Реферат: Формування конкурентних позицій регіональних систем

--PAGE_BREAK--
1.3.        
Зарубіжний досвід підвищення конкурентних позицій регіональних систем

Актуальність проблем реальної конкурентоспроможності України на світовому та національному ринках різко зросла в 90-ті рр., коли лібералізація цін та зовнішньої торгівлі, приватизація державної власності поставила завдання створення необхідних умов щодо входження країни у світовий економічний простір та переходу до функціонування економіки в умовах жорсткої ринкової конкуренції. Відтоді кардинальне розв’язання проблеми національної конкурентоспроможності стало невідривно пов’язане з долею вітчизняної економіки, її ймовірними досягненнями на шляху до ринкового типу господарювання і досягненням більш глибокої та ефективної інтеграції в систему світового господарства [7, 24].

Виходячи із вищезазначеного, на нашу думку, втілення інтеграційних намірів України та забезпечення національної конкурентоспроможності зокрема, вимагає перегляду ролі регіонального фактору в даному контексті. Варто зазначити і той факт, що однією із форм розвитку інтеграційних процесів виступає регіоналізація, яку іще можна назвати базою міжнародної економічної інтеграції.

Сучасні процеси регіоналізації стають найбільш правильною відповіддю на виклики зовнішнього світу, адже важливим моментом процесів регіоналізації є знання про регіон як самостійну економічну систему, не відкидаючи її тісний зв’язок із національною економікою окремої країни.

Кожен регіон з наявними йому конкурентними позиціями та перевагами, ставши повноправним суб’єктом економічних відносин, має можливість забезпечити належний рівень конкурентоспроможності як в середині держави, так і за її межами.

Вважаємо, що за таких умов конкурентоспроможність прикордонних регіонів є одним з найбільш вагомих складових елементів загальної конкурентоспроможності країни. Це пов’язано з тим, що на даний час регіони світу переживають процеси економічної інтеграції і в таких умовах прикордонні території першими відчують прояви вищого рівня конкурентної боротьби.

Відштовхуючись від розуміння конкурентоспроможності, як зумовленої економічними, соціальними і політичними факторами позиції країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках, що за умов відкритої економіки може визначатися і як здатність країни (фірми) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках інших країн, під конкурентоспроможністю регіону слід розуміти його здатність в умовах глобальної конкуренції на основі ефективного використання наявних традиційних і створення унікальних ресурсів локального розвитку стимулювати підвищення продуктивності виробництва та рівня життя місцевого населення і, відповідно, забезпечувати високий конкурентний статус у геоекономічному просторі в довгостроковій перспективі [3].

Важливим моментом в забезпеченні регіональної конкурентоспроможності виступає формування і підтримка факторів і параметрів регіональної економічної системи на такому рівні, щоб вона в перспективі зберігала і примножувала наявні досягнуті показники. Йдеться в даному випадку, насамперед, про стійкість, цілісність, комплексність і життєздатність регіону як економічної системи в просторово-часових умовах, що динамічно розвиваються та змінюються [4,15].

Стосовно сучасних реалій регіональна конкуренція виступає, в одному випадку, як «прагнення створити на своїй території максимально сприятливі умови для залучення капіталу й фінансових ресурсів», а в другому – є «сучасною формою просторової взаємодії регіонів, кожний з яких … може виступати як підприємець…» [1, 58].

Здатність створювати кращі умови для розвитку територій, заснована на можливостях суб’єктів регіональних відносин – місцевих органів влади, наддержавних організацій і підприємств – спільно формувати й реалізовувати відповідні стратегії розвитку, залучати до цього процесу кращі інтелектуальні, технічні, технологічні й інші ресурси й раціонально їх використовувати, розуміється як конкурентоспроможність регіону.

Власне вирішення проблеми конкурентоспроможності регіонів може бути зведене у своїй основі до визначення конкурентних переваг й (або) конкурентних позицій, тому що конкурентоспроможність, конкурентні переваги та конкурентні позиції є взаємозалежними і взаємовизначеними поняттями. У формалізованому відношенні конкурентні переваги й конкурентні позиції становлять собою факторну ознаку, а конкурентоспроможність – результуючу. В основі конкурентних переваг, як правило, лежать ресурси, які можуть бути використані для забезпечення відповідних оцінок. Такими властивостями володіють лише ті ресурси, які як якісно, так і кількісно відрізняються від аналогічних ресурсів в інших регіонах. У реальності це проявляється в ринковій цінності цих ресурсів на глобальному або на локальному ринках. Тобто, «конкурентні переваги» – це економічні відносини суб’єктів господарювання, що проявляються в перевазі над конкурентами на ринку в умовах, що реалізувалися під впливом навколишнього середовища. Саме конкурентні переваги забезпечують конкурентоспроможність.

Вирішальними факторами прояву регіональних конкурентних переваг виступають: природні ресурси, розміщені на даній території; рівень розвитку соціальної інфраструктури; рівень життя й стану доходів населення; екологічний стан регіону; рівень технічного розвитку суб’єктів господарювання на конкретній території й ін. [1, 58-59].

Наслідком застосування конкурентних переваг стає наявність власних можливостей для впровадження в практику передових ідей, стабільність і стійкість (у т. ч. й політична) до змін на ринку, висока привабливість для інвесторів і кредиторів [5, 145].

Натомість конкурентні позиції характеризуються більш специфічними рисами, залежно від яких різняться суб’єкти або об’єкти різних конкурентів. Йдеться про уміння використовувати наявні конкурентні переваги. Так можна запропонувати наступне визначення регіональних конкурентних позицій, під якими треба розуміти використання наявних сукупних факторів і процесів, які відбуваються на даній території і є властивими для неї, забезпечують регіону відмінні риси й особливості порівняно з іншими територіями та проявляються у зовнішній та внутрішній компетенції, а також у динамічних можливостях реалізовувати (критичні) граничні переваги [1, 60].

Логічно, що в таких умовах особливу увагу привертає транскордонне співробітництво.

Так, Павліха Н.В. підкреслює, що транскордонне співробітництво виступає однією із умов забезпечення сталого просторового розвитку регіонів країни [9, 280]. Як наслідок, зростає конкуренція між регіонами щодо можливостей підключення до так званих «воріт глобальної економіки», що генерують процес глобалізації [2].

Адже такого роду добросусідські відносини дають можливість мобілізувати і ефективно використовувати існуючий потенціал прикордонних регіонів; відкривають нові перспективи для активізації господарської діяльності на зазначених територіях; сприяють вирішенню завдань стійкого просторового розвитку, реалізації загальних проектів соціальної, економічної, екологічної і гуманітарної взаємодії.

Як вважають представники Асоціації європейських прикордонних регіонів транскордонне співробітництво приносить так звану «додану вартість» у розвиток громад і регіонів, оскільки сприяє підвищенню рівня зайнятості населення прикордонних регіонів, збільшенню обсягів експортно-імпортних операцій, пожвавлює розвиток дрібного бізнесу і прискорює міждержавну економічну інтеграцію. Формування транспортної і фінансової інфраструктури прикордонних і транскордонних регіонів забезпечують формування «Європи без кордонів» [11, 276-277].

Таким чином, транскордонний регіон можна трактувати як зону інтенсивної співпраці прикордонних територій суміжних держав у всіх сферах життя, з метою вирішення загальних проблем, підвищення соціально-економічного розвитку територій та їх конкурентоспроможністю зокрема.

Суттєвим недоліком України на сьогодні є відсутність загальнодержавної стратегії підвищення конкурентоспроможності регіонів України та спільних з країнами ЄС заходів стосовно зміцнення конкурентоздатності і забезпечення соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів у Плані дій Україна – Європейський союз; недосконалість норм Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», а особливо що стосується фінансування, необхідного для сприяння розвитку депресивних територій; невідповідність прийнятих нормативно-правових актів існуючим критеріям ЄС у сфері регіональної політики; окрім того у зазначених документах не окреслено пріоритети та заходи підвищення конкурентоздатності саме прикордонних територій, а в регіональних програмах розвитку (Стратегія розвитку Львівщини до 2015 р., Стратегія економічного і соціального розвитку Волинської області на 2005-2015 рр.) зовсім не йдеться про зміцнення конкурентоспроможності регіону.

Отже, головною вимогою у становленні сучасної моделі тривалого сталого економічного зростання України, економічного забезпечення держави, реформування її економіки, інтеграції у світовий економічний простір і підвищення життєвого рівня громадян є зростання конкурентоспроможності національної економіки та конкурентоспроможності її регіонів зокрема, у тому числі і прикордонних.




РОЗДІЛ ІІ. Аналіз та перспективи формування конкурентних позицій регіональних систем
2.1. Науково-методичне забезпечення формування системи показників регіональної конкурентоспроможності.

Виділення системи показників конкурентоспроможності регіонів відбувається на основі системоутворювальних принципів: цілісності (забезпечується досягнення конкретної мети і виконується одна чи кілька функцій); самоорганізації (припускає організацію системи показників таким чином, щоб було забезпечено якнайкраще досягнення поставленої мети); спеціалізації (враховує як риси, характерні для всього господарства країни й окремих регіональних господарств, так і має специфічні особливості, що визначають умови розвитку окремих територій). У загальному вигляді (структурно і за складом) систему показників регіональної конкурентоспроможності подано, як деяку сукупність статистичних показників, кількість яких залежить від кількості елементів продуктивних сил, оцінка використання яких покликана забезпечити оцінку конкурентоспроможності регіону. Визначено, що одна частина цієї сукупності – це кількісні та якісні показники, які характеризують конкурентні переваги, а інша – це кількісні та якісні показники, які характеризують конкурентні позиції. Доведено, що обидві частини даної сукупності можуть використовуватися як окремо, так і разом. Визначальним моментом при цьому виступає обрана мета економічної оцінки регіональної конкурентоспроможності. В одному випадку, коли мова йде про визначення, наприклад, рангу чи рейтингу регіону за використанням конкретної конкурентної переваги, це може бути лише оцінка наявності відповідних ресурсів, у другому, коли мова йде про просторово-часове позиціонування регіону, це вже буде не тільки оцінка наявності ресурсів, але й оцінка їхнього використання. Аргументовано, що для визначення комплексної оцінки регіональної конкурентоспроможності в системі відповідних показників обов’язково повинен використовуватися інтегральний (зведений) показник, без якого всі показники конкурентних переваг і конкурентних позицій будуть являти собою простий набір показників, які характеризують лише окремі аспекти (сторони) конкурентоспроможності регіону.

Система показників конкурентоспроможності регіонів у своїй сукупності представлена за основними ознаками: люди; засоби виробництва; сили природи; форми й системи організації виробництва; наука і освіта; інформація; інтегральні (зведені) показники. У такому сполученні система показників регіональної конкурентоспроможності набуває свого завершеного вигляду.

Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів спрямовано на цільовий вплив суб’єкта управління на об’єкт управління. Така система покликана забезпечувати інформаційну базу для розробки, прийняття і перевірки ефективності управлінських рішень, пов’язаних з вибором і реалізацією стратегії розвитку окремої території (регіону). Розробці діючої стратегії розвитку регіону передує обстеження факторів регіональної конкурентоспроможності, представлених на рис. 1.
<img width=«78» height=«135» src=«ref-2_1584563391-569.coolpic» alt=«Подпись: Залежно від можливостей управлінського впливу» v:shapes="_x0000_s1031" v:dpi=«96»><img width=«78» height=«135» src=«ref-2_1584563960-470.coolpic» alt=«Подпись: Залежно від ступеня впливу» v:shapes="_x0000_s1034" v:dpi=«96»><img width=«77» height=«135» src=«ref-2_1584564430-470.coolpic» alt=«Подпись: Залежно від характеру впливу» v:shapes="_x0000_s1035" v:dpi=«96»><img width=«78» height=«135» src=«ref-2_1584563391-569.coolpic» alt=«Подпись: Залежно від можливостей виміру величини фактора» v:shapes="_x0000_s1039" v:dpi=«96»><img width=«41» height=«81» src=«ref-2_1584565469-259.coolpic» alt=«Подпись: прямі» v:shapes="_x0000_s1040" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584565728-274.coolpic» alt=«Подпись: непрямі» v:shapes="_x0000_s1041" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584566002-281.coolpic» alt=«Подпись: керовані» v:shapes="_x0000_s1042" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584566283-298.coolpic» alt=«Подпись: некеровані» v:shapes="_x0000_s1043" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584566581-275.coolpic» alt=«Подпись: позитивні» v:shapes="_x0000_s1044" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584566856-280.coolpic» alt=«Подпись: негативні» v:shapes="_x0000_s1045" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584567136-284.coolpic» alt=«Подпись: нормативні» v:shapes="_x0000_s1046" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584567420-272.coolpic» alt=«Подпись: елітарні» v:shapes="_x0000_s1047" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584567692-287.coolpic» alt=«Подпись: однорідні» v:shapes="_x0000_s1068" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584567979-290.coolpic» alt=«Подпись: різнорідні» v:shapes="_x0000_s1069" v:dpi=«96»><img width=«79» height=«135» src=«ref-2_1584568269-574.coolpic» alt=«Подпись: Залежно від розташування щодо інших регіонів» v:shapes="_x0000_s1070" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«81» src=«ref-2_1584568843-277.coolpic» alt=«Подпись: зовнішні» v:shapes="_x0000_s1071" v:dpi=«96»><img width=«42» height=«82» src=«ref-2_1584569120-282.coolpic» alt=«Подпись: внутрішні» v:shapes="_x0000_s1072" v:dpi=«96»><img width=«646» height=«285» src=«ref-2_1584569402-1660.coolpic» v:shapes="_x0000_s1026 _x0000_s1027 _x0000_s1028 _x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1032 _x0000_s1033 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038 _x0000_s1048 _x0000_s1049 _x0000_s1050 _x0000_s1051 _x0000_s1052 _x0000_s1053 _x0000_s1054 _x0000_s1055 _x0000_s1056 _x0000_s1057 _x0000_s1058 _x0000_s1059 _x0000_s1060 _x0000_s1061 _x0000_s1062 _x0000_s1063 _x0000_s1064 _x0000_s1065 _x0000_s1066 _x0000_s1067 _x0000_s1073 _x0000_s1074 _x0000_s1075 _x0000_s1076"><img border=«0» width=«646» height=«279» src=«ref-2_1584571062-73.coolpic» v:shapes="_x0000_i1025">


Рис. 1. Класифікація факторів конкурентоспроможності регіонів
При цьому класифікація факторів регіональної конкурентоспроможності орієнтується на основні складові: конкурентні переваги і конкурентні позиції. Отже, фактори регіональної конкурентоспроможності впливають на регіональну економічну систему, що змушує її (систему) в особі відповідних органів управління здійснювати перманентний пошук найбільш ефективних заходів, здатних забезпечувати не тільки стійке її положення в економічному просторі країни (світу), але й створювати умови для безупинного та ефективного відтворення як самих продуктивних сил, так і процесів суспільного виробництва.

Головною характеристикою взаємодії регіонів виступає ефективність регіональної конкурентоспроможності, яка може бути показана як специфічні виробничі відносини між окремими регіонами (що в сукупності складаються з відносин між людьми й суб'єктами підприємництва) у процесі реалізації їх місій. Обґрунтовано, що чим вище заявлена місія, тим більш ефективною повинна бути регіональна конкуренція. А чим ефективніша регіональна конкуренція, тим ефективніша конкурентоспроможність даного регіону. Місце й роль ефективності регіональної конкурентоспроможності в системі виробничих відносин регіону показані на рис. 2.

Виникнення ефективності регіональної конкурентоспроможності є внутрішньо суперечливим, тому що сполучено з інтенсивним, а іноді й з екстенсивним характером витрат ресурсів, що не виключає появи загострень у протиріччях як усередині, так і між зовнішніми і внутрішніми умовами функціонування регіональних економічних систем. І, як результат, виникають ускладнення в реалізації місії регіону. Тому підвищення ефективності регіональної конкурентоспроможності повинне знаходити свій прояв у зростанні рівня і якості життя населення, яке проживає на території даного регіону.

В часі й просторі ефективність регіональної конкурентоспроможності формується як корисний результат, сполучений з ефективністю суспільного виробництва й з ефективністю регіональної конкуренції, що відбивають у собі рівень і якість використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Як критерій ефективності конкурентоспроможності регіонів у дисертаційній роботі запропоновано єдність і взаємозв'язок його кількісних і якісних визначеностей.

Відповідно до запропонованої системи показників конкурентоспроможності регіонів, заснованої на кількісних і якісних характеристиках регіональних продуктивних сил з урахуванням основних ознак (конкурентних переваг і конкурентних позицій).

Для окремих елементів продуктивних сил запропонована система показників ефективності регіональної конкурентоспроможності, яка представлена в табл. 3.

Таблиця 3

Система визначення показників ефективності конкурентоспроможності регіонів

Показники

Економічний зміст

Формалізовані залежності

1

2

3

1. Сили природи

Для визначення ефективності регіональної конкурентоспроможності за елементом “сили природи” (<img border=«0» width=«29» height=«24» src=«ref-2_1584571135-129.coolpic» v:shapes="_x0000_i1026">) можна враховувати ввіз і вивіз виробленої продукції

<img border=«0» width=«152» height=«33» src=«ref-2_1584571264-429.coolpic» v:shapes="_x0000_i1027">,

де <img border=«0» width=«28» height=«24» src=«ref-2_1584571693-116.coolpic» v:shapes="_x0000_i1028"> – вартість продукції, що вивозиться за межі регіону, яку створено на його території; <img border=«0» width=«24» height=«24» src=«ref-2_1584571809-109.coolpic» v:shapes="_x0000_i1029"> – вартість увезеної продукції на територію регіону; Пр – ресурсна забезпеченість населення (у розрахунку на одного жителя) чи території (у розрахунку на 1 кв. км) регіону, Пк – ресурсна забезпеченість населення (у розрахунку на одного жителя) чи території (у розрахунку на 1 кв. км) країни



2. Люди

Для визначення ефективності регіональної конкурентоспроможності населення (<img border=«0» width=«24» height=«24» src=«ref-2_1584571918-116.coolpic» v:shapes="_x0000_i1030">) можна враховувати сальдо чисельності населення

<img border=«0» width=«158» height=«36» src=«ref-2_1584572034-497.coolpic» v:shapes="_x0000_i1031"> ,

де <img border=«0» width=«17» height=«17» src=«ref-2_1584572531-93.coolpic» v:shapes="_x0000_i1032"> – чисельність населення в регіоні; <img border=«0» width=«27» height=«24» src=«ref-2_1584572624-114.coolpic» v:shapes="_x0000_i1033"> – приріст чисельності населення в регіоні; <img border=«0» width=«31» height=«24» src=«ref-2_1584572738-121.coolpic» v:shapes="_x0000_i1034">– вибуття населення в регіоні; <img border=«0» width=«51» height=«24» src=«ref-2_1584572859-156.coolpic» v:shapes="_x0000_i1035"> – середньодушовий розмір валової доданої вартості (валового регіонального продукту) у регіоні спожитий, <img border=«0» width=«43» height=«24» src=«ref-2_1584573015-142.coolpic» v:shapes="_x0000_i1036"> – середньодушовий розмір валової доданої вартості (валового регіонального продукту) у регіоні створений



3. Засоби виробництва

Для визначення ефективності регіональної конкурентоспроможності засобів виробництва (<img border=«0» width=«28» height=«24» src=«ref-2_1584573157-127.coolpic» v:shapes="_x0000_i1037">) можна враховувати оборот основних засобів

<img border=«0» width=«178» height=«37» src=«ref-2_1584573284-574.coolpic» v:shapes="_x0000_i1038">,

де <img border=«0» width=«24» height=«19» src=«ref-2_1584573858-105.coolpic» v:shapes="_x0000_i1039"> – вартість основних засобів у регіоні; <img border=«0» width=«32» height=«24» src=«ref-2_1584573963-128.coolpic» v:shapes="_x0000_i1040"> – введення основних засобів у регіоні; <img border=«0» width=«37» height=«24» src=«ref-2_1584574091-135.coolpic» v:shapes="_x0000_i1041"> – вибуття основних засобів у регіоні.

З урахуванням співвідношень досягнутого рівня продуктивності суспільної праці в регіоні й у середньому по країні

<img border=«0» width=«167» height=«33» src=«ref-2_1584574226-491.coolpic» v:shapes="_x0000_i1042">

де <img border=«0» width=«36» height=«24» src=«ref-2_1584574717-131.coolpic» v:shapes="_x0000_i1043">
 – продуктивність суспільної праці у регіоні,   

<img border=«0» width=«34» height=«23» src=«ref-2_1584574848-128.coolpic» v:shapes="_x0000_i1044">
 – продуктивність суспільної праці у країні



4. Форми і системи організації

виробництва

Для визначення ефективності регіональної конкурентоспроможності за елементом “форми і системи організації виробництва” (<img border=«0» width=«31» height=«24» src=«ref-2_1584574976-131.coolpic» v:shapes="_x0000_i1045">) може бути використана кількість новостворених і ліквідованих підприємств

<img border=«0» width=«175» height=«33» src=«ref-2_1584575107-514.coolpic» v:shapes="_x0000_i1046">,

де <img border=«0» width=«27» height=«23» src=«ref-2_1584575621-114.coolpic» v:shapes="_x0000_i1047"> – кількість новостворених підприємств на території регіону; <img border=«0» width=«27» height=«24» src=«ref-2_1584575735-114.coolpic» v:shapes="_x0000_i1048"> – кількість ліквідованих підприємств на території регіону

5. Наука і освіта

Для визначення ефективності регіональної конкурентоспроможності науки і освіти (<img border=«0» width=«31» height=«24» src=«ref-2_1584575849-133.coolpic» v:shapes="_x0000_i1049">) можна використовувати показники обсягів виконаних і впроваджених у практику наукових і науково-технічних робіт

<img border=«0» width=«195» height=«43» src=«ref-2_1584575982-656.coolpic» v:shapes="_x0000_i1050">,

де <img border=«0» width=«33» height=«24» src=«ref-2_1584576638-128.coolpic» v:shapes="_x0000_i1051"> – обсяги виконаних наукових і науково-технічних робіт; <img border=«0» width=«34» height=«24» src=«ref-2_1584576766-128.coolpic» v:shapes="_x0000_i1052"> – обсяги впровадження в практику наукових і науково-технічних робіт

6. Інформація

Для визначення ефективності конкурентоспроможності регіонів за елементом “інформація” (<img border=«0» width=«23» height=«24» src=«ref-2_1584576894-114.coolpic» v:shapes="_x0000_i1053">) можна використовувати показники вантажообігу транспорту (автомобільного і залізничного)

<img border=«0» width=«140» height=«30» src=«ref-2_1584577008-411.coolpic» v:shapes="_x0000_i1054">,

де <img border=«0» width=«36» height=«28» src=«ref-2_1584577419-126.coolpic» v:shapes="_x0000_i1055"> – вантажообіг транспорту (автомобільного чи залізничного) у регіоні; <img border=«0» width=«34» height=«27» src=«ref-2_1584577545-122.coolpic» v:shapes="_x0000_i1056"> – вантажообіг транспорту (автомобільного чи залізничного) у країні

7. Інтегральні

(зведені)

показники

Для визначення ефективності регіональної конкурентоспроможності (як інтегральний показник <img border=«0» width=«27» height=«24» src=«ref-2_1584577667-122.coolpic» v:shapes="_x0000_i1057">) можна використовувати виробництво і споживання валової доданої вартості в регіоні



<img border=«0» width=«199» height=«33» src=«ref-2_1584577789-547.coolpic» v:shapes="_x0000_i1058">





Для конкретних показників ефективності конкурентоспроможності регіонів можна враховувати різні кількісні та якісні характеристики продуктивних сил, що змінюються за визначений період часу. При цьому як критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності можна використовувати співвідношення між окремими параметрами зміни регіональної економічної системи: валовою доданою вартістю, регіональним валовим продуктом, продуктивністю суспільної праці, ресурсною забезпеченістю (регіону чи населення).    продолжение
--PAGE_BREAK--