Реферат: Факторинг і форфейтинг як нетрадиційні форми експортного фінансування

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯФЕДЬКОВИЧА

Економічнийфакультет

Кафедра економікипідприємства

Реферат

Факторинг іфорфейтинг як нетрадиційні форми експортного фінансування

Виконав: студент 431групи

Матейчук Дмитро

Чернівці – 2009

Зміст

Вступ

1. Факторинг: суть, види та механізм здійснення

2. Форфейтинг – одна із форм експортного фінансування

3. Переваги та недоліки факторингу та форфейтингу. Перспективи їхрозвитку

Висновок

Список використаноїлітератури

Вступ

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств.

На сучасному етапі розвитку нашої держави все більшого значення набуває використання таких видів кредитування, як факторинг, форфейтинг, лізинг, кредитування на основі документарного акредитива тощо.

Для захисту інтересів експортерів в умовах загострення конкуренції на світових ринках створено нові форми фінансування міжнародних торговельних операцій. До їх числа можна віднести факторинг та форфейтинг.

Усвітовій банківській практиці широко застосовується факторинг, як самостійна формакороткострокового кредитування зовнішньої торгівлі. Операція факторинг (відангл… factor – агент, посередник) пов’язана з переуступкою експортеромфакторинговій організації неоплачених імпортером платіжних вимог завідвантажені товари та надані послуги, і відповідно права отримання за нимиплатежу. Інакше кажучи, фактор купує платіжні вимоги експортера, а потім самотримує за ними платіж від імпортера. Крім факторингу ще однією з формекспортного фінансування є форфейтинг. Форфейтинг – це купівля боргу,вираженого в оборотному документі, у кредитора на безобіговій основі.

1.Факторинг: суть, види та механізм здійснення

При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одназ альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Вінвикористовується переважно середніми торговельними підприємствами тавиробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортнийфакторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних операцій зтривалою відстрочкою платежу.

Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодовимоги торговельних боргів. Експортний факторинг вигідно використовувати заумови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю наумовах відкритого рахунку.

Факторинг — різновидність посередницьких операцій, що проводятьсябанком і спеціальними компаніями, яка представляє собою купівлю грошових вимогекспортера до імпортера і їх інкасацію.

За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70% до90% від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10-30% від номінальної вартостірахунків-фактур після вирахування % за кредит і комісії за послугизараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірмастрахується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує своїзобов’язання у строк, то факторингова компанія розблокує рахунок і повертаєостачу клієнту-експортеру.

Види факторингу:

· Прихований

· Відкритий

За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовуєвідкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимогекспортером. У випадку використання прихованого факторингу покупець неінформується про продаж зобов’язань фактор-фірми, не повідомляється такожнікому із контрагентів експортера про кредитування його продаж факторноюкомпанією.

Факторингові операції існують двох типів – з правом регресу і без.Якщо договір про факторингове обслуговування укладається з правом регресу, банкмає право зворотної вимоги до клієнта (продавця) про відшкодування сплаченоїсуми. Якщо без права регресу, то банк такого права не має.

Вартість факторингу включає:

· % за користування кредитом(вище ринкової ставки по кредитам відповідного терміну на 2-3 %-вих пунктів;

· плати за обслуговування(бухгалтерія, інкасування боргу і інші послуги): вилучається як % віл сумирахунка-фактури, як правило, у межах 0,3-5% від суми переуступлених рахунків;

· при безоборотному факторингу– спеціальної надбавки за ризик у розмірі 0,2-0,5% від суми кредитування.

Механізм здійснення факторингових операцій передбачає такі дії:

· придбання факторинговоюкомпанією (фактор-фірмою) платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів наумовах негайної оплати клієнту 80 — 90% вартості від фактурованих поставок;

· оплату в строго визначенийтермін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних та відсотків закредит, незалежно від надходження виручки від покупців. Платіж, який надходитьпотім від покупця, повністю зараховується на рахунок фактор-компанії.

Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що при роботі зекспортером факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговоюкомпанією країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу,вона виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземної факторингової компанії.Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Йогопереваги зумовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів,боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедуривизначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасуваннябонових вимог та інше.

2. Форфейтинг – одна із форм експортного фінансування

Форфейтинг— кредитуванняекспортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань. По суті,міжнародні кредити, які надаються у валюті, де форма трансформації комерційногокредиту у банківський, внаслідок якої експортер отримує ряд переваг. Насампередприскорюється одержання ним коштів за товар, що експортовано, а значить і обігусього капіталу. Експортер звільняється від ризику неплатежу та валютногоризику, а також ризику, пов'язаного з коливанням ставок відсотка. Спрощуєтьсябаланс підприємства за рахунок часткового звільнення від дебіторськоїзаборгованості. Форфейтинг — це одна із нових форм кредитування зовнішньоїторгівлі. Її поява зумовлена швидким зростанням експорту дорогого устаткуванняз тривалим терміном виробництва, посиленням конкурентної боротьби на світовихринках та зростанням ролі кредиту у розвитку світової торгівлі. Якщо факторингвикористовується для кредитування короткострокової заборгованості усерединікраїни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, тофорфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичайсередньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають утому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі врезультаті продажу вимог.

Форфейтування з’явилося у відповідь на постійно зростаючий попитна міжнародні кредити, який не задовольнявся. На початку 60-х років, коли почавформуватися механізм форфейтингу, ринок продавців товарів виробничогопризначення поступово перетворювався на ринок покупців цих товарів. Значнийрозвиток міжнародної торгівлі супроводжувався посиленням тенденції зростаннявимог імпортерів подовжити термін традиційного 90 — 180-денного кредиту.Відродження торговельних відносин між країнами Західної та Східної Європи тазростаюча значущість у світовій торгівлі країн Азії, Африки та ЛатинськоїАмерики створили багато фінансових перешкод для західних експортерів.Виникнення цих нових ринків припало на час, коли обтяжуючі інвестиційнізобов'язання фірм, що експортують, перешкоджали фінансуванню нимисередньострокових кредитів постачальника за рахунок власних коштів. Банки, щоіснували тоді, були не в змозі запропонувати послуги, яких потребувалиекспортери.

Швейцарія, яка традиційно виступала значним банківським центром тамала багаторічний досвід у фінансуванні міжнародної торгівлі, стала одним зперших центрів та ринків форфейтування.

Вартість форфейтингу складається з:

· прибутку форфейтера;

· вартості наданих грошовихкоштів;

· покриття від комерційногоризику;

· покриття від політичногоризику;

· покриття від валютногоризику;

· покриття процентного ризику.

Форфейтинг — купівля середньострокових векселів, інших боргових іплатіжних документів, що виникають із товарних поставок, спеціальним кредитнимінститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу наекспортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Найбільшогорозвитку форфейтинг набув у країнах, де державне кредитування експорту єнедостатньо розвинутим.

Насьогодні одним з основних центрів здійснення форфейтингових угод є Лондон,оскільки експорт багатьох європейських країн вже давно фінансуєтьсялондонськими банками. Значна частина форфейтингового бізнесу сконцентрованатакож у Німеччині.

Механізмфорфейтингу використовується у двох основних видах угод:

· у фінансових угодах – з метою швидкої реалізації довгостроковихфінансових зобов'язань;

· в експортних угодах – для сприяння надходженню коштів експортеру,що надав кредит імпортеру.

Такимчином, цей метод дозволяє експортерам уникнути валютного ризику, що можевиникнути внаслідок курсових коливань на протязі періоду між укладеннямзовнішньоторговельної угоди та фактичним платежем за нею.

Основнимиоборотними документами, що використовуються як форфейтингові інструменти, євекселі.

Суб`єктамифорфейтингової операції є:

- експортер (продавець);

- імпортер (покупець);

- форфейтер (банк);

- гарант.

Метоюфорфейтингової угоди є:

- для покупця – придбання товару в кредит, крім ціни товару вінсплачує відсотки за кредит;

- для продавця – одержання при врахуванні векселів суми, що дорівнюєціні товару;

- для банку – одержання доходу у виді дисконту при врахуванні партіївекселів.

Термінидії форфейтингової угоди від 180 днів до 5 років. Сьогодні форфетуються суми,розмір яких значно нижчий, ніж необхідний раніше 100000 євро. Угоди зфорфейтингу здійснюються головним чином у євро, швейцарських франках абодоларах США.

3.Переваги та недоліки факторингу та форфейтингу. Перспективи їх розвитку

Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягуторговельних угод, використання додаткового джерела фінансування та економіяуправлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використанняфакторингу при торгівлі за відкритимрахунком.

Позитивнимимоментами при використанні факторингу є:

/>

Поряд з позитивними моментами використання факторингу йогорозвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:

· експортери можуть надавати перевагу традиційним методамфінансування;

· може існувати думка, що використання факторингу є свідченнямнестабільного фінансового стану;

· в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірмичи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.

Основна цінність факторингу полягає в його комплексності. Це непросто фінансування певних витрат, а саме сукупність рівноцінних дляпідприємства фінансово-посередницьких послуг. Зазвичай факторинговеобслуговування передбачає:

З переваг, що отримує внаслідок використання факторингу клієнтбанку, випливають і вигоди для його контрагентів (покупців) – вони дістаютьможливість співпрацювати з продавцем на умовах товарного кредиту, збільшуючитаким чином обсяги закупок без залучення додаткового капіталу.

Сьогодні в Україні попит на факторинг та пропозиція ще не сталимасштабними, хоч і постійно збільшуються.

За данимиДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг загальний обсяг послугфакторингу, наданий фінансовими компаніями, за підсумками січня – вересня2006року проти цілого 2005року виріс в 1,5 рази — до 654 млн. грн., а зафакторинговими операціями в іноземній валюті — більше ніж на 50%.

Позитивними рисами форфейтингу є:

/>

Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартістьоперації та складність знайти форфейтера

Головні відмінності форфейтинга від факторингу:

1).неможливість регресу відносно експортера, тобто експортерповністю звільняється від ризику неплатежу;

2).форфейтинг здійснюється лише за сприяння банка і спеціальногофінансового інституту (форфейтера);

3).продається лише одна вимога;

4).вимоги повинні носити середньо- і довгостроковий характер;

5).форфейтер бере на себе також політичні ризики;

6).сплата повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайнозаморожується 10%);

7).необхідність наявності банківських гарантій імпортеру.

Упрактиці діяльності вітчизняних підприємств-експортерів і банків форфейтингтільки починає запроваджуватися, а тому деякі питання правового забезпечення щенедостатньо врегульовані. Зокрема, специфікою форфейтингу є неоднозначний йогохарактер. Це – кредитно-вексельна угода, пов’язана з розрахунками в іноземнійвалюті, а тому необхідне одночасне дослідження правових аспектів як кредитнихвідносин, так і вексельного обігу та валютного регулювання.

Сучасністьхарактеризується наявністю передумов щодо розвитку ринку факторингових тафорфейтингових послуг в Україні, але подальший розвиток потребує спеціальноїзаконодавчої бази, яка б відповідала міжнародній практиці.

Висновок

Отже,форфейтинг і факторинг є 2 основними видами нетрадиційних форм експортногофінансування, які останнім часом здобули і здобуватимуть широкого використанняв умовах сучасної фінансової діяльності.

Даніінструменти вже здобули широкого використання в багатьох країнах світу і маютьперспективи розвитку в економіці України. Однак для цього необхідновдосконалити законодавчу базу, шляхом прийняття відповідних нормативних актівта створення необхідних інструментів регулювання даної діяльності.

Списоквикористаної літератури

1. Арчакова, О. Деякі особливості національного регулювання валютногоризику / О. Арчакова // Финансовые риски. — 2007. — N 2. — 67-73с.

2. Банковское дело: учебник / Финансовая академия при правительствеРФ; ред. О.И. Лаврушин. — Изд. 4-е, стер. — М.: КНОРУС, 2006. — 768с.

3. Бездітко, Ю.М. Валютне регулювання: навчальний посібник / Ю.М.Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272с.

4. Валютне регулювання: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О.О.Мануйленко, Г.А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272с.

5. Віднійчук-Вірван, Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції:навчальний посібник / Л.А. Віднійчук-Вірван. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 214с.

6. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків: навчальний посібник /А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І. В. Сало. — Суми: ВТД «Університетськакнига», 2007. — 523с.

7. Михайлів, З.В. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини тавалютні операції: навчальний посібник / З.В. Михайлів, З.П. Гаталяк, Н.І.Горбаль; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівськаполітехніка». — Львів: Львівська політехніка, 2004. — 244с.

8. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: декрет /Україна. Кабінет Міністрів. — [Б. м.: б. и.], 1993. — Б. ц.

9. Резнікова, О.О. Удосконалення чинної системи валютного регулювання/ О.О. Резнікова // Фінанси України. — 2001. — N 7. — 16-22с.

10. Руденко, Л.В.Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції: підручник / Л.В. Руденко.- Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: ЦУЛ, 2007. — 632с.

11. Хомутенко, В.П.Фінанси зовнішньоекономічної діяльності: навчальний посібник / В.П. Хомутенко,В.В. Немченко, І.С. Луценко. — К.: ЦУЛ, 2009. — 474с.