Реферат: ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Украiни

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ УКРАЇНИ

НІКОПОЛЬСЬКИЙІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТАПРАВА

ПОЛТАВСЬКИЙЕКОНОМІЧНИЙФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВАРОБОТА

ЗТЕОРІЇ ДЕРЖАВИІ ПРАВА

НАТЕМУ:

ВИЩІОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИУКРАЇНИ

студентаІ курсу

групиЮП-11

ЗаборовцяКостянтинаГеоргійовича

Науковийкерівник: БілимМ.І.

Полтава1999

ПЛАН:

1 Вступ……………………………………………………………………2

2 Прінцип поділувлади…………………………………………………6

3 Органи законодавчоївлади……………………………………………9

4 ПрезидентУкраїни……………………………………………………18

5 Органи виконавчоївлади……………………………………………..22

6 Судовіоргани………………………………………………………….24

6.1 КонституційнийСуд України………………………………………..24

6.2 Верховний СудУкраїни………………………………………………26

6.3 Вищий АрбітражнийСуд України…………………………………..30

Висновки………………………………………………………………35

Література……………………………………………………………..36

ВСТУП

Кожнадержава дляповноцінногоздійсненнясвоїх завданьі реалізаціїфункцій повиннастворюватирізноманітнідержавні організації, які у юридичнійнауці називаютьмеханизмомдержави.

Механізмдержави – цесистема всіхдержавнихорганізацій, які здійсьнюютьії завданняі реалізуютьфункції. З цієїточки зорусоціальнепризначеннядержави здійснюєтьсяії механізмом, який складаєтьсяз органів держави, державнихпідприємстві державнихустанов, якіє різновидомдержавнихорганізацій.Частина державнихорганізацій(саме органидержави) наділяютьсявладнимиповноваженнями, за допомогоюяких здійснюєтьсяуправлінняв суспільсьтвіз метою реалізаціїзавдань і функційдержави. Цячастина відображаєтьсяокремим спеціальнимпоняттям, якимє поняття апаратудержави.

Апаратдержави – цесистема всіхдержавнихорганів, щоорганізуютьздійсненнязавдань, виконаннявідповіднихії функцій умежах своєікомпетенції.Апарат демократичноїправової державиповинен відповідатидеяким загальнимрисам і принципам, зокрема:

-організаціяпрактичногоздійсненняпринципународовладдя;

-сувереністьдержавноївлади;

-неухильнедодерженняпринципу законності;

-орієнтаціявсієї діяльностіна інтересилюдини, особистості,

-охоронаправ людиниі громадянина, реалізаціяпринципу гуманізму;

-забезпеченнябалансу інтересіврізних соціальнихпрошарків, націй етнічнихгруп, захистзлагоди і консенсусуу суспільстві(принцип соціальноїсправедливості);

-організаціяздійсненнядержавної владизгідно з принципомподілу влад, тобто ії діференціюванняна законодавчу, виконавчу, судову гілкивлади;

-систематичнезалучення довиконаннядержавнихфункцій різноманітнихгромадськихоб’єднань, співпрацюванняз ними

-забезпеченняпріоритету у механізміреалізаціївлади методівпереконаннята виховання.

Державнийапарат є системоюдержавнихорганів, а державнийорган є первиноюклитинкоюдержавногоапарату. Органдержави – цеструктурованийі організованийдержавою чибезпосередньонародом колективдержавнихслужбовців(або депутатівРад), який (орган)наділенийдержавнимивладнимиповноваженнями, здійснюєдержавно-організаторські, розпорядчі, судові та іншіфункції відповіднодо свого призначення.1

Наявністьвладних повноваженьозначає, щоорган державиздатний встановлюватиобов’язковіправила поведінки, тобто юридичнінорми і індівідуальніакти і домогатисьза допомогоювстановленихзаконом засобівїх здійснення.Від кожногодержавногооргану, взятоокремо чи спільноз іншими, значноюмірою залежитьрівень розвиткуі ефективністьдіяльностідержавногоапарату в цілому.Тому державаповинна піклуватисьпро те, щоб повідношеннюдо державнихорганів чіткавизначаласьсфера іх діяльностіі компетенція, були упорядкованіїхні взаємовідносиниз недержавнимиорганами іорганізаціями, насамперед, органами місцевогосамоврядування, щоб державніоргани являлисобою відносносамостійні, професійніта відповідальніланки державногоапарату.

Оранидержави маютьзагальні іспецифічніознаки. До загальнихознак можнавіднести: всіоргани держави, що створюютьсявідповіднодо закону шляхомбезпосередньоїчи представницькоїдемократії, покликанівиконуватипередбаченізаконом функції; мають державновладні повноваження; діють у встановленомупорядку; взаємопов’язанівідношеннямисубордінації; всі разом створюютьодну ціліснусистему, щоназиваєтьсяапаратом держави.

Спеціфичнимирисами, тобтотакими, щовідокремлюютьдержавни органивід недержавнихі організацій, слід вважати:

-формуванняїх безпосердньодержавою чинаселенням(виборцями) іздійсненнядержавнимиорганами свїхфункцій відімені держави;

-виконаннякожним державниморганом чітковизначенних, встановленомуу законодавчомупорядку повноважень, видів і формдіяльності;

-наявністьу кожного державногооргану юридичнозакріпленоїорганізаційноїструктури, територіальногомасштабу діяльності, спеціальногоположення, щовизначає йогомісце і рольу державномуапараті, а такожпорядок йоговзаємовідносинз іншими державнимиорганами іорганізаціями;

-наданнядержавниморганам повноваженьдержавновладногохарактеру.Наявністьдержавно-владногохарактеру єнайбільш важливоюознакою державногооргану, за якоюіснує можливістьдосить чіткогорозмежуваннядержавнихорганів і державнихорганізацій(підприємств, установ) віднедержавнихорганів іорганізацій.

В юридичнійлітературіописані різніпринципи класифікаціїдержавнихорганів. Розрізняють, наприклад, таківиди органівдержави:

а) за місцемусистемі державногоапарату: первинні(створюютьсячерез вибориусім населеннямабо його частиною); вторинні (створюютьсяпервинними, походять відних і підзвітніїм);

б) за змістомта напрямамидержавноїдіяльності: законодавчіоргани, главудержави, органидержавногоуправліннячи виконавчо-розпорядчіоргани, судовіоргани, контрольно-наглядовіоргани;

в) за способомутворення: виборні, призначуванні, ті, що можутьуспадковуватися;

г) за часомфункціонування: постійні, тимчасові;

д) за складом: одноособові, колегіальні,

е) за територієюна яку поширюютьсяїх повноваження: загальні абоцентральні, місцеві аболокальні.

Що стосуєтьсявищих органівдержавної влади України то доних відносяться: Верховна РадаУкраїни, ПрезидентУкраїни, КабінетМіністрівУкраїни, КонституційнийСуд України, Верховний СудУкраїни, ВищийАрбітражнийСуд України.1

ПРИНЦИППОДІЛУ ВЛАДИ

В раціональновлаштованійдержаві, якоює правова держава, влада здійснюється за допомогою спеціальних органів. Звідсирізні галузівлади: законодавча, виконавчо-розпорядчаі судова. Длятого, що запобігтизловживаннювладою і виникненнюавторитарної, абсолютноївлади, не зв'язаноїправом, ці віткине повинні з'єднюватисяв руках одногооргану, тобтоповинні бутироздільні. Розподіл владтаким чиномє структуроутворюючимі функціональним принципом раціональної організації і контролю.Розмежуваннянаправленона то, щоб утриматидержавну владувід можливих зловживань. Всі органи івітки державноївлади покликанібути хоронителямиКонституції.Конституціяповинна стояти над цими владами, а не влади надКонституцією.Розподіл владвиражаєтьсяв розподілікомпетенцій, в заємномуконтролі, всистемі здержокі противаг, збалансованості, тобто рівновагадосягаєтьсячерез процесиналагодження і взаємопогодження.

Принципрозподілу владмає два аспекти.По-перше, церозподіл владиміж самимиорганами держави.Hі одному з органівне належить вся державнавлада в її повномуоб'ємі. Забороняєтьсяреалізовуватифункції, щоналежать іншомуоргану. Такимчином в правовій державі відсутняяка-небудьнеобмеженавлада, не зв'язанаправом і принципами Конституції. Розподіл владислугує засобомстримуваннявлади державив рамках принципіврозвинутогосуспільства, слугує механізмомзахисту правособи, закріплених в Конституції. Розподіл владполягає і втому, щоб ніодин з органівне заняв авторитарно-абсолютногоположення іне перевернувправо і конституцію. Відомо сказанеположення проте, що розподілвлад являєсобою розподілроботи в державному механізмі з ціллю раціоналізації і контролю.Розподіл влад- це не застигнутий стан відокремленихструктур, апрацюючий, діючий механізм, досягаючийєдності наоснові складнолгопроцесу узгодження і спеціальних правових процедур, передбачених в тому числіі на випадокконфлікту іекстремальноїситуації. Загальнийпринцип єдностіі розподілувлад конкретизується в залежності від примінення в різних історичнихситуаціях іположеннях. Єдність досягається через динамічнурівновагу, через певнунапругу, співдопомогуі процес улагодження. Але при цьмуобов'язковаумова: не повиннобути зосередженнявлади в рукаходнієї особичи органу, інакшестануть неможливі взаємоконтроль, здержки і противаги,і отже, розподілвлад і правовадержава. Законодавецьпов'язанийпринципамиправа і конституції, правами людини. Крім того вінє під контролемнароду. Важливезначення маєорган конституційногонагляду. З його допомогоюзабезпечуєтьсяконституційність усіх законів і підзаконнихнормативнихактів. В системіздержок і противаг, на випадокнеобдуманних, поспішних рішень законодавця, виправляючуроль грає главадержави (відкладневето, в певнихвипадках назначеннядостроковихвиборів і іншійого повноваження).Без цього механізмрозподілу владибуде недосконалим.

Зтримуваннявиконавчоївлади, надалі, досягаєтьсяза допомогоюїї підзвітності і відповідальності перед народнимпредставництвом.1Мова йде прополітичнувідповідальність, забезпечувануза допомогоювотуму недовіри. Важливу рольу боротьбі із зловживаннями виконавчоївлади граєтакож інститутімпічменту.Виконавецьне повиненпідміняти нетільки законодавця, але і суддю. Hіхто не може бути суддеюу власній справі.Тому громадянинв правовійдержаві повиненмати правоподати в суд на будь-якідії виконавчоївлади (як наокремих посадовихосіб, так і навиконавчо-розпорядчийорган в ціло-му).В іншому випадкузловживаннявиконавцястануть безпокаранами, видкриєтьсяшлях до встановленнятиранії.

Суд, система правосуддя — третя необхіднагілка владив механізмірозподілувлади. Це арбітр, що вирішує спори про право.В правовійдеражві праввосуддячиниться тількисудом. В цьомунайважливішагарантія праві свобод громадян, правової державностів цілому. Судне повиненпідміняти собоюзаконодавцячи виконавця, інакше вінперетворитьсяв деспота. Алев свою чергу ні законодавець, ні виконавець не повиннісобі присвоюватифункції суду. Тому найважливішим є забезпеченняреальної незалежності суду від різноманітнихорганів і осіб, котрі б диктувалийому свою волюі фактичноузурпували судову владу.Оптимальнимваріантом єназначеннясудей пожиттєвоабо, по крайніймірі, на довгийтермін. Суддіповинні назначатисявищестоячимиорганами влади.Суд присяжнихє найбільшдіяльною формоюзабезпеченнянезалежностіі об'єктивності правосуддя. Виразом рівності громадян передзаконом є підсудністьзагальномусуду, недопустимістьрозширення юрисдикції спеціальнихсудів.

Пануванняправа прокламує, щоб суд виступив арбітром вспорі про опрушенняправа не тількив правозастосовчому, але й в правотворчомупроцесі. Судповинен бутиздержуючимфактором протипорушень праваі конституціїне тільки зісторони виконавця, але й зі сторони законодавця.Для цього необхіднийконституційнийсуд. Hе підміняючизаконодавцяі залишаючисьв межах судовихюрисдикційнихзадач, конституційнийсуд забезпечуєконституційність закону, інакше кажучи верховенствоКонституціїв правотворчійдіяльностізаконодавця. Без такої судовоїперевірки конституційності законів (і тим більше підзаконнихнормативнихактів) не може утвердитись пануванняправа, правовадержава. Існуванняконституційногосуду дозволитьне примінятитакий нормативнийакт (в тому числі і закон), щосуперечитьконституції.Є ще один аспектдіяльностісуду в механізмі здержок і противаг.Виступаючив ролі арбітру, рішаючи спори, суд звертаєтьсядо тлумаченняправа і Конституції. В певних випадкахвін може використовувати аналогію закону і аналогіюправа. Тобто, в своїх рішенняхсуд може вийтиза межі буквизакону і звернутисядо його духу.В такому випадкувін приймаєрішення, керуючисьдухом законів, змістом права, іншими словами, на основідійсно-історичнихаксіом і принципівправа. Це дозволяєсуду більшоперативнов порівнянні з законодавцем приводитиправопорядоку відповідністьз потребамижиття. В відомихрамках такасвобода судуне протиречитьправовій державі.Тому що мовав цих випадкахйде не проповсякденнудіяльністьсуду, а проекстремальні, виключні ситуаціїв системі здержокі противаг, розпреділенніі балансуваннівлад. Важливо, щоб суд прицьому залишався хоронителем Конституції, захищав право і пргрес, а непертворювавсяв зброю зловживаньі реакції. Тутнеобхіднийцілий ряд факторіві умов (організаційних, юридичних, культурнихі ін.), завдякияким суд можефактично стоятина сторожіпанування праваі справедливості, мати високуповагу і авторитетв суспільстві.

Розподілвлад — це не тількиюридичний і організаційний, але й соціально-політичнийпринцип, щодозволяє з'єднатитакі протиречивіаспекти соціальногожиття, як владаі свобода, законі право, держава і суспільство. Розподіл владиє необхідноюумовою, міроюі маштабомдемократизації політичногожиття. З цимпов'язанийдругий аспектрозподілувлади: розпреділеннявлади між класамиі групами, проблемаучасті різноманітнихгруп в реалізаціївлади, степіньпредставленостіз урахуваннямрізноманітнихінтересів іт. д. В правовійдержаві владапоходить віднароду, томутільки народв своїй конкретно-історичнійреальностіі повинен мати можливість приймати участьв реалізаціїполітичноївлади.1 Державна владав цілому ірізноманітні її гілки не повинні бути монополізованіякою-небудьоднією групою, прошарком, класом, оскількимова йде проправову державу, про пануванняправа. В правовійдержаві важливо забезпечитипредставництвоінтересіврізних прошарківі груп, плюралізмдумок і інтересів. Такий плюралізмповинен з допомогоюрозподілу владиорганічноз'єднати демок-ратизаціювлади з їїкомпетенцієюі професіоналізмом.

Обов'язковоюумовою дляцього є розподілвлади, тобторозподіл владичерез соціально-політичний плюралізм. Монополія владибезнадійноведе до політичноїпатології врізних її різновидах, таких, як авторитарнатиранія, бюрократичнаолігархія, охлократія, антигуманнатехнократія, мафія, що дориваєтьсядо політики.Запобігти монополізаціївлади зі стороникого б там небуло можна лишетоді, коли вона стане розділеною, розпреділеноюсеред різнихучасниківполітичногопроцесу, політичноїсистеми. А дляцього в свою чергу необхідна повноціннопульсуючаправова держава, що може свійплюралізмадекватнопредставитив інститутахполітичноївлади, в системірозподілувлади.

ОРГАНИ ЗАКОНДАВЧОЇВЛАДИ

Єдиниморганом законодавчої влади в Україні є парламент- Верховна РадаУкраїни. Конституційний склад Верховної Ради України — чотиристап'ятдесят народнихдепутатівУкраїни, якіобираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхомтаємного голосуваннястроком начотири роки.

Українивідбуваютьсяв останню неділюберезня четвертогороку повноваженьВерховної РадиУкраїни. Позачерговівибори до Верховної Ради України призначаютьсяПрезидентомУкраїни і проводятьсяв період шістдесятиднів з дняопублікування рішення про дострокове припинення повноваженьВерховної РадиУкраїни.

Народнідепутати України обираютьсягромадянами України на основі загального, рівного і прямоговиборчого права шляхом таємного голосування за змішаною(мажоритарно-пропорційною)системою. Усьогообирається450 депутатів. З них 225 обирається в одномандатних виборчих округахна основі відносноїбільшості, а225 — за спискамикандидатіву депутати від політичних партій, виборчихблоків партій у багатомандатному загальнодержавномувиборчомуокрузі на основіпропорційного представництва.1Виборчий процес здійснюється на засадах вільного ірівноправного висування кандидатів у депутати, гласності тавідкритості, свободи агітації, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженостідо кандидатівз боку органів державної влади, органів місцевогосамоврядуваннята посадовихі службовихосіб цих органів. Участь громадян України у виборах є добровільною.Вважається, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результативолевиявленнятих виборців, які взяли участьу голосуванніна виборах.

Виборидепутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, а також замістьдепутатів, яківибули.

Здійснення громадянами України права обирати і бутиобраними незалежить від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічногота соціальногопоходження, майновогостану, місцяпроживання, мовних абоінших ознак.Обмеженнявиборчих прав, що не передбачені КонституцієюУкраїни, забороняються.Право голосуна виборахмають громадяниУкраїни, яким на день проведення виборів виповнилосявісімнадцятьроків. Кожнийвиборець має в одномандатному та багатомандатномузагальнодержавномувиборчих округахпо одному голосу. Не мають праваголосу і права бути обранимигромадяни, визнані судомнедієздатними. Здійснення виборчого права зупиняєтьсядля осіб, якіза вироком суду перебувають в місцях позбавленняволі, — на часперебуванняв цих місцях.Депутатом можебути обранийгромадянинУкраїни, який має право голосу, на день виборів досяг двадцяти одного рокуі проживає вУкраїні протягомостанніх п'ятироків. Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимістьза вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашенаі не знята увстановленомузаконом порядку.Військовослужбовці Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, Управління державної охорони, військЦивільної оборони, Служби безпеки України, інших утворених

відповіднодо законівУкраїни військовихформувань, крімтих осіб, якіпроходятьстрокову військовуабо альтернативну(невійськову)службу, особирядового іначальницькогоскладу органіввнутрішніхсправ України, судді і прокурори, а також державніслужбовціможуть бутизареєстрованікандидатамив депутати, якщо на моментреєстраціївони подадутьдо окружної виборчої комісії особистезобов'язанняпро припинення виконання службовихповноваженьна період виборчоїкампанії. Усіособи, які обранідепутатами, звільняютьсяз роботи числужби та іззайманих посад.

Проведення виборів депутатів організовують виборчі комісії, які утворюються і діють у порядку, визначеномузаконами України.Вибори депутатів є рівними. Громадяни України берутьучасть у виборахна рівних засадах.Вибори депутатівє прямими. Депутати обираютьсябезпосередньо виборцями. Голосування на виборах єтаємним: контроль за волевиявленням виборців у будь-якій формі не допускається.

Правовисуваннякандидатів у депутати належить громадянамУкраїни, які мають правоголосу. Це правореалізуєтьсяними як шляхомсамовисування, так і черезполітичніпартії, виборчіблоки партій, а також збори громадян ітрудові колективиу порядку, визначеномуцим Законом.

Народні депутати України здійснюють свої повноваженняна постійнійоснові. Народні депутати України не можуть мати іншогопредставницькогомандата чи бутина державнійслужбі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншимивидами діяльностівстановлюютьсязаконом.

Передвступом напосаду народні депутати Українискладають передВерховною РадоюУкраїни такуприсягу: «Присягаюна вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронитисуверенітеті незалежністьУкраїни, дбати про благо Вітчизни і добробутУкраїнськогонароду.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників».Присягу зачитуєнайстаршийза віком народнийдепутат Україниперед відкриттямпершої сесіїновообраноїВерховної Ради України, післячого депутатискріплюютьприсягу своїми підписами під її текстом.Відмова скластиприсягу має наслідком втрату депутатськогомандата. Повноваженнянародних депутатівУкраїни починаютьсяз моменту складенняприсяги.

Народним депутатам України гарантуєтьсядепутатськанедоторканність.Народні депутатиУкраїни ненесуть юридичноївідповідальностіза результатиголосуванняабо висловлюванняу парламенті та його органах, за виняткомвідповідальностіза образу чинаклеп. Народнідепутати Українине можуть бутибез згоди ВерховноїРади України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чизаарештовані.Повноваження народних депутатівУкраїни припиняютьсяодночасно зприпиненням повноважень Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України припиняютьсядостроковоу разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної силиобвинувальнимвироком щодонього;

3) визнанняйого судомнедієздатнимабо безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або виїзду на постійнепроживанняза межі України;

5) смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народногодепутата Україниприймаєтьсябільшістю відконституційного складу ВерховноїРади України.У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатськогомандата з іншимивидами діяльностіповноваженнянародногодепутата Україниприпиняютьсядостроковона підставі закону за рішеннямсуду. ВерховнаРада України працює сесійно.Верховна РадаУкраїни є повноважноюза умови обранняне менш як двохтретин від їїконституційногоскладу. ВерховнаРада Українизбираєтьсяна першу сесію не пізнішеніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатіввиборів. ПершезасіданняВерховної РадиУкраїни відкриває найстаршийза віком народнийдепутат України.Порядок роботи Верховної Ради України встановлюєтьсяКонституцієюУкраїни та законом про регламент Верховної РадиУкраїни.

Черговісесії ВерховноїРади Українипочинаютьсяпершого вівторкалютого і першоговівторка вереснякожного року.Позачерговісесії Верховної Ради України, із зазначеннямпорядку денного, скликаютьсяГоловою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України відконституційного складу Верховної Ради України або на вимогуПрезидентаУкраїни. У разівведення воєнногочи надзвичайного стану в УкраїніВерховна РадаУкраїни збираєтьсяу дводеннийстрок без скликання.У разі закінченнястроку повноваженьВерховної Ради України підчас дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваженняпродовжуютьсядо дня першогозасіданняпершої сесіїВерховної РадиУкраїни, обраноїпісля скасуваннявоєнного чинадзвичайногостану.

Засідання Верховної Ради Українипроводятьсявідкрито. Закритезасіданняпроводитьсяза рішеннямбільшості відконституційногоскладу ВерховноїРади України.Рішення ВерховноїРади України приймаються виключно на її пленарнихзасіданняхшляхом голосування.Голосуванняна засіданняхВерховної РадиУкраїни здійснюєтьсянародним депутатомУкраїни особисто.

До повноваженьВерховної РадиУкраїни належить:

1) внесеннязмін до КонституціїУкраїни в межах і порядку, передбаченихрозділом ХІІІцієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначенихстаттею 73 КонституціїУкраїни;

3) прийняттязаконів;

4) затвердженняДержавногобюджету Українита внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняттярішення щодозвіту про йоговиконання;

5) визначеннязасад внутрішньоїі зовнішньоїполітики;

6)затвердженнязагальнодержавнихпрограм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурногорозвитку, охоронидовкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбаченіцією Конституцією;

8) заслуховуваннящорічних тапозачерговихпослань ПрезидентаУкраїни провнутрішнє ізовнішнє становищеУкраїни;

9) оголошенняза поданнямПрезидентаУкраїни стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України провикористанняЗбройних СилУкраїни таінших військовихформувань уразі збройноїагресії протиУкраїни;

10) усуненняПрезидентаУкраїни з постав порядку особливоїпроцедури (імпічменту), встановленому статтею 111 КонституціїУкраїни;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльностіКабінету МіністрівУкраїни;

12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністраУкраїни;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету МіністрівУкраїни відповіднодо цієї Конституції;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародниморганізаціям, а також проодержанняУкраїною відіноземнихдержав, банківі міжнароднихфінансовихорганізаційпозик, не передбаченихДержавним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) призначеннячи обрання на посади, звільнення з посад, наданнязгоди на призначенняі звільненняз посад осібу випадках, передбаченихцією Конституцією;

16) призначенняна посади тазвільнення з посад Голови та інших членівРахунковоїпалати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотриманнята захисту праві свобод людинив Україні;

18) призначенняна посаду та звільнення з посади ГоловиНаціональногобанку Україниза поданнямПрезидентаУкраїни;

19) призначення та звільнення половини складу Ради Національногобанку України;

20) призначенняполовини складуНаціональноїради України з питань телебаченняі радіомовлення;

21) призначенняна посаду та припинення повноважень членів Центральноївиборчої комісіїза поданнямПрезидентаУкраїни;

22) затвердженнязагальноїструктури, чисельності, визначенняфункцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, іншихутворенихвідповіднодо законівУкраїни військових формувань, атакож Міністерствавнутрішніхсправ України;

23) схваленнярішення пронадання військової допомоги іншимдержавам, пронаправлення підрозділів Збройних Сил України доіншої державичи про допускпідрозділівзбройних силінших державна територіюУкраїни;

24) наданнязгоди на призначенняна посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фондудержавногомайна України, Голови Державногокомітету телебаченняі радіомовленняУкраїни;

25) надання згоди на призначення Президентом України напосаду Генерального прокурора України; висловлення недовіриГенеральномупрокуроровіУкраїни, що маєнаслідком його відставку зпосади;

26) призначення третини складуКонституційногоСуду України;

27) обраннясуддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради АвтономноїРеспублікиКрим за наявності висновку КонституційногоСуду України про порушення нею КонституціїУкраїни абозаконів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради АвтономноРеспублікиКрим;

29) утворенняі ліквідаціярайонів, встановленняі зміна межрайонів і міст, віднесеннянаселенихпунктів до категорії міст, найменуванняі перейменуваннянаселенихпунктів і районів;

30) призначеннячергових тапозачерговихвиборів до органів місцевогосамоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту зверненняПрезидентаУкраїни указівпро введеннявоєнного чи надзвичайногостану в Україніабо в окремихїї місцевостях, про загальну або частковумобілізацію, про оголошенняокремих місцевостейзонами на звичайноїекологічноїситуації;

32) надання у встановлений законом строк згоди наобов'язковість міжнародних договорів України та денонсаціяміжнароднихдоговорівУкраїни;

33) здійсненняпарламентськогоконтролю у межах, визначенихцією Конституцією;

34) прийняттярішення пронаправлення запиту до ПрезидентаУкраїни на вимогу народного депутата України, групи народнихдепутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньопідтримануне менш як однієютретиною від конституційного складу ВерховноїРади України;

35) призначенняна посаду тазвільнення з посади керівникаапарату ВерховноїРади України; затвердження кошторису Верховної РадиУкраїни таструктури їїапарату;

36) затвердженняпереліку об'єктівправа державноївласності,

що непідлягаютьприватизації; визначенняправових засадвилученняоб'єктів праваприватноївласності.

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповіднодо КонституціїУкраїни віднесенідо її відання.

Народний депутат України має право на сесії ВерховноїРади Українизвернутисяіз запитом доорганів ВерховноїРади України, до КабінетуМіністрівУкраїни, до керівників інших органівдержавної владита органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкуванняі форм власності.

Керівники органів державної влади та органів місцевогосамоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язаніповідомитинародногодепутата Українипро результатирозгляду йогозапиту. ВерховнаРада Україниза пропозицією не менш як однієїтретини народнихдепутатівУкраїни від її конституційногоскладу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри КабінетовіМіністрівУкраїни більшістювід конституційного складу ВерховноїРади України.

Питанняпро відповідальністьКабінету Міністрів України неможе розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягомоднієї чергової сесії, а також протягом року після схваленняПрограми діяльностіКабінету МіністрівУкраїни.

Верховна Рада України обирає зі свого складу ГоловуВерховної РадиУкраїни, Першого заступника і заступникаГолови ВерховноїРади Українита відкликаєїх.

ГоловаВерховної РадиУкраїни:

1) ведезасіданняВерховної РадиУкраїни;

2) організовуєпідготовкупитань до розгляду на засіданняхВерховної РадиУкраїни;

3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

4) представляєВерховну Раду України у зносинах з іншими органамидержавної владиУкраїни таорганами владиінших держав;

5) організовуєроботу апаратуВерховної РадиУкраїни. ГоловаВерховної РадиУкраїни здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому законом про регламентВерховної РадиУкраїни.

ВерховнаРада Українизатверджуєперелік комітетівВерховної РадиУкраїни, обираєголів цих комітетів.Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектнуроботу, готуютьі попередньо розглядають питання, віднесені до повноваженьВерховної РадиУкраїни. Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попередньогорозгляду питань.Верховна Рада України дляпроведеннярозслідуванняз питань, що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як однатретина відконституційногоскладу ВерховноїРади України.Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальнимидля слідстваі суду. Організаціяі порядок діяльності комітетів Верховної РадиУкраїни, їїтимчасовихспеціальнихі тимчасових слідчих комісійвстановлюютьсязаконом.

ПовноваженняВерховної РадиУкраїни припиняютьсяу день відкриттяпершого засідання Верховної Ради України нового скликання.Президент України може достроково припинити повноваженняВерховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієїчергової сесіїпленарні засіданняне можутьрозпочатися.Повноваження Верховної Ради України, що обрана напозачерговихвиборах, проведених після дострокового припиненняПрезидентом України повноважень Верховної Ради Українипопередньогоскликання, неможуть бутиприпинені протягом одногороку з дня їїобрання. ПовноваженняВерховної РадиУкраїни неможуть бутидостроковоприпинені востанні шістьмісяців строку повноважень ПрезидентаУкраїни.

ВерховнаРада Україниприймає закони, постанови таінші акти більшістювід її конституційногоскладу, крім випадків, передбаченихцією Конституцією.

Виключнозаконами Українивизначаються:

1) праваі свободи людиниі громадянина, гарантії цихправ і свобод; основні обов'язкигромадянина;

2) громадянство, правосуб'єктністьгромадян, статусіноземців таосіб без громадянства;

3) правакорінних народіві національнихменшин;

4) порядокзастосуваннямов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної(морської)економічної зони, континентального шельфу, освоєннякосмічного простору, організації та експлуатаціїенергосистем, транспортуі зв'язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійногозабезпечення; засади регулюванняпраці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культуриі охорони здоров'я; екологічноїбезпеки;

7) правовийрежим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренціїта норми антимонопольногорегулювання;

9) засадизовнішніхзносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

10) засадирегулюваннядемографічнихта міграційнихпроцесів;

11) засадиутворення ідіяльності політичних партій, іншихоб'єднань громадян, засобів масовоїінформації;

12) організаціяі діяльністьорганів виконавчоївлади, основидержавноїслужби, організаціїдержавноїстатистикита інформатики;

13) територіальнийустрій України;

14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судовоїекспертизи, організаціяі діяльністьпрокуратури, органів дізнанняі слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основиорганізаціїта діяльностіадвокатури;

15) засади місцевого самоврядування;

16) статусстолиці України; спеціальнийстатус інших міст;

17) основинаціональної безпеки, організації Збройних СилУкраїни ізабезпеченнягромадськогопорядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зоннадзвичайноїекологічноїситуації;

20) організаціяі порядок проведеннявиборів і референдумів;

21) організаціяі порядок діяльностіВерховної Ради України, статуснародних депутатівУкраїни;

22) засадицивільно-правовоївідповідальності; діяння, які єзлочинами, адміністративнимиабо дисциплінарнимиправопорушеннями, та відповідальністьза них.

Виключнозаконами Українивстановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитногота інвестиційногоринків; статуснаціональноївалюти, а також статус іноземнихвалют а територіїУкраїни; порядокутворення іпогашеннядержавноговнутрішньогоі зовнішньогоборгу; порядок випуску таобігу державнихцінних паперів,їх види і типи;

2) порядокнаправленняпідрозділівЗбройних Сил України доінших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділівзбройних силінших державна територіїУкраїни;

3) одиниціваги, міри ічасу; порядоквстановлення державнихстандартів;

4) порядок використання і захисту державнихсимволів;

5) державнінагороди;

6) військовізвання, дипломатичніранги та інші спеціальнізвання;

7) державнісвята;

8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відміннийвід загального.

ЗакономУкраїни оголошуєтьсяамністія.

Правозаконодавчої ініціативи у Верховній Раді Україниналежить ПрезидентовіУкраїни, народнимдепутатамУкраїни, КабінетуМіністрівУкраїни іНаціональномубанку України.Законопроекти, визначеніПрезидентомУкраїни як невідкладні, розглядаютьсяВерховною РадоюУкраїни позачергово.

Законпідписує Голова Верховної Ради України і невідкладнонаправляє йогоПрезидентовіУкраїни.

ПрезидентУкраїни протягомп'ятнадцятиднів після отриманнязакону підписуєйого, беручидо виконання, та офіційно оприлюднюєйого або повертаєзакон зі своїмивмотивованимиі сформульованимипропозиціямидо ВерховноїРади Українидля повторногорозгляду. Уразі якщо ПрезидентУкраїни протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважаєтьсясхваленимПрезидентомУкраїни і маєбути підписаний та офіційнооприлюднений.

Якщо підчас повторногорозгляду законбуде знову прийнятийВерховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписатита офіційнооприлюднитипротягом десятиднів. Закон набирає чинності через десять днів з дня йогоофіційногооприлюднення, якщо інше непередбачено самим законом, але не ранішедня його опублікування.

Бюджетна система України будується на засадах справедливогоі неупередженогорозподілусуспільногобагатства міжгромадянамиі територіальнимигромадами.Виключно закономпро Державний бюджет України визначаютьсябудь-які видаткидержави назагальносуспільні потреби, розмір і цільовеспрямуванняцих видатків.Держава прагнедо збалансованостібюджету України.Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету Українимають бутиоприлюднені.

Державнийбюджет України затверджується щорічно ВерховноюРадою Українина період з 1січня по 31 грудня, а за особливихобставин — наінший період.Кабінет МіністрівУкраїни непізніше 15 вереснякожного рокуподає до ВерховноїРади Українипроект законупро Державнийбюджет Українина наступний рік. Разом із проектом закону подаєтьсядоповідь прохід виконанняДержавногобюджету України поточногороку.

КабінетМіністрів України відповідно до закону подаєдо ВерховноїРади України звіт про виконання Державногобюджету України.Поданий звітмає бути оприлюднений.

Контроль за використанням коштів Державногобюджету України від імені Верховної Ради України здійснюєРахунковапалата.

Грошовоюодиницею Україниє гривня. Забезпеченнястабільностігрошової одиниці є основною функцією центральногобанку держави- Національногобанку України.

Рада Національного банку України розробляєосновні засадигрошово-кредитноїполітики таздійснює контроль за її проведенням.Правовий статусРади Національногобанку Українивизначаєтьсязаконом.

Парламентський контроль за додержаннямконституційних прав і свобод людини і громадянина здійснюєУповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини.

--PAGE_BREAK--

ПРЕЗИДЕНТУКРАЇНИ

ПрезидентУкраїни є главоюдержави і виступаєвід її імені.Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальноїцілісностіУкраїни, додержанняКонституціїУкраїни, праві свобод людиниі громадянина.

ПрезидентУкраїни обираєтьсягромадянами України

на основізагального, рівного і прямого виборчого права шляхомтаємного голосуваннястроком нап'ять років.Виборчийпроцес здіснюєтьсяна засадах: багатопартійності, вільного ірівноправноговисуваннякандидатіву ПрезидентиУкраїни; гласностіівідкритості, свободи агітації; рівності можливостейвсіх кандидаіву проведеннівиборчої кампанії; неупередженостідо кандидатівз боку органівдержавноївлади, органівмісцевогосамоврядуваннята посадовихі службовихосіб цих органів.Участьгромадян Україниу виборах ПрезидентаУкраїни єдобровільною.Ніхто не можебути примушенийдо участі чинеучасті увиборах. ПрезидентомУкраїни може бути обраний громадянин України, якийдосяг тридцятип'яти років, має право голосу, проживає вУкраїні протягомдесяти останніх перед днем виборів років та володієдержавноюмовою. Одна йта сама особане може бутиПрезидентомУкраїни більшеніж два строкипідряд.Президент України не може мати іншого представницькогомандата, обіймати посаду в органах державної влади або воб'єднанняхгромадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькоюдіяльністючи входити доскладу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержанняприбутку.Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділюжовтня п'ятогороку повноваженьПрезидентаУкраїни. У разідострокового припинення повноважень Президента України вибориПрезидентаУкраїни проводятьсяв період дев'яноста днів з дняприпиненняповноважень.Порядокпроведеннявиборів ПрезидентаУкраїни встановлюєтьсязаконом.

НовообранийПрезидентУкраїни вступаєна пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошеннярезультатіввиборів, з моменту складення присяги народові на урочистомузасіданніВерховної РадиУкраїни. ПриведенняПрезидента України до присяги здійснює Голова КонституційногоСуду України.ПрезидентУкраїни складає присягу. ПрезидентУкраїни, обранийна позачергових виборах, складаєприсягу у п'ятиденний строк післяофіційного оголошеннярезультатіввиборів. ПрезидентУкраїни користується правом недоторканностіна час виконанняповноважень.За посяганняна честь і гідність Президента України винніособи притягаютьсядо відповідальностіна підставізакону. ЗванняПрезидентаУкраїни охороняєтьсязаконом ізберігаєтьсяза ним довічно, якщо тількиПрезидентУкраїни не був усунений зпоста в порядкуімпічменту.

ПрезидентУкраїни:

1) забезпечуєдержавнунезалежність, національну безпеку іправонаступництводержави;

2) звертаєтьсяз посланнями до народу та із щорічними і позачерговимипосланнямидо ВерховноїРади Українипро внутрішнєі зовнішнєстановищеУкраїни;

3) представляєдержаву в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, ведепереговорита укладаєміжнароднідоговори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначаєта звільняє глав дипломатичних представництвУкраїни в іншихдержавах і приміжнародних організаціях; приймає вірчіі відкличніграмоти дипломатичних представників іноземнихдержав;

6) призначаєвсеукраїнськийреферендумщодо змін КонституціїУкраїни відповіднодо статті 156КонституціїУкраїни, проголошуєвсеукраїнськийреферендумза народноюініціативою;

7) призначаєпозачерговівибори до ВерховноїРади України у строки, встановленіцією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягомтридцяти дніводнієї черговоїсесії пленарнізасідання неможуть розпочатися;

9) призначає за згодою Верховної Ради УкраїниПрем'єр-міністра України; припиняєповноваженняПрем'єр-міністраУкраїни таприймає рішенняпро його відставку;

10) призначаєза поданням Прем'єр-міністра України членівКабінету МіністрівУкраїни, керівниківінших центральних органів виконавчоївлади, а такожголів місцевих державних адміністраційта припиняєїхні повноваженняна цих посадах;

11) призначаєза згодою Верховної Ради України на посадуГенеральногопрокурораУкраїни тазвільняє йогоз посади;

12) призначає половину складу Ради Національного банку України;

13) призначаєполовину складу Національної ради України з питань телебаченняі радіомовлення;

14) призначає на посади та звільняє з посад за згодоюВерховної РадиУкраїни ГоловуАнтимонопольного комітету України, Голову Фондудержавногомайна України, Голову Державного комітету телебаченняі радіомовленняУкраїни;

15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданнямПрем'єр-міністраУкраїни міністерствата інші центральні органи виконавчоївлади, діючив межах коштів, передбаченихна утриманняорганів виконавчоївлади;

16) скасовуєакти КабінетуМіністрів України та акти Ради міністрівАвтономноїРеспублікиКрим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначаєна посади тазвільняє зпосад вищекомандуванняЗбройних СилУкраїни, іншихвійськовихформувань; здійснює керівництво у сферах національноїбезпеки таоборони держави;

18) очолює Раду національноїбезпеки і оборониУкраїни;

19) вноситьдо ВерховноїРади Україниподання про оголошеннястану війнита приймає рішення про використання Збройних СилУкраїни у разізбройної агресіїпроти України;

20) приймаєвідповіднодо закону рішення про загальну або частковумобілізаціюта введеннявоєнного станув Україні або в окремих їїмісцевостяху разі загрозинападу, небезпеки державнійнезалежностіУкраїни;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення вУкраїні абов окремих їїмісцевостяхнадзвичайногостану, а такожоголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонаминадзвичайноїекологічноїситуації — знаступнимзатвердженням цих рішеньВерховною РадоюУкраїни;

22) призначаєтретину складу Конституційного Суду України;

23) утворюєсуди у визначеномузаконом порядку;

24) присвоюєвищі військовізвання, вищі дипломатичні ранги та іншівищі спеціальнізвання і класнічини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлюєпрезидентськівідзнаки танагороджуєними;

26) приймаєрішення проприйняття догромадянстваУкраїни таприпиненнягромадянстваУкраїни, пронадання притулкув Україні;

27) здійснюєпомилування;

28) створюєу межах коштів, передбачениху Державномубюджеті України, для здійсненнясвоїх повноваженьконсультативні, дорадчі таінші допоміжніоргани і служби;

29) підписуєзакони, прийнятіВерховною Радою України;

30) має правовето щодо прийнятих Верховною Радою Українизаконів ізнаступнимповерненнямїх на повторнийрозгляд ВерховноїРади України;

31) здійснює інші повноваження, визначені КонституцієюУкраїни. ПрезидентУкраїни не можепередаватисвої повноваження іншим особамабо органам.

ПрезидентУкраїни наоснові та на виконання Конституції і законів Українивидає указиі розпорядження, які є обов'язковимидо виконанняна територіїУкраїни.

Деякіакти Президента України, видані в межах повноваженьскріплюютьсяпідписамиПрем'єр-міністраУкраїни і міністра, відповідальногоза акт та йоговиконання.

ПрезидентУкраїни виконує свої повноваження до

вступуна пост новообраногоПрезидентаУкраїни.

ПовноваженняПрезидента України припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станомздоров'я;

3) усуненняз поста в порядкуімпічменту;

4) смерті.

ВідставкаПрезидентаУкраїни набуває чинності з

моментупроголошенняним особистозаяви про відставкуна засіданніВерховної РадиУкраїни.

НеможливістьвиконанняПрезидентомУкраїни своїх

повноваженьза станом здоров'ямає бути встановлена на засіданніВерховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятимбільшістю відїї конституційного складу на підставі письмовогоподання Верховного Суду України- за зверненнямВерховної РадиУкраїни, і медичноговисновку. ПрезидентУкраїни може бути усунений з поста ВерховноюРадою Українив порядку імпічментуу разі вчинення ним державноїзради або іншогозлочину. Питанняпро усуненняПрезидентаУкраїни з поста в порядкуімпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу ВерховноїРади України.ДляпроведеннярозслідуванняВерховна Рада України створюєспеціальнутимчасовуслідчу комісію, до складу якої включаютьсяспеціальнийпрокурор іспеціальніслідчі.Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісіїрозглядаютьсяна засіданніВерховної РадиУкраїни. Занаявностіпідстав ВерховнаРада Українине менш як двоматретинами від її конституційного складу приймає рішення прозвинуваченняПрезидентаУкраїни. Рішенняпро усуненняПрезидентаУкраїни з поста в порядкуімпічментуприймаєтьсяВерховною РадоюУкраїни не менш як трьомачетвертимивід їїконституційногоскладу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедурирозслідування і розглядусправи проімпічмент таотриманнявисновку ВерховногоСуду Українипро те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містятьознаки державноїзради або іншогозлочину.

У разі дострокового припинення повноважень

ПрезидентаУкраїни відповіднодо статей 108, 109, 110, 111 КонституціїУкраїни виконанняобов'язківПрезидентаУкраїни на період до обранняі вступу напост новогоПрезидентаУкраїни покладаєтьсяна Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в періодвиконання нимобов'язківПрезидентаУкраїни не може здійснюватиповноваження, передбаченіпунктами 2, 6, 8, 10,11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статті106 КонституціїУкраїни.

ОРГАНИВИКОНАВЧОЇВЛАДИ

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системіорганів виконавчоївлади. КабінетМіністрівУкраїни відповідальний перед ПрезидентомУкраїни тапідконтрольнийі підзвітнийВерховній Раді України у межах, передбачениху статтях 85, 87КонституціїУкраїни. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюі законамиУкраїни, актамиПрезидентаУкраїни. До складу Кабінету Міністрів України входятьПрем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначаєтьсяПрезидентомУкраїни зазгодою більше ніж половинивід конституційногоскладу Верховної Ради України. Персональнийсклад КабінетуМіністрівУкраїни призначаєтьсяПрезидентомУкраїни заподаннямПрем'єр-міністраУкраїни.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету МіністрівУкраїни, спрямовуєїї на виконання Програми діяльності Кабінету МіністрівУкраїни, схваленоїВерховною РадоюУкраїни. Прем'єр-міністрУкраїни входить із поданням до ПрезидентаУкраїни проутворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств,інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбаченихДержавнимбюджетом Українина утриманняцих органів.

КабінетМіністрів України складає повноваженняперед новообранимПрезидентомУкраїни. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету МіністрівУкраїни мають право заявити Президентові України про свою відставку.ВідставкаПрем'єр-міністраУкраїни має наслідком відставкувсього складуКабінету МіністрівУкраїни. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри КабінетовіМіністрів України має наслідком відставку Кабінету МіністрівУкраїни. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнятоПрезидентомУкраїни, зайого дорученнямпродовжуєвиконувати свої повноваженнядо початкуроботи новосформованогоКабінету МіністрівУкраїни, алене довше ніжшістдесят днів.Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставкуКабінету МіністрівУкраїни зарішенням Президента України чи узв'язку з прийняттямВерховною РадоюУкраїни резолюціїнедовіри.

Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічнусамостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньоїполітики держави, виконанняКонституціїі законів України, актів ПрезидентаУкраїни;

2) вживаєзаходів щодозабезпеченняправ і свобод людини і громадянина;

3) забезпечуєпроведенняфінансової, цінової, інвестиційноїта податковоїполітики; політики у сферах праці й зайнятостінаселення, соціальногозахисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічноїбезпеки іприродокористування;

4) розробляє і здійснюєзагальнодержавні програмиекономічного, науково-технічного, соціального і культурногорозвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управлінняоб'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляєпроект законупро Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою УкраїниДержавногобюджету України, подає ВерховнійРаді Українизвіт про йоговиконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національноїбезпеки України, громадськогопорядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовуєі забезпечує здійснення зовнішньоекономічноїдіяльностіУкраїни, митноїсправи;

9) спрямовуєі координуєроботу міністерств, інших органіввиконавчоївлади;

10) здійснюєінші повноваження, визначені Конституцією та законамиУкраїни, актамиПрезидентаУкраїни.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенціївидає постановиі розпорядження, які є обов'язковимидо виконання.Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністрУкраїни. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягаютьреєстраціїв порядку, встановленомузаконом.

Члени Кабінету Міністрів України, керівникицентральнихта місцевихорганів виконавчоївлади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової татворчої у позаробочий час, входити до складу керівногооргану чи наглядовоїради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Організація, повноваження і порядокдіяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевихорганів виконавчої влади визначаютьсяКонституцією і законамиУкраїни.

ОРГАНИ СУДОВОЇВЛАДИ

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функційіншими органамичи посадовимиособами недопускаються.Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникаютьу державі.Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальноїюрисдикції.Народ безпосередньобере участьу здійсненніправосуддячерез народнихзасідателіві присяжних.Судові рішення ухвалюються судами іменем України і єобов'язковимидо виконанняна всій територіїУкраїни. Система судів загальної юрисдикції в Україні будуєтьсяза принципамитериторіальностіі спеціалізації.Найвищим судовиморганом у системісудів загальноїюрисдикціїє ВерховнийСуд України.Вищими судовимиорганамиспеціалізованихсудів є відповіднівищі суди. Відповіднодо закону діють апеляційні та місцевісуди. Створеннянадзвичайнихта особливихсудів не допускається.

В Українідіє Вища радаюстиції, довідання якоїналежить:

1) внесенняподання пропризначеннясуддів на посадиабо про звільненняїх з посад;

2) прийняттярішення стосовнопорушеннясуддями і прокурорамивимог щодонесумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддівВерховногоСуду Україниі суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарноївідповідальностісуддів апеляційнихта місцевих судів, а такожпрокурорів.Вища рада юстиціїскладається з двадцяти членів. ВерховнаРада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатівУкраїни, з'їздпредставниківюридичних вищих навчальнихзакладів танаукових установпризначаютьдо Вищої радиюстиції по тричлени, а всеукраїнськаконференціяпрацівників прокуратури- двох членівВищої радиюстиції. Доскладу Вищої ради юстиції входять за посадою ГоловаВерховногоСуду України, Міністр юстиції України, Генеральнийпрокурор України.

продолжение
--PAGE_BREAK--

КОНСТИТУЦІЙНИЙСУД УКРАЇНИ

Конституційний Суд України є єдиним органомконституційноїюрисдикціїв Україні.КонституційнийСуд Українивирішує питанняпро відповідністьзаконів таінших правовихактів КонституціїУкраїни і даєофіційне тлумаченняКонституціїУкраїни тазаконів України.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцятисуддів КонституційногоСуду України.ПрезидентУкраїни, Верховна Рада України та з'їзд суддівУкраїни призначаютьпо шість суддівКонституційногоСуду України.Суддею Конституційного Суду України може бути громадянинУкраїни, якийна день призначеннядосяг сорока років, має вищуюридичну освітуі стаж роботиза фахом неменш як десять років, проживаєв Україні протягомостанніх двадцяти років та володієдержавноюмовою. СуддяКонституційногоСуду Українипризначається на дев'ять роківбез права бутипризначенимна повторнийстрок. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальномупленарномузасіданніКонституційногоСуду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємногоголосуваннялише на одинтрирічнийстрок.

На суддів Конституційного Суду Українипоширюютьсягарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126КонституціїУкраїни, тавимоги щодо несумісності, визначені в частині другійстатті 127 КонституціїУкраїни.

До повноважень Конституційного Суду Україниналежить:

1) вирішенняпитань про відповідність Конституції України(конституційність):

законівта інших правовихактів ВерховноїРади України;

актівПрезидента України; актівКабінету МіністрівУкраїни;

правовихактів ВерховноїРади АвтономноїРеспублікиКрим.

Ці питаннярозглядаютьсяза зверненнями: Президента України; неменш як сорокап'яти народних депутатів України; Верховного

Суду України; УповноваженогоВерховної РадиУкраїни з правлюдини; ВерховноїРади АвтономноїРеспублікиКрим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України;

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд Україниухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на територіїУкраїни, остаточнимиі не можутьбути оскаржені.

Конституційний Суд України за зверненням

ПрезидентаУкраїни абоКабінету МіністрівУкраїни даєвисновки провідповідністьКонституції України чинних міжнародних договорівУкраїни аботих міжнароднихдоговорів, щовносяться до Верховної РадиУкраїни длянадання згодина їх обов'язковість.За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд Українидає висновок щодо додержанняконституційної процедурирозслідуванняі розглядусправи проусунення ПрезидентаУкраїни з постав порядку імпічменту.

Закони та інші правові акти за рішеннямКонституційногоСуду Українивизнаютьсянеконституційнимиповністю чив окремій частині, якщо вони не відповідають КонституціїУкраїни абоякщо була порушена встановлена Конституцією України процедураїх розгляду, ухвалення абонабрання нимичинності. Закони,інші правовіакти або їхокремі положення, що визнанінеконституційними, втрачають чинність з дня ухваленняКонституційнимСудом Українирішення проїх неконституційність.Матеріальначи моральнашкода, завданафізичним абоюридичнимособам актами і діями, що визнані неконституційнимивідшкодовуєтьсядержавою увстановленомузаконом порядку.

Порядокорганізаціїі діяльності КонституційногоСуду України, процедурарозгляду нимсправ визначаютьсязаконом

ВЕРХОВНИЙСУД УКРАЇНИ

ВерховнийСуд України є найвищимсудовим органомУкраїни і здійснюєнагляд за судовоюдіяльністюсудів республікив порядку, встановлюваномузаконодавствомУкраїни.

ВерховнийСуд України:

у межахсвоїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядкунагляду і взв'язку з

нововиявленимиобставинами;

вивчаєі узагальнює судову практику, аналізує судовустатистикуі дає керівніроз'ясненнясудам у питанняхзастосуванняреспубліканськогозаконодавства, що виникаютьпри розглядісудових справ. Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є обов'язковимидля судів, інших органів і службових осіб, що застосовуютьзакон, по якомудано роз'яснення;

здійснюєконтроль за виконанням судами республікикерівних

роз'ясненьПленуму Верховного Суду України;

вирішуєв межах своїхповноваженьпитаннях, щовипливають з міжнароднихдоговорів України;

здійснюєінші повноваження, надані йомузаконодавством.

Відповіднодо КонституціїУкраїни Верховному Суду Україниналежить правозаконодавчоїініціативи у Верховній Раді України.Верховний Суд України обирається Верховною Радою Українистроком надесять років у складі Голови, заступників Голови, членівВерховногоСуду і народних засідателів.Кількіснийсклад Верховного Суду України встановлюєтьсяВерховною РадоюУкраїни. ВерховнийСуд України один раз у п'ять років інформуєВерховну РадуУкраїни просвою діяльність.

ПрезидіяВерховної РадиУкраїни заподанням ГоловиВерховногоСуду Українизатверджує: з числа заступниківГолови ВерховногоСуду України- першого заступникаГолови ВерховногоСуду України; з числа заступниківГолови абочленів ВерховногоСуду України- голів судовихколегій ВерховногоСуду України.

ВерховнийСуд Українидіє в складі:

1) ПленумуВерховногоСуду України;

2) судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України;

3) судової колегії в кримінальних справах ВерховногоСуду України;

4) військової колегії.

Для розгляду організаційних питань роботи ВерховногоСуду Україниутворюєтьсяпрезидія ВерховногоСуду України.

ПленумВерховногоСуду Українидіє в складіГолови ВерховногоСуду України, заступниківГолови і членівВерховногоСуду України.У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор Україниі Міністр юстиціїУкраїни. УчастьГенерального прокурораУкраїни в роботіПленуму єобов'язковою.

У засіданняхПленум, не зв'язанихз розглядомсудових справ, на запрошення Голови ВерховногоСуду Україниможуть братиучасть судді, члени науково-консультативної ради при Верховному Суді України, представникиміністерств, державнихкомітетів івідомств, інших державних органів і громадських організацій, а також

науковихустанов.

ПленумВерховногоСуду України:

1) у межах своїх повноважень розглядає справи в порядкунагляду і взв'язку з нововиявленимиобставинами;

2) розглядає матеріали узагальнення судової практики і судовоїстатистики, а також поданняГенеральногопрокурораУкраїни і Міністраюстиції України і дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосування республіканського законодавства; при

обговоренніпитання продачу судамкерівних роз'яснень заслуховуєповідомлення голів Верховного Суду РеспублікиКрим, обласного, Київськогоі Севастопольськогоміських судівпро судову практику позастосуванню законодавства;

3) затверджуєза поданням Голови Верховного Суду Українисклад судовихколегій, а такожзаступниківголів судовихколегій і секретаря Пленуму Верховного Суду України з числа членівВерховногоСуду України;

4) затверджуєза поданням Голови Верховного Суду Українинауково-консультативнураду при ВерховномуСуді України;

5) розглядаєі вирішує питанняпро внесенняподань в порядкузаконодавчої ініціативиу Верховну РадуУкраїни та протлумаченнязаконів України;

6) заслуховуєповідомленняпро роботуВерховногоСуду України

і звіти голів судових колегій Верховного Суду України про діяльністьколегій;

7) розглядає подання Голови Верховного Суду України про невідповідність керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду Українизаконодавству України

8) здійснюєінші повноваження, надані йомузаконодавством.

Питання, не зв'язані з вирішенням судових справ, внесені відповідно до цього Законуна розглядПленуму ГоловоюВерховногоСуду України, ГенеральнимпрокуроромУкраїни абоМіністромюстиції України, заслуховуються відповіднопо їх доповідяхабо доповідяхуповноваженихними осіб. Прицьому у питаннях, внесених нарозгляд Пленуму Головою Верховного Суду України або Міністромюстиції

України, Генеральнийпрокурор Українидає висновок.В обговоренніцих питаньможуть братиучасть такожособи, запрошеніна засіданняПленуму ВерховногоСуду України.

Для підготовки проекту постанови, що містить керівні роз'ясненя, Пленум у необхідних випадках утворює редакційну

комісіюз числа членівПленуму.

ПленумВерховного Суду України скликаєтьсяне менш як одинраз на три місяці. Про час скликання Пленуму і питання, що вносяться на його розгляд, члени Пленуму, Генеральнийпрокурор Україниі Міністр юстиціїУкраїни повідомляютьсяне пізніш як за п'ятнадцятьднів до засідання.Проекти постановПленуму і копії протестів або подань по судових справах надсилаються членам Пленуму, ГенеральномупрокуроруУкраїни і Міністру юстиції України не пізніш як за десять днівдо засідання.ЗасіданняПленуму ВерховногоСуду Україниє правомочнимипри наявностіне менш як двохтретин йогоскладу. ПостановиПленуму Верховного Суду України приймаютьсяьвідкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму, якіберуть участьу голосуванні.ПостановиПленуму підписуються Головою Верховного Суду Україниі секретаремПленуму.СекретарПленуму Верховного Суду Українипоряд з виконаннямобов'язківчлена ВерховногоСуду України здійснює організаційнуроботу по підготовці засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколуі провадить дії, необхідні для виконання прийнятихПленумом постанов

Складсудової колегіїв цивільнихсправах, судовоїколегії вкримінальнихсправах і військовоїколегії затверджується Пленумом Верховного Суду України з числа суддівВерховногоСуду України.Голова ВерховногоСуду України у необхідних випадках маєправо своїм розпорядженням залучати суддів однієї колегіїдля розглядусправ у складііншої колегії.

Судовіколегії Верховного Суду Українирозглядаютьу межах своїхповноваженьсправи як судпершої інстанції, у касаційномупорядку, порядкунагляду і взв'язку з нововиявленимиобставинами.Судові колегії вивчають і узагальнюють судову практику, аналізуютьсудову статистику і здійснюють інші повноваження, надані їмзаконодавством.Президія ВерховногоСуду Україниутворюєтьсяв складі Голови, заступників Голови і членівВерховногоСуду Українив кількості, щовизначаєтьсяПрезидієюВерховної РадиУкраїни. Складпрезидії Верховного Суду України затверджуєтьсяПрезидієюВерховної РадиУкраїни за поданням Голови ВерховногоСуду України.Президія Верховного Суду Українирозглядає питання організації роботи судових колегій і апарату ВерховногоСуду України, а також подаєдопомогу нижчестоящимсудам у правильномузастосуваннізаконодавства, координуючицю діяльністьз Міністерствомюстиції України.Засіданняпрезидії Верховного Суду України проводятьсяне менш як одинраз на місяць.Засіданняпрезидії ВерховногоСуду Україниє правомочнимипри наявностібільшостічленів президії.Постановипрезидії приймаються більшістю голосів членівпрезидії, якіберуть участьу засіданні, і підписуються Головою ВерховногоСуду України.

ГоловаВерховногоСуду України:

1) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судовихсправах;

2) у випадках і порядку, встановлених законом, зупиняєвиконаннярішень, вироків, ухвал і постановпо судовихсправах;

3) організує роботу по вивченню і узагальненню судової практики, аналізу судовоїстатистики; вносить поданняв державніоргани, громадськіорганізаціїі службовим особам про усунення порушеньзакону, причині умов, що сприяливчиненнюправопорушень, а також організуєроботу по здійсненню контролю за виконаннямкерівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду Україниі вносить матеріалина розглядПленуму;

4) скликає Пленум ВерховногоСуду Україниі головує найого засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій ВерховногоСуду Українипри розглядібудь-якої справи;

5) скликаєпрезидію Верховного Суду України і вносить нарозгляд президії питання, щопотребуютьїї рішення; головує назасіданняхпрезидії;

7) вносить у Пленум Верховного Суду України подання проневідповідність роз'яснень Пленуму Верховного Суду УкраїнизаконодавствуУкраїни;

8) розподіляєобов'язки між заступниками Голови ВерховногоСуду України;

9) керуєорганізацієюроботи судовихколегій; керує роботою апаратуВерховногоСуду України;

10) веде особистийприйом, організуєроботу судупо прийомугромадян ірозгляду пропозицій, заяв і скарг;

11) здійснюєінші повноваження, надані йомузаконодавством.

ЗаступникиГолови ВерховногоСуду України:

1) можуть головуватиу судових засіданняхколегій ВерховногоСуду України;

2) приносять у межах і порядку, встановлених законом, протестина рішення, вироки, ухвали і постанови по судовихсправах;

3) у випадку і порядку, встановлених законом, зупиняютьвиконаннярішень, вироків, ухвал і постановпо судовихсправах;

4) здійснюютьвідповіднодо розподілуобов'язків керівництвороботою структурних підрозділів апарату Верховного Суду України;

5) ведутьособистийприйом громадян.

У разівідсутностіГолови ВерховногоСуду Українийого права і обов'язки здійснює перший заступник Голови ВерховногоСуду України, а при відсутностіпершого заступника- заступник Голови ВерховногоСуду України.

Головисудових колегійВерховногоСуду України:

1) головуютьу судових засіданняхкерованих нимиколегій абопризначаютьдля цього членівсуду;

2) утворюють склад суду для розгляду справ у судовихзасіданняхколегій;

3) здійснюютькерівництвороботою відповіднихколегій;

4) подають Пленуму Верховного Суду Українизвіти про діяльністьколегій;

5) мають право витребувати судові справи для вивченняі узагальненнясудової практики;

6) організують роботу по підвищенню кваліфікації суддів відповідноїсудової колегії.

ВерховнийСуд України видає «Бюлетень Верховного Суду України».

ВИЩИЙАРБІТРАЖНИЙСУД УКРАЇНИ

Вищий арбітражний суд України є найвищим органом у вирішеннігосподарськихспорів і здійсненнінагляду щодо рішень, ухвал, постанов арбітражних судів Українита контролю за їх діяльністю.

Вищий арбітражний суд України складається з Голови, першогозаступникаГолови, заступниківГолови та арбітріві діє ускладі:

пленумуВищого арбітражногосуду;

президіїВищого арбітражногосуду;

арбітражнихколегій порозгляду спорівта перегляду рішень, ухвал, постанов.

Вищийарбітражнийсуд України:

1) вирішуєгосподарськіспори, віднесенідо його компетенціїАрбітражним процесуальним кодексом України, іншимзаконодавством України, міждержавними договорамий угодами; можев межах підвідомчостіарбітражнихсудів Україниприйняти досвого провадженнябудь-якийгосподарськийспір;

2) переглядаєв порядку нагляду рішення, ухвали, постановиВищого арбітражного суду, арбітражного суду РеспублікиКрим, арбітражнихсудів областей, міст Києва іСевастополя;

3) вивчаєі узагальнюєпрактику застосування законодавства, забезпечуєоднаковість практики, аналізує статистику вирішеннягосподарськихспорів; даєроз'ясненняарбітражнимсудам з питаньпрактики застосування законодавства України, яке регулює відносинив господарськійсфері та порядоквирішеннягосподарськихспорів. Роз'ясненняВищого арбітражногосуду є обов'язковим для арбітріві учасниківгосподарськихправовідносин, що застосовуютьзаконодавство, з якого данотаке роз'яснення;

4) ведероботу, спрямовануна попередження правопорушень у сфері господарськихвідносин;

5) здійснює організаційне керівництво арбітражним судом Республіки Крим, арбітражними судами областей, міст Києва іСевастополя, несе відповідальність за організацію, стан і вдосконалення їх діяльності, перевіряє і поширює позитивнийдосвід роботи арбітражнихсудів республіки;

6) забезпечує підбір і підготовку кандидатів у арбітри, підвищеннякваліфікаціїпрацівниківарбітражнихсудів, організовуєроботу поматеріально-технічномузабезпеченнюарбітражнихсудів і створенню належних умов для їх діяльності, нормативномузабезпеченню, веденню статистичногообліку;

7) здійснюєінші повноваження, надані йомузаконодавством.

Вищому арбітражному суду відровідно до КонституціїУкраїни належитьправо законодавчоїініціативиу ВерховнійРаді України.

ГоловаВищого арбітражногосуду України:

1) організовуєдіяльністьВищого арбітражного суду і несевідповідальність за виконання завдань, покладених на Вищий арбітражнийсуд, видає вмежах своїхповноважень накази та іншіакти; призначаєна посаду тазвільняє зпосади працівниківапарату Вищогоарбітражногосуду, вживає заходи заохочення і накладає

дисциплінарністягнення на голову арбітражного суду РеспублікиКрим, голіварбітражнихсудів областей, міст Києва іСевастополя,їх заступників, арбітрів цих арбітражних судів, арбітрів та працівників апарату Вищогоарбітражногосуду;

2) здійснює організаційне керівництво роботою арбітражнихсудів України;

3) розподіляєобов'язки міжзаступникамиГолови та арбітрамиВищого арбітражногосуду;

4) затверджуєструктуру, штатний розпис, кошторис витрат на утримання Вищого арбітражного суду, положення про структурніпідрозділиВищого арбітражногосуду;

5) вноситьу Верховну радуУкраїн поданнящодо:

призначення заступників Голови та арбітрів Вищогоарбітражного суду, голів,їх заступниківта арбітріварбітражних судів областей, міст Києва іСевастополя; затвердженняскладу президіїВищого арбітражногосуду; встановленнячисельностіарбітрів таінших працівниківВищого арбітражногосуду, арбітражногосуду РеспублікиКрим, арбітражнихсудів областей, міст Києва і Севастополяі асигнуваньна їх утримання; тлумаченнязаконів України;

6) забезпечуєпідготовкуматеріалівз питань, що підлягаютьрозгляду напрезидії тапленумі Вищогоарбітражногосуду, вноситьна розгляд ціпитання, скликаєпрезидію іпленум та головуєна їх засіданнях;

7) можеприйняти досвого провадженняв межах підвідомчостіарбітражнихсудів Українивирішення господарського спору та переглянутирішення, ухвалу, постанову по справі в порядку, передбаченомуАрбітражнимпроцесуальнимкодексом України;

8) вноситьу президіюВищого арбітражного суду протести на рішення, ухвали, постанови, прийняті заступниками Голови Вищого

арбітражногосуду або в засіданняхпід їх головуванням;

9) вноситьу пленум Вищого арбітражного суду подання про переглядпостанов президіїВищого арбітражногосуду;

10) здійснюєінші повноваження, передбаченізаконодавством.

ЗаступникГолови Вищогоарбітражногосуду Україниза своїмифункціональнимиобов'язками:

1) є головоюарбітражноїколегії Вищогоарбітражногосуду;

2) можеприйняти досвого провадженняв межах підвідомчостіарбітражнихсудів України вирішення господарського спору в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним кодексом України, та переглянути рішення, ухвалу, постанову посправі;

3) здійснює відповіднодо розподілуобов'язків керівництвороботою структурнихпідрозділівапарату Вищогоарбітражногосуду;

4) здійснюєінші повноваження, передбаченізаконодавством.

ПленумВищого арбітражногосуду Українидіє у складі:

Голови Вищого арбітражного суду (головуючий), його

заступників, арбітрів Вищогоарбітражногосуду, головиарбітражного суду РеспублікиКрим, голіварбітражнихсудів областей, міст Києва і Севастополя за посадою.

Пленумскликаєтьсяне менш як двічі на рік. Про час його скликаннячлени пленумуповідомляютьсяне пізніш якза п'ятнадцятьднів до засідання.В цей же строк надсилаются матеріали щодо питань, які вносятьсяна розгляд пленуму. Засідання пленуму єправомочнимпри наявностіне менш як двохтретин йогоскладу.

Постанови пленуму приймаються відкритим голосуванням

більшістюголосів членів пленуму і підписуються головуючим на засіданні.

ПленумВищого арбітражногосуду України:

1) вирішуєнайважливішіпитання діяльностіарбітражних судів України;

2) заслуховуєповідомленняголови арбітражногосуду РеспублікиКрим, голів арбітражних судів областей, міст Києва іСевастополяпро виконання покладених на них завданьі практикузастосування законодавства;

3) розглядаєматеріалиузагальненняарбітражної практики тастатистикиі дає керівні роз'яснення, що є обов'язковими для органів, які вирішуютьгосподарськіспори, а також підприємств, організацій, державних таінших органів, посадових осіб;

4) приймає рішення за висновками Конституційного суду України про відповідальність роз'яснень пленуму Вищогоарбітражногосуду КонституціїУкраїни;

5) переглядаєза поданням Голови Вищого арбітражного суду постанови президії Вищого арбітражного суду з господарськихспорів;

6) обираєкваліфікаційнуколегію, яка проводить атестацію, арбітрів арбітражнихсудів;

7) розглядаєінші питаннявдосконаленняправовогорегулюваннягосподарських відносин, які вносяться президією або членами пленумуВищого арбітражногосуду.

Президія Вищого арбітражного суду України утворюєтьсяу складі Голови Вищого арбітражного суду (головуючий) та заступниківГолови за посадоюі кількох арбітрів.Кількістьчленів і складпрезидії Вищого арбітражного суду затверджуєтьсяВерховною РадоюУкраїни заподанням ГоловиВищого арбітражногосуду. Засіданняпрезидії Вищогоарбітражного суду є правомочнимипри наявностіне менш як двохтретин членівПрезидії. Рішення президії Вищого арбітражного суду приймаютьсявідкритим голосуванням більшістю голосів членів президії іпідписуютьсяголовуючиму засіданні.

Засіданняпрезидії Вищогоарбітражногосуду Українипроводятьсяне менш як одинраз на місяць.

ПрезидіяВищого арбітражногосуду України:

1) вирішуєпитання організаціїта діяльності, підбору кадріварбітражнихсудів України;

2) заслуховуєповідомленняголови арбітражногосуду РеспублікиКрим, голіварбітражнихсудів областей, міст Києва іСевастополя, арбітрів арбітражних судів Українита звіти керівниківструктурнихпідрозділівВищого арбітражногосуду;

3) переглядаєза протестомГолови Вищогоарбітражногосуду в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови, прийняті Вищимарбітражнимсудом, та переглядає за нововияленими обставинамисправи, постановиз яких було прийнято самою Президією Вищого арбітражногосуду;

4) розглядає матеріали узагальнення практики і аналізує статистики, у період міжзасіданнямипленуму Вищого арбітражногосуду дає роз'яснення щодо практики застосування законодавстваУкраїни, яке регулює відносини в господарській сфері та порядокрозглядугосподарськихспорів з наступнимзатвердженнямна

пленумі;

5) вносить питання для розгляду їх на Пленумі Вищого арбітражногосуду;

6) розглядаєінші питання, які вносяться Головою чи членом президіїВищого арбітражногосуду.

Складарбітражної колегії затверджується президією Вищого арбітражного суду України з числа арбітрів Вищого арбітражногосуду.

Арбітражнаколегія:

вирішує господарські спори, віднесені Арбітражнимпроцесуальним кодексом України та іншими законодавчимиактами до компетенціїВищого арбітражногосуду;

переглядає в порядку нагляду рішення та ухвали Вищогоарбітражногосуду, рішення, ухвали, і постановиарбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів областейта міст Києваі Севастополя переглядає за нововияленими обставинами рішеня, ухвали, постанови, які було прийнятоцією колегією.

ГоловаВищого арбітражногосуду у необхідних випадках маєправо залучатиарбітрів однієїколегії длярозгляду справв іншій колегії.

ВИСНОВКИ

Сьогодняв Україні повнимходом йде розбудоваправової, демократичної, соцальноорієнтованоїдержави.З цієюметою постійноприймаютьсянові закони, видаютьсяпостанови ірозплрядження, які направленина врегулюваннянових економічнихполітичнихта інших відносин, а також на зміцненняі укріпленнядержавностіта суверенитетуУкраїни, вдосконавленнядержавноївлади. Йде роботапо створеннюсильної танезалежноісудової влади.Зараз створенийі діє КонституційнийСуд України, який є єдиниморганом конституційноїюрисдикціїв Україні.Дієчиткий механізмрозподілукомпетенціїміж органамизаконодавоїі виконавчіївлад. Але як митепер переконуємось, втілення принципу розподілу влад пов'язанез ломкою усталенихстереотипів, створеннямпринциповонових інструментів, яких у нас доцього часу небуло. Hа завадістоять об'єктивніта суб'єктивніфактори, головнимиз яких є важкийтягар недавньогоколоніального минулого, відсутністьдемократичних традицій у сфері державногобудівництва, політичні, соціальні, психологічністереотипи.

Зрозуміло, що в системівлади найбільшвразливою імалоефективноює виконавчавлада, головнимпризначеннямі основноюфункцією якої є реалізаціяприйнятихрішень. Hавітьхороший, досконалийзакон нічогоне вартий, якщовін не виконуєтьсяабо виконуєтьсяаби як.

Донедавнанаша наука, втому числі інаука конституційногоправа, активнозаперечуваланеобхідністьвизнання і впровадженняв життя принципу«розподілувлад», і, відповідно,інститутупрезиденства, які вважалися «шкідливими і безперспективнимидля радянської демократії, чужими і ворожимипередовійсоціалістичнійформі народовладдя». Hе останню рольу «відмові права на життя» президенства відіграла теорія поєднаннязаконодавчоїі виконавчої влади у діяльності механізмувладарювання.

Відкидаючибуржуазнийпарламентаризм, засновникимолодої Радянськоїдержави відкидалитим самим теоріюі практикурозподілу влад, яка, на їх думку, виконуваласоціальнезамовленняпануючої буржуазії, забезпечувала експлуатацію широких маструдящих.

Іншимисловами життязасвідчило:

1) непридатністьі навіть шкідливістьтеорії « поєднаннявлад», «одновладногоправління»;

2) необхідністьрозподілу влад як єдино можливоїформи організаціїдіяльностіверховнихвладних структур.

Я вважаю, що шлях реформ, який обраланаша країнаприведе насдо створеннядійсно правової, демократичної, соціальноорієнтованоїта економічнопроцвітаючоїдержави

ЛІТЕРАТУРА

1 БездитькоБ.М., Магдик О.О.Правоу запитанняхі відповідях.Посібникдля учнів шкілта ПТУ, абітурієнтів.-Полтава,1995.

2 Загльнатеорія державиі права/ Заред. В.В. Копєйчикова.-К.: ЮрінкомІнтер, 1998.

3 ЗаконУкраїни «Проарбітражнийсуд ».-К.,1991

4 ЗаконУкраїни «Провибори народнихдепутатівУкраїни».-К.,1998.

5 ЗаконУкраїни «Провибори ПрезидентаУкраїни».-К.,1999.

6 ЗаконУкраїни «Просудочинство».-К.,1981.

7 КомаровС.А. Общая теоріядержави і права.Курслекцій. М,1996.

8 КонституціяУкраїни.-К.,1996.

9 Общаятеория государстваи права/ Подред.В.В.Лазарева.-М.,1994

10 Основидержави і права: Навч.посібник/ Заред. А.М. Колодіяі А.Ю. Оліцника.-К.: Либідь,1997

11 Теориягосударстваи права/ Подред. С.С.Алексеева.-М.,1985.