Реферат: Опис передового педагогічного досвіду з проблеми зміст

ОПИС

передового педагогічного досвіду з проблеми




ЗМІСТ

Опис передового педагогічного досвіду з теми

“Формування успішної особистості учня на уроках

фізики та в позаурочний час”

Актуальність досвіду

Інноваційність ідей, покладених в основу досвіду

Теоретична база досвіду

Технологія досвіду

Моніторинг процесу і результату досвіду

Результати досвіду та їх аналіз

Практична спрямованість досвіду і можливість

розповсюдження

Творча проблема “Організація самоосвітньої діяльності учнів

Додатки

Розробка уроків з теми “Тиск”

Використана література



“Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію”

Конфуцій
^

1.1. Актуальність досвіду
Характер сучасного життя суспільства відзначається швидкими змінами, що вимагає вносити корективи у систему освіти. Теорія і практика навчання фізики направлена на реалізацію стратегії Національної доктрини розвитку освіти щодо забезпечення рівного доступу до якісної освіти, положень Концепції загальної середньої освіти щодо переорієнтації навчально-виховного процесу на особистість дитини. В умовах реформування освіти значна роль приділяється вихованню особистості, здатної самореалізуватись, самовизначитись, самоусвідомитись у реаліях сучасного життя.

Визначення стратегічних напрямків розвитку системи освіти хвилює практично все світове суспільство. В книзі “Школа ХХІ століття. Пріоритети реформування освіти” американський педагог Філіп С. Шлехті, посилаючись на опитування багатьох бізнесменів, роботодавців, підкреслює, що на питання: “Чого ви хочете від школи?” отримував одну і ту ж відповідь: “Нам потрібні люди, які вміють вчитися самостійно”. Це зрозуміло, якщо учень знає, як вчитися, здатний досягати мети, якщо він вміє працювати з книгою, отримувати знання від учителя, шукати і знаходити необхідну інформацію для вирішення тих чи інших проблем, використовувати найрізноманітніші джерела інформації щоб розв’язати дані проблеми, то йому набагато легше буде підвищувати свій професійний рівень, перекваліфіковуватися, набути будь-які необхідні додаткові знання, а саме це і потрібно в житті.

Звичайно, домогтися цього значно важче, ніж навчити учнів читати, писати, рахувати і засвоїти суму знань з різноманітних предметів.

Сучасний і майбутній роботодавець зацікавлений в такому працівнику, який:

- вміє думати самостійно і вирішувати різноманітні проблеми (тобто застосовувати набуті знання для їх вирішення);

володіє критичним і творчим мисленням;

має багатий словниковий запас.

Як стверджує Філіп С.Шлехті, ті учні, які успішно засвоюють базовий курс шкільної програми, навчаться застосовувати свої знання в знайомій ситуації, одержать дипломи, але не будуть вміти самостійно працювати інформацією і набувати нові знання, не зможуть розраховувати на успіхи в інформаційному суспільстві країни у ХХІ столітті.

Таким чином, випускник сучасної школи, який буде жити і працювати в ХХІ столітті, в суспільстві, повинен мати такі якості:

гнучко адаптуватися в життєвих ситуаціях, які постійно змінюються, самостійно набувати необхідних знань, уміло застосовувати їх на практиці, в нестандартних ситуаціях;

самостійно критично мислити, вміти побачити труднощі і шукати шляхи раціонального їх подолання, використовуючи сучасні технології;

грамотно працювати з інформацією (вміти збирати необхідні для дослідження певної задачі факти, аналізувати їх, робити необхідні узагальнення, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти і вирішувати нові проблеми);

бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах, вміти працювати в команді;

самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного рівня.

На думку сучасних педагогів, саме набуття цих життєво важливих компетентностей дає людині можливість орієнтуватись в сучасному суспільстві, формує здатність особистості швидко реагувати на запити часу. Ідея компетентністно-орієнтованої освіти – це одна з відповідей системи освіти на соціальне замовлення. В суспільстві майбутнього конкуренцію витримає тільки успішна особистість. Тому я почала працювати над проблемою “Формування успішної особистості учня на уроках фізики та в позаурочний час”.
^
1.2. Інноваційність ідей, покладених в основу досвіду
В основі досвіду лежить новий підхід до викладання фізики – орієнтація іде на кожного учня, як особистість, на розвиток його компетентностей за допомогою інноваційних технологій. Під час уроку та позакласних заходів іде залучення школярів до творчої активної діяльності та впевненого вибору свого подальшого життєвого шляху.
^ 1.3. Теоретична база досвіду
Основні документи, якими керуюсь у своїй роботі:

Закон України “Про освіту”

Закон України “Про загальну середню освіту”

^ Закон України “Про національну програму інформатизації”.

Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи.

Національна доктрина розвитку освіти України.

Головні завдання, що стоять у вирішенні даної проблеми:

виявляти і розвивати творчі здібності учнів;

формувати компетентності;

використовувати інноваційні технології у навчально-виховному процесі.

Розвинену особистість неможливо виховати без розвитку її компетентностей. Як це зробити?

Ще Ян Амос Коменський у своїй книзі “Великая дидактика” писав: “Какое бы занятие не начинать, нужно прежде всего возбудить в учеников серьёзную любовь к нему, доказав превосходство этого предмета, его пользу, приятность и что только можно”. Сьогодні це можна втілити в життя, використовуючи інтерактивне навчання. Спираючись на праці О. Пометун, О. Сібіль, О. Барановської, Н. Браташ, я теж взяла за основу у вихованні і розвитку компетентностей учня сучасні технології. Саме на таких уроках вони вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивна технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, конференцій, проведення мозкових штурмів, створення проблемних ситуацій і спільне їх розв’язування. Всі ці методи і багато інших я використовую на своїх уроках, щоб виховати і розвинути ключові компетентності учнів.

Компетентність походить від латинського слова competens (competentis), що в перекладі означає належний, здібний.

Компетентність – це певна сума знань особистості, що дозволяє їй робити висновки про щось, виражати переконливу, авторитетну думку, діяти адекватним чином у різних ситуаціях.

Поняття “компетентність” у психолого-педагогічній літературі остаточно не визначено і у більшості випадків вживається інтуїтивно. На сьогоднішній день не існує однозначного розуміння поняття, структури і видів компетентності (В.О. Кальней, В. Ландшеєр, Дж. Равен, А.П. Тряпіцина, С.Є. Шишов, М.А. Чошанов та інші).

Компетентний – це знаючий, обізнаний у певній галузі, що має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про щось.

Ю.Е. Булигін і М.О. Холодна у своєму визначенні компетентності наголошують на управлінському компоненті: “Ком-петентність – здатність, можливість посадової особи, рівень її кваліфікації (знання, досвід), що дозволяють брати участь у виробленні управлінських рішень або вирішувати питання, що стосуються його компетенції”.

Часто автори змішують поняття компетенція та компетентність. Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, у яких дана особа має знання, досвід.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури я під компетентністю розумію загальну здібність особистості, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню. Мова йде про якості, які дозволяють особистості здійснювати діяльність цілісно. Компетентність – це характеристики, які можна визначити шляхом спостережень за діяльністю особистості, за її вміннями.

Проблема використання цих технологій перебуває в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних учених: Н. Абашкіної, К. Баханова, В. Беспалька, В. Бондаря, Б. Блума, С. Гончаренка, М. Кларіна, О. Савченко, В. Корнєєва, О. Пометун, О. Сібіль, О. Барановської та інші.

Інтерактивні методики я намагаюся використовувати на своїх уроках, щоб виховати і розвивати компетентності учнів.

Понад 2400 років тому Конфуцій наголошував: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію”. Це просте твердження обґрунтовує необхідність використання новітніх технологій у навчанні. Дещо змінивши слова видатного китайського філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, – я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, – я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром”.

Компетентність безпосередньо не пов’язана із змістом навчального предмета. Вона характеризує не предметні, а життєві уміння людини. Тому я не обійшла увагою і позакласну роботу.
^
1.4. Технологія досвіду
Ознайомившись з працями вчених, я розділила компетентності на п’ять груп. Над їх формуванням, розвитком і працюю.

1. Я переконана, що успішна особистість повинна вміти приймати рішення, логічно мислити, робити свій вибір і аргументувати його. Тобто володіти соціальною компетентністю.

^ Соціальна компетентність – уміння людини повноцінно жити в суспільстві.

а) вміння приймати рішення;

б) вміння робити вибір;

в) вміння брати на себе відповідальність;

г) вміння безконфліктно виходити з життєвих ситуацій;

д) прийняття діяльності демократичних інститутів суспільства.

Мої дії:

Створюю ситуації вибору (пропоную тести з варіантами відповіді, пропоную завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, пропоную перелік тем творчих робіт та повідомлень, завдання для релейних контрольних робіт).

Створюю проблемні ситуації.

Практикую групову роботу. Групи формую сама, або за бажанням учнів. Групи бувають змінного складу.

Організовую ділові ігри.

Проводжу виховну роботу, спрямовану на громадянське, патріотич-не виховання, повагу до національних традицій.

^ На уроках: Цього я досягаю, використовуючи тести з варіантами відповіді, завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, пропоную перелік тем творчих робіт та повідомлень, завдання для релейних контрольних робіт. (Додаток №1, 2)

^ Позакласна робота: Проводжу тематичні виховні години. Наприклад, “ВІЛ – проблема людства”, де використовую анкетування. (Додаток 3)

2. Я впевнена, що люди повинні гармонійно співіснувати як в одній державі, так і в усьому світі. І навчаю своїх учнів цінити надбання свого народу і поважати культуру інших.

^ Полікультурна компетентність – оволодіння досягненнями культури та розуміння відмінностей між людьми різних національностей, релігій, мов, рас, політичних уподобань та соціального становища.

Мої дії:

Веду пропаганду культурних досягнень.

Визначаю роль предмета в житті людини та розвитку цивілізації.

Виховую на прикладі великих людей.

Сама прагну стати такою, щоб бути прикладом толерантного ставлення до інших.

На уроці: Даю завдання підготувати доповідь на тему “Внесок українських вчених у розвиток фізики як науки”, або доповідь про діяльність і життя окремого вченого світового масштабу. (Додаток №4)

3. Скарбницею людського духу є мова народу. Завдяки мові людям стають доступними найрізноманітніші джерела, що живлять емоційну, інтелектуальну і вольову сферу духовного життя. Тому важливим моментом у вихованні культури мислення учнів є розвиток їх мови, що є необхідною умовою успішного формування життєвих компетентностей. Вважаю, що дітей обов’язково потрібно навчити вести діалог.

^ Комунікативна компетентність – вміння спілкуватися усно і письмово рідною та іноземними мовами.

Мої дії:

Використовую діалогічні методи навчання (бесіда, дискусія, круглий стіл).

Розробляю правила ведення дискусії (говорить один, обговорюється проблема, а не людина, яка її висловила).

Вимагаю аргументованих суджень.

Стимулюю висловлення власної думки.

Вчу дітей правильно формулювати питання і правильно відповідати на них.

Слідкую за культурою мовлення.

Пропоную завдання у формі казки, вірша, твору, листа товаришу.

Перекладаю та пояснюю значення термінів іншомовного походження.

На уроках: Організовую цю роботу в усіх класах. Учням рекомендую скласти кілька запитань за матеріалом домашньої роботи та нового матеріалу, а потім користуватися ними на уроці. Під час вивчення нового матеріалу пропоную завдання типу: наведіть приклади з життя. Ці завдання розвивають логічне мислення, мову, вміння співставляти.

^ Позакласна робота: Наприклад, фізичні вечори. (Додаток №5)

4. В час панування інформації людина повинна вміло оперувати нею. Недарма кажуть “Володіє інформацією – володіє світом”. Цьому принципу я намагаюся навчати учнів.

Інформаційна компетентність – вміння добувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел.

а) навчальна, довідкова, художня, графічна, література, енциклопедії;

б) засоби масової інформації: періодична преса, недруковані засоби;

в) нові інформаційні технології;

г) опитування живих носіїв інформації.

Мої дії:

Створюю умови для потреби використання різних джерел інформації.

Якщо виникає потреба, направляю пошуки.

На уроці: Використовую проектну діяльність.

^ Позакласна робота: Виховну годину “Земля – наш дім. Бережи його” проводжу у вигляді “круглого столу”. Учасниками якого є школярі – захисники навколишнього середовища і керівники великих підприємств – основних – забруднювачів навколишнього середовища. Учасники – учні заздалегідь розділені на групи. Задача одних – виявити згубний вплив підприємств, інших – довести користь для жителів від роботи цих підприємств. Хід роботи спрямовую так, щоб виробити спільний план дій захисників і підприємців в раціональному і плідному співтоваристві. Вчу знаходити, вибирати, оформляти і використовувати інформацію в потрібний момент.

^ 5. Людина отримує знання не тільки від учителя, а й самостійно вивчаючи матеріал. Я всіляко сприяю цьому процесу.

Компетентність самоосвіти та саморозвитку – готовність та потреба навчатися все життя.

а) розуміння власних потреб на підставі самоаналізу, самопізнання;

б) уміння розв’язувати проблеми на основі отриманих самостійно знань;

в) організація власних прийомів самонавчання;

г) впорядкування власних знань, знаходження зв’язків між ними;

д) критичне ставлення до будь-якої отриманої інформації, вироблення власної позиції при набутті певних знань;

е) використання для отримання інформації різноманітних баз даних, джерел інформації;

є) вміння переборювати труднощі, невпевненість;

ї) адекватне оцінювання значення набутих знань у власній діяльності;

ж) представлення, обґрунтування та захист отриманого результату;

з) вміння співпрацювати з оточуючими людьми, здобувати знання шляхом колективної діяльності;

і) прийняття рішення на основі співпраці, толерантне ставлення до опозиційної точки зору;

к) вміння розробляти та виконувати програми самоосвіти з урахуванням власних потреб і потреб суспільства;

л) відповідальність за організацію власної самоосвітньої діяльності;

м) вміння використовувати нові технології інформації та комунікації;

н) знаходження нестандартних нових рішень на основі самостійно набутих знань;

о) гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін;

п) постійний самоаналіз та самоконтроль за самоосвітньою діяльністю.

Мої дії:

Ознайомлюю учнів з поняттями: самоосвіта, загальнонавчальні вміння, вміння самоорганізації, навички загальної культури праці.

Формую мотиви самоосвіти.

Створюю умови для розумового самовиховання учнів, їх самоосвіти.

Формую свідоме ставлення до навчання.

Створюю умови для усвідомлення учнем ефективності своєї нав-чальної праці.

Ознайомлюю їх із методами та прийомами самоосвіти.

Ознайомлюю з творчими та дослідницькими методами роботи.

Навчаю створенню індивідуальних програм самоосвіти.

Я вважаю, що проведення рольових ігор дає можливість учню визначати свою роль і діяти відповідно. А використання ділових ігор в старших класах дозволяє наблизити учасників до реальних життєвих ситуацій через моделювання їх під час ділової гри та знаходження більш оптимального розв’язку проблеми, закладеної в сюжеті гри. Такі ігри закріплюють теоретичні знання, розвивають творчість, формують функціональні вміння, навчають діловому спілкуванню, їх використання значно полегшує перенесення вмінь та навичок, сформованих під час навчання на конкретні види діяльності.

На уроці: Ділова гра “Науково-дослідницька лабораторія”. Я готую завдання, можна заздалегідь, і такі, що потребують знання не тільки з підручника, а із інших джерел. Відповідь повинна бути творчою, але підкріплена доказами, в формі докладу, міні-спектаклю і т.д. Учні працюють окремо, парами або командами. Ділова гра “Компетентність”. (Додаток №6)

^ Позакласна робота: На виховній годині гра “Найрозумніший” за принципом “Компетентність”.

Виховання успішної особистості учня не можливе без кваліфікованих педагогів. Тому я працюю разом із своїми колегами над розвитком і вихованням компетентностей не тільки учнів, а й у нас самих. Бо тільки всебічно розвинена особистість може сприяти формуванню активного громадянина нашої держави. Вже стали традицією в нашій школі уроки вивчення передового педагогічного досвіду, звіти про проходження курсів підвищення кваліфікації.

^ 1.5. Моніторинг процесу і результату досвіду


Будь-яка діяльність, пов’язана з навчальним процесом, повинна мати свої результати і способи перевірки досягнень учнів. Наряду з традиційними методами перевірки я використовую моніторинг. Насамперед, на початку теми в класі проводжу анкетування, де визначаю, які початкові навички і знання вони мають по темі, яка буде вивчатись.





Запитання
Відповіді

1

Які фізичні величини, пов’язані з цією темою, ви знаєте?




2

Одиниці вимірювання?




3

Де в житті є приклади застосування знань з цієї теми?





Після аналізу анкет я маю уявлення про рівень знань учнів на початок теми. Це дає можливість одразу виявити кому потрібно надати більше допомоги, а кому можна дати поглиблений матеріал. Наприкінці І семестру даю підсумкову контрольну роботу, яка включає тести, практичні завдання, створення проектів. Саме цей метод повністю відображає, на скільки розвинуті компетентності учнів, і процес підготовки самого проекту передбачає подальший розвиток цих компетентностей Після аналізу контрольної роботи я знову проводжу опитування:


Анкета

Які труднощі виникли у вас при вивченні даної теми.

Що зацікавило вас більше всього.

Що ще цікавого ви хотіли почути по цій темі.


Пропоную учням вказати, які труднощі виникли у них після вивчення даних тем і що вони, на їх думку, не зовсім засвоїли. Результати анкетування використовую в наступному семестрі як орієнтир для виправлення недоліків. А вихідне анкетування в травні покаже результативність роботи в другому семестрі і на що звернути увагу в наступному навчальному році.

Учні демонструють високий рівень розвитку компетентностей. Протягом 7-ми років мої учні займають призові місця в ІІ етапі олімпіади з фізики. З 33 випускників 2008 року 17 навчаються у вищих навчальних закладах, інші в технікумах і училищах. Багато з них вибрали технічні спеціальності. Одна учениця вступила до Київського національного авіаційного університету на факультет “Прикладна фізика”, інша в Донецький національний університет на спеціальність “Біофізика”.

Всі вони не залишилися за бортом освітнього процесу і в майбутньому, я сподіваюся, стануть повноцінними громадянами нашої держави.
^ 1.6. Результати досвіду та їх аналіз
В період нестійкого інтересу до навчання формування успішної особистості учня стає можливим завдяки інтерактивним технологіям, які передбачають моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми. Вони ефективно сприяють формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії. Навчання – не автоматичне вкладання матеріалу в голову учня. Потрібна напружена розумова робота дитини та її власна активна участь у цьому процесі. Пояснення і демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Не можливо одній людині знати все, навіть в окремій вузькій галузі знання. Численні факти добре “запам’ятовують” комп’ютери. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї, концепції і вже на підставі цього вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов. Саме цьому сприяють інтерактивні технології. Як показує досвід, учні виявляють більший інтерес до предмета, активно працюють, виявляють бажання покращити свої результати. А це вже є велике досягнення. Діти після таких занять стають більш відкритими, не соромляться висловлювати свої думки, вміють уважно вислухати. В громадському житті вони стають більш активнішими: вболівають за життя міста, його добробут. Це проявляється в готовності допомогти пенсіонерам, підготувати концерт для ветеранів, навести порядок в місцях відпочинку. Інтерактивні технології допомагають учням розкрити всі свої таланти.

^ 1.7. Практична спрямованість досвіду і можливість розповсюдження
Основні вимоги до сучасного спеціаліста, крім високого рівня спеціальних знань: самостійність і можливість творити, вміння робити вибір, орієнтуватися в інформаційному просторі,

вільно спілкуватися, постійно вчитися. Саме це і створює успішну особистість, яку виховує і розвиває сучасна школа. Інтерактивні технології відповідають сучасним вимогам і показують високу результативність у формуванні компетентностей.

Свої знання і творчі здібності учні реалізують і в процесі позакласної роботи. Проводяться тижні фізики, вікторини, КВК, працюють факультативи.


^ АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ


Чим більше ми розвиваємо й вдосконалюємо себе, чим повніше реалізуємо свої можливості, тим цікавішими ми стаємо для оточення, тим вагомішим є наш внесок у спільну діяльність і спілкування з іншими людьми.

У кожної людини формується система її життєвих орієнтацій, яка складається з кількох складових:

• мета людини в житті, яка надає осмисленості майбутньому;

• насиченість життя, що характеризує сам процес життєздійснення;

• задоволеність самореалізацією, яка формується на основі досягнутого.

Самореалізація як складова життєвого успіху пов'язана зі свідомим прагненням розкрити свої сили та здібності в суспільному застосуванні. Для цього сучасний випускник має бути здатний до саморозвитку та неперервної самоосвіти, про що йдеться в Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи.


Мета роботи:


Опрацювати матеріали по даній темі, познайомитися з проблемами реалізації самоосвіти учнів, створити інструментарій і умови для розвитку самоосвітньої діяльності.


Задачі роботи


З’ясувати сутність поняття “самоосвіта”.

Виділити основні риси самоосвіти.

Створити інструментарій самоосвітньої діяльності.

Розробити методичні рекомендації щодо самоосвітньої діяльності учнів.


Гіпотеза


Створення умов для самоосвітньої діяльності учнів та їх активної участі в цій діяльності залежить від методичної підготовки вчителів, урахування технічної і матеріальної бази навчального закладу, вільного доступу до джерел інформації.

Результатом самоосвітньої діяльності особистості є її саморозвиток та самовиховання, які сприяють самореалізації особистості як спеціаліста, громадянина (схема 1).





Тому важливо усвідомити що таке «самоосвіта», її основні риси. В педагогічній літературі зустрічається декілька означень поняття «самоосвіти».

В.Оніщук, В.Бондаревський розглядають самоосвіту як вид самостійної роботи учнів, одну з форм пізнавальної діяльності.

Психологи визначають самоосвіту як свідомий рух людини від того, ким вона себе усвідомлює, до того, ким вона прагне бути.

Б.Райський вважає, що самоосвіта — це цілеспрямоване систематичне оволодіння знаннями та вміннями з власної ініціативи, засобом самостійної пізнавальної діяльності до його основного заняття.

Український педагогічний словник дає таке визначення: «Самоосвіта — освіта, яку отримують в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Крім того, самоосвіта є невід'ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяє поглибленню, розширенню та більш міцному засвоєнню знань.

Отже, виходячи з цих означень, можна сформулювати основні риси самоосвіти:

• здобуття знань як додаткова до основного заняття пізнавальна діяльність, хоча дуже часто пов'язана і навіть зумовлена ним;

• оволодіння знаннями за своєю ініціативою стосовно змісту, обсягу, джерела, тривалості та часу проведення занять, незалежно від навчального закладу, хоча з можливим використанням певних програм, консультацій тощо;

• вирішальне місце в оволодінні знаннями посідає індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність, хоча можливі й колективні форми роботи (гуртки, факультативи, семінари тощо).

Щоб створити відповідні умови для самореалізації та саморозвитку учнів через самоосвіту, я передусім вивчаю їхні реальні можливості: рівень навчальних досягнень, рівень потреби в досягненнях, рівень розвитку вмінь, потрібних для самостійного здобування знань, рівень самооцінки учнів, рівень розвитку вмінь до самоорганізації. З цією метою використовую анкети, опитувальники для виявлення рівня розвитку ЗУН за даними самооцінок учнів, діагностичні контрольні роботи.

Самоосвіта не може бути успішною, якщо не озброїти учнів системою вмінь та навичок навчальної праці. Від сформованості цих умінь значною мірою залежить навченість школярів, темпи переробки та засвоєння інформації і в кінцевому підсумку — якість їх навчання. Для формування навчально-пізнавальних умінь використовую пам'ятки «Як готуватися до уроку фізики», «Як виводити формули», «Як читати книгу», «Як підготувати реферат» тощо. Ці пам'ятки оформляю на стенді «Самоосвітня діяльність учнів» у кабінеті фізики. Учні завжди мають змогу звернутися до них, тільки треба постійно звертати на це їхню увагу. Наступний етап роботи — це розробка інструментарію самоосвітньої діяльності (схема 2).
^ Інструментарій самоосвітньої діяльності



Одним із прийомів навчання учнів працювати самостійно з новим матеріалом є складання опорних конспектів. Проводжу урок «Типи шпаргалок та прийоми їх складання» й під цим «соусом» розповідаю, як складати та використовувати опорні конспекти. Під час подальшої роботи з учнями пропоную їм самостійно скласти свій особистий опорний конспект за новим матеріалом або за повторюваним чи узагальнювальним.

З метою залучення учнів до самоосвітньої діяльності використовую домашні довгострокові роботи (ДДР).

Дуже часто трапляється так, що випускник має дуже непогані теоретичні знання, але досить нескладні задачі викликають у нього труднощі. Трапляється це з різних причин і одна з них — в учня недостатній досвід самостійного розв'язування задач. Зазвичай більш підготовлені учні пропонують свій шлях розв'язання, або вчитель «підказує» хід розв'язання, а іншим не вистачає часу як слід над нею поміркувати, звернутися до додаткової літератури. Частково розв'язати цю проблему дозволяють завдання, розраховані на довгий строк (схема 3).




Такі завдання зазвичай даю на першому уроці теми й учні виконують упродовж вивчення теми. В домашню довгострокову роботу включаю задачі на найбільш складні й важливі ідеї та методи курсу, демонструючи їх застосування в різних ситуаціях. Багато понять даю з випередженням — до ознайомлення з відповідними поняттями. Іноді це учням зрозуміло з умови задачі, іноді звертаю на це їхню увагу, підкресливши на уроці той момент, коли ці завдання стають доступними. Включаю завдання, які потребують звернення учнів до додаткової літератури.

Слід зазначити, що головне тут — навчання розв'язування задач, тому обстановка секретності в даному разі недоречна. На уроках, консультаціях діти можуть і розв'язують задачі, подібні до тих, які я в ДДР, обговорюють плани розв'язання задач, висловлюють міркування.

Протягом окресленого терміну учні виконують завдання в окремому зошиті, який вчасно здають на перевірку. Я перевіряю розв'язання задач та під час тематичної атестації учень проводить захист домашньої довгострокової роботи, для чого пропоную учневі розв'язати одну чи декілька задач ДДР. Оцінку за ДДР виставляю за результатами перевірки цих «вибраних» задач, перевірки наявності задач у зошиті, поверхового перегляду розв'язаних задач. Якісна перевірка всіх задач не дуже плідна і разом з тим обтяжлива.

Врешті-решт, кожен учень має змогу самостійно розв'язати задачу, витративши на неї стільки часу, скільки необхідно саме йому (15 хвилин чи тиждень); учень змушений користуватися додатковою літературою; в учнів з'являється можливість поговорити не на тему «мильної опери», а на тему навчальну, обмінятися розв'язками. В результаті формується соціальна, комунікативна та інформаційна компетентності учнів.

Ще одним із прийомів залучення учнів до самоосвіти, я вважаю, є проведення уроків-семінарів (схема 4).




Семінари передусім характеризуються двома взаємопов'язаними ознаками: самостійним опрацюванням учнями програмного матеріалу та обговоренням на уроці результатів їхньої пізнавальної діяльності. На цих уроках учні вчаться виступати з самостійними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свою точку зору. Семінари сприяють розвитку пізнавальних та дослідницьких умінь учнів, зростанню культури спілкування. Більш поширені семінари-доповіді, семінари-конференції, семінари розв'язування задач. Вважаю, що організовувати уроки-семінари доцільно в таких випадках:

• після проведення вступних лекцій;

• під час узагальнення та систематизації матеріалу за даною темою;

• під час проведення уроків, присвячених різноманітним методам розв'язування задач тощо.

Тему та мету семінару визначаю заздалегідь, планую його проведення, формулюю питання з даної теми, розподіляю завдання між учнями з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей, добираю літературу, проводжу групові та індивідуальні консультації, перевіряю конспекти.

Отримавши завдання, учні за допомогою пам'яток оформляють результати самостійної роботи у вигляді конспектів, доповідей або рефератів.

У ході семінарського заняття звертаю увагу учнів на те, що потрібно записати в зошит, що треба запам'ятати, тощо. Питання семінару обговорюю у формі дискусії, повідомлень, доповідей, рефератів тощо. Наприкінці уроку обов'язково оцінюю підготовку учнів до семінару, підкреслюю найбільш вдалі моменти, недоліки та шляхи їх подолання.

Такі уроки проводжу не дуже часто — приблизно раз на чверть.

Підготовку своїх учнів до доповіді проводжу в декілька етапів з урахуванням вікових можливостей учнів за наступною технологією (схема 5).

І етап. Карта повідомлень На першому етапі обмежуюся невеликими повідомленнями (не більш як 4 хвилини). Темою для такого повідомлення може бути розповідь цікавого факту, історична довідка (наприклад: «Як виник той чи інший закон», «З історії виникнення термінів інерція, енергія, температура» тощо). Головна мета 1 етапу — навчити складати й користуватися «картою повідомлень», яка містить першу та останню фразу повідомлення плюс опорний конспект (або план) усього повідомлення.

Першу та останню фразу учні повинні вивчити напам'ять. Чому? Та тому, що це типові місця збою доповіді. Хто не чув цих «ну .», з яких починають свою доповідь не тільки учні, а й освічені лектори? Завдання першої фрази — зацікавити слухачів. Закінчити доповідь можна фразою: «Я закінчив повідомлення й передаю слово вчителю» чи «У мене все, я готовий відповісти на ваші запитання».

II етап. Відпрацьовування регламенту.

Цей етап відрізняється від попереднього тільки тим, що я, заздалегідь попередивши учнів, починаю суворо стежити за часом. Якщо було домовлено, що повідомлення має тривати 3 хвилини, то учень має вміститися в цей інтервал + 20 секунд. Мета цього етапу — навчити дітей «відчувати час».

III етап. Доповідь.

Доповідь відрізняється від повідомлення більшим обсягом. Оптимальний час для доповіді 5—7 хвилин. Якщо тема «не вміщується» в цей час, доповідь краще дробити. Наприклад, один учень розповідає про атмосферний тиск, а інший про прилади, за допомогою яких він вимірюється.

IV етап. Доповідь з ускладненнями.

Цей етап не є обов'язковим. Суть його в тому, що учень проходить ускладнений тренінг, який дозволяє йому адаптуватися в реальних умовах. На цьому етапі відбувається репетиція виходу з ситуації, коли учень збився в середині доповіді. Для цього варто опрацювати стандартні фрази: «Вибачте, я продовжу» чи «Вибачте, я збився» .

Ускладнення 1. За 5 хвилин до доповіді учень отримує картку, на якій написано декілька слів, ніяк не пов'язаних із текстом. Ці слова учень має включити в доповідь.

Ускладнення 2. Те ж саме, але замість слів учень отримує приказку, прислів'я або крилатий вираз.

Ускладнення 3. Учня під час доповіді перебивають запитанням, а він має аргументовано відреагувати і зв'язно продовжити доповідь.

Дуже корисні, з точки зору залучення учнів до самоосвіти, завдання на відшукання інших способів розв'язання задачі та завдання на відшукання нових властивостей або ознак фізичних явищ. Домашні практичні роботи дають змогу ще раз підкреслити прикладну значущість фізики. Так, під час вивчення теми «Починаємо вивчати фізику» запропоную учням виміряти висоту свого будинку, площу кімнати, об’єм каструлі. Під час вивчення гармонійних коливань — побудувати графік дихання когось із родини.

З метою формування в особистості здатності до самоконтролю та коригування використовую самостійні роботи «Миттєвий результат» за наступною технологією.

При проведенні роботи кожен учень отримує контрольний талон такої форми: Прізвище, ім'я та номер групи

1

2

3

4


Виконують роботу в робочих зошитах, а відповіді вписують у другий рядок талону під номером відповідного завдання. Розв'язання перевіряю безпосередньо на уроці. Якщо завдання виконано правильно, учень отримує максимальну кількість балів. Якщо учень припустився помилки, він сам повинен її знайти й виправити. Після цього він знову може подати завдання на перевірку, але максимально може отримати за це завдання не більш як 50 % балів. Якщо знову не всі недоліки виправлено, він може пошукати помилки та втретє звернутися на перевірку, але тепер уже отримає не більш як 20 % балів. Якщо і в цьому разі відповідь неправильна, то це завдання учень доопрацьовує вдома самостійно або звертається за консультацією до однокласників або вчителя.

Під час проведення самостійних робіт за традиційною технологією, учен