Реферат: Финансовый контроль и его роль

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП                                                                                                                    3

РОЗДІЛ 1. Поняття фінансового контролю та його значення у забезпеченніфінансової дисципліни                                                                                            5    

РОЗДІЛ 2. Організація і методи проведення фінансового контролю                      10

РОЗДІЛ 3. Світовий досвід у сфері фінансовогоконтролю держави                 15

РОЗДІЛ4. Рольфінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни    20

РОЗДІЛ 5.Підвищення ролі фінансів в умовах переходу до ринкових відносин  25

ВИСНОВКИ                                                                                                                30 

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                             33

ДОДАТКИ                                                                                                                     35

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: UK;mso-bidi-language:AR-SA">

ВСТУП.

Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансовихвідносинах України, впровадження нових принципів господарювання на основіринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребуютьдокорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Виходячиз реальної дійсності, питання фінансового контролю є актуальним у наш час. Аджереформування народного господарства неможливе без фінансової дисципліни, щоможе бути забезпечена саме фінансовим контролем.

Недооцінка ролі фінансового контролю призводить до значних  порушень і зловживань у сфері фінансовихвідносин у державі, що і спостерігається в останні роки. Україну у світовомуспівтоваристві сприймають як країну, яка має високий рівень корупції. Цейфактор є одним із наслідків недосконалості контролю з боку держави, в томучислі і фінансового контролю.

Отже, актуальність теми фінансового контролю полягає у сучасній необхідностістворення досконалої системи фінансового контролю в Україні для забезпеченняфінансової дисципліни під час проведення реформування народного господарства,що може стати запорукою ефективності намічених реформ у державі.

Питання фінансового контролю досліджувалось багатьма українськими економістами,серед яких особливо необхідно виділити: Василика О.Д., Єпіфанова А.О., КириленкоО.П. Такі українські науковці, як  КалюгаЄ.В., Мельничук В., Стефанюк І.Б., Шевчук В.О., даній темі присвятили чималосвоїх статей і видань. Взагалі ступінь вивчення теми фінансового контролю вУкраїні ще не досить високий, деякі питання висвітлені неповно і маютьнеоднозначне трактування.

Мета даної курсової роботи – висвітлення сутності фінансового контролю тавизначення його ролі у забезпеченні фінансової дисципліни. Перед автором було поставленонаступні задачі:

·<span Times New Roman"">    

Розкрити поняття фінансовогоконтролю та його значення у забезпеченні фінансової дисципліни.

·<span Times New Roman"">    

Охарактеризувати організаціюта методи проведення фінансового контролю.

·<span Times New Roman"">    

Висвітлити світовий досвід усфері фінансового контролю держави.

·<span Times New Roman"">    

Проаналізувати рольфінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни.

·<span Times New Roman"">    

Визначити шляхи підвищенняролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки України.

Предметом дослідження курсової роботи є фінансовий контроль як елементсистеми управління фінансами.

Серед джерел інформації було обрано законодавчі акти, що регламентуютьсферу фінансового контролю в Україні (Закони України „Про Державну податковуслужбу в Україні”, „Про Державну контрольну-ревізійну службу в Україні”, „Проаудиторську діяльність”), підручники та учбові посібники з теорії фінансів,статті і монографії з газет і журналів („Фінанси України”, „Вісник ПСУ”, „Банківськасправа”).

При дослідженні даної теми використовувався метод аналізу, збір та обробканаявної інформації щодо фінансового контролю, статистичний метод прогнозуванняна основі лінії тренду.

Для оформлення роботи застосовувалися програми для ЕОМ, а саме MicrosoftWordXPта MicrosoftExcelXP.

   

РОЗДІЛ 1.

ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ТА ЙОГО РОЛЬ У

ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІНАНСОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ.

В побудові нової економічної системи в Україні одне з провідних місцьналежить фінансовій сфері. Викликано це тим, що на базі фінансів і управлінняними формуються відносини між усіма суб’єктами економіки.

Оскільки кінцевим призначенням фінансових ресурсів є забезпеченнярозширеного відтворення і задоволення суспільних інтересів та потреб, то кожнийгромадянин і держава в цілому надзвичайно зацікавлені в їх ефективномувикористанні. Звідси об’єктивно виникає потреба в управлінні фінансовими ресурсами(які виражають суть фінансів), а відтак і фінансового контролю.[16]

Метою фінансового контролю, перш за все, є зміцнення фінансової дисципліни,забезпечення економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а такожповного, своєчасного та доцільного використання грошових коштів у суспільствідля досягнення ефективного результату. [19]  

Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави,складовою частиною якої він є. Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повнезбирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела доходів– у цьому завдання і одне з основних призначень фінансового контролю.

Не менш важливе завдання стоїть перед фінансовим контролем при розподілікоштів, їх раціональному, доцільному, найбільш ефективному та економномувикористанні.  [17]

Порівняно з іншими складниками управлінської системи контроль посідаєцентральне місце серед функцій менеджменту і відіграє інтегруючу роль, оскількиє, з одного боку, результатом прогнозування та обліку, з другого — передумовоюаналізу та регулювання фінансових і грошово-кредитних процесів. [21]

Фінансовий контроль є засобом розв’язання проблеми фінансової безпеки, оскількивін може відвернути підрив: [20]

·<span Times New Roman"">       

Фінансового суверенітету держави;

·<span Times New Roman"">       

Цілісності фінансового простору;

·<span Times New Roman"">       

Єдності фінансової політики і фінансового механізму.

Отже, фінансовий контроль є важливим елементом управлінської діяльності,організаційного керівництва, однією із форм втілення у життя прийнятихдержавними і недержавними органами рішень.  [13]

Визначення поняття фінансового контролю змінювалося з розвитком суспільства.В більшості наукових джерел соціалістичного періоду фінансовий контрольвизначається як одна із сфер, ланок, форм, галузей контролю за суспільнимвиробництвом і розподілом продуктів. З огляду на одержавленість власності данепоняття пов’язувалось тільки з державним контролем (Федосов).

Характерним також є ототожнення фінансового контролю з контрольноюфункцією фінансів. Особливо це спостерігається в працях, виданих після такзваної перебудови.  І.А.Бєлобжецькийнаголошує, що фінансовий контроль виступає як результат практичного використаннядержавою контрольних функцій фінансів, тобто внутрішньо властивої їм риси –можливості служити засобом контролю за виробництвом, розподілом і використаннямсукупного суспільного продукту і національного доходу, хоча і зазначає прицьому, що однозначно трактувати поняття „контрольна функція фінансів” і „фінансовийконтроль” не можна. Такої ж точки зору дотримується і В.М.Радіонова. [16]

Різні погляди на поняття і суть фінансового контролю мають і сучасні дослідники.

Так, О.Д.Василик трактує фінансовий контроль як функцію управління, якавключає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об’єкта управління зметою оцінки обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їхвиконання. [5]

За О.П.Кириленко, фінансовий контроль – це один з елементів управлінняфінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілувалового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.[8]

Є.В.Калюга у своїй монографії „Фінансово-господарський контроль у системіуправління” стверджує, що фінансовий контроль ґрунтується на використанніконтрольної функції фінансів і виступає як один із проявів її важливогозначення в розширеному відтворенні. Фінансовий контроль являє собою діяльністьдержавних і громадських органів, спрямовану на перевірку обґрунтованостіпроцесів формування та раціонального використання коштів з метою установленнявірогідності, законності й доцільності операцій. [7]

Воронова Л.К. пропонує таке визначення фінансового контролю:„… фінансовий контроль – це діяльність державних органів і недержавних організаційпо забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності примобілізації, розподілі і використанні грошових коштів і зв’язаних з цим матеріальнихцінностей”. [17]

Фещенко Л. вважає, що під фінансовим контролем слід розуміти багатоаспектнуміжгалузеву систему нагляду державних, відомчих, внутрішньогосподарських та аудиторськихорганів, які наділені контрольними функціями, за фінансово-господарською діяльністюпідприємств, установ, організацій з метою об’єктивного оцінювання економічноїефективності цієї діяльності, встановлення законності та доцільностіфінансово-господарських операцій, а також за процесом витрачання бюджетнихкоштів. Як об’єкт фінансового контролю виступають грошові розподільні процесиформування та використання фінансових ресурсів за рівнями і ланками народногогосподарства країни та її регіонів. [19]

Оригінальне і, як на наш погляд, вичерпне визначення даного поняттяпропонує І.Стефанюк.  Фінансовий контроль,на його думку,  – це система активнихдій, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування,суб’єктами господарювання та громадянами України, по стеженню за функціонуваннямбудь-якого об’єкта управління в частині утворення, розподілу та використанняним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарськоїдіяльності, виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законномуі ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва,задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, таудосконалення управління економікою. [16]  Дане визначеннядосить оригінальне і найбільш точно характеризує поняття фінансового контролю.  

Російські вчені визначають дане поняття, як контроль законодавчих тавиконавчих органів влади усіх рівнів, а також спеціально створених установ зафінансовою діяльністю усіх економічних суб’єктів (держави, підприємств,установ, організацій) із застосуванням особливих методів. Він включає контрольза дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі формування тавикористання грошових засобів; оцінку економічної ефективностіфінансово-господарських операцій та доцільності проведених розходів. [18]

Неоднозначністьвизначення поняття фінансового контролю науковцями дає привід для того, щобзвернутися до законодавчих документів, які б могли узгодити погляди на данепитання.

Оскільки вся фінансова діяльність у державі регламентується законами іпідзаконними актами, змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, єзабезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всімадержавними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Прицьому фінансова діяльність  не тількиповинна відповідати закону, але бути доцільною. Таким чином, в перевірці законностіі доцільності проявляється суть фінансового контролю.

Правовою основою здійснення фінансового контролю є Конституція України, вякій визначені принципи, основні права і обов’язки державних органів ігромадських організацій в галузі контролю. Головними нормативними актами, щорегулюють сферу фінансового контролю, є Закони України „Про Державну податковуслужбу в Україні”, „Про Державну контрольну-ревізійну службу в Україні”, „Проаудиторську діяльність”[17].    

ВУкраїні нормативно-правове поле фінансового контролю не досить врегульоване,законодавча база у цій галузі  відстаєвід економічної реальності, завдань держави у фінансовій сфері. Про це свідчитьте, що до сьогодні залишається не прийнятим Закон України „Про фінансовий контрольв Україні”, який повинен стати основним нормативно-правовим актом, щорегламентуватиме систему відносин фінансового контролю. [9]

Таким чином, можна зробити висновок про те, що фінансовий контроль єоднією з найважливіших ланок у системі управління, що забезпечує повне ісвоєчасне використання фінансових ресурсів у суспільстві для досягнення ефективногорезультату. Але, перш за все фінансовий контроль є засобом розв’язання фінансовоїбезпеки та суверенітету держави. 

Спостерігається неоднозначність трактування поняття фінансового контролюрізними вченими України, що пояснюється як змінами суспільної думки за останніроки, так і незавершеністю правової бази у цій сфері, а саме відсутністювідповідного закону, який би узгодив погляди на це питання. Однак, методи таорганізація фінансового контролю в Україні цілком сформовані, про що і будейтися у наступному розділі.

РОЗДІЛ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ.

Державний фінансовий контроль вирішує складні та різноманітні завдання врізних напрямах господарювання на різних рівнях управління. Цим визначаютьсявимоги до його організації.

В організаційному плані фінансовий контроль можна поділити на державний,відомчий, а також контроль місцевих органів самоврядування.

Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державногоуправління. Сюди слід віднести Верховну Раду України, яка здійснює фінансовийконтроль при розгляді та затвердженні бюджету, а також при затвердженні звітупро його виконання. Вона також контролює законність і ефективність використаннябюджетних коштів, доцільність витрат. Контроль здійснюється через комісіїВерховної Ради.

Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів України – йогоцентральний апарат і контрольно-ревізійна та податкова служби. Вони здійснюютьконтроль за мобілізацією і використанням коштів бюджету, інших фінансовихінституцій, господарських органів.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств,відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Данийвид контролю застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств таорганізацій. В останній час масштаби даного виду контролю значно скоротилися зпоявою підприємств нових форм власності. [8]

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють фінансовіоргани представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатівнасамперед через відповідні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансовіоргани.  Об’єктом фінансового контролю ємісцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльністьпідприємств і організацій комунальної власності. [4]

Крімзазначених видів ще існує громадський фінансовий контроль, який здійснюють  громадські організації (партії, рухи,профспілкові організації), а також аудит, що представляє собою незалежнийзовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. [8]

Аудит– це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документівта іншої інформації. Щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарюванняз метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідностічинному законодавству та встановленим нормативам.  [6]

За формами проведення розрізняють фінансовий контроль попередній,поточний і наступний.

 Попередній контроль є основним,який здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження бюджетів,фінансових планів і кошторисів витрат. Його мета – попередження неправильного інераціонального використання коштів, запобігання порушення законів, перекриттяшляхів інших порушень і крадіжок.

 Поточний фінансовий контрольпровадиться всіма фінансовими й господарськими органами у процесі виконаннябюджетів, фінансових планів і кошторисів. Він дає змогу виявити і попередитинезаконні витрати, порушення фінансової дисципліни, забезпечити додержання нормвитрат, запобігти безгосподарності та непродуктивним витратам. При даному видіконтролю використовується аналіз, перевірка та обстеження діяльності підприємстві організацій.

Наступний контроль здійснюється після завершення звітного періоду абофінансового року. Його завданням є перевірка доцільності витрачання державнихфінансових ресурсів, законності здійснення фінансових операцій, ефективностівитрачання коштів, а в результаті вживаються заходи щодо усунення порушень йпритягнення винних до відповідальності. [6]

Методи фінансового контролю, як конкретні прийоми його проведення, поділяютьсяна документальні (ревізії, перевірки) і натуральні (інвентаризація,лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництвотощо). [8]

Ø<span Times New Roman"">

Ревізія – це методдокументального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства,установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань,достовірністю обліку й звітності, а також в разі виявлення спосібдокументального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів іматеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізіїскладається акт. [6]

Ревізії є найважливішим методом фінансового контролю.При ревізії за бухгалтерськими документами перевіряють діяльність об’єкта заповний звітній період. Ревізії бувають повні, часткові, тематичні, комплексні.За ступенем залучення інформації розрізняють ревізії загальні та вибіркові. [4]

Повна документальна ревізія потребує перевірки всієїфінансово-господарської діяльності.

При частковій ревізії перевіряютьсяокремі ділянки фінансово-господарської діяльності або окремі затрати, наприкладінвентаризація товарно-матеріальних цінностей.

Тематична ревізія проводиться по кількох однотипнихструктурах, де перевіряються одні й ті самі питання, наприклад перевіркафінансових розрахунків підприємств і організацій, або перевірка установ охорониздоров’я по дотриманню натуральних норм харчування і т.п.

Комплексна ревізія включає широке коло питань і даєзмогу глибоко перевірити діяльність організації, установи. Наприклад, Державнеконтрольно-ревізійне управління, як правило, проводить комплексні ревізіїгалузей освіти, охорони здоров’я, культури. При цьому ревізії поділяються на плановій позапланові. Практика роботи показує, що основний контроль ведеться попланах. Проте виникають ситуації, коли необхідна позапланова ревізія.Наприклад, надходження сигналів про зловживання, але, як правило, ці ревізіївідбуваються на прохання слідчих органів, а останнім часом – і за проханнямвласників.  [6]

За методами ревізії поділяються на суцільні івибіркові. При суцільній перевіряються всі документи, або матеріальні цінностіза весь ревізований період, а при вибірковій – тільки частина документів навибірку за той чи інший період часу (квартал, місяць, декаду в кожному місяці).[6]

Ø<span Times New Roman"">

Перевірка – це обстеження івизначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства,установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляютьсядовідкою чи доповідною запискою.

Ø<span Times New Roman"">

Обстеження на відміну відперевірки провадять за більш широким колом питань. Його мета – визначитистановище, що склалося в окремих напрямах господарської діяльності об’єкта, щообстежується, і визначити перспективи їхнього поліпшення і розвитку.

Ø<span Times New Roman"">

Аналіз, як правилоздійснюється регулярно по всьому колу питань діяльності господарськогосуб’єкта. Його мета – встановити резерви додаткового одержання коштів,скорочення витрат, поліпшення фінансового становища. [4]

Ø<span Times New Roman"">

Фінансовий моніторинг – цепроведення постійного контролю за фінансовим станом господарського суб’єкта.   

Важливим для фінансового контролю є використання його різних методів, дояких належать:

Ø<span Times New Roman"">

Інвентаризація матеріальнихцінностей і наявності грошових коштів;

Ø<span Times New Roman"">

Зустрічні перевірки;

Ø<span Times New Roman"">

Рахункової перевіркибухгалтерських звітів і балансів, а до недавнього часу – й аналізфінансово-господарської діяльності.

Метод інвентаризації матеріальних цінностей і наявності грошових ресурсіввикористовується для перевірки відповідності даних бухгалтерського облікуфактичній наявності грошових і матеріальних цінностей, і в разі виявленнярозходжень, вжиття заходів до ліквідації відхилень – лишки оприбутковуються,нестачі відшкодовуються. Причому інвентаризація наявності грошових коштівпроводиться обов’язково методом раптової перевірки наявності грошових коштів укасі підприємства, організації або установи. Метод зустрічних перевірокпотребує звірення записів у книгах і рахунках бухгалтерського облікуперевіюваної організації або установи з даними обліку організації, абоустанови, яка надає сировину, матеріали чи продукцію організації, що перевіряється.Більш широко даний метод застосовується при перевірці виконання робіт абопослуг, що для організації здійснюють інші юридичні чи приватні особи.   

Метод рахункової перевірки бухгалтерських звітів і балансів використовуєтьсядля перевірки достовірності відображення у них звітних показників; виявлення іусунення приписок та інших помилок, що спотворюють показники виконанняпідприємствами державного замовлення; недопущення незаконного або неправильноговикористання коштів; забезпечення виконання обов’язків перед бюджетом ізміцнення звітної дисципліни. [6]

Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю має надзвичайновелике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю вцілому. Так, застосування всіх видів фінансового контролю є важливим з поглядузапобігання втрати контролю за діяльністю певних секторів економіки таутворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також з поглядупопередження паралелізму та дублювання при здійсненні контролю.

Отже, зазначені види, форми та методи здійснення фінансового контролю вУкраїні дають змогу дійти висновку про його масштаби, рівень значущості такорисності, відносно до здійснення різними органами влади та управління. Атакож про цілком сформований характер, який відповідає наближеній до ринкової економіки Україні. Питання лише в тому,чи можна говорити про відповідність світовим нормам. Для цього необхідно, першза все, звернутись до зарубіжного досвіду у цій сфері.

РОЗДІЛ 3.

СВІТОВИЙ ДОСВІД У СФЕРІФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

ДЕРЖАВИ.

Вивчення зарубіжного досвіду організації фінансового контролю може статикорисним для вдосконалення вітчизняної системи контролю.

Основним міжнародним нормативним документом у сферідержавного фінансового контролю є Декларація про керівні принципи фінансовогоконтролю, яка була прийнята в жовтні 1977 року на ІХ конгресі INTOSAI — міжнародноїорганізації вищих органів фінансового контролю, що діє під егідою ООН іоб’єднує Незалежні державні органи фінансового контролю 174 країн світу, — умісті Ліма (Лімська декларація). У декларації йдеться про компіляцію та систематизаціюзагальноприйнятих основних принципів контролю за державними фінансами. Вонаявляє собою базовий, принциповий документ, що враховує різні системифінансового контролю (а саме: монократичну та колегіальну), різне розуміннямісця фінансового контролю в системі державних функцій і гілок влади, а такожрізні рівні розвитку, яких фінансовий контроль досяг в окремих регіонах. ХочаЛімська декларація, з точки зору міжнародного права, не має обов’язковогохарактеру, не можна недооцінювати її вплив на розвиток вищих органівфінансового контролю в окремих країнах. [22]

Нині в зарубіжних країнах існують дві основні форми господарського контролю- державний і аудиторський. Організаційна схема господарського контролю взарубіжних країнах має такий вигляд:

Ø<span Times New Roman"">

Вищий орган державногофінансового контролю, який підпорядковується парламенту і на який покладеноконтроль за витрачанням коштів державного бюджету;

Ø<span Times New Roman"">

Державні контрольно-ревізійніпідрозділи міністерств і відомств, які підпорядковуються як вищому органудержавного фінансового контролю, так і відповідному міністерству або відомству.Вони здійснюють детальний контроль за правильністю витрачання державних коштів;

Ø<span Times New Roman"">

Незалежний аудиторськийконтроль, що проводить перевірку достовірності звітних даних балансу,законності господарських операцій та надає консультаційні послуги у сферіобліку та фінансів недержавного сектора економіки;

Ø<span Times New Roman"">

Податкове відомство, якеконтролює надходження коштів до державного бюджету.

Органи державного контролю в зарубіжних країнах здійснюють контроль за витрачаннямміністерствами та іншими органами управління коштів, відпущених на їхнєутримання та реалізацію державних програм, здійснюють оцінку їхньоїрезультативності, перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм ізвиконання замовлень.

Наприклад, Головне контрольне управління Конгресу США контролюєздійснення різних державних програм у галузі науки і техніки, енергетики, освоєннякосмосу, охорони навколишнього середовища, сільського господарства, житловогобудівництва та соціального розвитку, використання природних ресурсів, транспорту.При цьому перевіряється законність, доцільність та ефективність здійсненихвитрат. [10]

У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не лишебюджетно-фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату. ВЯпонії, наприклад, таку функцію виконує Управління адміністративного контролюпри канцелярії прем’єр-міністра. В його завдання входить підготовка пропозиційщодо вдосконалення системи і структури державного управління, зміцненняслужбової дисципліни державних чиновників, боротьби з корупцією, бюрократизмом,розробка проблем окремих верств населення, для розв’язання яких потрібнавзаємодія кількох відомств. [10]

  Правомірне й раціональне використаннядержавних коштів є важливою передумовою правильного управління державними фінансамита дієвості прийнятих відповідними установами рішень. Для досягнення цієї мети необхіднийефективно діючий вищий орган фінансового контролю, незалежний статус якогозакріплений у відповідному законодавстві.

У країнах Європейського союзу існує чотири основних типи такого органу, асаме:

1.<span Times New Roman"">    

Суд із судовими функціями абоаудиторський суд (Франція, Бельгія, Люксембург, Португалія, Іспанія, Італія,Греція). У Португалії та Греції вищий орган фінансового контролю є складовоюсудової системи і конституційно існує на паритетних засадах з іншими судами.  Наприклад, Аудиторський суд Бельгії булостворено після проголошення незалежності країни в 1830 році. Його очолює рада,12 членів якої обирає парламент на шість років. Суд є незалежним від парламентута уряду і сам вирішує яким чином він буде розпоряджатися бюджетними коштами,виділеними для його діяльності. Сфера впливу суду поширюється на всі установита відомства федерального та регіонального рівнів, а також на підпорядковані їмдержавні організації і підприємства. Однак Європейський суд аудиторів, поприсвою назву, не виконує функцій суду.

2.<span Times New Roman"">    

 Колегіальний орган, який не має судовихфункцій (Нідерланди, Німеччина, Австрія). На таких засадах функціонуютьРахункові палати Чехії, Польщі, Росії, України.

3.<span Times New Roman"">    

Незалежний орган, котрийочолює Генеральний контролер-аудитор (Великобританія, Ірландія, Данія). Вищиморганом фінансового контролю Великої Британії є Національне управління аудиту(НУА). Воно створене на початку ХІІ століття й очолює його генеральний аудитор,якого призначає королева. Незалежність НУА забезпечується тим, що воно отримуєкошти, необхідні для роботи не від уряду, а від палати громад парламенту. Ніхтоне може вказувати управлінню як воно має виконувати свої обов’язки.

4.<span Times New Roman"">    

Орган контролю у складіуряду, який очолює також Генеральний контролер-аудитор (Швеція, Фінляндія). ЯкШвеція, так і Фінляндія мають два контрольних органи: перший – вищий органфінансового контролю – здійснює детальні ревізії та звітує перед урядом, другий– ще один контрольний орган з невеликим секретаріатом, очолюваний членамипарламенту і підзвітний йому. [14]

Поряд з інститутами зовнішнього контролю (вищих органів фінансового контролю)у більшості країн діють також урядові контрольно-ревізійні системи, якіздійснюють внутрішній контроль. Перш за все це міністерства фінансів (Німеччина,Канада, Японія, Швеція, Польща, Угорщина тощо). Міністерства фінансів підназвою Державних казначейств функціонують у США та Великобританії, якМіністерство фінансів та економіки – у Франції. Є країни, де в системівиконавчої влади функціонує декілька фінансово-контролюючих відомств. [15]

Системи внутрішнього контролю дещо відрізняються в європейських країнах. Середних можна виділити два підходи. Перший із них, який використовується в такихкраїнах, як Франція, Португалія та Іспанія, можна назвати „відповідальністютретьої сторони”. У країнах-членах ЄС, які використовують такий підхід,Міністерство фінансів не лише відіграє ключову роль у розробці проекту бюджетута розподілі коштів серед галузевих міністерств, а й також має правобезпосередньо втручатися на стадії попереднього контролю через своїхслужбовців, які є при кожному галузевому міністерстві. Так, Португалія маєцентралізовану Генеральну фінансову інспекцію, яка підпорядковується мініструфінансів і відповідає за фінансовий контроль усіх бюджетних витрат урядових установза фактом їх виконання. Окрім Генеральної фінансової інспекції, галузевіміністерства мають свої власні контрольовані підрозділи.

Згідно з іншим підходом, який використовується в Нідерландах і Великобританії,відповідальність за контроль за витрачанням бюджетних коштів покладається накерівника галузевого міністерства. Цей підхід має назву „відповідальністькерівництва”. У країнах, які використовують такий підхід, кожне галузевеміністерство несе повну відповідальність за витрачання власного бюджету й зазапровадження відповідних перевірок і контролю. Наприклад, Служба внутрішньогоконтролю міністерства фінансів Великобританії не відповідає за безпосереднійконтроль за витрачанням бюджетних коштів галузевими міністерствами, авідповідає за те, щоб у кожній урядовій установі була запроваджена власнаконтрольна служба, яка здійснює ефективний фінансовий контроль. [22]

Основною формою контролю недержавного сектора економіки в зарубіжних країнахє аудиторський контроль. В основному аудиторство за кордоном – це високомонополізованагалузь сфери обслуговування. Так, у США діє 8 великих аудиторських фірм ізчималим штатом працівників, які встановили монополію в галузі контролю звітностівеликих концернів. Аудиторський контроль поширюється аж до утворенняміжнародних аудиторських фірм, деякі з них можна розглядати як транснаціональнікорпорації. Це відомі аудиторські фірми „Артур Андерсен”, „Маккінзі”, „Куперзенд Лайбранд”, „Пік Марвік Мітчел”, „Артур Янг”, „Прайс Уотерхауз” тощо. Усвоїй роботі вони використовують міжнародні норми аудиту та супутніх робіт.

Отже, в зарубіжних країнах чітко розмежовуються дві форми господарськогоконтролю – державний і аудиторський. Державний фінансовий контроль здійснюєтьсяяк вищими контрольними органами, що підпорядковуються парламенту абопрезиденту, функціями яких є контроль за формуванням та ефективним витрачаннямдержавного бюджету, так і контрольно-ревізійними підрозділами міністерств тавідомств, які перевіряють діяльність підлеглих їм державних підприємств.Аудиторський контроль проводить перевірку недержавного сектора економіки, тобтоприватних фірм і концернів.[10]

Зарубіжний досвід організації фінансового контролю в цілому може вплинутина вирішення основних українських проблем у цій сфері. Вивчення їхніх досягненьі помилок безперечно допоможе на нашому власному шляху до цивілізованого ринкута фінансового правопорядку. [15]

РОЗДІЛ 4.

РОЛЬ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ФІНАНСОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ.

Недооцінка ролі контролю у фінансово-господарській діяльності негативнопозначається на економіці. Це також призводить до того, що практичні засадиорганізації системного забезпечення здійснення державних контрольних функцій

еще рефераты
Еще работы по нероссийскому законодательству. бухгалтерскому учету