Реферат: Засоби зображення гами кольорів у французькій та українській мовах

--PAGE_BREAK--Деякі назви кольорів створені шляхом калькування з іншої мови. Калькування (від фр. сalque „копія”) – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова [10; 230]. Таким чином, наприклад, було отримано назву помаранчевого кольору в українській мові (у французькій мові couleurorange – дослівно апельсиновий, помаранчевий колір) Часто назви кольорів є запозиченими з іншої мови: французькі bleu, blanc, brun, gris (з германських мов), російські лиловый, фиолетовый, палевый, українські оранжевий, бордовий, бежевий (з французької).
Треба відзначити також способи зображення відтінків, для яких немає спеціального словесного позначення [3; 194]. В першу чергу, це, звісно, використання дослівного перекладу з аналітичним позначенням кольору за допомогою слова кольору (couleur lie de vin – кольору винного осаду). Але основним засобом передачі відтінків є модифікація основного кольору.
Для уточнення кольору використовуються:
·                   суфікси інтенсивності (синюватий, жовтуватий, червонуватий, bleuвtre, rougeвtre);
·                   спеціальні слова, що уточнюють колір (clair, foncй, темно-, блідо-, яскраво- тощо);
·                   метафоричне вказування на предмет, що має такий самий відтінок (білосніжний, bleu-ciel);
·                   вказування на основні кольори, що входять до складу відтінку (bis коричнево-сірий, mordorй червонувато-коричневий, pers синьо-зелений тощо).
До того ж, відтінок, що має назву в одній мові, може залишитися без неї у іншій. В цьому випадку відтінки не відокремлюються від основного кольору і не відрізняються між собою. Дуже часто одному українському прикметнику відповідає одразу декілька французьких назв, що відрізняються між собою за відтінками чи спеціалізацією (особливі назви кольорів тканин, обличчя і т.д.). Наприклад, червоний —  rouge, garance; бузковий – lilas, mauve;бордо – bordeaux, lie de vin;  коричневий – brun, brou de noix;малиновий – cramoisy, amarante;смаглявий – bronze, bazanй, bistrй, halй.
Порівнюючи переклади, ми часто знаходимо особливе слово, що позначує відтінок у французькому тексті, і посилання на загальний колір чи його модифікацію – в українському.
Наприклад:
1. Le ciel йtait du bitume. – Небо було чорним.
 У цій фразі використовується професійне позначення кольору: bitume –чорна смола. Українською мовою дається загальне позначення кольору.
Загалом, зображення відтінків, що не мають спеціального позначення в даній мові, — дуже складна задача. В художній літературі часто взагалі не можна використовувати пояснення, і перекладачі, будучи не в змозі точно перекласти назву відтінку, передають його лише приблизно.
2.2 Метафоричне позначення назв кольорів Нерідко назви кольорів і відтінків позначаються метафорично – шляхом порівняння з предметом, що має відповідний відтінок (небесного кольору, кольору крові) [3; 196].  З часом такі метафоричні означення можуть закріплюватися у мові і входити у загальну гамму кольорів: вишневий, рожевий стали вже звичними прикметниками кольору; вирази на кшталт сталевого кольору теж перетворилися на стійкі аналітичні позначення.
Метафоричне позначення кольору частіше використовується у французькій, ніж у українській мові. В українському тексті їм відповідають основні кольори і їх модифікації:
Le papier de teinture йtait lie de vin – Шпалери були темно-червоного кольору;
Il secouait qu vent des cheveux tout dorйs. – Він струшував на вітрі геть позолоченим волоссям[28;34];
un vкtement hailloneux couleur de boue – вицвіле лахміття.
Зробити точний переклад назви кольору дуже складно. Для вдалого виконання цієї задачі необхідно знати основні засади з теорії перекладу, що стосуються підбору слів. Вибір слова – одне з найважливіших і найскладніших питань практики перекладу – висвітлюється в коментарях лінгвістів по-різному, в залежності від поставленої задачі. Вибір слова може залежати як від багатозначності українського чи французького слова, так і від наявності синонімів, що мають приблизно одне й те саме значення. В першому випадку можна припуститися більш грубих помилок, але друге завдання (підбір синонімів) є складнішим [4; 5].
Є кілька типів відповідників [20; 21]:
а) узуальні чи словникові відповідники (rouge – червоний; vert – зелений; turquoise — бірюзовий);
б) аналоги або варіативні відповідники (рудий – roux, fauve, carotte; блакитний — aigue-marine, cйrulйen, cyan, sarcelle);
в) адекватні заміщення.
Щодо третього типу, то варто зазначити, що адекватне заміщення використовується тоді, коли ні в якому разі не можна втрачати зв’язок з метафорою, за допомогою якої той чи інший колір було позначено. Скажімо, автор твору називає колір за назвою квітки, явища чи предмету, незнайомих для українського читача (тут це не просто передача кольору, а важливе порівняння з цією квіткою, явищем тощо). Перекладач повинен відтворити цей колір, не втрачаючи первинного порівняння, але користуючись назвою знайомою і зрозумілою.
Метафоричне позначення, прийняте у одній мові, доволі складно передати у іншій, бо подекуди неясно, який саме відтінок мається на увазі. Так, колір tournesol, що згадує у своєму словнику Робер, можна було б прийняти за жовтий (за кольором пелюсток соняшника). Але йдеться не про самі пелюстки, а про лакмусову рідину, яку з них добувають. Вона має характерний синюватий колір від лугів, тому Робер відносить його до групи синіх. Які відтінки може побачити український читач при дослівному перекладі слів ventre de biche (живіт лані), queue de vache (коров’ячий хвіст)? А насправді маються на увазі особливі відтінки коричневого кольору.
Ось чому перекладачі відмовляються від дослівного перекладу метафоричного позначення кольору, що не є загальноприйнятим у даній мові. Вони заміняють його неметафоричним позначенням. Але коли колірна метафора виконує певну стилістичну функцію у авторському тексті, вона повинна бути дослівно передана у перекладі. При цьому дається вказівка на відомий читачеві колір, і, таким чином, метафоричне позначення виступає як уточнення вже знайомого кольору. Наприклад, французам важко зрозуміти колір малахіту, і при перекладі він уточнюється: малахітова вода – eau couleur vert malachite. В інших випадках незнайомі метафоричні позначення іншої мови перекладачі замінюють на знайому метафору, приносячи в жертву точність передачі відтінку.
2.3. Зображення інтенсивності кольору Різниця між позначеннями назв кольорів у французькій та українській мовах є помітною і під час зображення інтенсивності кольору [3; 197]. В українській мові цей нюанс найчастіше виражається суфіксом –атий: червонуватий, сіруватий тощо. Аналогічний суфікс є і у французькій мові. Це суфікс –вtre: rougeвtre, rosвtre bleuвtre.
У мовленні подекуди можна зустріти повну смислову і структурну відповідність (рудуватий пух – un duvet roussвtre). Але такі випадки трапляються дуже і дуже рідко. Набагато частіше можна зіштовхнутися зі складними позначеннями у французькій мові: поєднання основного кольору з визначниками слабкої інтенсивності lйger, faible, pale, clair тощо. Наприклад: сірувате листя — le feillage lйgиrement gris. Інколи послаблений відтінок виражається у французькій мові спеціальною лексемою: жовтуватий матовий колір – des reflets d’ivoire.
Мовна невідповідність між суфіксальними утвореннями пояснюється тим, що суфікс –атий в українській мові показує лише ступінь інтенсивності кольору, тоді як французький –вtre додає до цього ще й зневажливий відтінок. Варто відзначити, що прикметники, які позначають колір, дуже легко набувають пейоративного значення. Порівняймо: чорний, чорнявий і чорномазий (noiraud), білявий (blond, blondasse).
Загалом, у французькій лексиці відтінки розрізняються більш детально, ніж в українській. Якщо в процесі мовлення потрібно позначити колір, то в українській мові перш за все використовуються прикметники загальних кольорів, а відтінки виражаються за допомогою цих кольорів, шляхом модифікації за допомогою різних морфологічних і лексичних засобів (суфікс ‑атий, уточнюючі слова яскраво-, світло-, темно-, блідо-, тьмяно- тощо).
У французькій мові відтінки позначуються не через основні кольори, а за допомогою особливих слів. Українські методи зображення кольорів і відтінків в українській мові формують більш рівну і замкнену систему. Зустрівши у тексті такі відтінки, як яскраво-червоний,тьмяно-зелений та ін. ми відразу можемо легко визначити колір, керуючись позначеннями основних кольорів. Їх назви мотивовані всередині самих назв кольорів.
Французькі назви кольорів, хоча вони й більш детальні, не мають тієї внутрішньої взаємозалежності елементів, що характерна для української системи. Зустрічаючи такі відтінки, як marine, turquoise, grиge, tannй, beurre frais, carnй, coquelicot, parme, glauque, ponceau чи celadon, ми не можемо визначити лише за формою цих назв, якого кольору відтінок вони позначують. Вони мотивовані поза колом основних назв кольорів.

Розділ 3. Використання переносних назв кольорів у французькій та українській мовах  Якщо французькій мові властиве більш широке використання переносних значень для позначення назв кольорів, то, з іншого боку, самі назви відіграють надзвичайно важливу роль. Вони легко субстантивуються і використовуються для позначення предметів: le rouge — помада; le bleu — робоча блуза, une noire — четвертна нота (в музиці) і т.д. Французькі прикметникові назви кольорів мають більшу кількість переносних значень і частіше, ніж їх українські відповідники, використовуються у фразеології.
Фразеологія (від гр. phrasis “вираз” і  logos “наука”) – розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови. [10; 241 ]. 
У французьких та українських фразеологізмах лексеми на позначення кольорів можуть уживатися як у прямому, так і в переносному значенні. Переносне значення кольористичного компонента фразеологічної одиниці може пов’язуватися із символікою того чи іншого кольору. Дослідники символіки кольору вважають, що розуміння кольору, а також пов’язані з ним асоціації, ґрунтуються на віковічних традиціях певного етносу. Крім цього, ступінь загальної психофізіологічної дії кольору залежить від його світлоти і насиченості: чистий спектральний червоний колір може символізувати сонце, вогонь, кров, жовтий колір — сонце, золото, чорний — ніч, безодню, нещастя, сірий — сум, буденність.
Розглядаючи фразеологічні одиниці, компонентом яких є назва кольору, бачимо, що семантика цього компонента нерідко відрізняється від семантики цієї ж назви кольору у вільному вживанні. Слово (у даному випадку колір), яке входить у вільне словосполучення, є самостійною лексичною одиницею, а слово, що входить до складу фразеологічної одиниці, частково втрачає свої попередні семантичні характеристики. Фразеологічний компонент позбавляється самостійного значення і набуває нової якості:
1. Біла кість (так зневажливо говориться про людей знатного дворянського походження). Наприклад, білий колір, який символізує чистоту й невинність, у фразеологічній одиниці біла кість несе негативне навантаження. (Подібними є фразеологічні одиниці блакитна кров, білі руки).
2. У фразеологічній одиниці блідий, аж жовтий, колір, що є світлим і ненасиченим, набуває нового смислу — «хворобливий, пов’язаний зі смертю»
3. У французькій мові ситуація подібна: ivresse blanche – стан повного оп’яніння (знову ж таки, колір, що символізує невинність, отримує зовсім протилежне значення) [3; 199].
Ще одна назва кольору, яка крім основних значень, має додаткові, зелений. Одне з цих додаткових значень — «хворобливий стан людини»: в очах зеленіє.
В обох мовах є фразеологічні одиниці, у яких назва зеленого кольору (в народній символіці — колір надій ) має інше значення: «недосвідчений, юний»(в обох мовах) і “сирий, свіжий, незакінчений” (переважно у французькій). Наприклад, українські фразеологізми зелене, як барвінок; молодий і зелений (людина без життєвого досвіду) [19; 137], французькі lesraisinssonttropverts(про недосвідчену людину), duboisvert (сирі дрова, зі щойно зрубаного дерева), vinvert(молоде вино), ivoirevert (свіжа, щойно взята з убитої тварини слонова кістка).
 У французькій мові vert має ряд інших переносних значень:
·                    “повний сил, міцний”: il est encore vert — він все ще міцний;
·                    “суворий”: une verte reprimande — гарна прочуханка;
·                    “різкий, нескромний”: кtre trop vert en paroles— несоромитися у виразах;
·                    «той, що стосується сільського господарства чи зелених насаджень»: rйvolution verte – сільськогосподарський переворот.
В опозиції до світлих кольорів є темні, а зокрема, чорний, що, згідно зі словником є «кольором сажі, вугілля або близьких відтінків». У складі фразеологічної одиниці він асоціюється з чимось сумним, песимістичним: укр. чорний день; фр. humeur noir (поганий настрій) s’enfoncer dans le noir (впасти в меланхолію);  а також з чимось негативним: укр. чорна вівця (про людину, що негативно відрізняється від оточуючого середовища своєю поведінкою); фр. marchй noir (чорний ринок) travail noir (робота наліво, “халтура”). Ще однією додатковою ознакою цієї назви в українській мові є «поганий фізичний стан»: чорний, як земля (про змарнілу, хвору людину). У французькій мові noir використовується також для позначення інтенсивності:  froid noir — сильний холод , four noir — повний провал, heure noire -глупа ніч, misиre noire -страшні злидні [3; 200].
Час від часу можна прослідкувати історію появи переносного значення назви кольору. Так, у ХVI столітті якийсь видавець публікував романи для молоді  в блакитних обкладинках (bibliothиque bleu). Звідси походить вираз contes bleus – казочки, вигадки. Під час війни нацисти носили коричневу форму, що і спричинило асоціацію цього кольору з нацизмом і появи виразів, якими називали нацистів: коричнева чума та la peste brune [21; 86].  Можна також дуже просто пояснити походження таких виразів, як passer au rouge, voir rouge.
В нападі гніву у людини змінюється колір обличчя: вона червоніє, але може й побіліти, пожовтіти, навіть посиніти, такий гнів у французькій мові позначають різними кольорами: une colиre bleu, rouge, blanche, jaune. Людина може побіліти (посиніти) і від інших емоцій. Ось чому різні сильні емоції у французькій мові часто передаються за допомогою слова bleu: peur bleu – панічний страх, en кtre bleu– роззявити рота від здивування, avoire une envie bleu – сильно заздрити комусь. Але не завжди можна пояснити, чому той чи інший колір набув саме таких переносних значень. Часто  незвичний колір, який зазвичай не вживається в такому контексті, підкреслює надзвичайний характер явища. Як, наприклад, пояснити фразеологізм “напитися до зеленого змія”? І чому про дуже злу людину французи кажуть “mйchant comme un вne rouge”? Червоних віслюків не буває, це дивне порівняння підкреслює надзвичайну упертість людини. Потрапити в скрутне становище французькою мовою передається такими виразами: en voir de bleus, de grises, de vertes, de toutes les couleurs.
Отже, зорові враження для французької мови стоять на першому місці. Дуже часто характеристика у французькій мові дається на основі зорових вражень, в тому числі і через позначення кольору, тоді як в українській мові осмислення здійснюється шляхом вживання прикметників, що передають пов’язані з предметом враження: misиre noire – гіркий нестаток.
Колірні враження відіграють велику роль у французькій мові при називанні предметів і людей. Дуже часто при цьому використовується синекдоха.
Синекдоха(від гр. synekdochē із  syn “разом” і ekdochē “переймання”) – перенесення назви з частини на ціле і навпаки [10; 196].
    продолжение
--PAGE_BREAK--


    продолжение
--PAGE_BREAK--