Реферат: Люблінська та Берестейська унії
Люблінськаунія 1569 р.
Напочаток XVI ст.стало очевидним, що Велике князівствоЛитовськеблизьке
дозанепаду. У1522 р. Москва відібралау нього Чернігіві Стародуб напівнічному
сходіУкраїни. А у1549 та 1552 рр. вононе змогло протистоятидвом великим
вторгненнямтатар. У 1562—1570 рр.наростаючакриза сягнулакритичноїмежі,
коли Литваув'язла в новутриваючу війнуз Московськимцарством. Виснаженіве-
личезнимивоєнними витратамий опинившисяперед загрозоюмосковськоговторг-
нення, литовці звернулисядо Польщі подопомогу. Полякиготові булиїї надати,
алеза плату. Теперголовною умовоювони поставилиоб'єднати водне політичне
цілеПольщу з Литвою, яких до цих пірпов'язувавспільний монарх.
Побоюючисьпоступитисясвоїм панівнимстановищемперед польськимиконку-
рентамий занепокоєнінебезпекоюзростаннякатолицькихвпливів, литовськіта
українськімагнати опиралисяостаточномузлиттю з Польщею.Але невдоволена
пануванняммагнатів середнята дрібна шляхтапідтрималаполяків, сподіваючися
здобутисобі широкіпривілеї, якимикористувалисяпольські феодали.
Скликанийу 1569 р. в Люблінікоролем СигізмундомАвгустом сеймпроходив
удраматичнійта гострійборотьбі.Незадоволеніперебігомпереговорів, магнати
Великогокнязівствана чолі з протестантом.іитовськимкнязем Кшиштофом
Радзивілломта православнимукраїнськимкнязем КостянтиномОстрозькимза-
лишили їх.У відповідьна це полякиза підтримкидрібної шляхтина Волині,
уПідляііішіта Києві оголосилипро приєднанняцих земель доПольщі. Це
змусилоноровистихмагнатів повернутисяза стіл переговорів,і 1 липня 1569 р.
булаукладена Люблінськаунія.
Внаслідокпідписанняунії утвориласяРіч Посполита, що мала єдиноговибор-
ногокороля, сейм, гроші, податкита єдину зовнішнюполітику. АлеВелике князівство
певноюмірою зберігалоавтономію, зокрема місцевеврядування, військо, скарб-
ницюта системусудочинства.Та тепер доПольськоїкорони відходиливсі україн-
ськіземлі, що ранішеналежали литовцям.
Люблінськаунія 1569 р. сталадля українцівподією величезноїваги. Попривсі
свої недолікиВелике князівствоЛитовськепротягом двохстоліть створювалодля
них сприятливіумови існування.Українськікнязі хоч іпідпорядковувалисялитов-
цям, однакмали великийвплив у суспільній, економічній, релігійнійта культурній
царинахжиття. Проте, як свідчиладоля Галичини, що першою потрапилапід вла-
дуПольщі, з переходомукраїнськихземель відЛитви до Польщібуло поставлено
підсумнів самеіснуванняукраїнців якокремої етнічноїспільності.
МіжXIV і XVI ст. на авансценувийшли країни, які в наступністоліттявизнача-
тимутьдолю України.Спочатку вражаючихуспіхів наУкраїні добиласяЛитва, прав-
лінняякої виявилосянайбільш прийнятнимдля українців.Але більш численнай
агресивнапольська шляхтапоступововитіснилалитовців зУкраїни. Вдаючисьдо
військовоготиску на Литвута дипломатичнихугод, вона визначиланайбагатшіукра-
їнськіземлі як головнийоб'єкт своєїекспансії. Назадньому планівимальовувалися
іншідержави, котрівпливатимутьна Україну. Це— царство Московське, яке швид-
козростало, йКримське ханство, пов'язане ізвсемогутньоюОттоманськоюімпе-
рією.Очевидно, щоза таких обставинперспективидосягненняУкраїноюнезалеж-
ностібули малообіцяючими.
Знатьокремих українськихземель кількаразів робиласпроби статина захист
своїхінтересів.Найвизначнішимиз них були захопленнявлади в ГаличиніДмит-
ром Деткому 1340-х роках, колизгасла місцевадинастія князів, підтримкаукраїн-
цямиСвидригайлау 1430-х роках ілитовськеповстанняГлинськогоу 1508 р. Але
чужоземней насампередпольське пануванняпородило новеявище — культурну
асиміляціюукраїнськоїзнаті панівноюдержавою. Поступовоототожнюючивласні
прагненняз потребамидержави, щовиявила готовністьіти їй назустріч, україн-
ськашляхта втрачалаздатністьборонити місцевіінтереси.
Берестейськаунія 1596 р.
Ізсамого моментурозколу в 1054 р.ідея возз'єднаннярозглядаласяяк католиць-
кою, так і православноюцерквою. НаУкраїні спробиїх об'єднанняпочалися ще
вXIII ст., а післяФлорентійськогособору, що відбувсяу 1439 р., цю ідеюмало не бу-
лоздійснено.Проте на шляхупривабливогоза своєю суттюпоняттяхристиянської
єдностілежали століттявзаємноїпідозріливостіта недоброзичливості.Православні
найбільшпобоювалися, що в разі об'єднаннямогутня католицькацерква намагати-
метьсяпідпорядкуватиїх собі. Ціпобоюваннябули небезпідставними, бо протягом
XVIст. впевненіу власній зверхностіпольські католикидомагалисяунії, сподіваю-
чись, що вона неминучеприведе доасиміляціїукраїнськогоправослав'яй дальшого
поширеннявпливу польськогокатолицизму.В 1577 р. великогорозголосунабув
аргументованийтрактат ПйотраСкарги «Проєдність ЦерквиБожої». Водночас
єзуїтиактивно переконувалиукраїнськихмагнатів підтриматиідею унії.Навіть
князьОстрозькийоголосив, щов принципізгоден на унію.А СигізмундIII.
ревний католик, використавувесь свійавторитет длясприяння ційсправі. Крімре-
лігійногозапалу, до уніїйого схилялипевні політичніміркування, оскільки вона
тіснішезв'язала б Українута Білорусіюз Річчю Посполитоюй віддалилаб їх від
небезпечноговпливу сусідньоїправославноїМосковії.
Якне дивно, безпосереднійзаклик до укладенняунії надходиввід православної
сторони.У 1590 р. православнийєпископ ЛьвоваГедеон Балабан, розлючений
безкінечнимисуперечкамиз братством, а ще більше —нетактовнимвтручанням
константинопольськогопатріарха, порушив питанняпро унію з Римомна таємній
зустрічіправославнихєпископів уБелзі. КрімБалабана, докладнішевивчити це
питанняпогодилисяще три єпископи: Кирило Терлецькийіз Луцька, ДионісійЗби-
руйськийіз Холма таЛеонтій Пелчицькийіз Турова. Згодомдо змовниківпристав
ІпатійПотій з Володимира.Разом з Терлецькимцей енергійнийнедавно висвяче-
нийфеодал і колишнійкальвіністстав на чолізмови єпископівза укладенняунії.
Цимиєпископамикерували яквласні інтереси, так і щиразанепокоєністьдо-
лею церкви.Вони вірили, що високоавторитетнаі добре організованакатолицька
церквавпровадитьсеред православнихжаданий порядокта дисципліну.А ще вони
сподівалися, що внаслідокцього зростепрестиж єпископівсеред духовенствата ми-
рян. Ставшичастиною католицькоїцеркви, православні, на думку цихєпископів,
дістанутьповну рівноправністьу Речі Посполитій, українськіміщани небудуть
більшезазнаватидискримінаціїв містах, аправославнузнать перестанутьігнору-
ватипри розподіліслужбовихпосад. Більшетого. єпископитеж мали б вигодувід
унії, бо, отримавширівний з католицькимиієрархамистатус, вонистали б членами
впливовогоСенату. Спонукуванітакими привабливимиперспективами, провівши
кількатаємних зустрічейз королівськимиурядовцями, католицькимиєпископами
тапапським нунцієм, чотири православнихєпископи погодилисяу червні 1595 р.
укластиміж своєю церквоюта Римом унію.За умов гарантіїзбереженнятрадиційної
православноїлітургії таобрядів, а такожтаких звичаїв, як право священиківбрати
шлюб, вони приймаливерховнийавторитет Римув усіх справахвіри та догми.На-
прикінці1595 р. Терлецькийі Потій поїхалидо Риму, де папаКлемент VIII проголо-
сивофіційне визнанняунії.
Колирозійшласязвістка проунію, православнагромада вибухнулавід обурен-
ня.Найвидатнішийїї представниккнязь Острозькийбув розлюченийне самою
унією, а тим, в якийспосіб її укладено.У широко розповсюдженомувідкритому
листівін оголосивчотирьох єпископів«вовками вовечій шкурі», які зрадилисвою
паству, й закликаввіруючих допротесту. Надіславшиофіційну скаргукоролю, яку
булопроігноровано, Острозькийвступив уантикатолицькуспілку зпротестантами,
погрожуючипідняти збройнеповстання.Водночас повсіх українськихта білору-
ськихземлях православназнать збираласвої місцевіради (сеймики), на яких гнівно
засуджувалаунію. Переляканітакими подіями,ініціаторивсієї справиєпископи Ба-
лабані Копистенськийзреклися своїхколег та оголосилипро свою формальну
опозиціюунії.
Щоброзв'язатиконфлікт, у1596 р. в м. Бересті(Бресті) бувскликанийцерков-
нийсобор. Ніколине бачили Українаі Білорусіятаких величезнихзборів духовен-
ства.Противниківунії представлялидва вищезгаданихєпископи, православніієрар-
хи з-закордону, десяткивиборнихпредставниківзнаті, понад200 священиківта
численнімиряни. Водночасу таборі їїприбічниківбула жменькакатолицькихса-
новників, королівськихурядовців ічетверо православнихєпископів. Ізсамого почат-
кустало очевидним, що сторони неможуть знайтиспільної мови.Зрозумівши, що
переговорине мали ніякогосенсу, прибічникиунії публічнопідтвердилисвої намі-
риукласти її.
Незважаючина протестита погрози, православнійстороні невдалося змусити
їхвідступитиабо домогтисятого, щоб корольпозбавив їхпосад. Так українськесу-
спільстворозкололосянавпіл: з одногобоку — православнімагнати, більшістьдухо-
венствата народнімаси, в той часяк з іншого —колишні ієрархи, підтримувані
королемта купкоюприбічників.Унаслідок цьоговиникла ситуація, коли існувала
церковнаієрархія безвіруючих івіруючі безсвоїх ієрархів.Те, що почалосяяк
спробаоб'єднатихристиянськіцеркви, закінчилосяїхнім подальшимроздрібненням,
ботепер замістьдвох існувалотри церкви: католицька, православната уніатська.
абогреко-католицька.як її згодомстали називати.
Релігійнаполеміка.Суперечкинавколо Берестейськоїунії породилинебачену
зливуполемічнихписань. Першийі цілком сподіванийпостріл у затятійсловесній
війнізробив невтомнийєзуїт Скаргасвоїм твором«На захистБрестськоїунії»
(1597 р.). Осередкиправославноїнауки дали нанього негайнувідповідь. Тогож ро-
ку опублікувавпольською (ау 1598 р. українською)мовою свій«Апокрисис»острозь-
кийшляхтич МарцінБронєвський, що писав підпсевдонімомХристофорФілалет.
У цьомуполемічномутворі викривалосявідступництвогреко-католицькихєпис-
копів, підтверджуваласязаконністьпроведеногоу Бересті соборуправославної
церкви.З типовою дляшляхти підозріливістюдо вищої влади, перемежованою
зпротестантськимиідеями, Бронєвськийвідкинув посяганняцих єпископівна
виключнеправо прийматирішення щодожиття церкви.Дошкульнійсатирі піддав
греко-католиківу своїх памфлетахінший представникострозькогогуртка — Клі-
рикОстрозький.Трохи згодом, у 1605 р., у вогневомунатиску православноїполе-
міки взявучасть і Львів.Не підписанийавтором трактатпід назвою«Пересторога»
зосередивсяна викриттітих егоїстичнихмотивів, якікерувалигреко-католицькими
єпископами.З боку греко-католиківвиступав лишеодин вартийуваги автор—
Іпатій Потій.У 1599 р., користуючисьдобре розвинутимиприйомамиєзуїтів, він
опублікувавукраїнськоюмовою свій«Антиапокрисис»— пристраснувідповідь
наполемічнийвиступ Бронєвського.
Чине найяскравішимправославнимписьменникомтого періодубув Іван Вишен-
ський, галичанин, щопровів більшучастину свогожиття (жив віндесь між 1550
та1620 рр.) як чернець-відлюднику Греції нагорі Афон. Вишенськийбув фанатич-
нимоборонцемправославнихтрадицій. Усвоїх простихі яскравихпрозовихтворах.
такихяк «Посланняєпископам —відступникамвід православ'я»та «Короткослівна
відповідьПйотру Скарзі», він безжальнотаврує греко-католиків.Проте вінтакож
критикуєправославних, підкреслюючиегоїзм, любовдо розкошівта розтлінність
їхньоїзнаті, заможнихміщан та духовенства, відповідальнихза сумне становище
церкви.Щиро вболіваючиза свій народ, Вишенськийбув єдиним, хтооплакував
закріпаченняселян і безстрашновикривав їхніхвизискувачів.Проти всіх вадукраїн-
ськогосуспільствавін бачив лишеодин засіб: цілком відкинутиусі нові віяння,
включаючитакі «язичницькіхитрощі, якграматика, риторика, діалектиката інші
ганебніспокуси», іповернутисядо давньоїправославноївіри.
Літературнапродукціяполемістівбула невеликоюза обсягом.Протягом кіль-
кохдесятків роківдискусій представникиобох ворогуючихтаборів разомузяті
написаливсього 20—ЗОтворів. Та вониретельно читалисяі палко обговорювалися
придворах тихнебагатьохмагнатів, якіще трималисяправослав'я, в тісних при-
міщенняхбратств по всійУкраїні. Утягнувшисуспільствов цю першу длянього
справжнюідеологічнуполеміку, вонисприяли піднесеннюрівня йогоусвідомлення
самогосебе і свогомісця в навколишньомусвіті.
Релігійнаполеміка кінцяXVI — початку XVIIст. висвітлиларяд наболілих
проблемукраїнськогосуспільства.Вона піднесладедалі зростаючунапруженість
міжПольщею таУкраїною нависокоемоційнийідеологічнийрівень. Католицька
Польщатепер поставалаяк цілковитапротилежністьукраїнськомусуспільству.
Таукраїнцямдорого коштувалакультурнаконфронтаціяз поляками: вона змусила
українськуверхівку вибиратиміж власноюзастиглою тазубожілоюкультурною
спадщиноюй привабливоюпольсько-католицькоюкультурою. Томуне дивно, що
величезнабільшістьприймала католицтвой згодом неодміннополонізувалася.
Внаслідокцього українцівтратили своюеліту — шляхту.Ці явища малиепохальне
значенняв їхній подальшійісторії.
Іншимпобічним продуктомконфронтаціїміж православнимий католиками,
щомав далекосяжнінаслідки, став, зокрема, поділукраїнців надві конфесії.Це
поклалопочатки багатьомрізким відмінностям, які пізнішерозвинулисяміж східни-
мита західнимиукраїнцями.Проте цей періодніс не лишеневдачі дляукраїнського
суспільства: релігійнаполеміка спричиниласядо культурногопіднесення, а ворож-
нечаз полякамисприяла чіткішомуусвідомленнюукраїнцямисвоєї самобутності.
ПОВСТАННЯ
Повстання1648 р. стало однимз найбільшихкатаклізмівукраїнськоїісторії.
Повстанняаналогічнихмасштабів, силий наслідківі справді важкознайти наперших
етапахнової історіїЄвропи. Алечому саме Україна? Які властивіїй риси спричи-
нилисядо цього грандіозноговибуху? Щойноосвоєні Київщина, Брацлавщината
Чернігівщина, що стали ареноюповстання, булиунікальнимине лише в РечіПоспо-
литій, а й в усій Європі.По-перше, ціземлі належаличи не наймогутнішим
танайбагатшимв Європі магнатам, а по-друге, їхзаселяв люд, готовий іздатний
рішучеборотися засвої інтереси.Інакше кажучи, в новоколонізованійУкраїні
одніз найбільшихв Європіфеодалів-гнобителівзіткнулисяз одним з найнепо-
кірнішихнародів.
Великоюмірою ця ситуаціябула наслідкомтого, що Українавідігравалароль
кордону.Власне, присутність«Дикого поля»уможливилавиникненнякозацтва йда-
ла змогумагнатам назбиративеличезніземлеволодіння.Вибуховістьситуаціїпоси-
люваласяслабкістюкоролівськоївлади в РечіПосполитій.Не в змозі власнимиси-
лами оборонятикордони, корольдарував магнатамвеличезніділянки земліза умови,
щовони самізахищатимутьїх. З тієї ж причинивін мовчкипогоджувався,
хочі лише до певноїміри, із зростаннямкозацтва. Протеіз швидкимпосиленням
обохцих явищ королівськийуряд утративнад ними контрольі нічого неробив,
щоброзв'язатизагрозливіпротиріччя, що загострювалисяна українськомупогра-
ниччі.
НапередодніВеликого повстання
Хочмагнати великоюмірою спричинилисядо освоєннячи, як висловлювалися
польськіісторики XIX ст.,«цивілізування»України, вонитакож буличинником
нестабільностій напруженості, що стали хронічнимихворобамисуспільства.Ке-
руючисьпринципом«сильний завждиправий», вонипостійно вдавалисядо на-
сильствау конфліктахзі своїми підлеглимита іншими магнатами.Ці егоцентричні,
анархічнітенденції, атакож слабкістьавторитетукоролівськоївлади у порубіжних
земляхзмусили поляківвизнати, що «наУкраїні правитьбеззаконня».Схиль-
ністьмагнатів дозастосуваннягрубої силинайяскравішепроступалав їхньому
ставленнідо селян. Установившивільні відповинностейслободи і втакий спосіб
заманившиу свої величезніземлеволодінняселянство, вониобкладали селянпо-
винностями, як тільки минавтермін слободи.Вимоги шляхтидедалі зростали,
особливопісля того яккозацько-селянськіповстання, здавалося, зазнали остаточної
поразкиу 1638 р.
Щенедавно вільнихселян змушуваливідроблятина своїх панівпо три-чотири
дніщотижня. Додаткововони мали виконуватина користьфеодалів різно-
манітніповинності, водночас продовжуючисплату в королівськуказну податку
захату та худобу.Та цього щебуло замало: магнати частоздавали своїволо-
дінняв оренду, згідноз якою орендаротримував собів прибуток усе, що здатен
буввитиснути зселян понадвстановленукількість.Орендарямичасто ставали
євреї, які не малиправа володітиземлею, а лишемогли орендуватиїї. Напри-
клад, у величезнихволодінняхроду Острозькихсиділо 4 тис.орендарів-євреїв,
ау 1616 р. більшеполовини українськихземель, що належалиКороні, орендува-
лисяєврейськимипідприємцями.Прагнучи повернутиз прибуткомвкладені ними
грошіза відноснокороткий періоду два-три роки, вони нещадновизискували
селянта виснажувализемлі, не дбаючипро майбутнінаслідки. Нерідкоорендар
вимагав, щоб селянипрацювали нанього по шість-сімднів, виганяючиїх у поле
задопомогоюмагнатськихслуг.
Іншоюформою орендистало наданнятимчасовоїмонополії навиробництво
іпродаж горілкита тютюну орендареві, який потімвимагав відселян якузавгодно
платуза ці високоціновані продукти.Немає потребидоводити, щовсе це не
додавалоєвреям-орендарямпопулярностісеред українськогонаселення. Засловами
англійськогоісторика НорманаДейвіса, участьєвреїв у жорстокійексплуатації
селяншляхетсько-єврейськоюспілкою «булаєдиною найвагомішоюпричиною
тієїстрашної відплати, що не один разупаде на ниху майбутньому».
Невдоволеннязростало і вінших верствахукраїнськогосуспільства.Специфі-
капограниччязумовлюваластановище, колибагато невеликихщойно заснованих
містбули слабозахищені відмагнатськихзазіхань. НаКиївщині таБрацлавщині
вмістах проживалоблизько половинивсього населення, що було втроєбільше,
ніжбудь-де в РечіПосполитій.Хоч вони й малистатус міст, а деякі навітьМагде-
бурзькеправо, більшістьїх являли собоюлише форти, зведені длязахисту відтатар
своїхмешканців(велика частинаяких займаласясільськимгосподарством).На-
піваграрнаприрода місті те, що розміщувалисявони на земляхмагнатів, давало
олігархампривід ставитипід сумнівстатус міщані вимагати відних виконання
обтяжливихповинностейі сплати податків.Об'єктом утисківі експропріації
збоку магнатівставала навітьдрібна знать, переважначастина якоївсе ще була
православною.Зростало загальненевдоволеннята обурення, але «клапани», що
ними в такихвипадках виходивїх надлишок, були закритими.З подальшим
освоєннямтериторіїзбіглим селянамставало всеважче відшукатинезайманіземлі;
водночаскозацтво, щотрадиційноприваблювалонайбільш невдоволеніелементи,
після1638 р. стало жорстокопридушуватися.
Навідміну відселян в іншихчастинах РечіПосполитоїта навіть уЗахідній
УкраїнімешканціНаддніпрянщинине знали тягарякріпаччиний не бажали
прийматиїї. Незважаючина те, як їхкласифікувалимагнати, багатоз них вважали
себелюдьми вільними.Серед козацтвасвоєріднимдогматом вірибуло те, що у
1582р. король СтефанБаторій начебтодарував козакампривілеї, котрімайже
зрівнювалиїх у правах ізшляхтою. Численніміщани зі свогобоку доводили, що
вони за самимсвоїм статусомлюди вільній самостійні.По десятиліттяхсло-
бідськогожиття важкобуло переконатиселянина втому, що він не самсобі госпо-
дар.І не мало значення, наскільки такіпогляди узгоджувалисяз правом. Аголовне,
більшістьнаселенняпорубіжжявважала, що їйзаконно належитьстатус вільного
люду, а ця віра значнопосилювалаготовністьборотися зляхами, як вониназивали
поляків.Переслідуванняправослав'япольськимикатоликамивикликало щебільший
гнівукраїнців.
Готовністьдо повстанняпоєднуваласяіз вправністюв бою, цієювластивою
рисоюукраїнцівпограниччя.Масові повстанняв Європі тогочасу звичайнохарак-
теризувалисявідсутністюорганізованостіта військовоїнауки. З цієїточки зору
Українавідрізнялася, від інших країн.Мандрівники-чужоземцічасто зауважували,
щожиття на повномунебезпек пограниччізмушувалонавіть простихселян та
міщаносвоюватимистецтвоволодіннявогнепальноюзброєю. До тогож козаки
утворювалив повстанськомувійську ядродобре організованихі високомайстерних
вояків.Навіть недавніпоразки поглиблювалидосвід українськогокозацтва
уборотьбі зрегулярноюармією. Відтакіз посиленнямексплуатаціїнароду магната-
мив українськомусуспільствіпограниччязростала готовністьі здатністьборо-
тися протинеї.
Для грандіозногоспалаху бракувалолише іскри.