Реферат: УСРР в умовах нової економічної політики 1921-1928 pp.

УСРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1928 pp.)
УСРР — соціалістична держава. Економічна політика уряду була спрямована на ліквідацію приватних підприємств, поміщицького і капіталістичного землеволодіння. Методи проведення цієї політики були різноманітними: націоналізація; фізичне знищення капі­талістів і поміщиків, насильницьке впровадження колгоспів, радгоспів, комун, в яких земельна власність — спільна; продовольча диктатура; репресії.

Навесні 1921 p., виправдовуючи жорстокість при проведенні соціалістичної економічної політики, В.Ленін назвав таку політику «воєнним комунізмом».

«Воєнний комунізм» — явище тимчасове, надзвичайне, породжене війною, —так пояснювали свої дії В. Ленін і більшовики в 1919-1921 рр.
Сутність політики «воєнного комунізму»

Продовольча диктатура.

Заборона підприємницької діяльності, торгівлі.

Націоналізація землі, скасування приватної власності.

Скасування товарно-грошових відносин

Введення замість грошей карток на продовольчі та Інші товари для працюючих.

Зрівнювальна система оплати праці (через картки).

Організація державними органами влади «трудових армій» для примусової, безкоштовної праці.

Репресії, спрямовані проти ворогів влади більшовиків.

Така політика викликала невдоволення не тільки усередині країни, але й за кордоном. Тим більше, що більшовики, які встановили свою владу, пропагували ідею про неминучість в найближчому май­бутньому світової революції і створення світової соціалістичної держави.

Отож, досягнення в сфері міжнародних відносин як УСРР, так і РРФСР були незначними.
Міжнародне становище УСРР (1921-1922 pp.)

УСРР до квітня 1922 р. — самостійна держава, що веде незалежну міжнародну політику.

В квітні 1922 р. РРФСР — головний союзник УСРР — отримує право укладати і підписувати міжнародні договори від імені України (і інших радянських республік).

Продовжує діяти укладений ще в 1919 р. і підтверджений договорами 1920-1921 pp. воєнно-політичний союз між РРФСР і УСРР.

Згідно з умовами цих договорів військові сили, фінансова система, управління економікою, шляхи сполучень, пошта, телеграф були спільними і підпорядковувались об'єднаним наркома­там.

УСРР підписує мирні договори, встановлює дипломатичні відносини з обмеженим колом країн Литвою, Латвією, Естонією (1921 p.), Туреччиною, Німеччиною (1922 p.).

В грудні 1922 р. було створено нову державу — СРСР — Союз Радянських Соціалістичних Рес­публік, до складу якого увійшли РРФСР, Україна, Білорусія, Закавказька Федерація (яка, в свою чергу, складалася з Арменії, Азербайджану, Грузії).

Внутрішнє становище УСРР в 1921 р було надзвичайно тяжким. Уряд неодноразово використовував регулярну армію для придушення повстань робітників і селян.
Внутрішнє становище УСРР (1921—1922 pp.)
• Економіка УСРР знаходиться у зруйнованому стані. Випуск промислової продукції становить лише 10 % від довоєнного обсягу.

• Сільське господарство також зруйновано. Посівні площі скоротилися в 1,5 рази, відбулося різке падіння врожаїв. Починається голод.

• Зростає невдоволення політикою уряду, спалахують повстання.

• Починається реалізація плану ГОЕЛРО*. В ньому передбачено будівництво електростанцій, заводів на теренах України. План ГОЕЛРО потребує надмірних матеріальних витрат.
На Xз'їзді РКП(б), який відбувся в березні 1921 p., В.Ленін оцінив внутрішній стан РРФСР як катаст­рофічний. Аби виправити становище, що склалося в країні, була запропонована і схвалена постано­ва «Про заміну продрозверстки натуральним податком»**. Це рішення започаткувало нову економічну політику (неп), яку більшовики запроваджуватимуть у 1921-1928 рр.

Сутність нової економічної політики (непу)

• Скасування воєнного комунізму.

• Введення замість продрозверстки натурального податку.

• Відновлення товарно-грошових відносин.

• Відновлення підприємницької діяльності, повернення підприємств колишнім власникам.

• Припинення насильницького об'єднання селян у колгоспи, радгоспи, комуни.

• Розвиток усіх видів кооперації.

• Скасування заборони на оренду землі і залучення найманих сіль госппрацівників.

Нова економічна політика була сприйнята багатьма керівниками різних рівнів, а також рядовими бі­льшовиками як відступ від мети — суспільства загальної рівності, як зраду ідеалів, за які точилася жорстока боротьба у громадянській війні.

В.Ленін в своїх виступах роз'яснював це протиріччя. Ось декілька цитат з виступів вождя більшови­ків:

«Неп ми провадимо всерйоз і надовго, але, зрозуміло… не назавжди».

«З Росії непманської буде Росія соціалістична».

«Неп — вимушений захід, викликаний нашим станом злиднів і розорення...».
Особливості проведення непу в Україні
В українських селах неп було введено пізніше, аніж в Росії, — наприкінці 1921 р. — на початку 1922 р.

Введення непу в сільському господарстві України співпало з голодомором 1922 p., що відсунув нормалізацію становища в селах ще на рік-півтора.

Продподаток в Україні був вище, аніж в Росії і стягувався примусово, часто за допомогою війсь­кових підрозділів.

Особливості непу в Україні були пов'язані з прагненням радянського керівництва якнайдовше корис­туватися продовольчими ресурсами республіки без істотних обмежень.

В цілому неп позитивно вплинув на стан економіки: почали працювати заводи; була скасована карт­кова система; відновлено грошовий обіг; крамниці почали сповнюватися промисловими і сільського­сподарськими товарами. Нарешті зріс матеріальний рівень життя населення.

В грудні 1922 р. було завершено підготовчу роботу по створенню Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 30 грудня 1922 р. в Москві відбувся І з'їзд Рад СРСР. В ньому взяли участь делегації Ро­сійської, Української, Білоруської та Закавказької радянських республік. З'їзд затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. Було обрано Центральний Виконавчий Комітет СРСР; його очолили 4 співголови (від України — Г.Петровський). В 1924 р. була прийнята Конституція СРСР, в 1925 р. — Конституція УСРР.

Культура і духовне життя в роки непу
Політика більшовиків у галузі культури

• Державний контроль над культурою, духовним життям суспільства.

• Боротьба зо всіма проявами вільнодумства, ухилами від політичної лінії РКП(б), КП(б)У.

• Перебудова культури на ідеологічних засадах марксизму.

• Використання українізації для досягнення цієї мети на початковому етапі.
Досягнення в галузі літератури і мистецтва

В літературі з'являються нові талановиті твори (М Драй-Хмари, М. Зерова, М. Куліша, В. Сосюри, М. Хвильового, П. Тичини, В. Ялового та ін.).

Набуло подальшого розвитку музичне мистецтво (композитори Г. Верьовка, П. Козицький, Л. Ревуцький та ін.; хорова капела «Думка»).

В образотворчому мистецтві працювали художники О. Кокель, С. їжакевич, Ф. Кричевський та ін., що прагнули правдиво відображувати сучасність.

В 1922 р. в Києві було відкрито театр «Березіль» під проводом видатного театрального діяча Л. Курбаса.

В 20-ті роки в Україні діє 45 професійних театрів.

В 1922 р. увійшла до ладу Одеська, а потім Київська кіностудії. Було відкрито біля 500 кіноте­атрів. З'являються кіномитці світового рівня (О. Довженко):

Досягнення в галузі освіти і науки



Продовжується розширення мережі шкіл і вищих навчальних закладів.

Завершується в основному боротьба з неписьменністю.

Створюються навчально-виховні заклади для сиріт і безпритульних.

Здійснюється, незважаючи на опір партійного і державного апарату, політика українізації.

До 1925 р. плідно працювала Всеукраїнська Академія наук (потім вона стає філією АН СРСР).

Серед членів Всеукраїнської Академії було багато видатних вчених: ботанік В. Липський; ма­тематики Д. Граве і М. Крилов; хіміки Л. Писаржевський та В. Костяковський; історик М. Грушевський та ін.

Наприкінці 20-х pp. тиск державного і партійного апарату посилюється. Тривожною ознакою у куль­турному житті країни стає літературна дискусія другої половини 20-х pp.
Літературна дискусія 1925-1928 pp.

• Ініціатори дискусії

• ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури)

• Головна проблема дискусії

• Шляхи подальшого розвитку української літератури.

• Позиція М. Хвильового і його прибічників.

• Українська культура повинна розвиватися, спираючись на європейський досвід і досягнення.

• Підсумки дискусії.

• В 1926 р. діяльність М.Хвильового була оцінена пленумом ЦК КП(б)У як заклик до відокремлення України від Росії, тобто сепаратизм, націоналізм, вороже ставлення до радянської влади.

• В націоналізмі і сепаратизмі було звинувачено також інших численних митців слова (М.Рильського, М.Драй-Хмару, Є. Плужника, Г.Косинку та ін.)

• В 1927 p. M. Хвильового було виключено з ВАПЛІТЕ; че­рез рік академія самоліквідовується.

Релігійне життя в Україні в 1920-1928 pp.

Позиція біль­шовиків щодо релігії

• Офіційно релігію не було заборонено; вона лише була відокремлена від держави; але в реальному житті органи державної влади переслідували релігію, пропагу­вали атеїзм.

• В історичній перспективі, на думку більшовиків, релігія повинна зникнути.

Ставлення дер­жавних і партій­них органів до Православної Церкви

• Ставлення до Православної Церкви було настороженим, ворожим.

• Священиків було піддано репресіям; численні храми, зруйновані в роки грома­дянської війни, не відбудовані.

• Уряд підтримував різні сектантські угруповання, що підривали єдність Церкви.

Створення УАПЦ (Українсь­кої автокефаль­ної"*Православ­ної Церкви)

• Ініціатором створення автокефальної Церкви України стала Всеукраїнська Цер­ковна Рада, створена в 1918 р.

• В 1921 р. Всеукраїнська Церковна Рада обрала священика В.Липківського митро­политом і оголосила про створення УАПЦ.

УАПЦ в роки непу

• За короткий час авторитет УАПЦ серед населення зріс, кількість її прибічників швидко зростала.

• УАПЦ не змогла створити належну матеріальну базу.

• УАПЦ не було визнано Патріархом Московським і Всея Русі.

• В УАПЦ було багато внутрішніх суперечностей, що стосувалися виборних посад.

• В 1926 р. митрополита В. Липківського було заарештовано за звинуваченням у на­ціоналізмі. Всеукраїнська Церковна Рада була розпущена. Почалися арешти діячів УАПЦ.

Скасування урядом УСРР Декрету про свободу совісті

• В 1 928 р. було введено в дію Адміністративний кодекс УСРР, в якому був розділ «Правила про культи». 3 його ухвалою Декрет про свободу совісті втрачав чин­ність. Відношення до релігії з боку уряду стає непримиренним, посилюються реп­ресії проти священиків, починається масове закриття храмів.