Реферат: Здоровий спосіб життя

<i/>Реферат на тему:

 

Здоровийспосіб життя

 

План

 

 

1.  Вступ.

 

2.  Поняття проздоровий спосіб життя.

 

3.  Раціональне харчування.

 

4.  Норми і режимихарчування.

 

5.  Відмова відшкідливих звичок.

 

6.  Оптимальний руховийрежим.

 

7.   Режим праці і відпочинку.

 

8.   Антропогенні зміни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

   Тільки дуже втомлена від життя, скривджена долею людина може відмовитися відможливості прожити 100 і більш років, залишаючись при цьому здоровою і енергійною.Однак така можливістьнадається деяким. І справа тут не стільки в генетичній схильності, скільки вбажанні людини стати довгожителем.

Фахівці стверджують, що резерви людського організмувикористовуються людьми слабко, і тривалість життя вже сьогодні може бутиістотно збільшена. Цифри називаютьсярізні: 120, 150, 400 і більш років, аж до необмеженого довголіття.     Напевнобагато хто чув про людину по імені Поль Брег. Він був ентузіастом іпропагандистом здорового способу життя. Брег трагічно загинув, катаючи на дошціпо океанічних хвилях, у віці 95 років. До самої смерті він був абсолютноздоровий. Відзначимо, що ентузіастам здорового способу життя в минулому були недоступні багато сучасних засобів, що збільшують тривалість життя. Тому люди, щоживуть наприкінці 20-го століття, а тим більше ті, котрі будуть жити в 21-ом,зможуть домогтися набагато більших успіхів.

Наступні цифри показують, як рівень розвитку наукивпливає на тривалість життя. У 1975 р. у Бірмі середня тривалість життядорівнювало 51 року. У цей же час у Швеції 76 років. У 1896 р. у Росії люди всередньому жили 32 роки, у 1926 р. — 45, а в 1971 р. уже близько 70. Мислячійлюдині очевидно, що завдяки дуже інтенсивним дослідженням, що ведуться вбагатьох країнах світу, процес збільшення тривалості життя буде продовжуватися,поки не відбудеться остаточна перемога над старінням.

Сучасна геронтологія, наука, яка вивчає проблемидовголіття, розташувала зараз поруч засобів, що збільшують тривалість життялабораторних теплокровних тварин на 60% і більше. Однак важливовідзначити, що якщо якийсь засіб продовжив життя мишки на 10% (женьшень), то ефектдля людини від цього засобу, швидше за все, виявиться скромніше (може  на 5-7%),тому що людський організм вже і так повніше організму миші використовує своїрезервні можливості. Крім того, якщо ми припустимо, що використання всіхможливих лікарських препаратів продовжить наше життя на 25 років, і особливадієта на 20 років, то начебто не можна розраховувати на загальне збільшеннятривалості життя в 45 років (можливо на 30-40).

Отже, до дійсного часу відомі всі чи, принаймні,більшість причин, які ведуть наш організм до руйнування і смерті. У теорії ученівже сьогодні знають, що необхідно робити, щоб жити необмежено довго. Інезабаром, по історичних мірках, теорія дасть свої практичні плоди!


1.   Поняття про здоровий спосіб життя

Здоров'я людини більш ніж на 50%, відповіднодо різних джерел залежить від його способу життя. Д. У. Ністрян пише: “Яквважають деякі дослідники, здоров'я людини на 60 %  залежить від його способужиття, на

20 % — від навколишнього середовища і лише на 8 % — від медицини”. Заданими ВООЗ, здоров'я людини на 50-55 % визначається умовами і способом життя,на 25 % — екологічними умовами, на 15-20 % воно обумовлено генетичнимифакторами і лише на 10-15 % — діяльністю системи охорони здоров'я .

Існують різні підходи до визначення поняття“спосіб життя”.

Так, ряд авторів думають, що спосіб життя — цебіосоціальна категорія, що визначає тип життєдіяльності в духовній і матеріальнійсферах життя людини. Згідно Ю. П. Лісіцину, “спосіб життя — визначений,історично обумовлений тип, вид життєдіяльності, визначений спосіб діяльності вматеріальній і нематеріальній (духовній) сферах життєдіяльності людей”. Уданому випадку спосіб життя розуміється як категорія, що відображує найбільшзагальні і типові способи матеріальної і духовної життєдіяльності людей, узятиху єдності з природними і соціальними умовами.

В іншому підході поняття спосіб життярозглядається як інтегральний спосіб буття індивіду в зовнішньому івнутрішньому світі, як “система взаємин людини із самим собою і факторамизовнішнього середовища”, де система взаємин людини із самим собою являє собоюнайскладніший комплекс дій і переживань, наявність корисних звичок, щозміцнюють природний ресурс здоров'я, відсутність шкідливих, що руйнують його.

Більшість західних дослідників визначаютьспосіб життя, як “широку категорію, що включає індивідуальні форми поведінки,активність і реалізацію своїх можливостей у праці, повсякденному житті ікультурних звичаях, властивих тому чи іншому соціально-економічному укладу”.

А. М. Ізуткін і Г. Ц. Царегородцев структуруспособу життя представляють у виді наступних елементів: “1) передосвітнядіяльність, спрямована на зміну природи, суспільства і саму людину; 2) способизадоволення матеріальних і духовних потреб; 3) форми участі людей усуспільно-політичній діяльності й у керуванні державою; 4) пізнавальнадіяльність на рівні теоретичного, емпіричного і цінносно-орієнтованного знання;5) комунікативна діяльність, що включає спілкування між людьми в суспільстві ійого підсистемах (народ, клас, родина й ін.); 6) медико-педагогічна діяльність,спрямована на фізичний і духовний розвиток людини”. Ю. П. Лісіцин, Н. В.Напівніна, Е. Н. Савельєва й ін. пропонують такі складові частини (аспекти)способу життя, як виробнича, суспільно-політична,  медична активність. Іншіавтори в поняття спосіб життя включають трудову діяльність людини, соціальну,психоінтелектуальну, рухову активність, спілкування і побутові взаємини,звички, режим, ритм, темп життя, особливості роботи, відпочинку і спілкування.

Ю. П. Лісіцин, опираючись на класифікаціїспособу життя И.В. Лад-Бестужев-лади й інші вітчизняні соціологи і філософи, виділяє в способі життя чотири категорії: “… економічну — ”рівень життя”,соціологічну — “якість життя”, соціально-психологічну — “стиль життя” ісоціально-економічну — “уклад життя”. Рівень  життя чи рівень добробутухарактеризує розмір, а також структуру матеріальних і духовних потреб, у такийспосіб кількісну, що піддається виміру сторін, умов життя. Під укладом життярозуміється порядок громадського життя, побуту, культури, у рамках якоговідбувається життєдіяльність людей. Стиль життя відноситься до індивідуальнихособливостей поведінки як одного з проявів життєдіяльності. Якість же життя єоцінкою якісної сторони умов життя; це — показник рівня комфорту, задоволеністьроботою, спілкуванням і т.п.   Згідно Ю. П. Лісіцину, здоров'я людини багато вчому залежить від стилю й укладу життя.

Здавна, ще до виникнення професійної медицини,люди помічали вплив на здоров'я характеру праці, звичок, звичаїв, а такожвірувань, думок, переживань. Відомі медики різних країн звертали увагу наособливості праці і побуту своїх пацієнтів, погоджуючи з цим виникнення недуг.

Якщозвернутися до історичного аспекту зародження уявлень про здоровий спосіб життя,то   уперше вони починають формуватися на Сході. Вже в Стародавній Індії 6століть до н.е. у Ведах сформульовані основні принципи поведінки здорового способужиття. Один з них – досягнення стійкої рівноваги психіки. Першою і неодмінноюумовою досягнення цієї рівноваги була повна внутрішня воля, відсутність твердоїзалежності людини від фізичних і психологічних факторів навколишньогосередовища. Іншим шляхом, що веде до установлення внутрішньої рівноваги,вважався шлях серця, шлях любові. Під любов'ю, що дає волю, у бхакти-йогерозумілася не любов до окремої людини, до групи людей, а любов до усього живогов цьому світі як до вищого вираження сутності буття. Третій шлях досягненнявнутрішньої волі – шлях розуму, розуму — пропонувався джана-йогою, щостверджує, що жодний з йог не повинен відмовлятися від знання, тому що вонопідвищує життєву стійкість.

Усхідній філософії завжди ставився акцент на єдності психічного і тілесного влюдині. Так, китайські мислителі вважали, що дисгармонія організму виникає врезультаті психічної дисгармонії. Вони виділяли п'ять хворобливих настроїв:гнів і запальність, “затьмареність” переживаннями, заклопотаність і зневіра,сум і смуток, страх і тривожність. Схильність до таких настроїв, — вважаливони, -  порушує і паралізує енергію як окремих органів, так і всього організмув цілому, скорочуючи людині життя. Радість же додає гармонічну еластичністьенергопотокам організму і продовжує життя.

Утибетській медицині у відомому трактаті “чжуд-ши”  неуцтво вважалося загальноюпричиною усіх хвороб. Неуцтво породжує хворий спосіб життя, вічнунезадоволеність, приводить до тяжких, песимістичних переживань, пагубнимпристрастям, несправедливому гніву, несхвальності до людей. Помірність вусьому, природна природність і подолання неуцтва — основні складові здоровогоспособу життя, що визначає фізичне і психічне благополуччя людини.

Східнафілософія заснована на розумінні людини як цілого, нерозривно пов'язаного збезпосереднім оточенням, природою, космосом і орієнтована на підтримкуздоров'я, виявлення величезних можливостей людини протистояти недугам.

Уявленняпро здоровий спосіб життя зустрічається й в античній філософії. Мислителіантичного періоду намагаються виділити в даному явищі специфічні елементи. Так,наприклад, Гіппократ у трактаті “Про здоровий спосіб життя” розглядає данийфеномен як деяку гармонію, до якої варто прагнути шляхом дотримання цілого рядупрофілактичних заходів. Він акцентує увагу в основному на фізичному здоров'їлюдини. Демокрит у більшій мірі описує духовне здоров'я, що представляє собою“благий стан духу”, при якому душа перебуває в спокої і рівновазі, не хвилючисьніякими пристрастями, страхами й іншими переживаннями.

Вантичному світі існують свої традиції ведення здорового способу життя.Наявність гарного здоров'я було основним критерієм для забезпеченняінтелектуального розвитку підростаючого покоління. Так, юнаки, фізично поганорозвиті, не мали право на вище утворення. У Древній Греції культ тіла зводитьсяв рамки державних законів, маючи на увазі систему фізичного виховання.

У цейперіод з'являються перші концепції здорового способу життя: “пізнай самогосебе”, “піклуйся про самого себе”. Відповідно до останньої концепції в кожноїлюдини повинен бути визначений образ дій, здійснюваний стосовно самого себе івключаючи турботу про самого себе, зміну, перетворення себе. Особливістьантичного періоду полягає в тому, що на перший план виходить фізичний компонентздорового способу життя, відтискуючи духовний на другий план. У східній жефілософії чітко просліджується нерозривний зв'язок між духовним і фізичнимстаном людини. Здоров'я тут розглядається як “необхідна ступінь досконалості івища цінність”. Положення східної медицини базуються на відношенні до людини якособистості. Воно виражається у формах ведення діалогу між лікарем і пацієнтому тих ракурсах, у яких він бачить самого себе, тому що ніхто, крім самої людинине може змінити його спосіб життя, звички,  відношення до життя і хвороби.Такий підхід заснований на тому, що багато хвороб мають функціональну природу іїхні симптоми є сигналами серйозних емоційних і соціальних проблем. Але вбудь-якому випадку людина виступає активним учасником збереження і придбанняздоров'я. Тому на підставах східної медицини особливо підкреслюється, щопроблему здоров'я не можна вирішити тільки зробленими технічними засобамидіагностики і лікування. До неї варто підходити з обліком індивідуальноговідношення до здоров'я, що включає усвідомлення себе і власного способу життя.Цей аспект багато в чому втрачений у сучасній медицині, що розглядає хворобу якпорушення благополуччя тілесного стану людини, наявність специфічних, локальнихвідхилень в органах і тканинах, а пацієнта — як пасивну особистість, що одержуєвизначені розпорядження, у виробленні яких він не приймав участі.

У західній і російській науці проблемуздорового способу життя торкалися такі лікарі і мислителі як Ф. Бэкон, Б.Спіноза, Х. Де Руа, Ж. Ламетри, П. Ж Ж. Кабаніс, М. Ломоносов, А. Радищев.

20 сторіччя багато чого дало людству:електрику, телебачення, сучасний транспорт. Але разом з тим, кінець сторіччяхарактеризується глибокою неузгодженістю природних, соціальних і духовних основлюдини і середовища його життєдіяльності. Відбулися істотні зміни у свідомостілюдини: якщо раніше він був одночасно і виробником, і споживачем різних благ,то в даний час ці функції розділилися, що відбилося і на відношенні нашогосучасника до свого здоров'я. За старих часів людина, “споживаючи” своє здоров'яу важкій фізичній праці й у боротьбі із силами природи, добре усвідомлювала, щовона сама повинна подбати про його відновлення. Тепер же людям здається, щоздоров'я так само постійне, як електро- і водопостачання, що воно буде завжди. И.И.Брехман відзначає:  “Самі по собі досягнення науково-технічної революції нескоротять відставання адаптаційних можливостей людини від змін природного ісоціально-виробничого середовища його існування. Чим більшими будутьавтоматизація виробництва і кондиціонування середовища існування, тим менштренованими виявляться захисні сили організму. Породивши своєю виробничоюдіяльністю екологічну проблему, стурбований збереженням природи в планетарномумасштабі, людина забуває, що вона частина природи, і свої зусилля направляєголовним чином на збереження і поліпшення навколишнього середовища”. Такимчином, перед людством стоїть задача не займатися утопічними планами огородженнялюдини від усіх можливих патогенних впливів, а забезпечити його здоров'я в реальноіснуючих умовах.

Для збереження і відновлення здоров'янедостатньо пасивного чекання, коли природа організму, раніше чи пізнішезробить свою справу. Людині самій необхідно робити визначену роботу в даномунапрямку. Але, на жаль, більшості людей цінність здоров'я усвідомлюється тількитоді, коли виникає серйозна погроза для  здоров'я, воно в значній мірівтрачено, унаслідок чого виникає мотивація вилікувати хворобу, повернутиздоров'я. А від позитивної мотивації до удосконалювання здоров'я  в здорових людейявно недостатньо.

И. И. Брехман виділяє дві можливі причини цього: людина не усвідомлюєсвого здоров'я, не знає величини його резервів і турботу про нього відкладає напотім, до виходу на пенсію чи на випадок хвороби. Разом з тим, здорова людинаможе і повинна орієнтуватися у своєму способі життя, на позитивний досвідстаршого покоління і на негативний — хворих людей. Однак, такий підхід дієдалеко не на всіх і з недостатньою силою. Дуже багато людей таким чином іповедінкою не те, що сприяють здоров'ю, а руйнують його.

Ю. П. Лісіцин відзначає, що здоровий спосіб життя — цене просто все те, що благотворно впливає на здоров'я людей. У даному випадкумова йдеться про всі компоненти різних видів діяльності, спрямованих на охоронуі поліпшення здоров'я. Автор вказує на те, що поняття здорового способу життяне зводиться до окремих форм медико-соціальної активності (викорінюваннюшкідливих звичок, проходженню гігієнічним нормам і правилам, санітарній освіті,звертанню чи за  лікуванням, порадою в медичні установи, дотриманню режимупраці, відпочинку, харчування і багато іншим, хоча усі вони відбивають ті чиінші сторони здорового способу життя. “Здоровий… спосіб життя — ценасамперед діяльність, активність особистості, групи людей, суспільства, що використовуютьматеріальні і духовні умови і можливості в інтересах здоров'я, гармонійногофізичного і духовного розвитку людини”. Ю. П. Лісіциним  і И. В. Напівніноювиділяються також ряд критеріїв, критерії здорового способу життя, до числаяких відносяться, наприклад, гармонічне сполучення біологічного і соціального влюдині, гігієнічне обґрунтування форм поведінки, неспецифічні й активні способиадаптації організму і психіки людини до несприятливих умов природи ісоціального середовища. Б. Н. Чумаків відзначає, що здоровий спосіб життявключає типові форми і способи повсякденної життєдіяльності людей, що зміцнюютьі удосконалюють резервні можливості організму. У той же час, поняття здоровогоспособу життя набагато ширше, ніж режим праці і відпочинку, систему харчування,різні що гартують і розвивають вправи; у нього також входить система відносиндо себе, до іншого людині, до життя в цілому, а також свідомість буття, життєвіцілі і цінності.

У практичній діяльності при визначеннііндивідуальних критеріїв і мети здорового способу життя існують дваальтернативних підходи. Задачею традиційного підходу є досягнення всімаоднакової поведінки, що вважається правильною: відмовлення від паління івживання алкоголю, підвищення рухової активності, обмеження споживання їжею,насиченою жирами і повареною сіллю, збереження маси тіла в границях, щорекомендуються.  Ефективність пропаганди здорового способу життя і масовогозміцнення здоров'я оцінюється по числу осіб, що дотримують рекомендованоїповедінки. Але, як показує практика, захворюваність неминуче виявляється різноюпри однаковій поведінці людей з різними гено- і фенотипом. Явний недолік такогопідходу в тому, що він може призвести до рівнозначної поведінки людей, але недо рівності кінцевого здоров'я.

Інший підхід має зовсім інші орієнтири, і вякості здорового розглядається такий стиль поведінки, що приводить людину добажаної тривалості і необхідної якості життя. З огляду на те, що всі людирізні, їм потрібно протягом життя поводитися по-різному. И. А. Гундаров і В. А.Палесский констатують: “Здоровий спосіб життя в принципі не може і не повиненбути ідентичним. Будь-яку поведінку варто оцінювати як здорову, якщо вона ведедо досягнення бажаного оздоровчого результату”. При такому підході критеріємефективності формування здорового способу життя виступає не поведінка, ареальне збільшення кількості здоров'я. Отже, якщо здоров'я людини неполіпшується, незважаючи на, здавалося б, розумне, культурне, суспільно кориснуповедінку, вона не може розглядатися як здорова. Для оцінки кількості здоров'яв цьому підході розроблена методика, що дає людині можливість з урахуванняміндексу здоров'я і його положень по шкалі здоров'я самому приймати рішення, якуповедінку вважати здоровою. Отже, у рамках цього підходу здоровий спосіб життявизначається, виходячи з індивідуальних критеріїв, особистого вибору найбільшкращих мір оздоровлення і контролю за їхньою ефективністю. Отже, дляособистостей з великою кількістю здоров'я будь-який спосіб життя, що є для нихзвичайним, буде цілком здоровим.

У валеопсихології, т.с. психології здоров'я,що розвивається на стику валеології і психології, передбачається цілеспрямованапослідовна робота з повернення людини до самої себе, освоєнню людиною своготіла, душі, духу, розуму, розвитку «внутрішнього спостерігача»(уміння чути, бачити, почувати себе). Щоб зрозуміти і прийняти себе необхідно«доторкнутися», звернути увагу на свій внутрішній світ.

Пізнаючи себе, прислухати до себе, ми вжестаємо на шлях утвору здоров'я. Для цього необхідно усвідомлення особистоївідповідальності за життя і зокрема, за здоров'я. Тисячоріччями чоловіквіддавав своє тіло в руки лікарів, і поступово воно перестало бути предметомйого особистої турботи. Людина перестала відповідати за сили і здоров'я своготіла і  душі. У результаті цього “душа людини — тьма”. І єдиний шлях звільненнясвідомості від ілюзій і нав'язаних схем життя — це наш власний досвід.

Кожній людині необхідно повірити в те, що вонамає всі можливості для посилення власного життєвого потенціалу, підвищення стійкостідо різних хвороботворних, стресогенних факторів. Як пише В. И. Белов, маючи увиді насамперед  фізичне здоров'я, можна “досягти суперздоров'я і довголіттянезалежно від того, у якій би стадії хвороби, передхворобі людина незнаходилася”. Автор також надає методи і способи підвищення рівня психічногоздоров'я в розпорядження кожного готового стати творцем власного здоров'я. Дж.Рейнуотер, підкреслюючи відповідальність людини за власне здоров'я і великіможливості кожного у формуванні останнього, вказує: “Те, яке здоров'я маєкожний з нас, багато в чому залежить від нашої поведінки в минулому — від того,як ми дихали і рухалися, як ми харчувалися, які віддавали перевагу думкам івідносинам. Сьогодні, зараз ми визначаємо наше здоров'я в майбутньому. Ми саміза нього відповідаємо!”. Людині варто переорієнтуватися з лікування хвороб,тобто «виривання бур'янів», на турботу про своє здоров'я; зрозуміти,що причина нездоров'я насамперед не в поганому харчуванні, некомфортному житті,забрудненому середовищі існування, відсутності належної медичної допомоги, а вбайдужості людини до самої себе, у звільненні завдяки цивілізації людини відзусиль над собою, наслідком чого стало руйнування захисних сил організму. Такимчином, підвищення рівня здоров'я зв'язано не з розвитком медицини, а зісвідомою, розумною роботою самої людини по відновленню і розвитку життєвихресурсів, по перетворенню здорового способу життя у фундаментальну складовуобразу Я. Для удосконалювання і формування здоров'я важливо вчитися бути здоровим,творчо підходити до власному здоров'я, сформувати потребу, уміння і рішучістьдіяти здоров'ю своїми руками за рахунок своїх внутрішніх резервів, а не чужихзусиль і зовнішніх умов. “Природа обдарувала людину зробленими системамижиттєзабезпечення і керування, що представляють собою чітко налагодженімеханізми, що здійснюють регуляцію діяльності різних органів, тканин і клітокна різних рівнях у тісній взаємодії центральної нервової й ендокринної систем.Функціонування організму за принципом саморегулюючої системи з урахуваннямстану зовнішнього і внутрішнього середовища дає можливість здійснюватипоступове тренування, а також навчання і виховання різних органів і систем зметою збільшення його резервних можливостей”. Як відзначає Э. Чарлтон, колись вважалося,що інформації про наслідки для здоров'я визначеного стилю поведінки буде доситьдля формування відповідного відношення до нього і зміни в бажану сторону. Вінпідкреслює, що даний підхід не враховував багатьох соціальних і психологічнихфакторів, що беруть участь в ухваленні рішення, а також наявності навичокухвалення рішення. Автор бачить можливість зміни способу життя і відносини досвого здоров'я в демонстрації безпосередніх наслідків небажаної поведінки. Яквідзначають ряд авторів, у формуванні здорового способу життя і збереженніздоров'я індивіда велике значення має творчість, що пронизує всі життєвіпроцеси і благотворно впливаючи на них. Так, Ф. В. Василюк стверджує, що лишецінносні творчості мають здатність перетворювати потенційні руйнівні події вкрапки духовного росту і збільшення здоров'я.  В. А. Лищук же думає, щорозвиток духовного світу людини, його творчих здібностей сприяють зміні способужиття, збереженню і збільшенню здоров'я.

Отже, здоров'я багато в чому залежить відспособу життя, однак, говорячи про здоровий спосіб життя, у першу чергу маютьна увазі відсутність шкідливих звичок. Це, звичайно, необхідне, але зовсім недостатня умова. Головне в здоровому способі життя — це активний створенняздоров'я, включаючи всі його компоненти. Таким чином, поняття здорового способужиття набагато ширше, ніж відсутність шкідливих звичок, режиму праці івідпочинку, системою харчування, різні що гартують і розвивають вправи; у ньоготакож входить система відносин до себе, до іншого людині, до життя в цілому, атакож свідомість буття, життєві цілі і цінності і т.д… Отже, для ствренняздоров'я необхідно як  розширення уявлень про здоров'я і хвороби, так і умілевикористання всього спектра факторів, що впливають на різні складові здоров'я(фізичну, психічну, соціальну і духовну), оволодіння оздоровчими,загальзміцнювальними, природодоцільними методами і технологіями, формуванняустановки на здоровий спосіб життя.

Виходячи з вищевикладеного, можна вкласти, що поняттяздорового способу життя є багатогранним і поки недостатньо розробленим. Разом зтим на рівні повсякденної свідомості уявлення про здоровий спосіб життя існуютьбагато сторіч. Дослідженню сучасних соціальних уявлень про здоровий спосібжиття присвячена дана робота. Але колись хотілося б ненадовго  зупинитися насамому понятті “соціальні уявлення” і історії їхнього вивчення.

 

2. Раціональнехарчування.

      Кілька слів про харчування. До нашого подиву,зовсім деякі з ветеранів зв'язують своє довголіття з характером харчування.“Проста” їжа, “як у всіх”, на їхню думку,особливої ролі в збереженні здоров'я не грає. Сміємо завірити, що це не так.Природна їжа, до того ж дуже різноманітна, що включає широкий набір молочнихпродуктів, овочевих блюд, свіжих ягід, безумовно, підтримує здоров'я. Помітимо,що в північній кухні не було смажених блюд, усі продукти вживалися у свіжому, відвареномучи тушкованому вигляді, і тому легко засвоювалася організмом. Зверніть  увагу і на туобставину, що в селах їли не наспіх, а повільно, некваплячись, і, як правило, чотири рази на день, у той самий час.Режим харчування, різноманітність його, чергування “пісної” і “скоромної” їжі іфізична праця, що забезпечує активну витрату енергії — усе це складові тогоздорового способу життя, що у даний час наполегливо пропогандуєнаука.

Насамперед нам необхідно осмислити той факт, що з поглядузбільшення тривалості Життя,саме особлива система харчування здатна дати найбільший ефект (порівнятися по ефективності може лишезастосування лікарських препаратів). А значить харчуванню варто приділитиособливу  увагу!

Якщо організм починає відчувати недоліккалорій, а також білка, то він включає пристосувальну реакцію, що полягає в чиуповільненні підвищення економічності обмінних процесів. При уповільненомуобміні задовольнити потребу в калоріях і білку легше. При цьому, чим  повільніше, тим економічніше обмін, тим довше живе організм.

Висновок: чим менше калорій і білка в їжі, тим довшежиття! Треба розуміти, скороченню білка в їжі, і їїкалорійності є межа. Дослідження на тваринах підкерівництвом В. Фролькиса показали, що обмеження калорійності споживаної їжі на20-60 % викликає продовжувальний ефект. Їжа при цьому повинна бути якісною,повноцінною (вітаміни, мікроелементи). Переклад молодих мишей нагодівлю через день збільшував тривалість життя на 17%. Переклад більш старших увіці 12 місяців приводив до збільшення термінів тривалості життя на 30%.Збільшення тривалості життя спостерігалося і при перекладі на дієту«літніх» мишей. Був виявлений зв'язок між віком переходу тварин надієту і тривалістю життя. Так, зниження споживання їжі в сосунковомуперіоді в експерименті на мишах приводило до зниження смертності на 71%,після досягнення статевої зрілості — на 85%. Дуже важливо підкреслити, що єякась оптимальна величина обмеження дієти. Спочатку в міру зниженнякалорійності їжі терміни тривалості життя прогресивно наростають, а потім це неприводило до подальшого росту і навіть збільшувалосмертність.

Певне обмеження білку в їжі, також призводитьдо ефекту, що пролонгує. Так, у пацюків, при вмісті враціоні: 51, 30, 23, і 8% білка максимальна тривалість життя буде дорівнюти,відповідно: 810, 847, 1072, і 1251 дням.

Дуже важливо: Зменшення калорійності і білка в їжі(крім уповільнення обмінних процесів) дає ще ряд чудових ефектів! Обмеженадієта володіє могутньою профілактичною дією, відсуває терміни початку віковоїпатології — порушень функції серця, атеросклерозу, діабету, нирковихзахворювань, ушкодження кісткової тканини. Так, пухлини спостерігалися в 60%контрольних тварин, а в дослідах на тваринах того ж віку тільки в 10 %.Захворювання серця в старих пацюків виявлялися в 92% випадків, а у тварин«на дієті» того ж віку тільки в 26%. Зменшення раціону сприятливовпливало на систему імунітету і на виникнення так званих імунодефіцитнихзахворювань.  Однак слідпомітити, що калорійно недостатня дієталише відсуває виникнення захворювань, але не рятує від уже виниклих.

     Зверніть увагу, що калорійно обмежена дієтавпливає не тільки на тривалість життя тварин, але і на їхній загальний стан, навсі рівні обміну речовин. Це не просто розтягнутий в часізвичайний розвиток, а нова траєкторія всього життєвого циклу. В.Н. Нікітіним булопоказано, що при обмеженій дієті росте вироблення одних гормонів і падає — інших. Досвідчені тварини відрізнялися по здатності спаровуватися, що зберігалося вних до 33-36 місяців, у порівнянні з 20-28 місяцями в контрольних пацюків. В.Н.Нікітін думає, що механізм дії дієти на організм зв'язаний з розвитком«м'якого стресу», в умовах якого по іншому протікають багато життєвихпроцесів. Обмежена дієта — це один з найбільш ефективних способів впливу натемп розвитку старіння!

      Як відзначалося, старіння — це комплекснийпроцес. Виходить, для боротьби з передчасним старінням необхідно починати і комплексмір. Саме такою системністю дії і відрізняється обмежена дієта. У мозку влюдини є відділ, який називається гіпоталамусом. Саме в ньому розташовані центриапетиту і насичення, пов'язані з усією нервовою системою і залозамивнутрішньої секреції. Почуття голоду — важливий стимул для всієї перебудовидіяльності внутрішнього середовища організму. В умовах обмеженого надходженняенергетичного і пластичного матеріалу включаються пристосувальні механізмиспрямовані на зменшення витрат організму, використання більш економічних шляхівзабезпечення функцій, знижується розпад білка, сповільнюється обмін речовин,падає температура тіла. Весь цей комплекс зрушень і збільшує тривалість життятварин і людини!

      Крім підвищення економічності обмінних процесів,за допомогою спеціальної дієти можна домогтися ряду інших корисних ефектів,здатних продовжити життя! Найважливішим компонентом харчування, за допомогоюякого можна збільшити тривалість життя, є клітковина. Клітковина — це достатньо тверда речовина, з якогоскладаеться  оболочка ростущихкліток. В чому ж ії цінність? У нас у кишечнику буває багато різних шкідливихречовин. Вони можуть попасти тудиз їжею чивиникати  в процесі травлення.Крім того, наш жовчний міхур викидаєв кишечник відповідну кількість жовчі, яка самапо собі міститьхолестерин. Клітковина володіє властивістю, якби вбирати  в себе шкідливі речовини. Поскільки сама клітковина не переварюеться и виводитсяз організму, то разом з собоювона виводить ізначну частинушкідливих відходів. В іншомувипадку, ці відходи всасувалисьб в кров і отруювали організм. Клітковина, таким чином, виступає своерідним  двірником нашого кишечнику. Також клітковина стимулює травлення.

Отже, підвищенний вміст  рослинних продуктів в їжі сприяє виведенню ядів і  холестерину з кишечнику! Токсини найменьшрозрушають організм, а низькийвміст  холестерину протистоїтьвиникненню атеросклірозу!

Наукою встановлено, що на рослинній їжі(овочі, фрукти, ягоди і т.д.) в кишечнику розмножуються кориснібактерії, в тому числі і ті, що виробляють вітаміни. Їжа ж тваринного походження (мясо, яйця, риба і т.д.) дає початок процесугноїння. По-першє, це отруюєорганізм. По-друге, що надзвичайноважливо, пригнічуеімунітет. А імунна система не тільки знищуєвсе чужерідне (ракові клітки у тому числі), але й стимулює все  корисне ворганізмі! Без сильного здорового імунітету жити долгонеможливо. Отже, чим більше тваринних продуктів Ви поїдаете, тим більшескорочуете собі життя! Встановленотакож, що рослиннаїжа робить  нашукров більш лужною, а тваринна- кислішою. Ізнов, саме лужна(рослинна) дієта сприяє довголіттю.Мені приходилося чути, що у людей ітварин, що харчуються тільки рослинною їжею, ракові пухлини практично не розвиваются.Можливо перебільшення, алеексперименти на тваринах показали, що при обмеженійдієті кількість пухлин різко (в 6 раз) скорочуеться.

Після попадання в організм живильні речовини шляхомокислення розпадаються на простіші. Саме в такому простому вигляді вони злегкістю виводяться з організму. Проте тваринні продукти дуже «важкі»для окислення, і тому утворюють безліч неокислених з'єднань, інакше шлаків.Шлаки засмічують організм і порушують обмінні процеси. Рослинна їжа майже недає шлаків.

Від тваринних продуктів утворюється багатовільних радикалів (див. Лікарські препарати), від рослинних значно менше.Помітьте також, що більшість тваринних продуктів (м'ясо, риба, сир, сир, яйця)містять велику кількість білку, що некорисний.

Отже, переважно рослинна дієтадопоможе Вам: знизити рівень холестерину і захистити від атеросклерозу,уникнути дії на організм токсинів, підвищити імунітет, зменшити утворенняшлаків і вільних радикалів, знизити вміст в їжі білка і зробити кров більшлужною. Все це значно підвищує ваші шанси на довголіття.      І останнє. Тваринніжири шкідливі. Вони, крім всього іншого, нашаровуються на стінки судин і даютьпочаток атеросклерозу. Зовсім інше жири рослинні! За рахунок олеїнової кислоти,що міститься в них, рослинні жири розчиняють відкладення з жирів тварин. Такимчином, уникати вживання рослинних жирів не слід.

Про воду. Щоб довше жити необхідно пити багаторідини, зрозуміло чисту. Вода, в достатній кількості допомагає підтримувати впорядку обмінні процеси і сприяє вимиванню з організму шкідливих речовин. Самепо собі вживаннядистильованої (абсолютно чистої) води протягом декількох місяців веде дооздоровчого ефекту.

3. Норми і режими харчування

 

В даний час опрацьовані фізіологічні нормихарчування, які являють собою  середні величини, що віддзеркалюють оптимальніпотреби окремих груп населення в основних харчових речовинах і енергії. Вонипредставлені в таблицях.

Середняідеальна маса тіла прийнята 70 кг для мужчин і 60 кг для жінок.

Людямрозумової праці рекомендується харчування, яке побудоване з врахуваннямвікових, якісних і кількісних норм, виконуваної праці, умов навколишньогосередовища та інших особливостей життя.

Зменшення вхарчовому раціоні людей розумової праці білків викликає порушення діяльностікори великих півкуль головного мозку.

Збільшення їхтакож веде до нагромадження в організмі шкідливих речовин і може призвести дозахворювання.

Надмірнакількість жиру знижує функцію головного мозку, серцево-судинної і дихальноїсистем. Для поповнення організму вуглеводами, людям розумової праці необхідновживати не лише білий хліб, але і чорний, який має багато клітковини.

Важкопереоцінити значення вітамінів у харчуванні людей розумової праці. Недостатнякількість їх приводить до виникнення різноманітних захворювань і до зниженнярозумової працездатності. Вітамін А вміщують такі продукти, як масло, молоко,сметана, яєчний жовток, морква, помідори, сир, рибний жир. Вітамін С вміщуютьцитрини, апельсини, фрукти, овочі, шипшина. Вітамін В6 знаходиться впечінці, рибі, дріжджах, бобових. Вітамін В1 є в житньому хлібі,пивних дріжджах, м'ясі, горіхах, квасолі, гречаній крупі. Вітамін В2— в дріжджах, житньому хлібі, печінці, молоці. Вітамін РР знаходиться в м'ясі,печінці, картоплі, гречаній крупі.

Людямрозумової праці необхідно вживати якнайбільше різноманітну їжу і забезпечити ЇЇнорми Добова кількість їжі для людини розумової праці повинна досягати біля 3 кг.Цю їжу слід приймати в умовах чотирьохразового харчування. При цьому, наснідання слід приймати приблизно третю частину раціону, на друге снідання —15—20%, на обід — 45—50% і на вечерю — 10—15% всього об'єму їжі. На обідобов'язково приймати рідку їжу у вигляді супу. Піл час обідньої перерви нароботі слід випити склянку гарячого чаю. Вечеряти краще всього за 2—2,5 години,до сну. В інших випадках добре випити склянку кефіру або кислого молока.

Прийом їжіслід закінчувати, коли з'явиться перше відчуття ситості. Воно зберігаєтьсядовше, якщо меню різноманітне, а саме: закуска, суп, м'ясо, городина, каша,хліб, солодке. Різноманіття раціону забезпечує організм усім необхідним дляйого життєдіяльності.

Харчуватись слід регулярно, в одні і ті жгодини. У встановлений час буде найбільше активно виділятися шлунковий сік івиникнуть найкращі умови для перетравлення їжі.

Для рівномірного навантаження системитравлення необхідно приймати їжу не менше, ніж 4 рази на добу.

Якщо людинапочинає повніти, вона повинна переходити на часте роздрібнене харчування. Зайвавага збільшує ризик таких захворювань як цукровий діабет, ішемічна хворобасерця, жовчокам'яна хвороба. Переїдання суттєво знижує працездатність. В такихвипадках слід обмежити легкозасвоювані вуглеводи, якими,  є солодощі, які сприяютьпідвищенню рівня цукру в крові й утворенню надмірної жирової тканини. Дужекорисні малокалорійні харчові продукти, такі як огірки, капуста, кабачки,нежирний сир.

Підчасприйому їжі не слід читати, проводити ділові розмови, хвилюватись. Усе цесприяє погіршенню процесів травлення і засвоєння їжі.  Дієтологи вважають, що ухарчуванні не повинно бути жодного примушування. Харчове насилля може нанестинезворотну фізичну і психологічну шкоду, їсти слід із задоволенням і невідволікатись при цьому. Не слід забувати про можливість процесу підготовкиорганізму до прийому їжі. Під час сервірування столу, коли при цьомувключаються звукові, світлові, слухові аналізатори, організм готується доприйому їжі і тоді краще виробляється шлунковий сік.

Дуже важливимє режим харчування. Біохімічно є доцільним харчуватись навіть сім—вісім разівна день і навіть різноманітними продуктами тому, то при  кожному прийомі їжівикидається жовч, в міхурі проходить відновлення, виробляється шлунковий сікнормальної кислотності і всі його складові є пропорційно збалансовані.

Людинаповинна знати, що саме буде подане на стіл і повинна бути психологічнопідготовлена до того що саме їй доведеться їсти, а ферментативна система в тойчас сама підготує до того травний тракт. За 30 хвилин до початку їжі і післяїжі слід випити склянку соку фруктів.

Таким чином,в основу довголіття входить чіткий розпорядок дня, рухлива активність,підтримування зрівноваженого нервово-психічного стану і раціональне харчування,яке включає поміркованість, різноманіття, високі смакові якості їжі, харчову табіологічну повноцінність, відповідність до виробничих енерговитратчіткий режим.

Здоровехарчування необхідне кожній людині і воно є запорукою довголіття.

 4. Відмова відшкідливих звичок.      Про шкідливі для здоров'яфактори – про пияцтво і куріння, алкоголізм і наркоманію іноді дуже м'яко іліберально говорять і пишуть, як про «шкідливі звички». Нікотин же і алкогольвеличають «культурними отрутами». Але іменно вони, ці «культурні» отрути, приносять безліч лих і страждань – уродинах, у трудових колективах, є соціальним злом для суспільства. Більш того,у результаті шкідливих звичок скорочується тривалість життя, підвищуєтьсясмертність населення, народжується неповноцінне потомство.Бажання зберегти міцне здоров'я – важлива соціальна потребалюдини, необхідна умова повноцінного життя, високої творчої активності, щастя.Серед факторів, що негативно впливають на здоров'я, велике місце займаєпаління, шкідливу дію якого відзначають не відразу, а поволі, поступово.Проведені численні опитування населення показали, що багато хто недостатньо знає про шкоду і всі наслідки паління.Пияцтво – це насамперед розбещеність, особистий порок людини: безвільність,небажання вважатися з думкою лікарів, громадськості, з даними науки; це –егоїзм, бездушне відношення до родини, до дітей. Ніяких виправдань немає і неможе бути для п'яниць.     Існує думка, що в помірних кількостях алкоголь нешкідливий і сприяє підвищенню працездатності. Тютюновий дим не тільки вдихаєтьсякурцем, але і надходить у навколишнєповітря. Поза затягуванням він в основному створює умови для пасивного паління.У повітря попадає половина диму плюс той, що видихає курець. Цілком зрозуміло, що таке повітря забруднененікотином, окисом вуглецю, аміаком, смолами, бензпиреном, радіоактивнимиречовинами й іншими шкідливими компонентами.У приміщенні, де курять,забруднення повітря може збільшитися в 6 разів. Дівчина, що працює у просоченому сигаретним димом повітрі встановлено, що вона, як би викурює до 20 сигарет щодня.Дружина інтенсивно курящої людини в добу пасивно викурює 10 – 12 сигарет, айого діти – 6 – 7. Слід зазначити, що пасивне паління вкрай шкідливе для людейіз хронічними захворюваннями легень і серця.       Існує думка, що паління підсилює працездатність, ібагато хто прикриваються цим міфом. У дійсності дуже короткий час нікотин діє збудливо, потім швидко знижує і погіршуєпрацездатність, як фізичну, так і розумову. Під впливом паління знижуєтьсягострота зору. Снайпер, що з 100 можливих вибивав 96 окулярів, післявикурювання декількох сигарет вибив тільки 40 окулярів. Несумісний спорт іпаління. Значні фізичні навантаження при тренуваннях, змаганнях збільшують вагу наслідків паління. Серцевий м'яз успортсмена-курця ослаблений. Під дією нікотину погіршується координація рухів,зменшується їхня точність.      Споживання різних наркотиків – наркоманія – дійснийбич у багатьох країнах світу. За даними Всесвітньої організації охорониздоров'я, наркотики зайняли перше місце серед винуватців передчасної смертілюдей і уже визначили серцево-судинні захворювання і злоякісні пухлини. Вусьому світі йде вал по наркоманії серед чоловіків і жінок. За ними втягуютьсяв цей вир юнаки, дівчата, підлітки і навіть діти. Небезпечний будь-якийнаркотик, навіть одноразова його проба. При повторенні проби непомітно, аленеминуче з'являється звичка. При відсутності наркотику людина випробує боліснийстан – абстиненцію. Його переслідує розпач, занепокоєння, дратівливість,нетерпіння, болі в кістах і м'язах; він, як при катуванні, страждає відтяжкого  безсоння, кошмарних снів. Прийом препаратівприпиняє це борошно. Але ненадовго. Організм вимагає нового струсу. І знову підвпливом наркотику збуджується нервова система. Можуть виникнути екстаз,хворобливий захват, ілюзії чи галюцинації. Але потім ніби-то відбуваєтьсяпадіння з вершини в глибоку прірву – випливає гальмування. Настрій стає вкрайпригнобленим, подавленим, настає важка депресія. Токсикомани домагаютьсясп'яніння, застосовуючи аерозолі – летучі отруйні речовини, що приїх вдиханні швидко поглинаютьсялегенями і так само миттєво проникають у мозок. Аерозолі,як і алкоголь, затримують надходження кисню в кров, а без кисню, як відомо,мозок людини, центральна нервова система не можуть обходитися. Пригноблений подих,втрата самоконтролю, іноді втрата свідомості – от найбільштипові ознаки і наслідки токсикоманії. Аерозольне сп'яніння, повторененеодноразово, може призвести долетального результату. У медичній літературі описуються випадки з трагічниминаслідками. Підліток, надихавшисьаерозолей, звалився з балконависокого поверху. Іншийзнепритомнів і упав із крутого обриву в ріку. Були зафіксовані випадки, колитоксикомани просто гинули від ядухи. Вдихання аерозолей, колоїдних рідких сумішей, як встановлено впроцесі досліджень, порушує діяльність бруньок і печінки, органів, без якихлюдина не може обійтися. Виявлено також, що вдихання деяких аерозольних речовинведе до того, що при найменшій фізичній напрузі, наприклад під час танців,настає критична серцева недостатність. Навіть одноразова проба отруйних аерозолей, наркотиків залишає слід учутливих нервових клітках мозку, у печінці ібруньках, м'язах серця, у життєво необхідних органах.      Лікувати наркоманів важко, але і не завжди забезпечений успіх.Терміни лікування залежать від того, протягом якого часу підліток вживавнаркотики. Чим довше воно, тим процес лікування довший, складніший. У чому ж конкретно полягає соціальнанебезпека, шкода наркоманії? По-перше, наркомани погані працівники, їхпрацездатність, фізична і розумова, понижена, всі помисли, домінанта пов'язаніз наркотиками – де і як його  добути, спожити. По-друге, наркоманіязавдає великого матеріального і морального збитку, будучи причиною нещаснихвипадків на виробництві, в транспорті, в побуті, причиною травматизму ізахворюваності, різних правопорушень. По-третє, наркомани створюютьнестерпні умови для своєї сім'ї, отруюючи її своєю присутністю, поведінкою,позбавляючи коштів для існування, скоюють важкий злочин по відношенню допотомства. По-четверте, наркомани, деградуючи фізично і морально, єтягарем для суспільства, втягують в цю ваду інших людей, в першу чергу молодь,а потім передчасно гинуть. По-п'яте, вживання наркотичних засобіваморальне. По-шосте, наркологічна хвороба у всіх її видах – соціальненебезпечне психічне захворювання, загрозливе самому майбутньому нації,благополуччю і здоров'ю населення всієї держави. По-сьоме, наркоманивходять до групи ризику розповсюдження СНІДу.

 

 

5. Оптимальний руховий режим.

     Деякі дослідники стверджують, що в нашому 20-мустолітті фізичне навантаження зменшилося в 100 разів, в порівнянні зпопередніми сторіччями. Якщо як слід розібратися, то можна дійти висновку, що вцьому твердженні немає або майже немає ніякого перебільшення. Уявіть собі селянинаминулих сторіч. Він, як правило, мав невеликий наділ землі. Інвентарю і добривмайже ніяких. Проте, часто, йому доводилося годувати «виводок» здесятка дітей. Багато хто до того ж відпрацьовував панщину. Все це величезненавантаження люди несли на собі день за днем і все життя. Предки людинивипробовували не менші навантаження. Постійна гонитва за здобиччю, втеча відворога і т.п. Звичайно ж фізичне перенапруження не може додати здоров'я, але інедолік фізичної активності шкідливий для організму. Істина як завжди лежитьдесь посередині.

      Важко навіть перерахувати всі позитивні явища,що виникають в організмі під час розумно організованих фізичних вправ. Воістину- рух цей життя. Звернемо увагу лише на основні моменти.

     В першу чергу слід сказати про серце.У звичної людини серце працює з частотою 60 — 70 ударів в хвилину. Прицьому воно споживає певну кількість живильних речовин і з певною швидкістюзношується (як і організм в цілому). У людини абсолютно не тренованого серцеробить в хвилину більшу кількість скорочень, також більше споживаєживильних речовин і звичайно ж швидше старіє. Все інакше у добретренованих людей. Кількість ударів в хвилину може дорівнювати 50, 40 і менш.Економічність серцевого м'яза істотно вище за звичний. Отже зношується такесерце набагато повільніше.

Фізичні вправи приводять до виникнення дужецікавого і корисного ефекту в організмі. Під час навантаження обмін речовинзначно швидшає, але після неї — починає сповільнюватися і, нарешті, знижуєтьсядо рівня нижче за звичний. В цілому ж у людини, що тренується, обмін речовинповільніший звичного, організм працює економічніше, а тривалість життязбільшується. Повсякденні навантаження на тренований організм надаютьпомітно меншу руйнівну дію, що також продовжує життя. Удосконалюється системаферментів, нормалізується обмін речовин, людина краще спить і відновлюєтьсяпісля сну, що дуже важливо тренованому організму, збільшується кількістьбагатих енергією з'єднань, як те АТФ, і завдяки цьому підвищуються практичновсі можливості і здібності. Зокрема розумові, фізичні, сексуальні.

При виникненні гіподинамії (недолікруху), а також з віком з'являються негативні зміни в органах дихання.Знижується амплітуда дихальних рухів. Особливо знижується здібність до глибокоговидиху. У зв'язку з цим зростає об'єм залишкового повітря, що несприятливопозначається на газообміні в легенях. Життєва місткість легенів такожзнижується. Все це призводить до кисневого голодування. У тренованомуорганізмі, навпаки, кількість кисню вища (при тому, що потребапонижена), а це дуже важливо, оскільки дефіцит кисню породжує величезне числопорушень обміну речовин. Значно зміцнюється імунітет. У спеціальнихдослідженнях проведених на людині показано, що фізичні вправи підвищують імунобіологічнівластивості крові і шкіри, а також стійкість до деяких інфекційних захворювань.Окрім перерахованого, відбувається поліпшення цілого ряду показників: швидкістьрухів може зростати в 1,5 — 2 рази, витривалість — у декілька разів, сила в 1,5- 3 рази, хвилинний об'єм крові під час роботи в 2 — 3 рази, поглинання кисню в1 хвилину під час роботи — в 1,5 — 2 рази і т.д.

Велике значення фізичних вправ полягає у тому,що вони підвищують стійкість організму по відношенню до дії цілого ряду різнихнесприятливих факторів. Наприклад, таких як знижений атмосферний тиск,перегрів, деякі отрути, радіація і ін.

Від неправильного способу життя, або просто зчасом, в організмі можуть накопичуватися шкідливі речовини, так звані шлаки.Кисле середовище, яке утворюється в організмі під час істотного фізичногонавантаження окисляє шлаки до нешкідливих з'єднань, а потім вони злегкістю виводяться.

Як бачите, благотворний вплив фізичногонавантаження на людський організм справді безмежний! Це і зрозуміло. Аджелюдина спочатку була розрахована природою на підвищену рухову активність.Понижена активність веде до багатьох порушень і передчасного старіннюорганізму!

Звичайно,найбільш ефективні з погляду продовження життя вправи на витривалість (ходьба,біг, велосипед і т.п.), але для досягнення максимального результату є значенняза допомогою тих, що обтяжать і тренажерів тренувати, і м'язи, адже, якмовилося, м'язова маса складає близько 40% ваги тіла, і здоровамускулатура нам ніяк не перешкодить. Тренування м'язів звичайно називаєтьсяатлетичною гімнастикою. Якщо Вам необхідно скинути зайву вагу абонабрати її, то атлетична гімнастика тут просто незамінна.

6. Режим праці і відпочинку

Гігієнічнийрежим праці і відпочинку, науково обгрунтована організація праці є невід'ємноюумовою нормальної працездатності людини. Не дивно, якщо, серед вченихзустрічаються люди, які рано припинили свою діяльність внаслідок того, щонадмірно працювали, не звертаючи уваги на необхідність своєчасного відпочинку,і доводили себе до розумової перевтоми.

Тренуваннясприяє підвищенню працездатності і за її допомогою можна добитись більшогоуправління своєю волею. Тренування розвиває  в людині певний порядок дії у часіі черговості, які здійснюються з мінімальною втратою енергії.

Зразкомпедагогічного розподілу робочого часу і величезної розумової працездатностірахується визначний фізіолог І. П. Павлов.

Майже доостанніх днів свого життя зберегли працездатність різні вчені, письменники,митці та інші працівники інтелектуальної праці. Наприклад, Лев Толстой надзвичайноправильно і систематично розподілив свій час і надзвичайно вміло чергував працюз відпочинком. Він вважав, що найкращим для розумової праці є проміжок часу міждев'ятою і третьою годинами. Сам же вперто і настійливо працював над кожнимрозділом своєї книги, роблячи лише невеликі перерви для відпочинку. Такі вчені,як Горбачевський, Сєченов, Менделєєв, Пфлюгер, Френкель та інші, збереглиясність думки, духовну працездатність та фізичне здоров'я навіть у глибокійстарості.

1. Ранковагігієнічна гімнастика.

2. Повітрянаванна; водна процедура — обтирання, обливання, душ.

3. Першийсніданок (не поспішаючи).

4. Ранковапрогулянка або ходьба пішки на роботу.

5. Паузи підчас роботи (після 2—3 годин роботи необхідно робити 10— 15-хвилинні перерви).

6. Другий сніданок— на роботі.

7. Деннапрогулянка або ходьба пішки з роботи.

8. Невеликийвідпочинок перед обідом і після. Денний сон !—2.5 годин після роботи.

9. Другаполовина робочого дня — в закладі або розумова робота вдома

10. Годинидля відпочинку в домашній обстановці: легка фізична праця або відвідання кіно,театру, лекцій.

11. Легкавечеря (простокваша, фрукти І т. д.).

12. Теплаванна або прогулянка на свіжому повітрі перед сном Сон не менше 7—8 годин.

Загальнареакція на ситуаційну обстановку, яка зумовлює стан стресу, включаєфізіологічні і психологічні процеси. Показником стресу є рівень адреналіну інорадреналіну в організмі людини. Розумова діяльність, яка супроводжуєтьсяпостійним нервово-емоційним напруженням, характеризується також рівнем секреціїкатехоламінів у сечі, що є показником стресової реакції.

Правильнийрежим праці і відпочинку протягом дня повинен передбачувати перерви  в роботі,які дозволяють попередити втому, не допустити зниження працездатності  істимулювати подальшу працю. Необхідно удосконалювати режим праці на єдиній науково-методичній основі з врахуванням змін працездатності і впливу умовпраці.

Необхіднераціональне чергування праці і відпочинку, як один з засобів  підвищенніпрацездатності.

Вельмикорисними є в таких випадках фізичні вправи. Фізична культура базується назміні характеру рухів втомлення м'язів і на стимуляції діяльності відноснонедіяльних м'язових груп. Перерви в роботі слід проводити на відкритомуповітрі.

Раціональнийвідпочинок дозволяє зберегти високу працездатність і здоров'я людини. Взагалі,відпочинок може бути активним і пасивним. Пасивним відпочинком е сон. Активнийвідпочинок, зв'язаний з рухом, прогулянками, походами, подорожами, є могутнімзасобом найшвидшого відновлення фізичної рівноваги в організмі людини. Багатовисловів різноманітних представників розумової праці про значення в їх життіактивного відпочинку, привело до висновку, що пішохідні прогулянки, ігри,гімнастичні вправи, ковзання па ковзанах, походи на лещатах, подорожі начовнах, є прекрасним засобом для відновлення здоров'я. Активно відпочиватинеобхідно під час роботи, в кінці дня, в кінці тижня, у вихідний день і в частрудової відпустки.

Під час працінеобхідно робити перерви кожні 1,5—2 години, використовуючи їх для відведенняуваги від основної проблеми, для того, щоб зробити декілька фізичних вправ, абодля проведення обтирань обличчя і тіла холодною водою. Ходіння, що чергується зсидінням, викликає покращання кровообігу в судинах м'язів. Добре діють уборотьбі з втомою при виконанні розумової праці глибокі дихальні рухи 8— 10разів у хвилину з гімнастичними вправами, активний відпочинок після роботи можебути дуже різноманітним. Це може бути звичайний відпочинок, або заняття різнимивидами спорту. Заспокійливо діють на центральну нервову систему пішохідніпрогулянки. Повертання з роботи пішки діє відволікаюче на центральну нервовусистему. Передвечірні прогулянки, особливо в гарних природних умовах, швидкознімають втому. Корисно діють прогулянки на велосипеді, на човні, купанні в річці,ходіння на лещатах тощо.

Вихіднийдень, здебільшого неділя, є днем повного відпочинку, який потрібний людині якоїзавгодно професії. До недільного відпочинку треба приступати ще в суботу,переключаючи своє мислення на іншу форму діяльності.

Дуже доцільнопроводити у вихідні дні екскурсії, виїзди за межі міста, пішохідні прогулянки влісі, парку, проводити час біля озера, над річкою, відвідувати музеї такартинні галереї. Корисними є заняття легкою фізичною працею в саду і нагороді. Радісний настрій знімає почуття втоми, а бездіяльність є поганимсупутником відпочинку.

Дуже важливимє щорічний відпочинок. Він є просто життєво необхідним і його обов'язково требавикористовувати. Суть раціонального відпочинку полягає в активному відпочинку,обов'язковій зміні умов зі звільненням від думок про повсякденну працю. Під часвідпочинку необхідно засвоїти гігієнічні прийоми і ввести їх пізніше в життя узвичайних повсякденних умовах. Проводити свій відпочинок слід так, щоби йогодні проходили з максимальною ефективністю для здоров'я. Активний відпочинок зазагальним законом життя ритмічно змінюється сном. Цей вид пасивного відпочинкуспостерігається серед усіх живих істот. Сон, який приходить на зміну бадьоромустанові не може бути нічим компенсованим і не може бути нічим замінений.

Таким чиномсон являє собою складний комплекс змін в організмі, які наступають зперіодичною правильністю. Під час сну клітини кори головного мозку знаходятьсяу стані охоронного гальмування. Таке гальмування відрізняється розповсюдженнямна всю територію кори головного мозку і захоплює не лише кору, але і нервовіцентри, що лежать нижче кори середнього мозку. Розвитку сонного гальмуваннясприяє відсутність подразнень, здатних викликати сильні рефлекси.

Відомо, щолюдині притаманні певні внутрішні ритми і ритм, який чітко виражений під чассну є одним з фундаментальних біоритмів, враховують домінування у впливі тоодної, то другої півкулі мозку. Для цього ритму характерна послідовність змінелектричної активності мозку, коливання температури тіла, гормональні зрушення,зміни психічної активності, працездатності.

Сон людиниявляє собою принаймні два різних стани, які відрізняються своїми, проявами,мозковими механізмами і функціональним призначенням. Розрізняють фазу«повільного» сну і фазу «швидкого» сну, коли ритмибіострумів стають швидкими, як при пробудженні. Ці назви зумовлені характернимиособливостями ритміки електро-енцефалографії. Зміна «повільного» снуна «швидкий» утворює цикл сну тривалістю 90—120 хвилин. Ці циклиповторюються 4—6 разів протягом ночі.

Спокійний,глибокий сон без снів є найбільш корисним сном. Такий сон є джерелом усіх сил ібальзамом для хворої душі.

За годину досну доцільно зовсім припинити розумову працю, думками підвести результати того,що зроблено за день. Дуже корисно зробити прогулянку, прийняти ванну. Передсном не треба пити каву, міцний чай, приймати препарати, інші речовини, щозбуджують нервову систему.

У ваннах. Щодіють заспокійливо і сприяють доброму сну, можна використовувати пахучірослини, наприклад, квіти календули, липи, траву череди. Відома цілюща силаванн з сосною, а також ніжних ванн з сушеницею болотною. Добре діють чай«відпочинок», трава пустирника, м'ята, хміль, валеріана та інші.

Дужеважливими є умови, в яких людина спить. Спальна кімната повинна бути добрепровітреною, з температурою повітря не вище +18 °С, без яскравого світла таголосних звуків. Постіль також повинна відповідати гігієнічним вимогам.

Таким чином,природний і регулярний сон є одним з наймогутніших факторів, які допомагаютьпокращанню стану здоров'я і ефективності виконуваної розумової діяльності.

 

 

7. Антропогенні зміни.

Розвитокнауки і техніки є надзвичайно важливою частиною еволюції суспільства тому, щоце є елемент взаємозв'язку природи та суспільства, і вони стали основнимзасобом раціонального використання природних ресурсів.

Порушенняекологічної рівноваги обертається величезною загрозою для здоров'я людини.

Сумарненагромадження виробничих відходів при розробці корисних копалин у світовомугосподарстві в 1,6 рази перевищує сумарний об'єм добування мінеральнихресурсів.

Патологіянеепідемічного профілю інтенсивно росте. Збільшується кількість випадківсерцево-судинних і онкологічних захворювань, хронічних неспецифічних хвороборганів дихання та інших. Ці захворювання зайняли основне місце серед причинсмертності, інвалідності і тимчасової непрацездатності населення.

Крімздатності викликати професійні і неспецифічні захворювання, хімічні агенти притривалій дії в малих концентраціях можуть викликати несприятливі наслідки яксеред нинішнього покоління, так і його потомства.

Негативнийвплив факторів навколишнього середовища на організм людини може проявлятись увигляді запалення, дистрофічних змін, пропасниці, алергічного стану, пухлинногопроцесу, порушення у розвитку плоду і пошкодження спадкового апарату клітини.Дію антропогенних факторів довкілля на здоров'я і соціально-трудовий потенціалтакож важко переоцінити. Людство дуже стурбоване тим, що постійно порушуєтьсяозоновий шар в атмосфері. Шар озону зменшується на 2,5% В рік, у результатічого серед людей, що народились і будуть народжуватись в періоді від 1985 рокупо 2029 рік, буде зареєстровано 8,3 млн. додаткових випадків раку шкіри. Вонивикличуть 168 тисяч додаткових випадків смерті. Ці цифри для людей, якінародяться в період від 2030 до 2074 року збільшаться відповідно до ЗО млн. і620 тисяч. Вже тепер, за даними ВООЗ, біли чотирьох відсотків новонародженихвідрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадковихзахворювань. В ДНК ми знаходимо цілий спектр металічних іонів, зокрема,кобальт, залізо, цинк, срібло, свинець, олово, хром, кадмій. Це важливо тому,що метали, в тому числі кобальт, кадмій, хром, е канцерогенами і підвищення їхконцентрації тісно пов'язане з виникненням пухлини у чітко визначеному органі.

Адже, 70—80%усіх випадків раку, які спостерігаються, очевидно викликані дією хімічнихканцерогенів. Вміст багатьох з них у навколишньому середовищі практично ненормується.

Шкідливіречовини навколишнього середовища виявляються в даний час у всіх біосубстратахлюдини, зокрема в крові, сечі, грудному молоці, волоссі, зубах, костях, увидихуваному повітрі тощо.

Історія цієїпроблеми свідчить про те, що забруднення атмосферного повітря в великих містахпроявляється у вигляді смогів.

В США кожніп'ять років число захворювань, викликаних фотохімічним смогом, збільшується вдва рази. Лікарні переповнюються людьми з запаленням легенів, ураженням очей,ангіною, бронхіальною астмою.

Діти, якіпроживають у районах забруднених атмосферними викидами, часто мають низькі масутіла і рівень фізичного розвитку, функціональні відхилення серцево-судинної ідихальної систем.

Захворюваністьхворобами дихання становить у середньому 73,5% від загальної захворюваності. ВАнглії у результаті наявності в атмосфері сірчистого газу і оксидів азоту,щорічно понад 30 тис. людей вмирає від бронхіту.

Застосуваннямінеральних добрив приводить до Інтенсивної евтрофікації з вираженим процесом«цвітіння» води. Специфічними забрудненнями води стали важкі метали —цинк, кадмій, залізо, ртуть, молібден і багато інших. В Клівленді є ріки,отруєні нафтовими відходами настільки, що раз в рік вони самі загораються.

До третинипромислових та побутових стічних вод в Україні скидається у водоймища безочистки. Всі в Львівської області, в 216 році зазнали забруднення. Щодоби Львівскидає 40 тис. л3 неочищених стічних вод. Подібна ситуація також уДрогобичі, Золочеві, Стрию, Самборі.

Отже,розкішні ліси, гаї, діброви, родючі чорноземи замінить море? Всі тоді співалийому осанну. Але не знали, що у відплату за наругу над природою, за її жорстокеґвалтування нас чекає страшна й негативна помста — «БІОЛОГІЧНИЙВИБУХ». Тобто мілководне «море», затопивши родючі грунти, луговій лісові угіддя, що багаті на органічні речовини, обумовить шалений розвитокодноклітинної синьо-зеленої водорості. Ці організми, відмираючи, спливають наповерхню величезними полями гниючих біологічних решток. Вони забирають з водикисень, і риба масово гине. Прибиті ж вітром до берегів водорості роблять рікуне тільки непридатною для відпочинку, а й НЕБЕЗПЕЧНОЮ ДЛЯ ЗДОРОВ'ЯЛЮДИНИ".

Достатньовідмітити, то за даними ВООЗ кожне четверте ліжко у лікарнях нашої планетизайняте хворими, які захворіли внаслідок споживання недоброякісної води. Понад200 мли. людей терплять від недоліку доброякісної питної води.

Найбільшунебезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом, якщо вода необеззаражується, представляють кишкові інфекції, такі як холера, черевний тиф,паратифи, дизентерія, а також такі захворювання як лептоспіроз, сибірськавиразка, туберкульоз.

Відомимистали цілі епідемії, що виникли при використанні для пиття забрудненої води. ВГамбурзі, в 1892 р. а в Петербурзі — в 1908 році була холерна епідемія. В 1926році в РостовІ-на-Дону була епідемія черепного тифу. Епідемія інфекційногогепатиту в Нью-Делі в 1955—1956 роках привела до захворювань 97 тисяч людей. Заданими ВООЗ 80% всіх захворювань у країнах, що розвиваються, зв'язано знедоброякісною водою І порушенням санітарно-гігієнічних норм. З тої ж причини заразу світі щоденно вмирає майже 25 тисяч людей. Досі існують такі бактеріальнізахворювання як холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія та багато інших.Лише у Львівській області за рік було 13 випадків захворювань черевним тифом,666 випадків захворювань дизентерією, 631 1 випадків захворювань інфекційнимгепатитом, 2136 випадків захворювань гастроентероколітами тощо.

Список літератури

 

1.  Андрєєв Ю.А. «Три китиздоров'я», Вид-во «РЕСПЕКС», Санкт-Петербург, 1994 р.,-382 с.

2.   Клюєв Б. «Хвороби сторіччя», Вид-во «Пітер»,Санкт-Петербург, 1997 р., -210 с.

3.   Лохинін А. «Що мені відомо про алкоголь»,Журнал «Попередження», №1/13 рік 2001, с. 30.

4.   Полієвській С. А., Гук Е. П. «Фізкультура ізагартовування в сім'ї»,

5.   Вид-во «Медицина», 1984 р. –80с.

6.   Змановський Ю.Ф. ”Виховуємо дітей здоровими,М., ”Медицина”, 1989 р.

7.   Новикова О.І., Ладодо К.С., Бренц М.Я. ”Харчування дітей”, М., 1989 р.

 

8.   Петровський К.С.  ”Гігієна харчування”, М.,„Медицина”, 1975 р.

еще рефераты
Еще работы по физкультуре и спорту