Реферат: Розвиток парашутного спорту в світі

Звіт

На тему:

Розвиток парашутизму та парашутного

спорту.

Виконав студент КМ-02

Гурба Степан

Багато людей до цього часу вважають, що поява парашута була наслідком появи літака. Але ця думка – справжня нісенітниця. Насправді парашут старіше не тільки аероплана, а навіть і повітряної кулі – першого засобу, за допомогою якого людина відірвалася від землі.

Перші відомості про засіб, що дозволяє виконувати стрибки з башт та крутих скель відноситься до першого тисячоліття до нашої ери. Перше документальне підтвердження можна знайти ще у Леонардо да Вінчи, 15 сторіччя. На той час парашут становив залізний або дерев’яний каркас обтягнутий тканиною або папером. Він був дуже громіздкий і не зручний.

У 1783 році було сконструйовано перший парашут і виконано перший стрибок.

Це зробив Леонарман. Він же дав назву – парашут (проти падіння). Вже у 1785 році цей винахід спас життя професійного воздухоплавця Жан Пера Бланшара.

Першою людиною, хто став професійним парашутистом, був Андре жак Гарнерен. Він винайшов парашут сучасного типу – м’який (парашут зроблений з тканини, прогумованою тканиною). 22 жовтня 1797 року він виконав перший, за сучасною термінологією показовий стрибок. Після цього він почав життя професійного парашутиста, мандруючи з країни в країну.

Першою жінкою – парашутисткою була його племінниця – Елізабет Гарнерен, виконавши свій перший стрибок 4 квітня 1814 року. Виконав біля 60 стрибків вона увійшла у історію як перша жінка – професійна парашутистка.

У п’ятидесяті роки 19 ст. виступала інша парашутистка – Паутвен. Треба зауважити, що на той час стрибки з парашута важилися більше цирковими номерами, а не видом спорту. Про її виступи збереглося небагато відомостей.

У 18 -19 ст. парашутизм розвивався найбільше у Європі зокрема у Франції. У США парашутистки з’явилися тільки у 1903 році. Це була Георгія Бшлон Бодвік. Стрибки вона виконувала до 1922 року, виконала 1100 стрибків. У останньому десятилітті 19 ст. виступав Герман Патеман, який прославився тим, що виконував складні стрибки після відкриття першого парашута (за сучасною термінологією — основний) він відчіпляв його, потім відкривав інший (запасний). Можу додати що такі стрибки зараз виконують тільки досвідчені спортсмени. 17 серпня 1886 року, при випробуваннях винайденого ним повітряної кулі він загинув, виконуючи свій 400 стрибок з парашутом. Це перший задокументований смертний випадок при стрибках з парашутом. Він відкрив список тих людей яким не поталанило і вони загинули зараз нараховується понад 70 000 таких випадків.

Підводячи підсумок 19 сторіччя, що він був проривом у парашутний спорт. Але парашутизм не набув у цьому сторіччі великого значення може тому що багато було скептиків, важавшихце “самогубством” – тому що життя у людини одне.

Якщо у 19 столітті парашутизм був тільки розвагою, та практично використовувався дуже рідко, лише на святах та авіаційних шоу. То на початку 20 століття парашутизм чекав бурхливий розвиток. Поштовхом цьому розвитку дала безумовно авіація. Людина тільки освоївшись у повітрі, заплатила за це величезною кількістю жертв. За 10 років загинуло понад 200 чоловік. В той час до парашута льотчики відносилися зухвало, вони не признавали його величезну користь. Причинами тому були складність транспортування парашута у літаку – не було місця для розміщення його у літаку. Але були люди які вірили у майбутнє парашута та парашутного спорту взагалі.

6 жовтня1910 р. На Всеросійському святі повітроплавання відбулася трагічна подія з розвалившогося у повітрі літака льотчика Мачневіча випала маленька фігура пілота і полетіла вниз...

Смерть пілота вразила всю Росію і відставного артилерійського офіцера Глеба Евгенівіча Котельникова. Він вирішив будь-що зробити пристрій який би спасав пілоту життя у критичних випадках. Через рік вже були сформовані принципи пристрою. Котельников продемонстрував свій парашут, це був предком сучасних парашутів, він став батьком “нового” парашутизму. Цей парашут був пошитий з шовку і зберігався “укладався” у маленький залізний ранець. Розкривався парашут за допомогою пружини яка виштовхувала його у повітря. У 1912 році парашут пройшов перші випробування на манекенах. Парашут мав назву РК-1. Але його до масового використання не прийняли. Але початок першої світової війни змусили прийняти його на виробництво. Тому що були величезні втрати, у пілота у якого був підпитий літак не залишалося шансів врятуватися, а парашут давав змогу вижити. Поступивши на озброєння у авіаційні частини, льотчики зустріли парашут з недовірою і продовжували бойові виліти без засобів збереження життя. Причиною тому було не незнання пілотів ні матеріальної частини парашута, ні способи його укладки та використання.

Котельников продовжував модернізувати свій парашут. Після багатьох випробуваннях він зрозумів, що жорсткий ранець не потрібен, і замінив його на м’який, у формі конверта. Така схема парашута використовує ця по сей час.

Перший стрибок у Радянському Союзі виконав 25 травня 19 року С. Горбачев. Перший прорив парашута як засобу який позволяє спасти життя у екстреній ситуації, а ні як розвага був у 1927 р. Льотчик-випробувач Громов спася після того як загорівся його літак. На наступний рік в такій же ситуації спася льотчик-випробувач В. Писаренко. Після цього всі випробування літаків та більшість польотів проходили у же с парашутами.

Перший військовий десант відбувся 2 серпня 1930 року на території Київського Війського Округу під командуванням Жукова. 11 парашутистів стрибнули з літака зі зброєю. І тому 2 серпня вважається днем Військово Повітряних Військ. Почався бурхливий розвиток парашутної техніки були сконструйовано багато видів парашутів. І в цей час з’являється парашутний спорт в тому вигляді в якому він є сьогодні. М. Евдокімов перший виконав затяжний стрибок, парашутист після відокремлення від повітряного судна не розкриває парашут зразу, а падає деякий час з нерозкритим парашутом, потім його розкриває і спускається на відкритому парашуті. Евдокімов 22 травня 1932 року зробив затяжку 600 метрів, приблизно 15 секунд. Після освоєння вільного падіння почалися низка рекордів. Освоєння вільного падіння давалося дуже тяжко нашим попередникам, нічого незнаючі про аеродинаміку стрибка, керування тілом в вільному падінні вони йшли на великий ризик. До цих стрибків допускалися тільки дуже опитні парашутисти які мали не менш як 300 звичайних стрибків. Зараз наприклад початківці допускаються до вільного падіння після 7-10 стрибків.

У цьому році Евсеев виконав рекордний стрибок з висоти 7200 метрів, розкривши свій парашут на висоті 200 метрів. 16 липня 32 року Евдокімов побив рекорд Евсеєва виконавши затяжку у 142 секунди, стрибнувши з 7900 метрів. Маю змогу додати що уже понад 30 років нових рекордів не установлювали, не побитий рекорд це стрибок з висоти 25 000 метрів який виконав Андрєєв. Зараз спортсмени стрибають максимально з 6000 метрів.

Одночасно з рекордами на висотні стрибки та затяжки були рекорди на мінімальну висоту стрибка. У 1934 році спортсмен М. Остряков виконав стрибок з літака покинувши його на 80 метрах. Використавши при цьому новий парашут квадратної форми який винайшов інженер Алобанов.

У 35 році спортсменів з союзу запросили у Францію для тренування офіцерів. Це було визнання радянської школи парашутизму, вона конкурувала зі школами США, Англії, Німеччини. В ці роки парашутизм набував більш військового ніж спортивного значення. З приходом війни парашутизм набув великого значення. Перший бойовий десант був висаджений у 1942 році під Вязьмою. Парашути широко використовувалися в тилу ворога, для доставки людей, зброї, продовольства, тощо. Велася широка наукова робота по конструювання нових парашутів, їх модифікацій, способи застосування при різних погодних умов, з різним навантаженням. Але всі досвідчені інструктора та спортсмени чоловіки пішли в ВДВ, чи інструкторами в спец. школи. І переважно всією дослідною роботою займалися жінки. Наприклад стрибки з тяжким кулеметом вагою понад 15 кілограм випробувала жінка Куріцинна.

Після війни почалася невідома гонка – штурм “другого неба” стратосфери. Перший стрибок-рекорд виконав Амінтаев 25 вересня 1945 року покинувши літак на 15 000 км. і не відкриваючи парашут пропадав 167 сек. пролетівши 12 141 м. Але були нещасні випадки так восени 46 року загинув Амінтаев який брав новий рубіж. Після цього тимчасово пропала жага до рекордів і почали використовувати манекени. Всі ці стрибки були дуже потрібні науці, в основному льотчикам. Починалася ера реактивної авіації, надзвукового польоту, стратосферних висот. І парашутисти-випробувачі працювали над питанням спасіння льотного екіпажу при таких умовах. Велика складність була з стрибками при великій швидкості. І завдяки роботі парашутистів винайшли такий засіб як катапульт не крісло. Першим у радянському союзі катапультувався К. Золотов. У 1947 році знов почався штурм стратосфери. Так у 1962 році 31 жовтня парашутисти Петро Долгов і Євген Андрєєв на стратостаті “Волга” піднялися на рекордну висоту 25 000 м. Андрєєв покинувши стратостат пропадав 270 сек. Долгов повинен був відкрити парашут зразу після стрибка з стратостату, але підчас відокремлення від стратостату він пошкодив гермошлем і нажаль він миттєво загинув – задихнувся. Цей рекорд протримався до цього часу не за того що не можливо стрибнути з більших висот. Зараз техніка може дати змогу виконати стрибок з висоти понад 100000 м. Але це дуже великий ризик для парашутистів та цінна такого стрибка дуже велика понад 2 млн. доларів.

Парашут знайшов пристосування у різних сферах людської діяльності космічні спуски, посадка літаків, доставка вантажів на північний та південний полюс.

Що таке парашутний спорт зараз?

Парашутний спорт зараз – це високо технічний вид спорту. Він потребує максимум сил, уваги, уміння, координації. Парашутним спортом може займатися тільки високо організована, дисципліннованна, відважна людина, людина з високим інтелектом. Тому що від неї залежить не тільки його життя, а ще й життя його партнерів. Перші змагання пройшли у 19 році. Але це складно назвати змаганням. Справжні змагання почалися з 30 року. В СРСР змагалися між собою це спортсмени ДОСААФ та військові. Дуже часто військові парашутисти мали більші успіхи ніж цивільні парашутисти. Зараз парашутний спорт поділився на багато напрямків. З 30 до 80 років було один різновид спортивних стрибків – класичний парашутизм. З 80 почався бурхливий розвиток появилися такі напрямки, як: групова акробатика – стрибки командою 4 – 8 — 16 чоловік на виконування фігур в вільному падінні; купольна акробатика – стрибки під розкритими парашутами де команди 4 – 8 формують фігури; Skysurf – “політ з лижею” дуже видовищний вид, цей вид почав розвиватися з 90 років, оцінюється виконання фігур в вільному падінні; Freefly & Freestyle – “Вільне Падіння” та “Вільний Стиль ” молоді різновиди спорту обидва дуже видовищні спортсмени виконують різні фігури у різних площинах відносно землі; Класичний – вид який включає в собі акробатику та точність приземлення, нажаль тільки цей вид зараз практикується в Україні, і він зараз відмирає в усьому світі. Такий бурхливий розвиток спонукало те що був винайдений новий тип парашуту. З 19 ст. користувалися тільки круглим парашутом. Його модифікували, але він гальмував розвиток парашутизму. А на початку 80 років нашого століття винайшли парашут “крило” – плануюча оболонка. Цей винахід значно розширив можливості та перспективи парашутного спорту. Наприклад існують такі парашути які розвивають горизонтальну швидкість 80км/год і при цьому дозволяють досвідченому спортсмену – парашутисту безпечно приземляться.

Україна займала провідне місце у розвитку парашутного спорту та парашутизму у СРСР та Світі. В Криму існує науково-дослідний парашутний центр де розроблялися різні види парашутних систем. Українські парашутисти – випробувачі досягли значних успіхів. Багато чемпіонів та рекордсменів світу які досягали спортивних рекордів. Це Сурабко Г., Терло І. А., Закаретска, Лебедев. Так Закаретской належить рекорд Гінесса, вона єдина жінка на світі котра виконала більше 12 000 стрибків.

Після розпаду СРСР на Україні проходить занепад парашутного спорту, з пів сотні клубів працює зараз аероклубів 10. Науково-дослідний інститут майже не працює. Занепадає спорт із-за того що це дуже складний, високотехнічний, коштовний спорт. Спорт підвищеного ризику. І країна на даному етапі не виділяє кошти на спорт. Але є малі кроки які борються проти занепаду. Так наприклад у 2000 р. Відбулася парашутна-експедиція на Північній полюс. Наші спортсмени стрибали з висоти 2000 м. На Північний полюс. Це свідчить про те що в Україні є всі шанси мати провідну роль на “парашутній” арені у світі.