Реферат: Життя і творчість Івана Франка

/>іністерствонауки та освітиУкраїни
середнязагальноосвітнашкола № 16

Реферат

на тему:

Життяітворчість ІванаФранка

Виконала:

ШмількоХристина

8-В клас

Дніпропетровськ

2002

Вступ

ІвановіЯковичу Франковіналежить, либонь, найпочеснішеправо представлятиУкраїну в «галереїнайвищихінтелектуальнихдосягнень»народів світу.Віддаючи престолнаціональногогенія України«поету з ласкиБожої» ТарасовіШевченку, він, без сумніву, не був нікимз українськихвчених та митцівперевершенийу своїй титанічнійпрацездатності, у різнобічностіталанту тарозмаїттіобдарувань, у ролі, яку зіграву становленніукраїнськоїнації. Розпадаючисьна дві практичнонезалежні«підособистості»- Франка-суспільногодіяча та Франка- поета, митця- він водночаспоєднував усобі іпостасіпоета, прозаїка, драматурга, фольклориста, етнографа, культуролога, мовознавця, перекладача, репортера, редактора… атакож політика, агітатора, революціонера.Можливо, самецій різноманітностісфер, в якихпроявлявсяталант Франка, він зобов'язанийнесерйозним, часто ворожимставленнямз боку сучасників, як політичнихпротивників, так і нейтральних, не залученихдо суспільно-політичноїконфронтаціїкіл Галичини.В усякому разі, феномен ІванаФранка — універсальноїособистості, генія, людининового часу, що набагатоперегнала своюдобу, вченогоі митця європейськогорівня, якихмало в історіїукраїнськоїкультури — неотримав належноговивчення таоцінки ані запольської, аніза радянськоївлади. Полякине розголошувалидосягненняукраїнськоїінтелігенціїта її батька, радянськаідеологіязробила з Франкаляльку, виставившина загальнийпозір тількиодну з сотеньйого граней- Франка-революціонера.Тим часом яксаме цим внутрішнімпротистоянням, постійнимконфліктомміж різнимиполюсами особистостіФранко найбільшцікавий, самеця вічна напругаспонукала йогодо важкої праці.Франко заслуговуєна вивчення, дослідженнясаме як суперечлива, неоднозначнапостать.

Життяі творчість

/>ІванЯкович Франконародився 27серпня 1856 рокув с. НагуєвичахДрогобицькогоповіту (теперс. Івана ФранкаДрогобицькогорайону Львівськоїобл.) в родиніковаля. З батьківськоїкузні він винісперші знанняпро життя галицькогоселянства, пропрацю людини, а від матеріперейняв любовдо народноїпісні.

ПіслязакінченняДрогобицькоїгімназії вступивдо Львівськогоуніверситету.Через 16 роківвінзакінчуєЧернівецькийуніверситет.

У 1887 рокувиходить першазбірка йогопоезій «З вершині низин» —найвидатнішеявище в українськійпоезії після«Кобзаря» ТарасаШевченка. Згодомвийшли друкомзбірки «Зів'ялелистя» (1896), «МійІзмарагд» (1898)де переважаютьмотиви філософськоїта інтимноїлірики, "Із днівжурби" (1900). Вінє автором поем«Панські жарти»,«Смерть Каїна»,«Похорон»,«Іван Вишенський», філософськоїпоеми «Мойсей»(1905). У 80-х рокахпобачили світнайкращі повістіІвана Франка«Бориславсміється» (1882)та «Захар Беркут»(1883), «Для домашньоговогнища», «Перехресністежки» та ін.Написав драматичнітвори «Сонкнязя Святослава»,«Кам’яна душа».Здобула популярністьп'єса «Украденещастя» (1893). Лишечастина спадщинивеликого українськогописьменникаопублікованау 50-ти томах«Зібраннятворів». Організаторвидань «Громадськийдруг», «Дзвін»,«Молот». Авторпраць з історіїта теорії літератури, перекладачтворів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонськоїта інших мов.

У 1893 р. захистиву Відні докторськудисертацію.

ТвориІ.Франка перекладенобагатьма мовамисвіту. Окреміпоезії покладенона музику, деякіпрозові твориекранізованой інсценізовано.Помер І.Франко28 травня 1916 року.

Коли мидумаємо проІвана Франка, в нашій уявіпостає першза все титандумки і праці, людина, в якоїдух і тіло рведо бою зарадипоступу і щастялюдського, українець, корені якогосягають глибининародного життяі переходятьу дерево, квітякого величний, щедрий, добрий.

Той коріньбере початокз батьківськоїхати. БатькоЯків — відомийна всю округуковаль, невтомнау праці матиМарія. В такійсім’ї найпершепривчали допраці, повагидо людей. І, звичайнож, хотіли, щобдитина вчиласяна радістьбатькам, надобро людям.З шести роківхлопець навчаєтьсяв початковійшколі в сусідньомуселі Ясениця-Сільна, пізніше уДрогобицькійнормальнійшколі отців- василіан, аще через деякийчас — у Дрогобицькійгімназії. МихайлоКоцюбинськийу нарисі проІвана Франказазначає, щоздібна дитинав сільськійшколі навчиласячитати українською, польською інімецькоюмовами. Сміялисяз Франка в німецькійшколі при монастирі.Але «минув рік, настав екзамен— і малий Франкоздивував усіх: він опинивсяпершим учеником».

1865 рокупомер батько.В дім прийшоввітчим ГриньГаврилик, ріпник.На шістнадцятомуроці Франкозалишивсякруглим сиротою— померла мама.Дорога ж дознань не зупинилася.Під час навчанняв гімназіїФранко читаєтвори Гете, Лессінга, Шіллера, Расіна, Корнелята ін., писанінімецькою тафранцузькоюв оригіналі.

Беретьсяй сам за літературнупрацю. Першийвірш — «Великдень1871 року» — присвятивбатькові. Перекладаєтвори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також«Слово о полкуІгоревім»,«Краледворськийрукопис» В.Ганки.В гімназії ІванФранко обстоюєдумку, що основоюукраїнськоїлітературноїмови повиннабути мова народна.

ПісляДрогобича юнакїде у Львів, вступає доуніверситету.Багато пише, стає найвпливовішоюпостаттю вредакції журналу«Друг», знайомитьсяз М.Павликомі І.Белеєм. ІванаФранка цікавитьтакож філософія, політичнаекономія, соціологія.

1877 рокуІван Франкопереживаєперший арешт.Перед цим поліціязробила обшукна квартирі, виявивши революційнулітературу.Франка звинувачуютьу належностідо таємноїсоціалістичноїорганізації.«Протягомдев’яти місяців,— писав він, —проведениху тюрмі, сидівя переважноу великiй камері, де перебувало18—28 злочинців, де зимою ніколивікно не зачинялосяі де я, слабийна груди, з бідоюдобився привілеюспати під вікном…але зате прокидавсямайже завждиз повним снігуволоссям наголові».

Широтаполітичнихі літературнихуподобаньвикликаланеоднозначнуреакцію угромадськості.Реакційні колаГаличини доходилинавіть до ігноруванняйого творчості.Зокрема, в «Зорі»відмовилисядрукуватиоповідання«Муляр», оскількимулярі «найгіршіп’яниці» і неварті уваги.

Відстоюваннявласних позиційпозначалосяй на матеріальнихстатках. Бувчас, коли письменникзовсім не мавкоштів на проживанняі змушений бувмешкати у робітникаДанилюка. Уквітні 1881 рокуФранко їде всело Нагуєвичі.Крім літературноїпраці, виконуваві щоденну селянськуроботу.

Великінадії на здійсненняполітичнихі літературнихнамірів покладавФранко на Київ, куди він прибувнаприкінцілютого 1885 року.Зустрічі зО.Кониськимі В.Антоновичемне виправдалисподівань щодовидання газети.Теплий спогадзалишили зустрічіз родинамиЛисенків, Старицькихі Косачів. Приїхавшив Київ наступногороку, Франкоодружуєтьсяз Ольгою Хорунжинською.

1892 рокуФранко виїжджаєдо Відня, щобзакінчитидокторськудисертацію«Про Варлаамаі Йоасафа тапритчу прооднорожця».Через рік відбувсязахист, Франкоздобув ступіньдоктора філософськихнаук.

1894 рокутрапиласянагода посістипрофесорськупосаду кафедриісторії українськоїлітературиі мо-ви Львівськогоуніверситету.Хоч пробналекція і малауспіх, однаклідери народовців,«москвофілів», польсько-шляхетськішовіністивдалися донаклепів іпровокацій, щоб не допуститиФранка допрофесорства.Кандидатуруписьменникабуло забалотовано.

Це немогло не засмутитиФранка, але йне зупинилойого подальшогодуховногопоступу, якимби важким вінне був. Не вистачалохіба що фізичнихсил. У 1897 роціФранко відперевтомизахворів. Подальшіроки також булине з легких.

«Сильна, уперта натура, яка цілою вийшлаз житейськогобою, — писавпро зустрічз І.Франком у1905 році МихайлоКоцюбинський.— В своїй убогійхаті сидів вінза столом босийі плів рибацькісіті, як біднийапостол. Плівсіті й писавпоему «Мойсей».Не знаю, чи попаласяриба у йогосіті, але душумою він полонивсвоєю поемою».

1908року Франкознов переживаєхворобу. Великаперевтомапризвела донервових розладів, контрактуриобох рук і пальців.Вийти з цьогостану допомоглолікування вХорватії, наберегах Адріатичногоморя.

Початокпершої світовоївійни заставродину Франкав трагічномустановищі.Хвора дружинаперебувалав лікарні, сини— в армії. Позбавленийзасобів доіснування, письменникмешкав у домішкільноготовариша. Невдовзізахворів, алей, перебуваючив такому стані, не випускавпера з рук.

ПомерІ.Франко 27 травня1916 р., похованойого 31 травняна Личаківськомукладовищі уЛьвові.

Радянськелітературознавстворозглядалотворчістьписьменниказ позиційсоціалістичногореалізму, уникалооцінок йогопоглядів щодосуверенностіУкраїни. У тойчас ніхто інший, як Франко, писав:«Все, що йдепоза рами нації, се або фарисействолюдей, щоінтернаціональнимиідеалами радіби прикритисвої змаганнядо пануванняодної націїнад другою, абохворобливийсентименталізмфанатів, щораді би широкимиі вселюдськимифразами покритисвоє духовневідчуженнявід рідноїнації». І дониніактуальні йогослова про те, що «ми мусимонавчитися чутисебе українцями— не галицькими, не буковинськимиукраїнцями, а українцямибез офіціальнихкордонів».

Нашнарод гідношанує пам'ятьІвана Франка.Його іменемназвано одинз обласнихцентрів України, Львівськийдержавнийуніверситет, с. Нагуєвичі, багато вулиць.У рідному селівеликого Каменярата у Львовівідкритолітературно-меморіальнімузеї ІванаФранка.

Висновок

Не слід, звісно, ідеалізуватиФранка, називаючийого, як то робилосяв радянськічаси, «великимКаменярем»,і приписуючийому винятковуроль «батька»західноукраїнськоїінтелігенції.Одначе подібноїдо нього замасштабамидіяльності, величиноюталанту тапопулярністюпостаті в ГаличиніХІХ — початкуХХ століттяне було. Післявиходу поеми«Мойсей», в якійФранко метафорично, проте достатньоясно вказавна роль творця- неоціненогопророка в своїйВітчизні — обожненняФранка галицькимселянством, студентствомта інтелігенцієюдосягло апогею.Проте середкіл народовськоїта москвофільськоїінтелігенції, особливо згуртованоїнавколо газети«Діло» та клерикальноїверхівки, Франкобув одіозноюфігурою відпочатку докінця. Своєюжурналістськоюта публіцистичноюдіяльністюФранко наживбезліч ворогів, у тому числісеред справдіпровідноїсуспільноїтечії того часу- народовців.Водночас літературнийгеній Франкабув високопоцінованийпредставникамиусіх соціальнихверстов і груп, усіх націй, щонаселяли Галичину.

Темаінтелігенції,її призначеннята функції, завдань теоретичнихі практичнихпочала цікавитиФранка ще наранньому етапійого журналістськоїтворчості.Почавши з закладаннятеоретичногобазису та створенняпрограмнихтворів, вінпоступовоперейшов допрактики, бувшипротягом тривалогочасу фактичновзірцем дляпрогресивноїтворчої інтелігенції.Саме практичноюдіяльністю, а не теоретичнимирозробками, Франко приніснайбільшукористь українськійкультурі, відкрившиГаличині Європуі світ і почавшивідкриватисвітові Галичину.

Безперечно, внесок Франкау процес формуваннягалицькоїінтелігенції, кристалізаціїдуховної еліти, а відтак іконсолідаціїукраїнськоїнації є величезнимі, можливо, досіне до кінцяоціненим. Щедо смерті Франказ нього поспішилизробити образок, як свого часуз Тараса Шевченка.За схематичнимиобразами «ВеликогоКаменяра» та«українськогоМойсея» приховувалисясуперечностіФранковоїнатури, нюансийого політичнихпереконань.Лише віднедавналітературознавціі критики почалитверезо підходитидо оцінки культурноїспадщини Франка.В усякому разі, його образпотребуєдеміфологізації, переоцінки, дослідженняпід абсолютноновими кутамизору.