Реферат: Действия УПА в годы ВОВ и в послевоенный период
Маючиперед собоюцiль розкритипитання «УПАв роки ВеликоїВiттчизняноїВiйни» я притримувавсятаких правил:
Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публицистична) Тараса Бульби-Боровця, «Армiя без держави», то майже всi факти можна перевiрити в цiй книжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладенних фактiв.
Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом.
План реферату:
1. Українськанацiональнаполiтика в 1941 роцi.
2. Партизанськаакцiя УПА.
3. Олевськареспублiка.
4. Українав 1942 роцi. «Лисовебратство».
5. Двi фазиборотьби протиГётлера.
6. Переговори:«УПА — радянськiпартизани»,«УПА — нiмецькавлада».
7. Корiннийперелом — 1943. Переговориз польскимпiдпiльям.
8. РозколУПА на двi групи.
9. Масовiжертви Лебедівськойдиктатури.
10. Котловинасмертi.
11. Новiукраїно-германськiпереговори.Українськаармiя в Германiї.
Українськанацiональнаполiтика в 1941 роцi.
ПочатокВВВ став поштовхомдо нового розвиткуподiй на Україні: повне завоюванняукраїнськихземель нiмцямиi досить-такилiберальнаполiтика окупацiйнойвлади до населення.
Такожспостерiгаласьактивнiсть всiхтих рухiв, котрiпри радянськiйвладi працювалиу пiдпiллях.
Та перше захопленнянiмцями («хайбуде сам чорт, аби лише небiльшовик»)змiнилось більшреалистичнимипоглядами нановоявленогоокупанта України.В звязку з цимвиникає ситуацiяiснування українськоїофiцiальної iнеофiцiальноїполiтики, котрупiдтримує урядУкраїнськоїНародной Республiки, ОУН, Союз Монархiстiв.Та ОУН (С.Бендери)не чекаючирозвитку подiй30 червня 1941 рокупроголосила(прийняла) полiтичнийакт:«Акт проголошенняУкраїнськоїдержави» i «Актконсолiдацiїукраїнськихполiтичнихсил».
Змiст цихдокументiвзаключавсяв тому, що необхiднотримати зброюв руках до тихпiр, поки не будестворена СувереннаУкраїнськавлада. Робивсяакцент на спiльнуроботу з нiмцями.Цiкаве те, щоцю iдею створеннявлади пiд нiмецькимпротекторатомпiдтримував(благословив)сам митрополитШепетицький.На чолi виконанняцього «декретом»С.Бетдери булопоставленоЯрослава Стецька.Але, як потiмвиявилось, тобули несерйознiкроки, митрополитабуло введенов оману, та йсамi нiмецькiвластi немаючи спочатку нiчогопроти акту проукраїнськунезалежнудержаву, почалипроводитиреакцiйнi заходищодо «ВладиСтецька». Нагоризонтi iсторiїв той час з'являєтсяIван Легенда,«ЛейтенантЛегенда», провiдникгрупи С.Бендери, який став мiнiстромполiтичноїкоординацiїу війсковихсил, своїмиуказами наробившийтаких справ, що репутацiюактiв було сильнопiдмочено (наприклад, було анульовано4-й унiверсалУкраїньскойЦентральноїРади вiд 22.01.1918 року).
Взагалiцi укази пiдлягаютьсправедливоїкритицi, бо переважно- в анархiї iдезорiєнтациiїмасс, у появiюридично-державногодуалiзму вонизiграли головнуроль.
Це вжене кажучи проїх ровну безграмотмотнiстьз точки зорузаконностi якдiпломатичноїтак i революцiйної.Підіймалосьпитання i пронацiональнуукраїнськуармiю, отрийтеж залишивсяневирiшеннимчерез некомпетентнiсть.
В реальностiж основноюлiнiєю «Великоїполiтики» українськоїдумки булинаступнi тези:
Суверенiтет України,
Ворог України:
— Всеросiйска имперiя (i коммунiзм);
— нова Росiя, якщо не вiдмовится вiд своїх претензiй на Україну як на свою, «законну» частину;
— Германiя;
— Польша;
Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографiї;
Продовжувати антиворожу пропаганду.
Але яквиявилось надiлi, люди наокупованихземлях вiдмежувалисявiд полiтичнихпартий. Томупроводитьсяполiтика заслання«агiтаторiв»,«комiссарiв»в Центральнута Схiдну частинуУкраїни, прицьому яскравовидно протистоянняiдей ОУН крилопiд головоюМельника i«Бендервцiв». Та агiтацiя малареальнi наслiдкi(змiнювалиськадри державногосектора). Однакнiмцi заборониливсеякi полiтичнiорганiзацiї i«Держава»С.Бендери розпалась.Так чи iнакше, Україна в цейперiод, на мiйпогляд, не малавибору: в любомувипадку воназалишаласьпiд владою Германiїчи РадянськоїРосiї, виникаєедино вiрнареакцiя українцiв- починаєтьсяпiдпiльне озброєння.А сам українськийантикоммунiстичнийцентр булорозподiленопо таким центрам:
— полiсся(УНР);
— буковина(ОУН);
— львiвський(С.Бендера).
2. Партизанськаакцiя УПА.
22 червня1941 року замiстьУкраїнськогоНациональногоВiдродженняз'явилась УкраїнськаПовстанськаАрмiя. Вiйсковiдiї ведутьсяв основномупроти НКВД.Також проводятьсяакцiї по захопленнютранспортаi трудоресурсiву бiльшовиков, збір зброї.
В Сарнахз'являєтьсяшкола «мiлiцiонерiв»котрих готуєдля себе німецькаармiя. Як стверджуеТ.Б.Боровецьнабiр Українцiвбув «iдеологiично»підготованояк «воiнів ПолiськоїСечi». Коротшекажучи це буласпроба, використуючиможливостипiдготовкибільш вiйсковоїнiж якоiсь iньшої, пiдготуватикадри для украiнськоїармiї.
Першавiйськова акцiяУПА проходилана територiїПолiсся, котрав прiнцiпi була«нiчийною землею».Нiмцi стримкопройшли цемiсце, залишившиза собою розрiзняничастини радянськихвiйск, яки затимстали об'єднуватисьв партизанскiзагони. Нiмцiне бажаютьпризнаватиПолiську Сiчь- тiж загони мiлiцiї, якими керуєi якi пiдлеглизаконам УНР.Було досягнутокомпромiсу втому, що це буденапiввiйскова-напiвмiліцейскаакцiя по очищеннювiд бiльшовицькихзагонiв цiлогоПолiсся. Якщокоротко описатицей «генеральнийнаступ» отрiмуємо:
Встановлення зв'язкiв з Бiлорусiєю (вiддiл самоборони В.Родзька i М.Вiтучика);
Переговори з С.Бендерою ОУН (у Львовi було досягнуто позитивної (для УПА) домовностi з ОУН );
Анологiчний договiр з монархiстами (про участь монархiстiв в рядках УПА);
Тут неможливоне сказати протаку iсторичнуособу як полковникД'яченко, командиркавалерiйскогополку «ЧорнихЗапорожцiв», який став комадиромПолiськой Сiчi.А сам Бульба-Боровецьстав головнокомандуючимУПА та окружнимкомендантоммiлiцiї в м. Сарни.Але трапилосьтак, що Д'яченкоi ще декiлькаофiцерiв буливимушени виїхатиу Польшу. Нащойнозвiльненемiсце було звпевненiстьюпризначенопiдполковникаП.Смородського, згравшеговажливу рольв управлiннiУПА. Автоматично, щоб дiйсно укрiпiтисвiй авторитеткерiвництвоУПА проголосилоположення, визначившеполiтичну прогграммуармiї. Це, на мiйпогляд, бувсвоечаснийi правильнийкрок.
Короткопро цю платформу«За що боретьсяУПА» можнасказати, що:
це народна українська армiя, її членами можуть стати всi українцi;
непiдлежiсть жоднiй полiтичнiй партiї, дiї її пiдкорюються законам лише Влади Української Держави;
боротьба проти всiх захватникiв i окупантiв України для вiдродження суверенної Української держави;
визнання принипiв демократiї, рiвноправ'я, законiв про людину, рiвнопризнання всiх вiр i релiгiй;
пiдтримка всiх форм власнностi, захiст людини як вiд державного капiталiзму так i вiд приватного капiталу;
в промисловому i сiльскогосподарському вiдношенню Україна повинна розвиватись сама, як велика держава, кожна трудова людина — акционер; земля — для трудiвникiв; державне, кооперативне та приватне хлеборобство, планова перебудова економiки;
вiльна праця, культурнi, медiчни i iншi питання.
Як свiдчатьфакти, программазнайшла пiдтримкубогатьох колахнаселення. Менiж здається, щобогато питань- про устрiйдержавногоапарату, якихосьмеханiзмiвзаконотворчоїта виконавчоївлади не булозачеплено абомались на увазiяк закони «УрядуУкраїнськоїДержави» i взагалi, цю програмуя також оцiнююпозитивно.
Та повернiмосьдо iсторичнихфактiв, заразхочеться всежзавершитирозповiдь пронаступ ПолiськоїСiчi. 20 серпня 1941року по всьомуПолiссю, разомз вiйсковимиформуваннямиБiлоруськоїСамооборонирозпочавсянаступ ПолiськоїСічi. Це такi районияк: Туров-Мозир, Олевск-Звягиль(Новгород-Волинський), так названа«лiнiя Сталiна», Бобруйск-Гомель-Коростень.Було зайнятемiсто Олевск, очищено вiдбiльшовицькихформуваньбогато областей.
Пiдбившикороткi пiдсумкиможна сказати:
Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйсково-стратегiчний характер;
Операцiю викликала «нахабно-захватницька полiтика комунiстичної Москви по вiдношенню до Бiлорусiї i України»;
В операції приймало участь бiльш 15 тис. чоловiк (10 тис. українцiв i 5 тис. бiлорусiв) з обох сторон;
Вона показала переваги слабоозбройнної, поганоорганiзованної та богатої народним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв i бiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанскими загонами та формуваннями.
Завважаємо, що нiмецькi вiйсканiякої участiу вiйськовихдiях не приймали, озброеннямта iншим бойовимзнаряддямПолiську Сiч тазагони Бiлоруськоїсамооборонине забезпечувалиа навiть, навпоки, деколи заважалий обмежувалирозвиток подий.
На менесправило величезневраження тойфакт, що до сихпiр про цю бойовуоперацiю українськогоi белоруськогонароду я незнав, а взнавши, був враженнийрозмахом та результатомдiй, бо величезнатерірорiя Полiссябула звiльненавiд впливупартизанськихзагонiв бiльшовиков.
3. Олевськареспублыка.
В величезномутрикутникуЛуцьк — Гомель- Житомир вженавiть нiмцiвне вважали зату велику силу, що брала Київi Смоленськ, iшла далі, наМоскву. Центромреспублцки- а саме так сталиназивати лiсовенаселення цейзвiльнений вiдокупантiв шматокземлi — сталоневелике районемiстечко Олевськ.
Дивнi речiстали вiдбуватисьзразу по приходувiйск ПолiсськоїСiчi — бож Олевськбув центромвоєних дiй i тепер- штабом: мешканцiз радiстью зустрiчаливизволителiв,i це можна зрозумiти- цей факт iснуванняострiвцiв українськоiнезалежностiсеред нiмецкихокупантiв. Одразуж люди самi розпочали без сторонноїдопомоги пiднiйматиекономiку — отпалапотреба в колгоспахi радгоспах, почали вiдкриватисьневеликi промисловiпiдпрiємствата iн. Все цепоказує, щоукраїнськанацiя мае дужесiльну вiру i мрiю- хоч на згарищiта голiй, алерiднiй землiспорудити храмукраїнськоїсуверенноїсоборної держави.Велику рольв становленнiкраю зiгравПетро Смородський- начальникштабу УПА. Вiдбулосяй культурнестановлення- вiдкриваютьсяцеркви, школи, новi й старi газети«Вiстi», «Слово»,«Голос», «Гайдамакi»- що стала офiцiйнимджерелом ПолiськоїСечi. Виникаєв iсторiї ще однавагома фiгура- Iван Митринт, котрий очолюєредакцiю «Гайдамака».Вiн хоче створити«Українськунацiонально- демократичнупартiю», маєдеякi «лiвi» погляди(наприклад, хоче залишитиколгоспи) iнамагатьсязсилаючисьна свiй та iншiавторiтетивтягнути УПАв полiтичнуборотьбу. Тапозiцiя верхiвкиУПА нехитна- вона пiдкорюєтьсялише законнiйвладi.
Потрибновiдилити те, щоiснування Олеськоїреспублiкинавiть чистотеоретичностоiть пiд знакомпитання. I дiйсно, згодом нiмцiпочали присилатисвоїх iнспекторiв, вимагаючибездоганногопiдкоренняукраїнськоївiйскової одиницi- а Полiська Сiчьсаме такою iбула в той час.В керiвництвiУНР було пiднятопитання пропрепиненняiснування республiкиi перехiд в дiдпiлля.На мiй погляд, таке рiшеннябуло досiтьмудрим — це даваломожливiстьскоротити понад 10 тисяч бойовихчленiв ПолiськоїСечi, бо ж партизанськiзагони радянськихвiйск було витiсняноаж у брянськилiси, а от втримуватизвiльняну територiюставало всеважче.
Так чиинакше 15 листопада1941 року ПолiськаСiч УПА буласамолiквiдована.По плану зброюбуло сховано, а людей розпущенододому. Залишився лише Олеськийгарнiзон, якiйпроїснувавна декiлькаднiв довше.
Отже, виконавши свiйбойовий обов'язок, ця «армiя бездержави» — ПолiськаСiч припиниласвоє iснування.Але у бiйцiв незникло бажанняборотись противорогiв рiдноїУкраїни.
4. Українав 1942 роцi.
Штаб бувшоїПолiської Сечiроздiлився — одна частиналюдей вiдiйшла вiд справ, другаоголосилапiдпiльно-бойовiакцiї органiзацiїУПА. °Її штаббув розтошованийв лiсництвiЛюдвiпольскогорайону.
На початку1942 роцi Т.Бульба-Боровецьзустрiчаєтьсяз президентомУряду А.Левiцким.Була змальованатака полiтичнаситуацiя наУкраїнi.
заборона нiмецькою владою прав українськой нацiї на самостiйность i незалежнiсть;
жорстока окупацiя, варварство в економiцi, iньших областях;
знищення культурних та етнологичних цiнностей («рабам не потрiбна освiта, їх справа — чорна робота»);
массовi облави; дiї агентiв НКВС, бiлогвардiйцiв та iнш;
внутрiшня партiйна мiжусобиця нацiоналiстiв.
Такимчином склаласькатастрофiчнаситуацiя. I зноситивсе покiрно вiднового окупантане можливо, iпiдняти новеповстання тежнеможна. Домовилисьбити нiмцiв, алене шляхом загальногоповстання, аокремими «лiтучiмибригадами»- починаючи зчасу, коли Гiтлервийде до Волги.Одним з головнихосiб майбутнiхдiй був полковнiкI.Литвиненко, зв'язний Президента.
Отже, вжевесною 42-гораралельногiтлерiвськiм«Amt» окупацiйнимi полiтичнимсилам, сталадiяти системаприхованоїсуверенноїукраїнськоївлади, окрешеної«Лісовим царством».
Боротьбамає вестисяв полiтично-пропогандистськомута вiйсковомунапрямках(вiйна як з цiвiльноюадмiнiстрацiєюГiтлера, так iвоеннi дiї назахiдному фронтi).
Дуже цiкавi, по моєму, «законiукраїнськогопартiзана»:
це не бандит, а чесний i мужний воїн;
воюй лише за нацiональну iдею i для високих полiтичних цiлiй;
буде боротися до побудування Самостiйної України;
йому заборонено займатись грабованням;
вiн пiдлеглий командиру, хоч i є в той же час добровiльцем i революционером;
воїн що добре справляється з своїми обов'язками.
З цьоговидно, що фiзичнадисциплiна булапоганою, хочось на морамьноiйдiсциплiнi й тримавсявесь порядок.Також заслуговуютьна увагу й говiаспектми партизанскоїтактики УПА:-органiзацiяскладаєтьсяз невеликихпартизанськихгруп;
— тактика«з -пiд землм iпiд землю»;
— дiятискрiзь, та непопадатись;
— жорстокапiдлеглистькоматдирам;
— знаходитисьпостiйно в рухi;
— нiчнi напади, сiючi панiку;
— розвiдкай контррозвiдка.
Дiйсно, це iдеальнапрограма дляневеликихзагонiв партизан.Хочеться вiдмiтити, що ворогамиУПА вважалонацистськомуi комунiстичнупартiї (НКВС таесесовцiв), — розстрил останнiхна мисцi безсуду й слiдства.
I ось вжепiд кiнець весни42-го всi головнiзадачi по реорганiзацiїармiї були виконанi.
В цей часна Українi проходитьзлодiйскиймасовий тероргестапо. Виникаєголод, багатоконцтаборiвта iнше — житистало неможливотяжко. I «Лiс»стає единимпритулком длялюдей.
5. Двi фазиборотьби протиГiтлера.
16 квiтня1942 року — це початок«першої фази»цiєї боротьби.Пять лiтучихбригад займаютьсяпартизанськоювiйною: йдепоповненняв ряди борцiвз числа тих, хто втiкає вiдгiтлерiвськихарештiв, булав наявностiчудова розвiдка, спiвробiтництвоз українськоюполiцiєю — нiмцiпереполошилися, вони побачили«величезнуармiю», а дiверсiїукраїнськiхпартизанiв нашляхах не давалиспокiйно житивсiм структурам«нової» адмiнiстрацiї.Але це булавiйна лише i лишез адмiнiстративнимиоорганами.
Цiкаво, що ГоловнаКоманда УПАнаписала листдо Коха в стилi«запорожцiпишуть до турецькогосултана», вякому роз'яснюваласвої дiї вiдносноГерманiї i Росiї.У колах українськогополiтичногоi воєнно-революцiйногопiдпiлля лiтом42-го не було згодита єдности щодопоглядiв наметоди боротьби.Група С.Бендери(М.Лебiдь) стоялана пасивномушляху безпартизаськихдиверсiй: «партiзани- це агенти… зними нам не подорозi» тимсамим зупиняючизусиля УПА.
Другафаза партизанськоїборотьби заключаласьв тому, що зважаючина особливотяжкий стан лiтом 1942 рокувидається указвсiм «лiтучимбригадам» битиворога на всiхпунктахвоєнно-стратегiчногозначення аособливу увагузвернути насистемi транспортута тиловогозабезпечення- вiд Чорногоморя й до Бiлорусiїi Балтики. Можнавидiлити такуоперацiю якШепетiвська, що мала бiльшдемонстрацiйнийнiж диверiйнийхарактер. Проведеноїї було блискуче.Крiм того, буливипадки визволеннявiйсковополоненних шляхом нападiвна ешелони.Такимчином, партизанскiзагони показалисвою силу, зними сталирахуватись.Настав новийрубiж, рубiжпереговорiв.
6. Переговори:«УПА — радянськіпартизани»,
«УПА — нiмецька влада»
Як повiдомляєБульба-Боровецьта iншi, фактичнов 41-42 роках натериторiї Українирадянськіпартизани неiснували якральна сила: загони пiдкомандуваннямгенерала Бiлова, Ковпака булорозбито. Алез радянськоїсторони буладобре органiзованарозвiдка, дотогож потрiбно зважитий на все зростаючунедовiру простогонароду до окупантiв.Єдиною силою, котра моглавести вiйнупроти нiмцiвбула УПА. Москвавирiшила (в зв'язкуз вдвлими операцiямиУПА) змiнитивiдношення йкурс своєi полiтикиу вiдносинахз українськоюармiєю: з радянськойсторони з'являютьсяпропозицiїрозпочатипереговори«не дивлячисьна минулуантiбiлбшовицькукомпанiю i помiлкиз обох сторiн».В червнi 42-го втрикутникуОлевсько-Рокитно-Городищебуло закинуторадяннськийпартизанськийзагiн пiд командуваннямМедведєва дляохорони радянськоїделегацiї i, яквиявилосьзгодом не лишедля цього.
ПропозицiяГенштабу СРСРбули такі:
— припинитиворожнечу (УПАi радянськіпартiзанскізагони);
— злиттяУПА з ЧервоноюАрмiєю i на основiцього отриматидопомогу;
— припинитиантирадянськупропагандув УПА ;
— пiднятизагальне повстанняна Українi;
— всiм членамУПА гарантуваласьамнiстия замiнучi грiхи.
ВiдповiдьУПА не затрималась: УПА — сувереннавiйськова одиницяУНР, з чужоюармiєю не з'єднаєця, може бути лишспілка; українськивiйсковi сили, що перебуваютьу станi вiйни зСРСР з 1917 року, готовi згодитисьна мир i на вiйськовийсоюз протиГерманiї, якщоСРСР признаєсуверенiтет; загальне повстанняна Українi будепiдняте лишев тому випадку, коли вiдкриєтсязахiдний фронтї у всiй Європiз'являтьсятакiж умови дляповстання,iнакше заколотприреченийна невдачу iзагрожує винишеннямвсiєї українськоїнацiї.
ВiдповiдьГенштабу булатака, що в якостисуверенноїдержави признаваласьлише УРСР, процесдружнiх переговорiввсiяко пiдтримувавсяі було данозгоду на перемирряй нейтралiтет.
Та переговориявно затягувалисьзi сторони УПА(на мiй поглядпотрiбно булоб таки якосьзнайти компромiсi з'єднати зусілля)- керiвництвож УПА боялось, що якщо вiдбудетьсяїх злиття — тоце дасть привiдРадянськомуСоюзi «в'їхати»на Україну вякостi визволителята iнше.
Так чi інакшедо грудня 42-гопереговоринi до чого непривели. ЗагiнМедведєва почавнабирати силу, а Москва зимою42-43-го проголосила українськихнацiональнихпартизанiв«бандитами».
Першiпереговориз нiмцями вiдбулися23 листопада 42-го року з шефомСД Волинi i ПодiлляПiцом. Цi й подiльшiпереговоритакож нiчогоконкретногоне принесли.Приведу, дляприкладу, деякипункти, що ставилисяна них :
Нiмцi вимагализупинитинiмецько-українськуворожу, перетворитиУПА в легальнунапiв-війсковуполiцейськусилу в системiнiмекцькiх вiйск, допомогтинiмцям знищитивсякi антинiмецькигрупування, за що нiмцi будудьзобов'язанiприпинити всiрепресивнiзаходи протинаселенняУкраїни, а проорганiзацiюУкраїнськоїдержави згоджуютьсяговорити, лишепiсля вiйни.
Контрпозiцiяукраїнцiв: припинитивсi репресiї, визнати сувереннуукраїнськуреспублiкунегайно з усiмавипливаючимиз цього наслiдками, розпуститивсю цiвiльнунiмецьку адмiнiстрацiю, зупинити грабунокекономiки таiнших надбаньУкраїни; УПА- це пiдпiльнасуверенна армiяУкраїни i влитисяможе лиш в регулярнуУкраїнськунацiональнуармiю.
На мiй погляд, не погоджуватисьз нiмцями булоправильнiше, це давало свободуй вiру в становленнясамостiйноїУкраїни.
7. Корiннийперелом — 1943.
Переговориз польскимпiдпiллям.
РозпочавсяСталінградськийнаступ. Нейтралітетз радянськмипартизанскимизагонами булорозiрвано — Москвавимагала рiшучихдiй протинацiонально-визвольнихорганiзацiй.Почлись частiбої з партизанскимизагонами бiльшовикiв.Зимою 1943 УПА робитьспробу зв'язатисьз польскимпiдпiлям з метоюприпинитиукраїнсько-польськуворожу, нормалiзувативiдносини йналагодитиконтакт мiж УПАй Армiєю Крайовою.Але (недальновидна)полiтика польськогонароду, а вiрнiшекажучи екзильногоуряду в Лондоні- руками СРСРта схiдних союзникiвзнищити Германiю, а руками росiянi нiмцiв задушитинацiональновивозльнийрух на Україні, щоб знову окупуватиЗахiдну Україну- пiдвела УПАдо факту про:3 -й вiдкритийфронт — польский.
8. РозкiлУПА на двi групи.
Iдеалогiчно-програмнiрозбiжностi йпартiйна нетерпiмiстьокремой групиС.Бендери (очолювавМикола Лебедь(Максим Рубан)як плiдник ОУН-С.Бендерi) привеладо того, що цяорганiзацiявiдважиласьна такий крок: вона призналаформу боротьбиУПА проти нвiмцiвта бiльшовикiвi запропонуваларозпочатипереговорипро спiльнi акцiївсiх революцiйнихсил на Українів лавах УПА!
9 квiтня1943 року такi переговорипочалися. Пропозицiївiд ОУН — С.Бендерибули такi:
1. Не вiзнаватиполiтичноїзалежностi вiдУНР, а пiдкоритисьУПА, полiтичноїлінiї ОУН — С.Бендери.
2. Признатиакт державностiвiд 30.6.41 як єдинуконституцiюУкраїни.
3. Вiйсковиiвiддiл ОУН — С.Бендери включити доскладу УПА, зробити спiльнийштаб пiд тiєю жвивiскою — УПА.
4. Вiдкритив УПА iнститутпартийнихкомiсарiв i службубезпеки.
5. Проголоситизагальне революцiйнеповстання наУкраїнi.
6. Очистититериторiю майбутнегоповстання вiдпольскогонаселення.
I так далi.Можемо собiуявити вiдповiдьУПА на цi монопартiйнi, диктаторськiпропозицiї ОУН- С.Бендери. Тимсамим 22 травня43-го року переговорибез успiху булоприпинено. Асам М.Либiдьзробив доситьтакі цiкавийкрок — перемейнувавОУН — Бендерив УПА i очолiвштаб. З'явилосядвi УПА, як ранiшбуло з двомаОУН.
НовекерiвництвоУПА зробилотакi наступнiкроки, якi привелидо кривавихрiк весною-лiтом43-го — палилопольськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3-йкрок нацiональноїреволююцiї iзагальне повстанняукраїнцiв протинiмцив, спровакувалавсю українськуполiцiю, давшинiмцям богатупоживу до тюрем, повнiстьюдезорвентувалоїх. В зв'язку зцiм в липнi цьогож року отаманТарас Бульба-Боровецьперейменувавсвою частинуУПА в «УкраїнськуНародну РеволюцiйнуАрмiю» (УНРА).
9. Масовiжертви Ленбедiвськоїдиктатури.
Тепертреба роздивитисьшляхи 2-ох армiй- УПА та УНРА.
УНРА сталарозвиватись, вiдровiднообставинам, по лiнiї зменшеннясвого складуi переходу вглибоке пiдпiлля при нарастаючiйзагрозi радянсько- комунiстичноiдиктатури, УПАж навпоки, збильшувалосвої лави, впритулдо виникненняна Полiссi та іВолинi цiлихпартизанскихреспублик, вяких дiяли своїекономiчнi реформи,i були втiленiзакони, якiзаставлялижителiв забезпечувативсiм необхiднимчленiв УПА. Ведетьсятакож, «внутрiшня»вiйна протибувшого УПА-УНРА.Їх розцiнюютяк ворожихагентiв, i якщовони не перезодятьна сторону УПА- на мiсцi розстрiлюють.УНРА доситьтактично реагуєна це — вонипочинаютьманеврувати, щоб не допуститибратовбиства. Це мотивувалосьА.Левицкiм як:
1. не потрiбнозбiлбшуватиармiю передновою окупацiєюУкраїни ЧервоноюМосквою;
2. не є полiтичнодоцiльною боротьбаармiї без державив пiдпiллi за панiвнеположення середсвого народу.Це буде лишетодi, коли з'явитьсядержавна влада).
По-моєму, це важливi причини(i головне — чесносказане!). В жовтнi43-го штаб УНРАвинiс на загальнийогляд свiй документ-реакцiю на проведенняМ.Лебедем-Рубановим«екзекуцiї», українськогонароду — «ВiдкритийЛист» до членiворганiзаторiвОУН С.Бендери.
В ньому вiдверто показанiвсi негатiвнiмоменти органiзацiїi iснування УПА(Бендеровського),iх антiукраїнськуполiтику, жорстокiстьi варварство, небажання iнерозумiнняiснуючей ситуаціїта iнших полiтично-революцiйнихформувань якспивпрацючiх.У вiдповiдь наце УПА робитьспробу нападуна штаб УНРА.Богато членiвУНРА попалов полон.УНРАне проводитьвiдповiднихвоєнних закладiв,i «армiя» — дужезменшенна, вiдступає у бiкрiчцi Случ. Маєтам Вiлянськубитву з росiйско-польськимипартизанами, потiм переслідуєтьсябендерiвцями, оголосившимиУНРА справжнювiйну. Так чиiнакше, дiйсноможна звинуватитиорганiзацiюБендери — Лебедяв розколi йдеорганiзацiї українськогонацiонального, державано-творчогота соцiальногоходу життя; вявнiй чи неявнiйдопомозi Радянськимвiйскам; в актахпослiдовних, систематичних`диверсiй, посягаючихна норми людяностii загальнi етично-моральнi устої, що можна прирiвнятидо вiдкритогобандитизму.
10. Котловинасмертi.
Пiд осiнь1943 року Полiсько-Воинськакотловина сталаареною масовоїсмертi. Сюдистiкались, передзагрозоюшвидконасупаючогофронту, людиз усiєї України.Перед УПА, сконцентрованоюсаме в цьомурайонi (бiля 100000чоловiк, алепогано органiзованихi озброєних)знову партияЛебедева ставитьзадачi, якi невиконуються: очищати українськиземлi вiд полякiв, нищити внутрiшнiхворогiв, вестивiйскову боротьбупроти нiмцiв таiнше.
Всi республикиЛебедева булизнищенi авiацiєюнiмцiв, радянськiпартiзани ходили впродовж i впоперекцiєй «держави», Медведєв дiявв маленькомуЧуманськомулiсi пiд Луцьком, стрiляв i викрадавнiмецькiх генералiв, а Ковпак зробивсвiй рейд вiдБрянську доКарпат, де буврозбитий нiмцямi.Бiйцi УПА втратилиту гнучнiстьi блискавичнiстьдiй в нападi, велигероiчнi боi звiдступачиминiмцями й частинамирадянськихвiйск. Але скрiзьпотiрпiла поразки.Почалася панiкав рядах армiї, люди тiкали влiс, служба безпекиу вiдповiдь проводиларепресивнiзаходи протизалишившихся.Ось така картина«вiйни УПА протинiмцiв та радянськихвiйск у 1943-44 роках.
У самiйПолiської котловинiзбиралось всебiльше людей.I це ставалонебезпечним- клiцi радянсько-нiмецькогофронту сходилисьсаме в цьомумiсцi, до тогожтам дiяли нелише богаточисленнiрадянськiпартизанськiзагони, але i»внутрiйшнiй"ворог — вiдділСБ (служба безпеки)Лебедева. Цевсе вело докатастрофиi так воно й сталося.
18 листопада43 року РадаГоловногоКомiтету УНРАвинесла наступнийплан:
таємно спробувати пiдписати мiр з нiмцями i добитися евакуацiї цивiльного населення на терирорiю Польшi або Австрії;
звiльнити С.Бендеру з цiлью задоволнити Лебедева i створити єдину пiдпiльну армiю УПА;
УНРА перевести в глибоке радянське пiдпiлья, як зброю партизанських акцiй;
очолити делегацiю доручити Т.Бульби-Боровцю.
З 15 на 16 листопадабуло пiдготованомеморандумдо нiмецькогокомандовання, що складавсяз семи пунктiв(аналогiчно)плану УНРА.
17 листопададелегацiя виїхалав Рiвно, 30-го булав Берлинi, а 1-гогрудня її членiвбуло заарештованой кинуто доСаксегазеньскогозамку.
Поведiнкунiмцiв можназрозумiти: вонимали ще надiювiдсунути схiднийфронт і самГiтлер був протилюбих нацiональнихармiй при нiмецькiй.Але 44-й принiскорiннi переломив поглядах нацю проблему.
Весною44-го верховнекомандованняУПА перенеслосвiй штаб з Волинiв Карпати. Всівiйсковi частиниотримали наказзалишитисьна мисьцях, переходитипiд радянськуокупацiю i продовжуватиборотьбу впiдпiллi. Кримтого нехтуючисвоїми ж принципами, монопартияЛебедева проголосиланародженняУкраїнськоїГоловної Визвольноїради при УПАяк її головногополiтичногофронта. На мiйпогляд, цiкавишє той факт, щоне була опублiковананавiть платформаУГВР, членамикотроiй, по сутi, були тiж представникиОУН (С.Бендери).Цiкаво й те, щов жовтнi 44-го всягрупа УГВР, ОУН, УПА i СБ — Лебедем виiхалав Германiю i сталаназивати себене iнакше як«Закордоннiчастини ОУН»,«ЗакордоннепредставництвоУГВР». Утворивсяiсторичнийпарадокс «Закордоннiчастини ОУН»,«Закордонне представництвоУГВР» являлисяна дiйсностiпредставникамисамих себе.Маємо сказатищо спiльне зУПА i УНРА в рiзнихчастинах Українидiяли i iншi партизанськиформацiї. Прикладомможе служитиЛегіон національноїсамооборонипід командуваннямполковникаармії УНРВойноровського-Гальчевського.
11. Новiукраїнсько-нiмецькiпереговори.
Українськаармiя в Германiї.
В цей часнiмцi бажалилише одногостворити спiльнийблок всiх народiв, прiгнiченнихкомунiзмом, iна чолi цьогоблоку був вжепоставленнийгенерал АндрiйВласов, якголовнокомандующiйРосiйськоюВизвольноюАрмiєю (РВА). Востаннiх числахжовтня 44-го звiльнивбiльшу частинуукраїнськихполонених — С.Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровцята инших. Нiмцiхотiли вестипереговори, якi розпочалисьв листопадi44-го й тягнулисьдо кiнця грудня44-го. Швидкомупросуваннюзаважала концепцiяВласова, «оєдиной i неделимойРосiйской імперії», тим самимиставивша пiдсумнiв суверiнiтетУкраїни. Алене маючи виходунімцi були змушенипризнати УкраїнськийНацiональнийКомiтет в Германiїяк репрезентацiюукраїнськогонароду переднiмецькою владою.Отже, переговоризакiнчилисьв кiнцi 44-го, а впершi днi березнянiмецька владазатвердилакомитет i даладозвiл на органвзацiюновоi українськоїармії пiд командованнямгенерала Шандрука.
Нова армiямала складатисьз двох частин:
регулярна пiхотна армiя, яка б мала завдання боротися проти СРСР на схiдному фронтi;
нерегулярна частина — «група Б» Української нацiональной армiї.
Група«Б» мала диверсiйно-партизанськезавдання насхiдному фронтi(командиромбув Т.Б.Б.)
В складрегулярноїУНА входiли:
1. Дивiзiя«Галичина»-перша дивизiяУНА;
2. УкраїнськеВизвольневiйско;
3. Всi українцi, полоненi, з армiєюВласова, полiцейськi.
Теоретичноштаб УНА мiгнабрати 250000 кадрiв.Але цим планамне дано буловтiмитися ужиття внаслiдокзакiнченнявiйни. Найбiльшбоєздатнічастини армiїбуло розбiтона невеликiгрупи i планомiрноздавались уполон американцям.Одна з дивiзiйгенерала Власоваповернула зброюпроти нiмцёвi допомоглачехам звiльнитиПрагу, але черездекiлька днiвїї заново «звiльнили»радянськi війска.
Отжеж, вцьому невеликомуобсягом рефератi, на мiй погляд, менi вдалосьвисвiтити деякiiсторичнi фактипро воєннi дiїУПАП в рокиВВВ.
Обсяглiтератури.
1. МиколаЛибiдь — «УПА».
2. ТарасБульба-Боровець- «Армiя без держави».
3. ПетерМиенчук — «УПА1942-1952 роки».
4. О.Субтельний- «Україна. Історія».