продукції, За своїм економічним змістом категорія оборотного капіталуможе бути визначена як сукупність оборотних фондів і фондів обігу. Отжеоборотні запаси можна поділити за такими групами:[24]

Виробничі запаси – це предмети праці, які не вступили ще в стадіювиробничого споживання, в аграрних підприємствах вони бувають сільськогосподарськогоі промислового походження. До виробничих запасів сільськогосподарськогопоходження відносять, насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарськусировину для промислової переробки, дорослу птицю, кролів

Незавершене виробництво – це та частина оборотних фондів, яка вжевиробничо спожита, але готової продукції ще не одержано. Як бачимо, ці оборотніфонди знаходяться на стадії виробництва, їх величина залежить від масштабів виробництваі виробничого напрямку підприємства, рівня його спеціалізації на головнійгалузі.

Витрати майбутніх періодів– грошові витрати, щомають місце у певний період, але відшкодовуються за рахунок собівартостіпродукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовкувиробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво,придбання науково-технічної та економічної інформації тощо.

За Нестерчуком Ю.О., співвідношення оборотних фондів у виглядіокремих елементів і стадії функціонування (запаси, незавершене виробництво,витрати майбутніх періодів) характеризує їх виробничо технологічнуструктуру. Вона формується під впливом ряду факторів (типу виробництва,особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення матеріальнимиресурсами тощо) і змінюється в часі. [30]

За сферою обігу оборотні засоби поділяються на такі групи:

· Готова продукція – це така продукція, що призначена для реалізаціїзаготівельним і переробним підприємствам, для продажу на біржах, кооперативнихкрамницях, сільських ринках, для продажу і видачі в рахунок оплати праціпрацівникам аграрних підприємств, для громадського харчування тощо. Якщопродукція не відповідає вимогам для її реалізації, то вона відображається ускладі незавершеного виробництва.

· Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – цекошти, які повинні надійти підприємству від інших суб'єктів ринку за продану їмпродукцію, надані послуги і виконані роботи, як оплата за одержані векселі тощо.

Виділяють ще стійкі пасиви як джерела формування оборотнихзасобів, що мають особливе призначення. Ними розпоряджаються інші організації.До стійких пасивів належать також фонди підприємства, які спеціально непризначені для формування оборотних засобів. До них належать: заборгованість іззарплати, відрахування на соціальне страхування, резерв на покриття майбутніхвидатків і платежів, частина фондів економічного стимулювання, яка постійновикористовується в роботі, і остання складова – засоби ремонтного фонду дляформування залишків матеріалів на ремонт.

Савчук В.К. вважає, що для визначення ступеня ефективностівикористання матеріальних ресурсів є певна система техніко-економічнихпоказників. Ці показники диференційовані залежно від особливостей виробництвана тих чи інших підприємствах і окремих видів предметів праці.[37]

На підприємствах, що переробляють сировину, застосовують показник(коефіцієнт) виходу або добування готової продукції з вихідної сировини. Наприклад,на цукровому заводі – коефіцієнта виходу цукру з буряків. У багатьох галузяхнародного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсівє витрати сировини на одиницю готової продукції.

Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежитьвід таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукціїпереробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків;собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничоспоживаються в процесі виробництва; виробничого напрямку підприємства і рівнярозвитку головної галузі.

Забезпеченість підприємства оборотним капіталом визначається затакими показниками:

— фондооснащеність виробництва, що визначаєтьсяділенням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільськогосподарськихугідь підприємства;

— ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, що розраховуєтьсяяк частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний нормативцих засобів

Для оцінки, на думку Манів З.О., ефективності використанняоборотного капіталу, визначеним потреби в ньому і обґрунтуванню управлінняпроцесом прискорення оборогу застосовують низку економічних показників. Середтаких показників одним з найважливіших є коефіцієнт обороту оборотного капіталу.Цей показник характеризує більше віддачу оборотних засобів, я ніж їх оборот. [14]

Для визначення швидкості обороту лише предметів праці необхідноматеріальні витрати підприємства (всі витрати за мінусом амортизації, витрат наоплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вартість виробничихзапасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Матеріальні витрати являютьсобою спожиті в процесі виробництва предмети праці. В них, що дуже важливо дляврахування специфіки сільськогосподарського виробництва, знаходить відображеннямале коло кругообігу оборотних фондів – внутрішньогосподарський оборот, количастина авансованих предметів праці не проходить товарної стадії, а потрапляєдо складу виробничих запасів.

Важливе значення має прискорення обороту оборотного капіталу,оскільки зменшує потребу виробництва в цьому ресурсі для виконання виробничоїпрограми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу.

Обернену величину коефіцієнта обороту називають коефіцієнтомзавантаженості. В процесі аналітичної роботи аграрних підприємств широковикористовують показник тривалості одного обороту оборотного капіталу.

Збільшення вкладів в оборотний капітал є доцільним тоді, коли цеведе до зростання валової продукції випереджуючими темпами. Тому для оцінкианалізу рівня ефективності використання оборотного капіталу визначаєтьсяпоказників фондовіддачі, діленням валової продукції в порівняльних цінах насередньорічну вартість цього ресурсу.

Оборотні фонди в процесі виробництва сільськогосподарськоїпродукції виробничо споживаються і набувають форми матеріальних витрат, щовключаються в собівартість продукції. Для того щоб оцінити, як використовуютьсяспожиті оборотні фонди, визначають показники матеріаловіддачі (відношеннявалової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломісткості (оберненавеличина показника матеріаловіддачі).

Матеріаловіддача і фондовіддача оборотних фондів тісно пов'язані,оскільки виробничо спожитим оборотним фондам завжди передують відповідніавансовані вкладення в предмети праці. Помноживши останні на коефіцієнт оборотуоборотних фондів, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представитияк частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотнихфондів, помножену на коефіцієнт їх обороту.

За Андрійчуком В.Г., матеріаломісткість безпосередньо визначаєсобівартість грошової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожитіоборотні фонди. Цей показник, як і фондовіддачу оборотних фондів, доцільновизначати в умовах інфляції за валовою продукцією, оціненою раніше викладенимспособом.[6]

Раціональне використання матеріальних ресурсів передбачає перш завсе вирішення конкретних завдань щодо економії сировини, матеріалів, палива,електроенергії. Розрізняють джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів:

- джерела економії показують за рахунок чого може бути досягнуто економіїресурсів;

- шляхи економії — яким чином, за допомогою яких заходів можназаощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Ефективне використання матеріальних ресурсів, на думку Нестерчука Ю.О., визначаєтьсябагатьма факторами. Конструктори, проектанти нових видів продукції шукаютьшляхи досягнення кращих параметрів якості, економії затрат матеріалів,застосовуючи найбільш прогресивні їх види. Серед усієї сукупності можливих заходівекономії матеріальних ресурсів слід виокремлювати, насамперед,виробничо-технічні та організаційно-економічні заходи.[30]

Найбільші за величиною резерви підвищення рівня використання найважливішихвидів матеріальних ресурсів пов'язані з комплексною і ефективною переробкоюсировини та оптимальним використанням відходів, тобто вторинних ресурсів.

виробничийоборотний фонд аграрний

2 Розділ. Природно-економічнахарактеристика аграрного підприємства

2.1 Місцерозташування і грунтово-кліматичні умови господарства

ТОВ «Яснізорі» – це багатогалузеве сільськогосподарське підприємство, що знаходиться вс. Слобітка Кодимського району Одеської області. ТОВ “Ясні зорі” розташоване всприятливій для вирощування технічних культур грунтово-кліматичній зоні.

Господарстворозташоване в зоні степів. Поверхня її рівнина, поступово знижується з півночіна південь.

Умови районузагалом дуже сприятливі для розвитку сільського господарства. Кліматпомірно-континентальний: літо жарке з сильними вітрами, частими суховіями, зима– м’яка, малосніжна. Середня температура січня складає мінус 5-6, липня – +22 />С. Річнакількість опадів коливається від 300-350 мм на півдні і до 450 мм на півночі.Середньорічна кількість опадів на території району 435 мм. Максимум опадів (увигляді злив) припадає на теплий період року.

Основначастина грунтів господарства — чорноземи південні з глибиною грунтового шару 0,8-0,85м, та вмістом гумусу 4,5-4,6 %.

Природно-ресурснийпотенціал:

Земельніресурси.В районі практично всі землі придатні для сільськогосподарського використання.Саме тому потреби в територіальній локалізації різних виробничих і невиробничихоб’єктів задовольнялися в основному за рахунок високопродуктивних угідь. Зкожним роком прослідковується тенденція збільшення площі сільгоспугідь.Ниніплоща сільгоспугідь становить 5086 гектар дорогоцінної землі.

Водніресурси.Район розташований у відносно-посушливій зоні, де випадає незначна кількістьопадів. Середній багаторічний місцевий стік малих річок складає 0,15 км3 (1%від місцевого стоку області) і знижується у маловодні роки в кілька разів.

Враховуючизначний водний дефіцит району, в перспективі забезпечення регіону воднимиресурсами буде здійснюватися за рахунок прилеглих територій. Єдиною можливістюпокращити водозабезпечення за рахунок власних ресурсів є акумуляція води уводонадлишкові роки до природних та штучних водосховищ.

Для розвиткусвоєї діяльності дане підприємство взаємодіє з юридичними і фізичними особамиукладаючи з ними певні договори. Виробничий напрямок підприємства — зерновий.

Отже, можна зробити висновок що в цілому ТОВ «Ясні зорі» має вдале економічне ігеографічне розташування.

Всі економічні, географічні та насампередкліматичні умови дають змогу для доброго розвитку господарства в даномурегіоні.

2.2 Виробничий напрям, розміри ірівень розвитку ТОВ «Ясні зорі»

Розпочинаючианаліз, першою нашою таблицею 1 є вартість і структура чистого доходу в «Яснізорі». Вартість і структура продукції може дати відповідь на те, якучастку займає той чи інший вид продукції в загальній структурі по кожному рокуі в середньому за досліджуваний період. Тобто можна побачити яку спеціалізаціюмає наше підприємство.