Реферат: Правовий статус іноземців в Україні їхні право- та дієздатність

Правовий статус іноземців в Україні, їхні право- та дієздатність

КонституціяУкраїни проголошує принципнаціональногота здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. вказано, що іноземці та особи без громадянства, які ють в Україні на законних підставах, користуються ,самими правами і свободами, а також несуть такі самі л'язки, як і громадяни України—за винятками, встанов­леними Конституцією, законами чи міжнародними договора­ми України. Зазначений принцип щодо здійснення прав, сво­бод і обов'язків іноземцями закріплено і в Законі України «Про правовий статус іноземців» (ст.2).Іноземці можуть реалізувати ці права і обов'язки так само, як і громадяни України. Наприклад, у Водному кодексі України від6червня

1995р.1зазначено, що водокористувачами в Україні можуть бути громадяни України, іноземні фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об'єктами. Закон України «Про відпустки» від15листопада

1996р. гарантує іноземним громадянам та особам без грома­дянства, які працюють в Україні за дозволом, право на від­пустки нарівні з громадянами України2.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» національний правовий режим для іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності означає, що вказані суб'єкти мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської ді­яльності України. Національний режим застосовується до здійснення усіх видів господарської діяльності, пов'язаної з інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяль­ності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів (ст.7).

А втім, якщо іноземною державою встановлено обмеження і юдо реалізації прав і свобод громадянами України (реторсія), кабінет Міністрів України може прийняти рішення про вста-овлення відповідного порядку реалізації прав і свобод гро-і нами цієї держави на території України. Це рішення надає чинності після його опублікування та може бути скасоване, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийняте (ч. З ст.2Закону України «Про правовий статус іноземців»).

Вказівка на застосування до прав та обов'язків іноземців національного режиму чи можливого застосування реторсії міститься і в статтях565, 566Цивільного кодексу України.

На поширення національного режиму щодо користування іноземцями процесуальними правами, наданими законодав­ством України, вказується у ч.1ст.423та ст.424Цивільного процесуального кодексу України. За цими нормами іноземці мають право звертатися до судів України, користуватися ци­вільними процесуальними правами нарівні з громадянами України. Можливість реторсії передбачена ч. З ст.423Кодек­су, відповідно до якої законодавством України можуть уста­новлюватися відповідні обмеження щодо цивільних процесу­альних прав громадян тих держав, у яких допускаються спе­ціальні обмеження таких же прав громадян України.

Законодавча практика засвідчує, що національний режим стосовно здійснення окремих прав іноземців може запровад­жуватися навіть після запровадження законодавством цього режимущодо загального обсягу прав та обов'язків іноземців. Так, Указом Президента України «Про заходи забезпечення приватизації у1995році» від23червня1995p.було встанов­лено запровадити з1995p.національний режим щодо участі іноземних інвесторів у приватизації майна зазначених у ньому об'єктів (п.10).Вказане положення поширювало свою дію на іноземців—іноземних інвесторів. Право іноземних громадян, осіб без громадянства бути покупцями об'єктів приватизації передбачено Законом України «Про приватизацію майна дер­жавних підприємств» (у редакції від19лютого1997p.).

Поширення на права іноземців в Україні національного ре­жиму означає також, що вони не можуть вимагати надання прав, не передбачених законодавством України або міжнарод­ними договорами.Таке право може бути невідомим в Україні або не поширюватися на іноземців. Наприклад, не відомим законодавству України є інститут набувальної давності, роз­дільного проживання подружжя, вимога відшкодувати мо­ральну шкоду, заподіяну відмовою в одруженні. Не поширю­ється на іноземців право громадян України набувати у влас­ність земельну ділянку.

У деяких випадках законодавство України та міжнародні договори кореспондують один одному. Наприклад, іноземці можуть займатися в Україні певною діяльністю, використо­вуючи свою кваліфікацію. Але тільки міжнародними догово­рами встановлюється еквівалентність атестатів, дипломів, нав­чальних курсів, кваліфікації, вчених ступенів і звань (ст.64 Закону України «Про освіту» від23березня1996p.).

Закріплений у законодавстві національний режим стосовно цивільної правоздатності іноземців має безумовнийхарактер. Це означає, що згаданий вид режиму надається іноземцям у кожному конкретному випадку без вимоги взаємності, неза­лежно від того, чи надаються такі ж права громадянам України на батьківщині іноземців.

Законодавство України може встановлювати винятки щодо правоздатності іноземців (ч.1ст.565та ст.566Цивільного кодексу України). Винятки стосуються, зокрема, обмежень призначення на посади або певної діяльності, що пов'язано з належністю до громадянства України (ч.4ст.8Закону України «Про правовий статус іноземців»). Так, відповідно до ст.4Закону України «Про державну службу» від16грудня 1993p.1право на державну службу мають тільки громадяни України. Згідно зі ст.7Закону України «Про статус суддів» від15грудня1992p.2право на зайняття судової посади мають тільки громадяни України.

Іноземці не можуть бути адвокатами, аудиторами і нотаріу­сами (ст.2Закону України «Про адвокатуру» від19грудня 1992р.3, ст.5Закону України «Про аудиторську діяльність» від22квітня1993р., ст.3Закону України «Про нотаріат» від 2вересня1993p.4.

Щодо здійснення окремих прав іноземцями законодавством України встановлено обмеження.Наприклад, відповідно до ст.24Закону України «Про свободу совісті та релігійні орга­нізації» від23квітня1991p.5іноземні громадяни, зокрема священнослужителі, релігійні проповідники, інші представни­ки зарубіжних організацій, які тимчасово перебувають в Ук­раїні, можуть займатися проповідуванням релігійних віро­вчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошен­ням яких прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) від­повідної релігійної організації.

Згідно зі ст.4Закону України «Про охорону прав на вина­ходи і корисні моделі», ст.4Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»2, ст.4Закону України «Про охо­рону прав на знаки для товарів і послуг»3, що були прийняті 15грудня1993p.,а також ст. З Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від5листопада 1997р.4іноземні громадяни та особи без громадянства, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межа­ми України, свої права на винаходи, корисні моделі, промис­лові зразки для товарів і послуг, топографії інтегральних схем здійснюють тільки через представників, зареєстрованих відпо­відно до Положення про представників у справах інтелекту­альної власності (патентних повірених), затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від10серпня1994p.

Відповідно до ст.21Закону України «Про державну таєм­ницю» від21січня1994p.іноземним громадянам та особам без громадянства у виняткових випадках на підставі міжна­родних угод або письмового розпорядження Президента Ук­раїни надається доступ до державної таємниці.

В окремих сферах діяльності, зокрема інвестиційній, торгівельній, до здійснення прав та обов'язків іноземців може застосовуватисярежим найбільшого сприяння.У законодав­стві України суть цього режиму сформульовано, зокрема, у ст.7Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Тут режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб'єк­ти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків і зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльнос­ті будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Ре­жим найбільшого сприяння надається на основі взаємної уго­ди суб'єктам господарської діяльності інших держав з відпо­відними договорами України та застосовується у сфері зов­нішньої торгівлі. Позбавити вказаного режиму може Верховна Рада України. Таке рішення цей орган приймає у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союз­ів або економічних угруповань (ст.29).

На підставі національного закону чи міжнародного догово­ру України іноземцям для здійснення ними прав і обов'язків може надаватисяспеціальний режим.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» пе­редбачає, що спеціальний режим може застосовуватися від­носно територій спеціальних економічних зон, територій мит­них союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними дого­ворами за участю України з державами, які мають з Україною спільні морські чи сухопутні кордони (ст.7, 24, 25).У Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від13жовтня 1992p.1передбачено спеціальний режим щодо зарплати; га­рантій переведення доходів іноземних працівників, одержаних від роботи у вільній зоні, і т. ін. Спеціальний режим може виявлятись і в пільговому оподаткуванні.

Яскравим прикладом встановлення спеціального режиму є, зокрема, підписання Президентом України у1998p. Указу «Про економічний експеримент „Яворів“, а15січня1999p. прийняття Закону „Про спеціальну економічну зону “Яворів», Законів «Про спеціальні економічні зони та спеціальний ре­жим інвестиційної діяльності в Донецькій області»2, та «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області»3від24грудня1998р., «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу „Курортополіс Труска-вець“ від6жовтня1998p.

Правовий статус іноземців, окрім правоздатності, включає і їхню дієздатність. Оскільки питання повної дієздатності по-різному регламентується у правових системах, колізійні нор­ми законодавства України допомагають вирішити колізійні проблеми у цій сфері. Відповідно до ст.566'Цивільного ко­дексу України до визначення цивільної дієздатності інозем­ного громадяниназастосовується закон країни його громадян­ства.До визначення цивільної дієздатності особи без грома­дянствазастосовується закон країни постійного п місця, про­живання.Проте цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Україні, та зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за і? законом.

Узаконодавстві України також установлено колізійну нор­му, яка вирішує питання визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною. Відповідно до ч.4ст. 566Цивільного кодексу України, іноземні громадяни та особи без грома­дянства можуть бути визнані недієздатними або обмежено дієздатними у порядку, встановленому законодавством України, тобто за статтями15, 16Цивільного кодексу нашої держави.