Реферат: Трансільвания

=shur@=shura19@yandex.ru

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙДЕРЖАВНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ


Кафедравсесвітньоїісторії


/>


здисципліни“Історіясередніх віківнатему:“Трансільванія”

Виконав: студент -гокурсу,

групи, спеціальності

історіяі правознавство”

заочноговідділення


Викладач:


РІВНЕ- 2003

ВСТУП

Трансільванія(Siebenburgen, Семигород, угорські Эрделі), південно-східначастина Угорщини, що примикаєдо Румунії іБуковини.

Трансільванія(Семигород)— історичнаобласть у СхіднихКарпатах; з XIст. належалаугорськимкоролям. Післярозгрому угорськихрицарів турецькоюармією підМогачем (1526) івтрати УгорщиноюнезалежностіТрансільваніяяк васальнекнязівствоз 1541 р. перебувалапід сюзеренітетомтурецькогосултана. ЗарішеннямКарловицькогоконгресу 1698—1699рр. була переданаГабсбургам.Тепер — автономнаобласть напівночі Румунії.Цифра заокруглена: Боплан, очевидно, має на увазівступ на польськийпрестол династіїВаза, до якоїналежав ЯкКазимир. Йогобатько СигізмундIII Ваза був обранийкоролем РечіПосполитоїу 1587 р.

57250 кв.км., 2456 тисяч жителів; хвилясте плато, оточене з усіхбоків горами, на південно-заходіГаіто (1046 м.), напівночі Трансільванськірудні гори(1636 м.), на сходіКарпати, напівдні ТрансільванськіАльпи. РікиАлута, Бузео(притока Дунаю), Бистриця, Марош, Самош; кліматпомірний івологий. Населення: румуни (57%), мадяри(33%), німці (9%), віросповідання- православні(30%), уніати (28%), протестанти(24%), католики(13%), євреї (2%). Землеробство, скотарство, лісівництво, горне діло.Обробляютьмаїс, пшеницю, овес, тютюн, виноград; добуваютьзолото, срібло, залізо, свинець, мідь, торф, лігніт, каменую сіль.Обробна промисловість(шкіри, вовна).Університету Клаузенбурзі,29 гімназій.Трансільваніяподіляєтьсяна 15 комітатів.Головне містоГерманштадт.У римську епохуТрансільваніявходила доскладу Дакії.У 1004 р. завойованаугорськимкоролем Стефаномсв. У XII в. з'явилисяпереселенцііз Саксоніїі заснували7 міст (звідсиназва країни).У 1526 Перелогизаснував самостійнекнязівство.За ним володілиТрансільванієюкнязі Баторій, Бетлен-Габорі Ракоци, якіборолися зАвстрією. У1686 визнала сюзереннувладу Австрії, У 1697 приєднанадо Угорщини.З 1849 коронна земляАвстрії, з 1867з'єднана з Угорщиною, сейм знищений, з тих пір Трансільваніяпіддаваласясильної мадяризації.

Трансільванія


Трансільванія(Transilvania), історичнаобласть напівночі Румунії.Найдавнішісліди перебуваннялюдини на територіїТрансільваніївідносятьсядо палеоліту.З 2-ї половини1-го тис. до н.е.тут жили фракійськіплемена гето-даків, що у 4-2 століттідо нашої ерипоєднувалисяв племіннісоюзи. У 3 століттідо н.е. на територіюТрансільваніїпроникнуликельти.

У1 столітті дон.е. сформуваласядакійськаранньорабовласницькадержава з центрому Трансільванії.З початку 2 ст.н.е. до 271 рокутериторіяТрансільваніїпідкорюваласяримлянам, входиладо складу римськоїпровінціїДакія.

У3-6 століттяхчерез Трансільваніюпройшли племенаготів, гунів, гепідів, аварів.У 6-7 століттіна територіїТрансільваніїоселилисяслов'яни, наприкінці9 ст. (за свідченнямджерел) локалізувалосяроманізованенаселення — влахи (волохи).У 10 століттітут осіла частинаугорськихплемен.

У11-12 століттіТрансільваніяперейшла підвлади королівУгорщини, щооселили тутпізніше венгрів-секіїв(секлерів) ісаксів; у Трансільваніїпочався процесфеодалізації.У 1241 році територіяТрансільваніїпіддаласянавалі монголо-татар.

У12 — початку 16 ст.у влади стояливоєводи (зазвичай- угорські магнати).До середини13 століття уТрансільваніївиникаютьміста, у 14 ст.з'являютьсяцехові організаціїремісників.15-16 століттявідзначеніантифеодальнимивиступами селян(Селянськеповстання1437-38, повстанняДожі Дьєр-дя1514 р.).

Селянськеповстання1437-1438 у Трансільванії, почалося навесні1437 року з відмовленнявлашських іугорських селянв умовах масовоговипуску знеціненихгрошей платитидесятину єпископуй інші феодальніпобори повноцінноюмонетою. Вогнищамиповстання сталигора Бобильна[(Бабольна) білясела Олпрет(Альпрет)], районгори Деж (Деш)і район Клужа(Коложвара).Після перемоги, здобутої повсталимив липні 1437 року, феодали змушенібули піти напоступки скасуватидесятину, скоротитипанщину, зменшитигрошові платежі, підтвердитиправо переходуселян післясплати недоїмок.Однак у січні1438 року селянськеповстання булорозгромленофеодалами івиступив у їхнюпідтримкупатриціатомсаксонськихміст.

Наповстання вТрансільваніївплинуло гуситськийреволюційнийрух (особливотаборити);поширення врайоні повстанняз'єднань гуситів, військоваорганізаціяповсталих потаборитськомузразку, прагненняввести спільністьмайна, організуватисуспільнеспоживанняі зрівняльнийрозподіл.

Таборити, представникиреволюційногоантифеодальногокрила Гуситськогореволюційногоруху. До «громадитаборської»(звідси назва- таборити) належалирізноріднісоціальніелементи — широкішари селянства, міська біднота, нижче духівництво, ремісники, частина дрібногодворянства.Визначальноюв табористві(особливо вперший періодруху) булареволюційнаантифеодальнаселянсько-плебейськаідеологія, воснові якоїлежало хиліастичненавчання про«царство божена землі» — «царству»загальноїрівності ісоціальноїсправедливості.

Таборитизаперечувалицерковні таїнства, пишний католицькийкульт, а деякіз них — усі християнськісвятині й обряди.Ліве крилоскладали пікарти, виступи якихзустрічалиопозицію помірнихтаборитів, щовиражали інтересиголовним чиномзаможногоселянства ізаможних городян.У 1421 році помірнітаборити розправилисяз вождями (МартінГуска й ін.)пікартів. Незважаючина розбіжності, таборити залишалисяосновною військовоюсилою повсталоїЧехії. Таборитистворили польовевійсько, щокерувалосябойовим статутомЯ. Жижки, розробилипередову длятого часу воєннутактику, щопередбачаламаневреність, застосуваннябойових возіві артилерії.Військо таборитів(яким керувавМикулаш з Гускоюта Жижкой) розгромило5 хрестовихпоходів, організованихреакцією протигуситів. Разомз «сиротами»(так називалисебе післясмерті Жижкивійська, щобули під йогобезпосереднімкомандуванням)таборити зробилисерію походівза межі Чехії.Протиріччятаборитів збюргерсько-лицарськимтабором (такназиванимичашниками)призвели довідкритої війниміж ними. У рядібитв (1423 р., 1424 р.) чашникибули розбиті.30 травня 1434 військотаборитівпотерпілопоразку відоб'єднаних силчашників іфеодально-католицькоготабору в боюпри Липанах; окремі загонитаборитівпродовжувалиборотьбу до1437, коли упалаїхня останняфортеця Сіон.

Гуситськийреволюційнийрух, боротьбачеського народув 1-й половині15 ст. проти католицькоїцеркви, феодальноїексплуатаціїі німецькогозасилля, щовилилася в такназивані гуситськівійни (1419-37 років).ПричинамиГуситськогореволюційногоруху були посиленняфеодальноїексплуатаціїчеського селянстваз боку світськихі духовнихфеодалів (збільшенняпоборів і панщиннихповинностей), корупція католицькоїцеркви, що викликалазагальну ненавистьсвоїм багатствомі розбещеністюкліру, усе німецькезасилля, щозростало, боротьбаміж ремісникамиі патриціатом(переважнонімецьким) умістах, важкеположенняміської бідноти(плебсу).

Реформаційнадіяльністьнароднихпроповідників- Вальдхаузера, Мілича з Кромержижа, Матвія з Янова, виступ Яна Гуса і його сподвижниківстворили безпосередніпередумовидля розвиткуРуху.

Гуситськийреволюційнийрух — важливийетап в історіїТрансільванії, джерело революційнихі національнихтрадицій народу.У ході йогобула зробленаспроба революційнимшляхом знищитифеодальнийлад. Незважаючина поразкутаборитів, бувнанесений удардля католицькоїцеркви, затриманевторинне покріпаченняселян.

Гуситськийреволюційнийрух заклавоснови загальноєвропейськоїРеформації.

Докінця 17 ст. основнамаса селянстваТрансільваніїбула цілкомзакріпачена.У 1541 утворилосявідносно самостійнеТрансільванськекнязівство, що визналосуверенітеттурецькогосултана. Наприкінці16 — початку 17 ст.Трансільваніяразом з Валахієюі Молдовоюкороткий часзнаходиласяпід владоюгосподаря МіхаяХороброго.

Австро-турецьківійни 16-18 століття.З 20-х років 16 століттяпідсилиласяборотьба міжавстрійськимиГабсбургамий Османськоюімперією загегемонію вПівденно-Східнійі ЦентральнійЄвропі. У результатітурецьких навална Угорщинутурецькі військавзяли Белград(1521 р.). Услід потімвони розгромилиугоро-чешськівійська в Мохачськійбитві, а у вересні- жовтні 1529 рокубезуспішноосаджувалиВідень.

Післяневдалихавстро-турецькихпереговорівпро мир (1530 рік)почаласяАвстро-турецькавійна 1532-33 років.У ході її військаімператораКарла V призупинилинаступ турецькихвійськ і замирним договором(23 липня 1533 р., Стамбул)землі на заході і північно-заходіУгорськогокоролівствавідійшли доАвстрії, щозобов'язаласяза це платитищорічну данинусултану. Підчас даної війни1540-47 років турецьківійська взялиБуду (1541 р.) і Естергом(1543 р.). По Адріанопольскомудоговорі 1547 рокузахідна частинаУгорськогокоролівствазалишаласяпід владоюГабсбургів, центральна- під керуваннямнамісниківсултана; правителісхідної частинивважалисятурецькимивасалами. Війни1551-62 і 1566-68 років, яківелися черезТрансільванію, не викликалиістотних змін.Війна 1592-1606 роківпривела (поЖитваторокськомудоговору 11 листопада1606 р.) до звільненняАвстрії відсплати щорічноїданини султану.

Бетлен(Bethlen) Габор (1580 — 25.11.1629), керівникантигабсбурзькогоруху в Угорськомукоролівстві, князь Трансільваніїв 1613-29 роках, корольУгорщини в1620-21 роках. Прикнязі ЖигмондіБаторі (1588-98 роки)очолювавантигабсбурзькуопозиціютрансільванськогодворянства, брав участьв антигабсбурзькомурусі МозешаСекея (1602-03) і в русіИ. Бочкаї (1604-06 р.).Був вигнанийіз Трансільваніїкнязем ГаборомБаторі (1608-13), щодотримувавпроавстрійськоїорієнтації.За допомогоютурків Бетленскинув ГабораБаторі і 13 жовтня1613 року був обранийтрансільванськимкнязем. Проводивполітику зміцненнякнязівськоївлади. Створивпостійну армію.Брав участьу Тридцятирічнійвійні 1618-48 роківна стороніантиавстрійськоїкоаліції ідомігся значнихуспіхів у боротьбіпроти Габсбургів.

Усерпні 1619 — січні1622 років, діючиразом з Чехією, зайняв значнучастину тієїтериторіїУгорськогокоролівства, що знаходиласяпід владоюГабсбургів,і був обраний25 серпня 1620 рокукоролем Угорщини.Після поразкиантиавстрійськоїкоаліції приБілій Горіпозбавивсяугорськоїкорони. За умовоюМикуловського(Никольсбургського)договору 31 грудня1621 року між Бетленомі ФердинандомII ГабсбургомБетлен за відмовленнявід угорськоїкорони одержавзначну частинутериторіїСловаччини(7 так званихверхньоугорськихкомітатів). Усерпні 1623 — травні1624 років Бетленпочав 2-й похідпроти Габсбургів, у ході якогойого військарозбили загінавстрійськогогенерала Валенштейнав бою при Годоніні(Моравія). У ході3-го наступу, початого Бетленому серпні 1626 рокуу підтримкуантиавстрійськоїкоаліції (Голландія, Англія, Данія), його військаздобули перемогунад Валенштейному Дрегейпаланці(30 вересня). Пожоньський(Братиславський)мир (20 грудня1626 року) зберігза Бетленомтериторії, отримані їмпо Микуловськомудоговорі. Готуючисьпродовжитиборотьбу зГабсбургами, Бетлен уклавсоюз з молдавськимгосподаремМироном Мовилой(1628 рік) і направивпосольствов Москву дляукладанняросійсько-трансільванськогосоюзу.

Війна1660-64 років почаласянаступом турецькихвійськ. Однаку битві підСентготхарді(1 серпня 1664 року)турецька арміявеликого візираФазила АхметаКепрюлю буларозгромленавійськомавстрійськогофельдмаршалаМонтекуколі.По Вашварськомумиру (10 серпня1664 рік) турецьківійська виводилисяз Трансільванії, які, однак, залишиласяпід верховноювладою султана.Війна 1683-99 роківпочалася вторгненнямтурецькихвійськ в Австріюй облогою Відня(з 14 липня 1683 року).Турецькі військабули наголовурозбиті 12 вересня1683 року військомсоюзника АвстріїЯна Собеського.Ця поразкапоклала початокпоступовомувідступу турківз ЦентральноїЄвропи.

Післястворенняантитурецької«Священноїліги» (1684 р.) австрійськівійська зайнялиБуду, у 1687-88 рокахопанувалисхідною Угорщиною, Славонією, Банатом, зайнялиБелград. ВступРосії в «Священнулігу» (1686 р.) і їївиступ протиТуреччини(Азовські походи1695-96 роки) полегшилиборотьбу Австріїпроти Туреччини.11 вересня 1697 рокуавстрійськівійська підкомандуваннямЄвгенія Савойськогорозбили турецькуармію в Зенти.У результатівійни до Австріївідійшли великачастина Угорщини, Трансільванія, Хорватія імайже вся Славонія(див. Карловицькийконгрес 1698-99 років).

У17 століттіТрансільваніябула об'єктомборотьби міжГабсбурзькоюй Османськоюімперіями, відігравалазначну рольу боротьбіУгорськогокоролівствапроти Габсбургів.У 1687 році військаГабсбургівокупувалитериторіюТрансільванії.На Карловицькомуконгресі Габсбургидомоглисяміжнародноговизнання своєївлади надТрансільванією.Карловицькийконгрес 1698-1699 років,міжнароднийконгрес, щозібрався вжовтні 1698 рокуу містечкуКарловці вСлавонії дляукладання мируміж державами, що входили в«Священну лігу»(Австрія, Венеція, Польща, Росія),і Османськоюімперією(Туреччиною).Карловицькомуконгресу передувавряд військовихпоразок Туреччиниу війнах ізкраїнами цієїкоаліції, утому числікатастрофічнийрозгром турецькихвійськ у 1683 роціпід Віднем(Австро-турецьківійни 16-18 століть, Польсько-турецьківійни 17 ст.). Серйозніпротиріччяміж членами«Священноїліги» і особливоїхня протидіяпосиленнюпозицій Росіїв басейні Чорногоморя привелидо того, що замістьзагальногодоговору союзниківз Туреччиною16 січня 1699 рокуПольща, 26 січняАвстрія і Венеціяпідписали зТуреччиноюокремі мирнідоговори, аРосія 24 січнялише угоду проперемир'я на2 роки, що булозаміненоКонстантинопольськиммирним договором1700 р. Польща одержалачастину ПравобережноїУкраїни, щозалишаласяще у Туреччини,і Поділля. ДоАвстрії відійшливелика частинатериторіїУгорщини, Трансільванія, Хорватія імайже вся Славонія.Венеція одержалаМорею, островаАрхіпелагу, фортеці в Далмації.За Росією заумовами перемир'язалишився Азов.

Карловицькийконгрес юридичнооформив новерозміщеннясил у Центральнійі Східній Європі, обумовленупоразкамиТуреччини іприпиненнямїї просуванняна захід.

З2-ї половини 18століття унадрах феодалізмув Трансільваніїзароджуютьсякапіталістичнівідносини.Жорстока феодальнаексплуатаціявикликалаТрансільванськеселянськеповстання1784-85 років.

Трансільванськеселянськеповстання1784-85 років, антифеодальнеповстаннявлашських іугорських селянТрансільваніїпід керівництвомселян НижньоїХорії, І. Клошки, Г. Кришана. Йогопричина — посиленнякріпосницькогогніта, привід- перепис селян(по указу від31 січня 1784 рокуімператораЙосипа II), у зв'язкуз яким середних поширивсяслух про набірсолдатів (граничар)у прикордоннуварту і можливезвільненнявід фортечноїзалежності(відповіднодо указу 1762 рокуімператриціМарії Терезії, граничари ненесли іншихповинностей, крім військової).31 жовтня 1784 рокуКришан зібравзагін селян(близько 600 чоловік)у селі Местякен(комітат Заранд)і призвав їхрушити в Алба-Юлію, щоб одержатизброю і статиграничарами.Спроба адміністраціїЗаранда схопитиКришана послужилапоштовхом допочатку повстання.Селяни сталирозправлятисяз представникамивлади, дворянами, розоряти їхнімаєтки, церкви.У листопадікомітат Зарандбув охопленийповстанням; піднялисяселяни комітатівХунедоара, Арад, підтриманіселянами ігірниками іншихрайонів. 21 листопадаКришан відімені Хорії, який очоливповстання, пред'явив дворянамселянськівимоги: ліквідаціядворянства, розподіл йогоземель, рівнеоподатковування.За наказомімператоравід 23 листопада1784 року протиповсталих буливисунуті регулярнівійська, щожорстоко розправилисяз повстанцямина початку 1785року. Післяпридушенняповстання ЙосипII змушений буввидати в 1785 роціакт про скасуванняособистоїфортечноїзалежностіселян (через5 років акт булоанульовано).

Розвитоккапіталізмусприяв розгортаннюнаціональновизвольногоруху в Трансільванії, у тому числіі серед найбільшпригнобленоїчастини населення- румунів. Підчас Революції1848-49 років в Угорщиніселяни Трансільваніїзахопили частинупоміщицькихземель.

У1854 році Габсбургипідтвердилиособисту волюселян (проголошенав 1785 р., потім у1790 р. скасована), за якими закріпилиземлі, захопленіними в ходіРеволюції1848-49 років. З утворенняму 1867 р. Австро-УгорськіймонархіїТрансільваніябула включенадо складу Угорськогокоролівства.Наприкінці60-х рр. у Трансільваніїз'явилися першіробочі асоціації.У 1881 році заснованаРумунськанаціональнапартія Трансільванії, що вимагалаавтономіїТрансільваніїв рамках Габсбурзькоїімперії, національногорівноправностірумун й ін.

Підвпливом Революції1905-07 років у РосіїпролетаріатТрансільваніїрозгорнувшироку політичнуборотьбу (загальнийполітичнийстрайк 15 вересня1905 р. з вимогоювведення загальноговиборчогоправа). 31 жовтня1918 року робітникиТрансільваніїразом з угорськимитрудящими бралиучасть у загальномустрайку, щопереріс убуржуазно-демократичнуреволюцію, щозавершиларозпад Австро-Угорщини.Відбулися 18листопада (1грудня) 1918 р. умісті Алба-ЮліяНародні зборивисловилисяза об'єднанняТрансільваніїз Румунією.Трианонськиммирним договором1920 р. Трансільваніябула закріпленаза Румунією.У 1940 році ПівнічнаТрансільваніябула приєднанадо хортистськоїУгорщини (Угорськіарбітражі 1938і 1940 років). У жовтні1944 р. РадянськаАрмія і румунськівійська завершилизвільненняТрансільваніївід фашистськихвійськ. Паризькімирні договори1947 р. відновилирумуно-угорськуграницю, щоіснувала на1 січня 1938р.

Паризькімирні договори1947 р., підписанів Парижі 10 лютогодержавами — переможцямив Другій світовійвійні 1939-1945 р., зодного боку,і колишнімисоюзникамифашистськоїНімеччини вЄвропі — Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією іФінляндією- з іншого. Проектидоговоріввідповіднодо рішеньПотсдамськоїконференції1945 р. були підготовленів ході роботи1-ї сесії Радиміністрівзакордоннихсправ (вересень- жовтень 1945р., Лондон), нарадиміністрівзакордоннихсправ СРСР, СШАі Великобританіїв Москві (грудень1945 р.), наради заступникаміністрівзакордоннихсправ у Лондоні(лютий — квітень1946 р.), 2-ї сесії СМИД(квітень — липень1946 р., Париж) ірозглянутіна Паризькіймирній конференції1946 р. Набрали сили15 вересня 1947 року.Договір з кожноюз п'яти державпідписанийтими державами-переможцями, що знаходилисяз ним у станівійни.

Паризькімирні договори1947 року побудованіпо одному типу.Вони складаютьсяз преамбулиі постанов: територіального, політичного, військового, економічного, про репараціїі реституціях.Заключні постановистосуютьсявиконання ітлумаченнядоговору, порядкуйого ратифікаціїі вступу в силу.У додатках докожного договорумістятьсяроз'ясненняпо деяких важливихпитаннях достатей договоруі спеціальніположення, щовідносятьсядо промислової, літературноїі художньоївласності, контрактам, укладеним довійни, термінамдавнини й ін.Договори зБолгарією, Угорщиною іРумунією містятьтакож спеціальніположення, щовідносятьсядо Дунаю (статусДунаю остаточнобув визначенийна конференціїв Белграді влипні — серпні1948 р.).

Політичніпостановидоговорівзбігаютьсяв основномуз відповіднимипостановамимирного договоруз Італією (розпускфашистськихорганізацій, відновленнядемократія, воль і т.д.).Військовіпостановидоговоріврегулюютьпитання просклад збройнихсил цих держав.Договори установилиобсяг репарацій, виплачуванихБолгарією, Угорщиною іРумунією. Болгаріязобов'язаласявиплачуватирепараціїЮгославії іГреції, Угорщина- РадянськомуСоюзу, Чехословаччиниі Югославії, Румунія — РадянськомуСоюзу. Буловизнане правопридушенихагресією країнна реституціюмайна, вивезеногоз їх території, а також — правоРадянськогоСоюзу на всінімецькі активив Болгарії, Угорщині іРумунії (пізнішеРадянськийСоюз, сприяючиекономічномурозвитку Болгарії, Угорщині іРумунії, відмовивсявід значноїчастини компенсаційза нанесениййому збиток).

ПівнічнаТрансільваніябула повернутаРумунії.

Румунія- це Карпати, курорти Чорногоморя, дика природадельти Дунаю, монастиріпівнічноїМолдови, Трансільваніяз легендою проДракулу, гарнівина і незвичайністрави. І хоча, мабуть, тількиісторія Дракулиміцно асоціюєтьсяу нас з Румунією, це далеко невсе, на що багатаця країна.

Трансільванія- найзагадковішаобласть Румунії.Головним чином, завдяки життюі діяльностіграфа Дракули, легендарногосередньовічногоправителя. УТрансільваніїлюблять в основномум'ясні стравизі свинини ібаранини. Готуютьїх майстерно, чим викликаютьзахват іноземнихтуристів, щоподорожують«дракулівськими»місцями. Спеціальнодля іноземцівмісцеві жителізапікаютьцілого баранав глині. Існуєлегенда, щокухарі Дракулиготували длянього цю страву, з тією лишерізницею, щозамість бараніввикористовувалисябранці графа.Барана забивають, потрошать, обмазуютьглиною і кладутьна пару годину спеціальновикопану яму, в якій жеврієвугілля, попередньозмішують зіспеціями ітравами. Ямузверху засипаютьземлею і чекають, розповідаючимоторошніісторії з життяДракули. А потімбарана виймають, розбиваютьглиняний футляр, готове м'ясорозрізаютьі подають туристам.Кажуть, баранпо-дракулівськи- фантастичнастрава.

Сьогоднів багатьохуявах Дракула- елегантнийвельможа, одягненийу фрак з холоднимдотиком рук, незвично виступаючимикликами і поглядомблискучих очей, від якого спиняєтьсякров. Такимйого змальовуютьавтори романівта режисерифільмів жаху, копіюючи“безсмертний”твір ірландцяБрема Стокера, написанийстоліття тому.Однак образграфа-вампірамало в чомусхожий на свійпрототип-людину, яка існуваланасправді.

Вромані Стокерадивним чиномпереплетенідійсні фактиз вигадкою іповною нісенітницею.Наприклад самДракула тутвиступаєтрансільванськимграфом з давньогосеклерського(сейкельського)роду, його замокзнаходитьсяпоблизу “поштовогомістечка”Бистриця заущелиною Борго.Є тут і іншіфантастичніподробиці: саксонці проживаютьвиключно наПівночі Трансильванії, а волохи виключнона Півдні, край, в якому знаходитьсяБистриця, безпосередньомежує з Буковиною, племена угрівнаслідуютьбойовий духісландців (!?), а, переселяючисьдо Паннонії, зустрічаютьу Трансільваніїплемена гуннівАтілли (давнозниклі) і сейкелів, які розбиваютьУгрів і Гонфоглалаша(!) (Гонфоглалашз угорськоїзавоюванняВітчизни).

Хтосьскаже, що це, мовляв, тількихудожній твір, але ж яким требабути невігласом, щоб написатитаке. На превеликийжаль більшістьнезнайомихз історієюТрансільваніїчитачів романувпевнена удійсності цих“фактів”. НасправдірозповідьСтокера тількиполіт авторськоїфантазії.Трансільваніяне якась тамокрема країна, а лише складовачастина Угорськогокоролівства, воєводство, Бистриця не“Поштове містечко”, а одне з найвідомішихміст Трансільванії, одне з тих семи, які складаютьнімецьку назвукраю – Зібенбурген(Семиграддя), Борго не ущелина, а гірськийперевал, а такожодноіменнемістечко; саксонціжили не тількив окрузі Бистриціна Півночі, алей заселялиувесь ПівденьТрансільванії.Нарешті графДракула зовсімне граф, а воєводаВалахії, країни, що розташуваласьміж ПівденнимикордонамиТрансільваніїі Дунаєм, занаціональністювін був волохомі аж ніяк несеклером. Алехто ж такий цейоповитий таємницямиДракула, і звідкитаке чудернацькеім’я? На поставленезапитаннянеможливовідповісти, не розповівшиісторії йогопредків і країниякою вони правили.

Справжнєім’я Дракули– Влад, булодано йому приохрещенні. Вінбув п’ятимпредставникомдинастії воєводВалахії з такимім’ям. Засновникомдинастії бувБасараб синТатамера, знаменитийтим, що впершедобився незалежностіПридунайськоїВалахії відугорськогокоролівства(хоча й ненадовго).У 1330 р. для приборканнянепокірноговассала у похідвирушив самкороль Карл-Роберт, але потрапивдо пастки, влаштованоїБасарабом.Тільки відвагаДеже Гейдерварітоді спаслакоролю життя.Сам Гейдерварізагинув відстріл Волоськихлучників. Декількароків по томуугорці приборкалиБасараба і тойбув змушенийвіддати своїхкревних родичівв заручникикоролю. Деякізнавці волоськоїісторії стверджують, що заручникамибули Богдан(згодом засновникМолдавськогокнязівства), його брат Юга(предок Мараморошськихродин Дункаі Ман), далі середних ніби булибрати самогоБасараба: Ніколае, Максім, Сенеслау, Міхай і Карачон– предки відомиху нас в Закарпаттіродин (Ілошваі, Долгаі, Петроваі, Комлоші, Ліпчеі, Горзо і Кішвафалуші).Як би там небуло, але значенняВалахії зросло.Про це свідчатьродинні стосункидинастії Басарабаз правлячимидинастіямибалканськогопівострова(Болгарія, Сербія, Боснія, Візантія).Волоські воєводинеодноразовоставали своякамитакож і угорськихкоролів. Єлизавета, дочка ОлександраІ і онучка БасарабаІ, була виданаза ВладиславаОпольського, племінникаЄлизаветистаршої, королевиУгорщини. Доречі, ВладиславОпольскийпізніше бувкнязем Галіціїі палатиномУгорщини.

Початокпершого правлінняДракули. У МолдовіВлада Дракулузустріли приязно, не зважаючина султанськийгнів, котрийміг призвестидо війни з ОсманськоюПортою. Безтурботнежиття примолдовськомудворі однакдуже скороскінчилось.В 1451 р. боярськаопозиція вбилаБогдана ІІ.Влад разом зіСтефаном ( вмайбутньомуВеликий ІІІ), сином Богдана, тікають доТрансільванії.Тікаючи сюди, Дракула добрерозумів, щоз’явившисьу “вотчині”регента Гунядіміг поплатитисьжиттям і засвої гріхи, іще за батькові.Регент однакзустрів втікачівприязно і надавусю необхіднудопомогу. РозрахунокГуняді бувнадзвичайноточним. Зі свогоі попередниківдосвіду вінрозумів, щоволоськийвоєводич неабиякийкозир у Балканськійполітиці. ВоєводаВлад IV (син Дана)мав колисьоступитисьі зрадити. Такі сталося. У1452 році Влад IVзабажав стативолодарем замкуФогараш і прилягаючихземель на тійпідставі, щоугорські королізавжди давалиправо зверхностінад цією територією.Тепер замкомволодів Гунядіі такі закидивоєводи йомуне сподобались.Воєводу це неспинило і в1456 році він перейшовдо дій, тобтоспустошивсаксонськісела на півночіТрансільванії.Гуняді у відповідьвирішив прибратиВлада IV і посадитина трон у ТирговищіВлада Дракулу.Вторгненняу Валахію однакдовелось відкластичерез приготуваннядо нової битвиз турками.Відправляючисьна битву, ЯношГуняді довіривДракулі управлінняПівденнимирайонамиТрансільванії.Після перемогинад туркамипід Бєлградом1456 року у ньогоз’явиласьможливістьдопомогтисвоєму ставленику.До Валахії булипослані емісари, які підготувализаколот і вбилиВлада IV, колиДракула підійшовз військом доТирговища. Такпочалися вісімроків першогоправління ВладаV, Дракули (1456-1462).

Якми вже знаємо, перше правлінняВлада V Дракулирозпочалосяз вбивства йогопопередникаВлада ІV, а цепогана прикмета, яка не віщувалановому правителюнічого доброго.Навіть якбий хотів Дракулаправити спокійно, то все рівнона заваді йомустали б різнідоленосніобставини таполітичніфактори. З одногобоку, угорськийкороль, йогорадники ітрансільванськісаксонці, зіншого — ОсманськаПорта і боярськаопозиція Валахіїзаважали нормалізаціїжиття у ційБогом забутійкраїні. Не знаючиусіх цих причині чинників, важко було бзбагнути жорстокуповедінкуволоськоговоєводи, якастала “притчеюво языцех” щеза його життя.

Першимвідомим крокомДракули післявступу на престолу Тирговищібув лист, датований6 вересня 1456 р., вякому воєводазапевняє угорськогокороля ЛаслоV-го у власнійвірності, обіцяєдружбу трансільванськимсаксонцям йголовною ціллюсвого правлінняоголошує боротьбуз турецькимиагресорами.(Дуже цікавимє факт, що у даномулисті Дракулаіменує себеволодаремтрансільванськихпровінційФогараш і Омлаш).

Так, Дракула усієюдушею ненавидівтурків, алероки, проведеніу полоні придворі османськогосултана, сталийому у пригодіі багато чомунавчили. Наприклад, усі найважливішісправи він звиквирішуватисам, у більшостівипадків стававна чолі війська, подаючи воїнамвласний прикладхоробростіі винахідливості.

Якзгадує грецькийхроніст Калкондулос, Дракула оточивсебе тілесноюстражею, щосвідчить пронедовіру воєводидо своїх підданихі особливобояр, прихильниківклану Данєшті.Боярська опозиція, що не бажаламати сильногоправителя, часвід часу влаштовувалазаколоти, одинз яких, очоленийАльбу Великим, був дуже жорстокопридушенийДракулою. Ціподії знайшливідображенняу німецько-саксонськихпереказахсередини ХVстоліття йнавіть буливіддрукованіу 1500 р. у містіСтрасбург звідповіднимиілюстраціями.Видрукованаісторія виглядаєприблизно так.… Воєвода, бажаючипомститисьбоярам, запрошуєусіх знатнихбояр і дворяндо своєї резиденції, потім задаєусім підступнезапитання проте, скількохвони пам’ятаютьправителів, що керувалидо нього. Ніхтоне пам’ятавточного числавоєвод, одніназивали п’ятдесят,інші – тридцять.Тоді Дракуласам дає відповідьй називає сімохпредставниківсвого тількироду. За неправильнівідповідіп’ятсот боярбуло посадженона палі. На думкуісториків, цяцифра була дещоменшою, а самеп’ятдесятчоловік булопосаджено напалю. Існуютьверсії і продвадцять тисячстрачених(Міхаел Бегейм).Скоріш за все, точне числожертв булоневідоме і їхчисло збільшувалосьпропорційновіддаленостітого чи іншогорегіону відмісця події.Подібні провиниДракули згадуєу своїх записахтакож йогопрямий потомокМіклош Олаг, архієпископЕстергомський.Згодом процедурасаджання накіл стала дляДракули улюбленимспособом страти, через що йогопрозвали Цепешему себе на батьківщині, Казіклі в Туреччині, Коробогузов Угорщині.

Переказипро звірстваДракули повідомляютьтакож, що з неменшою жорстокістювін поводивсязі старцями, жебраками такаліками. Запрошувавїх до якоїсьбудови, примовляючи, що позбавитьїх усіх земнихболячок і скорбот, пригощав, а затим підпалював“гостей” разоміз будівлею.Згідно із цинічноюзаявою Дракули, в його країнімали залишитисятільки багатіі ніяких бідних, які турбувалиб різними скаргамивоєводу.

Данимоповідкамсуперечатьвізантійськіі російськіхроніки, в якихДракула іменується“Великим” і“мудрим”, “богомпомазаним”володарем і“справедливимсуддею”. Особливона заслугахДракули наголошуєросійськахроніка і зрозумілочому — написанавона була учаси царя ІванаІІІ та йогоонука Грозного, які стикалисяз тими самимипроблемами, що й Дракула.Цікаво, що російськастрата колесуваннямдуже нагадуваластрату посадженнямна кіл.

Іншалегенда продіяння Дракулирозповідаєпро насиллянад громадянамиміста Тирговища-столиці, яких за участьв забитті батькаі брата воєводазігнав до резиденціїв Ардєш, щобвони збудувалина вершинісусідньої горифортецю, якамала бути спорудженадо кінця року.Міщани виконуваливеління воєводи, вмираючи сотнямивід голоду тахолоду, алефортецю збудували.Вона була названаПоенарі, їїруїни стоятьдонині. Однакне ця історіястала найвідомішоюв історії діяньДракули. Резонансним(на всю Європу)став похідДракули натрансільванськіміста Брашовта Себен. Подібногорозмаху жорстокостіСхідна Європа, мабуть, не бачилаз часів татаро-монгольськоїнавали ХІІІстоліття.

Саксонськийфактор. ВорожнечаДракули зтрансільванськимисаксонцямимає свою передісторію.Її витоки криютьсяу волоськійполітиці саксонців, головну рольв якій відігралимеркантильніінтереси останніх.Добре відоманам “Страсбургська”друкованаісторія надаєопис одногоз перших конфліктівміж Дракулоюта саксонцями, замовчуючи, правда, причини, що його спричинили.Слідуючи описуподії, Дракуласпустошив однеприкордоннесаксонськесело Бекендорф, усіх жителівякого закуваву ланцюги івідвів до Валахії, де і посадивїх на палі. Цейсумний “випадок”підтверджуєлист ЛаслоГуняді (синарегента Яноша), датованийгруднем 1456 рокуі адресованийгромадянамміст Себената Брашова. Уданому листіГуняді даєзнати саксонцям, що до нього знадійних джерелнадійшла інформаціяпро спустошення, завдані ДракулоюПівденнимобластямТрансільванії, тому він проситьпідтримативласного претендентана престолВалахії Дана(ІІІ) грошимаі військом. Вінтакож застерігавсаксонців, щоДракула повторитьнабіг в недалекомумайбутньому.

Новінапади Дракулина Трансільванію, як і передбачавГуняді, періодичновідбувалисяз 1456 по 1462 рік, причомучим далі, тимбільше зросталаїх жорстокість.Але чим можнапояснити цінапади? Причинирізні, протенайголовнішимиз них були, мабуть, зависть добагатствасаксонців збоку Дракули, меркантилізмі непослідовністьу політиці збоку саксонців.Як відомо, трансільванськісаксонськікупці булинайбільшимипосередникамиу Левантійськійторгівлі, черезїхні містапролягаливажливі торгівельнішляхи, вони жконтролювалиВолоські іМолдовськіринки, торгуючина них дорогоцінностями, тканинами, бакалією таіншими продуктамивласного виробництва.Натомість зВалахії вивозилисьсільськогосподарськіпродукти, якідоставлялисьсаксонцямичерез Буду таВідень до Нюрнбергата Данціга уНімеччині.Колись саксонськікупці малинеобмеженіпривілеї призборі мита таподатків, урізаніза часів ЛюдовикаВеликого таЖигмонда. Отже, якщо саксонціволоділи незліченнимибагатствами, то Дракулаправив країною, розореноютурецькимипоходами таданиною. КолиВолоськийвоєвода виявивбажання поправитисвої фінансовісправи за рахунокобмеження праві привілеївсаксонськихкупців, останніпочали підтримуватиопозицію вкраїні, надаючикошти претендентамна трон. В часипершого правлінняДракули вТрансільванськихзамках Омлаші Фогараш абоі в містах волоськіопозиціонеризавжди знаходилиприхисток, іце добре буловідомо Дракулі.Неодноразововоєвода надсилавлисти саксонцям, в яких вимагавне підтримуватипретендентівна трон –Дана(ІІІ) та ВладаКалугера, алеті продовжуваликористуватисяїх підтримкою.У відповідьДракула спаливу якомусь сараїчотиристамолодих купців, які прибулидо Валахії зметою вивченнямови. Згодомвоєвода напавна Брашов, спустошившиусі околиціта навколишнісела. Їх жителівза “традицією”було страченона палях. Одногоразу саксонціпроявили впертість, обороняючизамок Зейндінг, тоді Дракулавилив своюзлість на невдасі– своєму полководцеві, посадивши йогона кіл.

В1457 р., після стратиЛасло Гуняді, в політичномужитті Угорськогокоролівствасталися великізміни. На чолімагнатськоїліги, якою ранішекерував страченийЛасло, ставйого дядькоМігай Сіладі.На даний моментвін поставивсобі за метузламати опірвоєводи Трансільванського– Розгоні. Дляборотьби зРозгоні потрібенбув союзник, якого Сіладізнайшов в особіДракули. В грудні1457 р. він надсилаєвоєводі листа, в якому називаєДракулу своїмбратом “fratrem nostrum”і беретьсязалагодитиконфлікт зсаксонцями.Сіладі своюобіцянку виконав,і колишні ворогизнову сталидрузями. Вжеу 1458 р. Дракулапідтримав лігуГуняді у стремлінніпосадити наугорський тронМатяша племінникаСкладі.


Використаналітература


Хрестоматия по новейшей истории в 3-х томах. Под ред. Гафурова Б.Г., Зубока Л.И., Куранова Г.Г., Майского И.М. М., 1968.

Авдаков Ю.К. Экономическая история социалистических стран. М., 1988.

Гелб А.Х., Грей Ч.У. Экономические преобразования в странах Центральной и Восточной Европы: проблемы, тенденции, перспективы. М., 1995.

Из истории народно-демократических и социалистических революций в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. Сборник статей. Под ред: Палева Л.Б. М., 1977.

История Венгрии в 3-х т. Под. ред. Исламова Т.М. М., 1972.

Краткая история Венгрии: с древнейших времен до наших дней. Под ред. Исламова Т.М. М., 1991.

Чизмадиа А, Ковач К, Асталош Л. История венгерского государства и права. М., 1986.

Чехословацкая Социалистическая Республика: Справочник. Политиздат, 1985 г.

Венгерская народная республика: Справочник. Политиздат, 1985г.

Социалистическая Федеративная Республика Югославия: Справочник. Политиздат, 1985г.

Советский энциклопедический словарь. — Москва, «Советская энциклопедия», 1987 г. Издание четвертое.

Страны мира. Справочник. — Москва. Издательство политической литературы. 1991 г.


еще рефераты
Еще работы по историческим личностям