Реферат: Кошти місцевих бюджетів

Східноєвропейськийуніверситет

економікита менеджменту

Реферат

натему:«Сутність, функції, склад і динаміка видатків та пріоритети увитрачанні коштів місцевих бюджетів.

Особливостісучасної практики створення цільових фондів органів місцевого самоврядування вУкраїні»

2008-2009

План

1. Сутність, функції та роль місцевихфінансів.

2. Склад і динаміка видатків тапріоритети у витрачанні коштів місцевих бюджетів.

3. Особливості сучасної практикистворення цільових фондів органів місцевого самоврядування в Україні.

4. Список використаної літератури.

1.Сутність, функціїта роль місцевих фінансів

Зміст місцевих фінансів як системи економічних відносин,пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів,необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладе­них на нихзавдань, детальніше виявляється у функціях, які вони ви­конують.

Оскільки місцеві фінанси не можна розглядати відокремлено відфінансів загалом, а місцеві фінанси — це складова фінансової системи.

Місцевіфінанси виконують такі функції: розподільчу, контрольну та стимулюючу.

Розподільча функція місцевих фінансівпроявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів,цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходитьскладний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для вико­нанняпокладених на місцеве самоврядування функцій і завдань. Кош­ти, якіакумулюються в місцевих бюджетах і цільових фондах, розпо­діляються івикористовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб. Крім того, черезсистему міжбюджетних відносин фінансові ре­сурси, акумульовані на обласному ірайонному рівні, перерозподіля­ються між окремимиадміністративно-територіальними одиницями з метою забезпечення фінансовоговирівнювання.

Контрольна функція місцевих фінансівреалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядування прискладанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а такожвиконанні міс­цевих бюджетів й складанні звіту про їх виконання. Сфераконтрольної функції не обмежується місцевими бюджетами, а включає інші фондигрошових коштів та загалом усі фінансові ресурси, які знаходяться в роз­порядженніорганів місцевого самоврядування. Контрольна функція міс­цевих фінансівспрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілуфінансових ресурсів, їх цільове й економне ви­користання.

Стимулююча функція місцевих фінансів полягаєу створенні таких умов, за яких органи місцевого самоврядування будутьбезпосередньо зацікавленими у збільшенні обсягів доходів бюджетів, додатковомузалученні надходжень як загальнодержавних, так і місцевих податків і

зборів, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективномувикористанні фінансових ресурсів, які надходять у їх розпорядження. Реаль­нимвтіленням стимулюючої функції є чинний порядок формування влас­них доходівмісцевих бюджетів, заохочення перевиконання запланова­них показників надходженьзагальнодержавних податків і зборів, само­стійність у використанні додатковозалучених коштів та ін.

Місцеві фінанси відіграють надзвичайно велику і багатопланову рольв економічній системі кожної держави, де визнається і діє ефективне уфінансовому плані місцеве самоврядування.

Місцеві фінанси в економічній системі держави впливають:

—на соціально-економічнийрозвиток країни;

—фінансову безпекудержави;

—фінансову стабільністьрозвитку економіки;

—добробут населення;

—розвиток демократії всуспільстві

Використовуються як інструмент:

—перерозподілу валовоговнутрішнього продукту;

—державного регулюваннярозвитку територій;

—економічної, в тому числіфінансової, політики;

—державної регіональноїполітики

Місцеві фінанси в економічній системі держави визначають:

—обсяг і якість наданнялокальних суспільних послуг населенню;

—стан і розвиток місцевогогосподарства;

—фінансову базу місцевогосамоврядування;

—надання конституційних гарантійнаселенню;

—стан фінансовоговирівнювання

Протягом останніх років близько 10 % вартості валового внутріш­ньогопродукту України перерозподіляється через систему місцевих фі­нансів;закономірно, що основна частина цих коштів акумулюється у місцевих бюджетах.Зосередження достатньо значних грошових засобів у місцевих бюджетах відповідаєновим більш широким і складним за­вданням, які постають перед органамимісцевого самоврядування на су­часному етапі розвитку України. Кошти, якінадходять до місцевих бю­джетів, використовуються на утримання установсоціально-культурної сфери, підприємств житлово-комунального господарства,спрямовують­ся на виплати допомог із соціального захисту і соціальногозабезпечен­ня.

Місцеві фінанси відіграють важливу роль у забезпеченні фінансовоїбезпеки держави, що є однією з найважливіших складових економічної безпекикраїни.

Центральним інститутом системи місцевих фінансів є місцеві бю­джети,до складу яких належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районнібюджети, бюджети районів у містах та бюджети місце­вого самоврядування (бюджетитериторіальних громад міст, селищ, сіл та їх об'єднань). За рахунок коштівмісцевих бюджетів здійснюється пере­важна частина державних видатків нажитлово-комунальне господар­ство, охорону здоров'я, освіту, фізичну культуру іспорт, культуру, мис­тецтво та засоби масової інформації, соціальний захист ісоціальне забез­печення населення, транспорт, дорожнє господарство, зв'язок таінфор­матику.

Майже 3/4 усіх коштів місцевих бюджетів спрямовуєтьсяна соціаль­ні цілі, а саме: соціальний захист і соціальне забезпеченнянаселення, утримання закладів і об'єктів, які належать до соціально-культурноїсфери.

Місцевим бюджетам відведена важлива роль у вирішенні екологіч­нихпроблем.

Через місцеві бюджети реалізуються загальнодержавні програми,пов'язані з розвитком галузей народного господарства, в першу чергу, сільськогогосподарства, здійснюється підтримка вітчизняних виробни­ків, фінансуютьсяпрограми з підвищення життєвого рівня населення, створення нових робочих місць,реабілітації та працевлаштування ін­валідів, виплачуються допомогиреабілітованим, незаконно депортова­ним особам, біженцям; фінансуєтьсяпроведення превентивних, оздоров­чих, спортивних, культурних заходів.

Місцеві бюджети стали головним інструментом реалізації регіональ­ноїекономічної політики, основними завданнями якої є: децентраліза­ція влади іделегування додаткових функцій з управління економічним розвитком органаммісцевого самоврядування, ліквідація значних дис­пропорцій і підвищення рівнівсоціально-економічного розвитку регіо­нів, забезпечення державних соціальнихстандартів та гарантій соціаль­ного захисту населення, незалежно відекономічних можливостей тери­торій та ін.

Місцеві бюджети сприяють досягненню пропорційності у розвиткурегіонів, є одним з інструментів міжтериторіального перерозподілу виробленоговалового внутрішнього продукту і здійснення фінансового вирівнювання. Напрактиці ця функція місцевих бюджетів реалізується шляхом надання бюджетнихтрансфертів (дотацій та субвенцій) з дер­жавного бюджету України. У процесібюджетного регулювання здійс­нюється вирівнювання бюджетної забезпеченостітериторій і поступове усунення відмінностей. В останні роки відбуваєтьсязбільшення абсолют­них величин бюджетних трансфертів, зокрема дотаційвирівнювання та цільових субвенцій.

Таким чином місцеві фінанси як цілісна і складна система економіч­нихвідносин набувають важливої ролі в реформуванні вітчизняної еко­номіки,створенні основ ринкового господарювання, формуванні демо­кратичної соціальноорієнтованої держави. Сучасні зміни у сфері місце­вих фінансів спрямовані на їхподальшу розбудову і вдосконалення з ме­тою досягнення таких цілей:

—стабілізації економічноїсистеми;

—адаптації суб'єктівгосподарювання, зокрема малих і середніх підприємств, до ринкових перетворень;

—формуванняінвестиційно-інноваційної моделі суспільного розвитку;

—забезпечення фінансовоїнезалежності органів місцевого самовря­дування;

—формування самодостатніхтериторіальних утворень;

—реалізації завданьдержавної регіональної політики;

—стимулюванняпідприємницької діяльності та інвестиційної активності;

—вирішення соціальних,демографічних, екологічних, національних та інших проблем регіонів.

2.Склад і динамікавидатків та пріоритети у витрачанні коштів місцевих бюджетів

Склад, структура і динаміка бюджетних видатків відобра­жаєдержавні, регіональні та місцеві пріоритети соціально-економічно­го розвитку.Бюджетні видатки дають змогу розкрити і дослідити еко­номічну сутність місцевихбюджетів, фінансову базу органів місцевого самоврядування, які мають вирішуватизавдання місцевого значення — забезпечувати населення державними послугами,сприяти всебічному і гармонійному розвитку територій.

До перших законодавчих актів, що визначили засади та напрямивикористання коштів місцевих бюджетів, належать закони «Про бюджет­нусистему Української РСР» від 5 грудня 1990 р., «Про місцеві Радинародних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 7 грудня1990 р., «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і ре­гіональнесамоврядування» від 26 березня 1992 р.

Визначення конкретних напрямів витрачання коштів місцевих бюджетівбуло здійснено в Законі України «Про бюджетну систему Украї­ни» (1995р.). Цим документом були встановлені основні засади розподі­лу видатків міждержавним та місцевими бюджетами, передбачена можливість створення резервнихфондів уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських(міст Києва та Севастопо­ля і міст обласного підпорядкування), районних рад.Такі фонди мо­жуть утворюватися в республіканському бюджеті Автономної Республі­киКрим, обласних, міських (міст Києва та Севастополя і міст республі­канськогопідпорядкування) і районних бюджетах в обсязі до 1 % від видатків кожногобюджету. Резервні фонди призначені для фінансуван­ня невідкладних заходів, якіне могли бути передбачені під час затвер­дження бюджетів.

Законодавством, яке регламентує місцеве самоврядування в Україні,встановлено, що сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їхвиконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевихбюджетів, визначають напрями їх використання.

Усі видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні видатки івидатки розвитку. Вперше такий поділ був встановлений у Законі Украї­ни«Про бюджетну систему України», пізніше — в Законі «Про місцевесамоврядування в Україні» він був збережений і поширений на дохіднучастину місцевих бюджетів.

Поточні видатки — витрати бюджетів на фінансування мережіпідприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетногороку, а також на фінансування заходів щодо соціаль­ного захисту населення таінших заходів, що не належать до ви­датків розвитку.

Видатки розвитку — витрати бюджетів на фінансування ін­вестиційноїта інноваційної діяльності, таких як фінансування ка­пітальних вкладеньвиробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудовинародного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширенимвідтворенням.

За Бюджетним кодексом України до видатків бюджетів належать ви­датки:

—для забезпеченняконституційного ладу держави, державної ціліс­ності та суверенітету,незалежного судочинства, а також інші, які не мо­жуть бути передані навиконання Автономній Республіці Крим та міс­цевому самоврядуванню. Такі видаткиздійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України;

—які визначаютьсяфункціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній РеспубліціКрим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їхвиконання на основі прин­ципу субсидіарності. Такі видатки здійснюються зарахунок коштів міс­цевих бюджетів, у тому числі за рахунок трансфертів здержавного бю­джету України;

—на реалізацію прав таобов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які маютьмісцевий характер. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів місцевихбюджетів, у тому числі за ра­хунок трансфертів з державного бюджету України.

Критерії розмежування видів видатків міжмісцевими бюджетами встановлені у Бюджетному кодексі України залежно відповноти надан­ня тієї чи іншої послуги та наближення її до безпосередньогоспоживача.

Перша група — видатки на фінансування бюджетних установ тазаходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних по­слуг,гарантованих державою, і які максимально наближені до спожива­чів. Здійснюютьсяз бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Друга група — видатки на фінансування бюджетних установ тазаходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гаранто­ванихзаконодавством для всіх громадян України. Здійснюються з бю­джетів містреспубліканського Автономної Республіки Крим та міст об­ласного значення, атакож районних бюджетів.

Третя група — видатки на фінансування бюджетних установ тазахо­дів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окре­михкатегорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких іс­нує в усіхрегіонах України. Здійснюються з бюджету Автономної Рес­публіки Крим таобласних бюджетів.

Відповідно до нового механізму організації міжбюджетних відносин,видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

1)видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетнихтрансфертів;

2)видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджет­нихтрансфертів.

Перша група видатків відповідає повноваженням, які органи держав­ноївлади делегують органам місцевого самоврядування, а друга — влас­нимповноваженням місцевого самоврядування.

Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обся­гуміжбюджетних трансфертів, уніфіковані й розмежовані між такими групами місцевихбюджетів:

—бюджети сіл, селищ, містрайонного значення та їх об'єднань;

—районні бюджети, бюджетиміст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення;

—бюджет АвтономноїРеспубліки Крим та обласні бюджети. До видатків другої групи належать видатки:

—на місцеву пожежнуохорону;

—позашкільну освіту;

—соціальний захист тасоціальне забезпечення (програми місцевого значення для дітей, молоді, жінок,сім'ї; місцеві програми соціального за­хисту окремих категорій населення);

—місцеві програми розвиткужитлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

—культурно-мистецькіпрограми місцевого значення;

—програми підтримкикінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

—місцеві програми зрозвитку фізичної культури і спорту;

—типове проектування,реставрацію та охорону пам'яток архітекту­ри місцевого значення;

—транспорт, дорожнєгосподарство (регулювання цін на послуги метрополітену; експлуатація дорожньоїсистеми місцевого значення; будівництво, реконструкцію та утримання дорігмісцевого значення);

—заходи з організаціїрятування на водах;

—обслуговування боргуорганів місцевого самоврядування;

—програми природоохороннихзаходів місцевого значення;

—управління комунальниммайном;

—регулювання земельнихвідносин;

—інші програми,затверджені місцевою радою.

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомо­гоюгрупування видатків бюджетів, яке може здійснюватися за різними ознаками. Убюджетній практиці виділяють: функціональну, економіч­ну, відомчу та програмнукласифікацію бюджетних видатків.

Загалом структура видаткової частини місцевих бюджетів України заостанні роки є досить стабільною. Частка коштів, які витрачалися з місцевихбюджетів на утримання освітніх, медичних та інших закладів соціально-культурноїсфери, залишалася практично незмінною, зменшилися лише видатки на забезпеченнягромадського по­рядку, безпеки та судової влади, соціальний захист та соціальнезабез­печення населення.

Не менш важливим напрямом витрачання коштів місцевих бюджетів євидатки, пов'язані з економічною діяльністю місцевої влади: економіч­на,торговельна та трудова діяльність; сільське господарство, лісове господарствота мисливство, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; іншапромисловість та будівництво; транспорт; зв'язок, телекомунікації таінформатика тощо. Незважаючи на високі темпи росту, абсолютні обсяги видатківна роз­виток економіки є недостатніми для нормального функціонування ко­мунального,житлового, побутового господарств, які входять до складу місцевогогосподарства. Потребує ремонту, а отже, значних капітало­вкладень, великачастина житлового фонду, автошляхів, каналізацій­них і очисних споруд.

У перспективі, разом із покращанням економічного становища,обов'язково постане питання про заміну самої природи бюджетного фінансування.Держава як замовник послуг бюджетних установ має від­повідно їх оплачувати зтим розрахунком, щоб не тільки відшкодовува­ти понесені видатки, але й даватиможливість оновлювати матеріально-технічну базу, заохочувати працівників,вирішувати соціальні пробле­ми колективу. Відповідно до цього мають визначатисятарифи на послу­ги установ соціально-культурної сфери.

Питання цільового та економного витрачання бюджетних коштів по­стійноперебуває в центрі уваги уряду України. Не випадково, що за ос­танні роки булоприйнято низку заходів, спрямованих на економію бюджетних коштів та підвищенняефективності їх використання.

Посиленню контролю за використанням бюджетних коштів сприялоприйняття Бюджетного кодексу України, який би окреслював повнова­ження органівдержавної влади щодо контролю за дотриманням бюджет­ного законодавства,визначав відповідальність розпорядників та одер­жувачів бюджетних коштів завчинені ними бюджетні правопорушен­ня, у тому числі і за нецільове використаннябюджетних коштів. У Кодек­сі зазначено, що особи, винні у порушенні бюджетногозаконодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальнувід­повідальності згідно з чинним законодавством.

3. Особливості сучасної практики створення цільових фондів органівмісцевого самоврядування в Україні

Протягом останніх років лише 1,5 % сукупних доходів місцевих бю­джетівУкраїни формується за рахунок відрахувань до цільових фондів. До їх складуналежать:

—фонди охоронинавколишнього природного середовища;

—інші цільові фондимісцевих рад;

—цільові фонди, утвореніВерховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування імісцевими органами вико­навчої влади.

З 1998 р. до місцевих бюджетів надходить частина зборів за забруд­неннянавколишнього природного середовища. Цей збір є екологічним податком, вінсправляється за викиди в атмосферне повітря забрудню­ючих речовин стаціонарнимита пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньоу водні об'єкти; розміщен­ня відходів.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовищарозподіляються так:

—20 % — до місцевих фондівохорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських,селищних, міських бюджетів;

—50 % — до місцевих фондівохорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджетуАвтономної Республіки Крим, обласних бюджетів;

—30 % — до Державногофонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складідержавного бюджету України.

Якщо розглянути надходження цільових фондів, утворених у складіокремих видів місцевих бюджетів, то слід звернути увагу на їх фіскаль­ну роль уформуванні обласних бюджетів та бюджету Автономної Рес­публіки Крим. У 2007 р.частка цих фондів у сукупних доходах відпо­відних бюджетів становила 3,89 %,водночас для районних бюджетів цей показник був лише 0,2 %.

Досить значні відмінності щодо формування цільових фондів у скла­дімісцевих бюджетів є в регіональному аспекті ). Якщо загалом частка цільовихфондів у доходах місцевих бюджетів України у 2007 р. становила 1,52 %, то вбюджеті м. Києва — 5,53 %. У 18 областях цей по­казник був меншим, ніж 1 %, утому числі в Тернопільській області — 0,12 %, Закарпатській — 0,15 %,Житомирській і Рівненській областях — 0,18%. Отже, органи місцевогосамоврядування мають різні можли­вості для формування власних фінансовихресурсів, зокрема для залучен­ня альтернативних джерел доходів.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовищапризначений для забезпечення цільового фінансування природоохорон­них таресурсозбережних заходів, пов'язаних із охороною довкілля, спря­мованих назапобігання, зменшення та усунення забруднення навко­лишнього природногосередовища. Але, за результатами контрольної ро­боти Рахункової палати України,виявлено, що протягом 2005—2007 рр. головна мета функціонування фонду не буладосягнута. Основними не­доліками у використанні коштів фонду в зазначенийперіод були:

• Використання коштів з порушеннями чинного законодавства (близь­ко60%), спрямування їх на заходи, які не мають безпосереднього впливу на довкілля(1/3 коштів).

• Неефективне використання коштів, призначених на фінансуваннянаукових досліджень і впровадження механізму забезпечення охорони природнихресурсів унаслідок того, що немає єдиної державної науко­во-технічної політикиу сфері охорони довкілля.

•        Недовикористання наявних коштів (25 % — у 2005 р., 20 % —у 2007 р.) і їх повернення до бюджету.

За висновками Рахункової палати ці недоліки є наслідком того, що україні немає механізму здійснення державної політики у сфері охоронинавколишнього природного середовища, що потребує особливої уваги уряду до такихпроблем.

Загалом механізм формування і використання цільових фондів ор­ганівмісцевого самоврядування за роки їх існування, як свідчать чис­ленні перевіркиорганів фінансового контролю, виявився недостатньо прозорим. Найпоширенішиминедоліками сучасної практики позабю­джетних фондів місцевого самоврядування є:

• Порушення під час формування фондів. Наприклад, у рішеннях простворення фондів окремі органи місцевого самоврядування та виконав­чої владивизначають джерелами їх наповнення платежі, які відповідно до законодавствамають зараховуватися до загального фонду бюджету або залишатися в розпорядженнібюджетних установ як власні надхо­дження (штрафи, плата за оренду майновихкомплексів, збори за надан­ня дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, плата зареєстрацію суб'єк­та підприємницької діяльності тощо).

• Застосування примусу щодо підприємницьких структур під часформування фондів. Наприклад, у вигляді відрахування частини при­буткусуб'єктів господарювання або частини вартості об'єкта будівни­цтва.

• Використання коштів цільових фондів органів місцевого самовря­дуванняне за цільовим призначенням, переважно на преміальні випла­ти, відшкодуваннявартості санаторно-курортного лікування для пра­цівників органів влади тауправління, ремонт адміністративних при­міщень тощо.

• Залучення до цільових фондів благодійних надходжень та їх вико­ристаннядержавними адміністраціями на власне утримання та утри­мання органів влади, якіфінансуються з державного бюджету.

• Застосування тиску на суб'єкти господарювання стосовно «добро­вільного»перерахування благодійної допомоги на спеціальні рахунки органів виконавчоївлади та місцевого самоврядування з подальшим на­данням пільг на сплатуподатків та інших платежів до бюджету.

Списоквикористаної літератури

1. Місцевіфінанси Підручник/ За ред. О.П. Кириленко. — К.: М65 Знання, 2008.— 677 с.

2. Державні фінанси в розвинених та перехіднихкраїнах / Пер. З англ. — К.: К.І.С., 2007. —400 с.

3. Бюджетнийкодекс України. Закон України від 21.06.2001

4. Всесвітня декларація про місцевесамоврядування // Місцеве самоврядування. — 1997. — №1—2. — С. 95—97.

5. ЗаконУкраїни «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР // ВідомостіВерховної Ради України. — 1997. — №24. — С. 379—429.

6. Бюджетна система: Навч. посіб. / Керів. авт.кол. і наук. ред. проф. Л.О. Омелянович. — X.: ВД "ІНЖЕК", 2004.— 256 с.

7. ВасиликО.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підруч­ник. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 544 с

8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підруч­ник. — К.: Центр навч. л-ри, 2003. — 608 с.

9. Дем'янишин В.Г. Бюджетне планування та йогоособливості в умовах демократичнихперетворень // Світ фінансів. — 2004. — № 1. — С. 62—71.

10. Державні фінанси в транзитивній економіці:Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.Я. Новосад та ін.; Зазаг. ред. М.І. Карліна — К.: Кондор,2003.— 220 с.

11. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов,В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг.ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

12. Бюджетний процес і міжбюджетні відносини нарівні місцевих бюджетів району: Навч. посіб. / СІ. Мельник,В. Серск, С.Б. Ільїних та ін. — К.:Міленіум, 2003. — 266 с.