Реферат: Розрахунок й оцінка фінансової стійкості підприємства

--PAGE_BREAK--Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.
Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні ха­рактеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.
У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.
Фінансова стійкість тісно пов’язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, — це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.
Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності.
Отже, фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності — на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.[32]
1.2 Основні чинники, що впливають на фінансову стійкість підприємства
На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.
За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.
Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).
Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.
До чинників I рівня відносять:
·                   фазу економічного розвитку системи;
·                   стадію життєвого циклу підприємства.
Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства.
Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загально-економічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.
Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:
·                   середній рівень доходів населення;
·                   демографічна ситуація;
·                   соціальна політика держави;
·                   податкова політика держави;
·                   грошово-кредитна політика;
·                   амортизаційна політика;
·                   загальний рівень стабільності;
·                   стратегія управління обсягами діяльності;
·                   стратегія управління активами;
·                   стратегія управління капіталом;
·                   стратегія управління грошовими потоками.
Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.
Зовнішні чинники II рівня – це такі, вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.
До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.
Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:
·                   середній рівень доходів населення;
·                   рівень конкуренції;
·                   рівень інфляції;
·                   склад та структуру активів;
·     стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;
·                   стратегію управління ризиком.
Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.
Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.
Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.
На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого – надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового леверіджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.
Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємства тісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнє потребує зростання активів підприємства, що в свою чергу, обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення додаткових джерел фінансування призводить до структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства.
Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби та підвищення рівня конкуренції на ринках різних типів. Гострота конкурентної боротьби – не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних, ресурсних та фінансових ринках, що, в свою чергу, є причиною змін цін на продукцію підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси (що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Всі ці зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно – залежно від характеру змін зовнішніх чинників) на ступені фінансової стійкості підприємства.
Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства.
Макроекономічні чинники, що впливають на досягнення стабільності економічної системи та опосередковано на стабільність фінансового стану підприємств, класифікують за такими ознаками (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 — Класифікація макроекономічних чинників
№ пор.
Класифікаційна ознака
1
2
3
1
За економічним значенням
1. Основоположні чинники, які визначають основні макроекономічні пропорції розвитку економіки держави (обсяг виробництва валового національного продукту, обсяг інвестицій, обсяг і структура капіталовкладень, обсяг грошової маси в обігу).
2. Похідні чинники, що є результатом впливу основоположних (темп інфляції, структура розміщення грошової маси, обсяг платоспроможного попиту населення, рівень доходів споживачів, стан грошового, фінансового та фондового ринків, ринку кредитних ресурсів, ринку засобів виробництва, ринку робочої сили
 2
За походженням
1. Чинники, що виникають внаслідок дії об’єктивних економічних законів (закону грошового обігу, який зумовлює розмір грошової маси в обігу, її структуру, закон кругообороту капіталу, який визначає обсяг інвестицій та їх структуру).
 
2. Чинники, що виникають у зв’язку з державним регулюванням економіки (наявність та характер податкової політики, політики регулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, ринку кредитних ресурсів, грошового ринку, ринку цінних паперів)
3
За характером впливу на економіку
1. Чинники, що стимулюють розвиток економічної системи (зростання обсягів валового національного продукту, обсягів виробництва промислової продукції, збільшення обсягів інвестицій в економіку та перевищення їх обсягу над амортизацією, що є однією з умов зростаючої економіки).
2. Чинники, які негативно впливають на розвиток економіки, тобто є основною передумовою стагнації економіки (скорочення обсягів інвестицій при одночасному перевищенні амортизаційних відрахувань над розмірами валових інвестицій, зростання собівартості продукції при одночасному скороченні обсягів виробництва, збільшення податкового тиску, негативні зрушення в структурі витрат на виробництво (реалізацію продукції, робіт, послуг)
4
За характером впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємства
1. Прямі фактори, зміни яких відразу відбиваються на фінансовому стані підприємств (зміни податкової політики – ставок, умов сплати податків, пільг тощо, амортизаційна політика, грошово-кредитна політика та ін.).
2. Опосередковані чинники (до них належать основоположні)
    продолжение
--PAGE_BREAK--Відсутність ефективного державного регулювання економіки призвела до її вкрай важкого стану, який характеризувався спадом виробництва за його низької ефективності, кризовим фінансовим станом підприємств, посиленням безробіття, особливо прихованого, розвитком інфляційних процесів, дестабілізацією грошово-фінансової системи, затуханням інвестиційної діяльності, прихову-ванням валюти за кордоном, зростанням внутрішнього боргу, боргу держави, зниженням життєвого рівня населення. Така ситуація свідчила про те, що економічна система перебувала у фазі глибокої економічної та фінансової кризи.
Державне регулювання економікою в умовах розвинутого ринку має здійснюватися не директивним управлінням виробничою і фінансовою діяльністю підприємств та інших суб’єктів господарської діяльності, а управлінням соціально-економічними процесами за допомогою таких перевірених світовою практикою економічних і правових важелів, як ціни, тарифи, відсотки, податки, кредити, цінні папери, амортизаційна політика, пільги, державне замовлення і контракт, резерви субсидії, субвенції, державне мито. Вони виступають як прямі й опосередковані регулятори розвитку економіки, забезпечують умови для її саморегуляції в бажаному напрямі.
Крім економічних, соціально орієнтована ринкова економіка потребує адміністративних методів втручання саме в ті її сфери, де економічні не можуть дати необхідних результатів.
Отже, державне регулювання економіки має бути збалансованим і покликане не підміняти ринковий механізм, а доповнювати його завдяки превалюванню економічних важелів впливу на розвиток суспільного виробництва в межах дії економічних законів ринку. Щодо управління діяльністю підприємств їх менеджерами, то першочергове значення має фінансове управління, узгоджене із загальною економічною стратегією. За цих умов найбільш дійовими будуть важелі впливу на фінансову стійкість. Останню необхідно постійно вимірювати та аналізувати з метою пошуку резервів її зростання.
1.2. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники
Забезпечення і підтримання фінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.
Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. Ці показники включають:
Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначається: власний капітал всього господарських коштів. Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів.
Коефіцієнт фінансової залежності визначається: всього господарських коштів власний капітал. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнтом концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу визначається: власні кошти власний капітал. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив – 0,4 – 0,6).
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень визначається: довгострокові зобов’язання / основні кошти та інші позаобігові активи. Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.
Коефіцієнт співвідношення власних залучених коштів визначається: залучений капітал / власний капітал. Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.
Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів визначається: довгострокові зобов’язання / довгострокові зобов’язання + власний капітал. Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі – тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.
Коефіцієнт структури залученого капіталу визначається: довгострокові зобов’язання / залучений капітал.
З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь захищеності залученого капіталу, а значить, і сама фінансова стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональ­ним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.
Значний практичний досвід оцінки фінансового стану підприємства і складання на його основі прогнозу щодо перспектив його зміни нагромад­жений у розвинутих країнах. Зокрема, у Великобританії Комітетом по узагальненню практики аудиту розроблено посібники, які містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці показники виділені в дві групи:
До першої групи належать такі несприятливі критерії й показники, внаслідок яких можливі появи в недалекому майбутньому значних фінансових труднощів, у тому числі й вірогідне банкрутство.
До другої групи включені такі несприятливі критерії й показники, на підставі яких поточний фінансовий стан розглядається як критичний. Разом з тим вони свідчать, що за певних умов або ж внаслідок невжиття чи несвоєчасного вжиття необхідних заходів ситуація може різко погіршитись.
Особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:
як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;
організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;
не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;
не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;
їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;
їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.
Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України, та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.
Чотири типи фінансової стійкості:
-                   Абсолютна стійкість фінансового стану. Характеризується нерівністю 33<ВОК. Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.
-                   Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю ВОК<33<ІФЗ, де ІФЗ – джерела формування запасів. Для покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштів – власні і залучені.
-                   Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, що є по­рушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю 33>ІФЗ. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.
-                   Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.
Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.
Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.
Отже, оцінка фінансової стійкості підприємства є однією з найважливіших складових оцінки фінансового стану підприємства. У наступному розділі цієї роботи мі проведемо фінансовий аналіз ВАТ «СЛАВКУР»

Розділ 2.Аналіз фінансового стану підприємства
У цьому розділі роботи ми проведемо аналіз фінансового стану торгового підприємства «СЛАВКУР».
2.1. Аналіз активів підприємства
Для загальної характеристики засобів підприємства вивчається їхня наявність, склад, структура та зміни, що відбулися в них. За даними баласну складено табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Аналіз наявності, складу і структури засобів підприємства
Засоби підприємства
2006
рік
2007
рік
Зміни за звітний період
Зміни в струк-турі, % п.
Сума, тис. грн
Питома вага, %
Сума, тис. грн
Питома вага, %
у тис. грн
у %
1
2
3
4
5
6
7
8
1. Всього засобів
519,2
100,00
461,4
100,00
-57,8
-11,13
0,00
1.1.Основні засоби
439,2
84,59
403,8
87,52
-35,4
-8,06
2,92
1.2. Нематеріальні активи
0,0
0,00
0,0
0,00
0,0
—
0,00
1.3. Оборотні активи
65,8
12,67
33,4
7,24
-32,4
-49,24
-5,43
1.3.1. Матеріальні оборотні активи
40,6
7,82
14,6
3,16
-26,0
-64,04
-4,66
1.3.2. Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції
0,0
0,00
5,6
1,21
5,6
—
1,21
1.3.3. Дебіторська заборгованість та інші поточні активи
25,2
4,85
13,2
2,86
-12,0
-47,62
-1,99
Дані аналізу свідчать, що вартість майна протягом року зменшилась на 57,8 тис. грн., що склало 11,13% від його вартості на 2006 рок. Зменшення відбувались у складі як основних засобів (на 35,4 тис. грн.), так і оборотних активів (на 32,4 тис. грн.). При цьому значно меншилась вартість основних засобів – на 17,7 тис. грн. або на 8,06%.
У складі оборотних активів відбулися наступні зміни: вартість запасів значно знизилась на 26 тис. грн. (на 64,04%), величина дебіторської заборгованості зменшилась на 6 тис. грн. (на 47,62%), а сума грошових коштів збільшилась на 5,6 тис. грн.
Ці зміни привели до зрушень структури активів. У 2006 році найбільшу частку займали необоротні активи, тобто структура активів була важкою. Питома вага основних засобівів складала 84,59%, а оботних – 15,41%. На 2007 рік частка необоротних активів збільшилась на 8,17 процентних пункти та склала 92,76%, а частка оборотних активів – 7,24%, тобто структура активів стала більш важкою. Така структура активів відображає специфіку діяльності досліджуваного підприємства – відсутність виробничої діяльності.
Зменшилась частка запасів на 4,66 процентних пункти, дебіторської заборгованості на – на 1,99 процентних пункти, а питома вага грошових коштів збільшилась на 1,21 процентний пункт, що є позитивною тенденцією.
Після аналізу усіх засобів проведемо оцінку окремих елементів засобів підприємства.
Спочатку проведемо аналіз складу, наявності, структури та динаміки необоротних активів підприємства (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 – Аналіз наявності, складу та структури довгострокових і нематеріальних активів
Статті довгострокових активів
2006
рік
2007
рік
Зміни за звіт-ний період
Зміни в струк-турі, % п.
Сума, тис. грн
Питома вага, %
Сума, тис. грн
Питома вага, %
у тис. грн
у %
Основні засоби:
 первісна вартість
1057,8
240,85
1057,8
247,15
0
0,00
6,30
 знос
618,6
140,85
654
152,80
35,4
5,72
11,96
 коефіцієнт зносу
0,585
0,618
0,033
5,72
0,00
 залишкова вартість
439,2
100,00
403,8
94,35
-35,4
-8,06
-5,65
Довгострокові фінансові інвестиції
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
Незавершене будівництво
0
0,00
24,2
5,65
24,2
—
5,65
Довгострокова дебіторська заборгованість
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
Відстрочені податкові активи
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
Інші необоротні активи
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
Разом довгострокових активів
439,2
100,00
428
100,00
-11,2
-2,55
0,00
Нематеріальні активи (залишкова вартість)
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
Всього довгострокових та нематеріальних активів
439,2
100,00
428
100,00
-11,2
-2,55
0,00
За результатами аналізу можна зробити наступні висновки: загальна вартість необоротних активів зменшилась на 11,2 тис. грн, що скдало 2,55%; необоротні активи підприємства представлені лише основними засобами та незавершеним будівництвом; залишкова вартість основних засобів на 2007 рік зменшилась на 35,4 тис. грн. (8,06%) за рахунок їхнього зносу; коефіцієнт зносу більше 0,5 та має тенденцію до зростання, що свідчить про моральне та фізичне старіння основних засобів; основні засоби займають левову частку вартості необоротних активів (100% та 94,35% на початок та кінець досліджуємого відповідно); у 2007 році з’явилось незавершене будівництво.
Від ефективного використання оборотних активів, їхнього розміщення та ефективності великою мірою залежить результат роботи підприємства. Тому насамперед потрібно дати оцінку змін у наявності та структурі оборотних активів підприємства по найважливіших групах (табл. 2.3).
    продолжение
--PAGE_BREAK--Як показують розрахунки, загальна вартість оборотних активів зменшилась на 46,6 тис. грн., що склало 41,75% їхньої вартості на початок року. По усіх статтях, окрім грошових коштів, спостерігалось зниження їхньої вартості протягом року. При цьому зменшилась частка матеріальних оборотних засобів на 7,04 % п., витрат майбутніх періодів – на 17,75 % п., а грошових коштів та їх еквівалентів – збільшилась на 16,77% п., дебіторської заборгованості – на 8,02% п… Найбільші темпи росту спостерігалися у дебіторської заборгованості за розрахунками (200%). Найменші темпи росту мали місце у товарів (50%).
Таблиця 2.3 – Аналіз наявності, складу і структури оборотних засобів
Статті оборотних засобів
2006
рік
2007
рік
Зміни за звітний період
Зміни в структурі, % п.
Сума, тис. грн
Питома вага, %
Сума, тис. грн
Питома вага, %
у тис. грн
у %
Оборотні засоби разом, у т.ч.
80,0
100,00
33,4
100,00
-46,6
-58,25
0,00
 Виробничі запаси
37,4
46,75
13,0
38,92
-24,4
-65,24
-7,83
 Незавершене виробництво
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
 Готова продукція
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
 Товари
3,2
4,00
1,6
4,79
-1,6
-50,00
0,79
Разом матеріальні оборотні засоби
40,6
50,75
14,6
43,71
-26
-64,04
-7,04
 Грошові кошти та їх еквіваленти
0
0,00
5,6
16,77
5,6
—
16,77
 Поточні фінансові інвестиції
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
Разом грошові кошти і поточні фінансові інвестиції
0
0,00
5,6
16,77
5,6
—
16,77
 Векселі видані
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
 Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги
20,8
26,00
7,2
21,56
-13,6
-65,38
-4,44
 Дебіторська заборгованість за розрахунками
2
2,50
6
17,96
4
200,00
15,46
 Інша поточна дебіторська заборгованість
2,4
3,00
0
0,00
-2,4
-100
-3,00
 Інші оборотні активи
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
Разом дебіторська заборгованість
25,2
31,50
13,2
39,52
-12
-47,62
8,02
 Витрати майбутніх періодів
14,2
17,75
0
0,00
-14,2
-100
-17,75
Далі доцільно провести аналіз оборотних коштів за їх розміщенням у сферах виробництва та обігу (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 – Аналіз розміщення поточних активів у сфері виробництва й у сфері обігу
Статті оборотних засобів
2006
рік
2007
рік
Зміни за звітний період
Зміни в струк-турі, % п.
Сума, тис. грн
Питома вага, %
Сума, тис. грн
Питома вага, %
у тис. грн
у %
1. Оборотні засоби у виробничій сфері, всього
51,6
100,00
13
100,00
-38,6
-74,81
0,00
 1.1. Виробничі запаси
37,4
72,48
13
100,00
-24,4
-65,24
27,52
 1.2. Незавершене виробництво
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
 1.3. Витрати майбутніх періодів
14,2
27,52
0
0,00
-14,2
-100
-27,52
2. Оборотні засоби у сфері обігу, всього
28,4
100,00
20,4
100,00
-8
-28,17
0,00
 2.1. Готова продукція
0
0,00
0
0,00
0
—
0,00
 2.2. Товари
3,2
11,27
1,6
7,84
-1,6
-50,00
-3,42
 2.3. Дебіторська заборгованість
25,2
88,73
13,2
64,71
-12
-47,62
-24,03
 2.4. Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції
0
0,00
5,6
27,45
5,6
—
27,45
За результатами аналізу видно, що оборотні активи у сфері виробництва у 2006 році були представлені виробничими запасами (72,48%) та витратами майбутніх періодів (27,52%), а у 2007 році – на 100% виробничими запасами. У обігових коштах найбільшу частку займає дебіторська заборгованість (88,73% та 64,71% на початок та кінець року відповідно), зросла частка грошових коштів і склала 27,45%, частка товарів зменшилась на 3,42% п..
Велика увага при аналізі оборотних активів приділяється аналізу дебіторської заборгованості, її складу, структури та динаміки (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 – Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості
Розрахунки з дебіторами
2006
рік
2007
рік
Зміни за звітний період
Сума, тис. грн.
Пито-ма ва-га, %
Сума, тис. грн.
Пито-ма ва-га, %
Сума, тис. грн.
Струк-тури, % п.
1. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
1.1. Чиста реалізаційна вартість
20,8
82,54
7,2
54,55
-13,6
-27,99
1.2. Первісна вартість
20,8
82,54
7,2
54,55
-13,6
-27,99
1.3. Резерв сумнівних боргів
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2. Дебіторська заборгованість за розрахунками
2.1. З бюджетом
2
7,94
6
45,45
4
37,52
2.2. За авансами виданими
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2.3. З нарахованих доходів
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2.4. Із внутрішніх розрахунків
0
0,00
0
0,00
0
0,00
3. Векселі одержані
0
0,00
0
0,00
0
0,00
4. Інша поточна дебіторська заборгованість
2,4
9,52
0
0,00
-2,4
-9,52
Разом дебіторська заборгованість
25,2
100,00
13,2
100,00
-12
0,00
Як видно, сума дебіторської заборгованості у 2007 році зменшилась на 12 тис. грн. Найбільшу частку займає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (82,54% та 54,55% на початок та кінець періоду відповідно), але у 2007 році значно скоротилась (на 27,99% п.). Частка дебіторської заборгованості з розрахунків з бюджетом збільшилась на 37,52% п. Резерв сумнівних боргів не формувався, що означає що у підприємства немає проблемної дебіторської заборгованості.
Показником якості і ліквідності дебіторської заборгованості є її оборотність. Для цього визначається коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
КДЗ=В/ДЗСЕР,
де В – виручка від реалізації продукції;
ДЗСЕР – вередньорічна велачина дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості для досліджуваного підприємства склав:
КДЗ=657,6/((25,2+13,2)/2)=34,25 раз.
Тобто, за період дослідження дебіторска заборгованість зробила 34,25 оборотів.
Оборотність дебіторської заборгованості може бути розрахована у днях:
ОДЗ=Д/КДЗ,
де Д – тривалість аналізованого періоду у днях.
Період обороту дебіторської заборгованості для досліджуваного підприємства склав:
ОДЗ=365/34,25=10,7 днів.
Тобто, від моменту створення до моменту оплати дебіторської заборгованості проходить 10,7 днів, значить вона обертається досить швидко.
2.2. Аналіз пасивів підприємства
Підприємства фінансують придбання необоротних та оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел. Для їх попередньої оцінки доцільно скласти табл. 2.6.
Таблиця 2.6 – Оцінка власних і позикових джерел засобів підприємства
Джерела засобів
2006
рік
2007
рік
Зміни за звітний період
Сума, тис. грн.
Пито-ма ва-га, %
Сума, тис. грн.
Пито-ма ва-га, %
Сума, тис. грн.
Струк-тури, % п.
Всього джерел
519,2
100,00
461,4
100,00
-57,8
0,00
1. Власні джерела
346,2
66,68
243,2
52,71
-103,0
-13,97
1.1. Статутний капітал
58,4
11,25
58,4
12,66
0
1,41
1.2. Пайовий капітал
0
0,00
0
0,00
0
0,00
1.3. Додатковий вкладений капітал
323,4
62,29
323,4
70,09
0
7,80
1.4. Інший додатковий капітал
0
0,00
0
0,00
0
0,00
1.5. Резервний капітал
0
0,00
0
0,00
0
0,00
1.6. Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)
-35,6
-6,86
-138,6
-30,04
-103,0
-23,18
1.7. Неоплачений капітал
0
0,00
0
0,00
0
0,00
1.8. Вилучений капітал
0
0,00
0
0,00
0
0,00
1.9.Забезпечення виплат з персоналу
0
0,00
0
0,00
0
0,00
1.10 Інші забезпечення
0
0,00
0
0,00
0
0,00
1.11 Цільове фінансування
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2.Позикові джерела
0,00
0,00
0
0,00
2.1.Довгострокові зобов'язання
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2.2. Короткострокові зобов'язання
173,0
33,32
218,2
47,29
45,2
13,97
2.2.1.Кредити банків
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2.2.2.поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2.2.3.Векселя видані
0
0,00
0
0,00
0
0,00
2.2.4.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
132,8
25,58
195,0
42,26
62,2
16,68
2.2.5.Поточні зобов'язання за розрахунками
40,2
7,74
23,2
5,03
-17,0
-2,71
2.2.6.Інші поточні зобов'язання
0
0,00
0
0,00
0
0,00
3.Доходи майбутніх періодів
0
0,00
0
0,00
0
0,00
У пасиві балансу звертає на себе увагу зменшення суми власного капіталу на 103 тис. грн. (зі 346,2 до 243,2 тис. грн.), тобто на 29,75% порівняно з 2006 роком.
Позиковий капітал підприємства представлений лише кредиторською заборгованістю, сума якої на 2007 рік збільшилась на 45,2 тис. грн. і склала 218,2 тис. грн. Темп її зростання склав 126,13%.
У 2006 році структура пасивів була задовільною: питома вага власного капіталу складала 66,68%. Але на 2007 рік внаслідок скорочення власного капіталу його питома вага зменшилась на 13,97 процентних пункти і склала 52,71%. Це негативна тенденція, тому що для забезпечення фінансової автономності частка власного капіталу не повинна опускатися нижче 50%.
Для глибокого аналізу процесів формування капіталу підприємства та оцінки ефективності його фінансової політики доцільно вивчати окремо джерела формування необоротних та оборотних активів.
Результати оцінки джерел необоротних активів наведено у табл. 2.7.
Таблиця 2.7 – Аналіз джерел довгострокових і нематеріальних активів
Довгострокові і нематеріальні активи
2006
рік
2007
рік
Зміни за період
Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів
2006
рік
2007
рік
Зміни за період
1. Довгострокові активи (ДА)
439,2
428,0
-11,2
1. Довгострокові фінансові зобов'язання
0
0
0,0
2. Нематеріальні активи
0
0
0,0
2. Власні засоби
346,2
243,2
-103,0
3. Разом довгострокових і нематеріальних активів (ДНМА)
439,2
428,0
-11,2
2.1. Використані на покриття довгострокових нематеріальних активів (ДНМА — ДФЗ)
439,2
428,0
-11,2
3. Разом (р.1+р2.1)
439,2
428,0
-11,2
4. Власні джерела, використані на покриття оборотних активів (р2 — р.2.1)
-93,0
-184,8
-91,8
Як видно з розрахунки, власних джерел не вистачає для покриття необоротних активів підприємства, тому власні оборотні засоби мають від’ємне значення (відповідно –93,0 та –184,8 тис. грн на 2006 та 2007 роки), яке протягом року зросло майже удвічі.
Розглянемо відповідність необоротних активів джерелам їхнього покриття (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 – Аналіз відповідності довгострокових і нематеріальних активів джерелам їхнього покриття, тис. грн.
Довгострокові і нематеріальні активи
2006
рік
2007
рік
Зміни за період
Джерела покриття довгострокових і нематеріальних активів
2006
рік
2007
рік
Зміни за період
1
2
3
4
5
6
7
8
Незавершене будівництво
0,0
24,2
24,2
1. Довгострокові фінансові зобов'язання
0
0
0,0
Основні засоби
439,2
403,8
-35,4
1.1. Кредити банків
0
0,0
0
Довгострокові фінансові інвестиції
0,0
0,0
0,0
1.2. Інші довгострокові зобов'язання
0
0
0,0
Інші необоротні активи
0,0
0,0
0,0
2. Власні джерела, використані на покриття довгострокових і нематеріальних активів
346,2
243,2
-103,0
Нематеріальні активи
0,0
0,0
0,0
Всього
346,2
243,2
-103,0
Довгострокова дебіторська заборгованість
0,0
0,0
0,0
Відстрочені податкові активи
0,0
0,0
0,0
Всього
439,2
403,8
-35,4
З розрахунків видно, що величина джерел фінансування недостатня для покриття величини необоротних активів, що негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства.
Важливим напрямком аналізу є вивчення джерел фінансування оборотних активів. Використовуються дані фінансової звітності, на підставі яких складено табл. 2.9.

Таблиця 2.9 – Аналіз джерел оборотних коштів, тис. грн.
Довгострокові і нематеріальні активи
    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--