Реферат: В. М. Захарова Використання інтерактивних методів навчання на урок

Управління освіти і науки обласної державної адміністрації

Навчально-методичний центр ПТО в Донецькій області


В.М. Захарова


Використання інтерактивних методів

навчання на уроках іноземної мови в ПТНЗ.


м. Донецьк

2009 р.

Захарова В.И.– викладач іноземної мови, спеціаліст вищої категорії ДПТНЗ «Краматорський центр професійно-технічної освіти». Донецьк, 2009 р.

Рецензент: Хоролець О.Є. – викладач іноземної мови спеціаліст вищої категорії, голова регіонального об’єднання викладачів іноземної мови, ВПУ № 14


У методичній розробці розглядаються нетрадиційні (активні) форми проведення уроків іноземної мови, використання яких у педагогічній практиці приводить до інтенсифікації навчального процесу і підвищення рівня навчальних досягнень учнів.

Рекомендовано для викладачів професійно-технічних закладів.


Відповідальний за випуск: Шкаєва Н.О. – методист НМЦ ПТО в Донецької області.


Схвалено на засіданні

навчально-методичної ради

НМЦ ПТО в Донецькій області.

Протокол № ____від______200__р.


Зміст

1. Що таке «інтерактив»? 4-6

2. Інтерактивні форми роботи та

розкриття лідерських здібностей

під час формування навичок діалогічного

мовлення . 6-10

3. Чотири особливості комунікативного

методу. 10-11

4. Змішані ігри і діяльність. 11-23

4.1 Письмова діяльність. 13-16

4.2 Читання. 16-17

4.3 Сприйняття на слух. 17-18

4.4 Мовна діяльність. 18-20

4.5 Деякі лексичні і граматичні ігри. 20-23

5. Додатки 24-36

5.1. Методична розробка уроку

німецької мови на тему: «Німеччина –

наша дружня країна» 25-31

5.2. Вікторина «Was wissen wir über die

Deutschland» 32-36

7. Література. 37


Навчання – ключ до успіху в майбутньому. У наслідок великих соціальних, політичних та технологічних змін, що відбувалися за останні роки, світ переживає не найкращі часи. Ми живемо не в традиційному статичному суспільстві, настала пора вносити зміни і в процес навчання, переводячи його в режим інтерактивного простору.

З огляду на це легко зрозуміти, чому в пресі дедалі частіше поряд з терміном «активний» вживається термін «інтерактивний». Педагоги переважно використовують словосполучення «активне навчання», що означає удосконалення методів і організаційних форм навчально-пізнавальної діяльності учня в усіх ланках навчального процесу.

Виходячи з цього, активне навчання – це навчання, яке заохочує реципієнтів робити щось і думати про те, що вони роблять. Кажучи про інтерактивний підхід у методичній підготовці, викладачі наголошують на тому, що до активної діяльність залучається і слухач, і педагог.

Слово «інтерактив» можна витлумачити так: спосіб вести бесіду, діалог з ким-небудь. Таке тлумачення дає змогу говорити про інтерактивне навчання як діалогічне.

Багато інтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне, перспективне навчання. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення в групах, парну роботу, аналіз випадку. Тому вчитель, готуючись до введення у свою традиційну роботу елементів інтерактивного навчання, має впевнитися, що інтерактивність допоможе оптимально забезпечити досягнення прогнозованих результатів, і за потребою бути готовим довести батькам, адміністрації і навіть учням цю переконаність.

Використання технологій інтерактивного навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної розумової діяльності. Однією з багатьох пріоритетних цілей, які вона реалізує, є створення комфортних умов навчання. Кожен педагог має пам’ятати, що те, як він навчає, так само важливо, як і чого він навчає.

Інтерактивна діяльність розпочинається із забезпечення такої важливої для формування повноцінного внутрішнього «Я» «ситуації успіху», коли кожна дитина може стверджувати: «Я знаю, я можу!». Така заява є тільки початком роботи, бо викладач одразу створює ситуацію «дефіциту знань». За таких умов спілкування учень відчуває, що попереднього багажу знань йому замало і що свій банк інформативного матеріалу для розв’язання поставленої педагогом проблеми треба поповнити. Відповідно виникає ще одна ситуація, яка в науковій літературі названа «інтелектуальним конфліктом». Вона виражається словами: «Я цього ще не знаю, і мені потрібно про це довідатися». Через брак інформації учень ставиться в режим пошукової діяльності. У системі інтерактивної роботи педагог виконує роль учасника пошукової діяльності, а не керівника, що нав’язує один правильний шлях розв’язання того чи іншого завдання.


Інтерактивні форми роботи й розкриття лідерських здібностей під час формування навичок діалогічного мовлення


Говард Гарднер, відомий психолог в галузі освіти, є основоположником теорії багатостороннього мислення. Він виділяє вісім головних типів, а також їх комбінації:

1) лінгвістичний тип мислення;

2) логіко-математичний;

3) моторний;

4) просторовий;

5) музичний;

6) індивідуальний;

7) міжособистісний;

8) природно-систематичний.

Який висновок можна зробити викладачеві з цієї теорії? Маючи перед собою групу дітей, потрібно врахувати, що кожен з них проносить в клас цілий комплекс особистих характеристик, які, у свою чергу, впливають на методи навчання. І якщо ми будемо використовувати на уроці тільки один або два методи, то навчання в будь-якому випадку буде неефективним. Необхідно врахувати всі типи мислення й сприйняття, тобто зробити уроки мультимодальними. Ціль полягає не в тому, щоб ділити дітей на групи, а в тому, щоб вчити багатосторонньо, щоб врахувати здібності кожного учня в групі.

Учні, в яких переважає слухове сприйняття, навчаються і запам’ятовують краще, коли вони слухають. Таким чином, вони віддають перевагу усним поясненням і засвоюють матеріал швидше в усній формі, ніж у формі читання.

Учні з моторною пам’яттю віддають перевагу навчанню на своєму досвіді. Вони краще сприймають наочність, ніж письмове чи усне пояснення. Такі учні навчатимуться краще, якщо займатимуться різними видами активної діяльності: драматизацією, співами, малюванням, виготовленням моделей. Саме цих учнів часто називають «Slow learners».

Учні з переважаючим асоціативно-просторовим мисленням часто бувають найбільш здібними. Але вони також можуть надовго замислюватися, ніби «входити в себе». Їм потрібен час, щоб глибоко осмислити, усвідомити, представити собі різні образи. До того ж деякі асоціації можуть бути підказані самим вчителем як додаткова цікава інформація або у формі ігрових ситуацій.

^ Види діяльності на уроці для розвитку восьми типів мислення і сприйняття:

1. Лінгвістичний тип мислення:

- групові дискусії;

- слухання лекцій;

- читання;

- оповіді;

- виконання письмових завдань;

- презентації;

- словотворчі ігри.

2. Логіко-математичний тип мислення:

- логічні головоломки;

- проблемні завдання;

- «мозкова атака»;

- логічно-послідовні пояснення;

- «керовані відкриття».

3. Просторовий тип мислення:

- наочні посібники;

- карти, схеми;

- діаграми, таблиці;

- відео матеріали.

4. Моторний тип мислення:

- робота в групах;

- виконання завдань «по ланцюжку»;

- творча робота;

- вправи з релаксації;

- фонетична і лексична зарядка.

5. Музичний тип мислення:

- музичний супровід;

- ритмічні скоромовки;

- пісні;

-пояснення із застосуванням музичних прикладів.

6. Інтровертний тип мислення:

- самоосвіта;

- особисті завдання;

- читацькі щоденники;

- проектна робота;

- індивідуальна постановка задач.

7. Міжособистісний тип мислення:

- робота в групах;

- робота в парах;

- інтерактивні форми роботи.

8. Природно-систематичний тип мислення:

- завдання на класифікацію;

- встановлення різних категорій;

- спостереження за явищами природи;

- фонова музика;

- яскраві прилади з життя тварин, птахів;

- наочність з області флори.

Іншим важливим моментом навчання є мотивація. Існує два шляхи навчання іноземних мов «свідомий» і на рівні «підсвідомості». Свідоме навчання здійснюється через традиційні методи, а на рівні «підсвідомості» учні залучаються до природних мовних ситуацій, стають учасниками живого спілкування, що дуже важливе під час навчання діалогічної мови.

Комунікація – це частина навчального процесу і в той же час – мета мовного навчання.

У процесі спілкування формально заучені одиниці мови стають автоматично реально значимими.


^ Чотири особливості комунікативного методу


1. Інформаційний пропуск існує, коли одна людина знає щось, а інша - не знає. Необхідне спілкуватися, щоб з'ясувати відсутню інформації. Якщо два учні питають один одного про яку-небудь інформацію, при цьому обидва знають про неї, то немає і ніякого інформаційного пропуску.

2. Вибір. Учні повинні мати вибір що говорити і як говорити. Заучування, переклад і дослівне відтворення з тексту не вимагають вибору.

3. Зворотний зв'язок повідомляє людину, чи досяг успіху він в спілкуванні. Людина продовжує спробу, використовуючи мову жестів, різні слова до тих пір, поки не буде забезпечений зворотний зв'язок із слухачем. Комунікативна діяльність зазвичай успішна.

4. Мінімальне втручання вчителя. Вчитель не перериває, а виправляє і направляє комунікацію, дає студентові час пригадати слово, обдумати свою мову і спробувати знову.


^ Змішані ігри і діяльність


Американські ігри легко адаптовані для використання в групі.

«Посильний»: один посильний з групи дивиться на розташування предметів, малюнок, будівлі на карті міста або меблі в квартирі, які приховані від останніх. Потім посильний повинен сказати решті частини групи, як створити або намалювати приховане розташування предметів, не чіпаючи і не вказуючи на них. (Вам потрібний буде такий же вибір предметів, карта для кожної групи).

«Покупка продуктів»: студентам даються картки з продуктами (вони можуть їх намалювати або написати меню) і їх ціни. Вони питають один одного, що у них продається, ціну продуктів.

«Наскільки ви наглядові?»: Один студент виходить з кімнати і група переміщує предмети в аудиторії. Учень повертається і говорить, що не так. Варіант: учень закриває очі, а інші ставлять йому питання про кімнату або інших учнів.

«Щоб би ви зробили?» Учням ставлять питання, і вони повинні дати докладну відповідь іноземною мовою. Наприклад, «Що б ви зробили, якби ви були президентом?», «Що б ви зробили, якби у вас був мільйон доларів?»

«Плюс, мінус, неважливо або нецікавий»: Виберіть яку-небудь цікаву пропозицію або тему (починається з «А що коли..») і напишіть їх на дошці. Учні в режимі «мозкової атаки» виявляють плюси і мінуси цієї ідеї, а також те, що здається для них інтересним.

«Складання розповідей»: Напишіть питання Хто? З ким? Невже? Що? Як? Де? Коли? І чому? на дошці. Дайте кожному учневі лист паперу і хай кожен учень відповість питання, потім цю частину листа так, щоб вона не була видна. Учні передають свої листи по колу і відповідають кожного разу на нове питання, при цьому кожного разу ще загортають написане. Так продовжується до тих пір, поки на всі питання не буде відповіді. Потім учні розгортають листи і читають божевільні пропозиції, які вони ж самі і написали.

«Спина до спини»: Поки вчитель плескає в долоні, учні ходять навколо кімнати, розглядаючи одяг і зачіску один одного (і так далі). Коли вчитель припиняє плескати, кожен учень зупиняється поряд з найближчим до нього і стають спиною. По черзі кожен говорить про зовнішність партнера, вся лексика залежить від вивченої лексики. Людина, яку описують, описує у відповідь.

«Шарада з використанням говору»: Кожному учневі видають по 2 аркуші паперу. На одному з них кожен учень пише яку-небудь просту дію, наприклад, читання газети. На іншому аркуші паперу учень пише прислівник, наприклад: сердито, погано, швидко. Всі аркуші паперу збирають і складають в дві стопки лицьовою стороною вниз. Кожен учень працює в парі. Перший учень дістає листок з теки з діями, а другий - з теки з говором. Обидва показують дію в тій манері, яку задає прислівник. Клас повинен здогадатися.

«Що ви говорите?»: Дайте групі ситуацію і попросіть їх показати те, про що вони потім скажуть. Поставте питання, на яке можна відповісти по-різному. Попросіть групи придумати якомога більше відповідей.

«Виправте мене»: Викладач робить помилки, і учні виправляють їх - учні диктують номери телефонів або називають по буквах імена, і вчитель спеціально робить помилки на дошці, учні повинні їх виправити.


^ ПИСЬМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ


Друзі по листуванню. Придумайте, що ви берете участь в програмі з листування. Зробіть поштову скриньку для свого класу і станьте листоношею, який доставляє учням іншого класу записки, написані тільки англійською.

^ Змініть пропозицію. Напишіть на дошці пропозицію типу «Я не велосипед». Учні по черзі додають або змінюють тільки одне слово в пропозиції кожного разу. Записуйте всі пропозиції, щоб учні бачили зміни.

^ Що трапилося? Усно опишіть сцену. Наприклад, два чоловіки на перехресті зустрічаються, роззуваються і обмінюються шкарпетками, надягають взуття і шкарпетки і йдуть. Студенти пишуть, що відбулося і чому.

^ Навколо історій. Перша людина в групі починає писати історію. Ви можете самі дати тему, в якій обов'язково має бути іменник. Протягом хвилини студент швидко пише. Потім ви говорите «Стоп». Перший студент передає історію другому, який продовжує розповідь. Коли чотири студенти написали те, що вони придумали, вся група обговорює закінчення розповіді і записує її. Потім попросіть кожну групу прочитати свою розповідь всьому класу. Ви можете також використовувати ілюстрації.

Списки. Завдання з реального життя. Якщо ви вивчаєте тему «Подорожі», то списки продуктів також можуть допомогти і в мовній діяльності.

Телеграма. Зробіть текст телеграмою.

Письмові вказівки. Дайте завдання кожній групі написати для нового учня вказівки, як знайти їдальню, спортзал, кабінет директора, аудиторію. Намалюйте просту карту вашого міста і учень повинен знайти дорогу на ринок, на автобусну зупинку, в Центр.

^ Розклад і маршрути. Приготуйте розклад на один день для людини, описаної вашому тексті, для відомої людини, для себе, для президента, який відвідує ваше місто. Ця вправа дуже допомагає повторити час доби, дні тижня, діяльності. Учні складають або користуються цими розкладами, потім дзвонять один одному і намагаються призначити час зустрічі.

Історії. Учні пишуть історії, використовуючи всю тематичну лексику уроку. Ця історія має бути пов'язана з п'ятьма нереальними картинками. Ви даєте учням чотири дієслова, чотири іменника і два прикметника і розповідаєте їм, як писати казки, вірші, статтю в газету, використовуючи ці слова.

^ Листівки і вітальні листи. Зробіть свою листівку з канікул або напишіть повідомлення. Зробіть запрошення на канікули, інші події. Напишіть лист для людини, яка не могла бути присутньою на якійсь події.

^ Афіші, брошури і реклама. Учні, які читають про навколишнє середовище, навчальну діяльність, спорт, розваги або про історію України, можуть створити плакати і рекламу з цієї теми. У брошурі можна дати інформацію про подорожі.

^ Листи з порадами. Скажіть учням, що ви одержали листи з проханням про допомогу. Прочитайте ці листи і попросіть учнів написати свої поради, а потім поділитися ними.


ЧИТАННЯ


Класифікація. Маленьким групам студентів дається список іменників і дієслів, що використовуються в тексті, обговорюється їх значення.

^ Заміна перспективи читання. Учні перечитують і коментують текст з іншої точки зору. Також учні можуть змінювати час дієслів.

Прогноз. Перекажіть зміст тексту. В кінці кожного абзацу передбачайте, що відбудеться далі. Прочитайте тільки перший і останній абзаци, а потім перекажіть, про що весь текст.

^ Перехресне читання. Вчитель ділить текст на дві частини і дає кожну частину різним членам кожної групи, що складається з чотирьох чоловік, в якостей домашнього завдання. (Або ви можете вивісити чотири частини тексту в різних частинах аудиторії).

Перефразування. Учні перефразовують оригінальні пропозиції або навпаки відновлюють їх, або пишуть переказ тексту своїми словами, читають написане в класі.


^ ДІЯЛЬНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ НА СЛУХ


Смуга перешкод. В учня зав'язані очі. Інший учень розставляє предмети в класі так, щоб перешкоди були між учнем і дверима, партою тощо. Вибраний учень дає вказівки «сліпому» учневі, як пройти повз перешкоди. Учень не знімає пов'язки з очей і йде у вказаному напрямку. Для кожного учня потрібно створювати свої перешкоди.

^ Додай пропуски в розповіді. Вчитель читає коротку розповідь або абзац 3-4 рази, потім знову читає, але пропускає слова, які учні намагаються записати.

Намалюй картинку. Декілька учнів описують картинки, які ніхто не бачить. Останні малюють те, що чують. Потім порівнюють оригінал і отримані малюнки.

^ Яку картинку я описую? На дошці вивішені прості картинки. Вчитель описує одну з них, а учні здогадуються, яку з них вчитель описує. Вони можуть ставити питання про картинки, щоб отримати додаткову інформацію.

^ Зіпсований телефон. Один учень, який сидить попереду, шепоче пропозицію або слово на вухо сусідові. Цей сусід повинен передати те, що почув, іншому учневі. Мета в тому, щоб останній учень отримай і сказав таку ж пропозицію або слово, яке говорив перший учень. Ви також можете зробити дві команди. Виграє та команда, яка виконує завдання правильно і швидше.


^ МОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Передача лексичного словника. Створіть дві або три команди, які знаходитимуться в протилежних кінцях кімнати. Решта учнів буде суддями. Ви даєте м'яч першому гравцеві в кожній команді і називаєте тему «Американські свята», «одяг», «меблі в будинку», «предмети класного ужитку». Коли кожен гравець називає слово, суддя говорить «так» чи «ні». Якщо «так», то учень передає м'яч через голову другому учневі, який теж називає слово. Слова повторювати не можна. Команда, яка закінчує першою і називає всі слова правильно, виграє.

Шість. Посадіть учнів в коло по 5-6 чоловік. Дайте м'яку іграшку або м'яч першому учневі в колі. Ви називаєте тему (назвіть 6 зелених предметів, 6 свят, 6 областей, 6 предметів зимового одягу тощо). Учень з м'якою іграшкою або м'ячем передає його вправо по колу і починає називати 6 предметів. Якщо іграшка повертається до того, хто говорить, до того, як він назве шість предметів, то він вибуває з кола, а хтось інший займає його місце.

^ Побудуй розповідь. Побудуйте пропозицію. Дайте всім учням тематичне слово, написане на аркуші паперу. По ланцюжку кожен учень складає пропозицію, використовуючи це слово, щоб вийшла розповідь.

Ланцюжок. Тут можна включити імена, дії, часи дієслів, діяльність, число і кількість, залежно від теми уроку. Перший учень в ланцюжку говорить «Мене звуть Саша і я люблю яблука». Другою повинен сказати «Його звуть Саша. Він любить яблука», а потім «Його звуть Саша, і він любить яблука. Її звуть Наташа, вона любить апельсини, а мене звуть Діма. Я люблю абрикоси». Якщо учень не може продовжити ланцюжок, то він вибуває.

^ Експертна група. Попросіть трьох добровольців стати експертами з теми (життя на Місяці, експерт з танців в стилі хіп-хоп тощо). Експерт сидить напроти групи, і група задає йому питання. Учні також можуть написати 3-5 питань про картинку на дошці, і експерти повинні відповісти на них. Також і вони можуть ставити питання.

^ Покупка одягу. Вчитель приносить предмети одягу. Один учень стає моделлю. Учні обговорюють, який предмет одягу моделі потрібно приміряти (поверх їх власного одягу). Відпрацьовуються назви кольорів, дієслов у формі команд. Потім учень стає перед групою і останні описують, у що він одягнений.

Зробіть паперову ляльку і виріжте предмети одягу. Хай учні одягають ляльку.

^ Збіглі квадрати. Вони використовуються для обробки тимчасових форм дієслів. Учитель просить учня скласти пропозиції, використовуючи слова з першої колонки, про квадрат як підмет і слово з інших колонок, щоб завершити речення. Наприклад, ви можете зробити колонку, кажучи «Ніна, Діма, вчитель, письменник» і другу колонку - список інфінітивних форм деяких дієслів, які ви вивчаєте «допомагати, працювати, танцювати, учити», потім декілька прийменникових фраз типу «в парку, під столом». Написавши «вчора або завтра» в першій колонці перед іменниками, ви можете сигналізувати, в якому часі мають бути дієслова.


^ ДЕЯКІ ЛЕКСИЧНІ І ГРАМАТИЧНІ ІГРИ


Лексична гра. Виберіть одне слово, що складається з 5-6 букв. Потім підберіть слово до кожної букви в остаточному слові, але за по порядком. Потім придумайте ключі, щоб учні здогадалися про слова. Коли вони здогадаються про всі слова правильно, то зможуть відновити перші букви слів, щоб відкрити остаточне слово.

На стіні. Розподіліть учнів на 4 групи. Використовуючи текст з підручника, розділіть його на 5 різних частин. Потім також на окремих листах напишіть назву для кожної частини тексту, намалюйте картинки до них. Пронумеруйте або дайте буквене позначення кожному листку (текст А-Е, картинка V-Z, назва 1-5). Один учень буде секретарем, а останні три працюватимуть з різними джерелами інформації (один працюватиме з текстом, інший - з назвою, третій - з картинкою). Ці троє потім повинні повернутися до секретаря і сказати йому, що вони дізналися, потім група повинна вирішити разом, як все зіставити. Підказка: це спрацьовує краще, якщо учень, який читає текст, робить це першим, тому що вони потім можуть послатися на текст, вибираючи картинку і назву.

^ Те ж, що і розповідь. Намалюйте серію картинок з теми, яку ви вивчаєте. Приклейте липкою стрічкою на дошку тематичні слова біля картинок. Учні вибирають слова і приклеюють їх на малюнок, який вони можуть використовувати, щоб описати слово. Потім попросіть кожного учня сказати пропозицію про картинку, використовуючи тематичне слово. Виходить розповідь.

^ Розповідь за ланцюжком. Кожен учень отримує картку з дієсловом в минулому часі або інфінітиві. Потрібно продумати сюжет, в якому можуть розвиватися майбутні події, і заздалегідь запланувати певну кількість дієслів, враховуючи тему уроку. Вчитель починає ланцюжок, кажучи першу пропозицію «Я мріяв бути твариною. Отже..». Перший учень повторює пропозицію вчителя і додає власне, потім складає нове зі своїм дієсловом. Продовжуємо, поки всі учні не використають свої дієслова. Після цього можна запропонувати учням записати розповідь в зошит, використовуючи якомога більше пропозицій. Робота може вестися в парах, в групах і індивідуально.

Можливі варіанти:

- написати дієслова на дошці і дати можливість учням самим вибирати дієслова;

- вибрати певну тему (список дієслів написаний на дошці) і дати учням можливість самим скласти розповідь. Наприклад: «Як я провів вихідні», «Подорож до Києва», «Як я допомагав бабусі влітку» тощо;

- імпровізація на будь-яку тему, але без повторення попередніх пропозицій.

^ Проектна робота в групах. Учні вибирають відомий мультфільм або казку, складають сценарій, малюють майбутні декорації (4-5 малюнків), вибирають найважливіші дієслова, за допомогою яких розвивається сюжет (домашнє завдання). Потім кожна група демонструє свій фільм (як розвивалися дії). Після демонстрації вчитель фокусує увагу на певних моментах: Хто пам'ятає, в якій частині розповіді використовується дієслово «купувати»? Хто пам'ятає, що відбулося на цій картинці (показує один малюнок).

Можливі варіанти:

- робота в групах. Учні створюють власний фільм за малюнками, коміксами, розробляють сюжет, малюють певну кількість кадрів і коментують по черзі;

- вчитель роздає малюнки, зв'язані певним сюжетом. Кожен учень по черзі, дивлячись на малюнок, в деталях розповідає свій варіант того, що зображене. Події на малюнках логічно зв'язують. Слід заохочувати тих, хто використовуючи образне мислення, прагне розповідати більше, ніж намальовано (наприклад, придумує факти з життя героя, діалоги або дає характеристику). Можна роздати малюнки додому і дати завдання написати про те, що намальоване, але не забувати про сюжетну лінію;

- до того, як комікси або сюжетні розповіді подані групами, можна обмінятися малюнками і в групах скласти свій варіант сюжету, а потім прослуховувати підготовлений тими, хто його розробив.


ДОДАТКИ


Методична розробка уроку німецької мови на тему: «Німеччина – наша дружня країна»


^ Мета уроку: Повторити і активізувати нові лексичні одиниці до даної теми. Розвивати в учнів навики і уміння сприймати текст німецької мовою.

Навчальна мета: Навчити учнів сприймати текстову мову з новими лексичними одиницями і лексемами.

^ Виховна мета: Виховувати в учнів інтернаціональне почуття до інших братніх країн.

Розвиваюча мета: навчити учнів зробити інформацію на конкретну тему про Німеччину (Екологія країни. Падіння Берлінської стіни.)

^ Тип уроку: Комбінований

Методи навчання: Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Система методів навчання повинна бути динамічною, щоб відображати рухливість цих методів. Виділяються наступні методи навчання: 1. засвоєння знань; 2. формування умінь і навичок;

3. застосування знань; 4. творча діяльність; 5. закріплення;6. перевірка знань, умінь, навичок. Дана класифікація методів узгоджується з класичного схемою організації навчального процесу і спостити номенклатуру методів.

Тип пізнавальної діяльності – це рівень самостійності пізнавальної діяльності, якого досягають учні, працюючи за пропонованою педагогом схемою навчання. Ця характеристика тісно пов’язана з уже відомими нам рівнями розумової активності учнів. Тут виділяються наступні методи: 1. Пояснювально-ілюстративний; 2. репродуктивний; 3. частково-пошуковий; 4.дослідницький. Сутність інформаційно-рецептивного методу виражається в наступних його ознаках: 1. знання учням пропонуються у готовому вигляді; 2. педагог організує різними способами сприйняття цих знань. 3. учні здійснюють сприйняття.

На уроці використані слідуючи інноваційні методи навчання:

Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

1. Словесні, наочні, практичні.

2. Індуктивні й дедуктивні.

3. Репродуктивні й проблемно-пошукові.

4. Методи самостійної роботи під керівництвом викладача.

Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

1. Методи усного контролю і самоконтролю.

2. Методи письмового контролю і самоконтролю.

3. Методи лабораторно-практичного контролю і самоконтролю.

Міжпредметні зв’язки: Зв'язок з історією, географією, краєзнавством.

^ Обладнання і наочність: Таблиці, схеми, журнали, фотографії міста, текст для аудіювання.

Хід уроку:

І. Організаційний момент: Черговий повідомляє про день, місяць, пору року, про погоду, відсутність учнів на уроці, їх підготовку до уроку.

Dialog: Wie heißt du? Wie ist dien Nachname, Vorname.

Woher kommst du?

Wo wohnst du? Wie ist dein Hobby?

ІІ. Семантизація лексики.

Deutsche Idiome und Redewendungen:

Leben und arbeiten^ . Жити и працюват