Реферат: Ялтинская конференция и ее место в развитии международной дипломатии
МІСЦЕЯЛТИНСЬКОЇКОНФЕРЕНЦІЇУ РОЗВИТКУМІЖНАРОДНОЇДИПЛОМАТІЇ
КостенкоР. О.
Переяслав-Хм.ДПІ ім. Г. С. Сковороди
Напочатку 1945 р. міжСША, Великобританієюта СРСР назріланеобхідністьвирішити спірніпитання щодопіслявоєнногосвітовогоустрою. Оскількивоєнні дії недозволялиСталіну залишитиСРСР, Гопкінс(спеціальнийпомічник президентаРузвельта)висловив думку, що конференціяможе відбутисяв Криму, і росіянизапропонувалиЯлту.
Конференціяв Криму проходилаз 4 по 11 лютого1945 р. Які ж основніцілі переслідувалакожна з сторін?
Найбільшполітичнонезахищеноюдо конференціїпідійшлаВеликобританія.Радянськийвплив у СхіднійЄвропі бувнастількисильним, щоЧерчілль вирішивнапряму зіСталіним розділитиЄвропу на сферивпливу. Перебуваючиу Москві у жовтні1944 р., Черчілльвручив Сталінупроект домовленості, за яким Великобританіяотримувала90% сфер впливув Греції, СРСР-- 90% в Румунії і75% в Болгарії, Угорщина іЮгославія булирозділені запринципом«50:50». Сталін прийнявцей проект, аМолотов підчас діалогуз Іденом спромігсязменшити британськіі збільшитирадянськівідсотки укожній ізсхідноєвропейськихкраїн, окрімУгорщини. Цебула слабкаспроба Великобританіїякось посилитисвоє політичнестановище, аджевже до початкуЯлтинськоїконференціївід цієї згодинічого не залишилося.Червона АрміяСРСР починаєвтручатисяв питаннявнутрішньогоустрою окупованихкраїн [4. — С. 371-372].
Щеоднією важливоюціллю Великобританіїбуло створення«сильної»Франції. ПоверненняФранції статусувеликої держави, обмеженнярадянськихвимог відноснорепарацій — всі ці другорядніцілі переслідувалиодну: зменшеннясхідноєвропейськоговпливу СРСР.Заради цьогоЧерчілль мавнамір протистоятиСталіну приобговореннікожного пунктупереговорів.
ПозиціюСША висловивРузвельт упосланні Сталіну, яке отримане5 жовтня 1944 р., зприводу прибуттядо Москви Черчілля.Він висловлюєпобажання пропідготовчийхарактер зустрічіЧерчілля зіСталіним; і щопитання, якірозглядаютьсяу ході зустрічі, можуть бутиостаточновирішені нимза участю США:«Вы понимаете, я уверен, чтов нынешнейвсемирной войнебуквально нетни одного вопроса, будь то военныйили политический, в котором небыли бы заинтересованыСоединенныеШтаты» [6. — Т. 2, с.170-171].
ОсновнимизавданнямиСША у Ялті буловирішено питаннявступу СРСРу війну з Японією, заради чогоРузвельт злегкістю йшовна компромісиз інших питань, та створенняміжнародноїорганізації(ООН), яка б забезпечуваластабільністьу світі післявійни.
Основноюметою СРСР наконференціїбуло зберегтита узаконитисвій політичнийвплив на східноєвропейськікраїни, домогтисяприйняттясоюзних республікдо ООН та отриматибільшу частинурепарацій зНімеччини.
Загальноюж метою усіхкраїн-учасницьбуло «знищеннянімецькогомілітаризмута нацизму йствореннягарантій того, що Німеччинаніколи бівльшене спроможетьсяпорушити мирв усьому світі»[7. — С. 195].
Вісторію міжнароднихвідносин Ялтинськаконференціяувійшла підназвою «Аргонавт»-- цю кодовануназву запропонувавЧерчілль.Американськата британськаделегаціїнараховувалиблизько 700 осіб.Це була другазустріч усіхтрьох керівниківсоюзних держав,і вперше з нимив нараді бралиучасть всі триміністри закордоннихсправ.
Американськаделегаціярозмістиласяв Лівадійськомупалаці, англійська-- у Воронцовському(в Алушті), радянська-- в Юсуповському(в Кореїзі).
Усіпленарні засіданняголів державпроводилисяв Лівадійськомупалаці, починалисявони о 16.00 і закінчувалисяо 20.00 або навітьпізніше. Нарадиміністрівзакордоннихсправ розпочиналисяо 12.00 і велисяпочергово умісці розташуваннякожної делегації.
Першепленарне засіданнярозпочалосяз того, що 4 лютогоРузвельт запропозицієюСталіна відкривконференцію.Після цьогозаступникголови Генеральногоштабу ЧервоноїАрміїі генералармії Антоновсповістив прорезультатисічневогонаступу радянськихвійськ і висловивпобажання, щобангло-американськівійська наЗахідномуфронті прискорилиперехід в наступ, а союзницькаавіація ударамипо комунікаціяхперешкоджаланімцям передислоковуватисвої військаіз Західногофронту, із Норвегіїта Італії наСхід [6. С. 367].
Післятого, як Сталінта Антоноввідповіли напитання, Черчілльзапропонувавгенералу Маршалудоповісти прооперації наЗахідномуфронті.
Вкінці засіданняначальникамиштабів трьохдержав буловказано зустрітисянаступногоранку і скоординувативійськові плани«Великої трійки»на заключномуетапі війни.
Надругому пленарномузасіданніосновним питаннямбуло питанняокупації Німеччини.
Запідписаноюугодою про зониоперації, СРСРотримував зонуна захід відр. Одер, Великобританія-- Північно-ЗахіднуНімеччину, США-- Південно-ЗахіднуНімеччину [3.-- C. 332].
Спірнимбуло питаннявиділенняокупаційноїзони Франції.Сталін і Рузвельтспочатку булипроти, але Черчілльз Іденом активнона цьому наполягали, а з американськогобоку їх підтримувавГопкінс, якийвважав, що«стабільністьу Європі неможливабез сильноїта впливовоїФранції» [2. — C.353]. В результатіпереговорівФранції булавиділена зонаокупації ізбританськоїта американськоїзон. Таким чином, Франція малаувійти разоміз США, Великобританієюта СРСР доКонтрольноїради, що вирішувалаб питання, якістосувалисяНімеччини вцілому.
Заугодою проконтрольниймеханізм, верховнавлада здійснюваласяголовнокомандуючимиЗбройних силСРСР, США іВеликобританії-- кожним у своїйзоні. «ВеликийБерлін» входивдо радянськоїзони окупації, але як місцеперебуванняКонтрольноїради підлягавокупації трьохдержав. Прицьому в угодініяких правдля США, Великобританіїі Франції щододопущення їхніхвійськ у Берлінне передбачалося.Правління«Великим Берліном»мало здійснюватисяміжсоюзницькоюкомендатурою.
Нацьому ж пленарномузасіданні СШАта Великобританіявисунули планипро розчленуванняНімеччини. СШАпритримувалися«плану Моргентоу»:
— Німеччинаділиться надві незалежніаграрні країни;
— створюєтьсяміжнародназона під керівництвомміжнародногооргану, в якуб входили Рур, Кільський каналта всі німецькіземлі на північвід каналу.
УВеликобританіїбув дещо схожийплан:
— Німеччинарозділяєтьсяна 2 частини — Прусію і Баварію(пізніше напленарномузасіданні уЯлті Черчілльвисловив думку, що непоганобуло б створити«ще одну німецькукраїну зі столицеюу Відні» [5. — c. 369]);
— Рур, Вестфалія іСаар повинніпідлягатиміжнародномуконтролю.
РозчленуванняНімеччинипереслідувалодві мети:
1)позбавити їїможливостірозпочати новувійну;
2) вивестиїї зі складуконкурентівна світовомуринку.
Рузвельтзапропонувавдати на вивченняце питанняміністрамзакордоннихсправ. На засіданні7 лютого Сталін, Рузвельт іЧерчілль ухвалилирішення проствореннякомісії длявивчення пропозиційпро розчленуванняНімеччини.
Коликомісія в складіміністра закордоннихсправ БританіїА. Ідена, послаСША Вайнантаі посла СРСРФ. Гусєва приступиладо роботи уЛондоні, представникСРСР Ф. Гусєв26 березня 1945 р.направив головікомісії листа:«Радянськеправліннярозуміє рішенняКримськоїконференціїпро розчленуванняНімеччини неяк обов`язковийплан, а як можливуперспективудля тиску наНімеччину зметою зробитиїї безпечноюу випадку, якщоінші засобивиявлятьсянедостатніми».Після цьогопитання пророзчленуванняНімеччини булозняте з розглядукомісії.
Спірнимбуло питанняпро репарації.ЗапропонованаСРСР сума репараційв 20 млрд. доларів, з яких 50% — РадянськомуСоюзу, булаухваленаамериканськоюделегацією.Але британськасторона вимагалазменшення суми.Все ж таки сторонидійшли згодиі було вирішеностягуватирепарації утрьох формах:
1)одночасневилученняпромисловогообладнання, транспортутощо протягомдвох роківпісля капітуляції;
2) щорічнітоварні поставкипоточної продукції;
3)використанняпраці військовополонених[7. — c. 196].
Протеостаточневирішення цьогопитання булопокладено наМіжсоюзнуконтрольнукомісію, якамала збиратисяу Москві [2. — c. 353].
Натретьому пленарномузасіданніосновним булопольське питання: нові польськікордони і новийпольський уряд.Щодо східнихкордонів Польщізначних суперечокне було, хочаРузвельт і мавнамір приєднатидо польськоїтериторії Львівта деякі польськікордони, щовиходили замежі «лініїКерзона». АлеСталін домігсятого, що буловирішено провестисхідний кордонПольщі по «лініїКерзона» звідхиленнямвід неї в деякихрайонах на 5-8км. на користьПольщі. Що ж дозахідних кордонів, то, за планомСталіна, вонимали проходитипо Одеру і ЗахіднійНейсі з залишеннямШтеттіна заПольщею. Цейпроект викликаврізке запереченняз боку голівамериканськогота англійськогоурядів. Отже, з питання західнихкордонів Польщіостаточногорішення прийнятоне було, алеСталін, Рузвельті Черчілльдійшли згоди, що «Польщаповинна отриматизначні прирощеннятериторії напівночі і назаході».
Ситуаціяз питаннямпольськогоуряду була дещоскладніша. Намомент проходженняконференціїіснувало двапольськихуряди: у Любліні, який визнававСРСР, і в Лондоні, який визнавалиСША і Великобританія.Черчілль висловивзанепокоєннятим, що СРСРвтручаєтьсяу внутрішнісправи Польщі:«Піднявши меч, щоб захиститиПольщу, яказазнала брутальногонападу з бокуГітлера, миніколи не погодимосяз ухвалою, якане забезпечуватимеперетворенняПольщі на вільнута сувереннудержаву» [2. — c.353-354].
СШАі Великобританіяпланувалипровести вПольщі демократичнівибори, безвтручання іншихдержав, тимсамим намагаючисьзалишити люблінськийуряд Берутабез підтримкиСРСР. Радянськийуряд не мігдопуститивтрати політичноговпливу на такустратегічноважливу державу, як Польща. Томуце питання небуло вирішеноостаточно, хочасоюзники дійшлипринциповоїзгоди, що новийуряд матименазву «Тимчасовийпольський уряднаціональноїєдності» і будесформованийна базі Тимчасовогонаціональногопольськогоуряду з включеннямдеяких «лондонських»поляків. Заключніпереговориз цього питаннямали відбутисяв Москві підкерівництвомМолотова тапослів Великобританіїта США. ПоступкоюСРСР союзникамбула «Деклараціяпро звільненуЄвропу», якапередбачалапроведеннявільних виборіві формуваннядемократичнихурядів у Сх.Європі. Ця деклараціямала статигарантом розв`язанняпольськоїпроблеми. Алеце була формальнапоступка Сталіна, оскільки натериторіях, зайнятих ЧервоноюАрмією, реальноміг бути проведенийлише «радянськийваріант» вільнихвиборів.
Невирішенимповністю пердпочатком конференціїбуло питаннястворення ООН.Основи СтатутуООН були розробленів Думбартон-Оксіу 1944 р. Але там небуло вирішенепитання пропроцедуруголосуванняв Раді Безпеки.На Ялтинськійконференціїбуло вирішено, що постановиРади Безпекиз питань процедуривважаютьсяприйнятими, якщо за нихпроголосувало7 з 11 членів Ради.Питання підтриманнямиру та безпекиі інші важливіпитання вважаютьсяприйнятими, якщо за нихпроголосувало7 членів Ради, включаючиспівпаданняголосів усіхпостійнихчленів Ради-- СРСР, США, Великобританії, Франції і Китаю, причому сторона, що бере участьу суперечці, що не несе загрозимиру та безпеці, утримуєтьсявід голосування.Якщо ж до одногоз 5 постійнихчленів Радимають застосовуватисябудь-які санкції, ця країна має«право вето».
Щев Думбартон-ОксіСталін ставивпитання пропредставництвов ООН усіх 15 союзнихреспубілк. Наконференціїв Ялті радянськоюделегацієюставиласявимога проприйняття вООН хоча б 2-3-хсоюзних республік.Аргументувалосяце тим, що, наприклад, Україна і Білорусіяпереважаютьза кількістюнаселення іполітичнимзначенням деякідержави, членствояких в ООН ніхтоне заперечує.Рузвельт улисті до Сталінавід 10 лютого1945 р. підтримувавйого позицію, але поставивголову радянськоїделегації передфактом, що, можливо, Америка вимагатимеі для себе додатковихмісць в ООН. Увідповіді 11лютого Сталінпогоджувавсяз Рузвельтом[6. — T.2. — C. 202-203]. В кінцевомурезультатіголови трьохурядів вирішилискликати 25 квітня1945 р. конференціюв Сан-Францискодля підготовкиі прийняттяСтатуту ООН.США і Великобританіязобов`язалисяпідтриматина ній допускУкраїнськоїта БілоруськоїРСР до першопочатковогочленства в ООН.
Такожна Кримськійконференціїбуло обумовленовступ СРСР увійну з Японією.
Розуміючипотребу СШАу участі СРСРв цій війні, Сталін поставивмаксимальновигідні дляСРСР умови.Рузвельт, немаючи іншоговибору, прийнявїх. Отже, 11 лютогобуло вирішено, що СРСР вступаєу війну з Японієючерез 2-3 місяціпісля капітуляціїНімеччини наумовах: СРСРпередаютьсяКурильськіострови, південначастина островаСахалін з супутнимиостровами, контроль надпортами Дайрені Порт-Артур, спільна з КитаємексплуатаціяКитайськоїСхідної таПівденноїМанчжурськоїзалізниць, збереженнястатус-квоМонголії.
Окрімвищезгаданихпитань, на Ялтинськійконференціїбуло вирішеносприяти угодіміж маршаломТіто і прем`єр-міністромюгославськогоемігрантськогоуряду (у Лондоні)і на її основістворити Тимчасовийоб`єднаний уряді Тимчасовийпарламент.
Булаприйнята декларація"Єдність ворганізаціїмиру, як і у веденнівійни", де головитрьох урядівпідтвердилисвої наміризагальнимизусиллямидовести війнудо кінця тазабезпечитив наступниймирний періодспівробітництвота взаєморозумінняміж державамияк умову мирув світі.
Підкінець конференціїучасники вирішилиутворити постійнунараду міністрівзакордоннихсправ СРСР, США, і Великобританії, яка мала збиратисяраз на 3-4 місяцідля консультаціїі практичнихрішень.
Отже, Ялтинськаконференціястала прикладомтого, як принеобхідностікраїни з антагоністичнимипоглядами насвітовий устрійможуть дійтизгоди у найгострішихпитаннях. Фактичнов усіх питаннях, що розглядалися, хоча б одна зісторін ішлана компроміс.Незважаючина це, кожнасторона досяглаосновних цілей, які ставилаперед собоюдо початкуконференції: США домоглисявступу СРСРу війну з Японією, Великобританіястворила необхідніумови протистоянняСРСР в Європі, а РадянськийСоюз, окрімвигід у німецькомута японськомупитаннях, забезпечивсобі можливістьполітичноговпливу на країниСхідної Європи.
Цяконференціястала опорнимпунктом майбутніхдипломатичнихвідносин, аджесаме на нійбуло вирішеноосновні питаннястворення ООНяк гарантустабільностіу післявоєнномусвіті.
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
1. БаффаДж. ИсторияСоветскогоСоюза. Т.2. ОтОтечественнойвойны до положениявторой мировойдержавы. Сталини Хрущев. 1941 — 1964 гг.: Пер. с итал. — 2-еизд. М., 1994. — 632 с.
2.Дюрозель Жан-Батіст.Історія дипломатіївід 1919 року донаших днів /Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорєлова, В. Чайковського.-- К., 1995. — 903 с.
3. Историямеждународныхотношений ивнешней политикиСССР: В 3-х томах: Т.1 / Под ред. И. А.Кирилина. — М.,1986. — 416 с.
4.КиссинджерГ. Дипломатия.Пер. с англ. В.В. Львова / Послесл.Г. А. Арбатова.-- М., 1997. — 848 с.
5. От«Барбароссы»до «Терминала»: Взгляд з Запада/ Сост. Ю. И. Логинов: Перевод. — М., 1988.-- 463 с.
6.ПерепискаПредседателяСовета МинистровСРСР з президентомСША и премьер-министрамиВеликобританииво время ВеликойОтечественнойвойны. 1941 — 1945 гг. В2-х т. — М., 1989.
7. ЦвєтковГ. М. Міжнароднівідносини ізовнішня політикав 1917-1945 рр.: Навч.посібник. — 1997. — 232 с.
8. КоппельО. А., ПархомчукО. С. Міжнароднівідносини ХХстоліття. — К.,1999. — 255 с.