Реферат: Обдарована дитина в початковій школі

--PAGE_BREAK--

Ніякі здібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності, наполегливості, працьовитості, почуття відповідальності за доручену справу і прагнення доводити її до кінця, звички приклади зусилля. Талант — це передусім копітка i цілеспрямована справа.

Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше i яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості. Під час роботи з такими учнями важливо уникати крайнощів, необхідно знайти «золоту» середину. Не можна не лише надмірно втручатися в становлення розумових здібностей, але й вважати, що розвиток дитини не потребує особливої учаги i підтримки, вважати, що талант проб'ється сам. Завдання вчителя — пробуджувати i виховувати власну активність молодої людини, її пізнавальні і творчі потреби, створення атмосфери здорової конкуренції, яка буде сприяти зростанню інтересу до предмета i бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.[36, с.27]

Важливе місце в системі розвитку здібностей займає експеримент. К.А. Тимірязєв писав: «Люди, які навчилися спостерігати i досліджувати, набувають здатності самим ставити запитання i отримувати на них фактичні відповіді опиняючись на вищому розумовому й моральному piвнi в пopiвнянні з тими, хто такої школи не отримав».[15, с.23] Застосування дослідів дає можливість використовувати експеримент для розвитку і виховання в учнів інтересу, допитливості, спостережливості, а також формувати i розвивати поняття про експеримент як метод науки. Експеримент дозволяє учням встановлювати причинно-на-слідкові зв'язки, вчитися робити прогнози, висновки, вести спостереження, швидко виділяти найбільш значні відомості з інформації.

Значна роль приділяється самостійній роботі учнів, тому що ефективність роботи учня визначається його розумовою активністю.

Слушно писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен непросто слухати i думати, але щось робити. Мислення має відображуватись в діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних [34, с.27].

Результативним в розвитку здібностей є участь дітей в підготовці i проведенні КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторин, брей-рингів, участь у олімпіадах.

Самостійне складання вправ i завдань, пошукові завдання, проблемні питання вимагають в учнів напруженої розумової діяльності, творчого підходу до виконання роботи.

Учням на уроках i як домашнє завдання пропонуються біологічні задачі пошукового характеру з метою формування наукового мислення, здатностей всебічно i об’єктивно оцінювати конкретну наукову проблему i визначати шляхи її вирішення.

Я вважаю, що робота учителя буде успішною, якщо спостерігається ріст самостійності учнів, під час обговорення питань щодо задачі, відповіді учнів стають щодалі повнішими i вирізнялися глибшою аргументацією, а діяльність учителя полягає в повідомленні додаткової інформації i загальному керівництві розумовою діяльністю учнів.

Для удосконалення самостійної роботи учнів бажано поєднувати індивідуальну, групову роботу, ці прийоми повинні доповнювати один одного.

Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явищ, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках, аналіз творчих poбiт. Завдяки навичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під час прийому заліків, проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.



Розділ ІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини
2.1 Методи навчання обдарованих дітей
Американський вчений і шкільний вчитель зі стажем роботи 20 років Сюзанна Вайнбреннер у своїй книзі «Навчання обдарованих дітей у звичайному класі» пропонує вчителям різні методи та технології навчання обдарованих у класах із змішаними здібностями. Відомо, що обдаровані діти досить часто вивчають програмовий матеріал самостійно, що й становить причину втрати інтересу працювати на уроках. А використовуючи певні методи навчання, Сюзанна Вайнбреннер гарантує, що :

·                   Робота обдарованих дітей на уроці буде краще вмотивована;

·                   Діти працюватимуть продуктивніше і матимуть більше позитивних почуттів щодо відвідування школи;

·                   Батьки обдарованих дітей будуть задоволені тим, що відбувається у їхньому звичайному класі;

·                   Вчитель обдарованих буде також задоволений їхнім ставленням до навчання та високими результатами, досягнутими спільними зусиллями.

Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

·                   Своїм основним завданням –наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;

·                   Рівню інтелектуального та соціального розвитку, різним вимогам і можливостям, виявленню основних та послідовних варіантів розвитку здібностей дитини;

·                   Переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.

Творчі методи під час викладання спрямовані на:

·                   Визнання раніше невизнаних або невикористаних можливостей;

·                   Повагу до бажань дітей самостійно працювати;

·                   Вміння стримуватися від втручання в процес творчої діяльності;

·                   Надання дитині свободи вибору;

·                   Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї;

·                   Заохочення роботи над проектами, пропозиціями;

·                   Уникнення будь-якого типу тиску на дітей;

·                   Надання можливості загального внеску в роботу групи;

·                   Повагу потенційних можливостей учнів, які відстають;

·                   Демонстрацію ентузіазму;

·                   Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;

·                   Організація безпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими дітьми;

·                   Отримання максимальної користі від захоплення дітей;

·                   Терпимість до безладдя;

·                   Вміння переконувати та пропагувати;

·                   Здатність до самоаналізу.

Під час роботи педагог повинен:

1.                  бути доброзичливим і чуйним;

2.                  знати психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси;

3.                  мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку(зокрема, з власними дітьми);

4.                  мати високий рівень інтелектуального розвитку;

5.                  мати широке коло інтересів і вмінь;

6.                  бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей;

7.                  володіти почуттям гумору;

8.                  бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення;

9.                  мати творчий особистий світогляд, добре здоров’я і життєздатність.

Розглянемо конкретно, в чому суть кожного методу, запропонованого Сюзанною Вайнбреннер.

Найважчий перший урок: цей метод автор радить використати на початку навчання для ознайомлення з навчальними потребами обдарованих дітей у звичайному класі.

Сутність методу полягає в тому, що учням дозволяється спробувати розв’язати 5 чи 6 найскладніших завдань чи вправ, перш ніж виконувати решту завдання. Якщо діти з цим успішно впораються, то здобувають рівень А(що означає відмінно) і тоді їм дозволяється використати час, що залишився, для заняття тим видом діяльності, який цікавіший і потрібніший, звісно, під контролем учителя.

Даний метод можна використовувати на різних уроках: математиці, мові, читанні, метою яких є закріплення умінь та навичок на практиці під час вивчення якогось правила, поняття.

Причина, чому цей метод працює, дуже проста. Обдаровані діти можуть засвоювати навіть нові поняття швидше, ніж ровесники, і запам’ятовують те, що вчать, міцніше, тому вони й потребують менше практики.

Ущільнення навчальної програми: обдаровані діти швидше засвоюють програмовий матеріал, ніж їх ровесники, тому в них часто залишається багато вільного часу.

Було знайдено шлях: дозволяти учням «відкуповувати» шкільний час, який вчителі планують для вивчення нового матеріалу. Обдаровані учні можуть провести його по-іншому. Американський психолог Дж. Рензулі називає цей процес ущільненням.

Перед тим, як розпочати ущільнення, потрібно визначити здібності, які мають певні учні, і довіряти досягненням, які вони здобули, самостійно навчаючись. Потім треба вирішити, як використовувати «вільний час», щоб це не стало тягарем для них самих, для їхніх однокласників чи вчителя. Програма для обдарованих дітей має бути ущільнена лише в тих її частинах, де учні мають міцні знання, уміння та навички.

Дж. Рензулі та Лінда Г. Сміт створили записну зберігаючу форму, названу «Компактор», для використання у роботі з учнями, для яких проведено ущільнення програми.

Компактори найкраще використовувати при роботі з граматичним матеріалом, над правописом, при виконанні творчих вправ, словниковій роботі, завдань з математики та ін.

Навчальні контракти: однією важливою деталлю даного методу є робочий стан учнів, тобто ті правила поведінки, яких треба дотримуватись під час роботи і які занотовуються до форми «Навчальний контракт». Ось деякі з них:

·                   Не дозволяється звертатись до вчителя, доки він навчає решту дітей у класі;

·                   Якщо потрібна допомога, а вчитель зайнятий...(домовтесь про прийнятну поведінку);

·                   Якщо ніхто з інших учнів по контракту не може допомогти тобі, то можеш...( домовтесь про прийнятну поведінку), доки чекаєш, коли вчитель звільниться;

·                   Якщо тобі дуже потрібно вийти з класу, роби це тихо;

·                   Ніколи не заважай іншим;

·                   Не привертай до себе уваги.

Вчитель і учень мають підписати контракт. Це ніби перетворює контракт на офіційний договір і дає відчуття обов’язку та відповідальності за роботу.

Незалежне навчання: молодші школярі полюбляють виступати у ролі досвідчених знавців. Вони насолоджуються можливістю займатись деталями обраної ними теми. Користуючись даною технологією, треба опиратись на «Планер тематичного читання» та «Планер досвідченого знавця».

Інтерес учнів під час читання може сфокусуватись на якійсь певній темі. «Планер тематичного читання» створює можливіть учням продовжувати займатись темою, яка їх цікавить. Ця робота виконується в школі, після закінчення навчання, якого вимагало ущільнення програми, і замість тієї роботи, яку виконує решта класу. Час для подібного читання може бути «викуплений» також за рахунок відмінного виконання поставлених завдань.

Вчитель має передбачати час, коли можна буде застосувати планер для незалежного навчання. Учнів треба попередити, що перші п’ять –десять днів вони мають лише переглянути літературу з теми, яка їх найбільше цікавить, а вже потім визначитись з підтемою і починати робити певні записи. Після закінчення роботи над проектом і оформлення планера вчитель має вирішити разом з учнем, яким чином «дослідник» поділиться своїми знахідками і результатами роботи зі своїми товаришами. Тут варто підійти творчо, щоб і доповідачеві, і аудиторії було цікаво і пізнавально.

Таксономія мислення: обдаровані учні можуть вивчати ті самі поняття, розділи, теми, що й решта учнів класу. Досить часто вони бажають, щоб їм надали всі можливості для того, щоб поглибити свої знання з певної проблеми. Під час того, як учитель дає настанови всьому класу, він може використовувати в своїй роботі з обдарованими будь-яку модель на розвиток критичного мислення, яка урізноманітнить процес навчання.

Незважаючи на те, що всі учні повинні навчитись критично мислити, більшість з них не може обійтись без допомоги вчителя під час вивчення й опрацювання нового матеріалу. Обдаровані діти –виключення з цього правила. Зазвичай основні теоретичні положення вони вивчають самостійно, що й допомагає їм досягати вищих рівнів у будь-якій моделі критичного мислення. На думку С. Вайнбреннер, такою моделлю може бути «Таксономія мислення».

Модель складається з шести послідовно розташованих рівнів мислення. Ця послідовність означає, що нижчі два рівні(Знання та Розуміння) вимагають меншого комплексного мислення, ніж вищі три рівні(Аналіз, Оцінка та Синтез).

1.                 Знання є відтворенням якоїсь інформації. Учні можуть сказати, що вони знають, якщо в змозі дати правильну відповідь на запитання.

2.                 Розуміння означає, що учні можуть переказати, що вони знають своїми словами.

3.                 Застосування означає, що учні можуть перенести вивчений матеріал на нові ситуації. Наприклад, вони можуть використати знання про дроби, щоб подвоїти міри продуктів у рецепті приготування печива.

4.                 Аналіз полягає в тому, що учень розуміє характерні риси предметів, явищ, понять і усвідомлює, що складові частини кожного можна вивчати окремо й у взаємозв’язках. Завдання на порівняння, протиставлення, віднесення до різних категорій, а також завдання зробити висновки, висловити свої думки, мотиви дадуть змогу учням навчитись аналізувати.

5.                 Оцінка дає учням можливість оцінити те, що вони проаналізували. З цієї причини автор книги вважає за потрібне поставити Оцінку перед Аналізом, тому що цілком природно запитати учнів про їхню думку щодо явища чи поняття, які вони аналізують.

6.                 Синтез є найскладнішим і найважчим рівнем мислення. Він вимагає від учнів створення власної нової та оригінальної ідеї чи проекту.

Для кращої систематизації та розуміння головної ідеї даного методу можна скласти таблицю (Додаток А).

Проаналізувавши дані методи навчання обдарованих дітей у звичайному класі, можна зробити висновок, що вони грунтуються на основних положеннях концептуальних моделей «Вільний клас», «Три види збагачення навчальної програми» й «Таксономія мислення». Таке комбінування дозволяє індивідуалізувати й диференціювати процес навчання, зробити його більш ефективним і цілеспрямованим, щоб задовольнити навчальні потреби обдарованих учнів.

Для повноцінного розвитку та активізації творчого потенціалу особистості необхідно використовувати цілий компелекс методів. При цьому треба враховувати, що існуючі методи активізації творчої діяльності мають бути співвіднесені з певними сторонами творчої особистості, які вони найбільш ефективно актуалізують та розвивають у процесі творчої діяльності та поведінки, навчання та виховання.
2.2 Визначення творчої індивідуальності обдарованих дітей
Великий обсяг роботи, що постає перед педагогами та психологами при реалізації комплексної психодіагностики, потребує розробки нової стратегії психодіагностичної дії, послідовності кроків при комплексному психологічному обстеженні якостей творчої особистості. Тому вчені радять починати з психодіагностики індивідуальних, природжених психофізіологічних якостей, насамперед темпераменту, а потім переходити до виявлення таких психічних новоутворень індивіда, як риси характеру, інтереси, інтелектуальні, творчі, креативні якості особистості.

Саме таку послідовність було покладено в основу розробленої системи комплексної оцінки при виявлені обдарованих дітей та апробовано в умовах середньої загальноосвітньої школи №21 м. Кривого Рогу у 4-А класі. Ця система увібрала в себе традиційний підхід до діагностики обдарованості, оснований на тестах визначення інтелектуальних і вербальних здібностей молодших школярів, а також нові, ефективніші технології.

Процес виявлення обдарованості здійснювався поетапно.

1 етап. Всебічне спостереження за поведінкою, діяльністю, перебігом розумових процесів у дитини.

2 етап. Виявлення й дослідження психічного стану дитини та інтересів шляхом власної оцінки.

3 етап. Визначення коефіцієнта розвитку інтелекту.

4 етап. Визначення рівня розумового розвитку, що базується на дослідженні вербальних здібностей дитини.

5 етап. Вивчення продуктів творчої діяльності.

6 етап. Всебічний аналіз конкретних випадків.

А тепер перейдемо до конкретної характеристики кожного етапу та аналізу отриманих у процесі дослідження результатів.

Всебічне спостереження: у наш час більшість учених надають перевагу саме методу спостереження як такому, що дозволяє зняти жорстку обмеженість тестувань та отримати значно ціннішу інформацію щодо здібностей дитини. Саме тому процес виявлення обдарованих дітей було розпочато зі всебічного спостереження за дітьми, в основу якого було покладено систему характеристик поведінки саме обдарованих дітей, розроблену американськими вченими.

З опорою на запропоновані характеристики поведінки вчителем 4-А класу було проведене тривале спостереження за діяльністю та поведінкою своїх учнів, в результаті якого він назвав прізвища дітей, яких можна вважати обдарованими.    продолжение
--PAGE_BREAK--

Відомості з життя дитини, про які повідомляють батьки, також підвищують ефективність процесу пошуку, тому що надають можливість дізнатись про наявність у неї якихось особливих здібостей чи інтересів, особливості спілкування з дорослими й однолітками та ін. Сам тому поряд із спостереженням вчителя було використано «Запитальник для батьків».

Даний запитальник було запропоновано з метою отримання додаткової інформації, яку пізніше буде використано в аналізі конкретного випадку для характеристики кожної дитини, визначеної вчителем як обдарованої.

Запитальник для батьків

1.                 Ваша дитина навчилась читати рано, до шестирічного віку:

А)самостійно;

Б)з чиєюсь допомогою.

2.                 Читає багато і досить швидко.

3.                 Сама чи з чиєюсь допомогою зацікавилась словниками та енциклопедіями.

4.                 Легко навчилась читати, але відчуває труднощі при читанні.

5.                 Якщо чимось займається, то двері в кімнату, як правило, зачинені.

6.                 Друзі дитини старші за неї.

7.                 Надає перевагу спілкуванню зі старшими на рівних.

8.                 Ставить багато різних каверзних запитань, часто заганяючи дорослих в глухий кут.

9.                 У дитини є відповіді навіть, здавалося б, на найнеочікуваніші запитання.

10.            Іноді неуважна, але завжди може зробити на диво кмітливі узагальнення(наприклад, після перегляду кінофільму, телепередачі чи спостерігаючи за чимось).

11.            Із задоволенням починає розмову про навколишній світ, дає свою оцінку явищам.

12.            Неохоче ставиться до одноманітних, звичних справ –миття підлоги, посуду, виконання домашніх завдань, які не вимагають великих зусиль.

13.            Дуже чутлива до несправедливості, навіть якщо це її не стосується.

14.            Любить жартувати, має почуття гумору.

15.            Має багатий словниковий запас і під час розмови вміло користується термінами.

16.            Любить складні ігри(шахи ти ін.), які вимагають кмітливості.

17.            У ранньому віці цікавиться тим, що вивчають старшокласники.

18.            Надає перевагу різним видам діяльності, причому все хоче робити самостійно.

19.            Її цікавить Всесвіт, питання створення світу і все, що стосується прадавніх часів.

20.            В школі навчається без особливих зусиль, швидко вивчає програмний матеріал і має на все свою думку.

21.            Має дуже розвинуте відчуття музики, образотворчого мистецтва, навколишнього світу. У всьому шукає гармонію.

Примітка. Якщо відповідь на запитання 2, 3, 8,9,10,11,13,14,15,17,18,19,21 була «Так», будь-ласка, коротко опишіть, як це відбувається.

Методика виявлення інтересів дитини, встановлення її емоційного стану: наступним кроком даного дослідження було встановлення контакту з «можливо» обдарованими дітьми та виявлення їх інтересів, захоплень, уподобань. З цією метою дітям було запропоновано відповісти на деякі запитання.

Виявлення інтересів

1.                 Які книги тобі подобається читати?

2.                 Які сторінки газети ти читаєш регулярно? Яким чином ти дізнаєшся про новини?

3.                 Які твої найулюбленіші журнали?

4.                 Яким телевізійним передачам ти надаєш перевагу? Чому?

5.                 Яка твоя найулюбленіша справа чи предмет в школі? А яка менш цікава? Чому?

6.                 Якщо ти маєш вільний час вдома, то якою справою ти починаєш займатися у першу чергу?

7.                 Що ти колекціонуєш? Що ти робиш з речами, які збираєш?

8.                 Якби ти мав змогу порозмовляти з відомою людиною нашого часу, хто б це був? Чому? Придумай три запитання, які б ти поставив цій людині?

9.                 Які захоплення є у тебе? Скільки часу ти витрачаєш на них?

10.             Якби ти мав змогу порозмовляти з відомим історичним діячем, хто б це був? Чому? Придумай три запитання, які б ти поставив цій людині.

11.             Якби в тебе була можливість мати те, що ти хочеш, не залежно від грошей чи можливостей, що б ти вибрав? Чому?

12.            Як ти думаєш, яка професія підійшла б тобі найбільше, коли ти станеш дорослим?

13.             Розкажи про свої найкращі канікули.

14.            Розкажи про свої найулюбленіші ігри.

15.            Яким фільмам ти надаєш перевагу? Чому?

16.            Уяви, що одного дня ти напишеш книгу. Як ти думаєш, про що вона буде?

17.            Уяви, що ти можеш створити щось таке, що зробило б світ кращим. Опиши свій винахід.

18.            Які місця ти б хотів відвідати у своєму регіоні та в інших містах, країнах?

19.            Уяви, що ти збираєшся у подорож до іншої планети чи до Сонячної системи. Ти будеш відсутній 15 років. Напиши 10 назв речей, які ти візьмеш із собою, щоб проводити вільний час.

20.            Як ти думаєш, яке питання мало б бути у цьому запитальнику, а його немає?

Виявлення надзбудженості: згідно з теорією Добровського, обдаровані люди мають певні прояви «надзбудженості». Цей термін він визначив, як «посилену та інтенсивну розумову активність, що розпізнається через форми вираження, які є вищими за середні». Цими формами вираження є: психомоторика, чуттєвість, інтелектуальність, уява, емоційність.

На основі цієї теорії емоційного розвитку вченими П’єковським та Куннінгемом в 1985 році було розроблено Запитальник надзбудженості, за допомогою якого певною мірою можна встановити психічний та емоційний стан людини. Тому цей запитальник було використано в дослідженні з метою зібрання ширшої інформації про дітей для розгорнутого аналізу конкретного випадку.

Він уміщує запитання, які розкривають такі аспекти обдарованості, як надзбудженість уяви, емоцій, розумових процесів.

1.                 Чи відчуваєш ти себе невимовно щасливим? Опиши свої почуття?

2.                 Яка справа принесла тобі найбільше задоволення, насолоду?

3.                 Які твої особисті мрії?

4.                 Які речі, справи змушують тебе відволікатись?

5.                 Коли ти відчуваєш великий приплив енергії, що ти з нею робиш?

6.                 Яким чином ти спостерігаєш за іншими людьми і аналізуєш їх вчинки?

7.                 Як ти поводишся, коли відчуваєш себе дуже схвильованим?

8.                 Як краще тобі уявити певні події: реально(наочно) чи подумки?

9.                 Що ти найбільше любиш робити?

10.            Яка справа дає тобі відчуття найбільшого задоволення?

11.            Чи ловив ти себе на думці, що ти бачиш, чуєш чи уявляєш собі щось таке, що насправді не відбувається? Наведи приклади.

12.            Чи розмірковуєш ти над тим, про що замислюєшся?

13.            Чи є смак чимось особливим для тебе? Опиши, яким чином він є особливим.

14.            Коли ти відчуваєш найбільший потяг щось робити? Поясни.

15.            Чи здавалося тобі колись, що речі навколо тебе «живуть» своїм власним життям, що рослини, тварини, інші речі мають свої почуття? Наведи приклади.

16.            Якщо ти стикнувся зі складною ідеєю, правилом, яким чином вони стають тобі зрозумілими? Опиши, що відбувається в твоїй голові в такому випадку.

17.            Чи схильний ти до віршування? Якщо так, що спадає тобі на думку, коли ти в поетичному настрої?

18.            Як часто ти подумки щось доводиш самому собі? На яких речах акцентуєш свої докази?

19.            Якщо ти спитаєш себе «Хто я?», якою буде відповідь?

20.            Коли ти читаєш книгу, що найбільше привертає твою увагу?

21.            Опиши, що ти робиш, коли просто прогулюєшся один?

22.            Яким чином твої мрії впливають на тебе?

Подібні запитальники дають змогу більше дізнатись про творчу особистість дитини, ніж будь-який тест на вимір творчих здібностей.
2.3 Творчі завдання для обдарованих дітей
Математична кмітливість

Математичні лічилки (1 — 2 класи )

1. Півень залетів на тин,

А там півник ще один,

Скільки півників усіх?

Полічить швиденько їх.

2. В клас зайшов Мишко,

А за ним – Петько,

А за ним — Марина,

За нею — Ярина,

А за нею – Гнат,

Скільки всіх хлоп’ят?

3. На травиці біля хати

Метушаться цуценята,

Двоє білих, наче сніг,

Троє чорних.Скільки їх?

4. П’ять яблунь у саду ростуть,

Чотири з них уже цвітуть.

А скільки ще не розцвіли,

Ну, як би ви відповіли?

5. Руку вгору піднесіть

І почнемо всіх лічить,

Скільки пальців на руці,

Хором скажемо усі.

6. Каже мати – квочка:

«В мене два синочка

І чотири дочки».

Скільки ж діточок в квочки?

7. Шість малят – дошкільнят

Стали струнко в один ряд.

Підійшов до них Панас.

Скільки стало нас?

8. Сім цукерок Толя мав:

Дві цукерки мамі дав,

Дві – малій сестричці Олі.

А зосталось скільки в Толі?

9. Сидів хлопчик біля річки,

Він спіймав аж три плотвички,

Котенятко одну вкрало.

Скільки рибок в нього стало?

10. По дорозі їжак біг,

Ніс сім яблук на пиріг.

Одне впало, покотилось

Скільки яблук залишилось?

Мовна скарбничка

Творчі завдання (1 – 2 класи )

1.Утворити якнайбільше нових слів із букв слова магазин ( низ, зима, газ, гам);

Ведмідь (мед, мідь, дім, дід)

2.Назвати слова, які читаються однакова зліва направо і справа наліво.(Дід, біб, вів, око, піп, зараз…)

3.Що стоїть посеред Одеси? (Звук [ е ])

4.Чого не має  у вола, а є в корови, кози, коня? ([ к ])

5.Чого багато має болото, менше має озеро, ще менше – море, і зовсім не має річка? (Букви О)

6.Яке слово складається з двох нот? (До – ля)

7.Які три частини мови мають спільний корінь? (Іменник, займенник, прийменник)

8.Назвати два синоніми до слова «алфавіт». (Азбука, абетка)

9.Які три займенники найчистіші? (Ви – ми – ти)

10.Я – спереду, я – ззаду, а посередині – назва породи коня. Разом буде назва країни. (Я – поні – я)

11.Відгадати слова.

 а) Корінь мій знаходиться в «ціні»,

 Префікс мій дай від «оклику» мені,

 Суфікс – від «лінійки» чи від «зірки»,

 Разом результати перевірки. (Оцінка)

 б) Корінь – з «підкладки»,

Префікс – з «обшивки»,

Суфікс – з «косинки»,

А все разом – для книжки. (Обкладинка)  



Висновки
Обдарованість дитини проявляється й розвивається насамперед у творчій діяльності й зумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та індивідуальними особливостями прояву. Спрямованість на творчість, особливості характерологічних якостей обдарованих, їхні творчі вміння проявляються передовсім у їхньому навчанні. Індивідуальні особливості психічних процесів прояву обдарованості потребують від психологів та педагогів грунтовного вивчення, бо гальмування розвитку психічних процесів обдарованих дітей рано чи пізно призводить до спаду успішності їхнього навчання і розвитку.

Обдаровані діти –майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали виняткового значення формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи, що тільки еліта може просувати суспільство та державу до висот досконалості. І наше завдання полягає в тому, щоб дбаливо ростити нові таланти, починаючи з їх найменших літ.

Успішне вирішення завдань навчання і виховання обдарованих дітей, розвиток їхньої обдарованості безпосередньо пов’язані з питанням удосконалення підготовки психологів і педагогів, які мають володіти певним обсягом знань про природу дитячої обдарованості, психолого-педагогічні особливості прояву обдарованості, вміти спілкуватися з обдарованими дітьми, організовувати навчально-пізнавальну діяльність з урахуванням рівнів і сфер прояву обдарованості кожної дитини, бачити в кожній творчу індивідуальність, упроваджувати у своїй професійній діяльності елементи нових технологій тощо.



Список використаної літератури
1.                 Аніскіна Н. Педагогічна підтримка обдарованості.-К.: Шк. Світ, 2005.-128.-(Б-ка шкільного світу)

2.                 Апостолова Г.В. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина.-2006.-№1.-С. 12.

3.                 Бєлова С.Є. Показники обдарованості дітей дошкільного віку //Обдарована дитина.-2006.-№8.-С.29

4.                 Бланк Т.В. Обдаровані діти молодшого шкільного віку: виявлення-навчання-розвиток//Поч. навч. та виховання.-2007.-№10.-С.2

5.                 Богоявленська Д.В. Інтелектуальна активність як проблема творчості.-Ростов: РДУ,1983.-С.172

6.                 Бражников С.Н. Диагностика одаренности: проблемы и подходы//Одаренный ребенок.-2008.-№2.-С.38-49

7.                 Бучін М.С. Інтелектуальна активність і розвиток учнів//Психологічні засади гуманізації загальної середньої освіти.-Рівне: ГПХВ «Світанкова зоря», 1995.-С. 30-36

8.                 Васильченко О.І. Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей//Педагогіка і психологія.-2007.-№4

9.                 Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети. — М.: Знание, 1991.-90с.

10.             Дементьєва І.П. Програма роботи з обдарованими дітьми //Обдарована дитина.-2007.-№6.-С.7    продолжение
--PAGE_BREAK--