Реферат: Огляд кримінального кодексу України
Огляд кримінального кодексу України
Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. Відп. ред. В.Т.Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Глава І Загальні положення
Стаття1.Завдання Кримінального кодексу
Кримінальний кодекс України має завданням охорону суспільного ладу України, його політичної і економічної систем, власності, особи, прав і свобод громадян і всього правопорядку від злочинних посягань.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинними, і встановлює покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини.
(Стаття І із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4571-10від 12.01.83;Законом№ 2468-12від17.06.92)
Стаття2.(Стаття2виключена згідно із Законом№ 2468-12від 17.06.92)
Стаття3.Підстави кримінальної відповідальності
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння.
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
(Стаття3із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4571-10від 12.01.83)
ГлаваII Межі чинності Кримінального кодексу
Стаття4.Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчи* нених на території України
Усі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності на підставі цього Кодексу.
Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з чинними законами і міжнародними договорами не підсудні в кримінальних справах судам України, в разі вчинення цими особами злочину на території України, вирішується дипломатичним шляхом.
(Стаття4із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№4571-10від 12.01.83;Законом№ 2468-12від17.06.92)
Стаття5.Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчинених за межами України
Громадяни України, які вчинили злочини за межами України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо вони притягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до суду на території України.
На тих же підставах несуть відповідальність перебуваючі в Україні особи без громадянства, які вчинили злочини за межами України.
Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за кордоном, суд може відповідно пом'якшити призначене їм покарання або повністю звільнити винного від відбування покарання.
Іноземні громадяни за злочини, вчинені поза межами України, підлягають відповідальності за кримінальними законами України у випадках, передбачених міжнародними договорами.
(Стаття5із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4571-10від 12.01.83:Законом№ 2468-12від17.06.92)
Стаття 6. Чинність кримінального закону в часі
Злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.
Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його видання,
Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має.
(Стаття6із змінами, внесеними згідно із Законам№ 2547-12від 07.07.92)
ГлаваIII Про злочин
Стаття7.Поняття злочину
Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Не е злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.
(Стаття7із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4571-10від 12.01.83;Законом№ 2468-12від17.06.92)
Стаття7'.Поняття тяжкого злочину
Тяжкими злочинами визнаються перелічені в частині2цієї статті умисні діяння, що являють підвищену суспільну небезпеку.
До тяжких злочинів належать: особливо небезпечні злочини проти держави (статті56—60, 62, 63, 63');порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності чи ставлення до релігії при обтяжуючих обставинах (стаття66частини2і3);бандитизм (стаття69);дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття69');контрабанда (стаття70);контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (стаття70');масові безпорядки (стаття71);пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття78);пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття78'частини2і3);
виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів (стаття79);
порушення правил про валютні операції при обтяжуючих обставинах (стаття80частина2),розкрадання державного або колективного майна з проникненням у приміщення чи інше сховище, або шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем, вчинене повторно, або за попереднім зговором групою осіб, або у великих розмірах, або в особливо великих розмірах (статті81частини3і4, 82частини3і4, 83 частина3, 84частини3і4і86');розкрадання державного або колективного майна шляхом грабежу, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття82частини2і3);розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян (статті86і142);вимагательство державного або колективного майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах (статті 862частини2і3, 144частини2і3);вчинене при обтяжуючих обставинах умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або індивідуального майна громадян (статті89частини2і3та145частина2);умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді чи працівникові правоохоронного органу (стаття 1891частина2);умисне вбивство (статті93, 94і96);умисне тяжке тілесне ушкодження (статті101, 1894частина2);
--PAGE_BREAK--незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) при обтяжуючих обставинах (стаття1151частина2);зґвалтування (стаття117);захоплення заложників (стаття123');торгівля людьми (стаття124');крадіжка індивідуального майна з проникненням у житло (стаття140частина3);грабіж при обтяжуючих обставинах (стаття141частини2, 3і4);ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів при обтяжуючих обставинах (стаття 1482частина3);шахрайство з фінансовими ресурсами (стаття 1485частина2);порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів при обтяжуючих обставинах (стаття148'частина4);спекуляція при обтяжуючих обставинах (стаття154частини2і3);протидія законній підприємницькій діяльності, вчинена при обтяжуючих обставинах (стаття1558частина3);зловживання владою або посадовим становищем (стаття 165частина2);перевищення влади або посадових повноважень при обтяжуючих обставинах (стаття166частини2і3);одержання хабара (стаття168);посередництво в хабарництві або дача хабара при обтяжуючих
обставинах (статті169частина2і170частина2);притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності при обтяжуючих обставинах (стаття174частина2);примушення давати показання при обтяжуючих обставинах (стаття175частина2);винесення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (стаття176частина2);втеча з місця позбавлення волі або з-під варти при обтяжуючих обставинах (стаття183частина2);створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп (стаття 1876); посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття190');примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 1982частина3);злісне або особливо злісне хуліганство (стаття 206частини2і3);угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття2172);блокування транспортних комунікацій (стаття2173частина3);розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин (стаття223);розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття 2283); розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 2292 частини2і3),а так само збут або вчинені з метою збуту розкрадання, незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання таких засобів чи речовин (статті229'і2292);посів або вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обставинах (стаття2293частина2);організація або держання дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття2294частина2);використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття22912частина2);
незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття229"частини2і3);розкрадання, незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття229'7частини2і3);розкрадання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття22919частини2і3);незаконні виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття22920частини2і3);непокора при обтяжуючих обставинах (стаття232пункти «б» і «в»); опір начальникові або примушення його до порушення службових обов'язків (стаття234);насильницькі дії щодо начальника (стаття236);порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості при обтяжуючих обставинах (стаття238пункти «б» і «в»); дезертирство (стаття241);умисне знищення або пошкодження військового майна при обтяжуючих обставинах (стаття245пункти «б» і«в»); порушення правил несення бойового дежурства при обтяжуючих обставинах (стаття251пункти «в» і «г»); зловживання військової посадової особи владою чи посадовим становищем, перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, бездіяльність військової влади при обтяжуючих обставинах (статті254пункти «б» і «в», 2542пункти «б», «в» і «г»,2543пункти «б» і «в»).
(Кодекс доповнено статтею7'згідно з Указом ПВР№ 862-08від 21.07.72,із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 1898-08від 23.07.73. № 2718-08від17.06.74, № 4571-10від12.01.83, № 6591-10від 29.02.84, № 4392-11від31.07.87, № 4452-11від21.08.87, № 5723-11від 14.04.88, № 7373-11від14.04.89, № 647-12від18.01.91;Законами № 1564-12від18.09.91, № 2468-12від17.06.92, № 2935-12від26.01.93, № 3351-12від30.06.93. № 3582-12від11.11.93, № 3888-12від28.01.94, № 3890-12від28.01.94, № 137/94від27.07.94, №246/94-ВР від15.11.94, №64/95-ВР від15.02.95, №282/95-ВР від11.07.95, №79/96-ВР від 06.03.96. №388/96-ВР від02.10.96, №530/96-ВР від20.11.96, №44/97-ВР від05.02.97, №210/98-ВР від24.03.98)
продолжение--PAGE_BREAK--
Стаття8.Вчинення злочину умисно
Злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття9.Вчинення злочину з необережності
Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Стаття10.Відповідальність неповнолітніх
Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.
Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство (статті 93—98),посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття190'),умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я (статті101—104, 106частина1та 1894), зґвалтування (стаття117),крадіжку (статті81,86', 140,223і2292),грабіж (статті82, 86', 141, 223і 2292), розбій (статті86, 86', 142, 223частина2 і2292частина3),злісне або особливо злісне хуліганство (стаття206частини2і3),пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафто-продуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття78'частини2і3), умисне знищення або пошкодження державного, колективного майна чи
індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки (статті 89частини2і3та145частина2),а також за умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда (стаття78).
До особи, яка вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільне небезпечне діяння, передбачене цим Кодексом, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.
(Стаття10із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від27.06.61, від17.08.66, № 2368-07від12.12.69, № 3130-08від14.10.74, № 1848-09 від23.03.77, № 647-12від18.01.91;Законами№ 2468-12від17.06.92, № 3787-12від23.12.93, №246/94-ВР від15.11.94, №388/96-ВР від02.10.96)
Стаття11.Примусові заходи виховного характеру До осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років або суспільне небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суд може застосувати такі примусові заходи виховного характеру:
1)зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2)застереження;
3)передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання;
4)покладання на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно або заробіток, обов'язку відшкодувати заподіяні збитки;
5)направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються спеціальними положеннями.
Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому громадського вихователя в порядку, передбаченому відповідним Положенням.
(Стаття11із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 284-07від 26.08.67, № 1848-09від23.03.77;в редакції Закону№ 3787-12від 23.12.93)
Стаття12.Неосудність
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру.
Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.
Стаття13.Примусовізаходи медичногохарактеру До осіб, які вчинили суспільне небезпечні діяння в стані неосудності або вчинили такі діяння в стані осудності, але захворіли до винесення вироку або під час відбування покарання на душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, судом може бути застосовано такі примусові заходи медичного характеру, що здійснюються лікувальними закладами органів охорони здоров'я:
1)поміщення в психіатричну лікарню з звичайним наглядом;
2)поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом;
3)поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.
Суд, визнавши необхідним призначити примусовий захід медичного характеру, обирає його вид залежно від душевного захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння.
Поміщення в психіатричну лікарню з звичайним наглядом може бути застосоване судом щодо душевнохворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небезпечного діяння потребує тримання в лікарні і лікування в примусовому порядку.
Поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом може бути застосоване судом щодо душевнохворого, який вчинив суспільне небезпечне діяння, не зв'язане з посяганням на життя громадян, і за психічним станом не являє загрози для оточуючих, але потребує тримання в лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду.
Поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом може бути застосоване судом щодо душевнохворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небезпечного діяння являє особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання в лікарні і лікування в умовах суворого нагляду.
продолжение--PAGE_BREAK--
Осіб, поміщених у психіатричні лікарні з посиленим або суворим наглядом, тримають в умовах, що виключають можливість вчинення ними нового суспільне небезпечного діяння.
Якщо не буде визнано необхідним застосування до душевнохворого примусових заходів медичного характеру, а так само в разі припинення застосування таких заходів суд може передати його на піклування родичамчиопікунамприобов'язковому лікарському нагляді.
(Стаття13із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5397-11 від10.02.88)
Стаття14.Відповідальність за злочин, вчинений в стані сп'яніння
Особа, яка вчинила злочин в стані сп'яніння, не звільняється від кримінальної відповідальності.
Суд, незалежно від призначеного кримінального покарання,моженаправити на примусове лікування особу, засуджену за злочин, вчинений на грунті алкоголізму чи наркоманії. Примусове лікування цих осіб провадиться, залежно від міри кримінального покарання, відповідно у місцях позбавлення волі або спеціальних медичних закладах.
Припинення примусового лікування провадиться судом у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
В разі вчинення злочину особою, яка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами і ставить у зв'язку з цим себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, суд, поряд з застосуванням за вчинений злочин покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, може за клопотанням членів її сім'ї, профспілкової чи іншої громадської організації, прокурора, органу опіки і піклування або лікувальної установи визнати її обмежено дієздатною. Над цією особою встановлюється піклування в порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України.
(Стаття14із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 1879-08 від03.07.73, № 2281-09від01.07.77, № 4452-11від21.08.87;Законом № 2468-12від17.06.92)
Стаття15.Необхідна оборона
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільне небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.
Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого суспільне небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характерові посягання.
Перевищення меж необхідної оборони, тобто завдання тому, хто посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту, тягне за собою відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом.
Дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила напад, і доставлення її відповідним органам влади, як правомірні, прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для затримання і відповідали небезпечності посягання і обстановці затримання злочинця.
(Стаття15із змінами, внесеними згідно із Законам№ 2468-12від 17.06.92.в редакції Закону№ 2933-12від26.01.93)
Стаття16.Крайня необхідність
Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода.
(Стаття16із змінами, внесеними згідно із Законам№ 2468-12від 17.06.92)
Стаття17.Відповідальність за готування до злочину і за замах на злочин
Готуванням до злочину визнається підшукання або пристосування засобів чи знарядь або інше умисне створення умов для вчинення злочину.
Замахом на злочин визнається умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
Покарання за готування до злочину і за замах на злочин призначається за законом, який передбачає відповідальність за даний злочин.
Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності дій, вчинених винним, ступінь здійснення злочинного наміру і причини, через які злочин не було доведено до кінця.
Стаття18.Добровільна відмова від вчинення злочину Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця,
підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, коли фактично
вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
Стаття19.Співучасть
Співучастю визнається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.
Співучасниками злочину, поряд з виконавцями, визнаються організатори, підмовники і пособники.
Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням.
Підмовником визнається особа, яка схилила до вчинення злочину. Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, добуті злочинним шляхом.
Ступінь і характер участі кожного з співучасників у вчиненні злочину повинні бути враховані судом при призначенні покарання.
Стаття20.Переховування
Заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, а так само знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів, добутих злочинним шляхом, тягне відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених статтею186цього Кодексу.
(Стаття20із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від10.09.62;
Законом№ 2468-12від17.06.92)
Стаття21.Недонесення
Недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинений злочин тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених статтею187цього Кодексу.
(Стаття21із змінами, внесеними згідно з Указам ПВР від10.09.62;
Законом№ 2468-12від17.06.92)