Реферат: Фінансова підтримка інноваційної діяльності

Реферат

Фінансовапідтримка інноваційної діяльності

Зміст

1. Фінансова підтримкаінноваційної діяльності

2. Зарубіжний досвід фінансовоїпідтримки інноваційної діяльності

Список використаних джерел та літератури

1.Фінансовапідтримка інноваційної діяльності

Сьогодні Українастоїть перед необхідністю глибокого коригування економіки, мета якого – непросто економічне зростання, а набуття ним інноваційної природи як основистійкого економічного прогресу.

Вирішальнезначення у підвищенні економічної ефективності і технічної досконалостісуспільного виробництва відіграє взаємопов'язаний процес розвитку науки,техніки і технології [13, с. 9].

Суб'єктамінноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бутинадана фінансова підтримка шляхом:

1) повногобезвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетнихінноваційних проектів;

2) часткового (до50%) безвідсоткового кредитування інноваційних проектів за умови залучення дофінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту або іншихсуб'єктів інноваційної діяльності;

3) повної чичасткової компенсації відсотків, сплачених суб'єктами інноваційної діяльностікомерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитуванняінноваційних проектів;

4) наданнядержавних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетнихінноваційних проектів;

5) майновогострахування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до ЗаконуУкраїни «Про страхування». Джерелами фінансової підтримки інноваційноїдіяльності є: [13, с. 11].

а) коштиДержавного бюджету України

6) кошти місцевихбюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим;

в) власні коштиспеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитнихустанов;

г) власні чизапозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

д) кошти(інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

є) інші джерела,не заборонені законодавством України [13, с.12].

Впродовж строкучинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту і за умови, щовиконання проекту розпочато не пізніше як через вісімнадцять місяців від датийого державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяльностіздійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість заопераціями з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних звиконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, одержанийвід виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні підприємства,зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним тільки нафінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власнихнауково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Пільговеоподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльності умісячний строк повідомляє відповідний орган Державної податкової служби пропочаток реалізації інноваційного проекту і всі господарські операції, пов'язаніз виконанням інноваційного проекту, веде окремий бухгалтерський облік [12, с.140].

Кошти у розмірі50 відсотків податку на додану вартість і податку на прибуток, що залишаються урозпорядженні підприємства і не використані протягом строку пільговогооподаткування і дванадцяти місяців після нього, підлягають зарахуванню доДержавного бюджету України.

Інноваційніпідприємства сплачують земельний податок за ставкою у розмірі 50 відсотківчинної ставки оподаткування.

Серед факторів,які перешкоджають здійсненню інновацій, найвагомішими з них є, перш за все,економічні: нестача власних коштів, недостатня фінансова підтримка держави,великі витрати на нововведення, високий економічний ризик, недосконалістьзаконодавчої бази, тривалий термін окупності нововведень, відсутність коштів узамовників.

Управлінняінноваційною діяльністю в Україні здійснюється на таких рівнях:загальнодержавний, міжгалузевий і регіональний, галузевий та на рівняхпідприємств і організацій. Інноваційна діяльність має стати одним із важеліввиведення економіки України з кризової ситуації, адже – науковий потенціалдостатньо потужний.

Важливимпоказником, що об'єктивно характеризує рівень суспільних витрат нанауково-технічну інноваційну діяльність у загальному балансі національногогосподарства, є наукомісткість валового внутрішнього продукту й, зокрема,витрати на дослідження і розробки у відсотковому відношенні до ВВП. Для США,Японії та Німеччини цей показник закріпився на рівні 2,5-2,8 %, у Франції йВеликобританії – 2,2-2,4%, в Італії і Канаді – 1,3-1,5% [1].

Дані по Українісвідчать про значне відставання цього показника від більшості розвинених країн.У 2008 році обсяг фінансування науки становив 2611,7 млн. грн., або 1,18% ВВП.Обсяг фінансування інноваційних робіт за рахунок коштів державного бюджетузменшився майже на 40,0% і становив 63,4 млн. грн. (у 2009 р. – 93,0 млн.грн.). При цьому, його частка складала лише 1,4% проти 3,0% у 2003 р. Усього 42підприємства скористалися цими коштами (Таблиця 1) [1].

Таблиця 1. Розподілзагального обсягу фінансування інноваційної діяльності в Україні за джерелами [3].

2007 2008 2009 у % до загального обсягу у % до загального обсягу у % до загального обсягу Всього 100,0 100,0 100,0 у т.ч. за рахунок коштів власних 79,6 70,3 77,3 державного бюджету 0,4 3,0 1,4 вітчизняних інвесторів 2,8 3,7 0,2 іноземних інвесторів 7,6 4,2 2,5 кредитів 6,3 18,0 17,8 інших джерел 3,3 0,8 0,8

Статистичнийаналіз свідчить, що у 2009 році основним джерелом фінансування технологічнихінновацій були власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязіфінансування інноваційних робіт становила 77,3% [3].

Від вітчизнянихінвесторів на розвиток інноваційної діяльності кошти отримали 10 промисловихпідприємств України, від іноземних – 18 підприємств. Для розвитку інноваційноїдіяльності 81 підприємство використовувало кредити, проти 77 підприємств у 2008році.

На сьогоднірівень інноваційної активності залишається недостатній, що є наслідком слабкоїзорієнтованості інституційної, фінансової та банківської систем на підтримкупрогресивної моделі розвитку національної економіки. Не можна визнатизадовільним й участь суб'єктів малого підприємництва в інноваційному процесі.Майже відсутні посередницькі організації, які стикують попит і пропозицію наінновації, сприяють венчурному фінансуванню [3].

Зарубіжний досвідгосподарювання показує, що в країнах з розвинутими ринковими відносинамивенчурне підприємництво відіграє активну роль у задоволенні потреб основноїмаси населення в новій продукції, підвищенні науково-технічного рівнявиробництва, створює конкурентне середовище у сфері науки і науковогообслуговування. Розвиток венчурного бізнесу впливає на динамічність усьогогосподарського комплексу й сприяє оздоровленню економіки країни.

Зарубіжний досвідорганізації підприємницьких структур венчурного капіталу набуває особливоїактуальності й може розглядатися як реальний шлях подолання кризи внаціональній економіці, а також є дуже важливим для розвитку інвестиційногоринку і структурної перебудови економіки України. Венчурний капітал з йогорозподілом ризику може стати одним з ефективних методів залучення капіталу дляекономічного розвитку країни [7, с. 73].

В Україні такихвенчурних підприємств, які діють у високорозвинених країнах, немає. У нашійекономіці існують лише деякі форми діяльності, що наближаються за своїмхарактером до венчурних. До них можна віднести розробку та виробництво товаріві послуг для реалізації на світовому ринку, науково-технічну діяльність,пов'язану зі створенням принципово нових видів продуктів і послуг. Венчурніпідприємства при сприятливих умовах найвірогідніше виникнуть на базі малихпідприємств та кооперативів приватної і колективної форм власності.

В 2009 р.кількість малих підприємств (МП) галузі «Наука і наукове обслуговування»зростає. По областях України можна виокремити чотири класифікаційні групи:

¾ регіони звисоким ступенем розвитку МП приватної і колективної форм власності та великимнауковим потенціалом;

¾ регіони,в яких відбулося зростання кількості МП колективної і приватної форм власності;

¾ області,в яких відбулося зростання кількості МП тільки колективної форми власності;

¾ області,в яких знизились темпи зростання кількості таких підприємств [4].

Особливонеобхідно виділити Київський, Харківський, Донецький, Дніпропетровський і Львівськийрегіони, де зосереджено більше 50% наукового потенціалу України. Понад 20%загальної кількості наукових організацій розташовано в м. Києві, 14% – вХарківській, а в Донецькій, Дніпропетровській і Львівській областях – по 6%. Уцих областях є всі можливості для створення інноваційної інфраструктури, адже вних переважають наукомісткі і технічно складні галузі.

Підприємства, щобазуються на приватній і колективній формах власності, є найгнучкішимиструктурами, які без значних втрат адаптуються до зміни економічної ситуації вкраїні, використовуючи найсприятливіші умови функціонування. Цим пояснюютьсяпроцеси їх трансформації з однієї форми в іншу. Але здебільшого ця тенденціястосується тільки приватних і колективних малих підприємств. Закордонний досвідпоказує, що венчурні форми господарювання ефективно функціонують і розвиваютьсяпереважно на засадах приватної і колективної форм власності.

Слід зазначити,що розвиток венчурних підприємницьких структур не тільки вплине наконкурентоспроможність наших товаровиробників, а й забезпечить стабілізуючіфункції в цілому, що насамперед знизить безробіття в країні [13, с. 16].

Ефективнадіяльність венчурних підприємств неможлива без наявності сучасної досконалоїнауково-технічної інфраструктури. Згідно із Законом «Про основи державноїполітики у сфері науки та науково-технічної діяльності» завдання організації такоординації заходів щодо створення такої інфраструктури покладено на уряд.Основними елементами інноваційної інфраструктури повинні стати спеціалізованісамостійні організації та установи, першочерговими видами діяльності яких є:консалтинг, інжиніринг, посередницькі та інформаційні послуги, послугитехнопарків, аудиторські послуги, венчурне фінансування (інноваційні фонди,компанії, банки), патентні послуги, управління і координація тощо.

2.Зарубіжний досвід фінансової підтримки інноваційної діяльності

 

Передовимикраїнами застосовуються наступні прямі і опосередковані інструментистимулювання інвестиційної активності в сфері інновацій.

Пряма державнапідтримка концентрується на найбільш конкурентоспроможних технологіях світовогорівня, які мають високий ринковий потенціал, а також на тих, які необхідні длязабезпечення безпеки держави. Така підтримка запроваджується у виглядібюджетного фінансування державних цільових програм з пріоритетних напряміврозвитку науки і техніки, державного замовлення на науково-технічну продукцію,пільгових кредитів, грантів (практикується в Ізраїлі та Німеччині), прямихінвестицій, державних фінансових гарантій за кредитами для суб’єктівнауково-технічної та інноваційної діяльності (Німеччина) [10, с. 57].

Податковестимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності здійснюється напринципах недискримінаційності, наявності прозорих критеріїв та процедуриотримання, не надання штучних конкурентних переваг окремим підприємствам, а,навпаки, бути інструментом загальної дії і створювати стимули для всіхпідприємств інвестувати у власний інноваційний потенціал.

Одним зінструментів стимулювання інвестицій у науково-технологічну сферу, єдослідницький податковий кредит – зменшення суми нарахованого податку наприбуток, що надається суб'єкту господарювання в обсязі, що дорівнюєвстановленому відсотку від обсягу витрат суб'єкта господарювання на НДДКР впоточному році, який не перевищує встановленого відсотка річного прибуткупідприємства (США, Італія, Японія, Канада, Австрія, Бельгія, Угорщина тощо)[10, с. 58].

Для проведеннястратегічно важливих експериментів і досліджень застосовуються податкові канікули,наприклад, для організацій, які працюють над розробками, що відповідають V-VІрівням укладності економіки.

Для стимулюваннянауково-технічної та інноваційної діяльності здійснюється нарахуванняприскореної амортизації на основні виробничі фонди груп 2 та 3, яківикористовуються для здійснення НДДКР і безпосередньо впливають на створення тавипуск високотехнологічного обладнання (США, Канада, Великобританія, Німеччина,Франція, Нідерланди, Японія, Сінгапур тощо).

При цьому, чиннезаконодавство у сфері науки та техніки має чітке визначення такого обладнання.

Безпосередняучасть держави у створенні позабюджетних та венчурних фондів стимулює приватнихінвесторів до вкладання коштів у зазначені фонди. Створюється механізмстрахування венчурних інвестицій. Крім того, ефективним є застосуванняпільгового податку на прибуток венчурних підприємств; податкові знижки наприватні інвестиції в венчурні фонди та пільгові кредити венчурним фондам (США,Японія, Росія) [10, с. 63].

Створення заучастю держави розгалуженої інфраструктури науково-технічної та інноваційноїдіяльності у вигляді технополісів, промислових та технологічних парків,бізнес-інкубаторів, центрів трансферу технологі тощо. Зазначені інституціїзможуть надавати широкий спектр інформаційно-консультаційних послуг тастартовий капітал для найбільш ефективних проектів (Китай).

Забезпеченнязацікавленості приватного капіталу до участі у дослідницьких проектах у складітранснаціональних фінансово-промислових груп, інноваційних кластерів татранснаціональних стратегічних альянсів (сьогодні об’єднують 73 фірми та 60університетів США, Канади, Японії, Західної Європи та Австралії) за рахунокзвільнення від оподаткування коштів комерційних банків, страхових компаній,пенсійних фондів та інших фінансових установ, які інвестуються в підприємствареального сектору економіки з метою створення промислово-фінансових груп увисокотехнологічних секторах економіки, а також, зниження ставок податків наприбуток комерційних банків у разі довгострокового кредитування високотехнологічнихдослідницьких проектів [10, с. 66].

Слід зазначити,що використовуючи світовий досвід управління інноваційною діяльністю,Міністерством освіти і науки України ведеться постійна робота щодо розробки таудосконалення нормативно-правової бази управління інноваційною діяльністю.

Міністерствомосвіти і науки з метою створення організаційно – економічних умов, які дієвовпливатимуть на розвиток інноваційної діяльності в країні, розроблено тазатверджено постановою Кабінету Міністрів України Державну цільову економічнупрограму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки.Метою Програми є створення у 2009-2013 роках в Україні інноваційноїінфраструктури, здатної забезпечити ефективне використання вітчизняногонауково-технічного потенціалу, підвищення рівня інноваційностітаконкурентоспроможності національної економіки.

Отже,використання Україною зарубіжного досвіду державного управління інноваційноюдіяльністю дасть можливість закласти підвалини підвищення у довгостроковому періодідинамічної, на противагу статичної, конкурентоспроможності економіки країни. Ісаме це, при формуванні необхідних внутрішніх умов, уможливить забезпечення«інноваційного прориву» економіки та входження до розряду передовихконкурентоспроможних економік. Йдеться про реалізацію інноваційної моделірозвитку національної економіки за рахунок створення технологічних конкурентнихпереваг, які й визначають місце країни у міжнародному поділі праці, а саместворення умов для формування, накопичення та ефективного використання знань,технологічних ресурсів, інвестиційних ресурсів тощо, що забезпечують весьспектр конкурентних переваг від технологічного випередження в одній або кількохгалузях до технологічного лідерства країни загалом.

/>/>Списоквикористаних джерел та літератури

1.  Доповідь ГоловиДержінвестицій на парламентських слуханнях 20.06.07 на тему «Становлення тарозвиток національної інноваційної системи України як передумова побудовиконкурентоспроможної економіки держави». // режим доступу:www.invest.gov.ua/index.php?get=141&id=432

2.  Закон України «Проінноваційну діяльність» від 31.03.2005 із змінами і доповненнями // ВідомостіВерховної Ради України (ВВР). – 2002. – № 36. – С. 266.

3.  Проект Концепції державноїінноваційної політики України, 2009 р. // режим доступу:mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/129791

4.  Проект Концепції розвиткунаціональної інноваційної системи та план заходів на 2009-2013 роки щодо їїреалізації, 2007 р. // www.in.gov.ua/index.php?get=226&id=1533

5.  Аблов А. С., Довгий О. С.,Гальперіна Л. П., Грищенко А. А. Інституційні засади інноваційної економіки:міжнародний досвід та вітчизняна практика: Монографія / За заг. ред. В. Є.Новицького. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 198 с.

6.  Батура А.В., Дедіков О.І.Інвестиції як чинник оптимізації відтворювальних процесів в Україні. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. – 154 с.

7.  Вербівська Л.В. Оптимізаціязабезпечення інноваційної складової економічного зростання в Україні //Науковий вісник Чернівецького університету. – Випуск 139. – Чернівці, 2002. –С.71-75.

8.  Гринев В. Ф. Инновационныйменеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.

9.  Дмитренко М.А. Роль держави упідтримці та стимулюванні інноваційної діяльності // Вісник українськоїакадемії банківської справи. – 2003. – № 1(14). – С. 77-81.

10.  Ілляшенко С. М. Управлінняінноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібник длястудентів вищих навч. закладів. – Суми: Університетська книга, 2003. – 278 с.

11.  Кириллов В.Д. Державнерегулювання інвестиційного клімату в Україні // Дні науки: Зб. тез доповідей в3 т. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. – Т. 2 – С. 28-29.

12.  Петрушевська В.В. Державнерегулювання інноваційно-інвестиційних пріоритетів динамічного розвиткуекономіки України // Збірник наукових праць. – Стратегія інноваційного розвиткупідприємств України. – К.: КНУТД. – 2003. – С. 137-141.

13.  Проблеми та пріоритетиформування інноваційної моделі розвитку економіки України. / Жаліло Я. А.,Архієреєв С. І., Базилюк Я. Б. та ін. – К.: НІСД, 2006. – 120 с.

14.  Стан, перспективи розвиткуінноваційних процесів в Україні та можливості їх впливу на формування ВВП //режим доступу:www.vox.com.ua/data/publ/2007/12/06/stan-perspektyvy-rozvytku-innovatsiinyh-protsesiv-v-ukraini-ta-mozhlyvosti-ih-vplyvu-na-formuvannya-vvp.html

15.  Пашута М.Т., Шкільнюк О. М.Інновації: понятійно- термінологічний апарат, економічна сутність та шляхистимулювання: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К.: ЦНЛ,2005. –117 с.