Реферат: Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством

--PAGE_BREAK--


Слід відмітити що підрозділи ВАТ» Агропромтехніка» хоча і знаходяться в критичному стані, але виконують свою роботу в потрібних обсягах. Слід зазначити що останній час вони майже не завантажені роботою.
1.3 Еколого-економічна ефективність господарської діяльності підприємства
Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результаті виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність ремонтного підприємства означає одержання максимальної кількості продукції при найменших затратах праці, коштів на виробництво одиниці продукції. В умовах формування ринкових відносин і переорієнтації економіки на потреби людини оцінка показників економічної ефективності повинна здійснюватись з врахуванням соціальної спрямованості виробництва, гарантій проти забруднення навколишнього середовища та інше.

Підвищення економічної ефективності ремонтного підприємства сприяє підвищенню доходів господарства, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов праці.

Проаналізуємо економічну ефективність ВАТ» Агропромтехніка». За останні три роки підприємством вироблено валової продукції на суму 400 000 грн., при затратах на виробництво – 287 172 грн. Причому аналізуючи структуру затрат, стає зрозуміло, що вони є більшими там де застосовувались нові запасні частини та дорогі матеріали. На жаль у зв’язку з недосконалою податковою системою та високими податковими ставками близько 70% прибутку і вище йде на оплату податків, тому рівень рентабельності склав 7,2%.



2. Розрахунково-аналітична частина
2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні
У завданні на курсове проектування стоїть задача розробити проект організаційної структури та структури управління цеха на 5000 одиниць відновлення деталей типу «вал» у ВАТ «Житомирська райагропромтехніка».

Деталі типу «вал» складають більшу частину номенклатури відновлюємих деталей. В більшості випадків саме ці деталі лімітують ресурс вузлів і агрегатів машин. Коефіцієнт їх відновлення при капітальному ремонті складає 0,25…0,95. Вали с.г. техніки виготовляють переважно з середньо – вуглецевих та низьколегованих сталей. Їх піддають покращенню, поверхневому закалюванні СВЧ, цементації з послідуючою закалкою і нормалізацією. Переважне застосування при відновленні валів отримали різні види наплавки. Для відновлення поверхонь, які працюють в умовах нерухомих спряжень, широкого застосування набуло електроконтактне приварювання металевого шару (стрічки, дроту). Перевагою є незначний нагрів деталей, можливість приварювання металевого шару різної твердості і зносостійкості, зменшення витрат наплав очних матеріалів та ін. До відновлюваних на підприємстві деталей типу «вал» відносяться колінчасті та розподільні вали, вали коробок передач та та ін. З основних способів відновлення початкових розмірів на підприємстві використовують слідуючі: пластичне деформування, зварювання і наплавка, застосування полімерних матеріалів, після на плавки виконують точіння з послідуючим шліфуванням.

В табл. 2.1–2.3. використовуємо дані з нормативно-технічної літератури [1].


Табл. 2.1. Ремонт КПП автомобілів з карбюраторними двигунами
--PAGE_BREAK--


Табл. 2.2 Розбирання КПП на вузли та деталі



Табл. 2.4. Сумарна річна трудомісткість діянь



2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання
Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.

Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством. всановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов праці.

Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.

Під фондом часу розуміється час в годинах. Що затрачується на протязі плануємого періоду /року, кварталу, місяця/ робочим місцем, робочим станком.

Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними формулами:

-                     номінальний фонд часу робочого місця /майстерні/ Фм
Фм = [(dк – db – dn) t – dnn] n; год                                          (1)
-                     номінальний фонд часу робочого Фнд
Фнд = (dк – db – dn) t – dnn; год                                               (2)
-                     номінальний фонд часу обладнання Фно
Фно = [(dк – db – dn) t – dnn] n; год                                         (3)
де dк, db, dn – кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;

t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;

dnn – число передсвяткових днів за запланований період;

n – кількість робочих змін.

Приймаємо, що dк
=365 днів, db,= 52 дні, dn
= 9 днів,dnn
= 7 днів, t = 8,20 год,n = 1, тоді з формул (1), (2), та (3):


Фм = [(dк – db – dn) t – dnn] n = [(365–52 – 9) 8,20 – 7]*1 = 2076,3 год.

Фнд = (dк – db – dn) t – dnn
= (365–52 – 9) 8,20 – 7 = 2076,3 год.

Фно = [(dк – db – dn) t – dnn] n = [(365–52 – 9) 8,20 – 7]*1 = 2076,3 год.      
Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах.

Він визначається по формулах:

– дійсний фонд часу Фдр
Фдр = [(dк – db – dn – dо) t – dnn] nр; год                                 (4)
– дійсний фонд робочого часу Фдо
Фдо = Фно n0; год                                                          (5)
де dо – тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;

nр – коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;

nо – коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95–0,98.

Приймаємо, що тривалість відпустки становитиме 24 дні,
dо=24 дні, а коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні
nо= 0,96, тоді з формул (4) та (5):
Фдр = [(dк – db – dn – dо) t – dnn] nр
= [(365–52 – 9 -24) 8,20 – 7] 0,96= =1826,3 год

Фдо = Фно n0= 2066,32*0,96 = 1983,7 год.




2.3 Обґрунтування складу ремонтної майстерні
Використовуючи розрахункову річну трудомісткість робіт виконання яких передбачається проводити в РТП, а також дані розподілу річної трудомісткості в майстернях сільськогосподарських господарств за видами виконуючих робіт розробляється організаційна структура РТП. (Додаток 1).
2.4 Розрахунок персоналу майстерні
Персонал майстерні включає: основних виробничих робітників, допоміжних робітників, інженерно-технічних робітників, службовців і молодший обслуговуючий персонал.

До основних виробничих робітників відносяться робітники ділянок, основного виробництва, безпосередньо виконуючих технологічні операції, зв’язані з ремонтом і технічним обслуговуванням сільськогосподарської техніки.

Розрізняють списковий і явочний, а також тимчасовий і постійний склади основних виробничих робітників.

Списковий – це повний склад робітників, що включає в себе як фактично працюючих робітників, так і робітників, які знаходяться у відпустках, а також відсутніх по інших поважних причинах.

Явочний склад – це кількість робітників, які фактично працюють у майстерні.
PСП = То/ (ФДР*К);                                                      (6)

PЯ = То/ (Ф НР*К);                                                       (7)
де, PСП, РЯ – списочна і явочна кількість робітників відповідно;

То – трудомісткість робіт на дільниці або майстерні за запланований період, з табл. То =10481 люд.-год;

ФДР, ФНР – дійсний і номінальний фонд часу робітника за запланований період, годин, з формул (4) та (5) ФДР=1836,3 год.,ФНР= 2076,3 год.;

К – запланований коефіцієнт перевиконання норм виробітку;

К = 1,06… 1,2, приймаємо К= 1,1.
PЯ = То/ (Ф НР*К)= 10481/ (2076,3*1,1) = 4,6 чол., приймаємо Р
Я
= 5 чол.;        

PСП = То/ (ФДР*К) = 10481/ (1836,3*1,1) = 5,2 чол., приймаємо Рсп = 6 чол.
Постійний склад РПОСТ – це кількість постійно працюючих в майстерні робітників.

Тимчасовий склад РВР – це кількість робітників з числа механізаторів, які тимчасово залучені для роботи в майстерні.

Чисельність постійних робітників визначається з графіку завантаження майстерні в ліній /найменш завантажений/ період роботи по формулі:
РПОСТ = 0,7…0,8 РЯЛ,                                                 (8)
де РЯЛ – явочна кількість робочих в літній період, люд.,

РПОСТ = 0,7…0,8 РЯЛ = 0,7…0,8* 5 = 3,5…4 чол., приймаємо Рпост= 4 чол.
РВР або Р ТИМ = РЯ – РПОСТ                                                  (9)


Р ТИМ = РЯ – РПОСТ = 5 – 4 = 1 чол.

Постійними робітниками комплектуються наступні робочі місця і дільниці: ремонту коробок передач, ковальська, зварювальна, слюсарно-механічна, ТО і діагностики, та інші спеціалізовані робочі місця.

Дільниця розбирання і миття комплектуються головним чином тимчасовими робітниками із числа механізаторів.

Чисельність допоміжних робітників визначається в процентному відношенні від кількості основних робітників:
РДОП = 10…15% від РПС                                                      (10)
РДОП = 10…15% від РПС
=10…15% від 6 = 0,6…0,9 чол., приймаємо РДОП =
1 чоловік.

Чисельність робітників інших категорій приймають по штатному розкладу або визначають по формулам (11) – (15):

Кількість інженерно-технічних робітників:
РІТР = 8…10% від /РСП + РДОП/                                  (11)


РІТР = 8…10% від /РСП + РДОП/        =8…10% від/6+1/=0,56…0,7 чол., приймаємо

РІТР = 1 чол.

    продолжение
--PAGE_BREAK--