Реферат: Шляхи розвитку у молодших школярів бережливого ставлення до природи
Вступ
До найактуальніших проблемсьогодення, що торкаються кожного жителяпланети й від якого залежить майбутнєлюдства, слід віднести проблемиекологічні. Аналіз екологічної ситуаціїна нашій планеті свідчить про те, щонинішня криза охопила сфери мисленнялюдини, її екологічну свідомість іпрактичну діяльність. Глобальне знищенняприроди — це лише побічний результатзгубної діяльності суспільства.Стратегічною метою освіти має статиекологічне мислення, основу якогоскладають наукові знання, екологічнакультура й етика. Тема екологічноїсвідомості має ототожнюватися зісвітовими життєвими вартостями.
Сучасна екологічна освіта маєбути спрямована в майбутнє, спиратисяна ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери, сприятиподоланню наявних у суспільствістереотипів шляхом формування духовної, моральної, екологічно освіченоїособистості та створення умов для їїрозвитку і, врешті-решт, стати чинникомсоціальної стабільності суспільства.Становлення і формування екологічноїкультури стає основою знань проморально-етичні норми і правила і робитьїх основним регулятором його поведінки.Лише система внутрішніх відносин стаєосновою особистості і виникає лише усвіті культури. Екологічне виховання- це екологія особистості, свідомості, душі, культури. Саме екологічна освітадає змогу розкрити дитині значенняприроди як частини культури, якуніверсальної цінності, оскількидопомагає виявити ціннісне ставленнядо власної домівки, до планети на йменняЗемля взагалі і до найближчого довкілля.Формувати екологічну культуру особистості- означає виховувати таке ставлення доприроди, що перетворює знанняморально-етичних норм і правил навнутрішнє надбання людини, робить їїрегулятором її поведінки. Отже, небездушне нашпиговування дітей екологічнимзнаннями, а формування емоційної сфери, розвиток естетичного почуття та любовідо природи — основа екологічноговиховання молодших школярів.
Початкова школа, спираючись надосягнення дошкільного віку, підхоплює, зміцнює, розвиває накопичене до школиі на цьому ґрунті формує новоутвореннямолодшого шкільного віку. Доцільнозіставити вихідні позиції окреслені вБазовому компоненті дошкільної освітиі в Державних стандартах початковоїосвіти на предмет єдності методологічнихзасад. Зокрема в Державних стандартахпрямо сказано, що початкова школа маєпродовжити лінію дошкільного розвитку, закріпити й розвинути в умовах шкільноговиховання надбання дошкільного дитинства.
Актуальність вибраної намипроблеми пояснюється нагальністюсучасних екологічних проблем.
Об'єкт дослідження — системанавчально-виховного процесу в початковійшколі.
Предмет дослідження — зміст таметоди роботи вчителя початкових класівпо формуванню бережливого ставленнядо природи молодших школярів.
Гіпотеза: ефективність розвиткуу молодших школярів бережливого ставленнядо природи.
Мета: з'ясувати вплив різнихпідходів до розвитку бережливогоставлення до природи молодших школярів.
Завдання:
проаналізувати психолого-педагогічнулітературу з даної проблеми;
охарактеризувати основні підходидо формування бережливого ставленнядо природи молодших школярів;
навести приклад розробки урокуз природознавства з використаннямелементів формування бережливогоставлення до природи.
Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічноїлітератури в аспекті досліджуваноїпроблеми
Людина — частина природи. Потягдо всього живого, закладений в ній відсамого народження, найяскравішевиявляється в дитячому віці. Дитинарадіє і першій весняній квіточці, ікомасі, що прокинулась від зимовогосну; її приваблює і таємничий ліс.
Однак відчуття краси, розумінняприроди не приходить саме собою. Йоготреба виховувати з дитинства, колиінтерес до навколишнього особливовеликий.
Процес цей складний і тривалий.Навколишній світ в усій своїй красі інеповторності відкривається переддитиною лише тоді, коли вона сприймаєйого безпосередньо. Діти виявляютьтурботу передусім про ті об'єкти, щобачили, про які мають чимало відомостей; незнання ж спричинює у кращому разібайдужість. Нерідко ж не усвідомлюючинаслідків негативного ставлення донавколишнього діти завдають шкодиприроді.
Як же зробити, щоб людина змалечкуне тільки оволоділа певними знаннямий уміннями, а й виросла чуйною, активною, коли йдеться про захист природи, поліпшення навколишнього середовища?
Проблема виховання дітей засобамиприроди та питання охорони навколишньогосередовища хвилювали педагогів усіхчасів.
Видатний чеський педагог Ян АмосКоменський вважав, що вже з ранньогодитинства слід давати потрібні знанняпро природу, які є такими ж важливимидля їхнього розумового розвитку, якзнання мови й математики. Він говорив, що пізнання природи починається зреальних явищ і предметів. Навчаннятреба починати не з словесного тлумачення, а з предметного спостереження.
Цікаві погляди були висловленівидатним французьким мислителем ЖанЖаком Руссо. Він був прихильникомприродного виховання, тобто такого, якеб відповідало особливостям дітей і булоблизьким до природи. Важливого значеннянадавав здійсненню розумового розвиткупід час ознайомлення з природою, особливотаких якостей, як увага і допитливість.
Швейцарський педагог Й.Г.Песталоццінаголошував на значенні ознайомленняз природою для нагромадження чуттєвогодосвіду дітей. Природа, вказував він, — це джерело, завдяки якому розумпіднімається від чуттєвих сприйманьдо чітких понять. Весь запас знань, якийнабуває людина за допомогою відчуттів,є результатом уважного ставлення доприроди.
К.Д.Ушинський зробив великийвнесок у розробку питання про використанняприроди в початковому навчанні івихованні. Педагог вважав неможливимздійснення початкового навчання безприроди. Природа, за його словами, єодним з наймогутніших агентів у вихованнідитини.
Основою розумового вихованняпедагог вважав розвиток мислення імовлення. Тому складаючи книги «Ріднеслово», «Дитячий світ», він широковикористав матеріал рідної природи, зауважуючи, що молодших школярів неслід знайомити з курйозами, а привчатизнаходити цікаве в тому, що їх повсякчаснооточує. Важливу роль при ознайомленніучнів з природою він відводив наочнимметодам. Рекомендуючи широко користуватисяними, К.Д.Ушинський обґрунтував своїпоради особливостями формування уявленьі понять молодших школярів. «Дитина,- писав він, — мислить формами, барвами, звуками, відчуттями, і той даремно ішкідливо насилував би дитячу природу, хто захотів би примусити її мислитиінакше.»2
Важливу роль серед наочнихметодів він надавав спостереженням, босаме вони збуджують самостійну думку, розвивають допитливість дитини.Спостереження, якщо вони проводятьсясистематично, сприяють розвитку мисленняі мови. Основою мови є правильне логічнемислення, а воно виникає з правильнихі точних спостережень. Тому для розвиткуспостережливості важливо навчити дітейбачити предмет з усіх сторін і в середовищітих відносин, в які вин поставлений.
Із словесних методів ознайомленняз природою К.Д.Ушинський рекомендуваввикористовувати художню літературу, аособливо усну народну творчість. Вінсам створював чудові оповідання і казкидля дітей. Ці твори допомагають розширитиуявлення про природу. Наприклад, воповіданні «Бджоли на розвідці»автор ознайомлює школярів із бджолами, процесом збирання меду, вказує напрацьовитість цих маленьких комах і їхкористь для людей. У літературі і досіживуть доступні дитячому розуміннютвори «Як сорочка в полі виросла»,«Чотири бажання», «Васька» таін. У цих маленьких оповіданняхК.Д.Ушинський розкриває дітям значимістьвсього живого, що оточує нас, навітьмаленької билиночки, попереджує пронеобхідність бережливого ставлення доприроди.
Розповідь, за Ушинським, доповнюєінші методи і подобається дітям більшеніж читання. Розповідь повинна бутитакою, щоб вона не була сухою, легкозапам'ятовувалась, щоб подробиці незаймали місця головного.
Цікавою є думка К.Д.Ушинськогостосовно праці молодших школярів уприроді. Лише вона сприяє розвиткудітей, тільки в ході праці вчительдоступно пояснює вчинки, які можутьзашкодити природі.
Вважаючи природу важливим засобомгармонійного розвитку особистості, К.Д.Ушинський висловлюється за перенесеннянавчальних закладів за місто, у сільськумісцевість з метою зближення школярівдо природи. Він говорив, що педагогіканедооцінює виховний вплив природи надитину — це на нашу думку, актуально іна сьогоднішній день.
Цікавою постаттю в педагогіцібула С.Ф.Русова. В основу початковогонавчання в школі вона поклалаприродознавство, що найкраще відповідаєменталітету нашого народу. У своїхроботах «Весна і діти», «Середрідної природи», «Природознавствоу сучасному вихованні», «Нова школа»вона переконливо доводить, щоприродознавство — це джерело найпотрібнішихнаукових знань, що привчає учнів допевних спостережень, до послідовнихвисновків і дій. Природознавство маєнайкращий естетичний і моральний впливна виховання дитини.
Великого значення вона надавалаекскурсіям, які сприяють більш глибокомуознайомленню з довкіллям. Основний шляхвиховання любові до природи — її знання.С.Ф.Русова вважала природу душею, основоювиховного процесу. Бо коли дитина набулавміння спостерігати, досліджувати все, що її оточує, це навчить її любити ріднийкрай, свою батьківщину як щось неповторне.
Найбільше єднання з природнимсередовищем відбувається з настаннямліта. С.Русова: «Діти повинні цілкомналежати сонцю, степу, лісу, саду. Ніякоїнауки не можна тепер викладати в хаті, та й науки на цей час не треба, бажанітільки спостереження природи, навітьнема чого додавати до них якихось великихі складних пояснень. Хай дитина самап'є з природи: колись ці враження здадутьсяїй, щоб утворити собі певний світогляд.».1
С.Ф.Русова висловила думку проте, що найкращий метод той, який викликаєінтерес дитини, враховує місцеві умови.Знайомство з природними об'єктами, вивчення їх повинно проводитись насправжніх об'єктах і явищах. Ніякиймалюнок і ніяка модель не може датикращого початкового знайомства зприродою ніж сама природа.
Важливе місце Софія Федорівнавідводила праці, яка сприяє фізичномуздоров'ю, задовольняє інтереси дітей.Праця — основний засіб, завдяки якомузнання фіксуються у свідомості, оскількивони поступають через руки в розум. Дляорганізації праці С.Ф.Русова радиластворити город чи садок, де діти мали бзмогу спостерігати, піклуватися пророслини. їхня праця повинна бути приємною, не одноманітною, викликати якнайбільшетворчих сил і бажань. У школах маютьбути сворені умови для спостережень затваринами. Перебування звірят у товариствідітей викликають в останніх активнусимпатію, бажання допомогти, захистити.Щоб піклуватися про рослин і тварин, їхтреба знати і вивчати. С.Ф.Русова вважала, що знання дітей будуть міцними за умовивикористання різних методів. Наприклад, для ознайомлення з овочами вонарекомендувала почати з екскурсії нагород, вивчити загадки про овочі, провестигру, намалювати овочі, прочитатиоповідання про шкідників і друзіврослин, вирізати з паперу різні овочі.«Таким чином, — говорила Софія Федорівна,- на чолі початкової науки повинно статиприродознавство, як джерело найпотрібнішогонаукового знання, як найкраща дисциплінарозуму, що привчає дитину до пильнихспостережень, до послідовних висновків, як предмет, що має найкращий моральнийі естетичний вплив на виховання дитини».1
Видатний український педагогВ.О.Сухомлинський залишив цікаву спадщинув області екологічного виховання.
Для організації виховногопотенціалу природного оточення педагогорганізував «школу під голубим небом».
Особливу роль Василь Олександровичвідводив природі, спілкуванню з нею якфактору розумового розвитку. В книзі«Серце віддаю дітям» він писав, щопрагнув до того, щоб перш ніж відкритикнигу, прочитати по складах перше вжитті слово, діти повинні прочитатисторінки найкращої в світі книги — книгиприроди.
--PAGE_BREAK--Кожного тижня присвячував вінкілька уроків подорожам на лоно природи- «до витоків думок й рідного слова: так склалися 300 сторінок „Книгиприроди“». Він ставив за метузакарбувати у свідомості дітей яскравікартини дійсності, навчити їх бачитинавколишню красу, стати допитливимидослідниками природи, її охоронцями.Заняття серед природи педагог називав«уроками мислення і уроками розвиткурозуму».
Сприйняття, осмислення природи- основа формування екологічної культуриу дитини. Тому в системі екологічноговиховання, що розробив В, О, Сухомлинський, важливу роль відіграють подорожі, екскурсії, спостереження і аналіз явищприроди. Педагог вважав, що необхіднолише розкрити перед дитиною красуприроди і пробудити в неї почуттябережливого відношення до неї.
В працях В.О.Сухомлинськогопоказано, що турботливе відношення доприроди формується тільки тоді, колидитина покращує навколишнє середовищесвоєю працею.
Розвиток почуття краси природиневіддільний від гуманізму. Добріпочуття — це серцевина людяності, вонисвоїм корінням сягають у дитинство, алюдяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжується в праці, турботах про красу навколишнього світу.В дитинстві людина повинна пройтиемоційну школу виховання добрих почуттів.Коли дитина сприймає красу, творить їїдля щастя інших, вона не здатна на зло, підлість.
«Якщо добрі почуття ми невиховали в дитинстві, їх ніколи невиховаєш, тому що істинно людськествердження в душі одночасно з пізнаннямперших і найважливіших істин».
Виходячи з вищесказаного, миможемо зробити висновок, що В.О.Сухомлинськийвважав природу невід'ємним компонентому системі навчання й виховання дошкільниківі молодших школярів.
Гострота сучасних екологічнихпроблем поставила перед педагогамзадачу великого значення: вихованнямолодого покоління в дусі бережливоговідповідального ставлення до природи, захисту, її оновлення природних багатств.Тому сучасні педагоги поставили мету: сформувати високу екологічну культурупідростаючого покоління.
А починати слід з формування удітей уявлення про природу рідногокраю, потреби спілкування з нею, розкриттязв'язків між різноманітними її об'єктами, взаємовпливу природи і людини.
Педагог Лисенко Н.В.2 зазначає, що у процесу усвідомленого, дійовогоставлення дітей до природи керівна іспрямовуюча роль належить педагогу, який виступає для дітей не тільки якносій знань, а й як зразок для наслідуванняспособів, дій, прийомів, функцій. Дозавдання педагога входить так організуватидіяльність дітей, щоб шляхом самостійнихвідкриттів, розв'язуванням проблемнихзавдань, наочно перетворюючих дій вониодночасно оволодівали як новими знаннями, так і вміннями та навичками їх самостійногонабуття.
В експериментуванні для дошкільнятслід брати до уваги дону з найважливішихумов його ефективності: нові знання якрезультат «відкриттів» кожноїдитини мають формуватися на знаннях, раніше нею засвоєних, лише за цієї умовизадовольняється природна допитливістьдитини, її інтерес до навколишнього, арозвиваюча функція навчання і вихованнявимальовується через сутність принципунаступності.
Вихователю слід пам'ятати, що вйого діяльності необхідно постійнопосилатися на моральну та інтелектуальнусприйнятливість дошкільника, якахарактеризується в цьому віці активністютаких розумових операцій, як аналіз, синтез, зіставлення, порівняння, а такожвисоким емоційним ставленням допізнаваного об'єкта, явища. Ці рисидомінують у дошкільному віці і виступаютьу роботі педагога як необхідна передумовау формуванні основ, елементів понять, а в майбутньому — і поглядів дітей.
Педагог Іванова О. зазначає, що«екологічна культура дитини маєрозвиватися на раціональному таемоційно-чуттєвому рівнях. Саме томуважливого значення набуває естетичнийфактор. Естетичне ставлення до довкіллязміцнює знання про нього, стимулюєпроцес усвідомлення необхідності йогозбереження і збагачення, спонукає доактивної діяльності. Естетична іекологічна культура взаємодіють уструктурі особистості, впливають однана одну.»1
Суспільний досвід показує: якщодітей виховують чутливими до краси, збагачують враженнями, захоплюютьхудожньою діяльністю, тоді їхні соціальніякості розвиваються позитивно. Естетичнесприймання природного середовища можнаформувати у дітей дошкільного вікудвома шляхами: забезпечуватиемоційно-чуттєвий контакт з йогооб'єктами, проводячи спеціальніспостереження-милування, а такожстворенням художнього пізнання природина заняттях музики, зображувальноїдіяльності, літературного читання, віграх та художній праці. Навчити дитинуспоглядати навколишню красу й відчуватиїї нелегке завдання. Вихователевінеобхідно серйозно готуватися до цього.Тут перевіряється найголовніша функція- виховна, оскільки вплив на естетичнусвідомість дитини потребує зваженогодобору "інструментів дотику" доїї особистості.
Пам'ятаючи про те, що діти найкращезасвоюють навчання у процесі конкретноїдіяльності завжди треба шукати цікавіформи подання знань, добирати запитанняпоцінувального характеру, обмірковуватитворчі завдання, віднаходити відповіднийхудожній матеріал для активізаціїемоційно-образної уяви дошкільнят — вірші, казки, загадки, пісні, прислів'я, приказки, скоромовки.
Серед об'єктів милування начільному місці так звані «знаки рідноїприроди», наприклад, рослини, що набулисимволічного значення у світовідчуттіукраїнців й оспівані народом (верба, калина, тополя, дуб, барвінок, чорнобривці).Це наближує дітей до розуміння естетичноїсвоєрідності українського краєвиду, поглиблює й зміцнює зв'язок з ріднимкраєм.
Усик В.В. зазначає: «Формуватиекологічну культуру треба починати удитини саме в дошкільному віці, колизакладаються основи її подальшогорозвитку. Адже в дошкільному віціпочинається тривалий процес пізнаннянавколишнього світу — пізнання розумомі серцем».1
Вона радить вихователям приорганізації спостережень за явищамиживої і неживої природи враховуватитакі основні моменти:
— природні явища постійнорозвиваються і змінюються;
— вони взаємозв'язані івзаємозумовлені;
— їхній розвиток відбуваєтьсявнаслідок ряду кількісних і якіснихзмін;
— кожне явище, набуваючи розвитку, не втрачає своєї сутності;
— у процесі пізнання явищ природиудосконалюється особистість дитини.
Сформовані інтелектуальні тапрактичні вміння і навички визначаютьсутність різних видів діяльності, яків екологічному вихованні дітей виконуютьрізні функції, доповнюють одна одну івзаємозбагачуються. Навчаючись, граючий посильно працюючи, дитина власнеготується до участі в поліпшенні станудовкілля.
А.Ашиков стверджує, що екологічневиховання без виховання серця неможливе.І часу для цього відведено небагато — сім років, далі це робити буде надзвичайноважко.
«Що ж сприяє вихованню серцяперш за все? Любов і краса! В них є тойживий вогонь, від якого запалюютьсявогники сердець. Де ж можемо знайтикрасу, в чому вона? Без сумніву можемосказати: в природі. Люблячи природу, спілкуючись з нею, людина збагачуєтьсядуховно, заряджається енергією добра.Без спілкування з природою важко уявитивиховання серця. Необхідно дати дітямцю можливість, зробити все необхідне, щоб вони хоча б періодично занурювалисьу світ Природи, при цьому даючи їм певнусвободу, можливість злитися, ввійти знею в контакт. Пам'ять серця надовгозбереже це спілкування. І нехай вони невсе запам'ятають з того, що хотілосянам, вихователям, — головне не в цьому.Якщо у їх маленькі сердечка ввійдутьрадість, любов, співпереживання — цебуде самим великим знанням».
Закладені основи екологічноїкультури в молодшому шкільному віці, стають своєрідним мотивом, стимулом таумовою формування стійкого інтересудо природи, допомагають побачитирезультати реального внеску у їїзбереження завдяки оволодінню правиламиі нормами взаємин з нею. Екологічнаосвіта повинна бути безперервною.Розпочате екологічне виховання вмолодшому шкільному віці поглиблюєтьсяі конкретизується під час шкільногонавчання. Відповідальна роль у формуванніекологічної культури школярі належитьпочатковій школі, яка є однією з першихланок становлення людини-громадянина.
Педагог Хоминець О. вважає, щовже в початкових класах слід підвестидітей до думки, що людина — невід'ємнаскладова частина природи, що вонарозвиваючись та задовольняючи своїпотреби, впливає на навколишнє середовище, причому цей вплив може бути як позитивним, так і негативним.
У школі природоохоронна освітаучнів здійснюється в різних напрямках: на уроках, заняттях гуртків, під часпроведення екскурсій, у процесісуспільно-корисної праці, науково-дослідницькоїроботи.
Головним завданням екологічноїосвіти сучасної школи Хоминець О вважає:
— засвоєння наукових знань провзаємозв'язок природи, суспільства ілюдської діяльності;
— розуміння багатогранної цінностіприроди для суспільства в цілому ікожної людини зокрема;
— оволодіння нормами правильноїповедінки в природному середовищі;
— розвиток потреби спілкуванняз природою;
— активізація діяльності щодоохорони й поліпшення навколишньогосередовища.
У школі екологічні знання всистемі необхідно розкривати під часвивчення переважної більшості навчальнихпредметів. Усі види суспільно-корисноїпраці повинні мати екологічнуспрямованість. Природоохоронна роботамусить відповідати завданням гуманістичноговиховання, сприяти усвідомленню школярамиекологічних правил і норм поведінки уприродному середовищі.
Психолог Іщенко Л. вважає освітніпрограми з екологічної освітинедосконалими. Хоч важливу роль відіграєнавчальний предмет «Природознавство», проте окремий предмет «Екологія»в практиці шкіл не введено. А досвідбагатьох зарубіжних шкіл свідчить процю необхідність.
Враховуючи результати аналізузмісту освітянських програм, пропонуєрозширення змісту нині чинних програм, до простежуються основні лінії: «Екологіяі культура», «Природа навколо нас»,«Екологія і здоров'я», «Охоронаприроди», зміст яких включаєінтелектуальний, емоційний, практично-дійовийкомпоненти. Інтелектуальний компонентпризначений для сприяння екологічноїобізнаності дітей, повинен допомогтизасвоїти елементи екологічної культури.
Призначення емоційного компонентазмісту — викликати у дітей емоційнийвідгук на різноманітні явища і об'єктиприроди, бажання милуватися йнасолоджуватися природою.
«Формування екологічноїкультури особистості — це не тількизнання морально-етичних норм і правил, а й таке ставлення, що перетворює їх увнутрішнє надбання людини, робитьрегулятором її поведінки.
Як часто ми зустрічаємось з тим, що людина знає правила поведінки іводночас порушує їх. Річ у тім, що ціправила не стали їх внутрішнім, особистимзнанням, не ввійшли в систему її внутрішніхцінностей. Тому система цінніснихвідносин — ядро особистості. Вони можутьвиникнути у реальному світі Культури.Людина як істота соціальна засвоюєнорми і правила поведінки, що прийнятіу суспільстві, і як істота духовнівідкриває для себе людську культуру.»
Дослідження показали, що основиекологічної культури особливо інтенсивноформуються у процесі діяльності ізалежать від того, наскільки частодитина залучається до різних її видів.Практично-дійовий компонент змісту.Природа-об'єкт трудової діяльностілюдини, спрямованої на її раціональневикористання, покращення, відновлення, охорону.
Характер трудової діяльностілюдини в різні пори року. Види дитячоїпраці для покращення і охоронинавколишнього середовища. Зміна видівдіяльності за сезонами. Пропаганда ідейохорони природи серед своїх друзів ідорослих.
продолжение--PAGE_BREAK--
Педагог Радченко Т. вважає, щодля дітей доступна практична природоохороннадіяльність. Це догляд за шкільнимквітником та кімнатними рослинами взеленому куточку, вирощування розсадиквітів в умовах класного приміщення, збирання насіння для пернатих, розвішуванняшпаківень, підгодівля птахів узимку.
«Широкий простір для формуванняекологічної культури забезпечують ітакі види природничих завдань: виготовленнягербаріїв дикорослих рослин, створеннямісцевої Червоної книги — книги тривоги, оформлення краєзнавчого куточка, зарекомендувала себе участь дітей уроботі учнівських організацій „Зеленийпатруль“, „Голубий патруль“, організація екологічних суботників, місячник охорони навколишньогосередовища, участь в операціях „Джерельце“,»Мурашник", «зелена аптека»,«Первоцвіт», виставка дитячихмалюнків з природоохоронної тематики".1
Методист М.Омельченко наголошує:"… У становленні екологічної культуриучнів особливе місце займає саме ігровадіяльність. Вона формує досвід сприйняттяекологічно правильних рішень, засвоєнняморальних норм і правил поведінки вприроді, сприяє створенню зв'язку міжнавчанням і застосуванням знань напрактиці. «Методист вважає, щопедагогічно правильно організованаігрова діяльність дає змогу досягтипевного самовираження у дітей активностіі свободи дій, що розумно поєднуєтьсяз вимогами взаємної поваги, пізнаннямнавколишнього середовища, відчуттямкраси природи та її гармонії, розвиткомпочуття любові й турботливого ставленнядо її обов'язків.
Для розвитку творчих здібностейдітей відповідають дидактичні ігри, особливістю яких є приховання пізнавальнихзадач. У грі навчання відбувається самесобою. Захоплюють дітей ігри з картками, загадками про тварин і рослини,ігри-вікторини „Що в лісі росте?“,»Хто в лісі живе?", «Квітковийгодинник», «Які дикорослі рослиниі для чого може використати Робінзон улісі?», «Лісові орієнтири».
Використання дидактичних ігорна заняттях, екскурсіях, інших заходах, що проводяться на природі, дозволяєрозвинути знання дітей про взаємозв'язкилюдини з природою, про об'єкти природногооточення, які необхідно знати, щоб вмілоїх використовувати і оберігати. Питанняекологічної освіти розв'язуютьсюжетно-рольові ігри. Це ігри в лісовихжителів, мандрівників. Вони даютьможливість кожній дитині прийти довласного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань. В центрі цих ігор повиннібути взаємовідносини людей, їхнє гуманне, турботливе ставлення до природногосередовища.
Дітям подобається виконуватиролі тварин і рослин та інших мешканцівприродних співтовариств, людей, яківикористовують і охороняють природу.
М.Омельченко підкреслює, щооднією із форм природоохоронної роботє Червоний зошит своєї місцевості. Дляцієї роботи доцільно відтворити правовусторону охорони навколишнього середовищаі результати практичної роботи щодовиявлення, вивчення, інвентаризації, захисту природних об'єктів і намітитизавдання подальшої природоохоронноїроботи.
Т.Радченко говорить: «В іграхдіти вступають в уявні діалоги з сонцем, тваринами, рослинами. З великимзадоволенням школярі грають векскурсії-ігри на природі. Це можутьбути такі: „Що бачив дорогою?“,»Відгадай, що за квітка?", «Хтокраще чує?»
Більш цікавими є ігри-пошуки.Наприклад, «Острів скарбів.» Гравцямдають карту з маршрутом до «Островаскарбів», але дістатись до нього можнатільки після виконання ряду справ — очищення джерела, прибирання сміття таін. "'
Педагог Шаповал Л. одним іззасобів формування екологічної культуривважає казку, яка розкриває перед дитиноювсе багатство людських стосунків, ставлення до людей, навколишнього світуприроди.
«Вміле використання казкидозволяє педагогові розкрити певнібіологічні закономірності, значеннярослин та тварин у природі та життілюдини, сформувати знання про екологічнізв'язки, що відображають саму сутьекології, як науки.»
Для формування екологічноїкультури необхідний комплекс такихметодичних засобів і прийомів, щобвивчення природи, будь-яке спілкуванняз нею залишало в пам'яті дитини глибокийслід, впливало на її свідомість. Саметому українські народні традиціїшанобливого ставлення до природирозглядаємо як важливу умову ефективногоекологічного виховання молодшихшколярів.
У численних приказках, обрядахвідбито досвід поколінь, норми поводженняз об'єктам природи. Пісні, легенди, повір'я засвідчують поетичне сприйманнянавколишнього світу.
Різник Л. вважає: «Черезприродоохоронні традиції наступнимпоколінням передавались екологічніуявлення українського народу, йогопогляди та цінності у системілюдина-природа. Через сприйманняприродоохоронних традицій формувалисьстійкі стереотипи бережливого ставленнядо природи та природоохоронних якостейособистості.»
Єдність людини, природи, єдністьсвіту забезпечив народний календар, куди були вплетені прикмети розвиткуприроди розвитку природи і суспільствав єдине ціле і організував життя згідноз рівновагою цього цілого.
Педагог вважає, що використанняприкмет у навчально-виховному процесідає змогу дітям краще зрозумітивзаємозалежність у природі.
Прислів'я та приказки на думкуЛ.Різник, мають значний вплив на формуванняу дітей поглядів на природу, регулюютьїхню поведінку у природному середовищі.Наприклад: «Доглядай землю плідну, як матір рідну», «Посієш вчасно — збереш рясно». Ряд прислів'їв показують, що природа є найважливішою цінністюжиття людини: «Земля наша — мати — всіхгодує», «На чорній землі білий хлібродить», «Хто полю годить, тому житородить». Особливого значення маютьприслів'я і приказки, в яких йдеться пронеобхідність дбайливого ставлення доприроди: «Горнися до природи — нематимеш пригоди».
Високу ефективність має доцільністьвикористання народних загадок. Загадкапримушує дитину думати, аналізувати, розвивати спостережливість, мислення, фантазію.
Розділ 2. Умови та методи формуваннябережливого ставлення до природи
2.1 Психолого-педагогічні основивиховання
Екологічні проблеми, з одногобоку, є наслідком науково-технічногорозвитку людства, а з другого — попиінтенсивно впливають на економічнестановище п тій чи іншій країні або їїрегіоні і, що найголовніше, на менталітетсуспільства. Тобто такі важливі категоріїнашого життя, як культура, освіта, екологічну ситуація і економічнестановище взаємопов'язані, нерозривніі визначають майбутнє не тільки будь-якоїдержави, а й людського суспільства вцілому.
Багаторічний досвід нашоїпедагогічної роботи дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічного становища і екологічноїситуації сьогодні визначає самопочуттялюдства, його роль в нашому житті зростаєз року в рік, а екологічний компонентнабуває все більшого значення. В першучергу це зумовлено тим, що природніресурси, їх відтворюваність маютьскінченні величини, а тиск від діяльностілюдини на природу зростає з року в рік.В останні десятиріччя вплив людини наприроду набагато збільшився і, щоголовне, став практично не контрольованимі майже не прогнозованим. Крім того, виявилося, що вирішити екологічніпроблеми тільки на основі законодавчоїбази або за допомогою економічнихпідходів швидко не вдається. Суспільствусьогодні потрібні виховані, грамотніта культурні в екологічному відношеннілюди. Усвідомлюючи, що людство не можене втручатися в природу, маємо відшукуватинові шляхи, технології виробництва, заяких припиниться необдуманий табезвідповідальний тиск на навколишнєсередовище, будуть враховуватись вимогиекологічних законів. Тільки в тому разі, коли господарська діяльність людейвідповідатиме об'єктивним вимогамекологічної науки, а не навпаки, змінаприроди людиною стане способом їїзбереження. Саме тому так важливорозпочати екологічне виховання зраннього дитячого віку.
Свідоме й бережливе ставленнядо природи маємо формувати з дитинствау сім'ї та школі, за умови активногоформування екологічної культури танакопичення систематичних знань у ційгалузі. Екологічне навчання і виховання— це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людинизнань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичнихнавичок, певної орієнтації та активноїжиттєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природнихресурсів [2].
Загальноосвітня школа покликанавиховувати у школярів любов до рідногокраю, навчати основ охорони навколишньогосередовища, науково обгрунтованоговикористання природних багатств.
У школах природоохоронна освітаучнів здійснюється в різних напрямках; на уроках, заняттях гуртків, під часпроведення екскурсій, у процесі суспільнокорисної праці, науково-дослідницькоїроботи і так далі. Природоохороннаосвіта не під силу вчителеві одногопредмета, це робота багатопланова, їїдоцільно реалізувати комплексно заучастю вчителів початкових класів івчителів-предметників. З іншого боку, природоохоронна освіта має здійснюватисяне лише на уроках, а й в позакласнійроботі, в системі самонавчання і матине лише прикладний, а й пізнавальний тадослідницький характер. її доцільновключити п загальнодержавну системуприродоохоронних заходів і координуватиу відповідних наукових установах іналежним методичним, матеріальним ікадровим забезпеченням. Головнимизавданнями екологічної освіти сучасноїшколи можна вважати [2]:
— засвоєння наукових знань провзаємозв'язок природи, суспільства ілюдської діяльності;
— розуміння багатогранноїцінності природи для суспільства вцілому і кожної людини зокрема;
— оволодіння нормами правильноїповедінки в природному середовищі;
— розвиток потреби спілкуванняз природою;
— активізація діяльності щодоохорони й поліпшення навколишньогосередовища.
У школі екологічні знання всистемі необхідно розкривати під часвивчення переважної більшості навчальнихпредметів. Усі види суспільно корисноїпраці повинні мати екологічнуспрямованість. Природоохоронна роботав школі мусить відповідати завданнямгуманістичного виховання, сприятиусвідомленню школярами екологічнихправил і норм поведінки у природномусередовищі. Екологічна освіта повиннабути безперервною і здійснюватися вдошкільний, шкільний, студентський іпіслядипломний освітянський періоди.
Систему екологічних знань усучасній школі доцільно розкривати змаксимальним використанням прикладівз проблем конкретного регіону.
У формуванні екологічноїсвідомості відповідальна роль належитьпочатковій школі, яка є однією з першихланок становлення людини — громадянина.Основні риси характеру особистостіформуються у ранньому дитинстві, іспілкування з природою мас у вихованнідитини першорядне значення. Для успішногоекологічного виховання молодших школярі»необхідно вичленити екологічнийпотенціал кожного навчального предмета.Основну роль при цьому слід відвестиприродознавству, під час вивчення якогонеобхідно закласти наукову основуприродоохоронної діяльності дітей.Особливе місце п екологічному вихованнімає зайняти курс «Ознайомлення знавколишнім світом», під час вивченняякого діти ознайомлюються з навколишнімоточенням. У цьому курсі головне —розпочати формування цілісного уявленняпро природне і соціальне середовище, виробляти правильну поведінку н колективіі природі У процесі вивчення природознавствамолодші школярі мають засвоїти знанняпро взаємозв`язок і взаємовплив живоїі неживої природи, природи і виробничоїдіяльності людей.
Уже в початкових класах слідпідвести дітей до думки, що людина —невід`ємна складова чистина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючисвої потреби, впливає на навколишнєсередовище. Причому, цей вплив може бутияк позитивним, так і негативним. Доцільнона уроках природознавства навестиприклади і показати, що в результатібезвідповідального ставлення до природизнищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьохтварин, птахів і рослин, деякі — навітьповністю зникли з поверхні Землі.
продолжение--PAGE_BREAK--
Оскільки для молодших школярівнайдоступнішим є емоційно-естетичнесприйняття природного середовища, топедагогу необхідно знайти способизлиття емоційних почуттів у ставленнідо природи з пізнавальними завданнямищодо її вивчення і практичними діями зохорони. Дуже активною формою організаціїприродоохоронної діяльності учнів 1 —4 класів є екскурсії, під час яких у нихформуються позитивні установлення, навики спостережливості, орієнтації упозитивних і негативних явищах вприродному середовищі, емоційно-естетичногосприйняття відповідальності за її стан.Під час сезонних екскурсій у природу, акцентуючи увагу дітей на характернихознаках кожної пори року, доцільноформувати почуття прекрасного, любовдо рідного краю, навички грамотноїповедінки в природі, оцінки позитивнихі негативних дій людини стосовнонавколишнього середовища.
Ідея оптимізації взаємовідносинлюдського суспільства і природи можебути дуже вдало розкрита на конкретномуматеріалі під час вивчення природничихдисциплін. Природничі науки створюютьнеобхідну теоретичну базу для розвиткув учнів загально: цілісної картини світуз єдністю і різноманітністю зв'язківміж живою і неживою природою. Вивчаючифізичні, хімічні, біологічні закони, явища і процеси, сучасне промислове ісільськогосподарське виробництво, учніотримують знання про допустимеантропогенне навантаження на навколишнєсередовище і, як наслідок, про можливізміни в ньому. Головне в цьому — зрозуміти, що суспільство, отримуючи від природиречовину, енергію, інформацію, наноситьїй шкоду. Саме тому вплив людськоїдіяльності на природу не повиненперевищувати певну межу, оскільки занею в природі наступають незворотнізміни, що згодом призводять до екологічнихкатастроф. З позиції оптимізаціївзаємодії суспільства і природи, в школіслід вивчати основи виробництва: раціональне використання природнихресурсів як мінерального, так ібіологічного походження /добування, зберігання, перевезення/, принциписоціально нешкідливих технологій, роботу технічних комплексів і системщодо захисту середовища від забруднення.Політехнічна освіта повинна бутиспрямована на осмислення процесу«гуманізація техніки», переходу відідеалу підкорювача природи, який всісили природи ставить собі на службу, донового ідеалу людини, яка хоче зберегтибіологічну рівновагу, розуміючи, щовона є частиною природи, і їхнє майбутнєвзаємопов'язане і взаємозалежне. Такийпідхід потребує не тільки засвоєннянавичок ефективної виробничої діяльності, а й виховання почуття відповідальностіза її наслідки. У зв'язку з цим потрібноговорити про засвоєння учнями екологічноїкультури виробництва і виробничихвідносин у процесі вивчення всіхпредметів.
Екологічні знання природничогоциклу включають знання про захистнавколишнього середовища від забрудненняпромисловими і побутовими відходами.Забруднення атмосфери сьогодні — одиніз найважливіших факторів, що обмежуютьжиття і діяльність людини. Загрозазабруднення стає особливо великою тоді, коли промислові відходи, потрапляючив навколишнє середовище, взаємодіютьз компонентами біосфери та акумулюютьсяв її системах, змінюючи хімічний складі фізичний стан атмосфери, ґрунту таводи. Людина, як біологічний об'єкт, прицьому потерпає від негативного впливунавколишнього середовища: погіршуєтьсястан здоров'я, зменшується ефективністьвиробничої діяльності, зростає смертність.Школа покликана формувати в молодогопокоління систему якостей ощадливихгосподарів у ставленні до природи, знайомити учнів на практиці з такимипоняттями, як «сучасні екологічніпроблеми», «людина і довкілля»,«продовольча проблема», «енергетичнаі сировинна кризи», «тенденції в розвиткусуспільства», тобто з елементамиекологічної освіти і культури.
2.2 Використання народних традиційпри формуванні бережливого ставленняшколярів до природи
Аналіз наукової педагогічноїлітератури, присвяченої екологічномувихованню молодших школярів, практикироботи початкових шкіл показав, щопроблема методів екологічного виховання, як і проблема методів навчання і вихованняв цілому, у дидактиці і теорії вихованнязалишається недостатньо розробленою.Тому доцільно буде, на наш погляд, датирекомендації вчителям початкових класівщодо основних методів екологічноговиховання засобами народних традиційставлення до природи.
За основу реалізації змістутакого виховання пропонуємо класифікаціюметодів І.Лернера і М.Скаткіна. В рамкахцієї класифікації слід використовувативсі запропоновані в науці і практиціметоди екологічного виховання іззастосуванням засобів народних традиційставлення до природи.
Так, у рамках пояснювально-ілюстративногометоду можна повідомляти учням інформаціюпро навколишнє середовище і народнітрадиції ставлення до природи задопомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників(картин, схем, натуральних природнихоб'єктів), практичного показу способівдіяльності у природі (догляд за рослинамина пришкільній ділянці, догляд затваринами у живому куточку тощо). Прицьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять новуінформацію про природні об'єкти з ранішезасвоєною і запам'ятовують. Користуючисьцим методом, доводимо до свідомостіучнів зміст, суть і значення народнихтрадицій ставлення до природи.
Для формування в учнів навичокі вмінь, а водночас і для досягненнядругого рівня засвоєння знань, вчителюнеобхідно спрямовувати діяльністьшколярів на неодноразове відтворенняздобутих раніше знань про народнітрадиції ставлення до природи(репродуктивний метод). Приміром, вчительназиває народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивченіраніше.
У рамках методу проблемноговикладу вчитель може ставити передучнями проблему, сам її вирішувати, алепри цьому показувати шлях вирішення вйого суперечностях, розкривати хіддумки. Цей метод дає можливість учителюпоказати учням зразки наукового знанняприроди, наукового вирішення проблемвзаємозв'язку між неживою і живоюприродою, а учням — стежити за ходомдумки, логікою доказу і засвоюватизнання про цілісність природи.Безпосереднім результатом проблемноговикладу буде засвоєння способу і логікивирішення даної проблеми або даноготипу проблем, але ще без уміннязастосовувати їх самостійно. Приміром, за допомогою цього методу вчитель можепоясните учням другого класу на уроці«Нежива і жива природа» суть такихнародних прикмет «Ластівки літаютьнизько — перед дощем», «Риби вискакуютьз води та ловлять комах — на дощ».
У рамках частково-пошукового, або евристичного методу вчитель можеспрямувати діяльність школярів насамостійне виконання окремих кроківдо пошуку знань про природні об'єкти.Наприклад, за допомогою цього методу утретьому класі на уроці — «Підсумкиспостережень за неживою і живою природоюта працею людей (весняний сезон)» вчителіможе розібрати з учнями прислів'я:«Квітень — з водою, травень — з травою».Передусім учителю сод звертатися доспостережень самих учнів, до вже набутихзнань, життєвого досвіду. Діти маютьвисловлювати свої судження: чому ж, колиу квітні багато вологи, то у травнівиростають розкішні трави. Усі відповідіучнів учитель має узагальнити і зробитивисновок про взаємозв'язки у природі, про залежність росту і розвитку рослинвід атмосферних опадів.
Застосовуючи дослідницькийметод, необхідне враховувати йогоосновну мету — навчити учнів самостійнопізнавати природу. Доцільно пропонуватитакі завдання, які забезпечували бтворче застосування учнями основнихзнань про природу при вивченні курсу«Ознайомлення з навколишнім, світом»і «Природознавство», оволодіння рисамитворчої діяльності, поступове зростанняскладності природознавчих проблем.Крім того, вчитель має контролювати хідроботи учнів, перевіряти підсумки роботиі організовувати їх обговорення.Приміром, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можна звіритись знародними прикметами. Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькізавдання потребують тривалого часу.Тому цей метод рекомендуємо вчителювикористовувати переважно в позакласнійроботі.
Класифікація методів екологічноговиховання молодших школярів на уроках«Ознайомлення знавколишнім світом» і«Природознавство»
Пояснювально-ілюстративні: Бесіда. Пояснення. Розповідь.
Репродуктивні: Завданняекологічного змісту. Спостереження засезонними змінами у природі. Опорнісхеми. Варіативні завдання.
Проблемного викладу: Пояснення.Спостереження. Бесіда.
Частково-пошукові: Загадки.Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікавівправи. Фенологічні оповідання. Опорнісхеми. Бесіда
Дослідницькі: Спостереження засезонними змінами у природі. Перевірканародних прикмет про взаємозв'язки вприроді шляхом спостережень. Проблемнізавдання.
Розрізнення окремих методівекологічного виховання має важливезначення для розуміння і організаціїрізних видів діяльності учнів. Протеце не означає, що в реальному навчальномупроцесі ці методи необхідно відокремлюватиодин від одного. Навпаки, їх доцільнореалізовувати в поєднанні, паралельноодин одному.
Важливо підкреслити, що протягомуроку методи екологічного вихованнянеобхідно змінювати, чергувати залежновід змісту, мети вивчення теми, рівняпідготовки учнів.
2.3 Виховання бережливого ставленнядо природи у процесі гри
У становленні емоційно-ціннісного, відповідального ставлення молодшогошколяра до природи важливу роль відіграєгра.
Найважливішим результатом гриє глибока емоційна задоволеність дитиниїї процесом, що найбільшою міроювідповідає потребам і можливостямпізнання навколишнього світу та побудовігармонійних стосунків з природою.
Здатність особистості естетичносприймати, відчувати і переживатинавколишнє життя, розуміти неповторністьі цінність кожного природного об'єкта— складова еколого-естетичної культури.Таким чином, необхідною умовою побудовисистеми виховання еколого-естетичноїкультури особистості є формування умолодших школярів естетичної чуйностідо природи як особливої здатностіреагувати на навколишнє середовище.
Поняття «виразність природи» —це єдність змісту і форми, зовнішньоїта внутрішньої виразності. Так, основоюзовнішньо чуттєвої виразності в природіє її предметна конкретність і визначеність, багатобарвність, багатоголосся, різноманіття ароматів, пластики, форми.Орієнтація на «виразне» в природі даєзмогу уникнути варварського споживанняпрекрасного і знищення того, що оцінюєтьсяяк негарне, огидне. Згадаймо хоча бруйнування гармонії квітучих лісовихгалявин, знищення жаб, ящірок, жуків, гадюк.
Робота за всіма напрямкамивиховання естетичної чуйності до природиу молодших школярів вдало поєднуєтьсяу грі. Значення гри для виховання умолодших школярів естетичної чуйностідо природи визначається можливостямигри у розвитку чуттєвої сфери дитини.Так, прийняття ігрової ролі потребуєзанурення в уявну ситуацію, використаннячуттєвого досвіду. Наприклад, прийняттяролі якоїсь тварини спирається наознайомлення з її зовнішнім виглядом, особливостями поведінки, звучаннямголосу, умовами життя. За відсутностітаких знань школяр, прийнявши роль, змушений буде звернути увагу на тівластивості, на які раніше не зважав, але які мають суттєве значення длявирішення ігрової задачі. Таким чином, гра сприяє розвитку у молодших школярівуміння розрізняти зовнішні виразнівластивості природи.
Якщо пропонується роль малознайомого об'єкта, спостереження заяким неможливе найближчим часом, школяртворчо переробляє отриману, а такожнаявну в чуттєвому досвіді інформацію.Подібна творча праця сприяє народженнюобразів, які дещо відрізняються відреальних об'єктів і є інтуїтивнимвідкриттям нового, незнаного в природі.Так збагачується чуттєвий досвідшколяра.
Реальні стосунки, що складаютьсяміж гравцями, викликають переживанняреальних почуттів, потребу в розумінністанів іншої людини чи об'єкта природи, вияв співчутливих реакцій у взаєминахз іншим. Під час гри почуття, які виниклина основі спілкування з іншими людьми, сприйняття художніх образів, об'єктіві явищ природи, часто переводяться впевну дію. Подібна дія може виступатияк вияв естетичної чуйності, а також якзасіб її формування.
Значний потенціал гри веколого-естетичному вихованні молодшихшколярів може реалізуватися лише завідповідної спрямованості роботипедагога. Ефективність використаннягри з метою виховання у молодших школярівестетичної чуйності до природи залежитьтакож від системи подачі ігровогоматеріалу.
Всі ігри, які можуть мати орієнтаціюна виховання у молодших школярівестетичної чуйності до природи, можнаумовно поділити на три групи. Першагрупа — ігри, спрямовані на розвитокздатності молодших школярів розрізнятирізноманіття зовнішніх виразнихвластивостей природних об'єктів і явищ.Друга — ігри, пов'язані із вдосконаленнямуміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття. Третя — ігри, якісприяють розвитку у школярів сприйнятливостідо зовнішньої виразності в природі іздатності виявляти співчутливі реакціїстосовно до антропоморфізованихприродних об'єктів.
продолжение--PAGE_BREAK--
Перша група містить такі ігри:«Кольори», «Яких кольорів більше?»,«Відтінки», «Асоціації», «Впізнай поголосу», «Що ти чуєш за вікном?», «Кого(що) тобі нагадують ці звуки?», «Хто якрухається», «Зоопарк», «Чарівне листя»,«Що змінилось?», «Зайвий колір», «Зайвізвуки», «Картина за вікном» та ін. Майжевсі запропоновані ігри передбачаютьвиявлення школярами однієї зовнішньоївиразної властивості природи. Наприклад, під час гри «Впізнай по голосу» молодшішколярі після ознайомлення із записамичи імітацією «голосів» природи маютьвизначити, який природний об'єкт можеутворювати подібні звуки (група звуківвідповідає співу птаха, голосу тварини, шелесту трави і листя, шуму води і вітру).Гра розвиває здатність школяріврозрізняти звук та групи звуків зависотою, силою, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціюватизвуки природи. Такі ігри за правильноговведення у виховний процес розвиваютьспостережливість, розширюють колосприйняття естетично цінних об'єктівприроди, сприяють формуванню у дітейпотреби у спілкуванні з природою.
До другої групи входять ігри«Визнач настрій», «Дикі та домашнітварини», «Незавершене оповідання»,«Незвичайна ситуація», «Озвученнякартини» тощо. Вони орієнтовані наформування умінь розрізняти і розумітиемоційні стани товаришів, однолітків, дорослих, пізніше — звірів, птахів, рослин; створювати образи, передаватиїх за допомогою різних засобів художньоївиразності. Наприклад, гра «Дикі тадомашні тварини» спрямована на розвитокздатності виявляти характерне у рухах, особливості поведінки тварин; одухотворенняприродних об'єктів.
Ігри третьої групи закріплюютьзнання й уміння, набуті під час виконанняігор перших двох груп. Під час ігор«Уявна подорож до лісу», «Гра в лісовихмешканців», «Подорож до країни Див»тощо молодші школярі виявляють своючутливість до природи, здатність доемоційної децентрації, створенняобразів, естетичної оцінки природнихоб'єктів і явищ з точки зору їх виразності.
Введення в педагогічний процесігор визначених груп сприятиме формуваннюу дітей молодшого шкільного вікуелементів еколого-естетичної культури.
У розробленні змісту та формігрової діяльності, сприятливої дляформування емоційного сприйняттяоб'єктів природи, доцільно спиратисяна дані екологічної психології провплив психологічних релізерів. Тому, добираючи об'єкти та явища природи дляігрових завдань, тренінгів, слід братидо уваги те, що ставлення дитини доприроди загалом формується крізь призмуїї ставлення до об'єктів найближчогооточення.
Розуміння естетичної своєрідностіоб'єктів природи народжується іззовнішнього образу, що сприймаєтьсячуттєво (зором, слухом, на дотик, нюх, смак) як цілісна форма у гармонійномуспіввідношенні зі змістом. Це сукупністьінформативно насичених ознак, ключовихстимулів (релізерів), що класифікуютьсяза сенсорними системами, на які вонивпливають. Серед природних психологічнихрелізерів виділяють візуальні, аудіальні, тактильні, нюхово-смакові, поведінкові.
Візуальні релізери сприймаютьсязоровим аналізатором і пов'язанінасамперед із кольором, формою, симетрією, пропорціями, величиною, світлотіньовимиособливостями тощо. Позитивне емоційнесприйняття природного об'єкта викликають, наприклад, відносно великі очі (наприклад, у сови); довгі вуха (у кролів, зайців); різнокольорове забарвлення у птахів, особливо з довгим пір'ям хвоста (півень, павич).
Аудіальні релізери діють черезслуховий аналізатор і пов'язані зізвуковими характеристиками: тон, тембр, висота, ритм тощо. Аудіальні релізерипозитивної модальності — це мелодійнийспів птахів, дзюрчання струмка, тихийшелест зеленого листя. До негативнихможна зарахувати каркання ворони, пронизливі, різкі крики деяких іншихптахів, тварин (віслюк).
Тактильні релізери пов'язані звпливом на комплекс тактильних ітемпературних рецепторів різнихдинамічних властивостей об'єктів, атакож властивостей їх поверхонь, щосприймаються на дотик. Позитивні емоціївиникають під час дотику до м'яких, пухнастих, теплих об'єктів (наприклад, кроля, кішки, вуха спанієля). Негативніспричинює дотик до холодних і слизькихоб'єктів (наприклад, жаби, вужа).
Нюхово-смакові релізери впливаютьна відповідні рецептори і також маютьпевне значення в емоційній регуляціїсприйняття природного об'єкта. Так, наявність приємного аромату у багатьохквітів робить ці рослини об'єктами, бажаними для контактів.
Поведінкові (вітальні) релізерипосідають особливе місце серед природнихрелізерів, оскільки ключові стимули, що надходять під час демонструванняприродним об'єктом певних форм поведінки, вітальних проявів (проявів, пов'язанихіз життєдіяльністю) викликають у людинивідповідну емоційну реакцію(бджола-трудівниця, бобер-будівельник).Типовим негативним поведінковимрелізером є полювання хижаків (тигра, вовка) за здобиччю.
Зміст ігрових завдань маєкоректувати ставлення до деяких природнихоб'єктів, що внаслідок дії природнихрелізерів виступають для дітей у ролі«піддослідних» (жаби, мурахи). Причиноютакого ставлення є відсутність емоційногопотягу до природного об'єкта та природнадопитливість дітей. «Піддослідними»найчастіше виступають ті об'єкти, щовикликають негативні емоції та до якиху дітей склалося байдуже чи негативнеставлення в результаті попередньогодосвіду спілкування з ними. Таке ставленнявикликане емоціями огиди, гніву, презирства, що становлять комплексворожості, та характеризується проявамиагресії. Тому ігрові завдання повинністимулювати сприйняття дітьми природнихоб'єктів як таких, що належать до сфери«людського», рівного їм у своїйсамоцінності. Природні об'єкти маютьвиступати в іграх як повноправні партнеризі спілкування та діяльності.
Емоційний тон відчуття та емоційнаоцінка, що виникають у результаті діїприродних психологічних релізерів, сприяють виникненню в учнів потягу доприродних об'єктів.
Розділ 3. Методична розробкауроку
Земля — наш дім (Природознавство,2 клас)
Тема. Охорона природи.
Мета. Узагальнити знання учнівпро природу рідного краю. Підвести дітейдо усвідомлення необхідності зберігатиі примножувати природні багатства, раціонально їх використовувати.
Ознайомити школярів із заходамищодо відтворення і збереження природи.
Збагачувати словниковий запасучнів, розширювати кругозір. Розвиватипізнавальний інтерес, мислення, умінняпрацювати групами, колективно ісамостійно.
Виховувати бережливе ставленнядо навколишнього середовища.
Обладнання: карта, глобус,ілюстрації, енциклопедія, платівка«Голоси лісу», кросворд, індивідуальнікартки, прилади для дослідів.
Тип уроку. Конференція.
I. Організація класу. Привітання.
II. Актуалізація опорних знань.Вступна частина.
Казка (розповідає вчитель).
— Жили були у Всесвіті дев'ятьсестер, дев'ять красунь. Та одна з нихбула найчарівніша. Милувала вона своїмичистими блакитними очима-озерцями, дзвінким життєрадісним голосом, щорозливався пташиним щебетом, линувперегуками лісових жителів та видзвонювавкрихітними цвіркунами. Розвівалося навітрах її розкішне зелене волосся зпереплетеного березового та вербовогогілля. А ще красуня мала чарівну вдачу.Ступить крок — і заллється все навколобузковими кольорами, засміється ірозсиплеться пролісковий цвіт, притихнев задумі і видніється рожевий обрій...
— Чи впізнали ви цю красуню? Якзвуть її? (Земля).
— Так, це планета Земля, нашадомівка у Всесвіті, яку ми порівнюємоз чарівною дівчиною.
… Та минав час. Почали тьмянітиі міліти її очі-озерця, рідшати волосся, затихати голос...
— У мою душу закрадається тривога, а у вашу? Адже Земля — це наша домівка.(Так).
— Що саме непокоїть і тривожитьвас? (Міліють і забруднюються ріки, вирубуються ліси, зникають деякі рослини, люди часто винищують тварин і птахів).
— Ось скільки проблем ви назвали.А що роблять з найдорожчим у світі, колийому боляче, коли воно хворіє? (Йоголікують, оберігають, підживлюють, охороняють).
— Що ж повинні робити ми, люди, знаючи, що в біді Земля, наш прихисток, наш дім? (Бережливо ставитися до неї, охороняти...).
III. Робота за темою уроку.
Це і буде темою для нашоїсьогоднішньої дорослої серйозноїрозмови.
Представляю вам уже відому групуінформаторів, а також групу експертівта лаборантів Отож урок наш побудуємоу формі конференції, на якому ми опрацюємобагато інформаційного матеріалу. Крімтого, нам у пригоді може стати цікавалітература нашого маленького читальногозалу. Секретарем буде Катя К. Вонафіксуватиме найцінніші наші думки, вислови на табло.
1. Охорона повітря.
— До речі, щодо інформації. Чизавжди вона буває правдивою? Нещодавноя почула, що є п'ять океанів. Кілька разівперевіряла себе — знаю тільки чотири.А ви? (Чотири: Тихий, індійський, Атлантичнийі Північно-Льодовитий).
— Постривайте, відносно п'ятогоокеану говорилось, що він:
Не прісний, не солоний,
Хоча блакитний і прозорий,
Без берегів і без води,
Пливем у ньому я і ти,
І легкокрилі літаки.
— То що ж це за океан? (Повітрянийокеан).
— Ці два слова дають нам мізернуінформацію про цей океан, а я впевнена, що ви знаєте набагато більше
Групи експертів і лаборантівможуть працювати над першим завданням, а ми послухаємо інформаторів а)Інтелектуальна атака. (Проводить групаінформаторів).
— Повітря необхідне живиморганізмам. Для чого? (Щоб дихати, а, значить, жити).— Повітря не має кольору.(Так, воно прозоре, але товстий шарповітря має блакитний колір).
— Повітря нерухоме. (Ні, воновесь час рухається. Це і є вітер, якийми відчуваємо).
— Чи є повітря в твердих речовинах, наприклад, ґрунті, крейді? (Так. У цьомуми переконалися, коли робили дослід зкрейдою).
— Повітря, яким ми дихаємо, насичене вуглекислим газом. (Ні. Повітряна одну п'яту складається з кисню, арешта — інші гази).
— Чи може повітря мати запахбузку? (Ні, запах бузку має тільки бузок, а повітря без запаху).
— Отже, природа дає нам повітрябез кольору, запаху, насичене вдосталькиснем — таким, яким воно необхіднелюдині. Та людина часом недбало ставитьсядо цього безцінного дару. Слово просятьнаші лаборанти, що приготували дослід.
продолжение--PAGE_BREAK--
б) Дослід №1 з блюдцем і свічкою.
(Учні спостерігають, як під часгоріння виділяється кіптява, в результатічого дно блюдця стає чорним).
— Це дуже просто спостерігатиось тут у класі — блюдце, свічка… А яку масштабах Землі? Слово експертам.
в) Аналіз негативного впливудіяльності людини
(Трупа експертів робить висновкиза кількома опрацьованими в індивідуальномупорядку текстами).
Наприклад, картка №1: «Порядпарк. Там згребли торішнє листя і запалилибагаття. І вулиця, і перехожі потопаютьу великих сизуватих клубах диму.
Завдання: зроби висновок.
Картки №№ 2, 3, 4 відповідно прозловживання отрутохімікатами на полях, про викиди відпрацьованих газів зфабрик, заводів, про забруднення повітрятранспортом.
— Аж страшно подумати, якимбрудним повітрям ми дихаємо. Невженічого не можна зробити?
(Не спалювати листя, заводи іфабрики повинні бути безвідходними абоочищати викидні гази, більше користуватисьтролейбусами, трамваями).
— Нашого секретаря прошу заповнититабло. (Поміщає стрічки з написами):
Не спалювати опале листя
Очищувати відпрацьовані гази
2. Охорона водойм.
— А цей предмет вам знайомий?(Це глобус, модель Землі).
— Якого кольору наша планета(прокручую глобус)? (Блакитного) .
— Чому? (Бо на земній кулі водивдвічі більше, ніж суші).
— Про воду, думаю, ви теж багатознаєте і розповісте у своїх інтерв'ю.Кореспондентом буде представник групиінформаторів.
Тим часом лаборанти і експертирозпочнуть виконувати друге завдання.
— Чи не забагато на Землі води?(Ні, якраз стільки, щоб вона не замерзла, бо вода обігріває нашу Землю взимку, віддаючи їй тепло, що взяла від сонечкавлітку).
— Яке значення для живої природимає вода? (Основне. Її п'ють люди, тварини, рослини. Без їжі людина може прожити 9діб, без води — 2. Вода — основа всіхживих організмів).
— Чи правильне твердження, щовода нас годує? (Так. Без води не приготуватиїжі. Водойми дають нам продукти харчування— рибу, морську капусту та ін.).
— Кажуть, що вода — найширшийшлях. Доведіть це. (Жодна дорога не можемати розмірів моря, океану чи навітьрічки. Там легко розминутися багатьомкораблям).
— Як пов'язані електричний струмз водою? (За допомогою води працюютьгідроелектростанціі).
— Для чого ще потрібна вода?(Різні відповіді).
— Ви самі довели, що вода —справжнє диво природи. Але часто людине вміють цінувати його. Можливо, тому, що на перший погляд води у нас дужебагато.
Послухаємо експертів.
б) Розповіді за ілюстраціями пронегативний вплив людини на водойми.
— Катастрофи на морях;
— вилив стічних вод із заводів, фабрик;
— засмічування водойм;
— заростання і замулюваннядрібних водойм і багато ін.
— І в результаті світовий океанматиме більше ось такої мутної, брудноїводи і менше цієї чистої, природної, здорової. Лаборанти готові продемонструватидослід.
в) Дослід №2. Фільтрування води.
— Цей елементарний дослідпоказав, що будь-яку забруднену водуможна очистити. У нас у класі за допомогоюзвичайного фільтру, а на заводах, фабрикахза допомогою складних фільтрів, а такожочисних споруд. І люди повинні дбатипро це.
Секретаря просимо виконатизавдання. (На табло помішуються написи).
Фільтрувати використану воду
Розчищати дрібні водойми
Не засмічувати річки
3. Охорона ґрунтів.
а) Звучить фонограма „ГолосЗемлі“.
»… Важко мені, діти мої, кровиночкимої. Чи ж не я вас породила, чи не я вамсили даю? Лелію для вас кожний кущик, травиночку кожну. Всі свої багатствавіддаю вам до останку. Прихищаю братівваших менших — тваринок, жуків...
За що раните мене, діти мої, чомне шануєте? Зриті надра мої ранамигоїтимуться тисячі років, споєні отрутоюполя перестануть колосити пшениці.
Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати, і що ви без мене?"
Діти, хто звертається до нас зісвоїми болями і тривогами? (Земля).
б) — Якими б ви хотіли бачитисебе відносно неї, якою хотіли б бачитиїї? Запишіть одним реченням. (Дітипишуть).
— Чи не могли 6 ви поділитисясвоїми найпотаємнішими бажаннями?(Зачитують).
— Хай ці думки і бажання залишатьсяна табло нашими рішеннями, а у вашихсерцях — як закони, як правила дітейЗемлі.
(Секретар помішує на таблонаписи):
Уникати обробітку полівотрутохімікатами
Вивозити сміття на сміттєсховища
Насаджувати дерева і кущі
4. Охорона живої природи.
а) Слухання грамзапису «Голосилісу».
— Діти, запрошую вас на лісовугалявину. Черговий залишиться у класіі попрацює зі словником. (Завдання: відшукати слово екологія і пояснитийого значення). А ми всі спробуємо вловитипахощі весняного лісу. Відчули? Ну товмощуйтесь зручніше. (Діти сідають накилимок).
б) Бесіда-опитування:
— Дуже люблю ліс
І чому мені так легко дихаєтьсятут?
(Бо у лісі багато дерев і повітрянасичене киснем).
— У парку теж багато дерев. Чомуйого не називають лісом? (Бо парк —штучно створене природне середовище змісцями відпочинку).
— Ліс — неначе багатоповерховийбудинок Які поверхи є у ньому? (Мохи —перший поверх, трави і квіти— другий, кущі — третій, а кроті дерев — четвертий).
— Торік ось під тим кущикомзустріла довговухого, косоокого звірка.Не підкажете, як його звуть? (Заєць).
— А ще кого можна тут зустріти?(Білку, дику козу, їжака...).
— А ось на цьому пеньку знайшласилу-силенну грибів. Та не пригадую, яквони називаються? (Опеньки).
— А квіти лісові любите? Ото вженарвемо до класу цілі оберемки… (Ні, босеред лісових квітів багато лікарськихі занесених до Червоної книги. Їх рватизаборонено).
— Он як. Ти так любиш ліс, піклуєшсяпро нього, то ми оберемо тебе лісовичком.Ти попрацюєш з літературними джерелами, розповіси нам про деяких тварин ірослини, занесені до Червоної книгиУкраїни. (Учень працює над завданням).
— Яку ще користь дає ліс? (Деревину, з якої виготовляють папір, меблі; лікарські рослини, ягоди, гриби; прихистокптахам і звірам; духовну насолоду).
— Мені здається, час підводитись.Нумо приберемо після себе галявину, зберемо сміття, обгородимо мурашник. Аз багаттям що зробимо? (Загасимо).
— Ой, мабуть, зараз буде дощ.(Фізкультхвилинка «Насунула чорнахмара „).
в) Розповідь “ СторінкамиЧервоної книги». (Розповідає«лісовичок»).
— Зникнення одного виду тваринчи рослин обов'язково призводить доякоїсь іншої біди в природі. Маринкапідготувала оповідання з книжки«Чомучка?» (В оповіданні розповідаєтьсяпро те, як отрутохімікатами знищувалигусінь у лісі. Від цього загинули птахи, звірі...).
— А мультик про джмелів пам'ятаєте? Як все досконало побудовано в природі, як все взаємопов'язане. Ці зв'язки вприроді вивчає спеціальна наука. Яка? Про це розповість черговий. (Зачитуютьсядані з енциклопедичного словника).
— Крім того, що є спеціальнанаука, покликана вивчати, охороняти, примножувати природу, у світі існуютьбагато організацій, товариств, яким тежне байдужа доля планети. Наприклад, міжнародний рух «Грін Піс», обласнедитяче екологічне об'єднання «Паросток», районний гурток екологів «Лотос», наш шкільний екологічний клуб «Бумеранг».Крім цього, у світі працюють заповідники, заказники, де створено умови, наближенідо природних, щоб наші менші братипочувалися там вільно і безпечно.
(Школярі показують на картінайвідоміші заповідники).
г) Кросворд.
— А зараз спробуйте уявити себемешканцями лісу. Це допоможе вам упоратисяз цікавими завданнями кросворду. А колими його розв'яжемо, то довідаємося проскарб — найдорожчий і найцінніший усвіті.
продолжение--PAGE_BREAK--
1. Це весняний ранній птах.Називають його...
(шПак).
2. За вікном сніжок, підняласявіхола.
Та не страшно пташці, що сидитьпід стріхою. (гоРобець).
3. Хитра кума сліди замела.
(лисИця).
4. Вправні будівельники майструютьдашок З соснових голок.
(муРахи).
5. Я найперша квітка в гаю
Синім цвітом зацвітаю.
(прОлісок).
6. Влітку наїдається, взимкувідсипається.
7. Білі дзвіночки висять, гойдаються.Як вони називаються?
(конвАлія).
/>
— То який найдорожчий скарб усвіті? (Природа).
— Але ви ще дуже малі і охоронятиприроду не можете. Мабуть, це справатільки дорослих? (Ні Ми хоч і малі, алевже багато можемо зробити для збереженняприроди).
— Ну, тоді секретаря прошудоповнити табло своїми особистимивисновками:
Не зривати квітів
Не руйнувати гнізда і мурашники
Не ламати гілок
Не знущатися над живими істотами
— А ми продовжимо розмову проскарб, який щойно відшукали. Як ставлятьсядо скарбу? Покажіть. Візьміть у своїдолоньки те, часточкою чого є ми самі.
І як це не дивно, не дико, людиіноді виступають ворогом природі, незадумуючись над тим, що в першу чергустають ворогом собі. 1 тоді трапляєтьсябіда. Найстрашніша трапилась навесні1986 року. Це була Чорнобильська трагедія— страшне свідчення того, до якої бідиможуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість. Підчас цієї катастрофи загинуло багатосинів і дочок України. Ті, хто загинув, віддали своє життя, рятуючи все живевід радіації. Сьогодні ми запалимосвічку пам'яті і вшануємо їх хвилиноюмовчання.
ІV. Підсумок уроку.
— Секретар протягом урокуфіксував найбільш цінні наші думки натабло. Перечитайте їх. Що вони вамнагадують? (Правила, закони...)
— Отже, ми склали пам'ятку, правила, а мовою дорослих — закони чирішення, за якими б мали жити ми іспонукати до цього інших. Не всі з цихрішень можемо виконати ми, другокласники, але ми можемо насаджувати дерева, розчищати джерела, не засмічувати їх, економити папір і та.
На уроці української мови мизапишемо ці правила і вивчимо ще й такіслова-заклик:
На землі, у домі вселюдському —Протиріч і негараздів тьма. Будьте, люди, обережні в ньому! Іншої домівки внас нема!
Висновки
Таким чином, аналізпсихолого-педагогічної літератури зданої проблеми, ознайомлення з досвідомроботи сучасних вихователів, вчителівдає можливість зробити висновок, щопроблема, яка нами розглядається, завждибула актуальною, а її теоретичне йпрактичне осмислення залежить відконкретних соціально-економічних, культурних потреб суспільства на даномуетапі його розвитку.
Природоохоронну роботу доцільнопроводити безперервно на всіх рівняхорганізації навчально-виховного процесу, з усіх предметів, базуючись на принципахнероздільного зв'язку теорії з практикою, науковості, міжпредметності таіндивідуального підходу. Для підготовкивчителів з природоохоронної освіти івиховання учнів необхідно підготуватита підібрати наукові, історичні, політичні, нормативні матеріали, тіснопов'язані з проблемами екології в ціломуі, зокрема, в нашій державі і рідномукраї. Роботу вчителів слід спрямуватина з'ясування наукових основ охоронинавколишнього середовища, роз'ясненняролі наукових знань як продуктивноїсили суспільства, стимулювання навчальноїдіяльності учнів, на формування в нихпереконання, що прогрес суспільства вцілому неможливий без екологічноїсвідомості кожної людини на Землі.
Досить ефективним підходом щодоформування бережливого ставлення доприроди молодших школярів на урокахприродознавства є використання народнихтрадицій та елементів ігрової діяльності.
Список літератури
Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. — М., 1982. — 192 с.
Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя // Вопр. психол. 1990. № 2.
Бурлака Я. І., Вихрущ В. О. Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984. — № 5. — С. 39 — 44.
Вишневський О. І. Сучасне українське виховання. Львів, 1996. Вишневський О. І. та ін. Теоретичні основи педагогіки. — Дрогобич, 2001.
Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология.- Ростов-на-Дону: И-во «Феникс», 1996.-480с.
Дьяченко В. К. Общие формы организации процесса обучения. — Красноярск, 1984. — 184 с.
Екологічне виховання в початковій школі. / Упоряд.: І.Васильченко, О.Кондратюк. – К., 2005. – 128 с.
Екологічні ігри на природі // Хімія.Біологія. – грудень, 2004. — №68, 72
Зайчекно І.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.
Иванов С. П. Ребенок как субъект жизни в пространстве образования современного мира //Мир психологии. 2002. № 1.
Колесник М.О., Грубінко В.В. Екологічне виховання учнів на засадах „глибинної екології”/ Методичні рекомендації для студентів педагогічних навчальних закладів та вчителів. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім… В.Гнатюка, 2002. – 52с.
Кононко О. Л. Плекаємо у дитини життєдайне самоставлення // Дошкільне виховання. 2002. № 2.
Костюк В. В. Творче самовиявлення особистості школяра у навчально-виховному процесі. — Запоріжжя, 2000.
Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К., 1989.
Кремень В. Г. Національна освіта як соціокультурне явище // Учитель. 1999. № 11-12.
Освітні технології: Навч.-метод, посіб. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с.
Островерхова Н. М. Аналіз уроку: концепції, методика, технології. — К.: Фірма «ІНКОС», 2003. — 352 с.
ПетровскийА. В. Деятельность: Коллектив. — М.: Политиздат, 1982. — 255 с.
Поддъяков Н. Н. Основное противоречие развивающейся психики ребенка. — М., 1997.
Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ.пед.вузов: в 2 кн. – М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999. – Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. – 576с.
Пометун О. І. Основні теорії виховання. К., 2000.
Різник Л. Народні традиції ставлення до природи як метод екологічного виховання. // Початкова школа. – 1998. — № 6. – С. 23 – 25.
Русак Т.М. Форми і методи екологічного виховання в школі // Хімія. Біологія. – травень, 2003. — №28
Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтегративні технології навчання. – Х.: Основа, 2003. – 80 с.
Соловейчик С. Педагогика для всех. М., 1989.
Стелшахович М. Г. Українська родинна педагогіка. К, 1996.
Сухомлинська О. В. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. 2002 №3.
Ткаченко О. Виховання естетичної чуйності до природи у процесі гри.// Початкова школа. – 1998. — № 4. – С. 53 – 54.
Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с.
Химинець О. Психолого-педагогічні основи екологічного виховання. // Початкова школа. – 1998. — № 7. – С. 31 – 33.
Цінності освіти і виховання / За ред. О. В. Сухомлинської. К., 1997.
Ярошенко О. Г. Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект. — К: CTAHІЦА, 1999. — 245 с.