Реферат: Прибуток підприємства

--PAGE_BREAK--

    продолжение
--PAGE_BREAK--·        форма № 1 «Баланс»;
·        форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;
·        декларація про прибуток підприємства;
·        особисті спостереження, матеріали маркетингових досліджень;
·        аналітичні дані до бухгалтерських розрахунків доходів і
витрат.
Прибуток виступає однією із найважливіших фінансових категорій, яка відображує позитивний фінансовий результат діяльності суб’єктів господарювання. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку та звітності інформації про доходи підприємства, його витрати та порядок подання її у фінансовій звітності визначають П(С)БО15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», а також інші джерела з питань фінансових результатів.
Під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). У бухгалтерському обліку визнання доходу пов’язане із принципами нарахування та відповідності доходів і витрат [14, с. 114].
Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає у тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуються в обліку і звітності у момент їх виявлення, незалежно від часу надходження і сплати грошей. Тобто, принцип нарахування полягає у тому, що результати господарських операцій визначаються, коли вони відображуються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображуються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тих періодів, до якого вони відносяться. Принцип нарахування застосовується водночас із принципом відповідності, за яким витрати визначаються на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.
Прибуток відіграє основну роль у подальшому успішному розвитку підприємства будь-якої форми власності. Від величини отриманого прибутку залежить життєдіяльність підприємства, матеріальне становище його працівників та їхній моральний стан, рівень забезпечення внутрішньогосподарських потреб і формування бюджетних ресурсів держави.
Прибуток як кінцевий фінансовий результат являє собою різницю між сумою загальних доходів підприємства та величиною всіх його витрат. Порядок визнання доходів і витрат у фінансових звітах ПОСП «РОСТОК» унаочнюють рис. 4 та 5.
<shape id="_x0000_i1028" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«33869.files/image007.wmz» o:><img width=«571» height=«362» src=«dopb158790.zip» v:shapes="_x0000_i1028">
Рис. 4. Визнання доходів у фінансових звітах
<shape id="_x0000_i1029" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«33869.files/image009.wmz» o:><img width=«572» height=«394» src=«dopb158791.zip» v:shapes="_x0000_i1029">
Рис. 5. Визнання витрат у фінансових звітах
У процесі аналізу розподілу та використання прибутку виконується:
1)     контроль за дотриманням зобов’язань перед бюджетом по платежах з прибутку, оцінювання повноти та своєчасності їх надходження до бюджету. Для цього виявляють відповідність фактичних платежів у бюджет із прибутку сумам, які мають бути внесені за розрахунком підприємства відповідно до чинних нормативних актів. З’ясовуються наявність кредиторської або дебіторської заборгованості по платежах до бюджету з прибутку, наявність і сума пені, сплаченої за несвоєчасне перерахування платежів із прибутку в бюджет [13, с. 79];
2)     оцінювання дотримання планових напрямів використання чистого прибутку на:
·        збільшення статутного капіталу;
·        збільшення резервного капіталу;
·        виплату дивідендів;
·        інші використання;
3)     вивчається динаміка використання прибутку за напрямами, при цьому за великі проміжки часу досліджуються абсолютні відхилення та структура;
4)     виявляються шляхи поліпшення використання прибутку.
Кінцевими результатами діяльності суб’єктів господарювання є фінансові результати у вигляді прибутку або збитку. Позитивним фінансовим результатом виступає прибуток. За нормальних умов діяльності підприємство завжди має отримувати прибуток, що обов’язково зростає у динаміці.
Ефективність фінансово-господарської діяльності оцінюється загальним обсягом одержаного прибутку та його величиною на одиницю вкладеного капіталу, ресурсів, понесених витрат.
Прибуток і прибутковість (рентабельність) є основними показниками ефективності діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їх роботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції. Співвідношення одержаних доходів і понесених витрат є головним завданням аналітичних служб, керівного персоналу і в цілому кожного працівника для прийняття правильної політики підприємства.

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА
У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот. Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання.
Грошові розрахунки можуть набирати як в готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення [12, с. 85]. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.
Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів. Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає класифікацію розрахунків, організацію розрахунків, форми відповідних документів, взаємовідносини платників з банками.
У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:
·        розрахунки за товарними операціями;
·        розрахунки за нетоварними операціями.
Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями. Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.
Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселі, інкасові доручення.
Попри різноманіття платіжних розрахункових документів СФГ «Зірка» використовує лише чеки та платіжні доручення, що пов'язано зі специфікою діяльності підприємства та вибором керівництва. Також підприємство має банківський рахунок, на який надходять грошові кошти від реалізації товарів, робіт, послуг і з якого здійснюється оплата кредиторської заборгованості СФГ «Зірка», платежі до бюджету тощо.
Касові операції ПОСП «РОСТОК» пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Джерелами надходження готівки до каси підприємства є зняття грошових коштів ПОСП «РОСТОК» з поточного рахунку банку, погашення дебіторами заборгованості перед ПОСП «РОСТОК» за сільськогосподарську продукцію, повернення підзвітними особами невикористаних підзвітних коштів до каси. Основними напрямками вибуття готівки з каси є її видача для здійснення видачі заробітної плати, придбання канцелярських товарів, видачі коштів в підзвіт працівникам підприємства. Операції оприбуткування готівки до каси оформлюються прибутковим касовим ордером, який заповнює бухгалтер та касир.
Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти [10, с. 96]. Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність. Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті. Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк. Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті.
ПОСП «РОСТОК» самостійно визначає обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це ПОСП «РОСТОК» зобов'язане повідомляти в першому кварталі кожного року установи банків, які їх обслуговують. У межах цих коштів ПОСП «РОСТОК» здійснює необхідні поточні. Оскільки ПОСП «РОСТОК» займається виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, то не встановлює ліміт каси.
Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.
Чек — письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму. У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки. Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. Чек передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції.
Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця — звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов'язок банку — виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекової угоди клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека. Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність.
Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями [9, с. 217].
Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства. На кожному підприємстві у встановлені керівником строки проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність. Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:
·        поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;
·        бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;
·        кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити;
·        депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк.
Для відкриття поточних рахунків ПОСП «РОСТОК» подає установам банків такі документи:
·        заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;
·        копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;
·        копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;
·        копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
·        картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;
·        копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.
Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій. Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки. За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції. Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання, що застосовується за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові. Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання. Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів [8, с. 72].
Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку, що не подали або подали несвоєчасно в податковий орган декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожний випадок такого порушення. Якщо неподання або несвоєчасне подання цих документів є наслідком поштової затримки, то фінансові санкції, визначені податковим органом, будуть застосовані, але платник податку має право оскаржити це рішення в судовому порядку. Платники податку, що не мають на момент перевірки податковим органом бухгалтерських звітів та балансів, декларацій та розрахунків, пов'язаних із нарахуванням та сплатою податку за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення.
До адміністративних стягнень належать конфіскація предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного правопорушення, позбавлення спеціального права, яке надано окремому громадянину, виправні роботи, адміністративний арешт, попередження тощо.
Так, умисне ухилення від сплати податку на прибуток, що здійснила посадова особа підприємства, незалежно від форми його власності, якщо ці дії призвели до ненадходження в бюджет коштів у значних розмірах, карається виправними роботами строком до двох років або позбавленням права обіймати певні посади, чи штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди.
У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообороту коштів підприємств проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, передусім, через сезонність виробництва.
Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною [6, с. 131].
Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування оборотних коштів та основних засобів. Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств. За терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити.
Надання кредиту здійснюється на підставі кредитного договору, то в ньому мають зазначатися права та обов’язки кожної зі сторін та відповідальність за порушення умов угоди.
Приватно-орендне підприємство «РОСТОК» уклало кредитний договір № 05/05-266 з ЗАТ КБ Приватбанк від 23 травня 2005 року з терміном погашення 20 вересня 2005 року, згідно з яким ЗАТ КБ Приватбанк надав ПОСП «РОСТОК» кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 75000 гривень [дод. АЛ]. Кредит надається на наступні цілі:
Закупівлю паливно-мастильних матеріалів, кормів, ветеринарних препаратів, запасних частин для ремонту техніки та обладнання, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, молодняку сільськогосподарських тварин, птиці, яєць для інкубації, запасних частин для ремонту сільськогосподарської і зрошувальної техніки та обладнання, енергоносіїв, а також здійснення платежів фінансового лізингу і страхових платежів.
ПОСП «РОСТОК» зобов’язується:
·        направляти не менше 100% загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у ЗАТ КБ Приватбанк, в разі невиконання цієї вимоги ЗАТ КБ Приватбанк має право підвищувати відсоткову ставку за користування кредитом на 3% річних;
·        проводити через ЗАТ КБ Приватбанк валютообмінні операції з продажу (купівлі) іноземної валюти за гривню чи іншу іноземну валюту в повному обсязі за договірним курсом, що діє в ЗАТ КБ Приватбанк на день проведення валютообмінної операції;
·        в разі невиконання кредитного договору ЗАТ КБ Приватбанк має право здійснити стягнення на майно заставодавця і розірвати даний кредитний договір в односторонньому порядку.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з поточного рахунку до дати погашення кредиту ПОСП «РОСТОК» сплачує відсотки в розмірі 19% річних. При порушенні будь-яких пунктів кредитного договору ПОСП «РОСТОК» сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 38% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, відміну від дати зазначеної в договорі, то останньою датою погашення відсотків, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
При недостатності в ПОСП «РОСТОК» коштів для повного виконання зобовязань перед банком за кредитним договором, зобов’язання по цьому кредитному договору виконуються в наступній послідовності:
1)     сума прострочених відсотків за користування кредитом;
2)     сума відсотків за користування кредитом;
3)     сума винагород;
4)     сума неустойок;
5)     сума кредиту.

7. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити за допомогою системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
·        дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
·        дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
·        об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
·        оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
·        аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
·        визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:
·        балансу (форма № 1) [дод. Н, П, Р];
·        звіту про фінансові результати (форма № 2) [дод. С, Т, Ф];
·        звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
·        звіту про власний капітал (форма № 4);
·        примітки до фінансової звітності [дод. Ц, АА, АБ];
·        дані статистичної звітності та оперативні дані.
Розрахуємо показники оцінки майнового стану ПОСП «РОСТОК».
Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства. ПОСП «РОСТОК» на кінець 2004 року мало баланс в розмірі 2226,1 тис. грн., на кінець 2005 року – 2467,1 тис. грн., на кінець 2006 року – 908,3 тис. грн. (р. 640 ф.1), тобто за період 2004-2006 років сума господарських коштів, що їх ПОСП «РОСТОК» має у розпорядженні зменшувалася, що свідчить по негативну тенденцію в діяльності ПОСП «РОСТОК».
Показник коефіцієнту зносу основних засобів характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Знос основних засобів у 2004 році складав 66,9%, у 2005 році – 68,4%, у 2006 році – 90,0%, тобто спостерігається тенденція до зростання зносу основних засобів за аналізований період, що є позитивною тенденцією для ПОСП «РОСТОК». Окрім того спостерігається значна тенденція зносу основних засобів, тому ПОСП «РОСТОК» потребує модернізації основних засобів та їх повного оновлення. Знос розраховується як відношення суми по р. 032 ф.1 до суми по р. 030 ф.1.
Коефіцієнт придатності вказує ступінь придатності основних засобів до їх експлуатація. У 2004 році він складав 33,1%, у 2005 році – 31,6%, у 2006 році – 10,0%, що є незначним показником і вказує на майже повну зношеність основних засобів та низьку частку придатності основних засобів. Коефіцієнт придатності розраховується як різниця 1 та коефіцієнта зносу.
Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. Для ПОСП «РОСТОК» коефіцієнт оновлення основних засобів в 2004 році складав 0,9%, в 2005 році – 1,9%, в 2006 році – 0,0%, що показує динаміку постійного зменшення оновлення основних засобів. Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується як відношення вартості введених в експлуатацію основних засобів до суми по р. 030 ф.1.
Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин. ПОСП «РОСТОК» коефіцієнт вибуття основних засобів в 2004 році складав 5,1%, в 2005 році – 0,0%, в 2006 році – 67,2%, що показує динаміку збільшення вибуття основних засобів за період 2004-2006 роки. Високу частку вибуття основних засобів у 2006 року пояснюється значним зношенням основних засобів ПОСП «РОСТОК».
Коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується як відношення вартості вибулих основних засобів до суми по р. 030 ф.1. Інформація про вартість введених в експлуатацію та виведених з експлуатації основних запосів береться з Приміток до фінансової звітності.
Дані стосовно майнового стану підприємства занесемо до табл. 1.
Таблиця 1
Оцінка майнового стану ПОСП «РОСТОК» період 2004-2006 років
Показник
Рік
Відхилення (+/-)
2004
2005
2006
Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні, тис. грн.
2226,1
2467,0
908,3
-1317,8
Коефіцієнт зносу основних засобів, %
66,9
68,4
90,0
+23,1
Коефіцієнт придатності, %
33,1
31,6
10,0
-23,1
Коефіцієнт оновлення основних засобів, %
0,9
1,9
0,0
-0,9
Коефіцієнт вибуття основних засобів
5,1
0,0
67,2
+62,1
Таким чином, можна зробити висновки, що за аналізований період спостерігалося зменшення суми господарських коштів, що їх ПОСП «РОСТОК» має у розпорядженні. Негативною тенденцією господарської діяльності ПОСП «РОСТОК» є незначна модернізація виробництва та низьке введення нового обладнання в виробничий процес, про що свідчить зростання коефіцієнту зносу та зростання коефіцієнту вибуття основних засобів з одночасним зменшенням коефіцієнтів оновлення та придатності основних засобів [5, с. 76].
Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.
На рис. 6 відображені показники платоспроможності та ліквідності підприємства.
<shape id="_x0000_i1030" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«33869.files/image011.wmz» o:><img width=«594» height=«412» src=«dopb158792.zip» v:shapes="_x0000_i1030"> Рис. 6. Показники платоспроможності та ліквідності підприємства [4, с. 23] Аналізуючи ліквідність підприємства, використовують такі показники:
·        коефіцієнт абсолютної ліквідності <shape id="_x0000_i1031" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«33869.files/image013.wmz» o:><img width=«32» height=«21» src=«dopb158793.zip» v:shapes="_x0000_i1031"> — визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1 + П2) — (VІ розділ пасиву балансу):
<shape id="_x0000_i1032" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«33869.files/image015.wmz» o:><img width=«95» height=«40» src=«dopb158794.zip» v:shapes="_x0000_i1032">
Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Для ПОСП «РОСТОК» коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) складав у 2004 році складає 1,0%, у 2005 році – 1,2%, у 2006 році – 0,6%, даний показник є нижчим нормативного рівня та має тенденцію до збільшення і показує, що у разі звернення всіх кредиторів по короткостроковим зобов’язанням підприємство зможе погасити лише незначну частину поточної заборгованості. Показник розраховується як відношення (р.230 + р.240 ф.1.) до р. 620 ф.1.
·        коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кш.л.) — обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А1 + А2) до поточної кредиторської заборгованості (П1 + П2), тобто до ІV розділу пасиву балансу:
<shape id="_x0000_i1033" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«33869.files/image017.wmz» o:><img width=«93» height=«40» src=«dopb158795.zip» v:shapes="_x0000_i1033">
Коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у разі його критичного стану [2, с. 54]. Теоретичне найнижче значення цього показника — 1, найвище — 2. Для ПОСП «РОСТОК» коефіцієнт швидкої ліквідності складав у 2004 році складає 1,6%, у 2005 році – 7,6%, у 2006 році – 9,9%, що нижче нормативного значення та має позитивну тенденцію до збільшення. Показник розраховується як відношення р.100 ф.1. до р. 620 ф.1.
·        коефіцієнт покриття (Кп) (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності) — узагальнюючий показник ліквідності. Розраховується відношенням поточних активів (А1 + А2 + А3) до поточних зобов’язань (П1 + П2):
<shape id="_x0000_i1034" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«window»><imagedata src=«33869.files/image019.wmz» o:><img width=«192» height=«40» src=«dopb158796.zip» v:shapes="_x0000_i1034">            
Показник вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичне значення цього показника — 1,5-2,5. Для ПОСП «РОСТОК» коефіцієнт покриття загальний складав у 2004 році складає 100,9%, у 2005 році – 117,8%, у 2006 році – 94,6% та мав постійну тенденцію до зменшення та вказував на негативну тенденцію забезпечення поточних зобов’язань підприємства оборотними активами ПОСП «РОСТОК. Показник розраховується як відношення р.260 ф.1. до р. 620 ф.1. Дані стосовно фінансового стану ПОСП «РОСТОК» показники занесено до табл. 2.
Таблиця 2
Оцінка ліквідності ПОСП «РОСТОК» за період 2004-2006 років
Показник
Рік
Відхилення (+/-)
2004
2005
2006
Коефіцієнт покриття загальний, %
1,0
1,2
0,6
-0,4
Коефіцієнт швидкої ліквідності, %
1,6
7,6
9,9
+8,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, %
100,9
117,8
94,6
-6,3
    продолжение
--PAGE_BREAK--