Реферат: Методи фізичної реабілітації вад зору

--PAGE_BREAK--
1.2. Основні порушення зору 1.2.1. Короткозорість (міопія)

Короткозорість (міопія) – вид аметропії, при якому паралельні промені, що йдуть від розташованих вдалині предметів, з'єднуються попереду сітківки.

Етіологія, патогенез. Міопія найчастіше зумовлена подовженням передньо-задньої осі ока, рідше – надмірною заломлюючою силою його оптичних середовищ. Розвитку короткозорості сприяють напружена зорова робота на близькій відстані при ослабленій акомодації і спадковий нахил. При слабкості склери відбувається прогресуюче розтягування очного яблука, яке веде до змін у судинній і сітчастій оболонках. Ослаблення акомодації і розтягування склери можуть виникати під впливом загальних інфекцій і інтоксикацій, ендокринних зрушень і порушень обміну речовин.

Симптоми, перебіг.Пониження гостроти зору, особливо вдалину. Зір поліпшується від приставляння до очей негативних лінз. При роботі на близькій відстані може виникати біль в очах, в області лоба і скронь [4].

Звичайно короткозорість починає розвиватися в початкових класах школи. Ступінь її надалі нерідко поступово збільшується до 18-20-річного віку. У ряді випадків подовження очного яблука може приймати патологічний характер, викликаючи дегенерацію і повторні крововиливи в області жовтої плями, розриви сітчастої оболонки і її відшарування, помутніння склоподібного тіла. При своєчасно не коригованій окулярами короткозорості внаслідок надмірної роботи внутрішніх прямих м'язів і відсутності імпульсу до акомодації бінокулярний зір може розладнуватися і з'явитися косоокість, що розходиться. Діагноз ґрунтується на визначенні рефракції після закопування в кон'юнктивальний мішок 0,5-1 % розчину сульфату атропіну 2 рази на день (вранці і увечері) впродовж 3 днів.

Лікування. При слабкому і середньому ступені короткозорості, як правило, – повна або майже повна оптична корекція для далини і слабкіші (на 1-2 дптр) лінзи для роботи на близькій відстані. При високому ступені короткозорості – постійна корекція, величина якої для далини і для близької відстані визначається за переносимістю. Якщо окуляри недостатньо підвищують гостроту зору, рекомендується контактна корекція. Вправи для циліарного м'яза з метою поліпшення акомодаційної здатності.

Ретельне дотримання гігієни зору в школі і вдома (достатнє освітлення робочого місця, правильна посадка при читанні і писанні та ін.), систематичні заняття фізичною культурою і спортом (за призначенням лікаря!), правильний режим дня, часте чергування зорового навантаження з відпочинком для очей (через кожні 30-40 хв. занять 10-15 хв. відпочинку, краще на свіжому повітрі).

При прогресуванні короткозорості призначають медикаментозне лікування: глюконат кальцію по 0,5 г 3-6 разів на день протягом 10 днів, аскорбінову кислоту по 0,05-0,1 г 2-3 рази на день протягом 3-4 тижнів, нікотинову кислоту по 0,005-0,05 г 3 рази на день упродовж 20 днів, галідор по 0,05-0,1 г 2 рази на день протягом 2-3 тижнів. При хоріоретинальних ускладненнях – нігексин по 0,125-0,25 г 3 рази на день впродовж місяця, трентал по 0,05-0,1 г 3 рази на день після їжі протягом місяця, рибофлавін по 0,002-0,005 г 2-3 рази на день протягом 1-1,5 місяців, підкон'юнктивальні ін'єкції 0,2% розчину АТФ по 0,2 мл щодня або через день, 10-12 ін'єкцій; теофілін по 0,05-0,1 г з нікотиновою кислотою по 0,02-0,1 г 2‑3 рази на день 2-3 дня підряд з перервою на 2-3 дні, всього впродовж 10-15 днів; тканинні препарати, краще суспензія плаценти по 1 мл п/к 1 раз на 7-10 днів, на курс 3-4 ін'єкції (тканинні препарати не слід призначати в період статевого дозрівання). Для профілактики і лікування геморагії – рутини по 0,02 г з аскорбіновою кислотою по 0,05-0,1 г 2-3 рази на день або аскорутин по 0,05 г 2-3 рази на день протягом 3-4 тижнів; амінокапронова кислота по 0,5 г 2-3 рази на день упродовж 3-5 днів, вікасол по 0,01-0,02 г 2 рази на день протягом 3-4 днів. При появі помутнінь у склоподібному тілі внутрішньовенні вливання 20 мл 40% розчину глюкози з 2 мл 5% розчину аскорбінової кислоти (20 вливань), після цього йодид натрію по 0,3-1 г 3-4 рази на день упродовж 10-15 днів. При швидкому прогресуванні міопії – склерозміцнювальні операції або ІСЗ (ін'єкція склерозміцнювальна). При міопічному астигматизмі, анізометропії (коли не переноситься оптична корекція) можливі рефракційні операції на рогівці [4].

Прогноз.При стаціонарній неускладненій міопії зір добре коригується окулярами. Візуальний прогноз погіршується при прогресуванні міопії і виникненні ускладнень.

Профілактика.Загальне зміцнення організму. Обмеження зорової роботи на близькій відстані. Дотримання всіх вимог гігієни зору. Тренування циліарного м'яза при ослабленій акомодації. Усунення псевдоміопії.
1.2.2. Далекозорість (гіперметропія)

Далекозорість (гіперметропія) – вид аметропії, при якому паралельні промені, що йдуть від розташованих вдалині предметів, з'єднуються позаду сітківки.

Далекозорість слабкого ступеня (до 3 дптр) є нормальною рефракцією. Далекозорість середнього (3,5-6 дптр) і високого (більше 6 дптр) ступеня слід розглядати як наслідок затримки росту очного яблука, причина якої ще недостатньо ясна. Пониження зору звичайно спостерігається тільки при далекозорості середнього і особливо високого ступеня.

Зір поліпшується від приставляння до ока позитивних лінз. У дорослих ступінь гіперметропії звичайно не змінюється, але зір, особливо поблизу, з віком погіршується у зв'язку з ослабленням акомодації (пресбіопія). Діагноз у дітей ґрунтується на визначенні рефракції після закопування в кон'юнктивальний мішок 0,5-1% розчину сульфату атропіну 2 рази на день протягом 3 днів. У дорослих, як правило, рефракцію визначають суб'єктивно [4].

Лікування. У дошкільному віці необхідна постійна корекція позитивними лінзами навіть невеликого ступеня гіперметропії. Школярам і дорослим при середньому ступені гіперметропії призначають окуляри для роботи на близькій відстані, а при високому ступені – для постійного носіння. При правильній оптичній корекції зберігаються хороший зір і працездатність.

Пресбіопія – вікове послаблення акомодації: склерозування не дозволяє кришталику прийняти максимально опуклу форму і зменшує його заломлюючу силу.

Симптоми.Повільно прогресуюче погіршення зору поблизу. При еметропії пресбіопія наступає у віці 40-45 років, при міопії – пізніше, при гіперметропії – раніше, нерідко супроводжуючись погіршенням зору вдалину.

Розглядування дрібних предметів полегшується при їх відсовуванні від ока. Діагноз ґрунтується на урахуванні характеру зорових розладів, віку хворого і даних про рефракцію очей.

Лікування.Коригуючі окуляри при зоровій роботі на близькій відстані. Особам 40-45 років з еметропією призначають позитивні лінзи 1-1,5 дптр. Кожні подальші 5 років силу лінз збільшують на 0,5-1 дптр.

При аметропії вносять відповідні поправки (додаючи при гіперметропії і віднімаючи при міопії ступінь рефракції). При правильній корекції зберігається високий зір і зорова працездатність.
    продолжение
--PAGE_BREAK--1.2.3. Астигматизм

Астигматизм – поєднання в одному оці різних видів аметропії або різних ступенів одного виду аметропії.

Етіологія, патогенез.Аномалія будови очей – радіус кривизни рогівки (рідко кришталика) в різних меридіанах позначається неоднаковим. На два головних взаємно перпендикулярних меридіанах найбільш сильна і найбільш слабка заломлююча здатність. В результаті цього зображення предметів на сітківці завжди бувають нечіткими, спотвореними. Іноді астигматизм розвивається після операцій, хвороб рогівки, поранень очей.

Розрізняють наступні його види: простий астигматизм – в одному з головних меридіанів еметропія, в другом – міопія або гіперметропія; складний астигматизм – в обох головних меридіанах аметропія однакового виду, але різного ступеня; змішаний астигматизм – у одному з головних меридіанів спостерігається міопія, в другом – гіперметропія [4].

Симптоми:пониження зору, іноді бачення предметів викривленими, швидке стомлення очей при роботі, головний біль. При дослідженні спостерігається різниця в заломлюючій силі ока в різних меридіанах. Діагноз ґрунтується на визначенні рефракції в головних заломлюючих меридіанах.

Лікування.Постійне носіння окулярів з астигматичними лінзами. Прогноз. При правильній корекції зберігаються висока гострота зору й хороша працездатність.

Розділ 2. Фізична реабілітація осіб з порушенням зору засобами фізичної культури
2.2. Вправи при ускладнених формах короткозорості
Фізичні вправи потрібні й корисні короткозорим за будь-якого стану органа зору. Треба лише вирішити, як та які вправи виконувати, щоб не завдати шкоди зору.

Насамперед необхідно уникати різких рухів, пов'язаних з поштовхами, струсом тіла; не робити рухів, при яких можна впасти і вдаритись головою; не піднімати і не переносити тягарі, якщо це вимагає помітного зусилля, уникати м'язових напружень, пов'язаних з натужуванням.

Не рекомендуються глибокі нахили тулуба вперед з низьким опусканням голови, напружене положення тіла, коли обличчя звернене донизу, наприклад «упор лежачи» та інше. Навіть коли необхідно підняти будь-що з підлоги, краще зробити це присівши, а не нахиляючись.

Порадившись з лікарем-окулістом слід обережно бігати й стрибати – допускаються лише легкі пробіжки і невисокі підстрибування, з дотриманням поступовості навантаження.

Фізичні вправи слід підбирати індивідуально, враховуючи загальний стан здоров'я і органа зору, самопочуття, фізичну підготовку та інші обставини.

До вправ, що можуть бути рекомендованими для людей з ускладненими формами короткозорості, насамперед належать пішохідні прогулянки, ходьба на лижах, спортивні ігри, гігієнічна гімнастика та інші.

Ходьба дає великий фізіологічний ефект для всіх органів тіла. Під впливом тривалої ритмічної ходьби активно працюють м'язи ніг і таза, посилюється діяльність серцево-судинної та дихальної систем, підвищується обмін речовин, активізується робота всіх органів людини. Однією з важливих властивостей ходьби як фізичної вправи є те, що її легко дозувати відповідно до стану організму і натренованості, змінюючи темп, швидкість, тривалість, відстань, ступінь пересіченості шляху. Ходити слід щоденно хоча б 1-1,5 години. Весь шлях (або частину його) на роботу і з неї необхідно долати пішки і побільше вільного часу використовувати для прогулянок [15, 7].

Ходьба на лижах загартовує організм. Крім корисного впливу самих рухів на чистому повітрі, краса зимового пейзажу, що чарує око, різноманітність навколишньої природи сприяють зміцненню нервової системи, поліпшенню гостроти зору.

Треба лише дотримувати поступовості в освоєнні та вдосконалюванні навичок ходьби на лижах й уникати падінь.

Корисними для зміцнення організму, розвитку координації рухів, окоміру є вправи з м'ячем: підкидання та-ловля, перекидання надувного (спортивного) або набивного (медицинбол) м'яча невеликої ваги, кидання баскетбольного м'яча в корзину, кидання малого (тенісного) м'яча в ціль.

Із спортивних ігор найбільш доступні городки та бадмінтон. Городки – старовинна національна російська гра – при невеликому напруженні сил впливає на серцево-судинну та легеневу системи, дає емоціональне задоволення, розвиває окомір і точність рухів. Бадмінтон вимагає дещо більшого напруження сил і рухливості й може бути рекомендованим за згодою лікаря-окуліста.

При достатній корекції зору за допомогою окулярів можна рекомендувати спокійну прогулянкову їзду на велосипеді – хороший засіб зміцнення організму, розвитку почуття рівноваги, орієнтації в просторі.

Одна з найбільш посильних форм занять фізичними вправами – щоденна гігієнічна гімнастика, вона впливає на зміцнення та збереження здоров'я і не вимагає ні значної затрати часу, ні спеціальних умов. Гігієнічну гімнастику можна проводити вдома в будь-який час залежно від умов роботи та навчання. Не варто лише виконувати вправи зразу після їди. Між вживанням їжі та гімнастикою повинно минути близько 1-2 годин. Та все ж найкращий час для занять – вранці після сну. Ранкова гімнастика не лише сприяє загальному зміцненню організму, але й надає бадьорості, енергії, підвищує працездатність на весь день. Недаремно ранкову гімнастику називають «зарядкою».

Добре також і ввечері, незадовго перед відходом до сну, проробити кілька вправ (але з меншою інтенсивністю та кількістю повторень, ніж вранці чи вдень) і завершити їх прогулянкою.

Особливо корисно виконувати гімнастичні вправи на відкритому повітрі – балконі, терасі, в саду. Якщо ж такої можливості немає (зима чи погана погода), то слід добре провітрити приміщення, відчинити вікно або кватирку.

Одяг для занять має бути легким, не обмежувати рухів. Треба якнайбільше оголювати тіло, виконуючи гімнастику, поєднувати її з повітряною ванною [15, 8].

Для щоденної гігієнічної гімнастики найважливіше правильно підібрати вправи, які повинні впливати на всі м'язові групи, що зміцнюють організм і в той же час не діють шкідливо на ослаблений орган зору. Крім того, вправи повинні бути прості за формою, посильні, легкі для виконання, не втомливі.

Виконувати вправи з гігієнічної гімнастики треба без напруження, легко, вільно, уникаючи затримки дихання і перевантажень. Щоденна гімнастика повинна міцно ввійти в побут, сприяти врівноваженню системи внутрішніх процесів організму, яку І.П. Павлов назвав динамічним стереотипом.

Дозування вправ – кількість повторень кожної вправи та інтенсивність виконання – може регулюватися самими людьми, що їх виконують, керуючись суб'єктивними відчуттями, станом здоров'я і самопочуттям.

У середньому слід повторювати кожну вправу від 4-6 до 8-12 разів.

Чергування вправ у комплексі гімнастики повинно відповідати принципу поступового підвищення, а потім зниження навантажень. Інакше кажучи, починати комплекс треба з легких вправ, переходити потім до важчих і закінчувати заняття вправами, що сприяють заспокоєнню організму.

Змінювати вправи на складніші, що дають більше навантаження, треба пос­тупово, керуючись своїми відчуттями, потребою виконувати важчий комплекс.

Перед тим, як старі вправи змінити на нові, можна посилити дію і навантаження шляхом зміни вихідного положення, збільшення розмаху, кількості повторень, прискорення темпу виконання.

Надто часто замінювати вправи новими не слід. Треба досягати у виконанні вправ звичної легкості, майже автоматизму.

Виконуючи вправи, дихати необхідно рівномірно, через ніс.

У наведеній в додатках схемі щоденної гігієнічної гімнастики вправи кожної групи розміщені в порядку зростаючої складності. Особа, що виконує їх, може вибрати з кожної групи 1-2 вправи (залежно від своєї фізичної підготовки) і замінювати їх надалі важчими, керуючись викладеними вище вказівками.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
2.3. Фізичні вправи, що сприяють поновленню глибинного зору

Різке зниження з тої чи іншої причини гостроти зору або повна втрата зору одного ока при збереженні нормальних функцій іншого призводить до втрати чи послаблення глибинного зору.

Під глибинним зором розуміють здатність орієнтуватись в просторовому взаємовідношенні предметів, розрізняти рельєф, об'ємність предметів, їх віддаленість. Ця функція складна і включає багато фаз. Найважливішою з них є стереоскопічний зір, що вимагає участі обох очей. Порушення стереоскопічного зору зумовлює зникнення або різке зниження глибинного зору зразу ж після втрати зору одного ока. Через це людина з одним оком помиляється в оцінці глибини, невпевнено ставить ногу на сходах, оступається на нерівностях дороги, попадає ложечкою повз склянку з чаєм, б'є молотком мимо цвяха, промахується, намагаючись, схопити на льоту м'яч або падаючий предмет, погано розрізняє рельєф, взаємне розміщення предметів, розгублюється під час роботи в незвичних чи складних умовах та ін. [15, 18]

Звуження поля зору робить обтяжливим і навіть небезпечним перебування таких людей серед механізмів, що рухаються, на переповнених вулицях, обмежує їх можливості і дії в тому разі, коли потрібні хороший кругозір і швидкість зорово-моторних реакцій. Але ще більших неприємностей завдає в таких випадках втрата глибинного зору. Через це дуже важливо прискорити процес його поновлення. Фізичні вправи якраз цьому сприяють.

З часом глибинний зір трохи поліпшується. Це залежить як від стерео­скопічного зору, так і від інших факторів: паралаксу (при рухах голови), відчуття геометричної перспективи, гри світлотіней, тренування та інших обставин. Строк відновлення глибинного зору залежить від того, яке втрачене око (здорове чи ні), віку, загального стану здоров'я, інтелекту та інших причин. Відомі випадки, коли сліпі на одне око в результаті більш чи менш довготривалого тренування успішно справлялися з професіями, що вимагають глибинного зору. Та фізичні вправи, особливо ті, що розвивають і тренують навички, зв'язані з орієнтуванням у просторі, можуть прискорити процес поновлення глибинного зору.

Питання про заняття фізичними вправами після втрати зору одного ока розв'язується залежно від стану другого ока. Для поновлення глибинного зору можна рекомендувати такі вправи.

1. Ходьба по накреслених на землі (підлозі) лініях – прямих, що імітують більш чи менш вузькі «доріжки», кривих, що утворюють «лабіринти», ходьба з переступанням через предмети, поступово збільшуючи висоту і довжину перешкод; ходьба по накреслених лініях з одночасним підкиданням і вловлюванням м'яча; ходьба по лежачій колоді чи низькому буму – з поворотами, з переступанням через перешкоду (м'яч); ходьба з одночасним підкиданням і вловлюванням м'яча.

2. Підкидання і вловлювання, перекидання з партнером надувного (спортивного) чи набивного (медицинбола) м'яча; підкидання і вловлювання двома руками, однією рукою малого (тенісного) м'яча; найпростіше жонглювання малими м'ячами.

3. Кидання м'яча в баскетбольну корзинку різними способами: знизу, від грудей, з-за голови, однією рукою. Відстань від баскетбольного щита поступово збільшувач ти від 5-6 м до 10-15 м.

4. Серсо – підкидання і ловля, перекидання з партнером легкого кільця діаметром 20-25 см з допомогою палиці довжиною приблизно 1 м з набитою поперечною планкою, що відділяє місце тримання (рукоятку). Приладдя для цієї гри можна виготовити самостійно, використовуючи для кільця гнучкий прутик.

5. Ігри: крокет, кеглі, городки, бадмінтон, більярд.

6. Стрільба з лука. Стрільба з дрібнокаліберної гвинтівки та пістолета.

Розвиваючи відповідні навички, вправи сприяють відновленню глибинного зору. Про ступінь відновлення глибинного зору можна судити, спостерігаючи за результатами занять.
Розділ 3. Фізична реабілітація осіб з порушенням зору засобами фізіотерапії
3.1. Санаторно-курортне лікування хвороб ока і його придатків

Глаукома.Санаторно-курортне лікування показане лише хворим первинною глаукомою. Хворих направляють на кліматичні і бальнеологічні курорти. В курортних умовах разом із загальноприйнятим медикаментозним лікуванням (режим міотиків) застосовують загальні мінеральні (йодобромні, вуглекислі та ін.) і прісні ванни, кліматотерапію і апаратну фізіотерапію (виключаючи теплові дії), що сприяє поліпшенню гемодинаміки ока, зменшенню добових коливань і пониженню внутрішньоочного тиску унаслідок зниження хвилинного об'єму і поліпшення відтоку внутрішньоочної рідини.

Відбір хворих на санаторно-курортне лікування проводиться тільки за висновком окуліста з вказівкою в діагнозі форми і стадії захворювання, стану внутрішньоочного тиску і зорових функцій. Крім того, при відборі враховується патологія інших органів.

Хворих, страждаючих первинною компенсованою і субкомпенсованою глаукомою в початковій і розвиненій стадіях (відкритокутна, закритокутна і змішана форми), направляють для стаціонарного лікування в спеціалізовані очні відділення санаторіїв на наступних російських курортах: Кисловодськ (санаторій «Пікет»), Сочі, Усть-Качка, Озеро Шира, Шмаківка (санаторій «Перлина»). Хворі з тими ж формами глаукоми, але при стійкій компенсації внутрішньоочного тиску (не вище 26 мм рт. ст.) можуть бути направлені на ці ж курорти на амбулаторне лікування [14, 210].

При направленні хворих на курорт слід ураховувати, що рівень внутрі­ш­ньо­оч­ного тиску при глаукомі в значній мірі залежить від географічних, кліматичних і сезонних умов. Ця залежність більш виражена при нестійкому рівні тиску. У зв'­я­з­ку з цим при значних коливаннях внутрішньоочного тиску, при переважанні ан­гі­оспазму і підвищенні рівня АТ направляти хворих на курорт не рекомендується.

Крім того, хворих глаукомою слід направляти на курорт у сезон найменших коливань погодних умов і на ті курорти, які за своїми кліматичними умовами близькі до умов постійного мешкання хворого. В курортних умовах проводиться профілактика можливих метеотропних реакцій, що сприяє підвищенню ефективності лікування.

Протипоказання до санаторно-курортного лікування хворих первинною глаукомою визначаються стадією захворювання, ступенем компенсації процесу і динамікою зорових функцій. Протипоказано направляти на курорт хворих у період гострого нападу, при загостренні процесу, в далекозайшовшій (III) і термінальній (IV) стадіях (абсолютна або майже абсолютна глаукома), при декомпенсованій глаукомі (при високому – 33 мм рт. ст. і вище – рівні внутрішньоочного тиску), при будь-якій стадії захворювання, якщо стан зорових функцій не стабілізований і продовжує погіршуватися.

Запальні захворювання придатків і переднього відділу ока (окрім туберкульозних).

Запальні захворювання ока та його придатків можуть бути пов'язані як із загальними захворюваннями (хронічні інфекції, інфекційно-алергічні захворювання, порушення обміну речовин, анемія, гіповітаміноз, хронічні ураження шлунково-кишкового тракту, зубів, носоглотки), так і з місцевими (порушення рефракції, дія на око несприятливих зовнішніх чинників – вітру, пилу і т. д., захворювання сусідніх з оком органів.

Запальні захворювання ока та його придатків відрізняються тривалим хронічним перебігом, частими загостреннями і рецидивами після тимчасового поліпшення. Рецидиви тісно пов'язані з перенесеними гострими респіраторними захворюваннями і нестачею ультрафіолетової радіації.

Дакріоцистит, блефарит, мейбомпит, кон'юнктивіт. Хворим із запальними захворюваннями придатків і переднього відрізка ока показане санаторно-курортне лікування на кліматичних курортах середньої смуги і Прибалтики (Бірштонас, Друскінінкай, Ворзель, Карачарово та ін.), на південних приморських курортах Криму (Судак, Феодосія, Ялта) і Чорноморського побережжя Кавказу (Гагра, Геленджикська, Сухумі, Туапсинська групи курортів). Лікування на цих курортах проводиться амбулаторно.

Курортне лікування направлене на оздоровлення організму в цілому – на підвищення його захисних сил, нормалізацію обміну речовин, на боротьбу з гіповітамінозом. З цією метою використовують різні методики кліматотерапії і гартування (загальні повітряні і сонячні ванни, водні процедури-душі, купання в басейнах, аеробна терапія та ін.).

Враховуючи необхідність проведення хворим кліматотерапії, при направленні їх на курорти середньої смуги і Прибалтики перевага віддається теплій порі року. У зв'язку з підвищеною чутливістю цих хворих до яскравого світла й жари, їх не слід направляти на південні кліматичні курорти в літні жаркі місяці з максимальною світловою радіацією (червень-серпень) [14, 211].

Для профілактики загострення захворювань у період лікування і підвищення ефективності санаторно-курортного лікування необхідно при відборі провести попередню санацію осередків хронічної інфекції.

Протипоказання до санаторно-курортного лікування: гострий період і загострення захворювання, гострі інфекційні захворювання очей, що представляють небезпеку для зараження оточуючих.

Склерит і епісклерит.При ураженнях склери і судинної оболонки (без ураження суглобів і хребта) хворим у стадії стійкої ремісії захворювання показана кліматотерапія – аероіонотерапія, повітряні й сонячні ванни, гартувальні водні процедури, направлені на мобілізацію захисних і пристосовних реакцій організму, а також дії на уражений орган – електро- і фонофорез біостимуляторів, ферментів, гіпосенсибілізуючих засобів та ін.

При поєднаних ураженнях переднього відділу увеального тракту, опорно-рухового апарату і порушеннях обміну речовин у лікувальний комплекс окрім кліматотерапії включають і бальнеотерапію (загальні сірководневі, радонові та інші мінеральні ванни, грязьові аплікації) відповідно показанням до лікування основного захворювання.

При направленні хворих на курорт слід ураховувати, що перебіг цих захворювань нерідко рецидивує, особливо при ревматичній і бруцельозі етіології. У хворих епісклеритом, переднім увеїтом ревматичного генезу і у хворих з обмінним, ревматоїдним артритом, хворобою Бехтєрєва перебіг захворювання ока залежить від ступеня активності суглобового процесу. В патогенезі рецидивів велике значення має висока чутливість хворих до змін метеорологічних чинників (температура, вологість повітря, інтенсивність сонячної радіації та ін.), особливо ранньою весною і пізніше восени. За характером реактивності висока чутливість цих хворих до різних зовнішніх чинників наближає їх до хворих з алергічними станами і визначає також особливості даної групи хворих у плані акліматизації. У зв'язку з цим слід уникати направлення хворих в контрастні кліматичні зони і сезони року.

Хворі хронічним склеритом (епісклеритом) поза загостренням можуть бути направлені на амбулаторне лікування на кліматичні курорти (Бірштонас, Ворзель, Кур'ї, Друскінінкай, Карачарово, Кісегач) і південні приморські курорти (Гагра, Геленджикська, Сухумі, Таупсинська групи курортів, Судак, Феодосія, Ялта), окрім жарких місяців (червень-серпень).

Хворим переднім увеїтом у поєднанні з порушеннями обміну речовин і з ураженнями опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит та ін.) показане санаторно-курортне лікування на бальнеологічних курортах (з радоновими, хлоридними натрієвими та іншими мінеральними водами) відповідно основному захворюванню, але лише при мінімальному ступені активності суглобового процесу і при нерізко виражених порушеннях обміну. При цьому бальнеотерапія може призначатися не раніше, ніж через 6 місяців після стихання суглобового процесу і після припинення гострих запальних явищ у оці. В процесі лікування необхідний постійний контроль реакції ока на бальнеотерапію, що проводиться.

Для профілактики загострень захворювань ока і опорно-рухового апарату, а також для підвищення ефективності санаторно-курортного лікування необхідно своєчасно, до направлення хворих на курорт, провести санацію осередків фокальної інфекції [14, 212].

До протипоказань для санаторно-курортного лікування, окрім загальних і вказаних вище, відносяться всі захворювання очей у гострій стадії, у стадії загострення або латентної течії, новоутворення очей і його придатків, наслідки важких контузій і проникаючих поранень ока (протягом року після травми), перші 3 місяці після порожнинних операцій на очному яблуці за відсутності післяопераційних ускладнень, важкі ураження сітківки (ретинопатії), зорового нерва і живлячих їх судин при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі та інших системних захворюваннях організму, дегенеративні процеси в сітківці і судинній оболонці очі, що супроводжуються крововиливами, гострі розлади кровообігу в сітківці і зоровому нерві (тромбоз, емболія центральної артерії сітківки і центральної вени та її гілок), ускладнена (зі змінами на очному дні) короткозорість, свіже неопероване і успішно опероване відшарування сітківки протягом першого року після операції.
    продолжение
--PAGE_BREAK--