Реферат: Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування

--PAGE_BREAK--
Розділ 2. Аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в ЄЕП
Інтеграція України з країнами ЄЕП може значно підвищити конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування. Про підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринках країн-членів ЄЕП свідчить стан зовнішньої торгівлі України у 2006р., де експорт до країн ЄЕП мав вирішальний характер за умов значного його скорочення до країн ЄС (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1
Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України з країнами ЄЕП та ЄС у 2005-2006рр. [20]
Порівнюючи показники зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС та ЄЕП слід зазначити, що в 2005р. спостерігалася тенденція до переорієнтації українського експорту з європейського напряму на ринки країн ЄЕП. В свою чергу це дало можливість покращити торгівельний баланс України з країнами ЄЕП і призвело до підвищення рівня зовнішньоторговельної безпеки України. Так, сальдо торговельного балансу України у торгівлі з ЄС у 2006 році зменшилось у 6,5 раз у відношенні до 2005р., а у торгівлі з країнами ЄЕП, за той же період, зменшилось на 15%. Коефіцієнт покриття імпорту експортом (граничне значення якого дорівнює 1) мав таку ж тенденцію. В 2006р. даний показник у торгівлі з ЄС становив 0,9 і зменшився на 0,2 у порівнянні з 2005р., з країнами ЄЕП 0,6 і зріс на 0,1. Зовнішньоторговельний оборот України зріс як у торгівлі з країнами ЄС, так і з країнами ЄЕП хоча темпи зростання значно різнились і становили відповідно 110% і 116% у відношенні до 2005р.
Особливо критична ситуація в 2006 р. для України мала місце у торгівлі продукцією машинобудування. Через падіння виробництва у галузі різко скоротилися обсяги українського експорту цієї продукції. На ринках країн ЄЕП експорт продукції машинобудування зріс з 1637,8 млн. дол. США за 9 міс. 2005 р., до 1985,6 млн. дол. США за 2006 р. Водночас на західноєвропейському векторі відбулося скорочення експорту цієї продукції з 1295,2 млн. дол. США в 2005 р. до 559,5 млн. дол. США у відповідному періоді 2006 р.
Отже, для забезпечення економічної безпеки, Україні необхідно приділяти особливу увагу країнам-членам ЄЕП, враховуючи те, що країни ЄС використовують українські ринки, насамперед, для нейтралізації кризових явищ у власних економіках [5]. Експортний потенціал України ефективно може реалізовуватися на ринках СНД, що вимагає від України виваженої інтеграційної політики.
На думку експертів, ЄЕП було створено, в першу чергу, для розбудови двосторонніх зв’язків між Україною та Росією. Отже, потрібно проаналізувати зовнішньоторговельні відносини між країнами як основний фактор інтеграції.
За 5 місяців 2007р. в українсько-російських торговельних відносинах зберігається тенденція останніх років — зростання обсягів торгівлі товарами. У торгівлі товарами Україна втратила позитивну тенденцію 2006 р. – зростання більш високими темпами українського експорту у порівнянні з російським імпортом. За 5 місяців 2007 р. експорт українських товарів до РФ в порівнянні з аналогічним періодом 2006р. зріс на 5,1%, а імпорт з РФ – 13,6% (відповідно в січні-травні 2006 р. ці показники становили 25,8% і 11,6%). В результаті негативне торгівельне сальдо за перші 5 місяців 2007 р. у порівнянні з відповідним періодом 2006 р. збільшилося на 5,1 млрд. дол. США (табл.2.2.).
Таблиця 2.2
Зовнішня торгівля товарами України з Росією за 5 місяців 2007р. упорівнянні з 5 місяцями 2006р.(млн. дол. США)
Розраховано за даними Держкомстату України
Найбільш критична ситуація для України на російських ринках склалася у торгівлі продовольчими товарами. Якщо в січні-травні 2005 р. частка продуктів тваринного походження в товарному експорті України до РФ становила 7,9%, то у січні-травні 2007 р. вона дорівнювала лише 1,5%. Найбільших втрат Україна зазнала у торгівлі м’ясомолочними продуктами. Зокрема, поставки м’яса та субпродуктів на російський ринок з початку 2007 р. з України фактично припинилися, експорт молочної продукції значно скоротився (з 143,9 млн. дол. США до 42,8 млн. дол. США або в 3,4 рази). Хоча говорити про відмову РФ від українського імпорту цих товарів завдяки значному зростанню продукції власного виробництва малоймовірно. За даними Федеральної служби державної статистики РФ темпи зростання виробництва м’яса у першому півріччі 2007 р. становили лише 103,6%. При цьому слід враховувати, що в Росії у першому півріччі відбулося скороченні поголів’я ВРХ на 5,3% у порівнянні з аналогічною датою 2006 р. Виробництво молока в РФ в першому півріччі 2007 р. скоротилося на 0,3%. За даними експертів російського Центру соціальних досліджень та інновацій в першому півріччі 2007 р. на імпорт м’яса в РФ витрачено більше коштів, ніж виділено на рік по національному проекту підтримки агропромислового комплексу [17].
Значно скоротилися обсяги експорту жирів та олії (на 29%), готових харчових продуктів з м’яса (на 52,4%), цукру та кондитерських виробів з цукру (на 42,7%).
Негативні тенденції простежуються і в торгівлі товарами машинобудування. Порівняння темпів зростання експорту та імпорту цих товарів за 5 місяців 2007 р. з аналогічним періодом 2006 р. не на користь українських експортерів. Про це свідчить динаміка коефіцієнту покриття імпорту експортом по товарах машинобудування. Він зменшився з 1,24 до 0,99. Зокрема, по механічному та електричному обладнанню (розділ XVI УКТ ЗЕД) коефіцієнт покриття імпорту експортом за 5 місяців 2007 р. скоротився з 1,3 до 1,1, що мало наслідком зменшення позитивного сальдо на 61,8 млн. дол. США.
Майже третину (31,3%) українського товарного експорту до РФ становлять недорогоцінні метали. В умовах активного розвитку китайсько-російських відносин та посиленні загрози поступового витіснення українських виробників китайськими виробниками металопродукції з традиційних ринків збуту, незначне зменшення обсягів експорту чорних металів (на 6,1%) на російський ринок за перші 5 місяців 2007 р. вже можна розглядати як першу ознак перерозподілу російського ринку металів. Завдяки скасуванню США щодо України поправки Джексона-Веніка Україна змогла компенсувати втрати на російському ринку. За січень-травень 2007 р. темпи росту українського експорту чорних металів до США у порівнянні з відповідним періодом 2006 р. збільшилися в 2,1 рази.
Ці негативні тенденції для українських виробників на російському ринку свідчать про переорієнтацію значної його частини на продукцію країн ЄС, Бразилії, Аргентини, США та ін. За даними Федеральної служби державної статистики РФ у першому півріччі 2007 р. у зовнішньоторговельному обороті частка країни ЄС становила 52,1%, Китаю – 5,9%, України – 5,4%, відповідно в першому півріччі 2006 р. ці цифри становили 52,9%, 5,5% та 6,2% [7].
Однак найбільша проблема для україно-російських торговельних стосунків лишається монополія Росії щодо забезпечення потреби української економіки в енергоносіях, що є вирішальним чинником у посиленні загроз у енергетичній і економічній безпеці країни. За 5 місяців 2007 р. частка імпорту російських енергоносіїв в загальних обсягах імпорту енергоносіїв становила 54,3%. Для країн ЄС частка імпорту енергоносіїв з однієї країни (порогове значення) не повинна перевищувати 30% загальної їх потреби, оскільки є загроза економічного та політичного тиску країни-монопольного постачальника на країну-імпортера (січневі події 2007 р. є тому свідченням). При цьому слід відзначити, що у порівнянні з січнем-травнем 2006 р. цей показник суттєво знизився – на 14,3%. Однак, небажання українських виробників переходити на енергозберігаючі технології призводить до того, що негативне сальдо по енергоносіях (-2901,8 млн. дол. США) перевищує весь український товарний експорт (2862,2 млн. дол. США). Із 1 січня 2008 не було здійснене скасування російського експортного ПДВ на нафту, що поставляється в Україну, попри те, що відповідний закон російська Держдума прийняла ще в серпні. Формальна причина — відсутність офіційних роз’яснень щодо нового механізму стягування ПДВ. Газпром, пославшись на відсутність необхідних технічних можливостей, наприкінці минулого року відмовлявся компенсувати поставки газу в разі непідписання нового контракту з Туркменістаном, попри дану ним раніше усну обіцянку покривати можливі перебої туркменських поставок [17].
Нещодавно була підписана угода про квоти на поставку українських труб малого діаметра до Росії на 2005 — 2009 рр. Вона прямо суперечить умовам ЄЕП, причому навіть не тим, що концептуально не відповідає вільній торгівлі без вилучень і обмежень. Концепцією формування ЄЕП передбачена уніфікація «заходів нетарифного регулювання на основі норм і правил СОТ». Водночас квоти були надані не Україні як державі, а конкретним підприємствам, які входять до групи «Інтерпайп» (дещо пізніше кілька інших підприємств української трубної промисловості отримали свої квоти завдяки добровільним обмеженням свого експорту). Проблема в тому, що правила СОТ прямо забороняють подібне надання торгових преференцій окремим підприємствам, перешкоджаючи інтересам інших, оскільки таким чином штучно створюється нерівне конкурентне поле.
Двосторонні торговельні зв’язки стримує наявність митних тарифів між країнами, що зменшує конкурентоспроможність продукції на ринку країн-учасниць ЄЕП. У таблиці 2.3 представлені обмеження, що можуть бути анульовані в результаті створення ЄЕП.
Таблиця 2.3
Обмеження, що можуть бути скасовані після створення зони вільноїторгівлі України з Росією
Політична підоснова перерахованих дій — спроба тиску Росії на Україну. При цьому проглядає намір головного ініціатора проекту «ЄЕП» відмовитися від нових практичних кроків із його розвитку. Поки що не зовсім зрозуміла мотивація. Можна припустити, що тепер унаслідок євроінтеграційних намірів України стала однозначною неможливість і безперспективність створення митного союзу ЄЕП, що робить лібералізацію торгівлі в об’єднанні як економічно, так і політично невигідною для російського керівництва.
Проаналізує також динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України з боку країн-учасниць Єдиного економічного простору (див. дані таблиці 2.4.).
Таблиця 2.4
Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄЕП, млн. дол. США
    продолжение
--PAGE_BREAK--Розраховано за даними держкомстат України
Інвестиції в економіку України з країн ЄЕП склали на кінець 2005 р. 822,5 млн. дол. США (7% від загального обсягу ПІІ). Основним інвестором є Росія на, яку припадає 97% всіх інвестицій з країн ЄЕП. Основними інвестиційно привабливими галузями для країн ЄЕП є [11]:
•     для Росії: обробна промисловість 174,6 млн. дол. США станом на 1 півріччя 2007 р. (189,5 на початку 2006 р. млн. дол. США), сільське господарство, мисливство та пов’язані з ни-ми послуги 16,2 млн. дол. США (15 млн. дол. США), оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами та послуги з ремонту 56,5 млн. дол. США (44,5 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 75,9 млн. дол. США (71,4 млн. дол. США), фінансова діяльність 71,8 млн. дол. США (24,1 млн. дол. США)операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 74,9 млн. дол. США (73,6 млн. дол. США), охорона та соціальна допомога 104,4 млн. дол. США (103,2 млн. дол. США), нерозподілені за видами економічної діяльності обсяги ПІІ 244,5 млн. дол. США (207,4 млн. дол. США);
•     для Білорусії: добувна промисловість 6,2 млн. дол. США (5,4 млн. дол. США), обробна промисловість 2,4 млн. дол. США (2,3 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 2,2 млн. дол. США (2,2 млн. дол. США), охорона здоров’я та соціальна допомога 3,4 млн. дол. США (7,1 млн. дол. США);
•     для Казахстану: будівництво 3 млн. дол. США (3 млн. дол. США), обробна промисловість 0,6 млн. дол. США (0,5 млн. дол. США).
Процес формування ЄЕП, на рівні ЗВТ в країнах — учасницях стає одним з індикаторів ступеня готовності країн до вступу у СОТ. За умов створення ЗВТ в рамках ЄЕП можна спрогнозувати зростання зовнішньої торгівлі між Україною та іншими країнами-учасницями. Якщо реально ЗВТ не буде утворена, то в кінці 2008 р. Росія, а згодом і Казахстан, мають реальний шанс вступити до СОТ, що також призведе до більшої лібералізації зовнішньоторговельних відносин між країнами засновницями ЄЕП.
Участь України в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних критеріїв вступу в ЄС, таким чином інтеграція на східному векторі одночасно прискорить інтеграцію на західному. Вигоди і втрати України від участі в ЄЕП наведені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 Переваги та недоліки участі України у ЄЕП
Теоретично, в разі активізації співпраці в інших напрямах існує ще й можливість виходу України з ЄЕП. Але в цьому з різних причин ніхто не зацікавлений. Серед не дуже помітних чинників цього роль СОТ (після того, як до неї вступлять країни-учасники ЄЕП). Адже правила цієї організації передбачають режим найбільшого сприяння, що означає, що будь-яка торгова преференція, яка надається будь-якому партнеру-учаснику СОТ, автоматично поширюється на всіх інших членів організації. Виняток із цього правила зроблено для учасників інтеграційних об’єднань. Тому ЄЕП залишиться зручним юридичним каркасом для надання чотирма його сторонами одна одній різних торгових пільг без формального порушення вимог СОТ.
Розділ 3. Напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП
Одним з актуальних для України питань стосовно формування Єдиного економічного простору є вибір оптимальної форми інтеграції в ЄЕП. Така можливість передбачена Статтею 5 Угоди про формування Єдиного економічного простору: „ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої і різношвидкісної інтеграції” [11]. Йдеться про альтернативу між формуванням зони вільної торгівлі або ж митного союзу як першої мети, над якою працює робоча група зі створення ЄЕП. Глибші форми інтеграції обговорюються, але залишаються питанням середньо- і довгострокової перспективи.
Росія категорично наполягає на митному союзі („повноцінна зона вільної торгівлі буде можливою тільки в рамках митного союзу”). Казахстан, як член ЄврАзЕС, вже перебуває у митному союзі з Росією. А Білорусі, за великим рахунком, все це байдуже.
Очевидно, вибір оптимального для України інтеграційного рішення в ЄЕП є непростим, неоднозначним: потрібно врахувати цілу низку внутрішніх і зовнішніх факторів. Оскільки це питання зберігає актуальність, його цікаво розглянути з урахуванням світового досвіду та зовнішньоекономічних інтересів України.
Вихідна позиція України. ЄЕП – організація, членами якої мають бути чотири держави. Незважаючи на це, дискусія, що розгорнулася в Україні навколо участі в інтеграційному об’єднанні, сфокусувалася на відносинах з Росією. Тому існує думка, що ЄЕП – це спосіб розбудови відносин України та Росії [2]. Виходячи з цього, розглянемо, чим мотивувалося підписання Президентом України документів про заснування ЄЕП.
Участь України в ЄЕП пояснюється, напевно, її прагненням поглибити співробітництво на пострадянському просторі. Ця взаємодія насамперед має набути форми повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. ЗВТ спрямована на досягнення таких цілей України:
скасування російського експортного мита і ПДВ на нафту й газ;
реалізація російських енергоносіїв Україні за внутрішньоросійськими цінами;
створення „єдиного енергетичного простору”, що передбачає формування стратегічних енергетичних запасів країн-учасниць;
отримання повнішого доступу на російський ринок через скасування торговельних бар’єрів;
скасування російських антидемпінгових заходів щодо українських товарів, імпортних квот на металопродукцію та деякі інші товарні групи;
зростання взаємної торгівлі країн – учасниць Угоди;
забезпечення вільного руху робочої сили між державами, скасування процедури реєстрації тощо.
Іншими словами, дві головні теми ЗВТ – це енергетика і російські квоти на українську продукцію. Хоча практично одразу стало зрозуміло, що Росія не піде на реалізацію газу й нафти Україні за внутрішніми цінами, й це питання відпало. За деякими іншими з перелічених позицій певних результатів уже вдалося добитися.
Що стосується причин, через які Україна збирається зупинитися на ЗВТ і не брати участь у МС, то основними з них є [19]:
збереження курсу на євроінтеграцію;
проблеми із вступом до СОТ, якщо буде оголошено про створення митного союзу ЄЕП;
митний союз передбачає створення наднаціонального регулюючого органу, що суперечить Конституції України.
Відтак для визначення оптимального формату інтеграції в ЄЕП з урахуванням заявлених національних інтересів України слід розглянути альтернативу між зоною вільної торгівлі та митним союзом у контексті кількох основних позицій, коротко описаних у.
Скасування митних бар’єрів. Теоретично створення ЗВТ ЄЕП „без вилучень та обмежень” має спрямовуватись на скасування російського експортного мита та ПДВ на енергоносії, призвести до повної ліквідації інших бар’єрів у взаємній торгівлі чотирьох країн та припинення антидемпінгових розслідувань. Це те, на чому наполягали представники нашої держави на переговорах з представниками інших країн – учасниць ЄЕП.
У світі не існує жодної повномасштабної ЗВТ, де не було б вилучень і обмежень, якщо тільки ця ЗВТ не є водночас митним союзом 1. Одночасно зі скасуванням ПДВ, з 1 жовтня 2006 року, Росія підвищила експортне мито на нафту до $87,9 за тонну (що в 2,8 раза більше, ніж на початку року), а з 1 грудня 2007 року – до $101/т., тобто вже зараз ефективно компенсувавши для себе майбутні недонадходження з ПДВ. Про реалізацію Україні енергоносіїв за внутрішньоросійськими цінами взагалі не йдеться. Українська сторона вважала, що Росія буде вимушена знизити ціни, оскільки Європейський Союз вимагає вирівняти внутрішні та зовнішні ціни на енергоносії для вступу до СОТ. Ця думка й нині іноді висловлюється. А те, що ЄС вже відмовився від своєї вимоги, залишилось непоміченим. Не акцентується увага й на тому, що Росія перейшла на стягнення ПДВ за принципом країни призначення не стільки завдяки зусиллям українських дипломатів, скільки йдучи назустріч твердим вимогам Євросоюзу (тоді як представлено все було як тріумф українсько-російської дружби та головний крок на шляху до ЗВТ [9]). Антидемпінг – ще одне проблемне питання, що не знаходить свого вирішення.
Росія – єдина держава, яка й досі не ратифікувала угоду про вільну торгівлю в СНД, підписану десять років тому, оскільки вільна торгівля завдасть відчутних втрат російському бюджету (до стрибка світових цін на нафту збитки оцінювалися у $800 – 1000 млн тільки на експорті енергоносіїв в Україну й до $7 млрд на рік у цілому по СНД). Тому позиція Росії зводиться до того, що ЗВТ створюватиметься на базі уніфікації митних правил і політики з тим, щоб ЄЕП у перспективі став єдиною митною територією. Повна ЗВТ неможлива без певної уніфікації митних правил ще й тому, що виникає проблема в торгівлі з третіми країнами: „Якщо країни – члени зони застосовують різні тарифи в торгівлі з третіми державами, з’являється можливість виходу на внутрішній ринок угруповання товарів з третіх країн через територію того члена угруповання, ставки мита якого стосовно нечленів угоди мінімальні” [15, с. 425]. Вся ця сукупність факторів означає, що Росія легко на ЗВТ не погодиться.
Але навіть якщо й погодиться, то це мало що дасть Україні. Класична ЗВТ справді передбачає ліквідацію мита – але не експортного, а імпортного. Всупереч побутуючій у нас думці, обов’язкова відмова від експортного мита не передбачена й правилами СОТ 2. Поки що Росія ніяких зобов’язань відносно мита на нафту й газ, які хвилюють Україну, на себе не брала, а з іншого боку, вже скасувала їх для Казахстану й Білорусі як країн – членів митного союзу ЄврАзЕС.
Із викладеного випливає: справді „повна” ЗВТ ЄЕП виявиться для України напівзаходом. Наша країна зможе одержати безперешкодний у частині тарифного регулювання й квот доступ на ринки трьох партнерів (і відкриє їм свій ринок), але не отримає ліквідацію мита на енергоносії. Єдиним способом досягти останньої мети є митний союз. Водночас методом стримування взаємної торгівлі Росії й України, як у випадку зони вільної торгівлі, так і в митному союзі, залишиться такий неопротекціоністський інструмент, як антидемпінгові розслідування. Їх можна буде винести за межі ЄЕП або завдяки політичному рішенню на вищому рівні (що малоймовірно), або на ще глибшій стадії інтеграції – у спільному ринку.
Є й пов’язані із МС проблеми для України. Насамперед, МС припускає впровадження єдиного мита стосовно третіх країн, внаслідок чого рівень захисту внутрішнього українського ринку за окремими товарними групами може виявитися меншим, ніж необхідно (це пов’язано і з правилами СОТ, див. нижче). І, по-друге, досить спірним питанням є конкуренція між виробниками країн-членів ЄЕП.
Конкуренція та промислова політика. Хоча інтеграція зазвичай ініціюється „згори”, на політичному рівні, її плоди пожинаються „внизу”, на рівні бізнесу і населення. В інтеграційному об’єднанні, з одного боку, формуються оптимальні умови для кооперації підприємств з країн-учасниць, а з іншого – може посилюватися конкуренція між ними. В ЄЕП можуть спостерігатися обидва ці явища. Так, на саміті в Астані обговорювалися перспективи інтеграції транспортних систем і створення єдиної ракетно-космічної корпорації, тобто початку побудови на базі ЄЕП єдиних виробничих комплексів. Водночас політолог В. Карасьов указує на явну недостатність існуючих коопераційних зв’язків між виробниками держав ЄЕП як на головну перешкоду практичному розвиткові угруповання. На його думку, виробнича кооперація на пострадянському просторі носить нерегулярний, одиничний характер, тому про можливості виробничої інтеграції, переходу до стадій спільного ринку й економічного союзу в ЄЕП говорити поки що рано. Умови для неї можуть створюватися еволюційним шляхом на стадіях ЗВТ і МС. Сьогодні ж компенсувати кволе кооперування підприємств може інвестиційна діяльність [9].
Не секрет, що певні українські галузі дуже привабливі для російського великого бізнесу, зацікавленого в простіших умовах доступу на український ринок та участі у приватизаційних процесах. Проблема для Росії полягає в тому, що найпривабливіші підприємства вже розподілені між українськими фінансово-промисловими групами, і поки що незрозуміло, яким чином ЄЕП зможе збалансувати ці бізнес-інтереси. Інший аспект інвестиційної діяльності пов’язаний із залученням капіталовкладень з розвинених країн. М. Азаров відзначав, що „наші торговельні партнери… активно цікавляться можливостями, що їх відкриває спільний ринок країн, економіки яких на тлі майже загальносвітової рецесії прогресують на 5 – 9 відсотків щорічно” [1]. Хоча пан Азаров використовує термін „спільний ринок”, світовий досвід свідчить, що країни, які інтегруються, домовляються про формування єдиного інвестиційного поля ще на стадії зони вільної торгівлі. Саме потенційне залучення іноземних інвестицій часто лежить в основі зон вільної торгівлі, які в такий спосіб полегшують не тільки переміщення товарів та послуг, але й залучення і рух капіталів. Отже, інвестиційний аспект міг би лягти в основу ЗВТ ЄЕП, хоча поки що акцент на цьому не робиться. За належної уваги до цього питання воно може стати для української сторони додатковим аргументом проти необхідності створення МС.
Друга основа відносин представників бізнесу – конкуренція. Тут нелегко провести чітку межу між ЗВТ і МС, хоча можна припустити, що в рамках ЗВТ конкуренція буде досить м’якою, а у форматі МС – жорсткою і агресивною. На цю думку наштовхує висновок І. Бураковського про створення МС у рамках ЄЕП: „Головна проблема – це конкуренція усередині об’єднання. Україні було б вигідно усунути подвійне оподатковування або симетричні податкові збори, якими обкладаються товари, вироблені в Росії. Йдеться насамперед про енергоносії. Якщо ці питання не розв’язати, то всередині ЄЕП економіки будуть несумісними. З одного боку – Росія з регульованою та дотаційною економікою за рахунок низьких цін на енергоносії, з іншого – Україна, яка таких переваг не має” [3, с. 158]. Тут вчений сам собі суперечить, оскільки вважає головною проблемою те, що в рамках МС не буде вирішено проблеми податків і мита, хоча якщо МС і буде створено, то в першу чергу саме для врегулювання цієї проблеми.
Інша проблема дешевих енергоносіїв – брак стимулювання інноваційної діяльності. Якщо українські експортери не одержать доступу до дешевого палива, то вони матимуть стимул поступово переходити на високотехнологічну продукцію, впроваджувати енергозберігаючі технології. Іншими словами, дешева для України нафта пов’язана з тактичним виграшем у собівартості, але й зі стратегічним програшем у технологіях та інноваційному розвиткові.
Конкуренція пов’язана не тільки з рівними умовами доступу виробників до ресурсів усередині об’єднання, але й з тим, що багато товарних груп виробляються як в Україні, так і в Росії, а тому конкурують на внутрішніх і зовнішніх ринках. Звідси – теза про малоймовірність потенційної доповнюваності національних економік на ринку ЄЕП, яка несприятливо впливає на його перспективи. Однак того ж про зміни умов конкуренції на зовнішніх ринках сказати не можна, оскільки створення ЄЕП прямо не змінює умови доступу виробників на світові ринки. Непрямий його вплив пов’язаний з перспективами тіснішої кооперації чотирьох країн, а також з вибудовуванням відносин держав четвірки з СОТ.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
еще рефераты
Еще работы по мировой экономике