Реферат: Урок у початкових класах повинен бути насичений наочністю І практичною діяльністю над виучуваним

Вчитель початкових класів та основ інформатики у початкових класах

Кваліфікаційна категорія – спеціаліст, звання – Старший учитель

Творчий підхід як передумова успішного формування особистості молодшого школяра


„ Нудні уроки тільки й можуть, що викликати ненависть до викладача і до того, що викладається” (Ж.-Ж. Руссо).


Реформування усіх сфер розвитку української держави значною мірою впливає на умови організації учбового процесу в сучасній школі. Це зумовлює принципово нові вимоги до діяльності вчителя та учня. „Учень – це не посудина,яку потрібно заповнити, учень – смолоскип, який треба запалити” (Стародавня мудрість).


Урок у початкових класах повинен бути насичений наочністю і практичною діяльністю над виучуваним:

Я слухаю – і я забуваю,

Я бачу – і я запам’ятовую,

Я роблю – і я розумію.

( Стародавня приказка)

Недосконалість методів і методичних прийомів часто стає причиною втрати доцільної збалансованості між теоретичним і практичним рівнем засвоєння навчального матеріалу. Часто буває так, що учні, непогано засвоївши теоретичний матеріал, так і не оволоділи основними вміннями і навичками. Потрібний творчий підхід для успішного формування особистості. Уроки в початкових класах дуже різноманітні за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності. Визначаючи методику їх проведення, треба враховувати змістовні особливості різних предметів, розвиток 6 – 9 річних дітей тощо. Прагнучи до підвищення якості уроків, слід забезпечити ті передумови, які полегшать учителеві і учням спілкування і навчання, сприятимуть вибору доцільного методичного забезпечення, продуктивному використанню навчального часу, перетворять клас у справжню майстерню. Нове педагогічне мислення не тільки демократичне, гуманне, а й високопрофесійне. А професіонал має усвідомлювати, чому початкове навчання становить цілісну систему та яке це має значення для розв’язання практичних завдань. Чим повніше, надійніше і послідовніше на уроці вдається пов’язати змістовний, процесуальний, мотиваційний компоненти навчальної діяльності, тим сильніше система уроків впливатиме на виховання і розвиток молодшого школяра. Якщо до недавнього часу учень був об’єктом навчання, то тепер він – суб’єкт активного навчання.

Саме все нове, відшукане, переудосконалене зараз називають „педагогічною інновацією”, тобто – це процес створення, поширення і використання нових засобів для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому.

Ось тому, на своїх уроках я намагаюсь використати якомога більше тих новинок, що зацікавлять дітей. Для розвитку творчих здібностей школярів я:


впроваджую у навчальну практику гуманістичний принцип організації освіти, згідно з яким в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями;




застосовую диференційований підхід до учнів, впроваджую різноманітні форми самостійної та індивідуальної роботи;




організовую дослідження об’єктів у їхньому взаємозвязку, що сприяє засвоєнню реальних фактів і розвиває вміння самостійно мислити;




впроваджую активні методи навчання: семінари, диспути, експерименти, нестандартні форми перевірки домашніх завдань;



застосовую різноманітні форми уроків: урок-гра, урок-змагання, урок-КВК, урок-вікторина, урок-казка, урок-подорож, урок-свято тощо («Додавання та віднімання чисел у межах 10. Закріплення нумерації чисел у межах 10. Урок-казка.» Математика 1 клас) ;




використовую прийом складання математичних казок ( Навчання грамоти. Урок-фантазія. «Закріплення знань про вивчені звуки та букви. Читання текстів».);




застосовую різноманітний ігровий матеріал, казкові сюжети і казкових героїв (« Назва чисел при діленні. Закріплення додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток. Повторення таблиць множення та ділення на 2. Розвязування простих та складених задач.» Урок подорож. Математика 2 клас);




пошукові завдання, евристичні бесіди, самостійні роботи з елементами творчості;




створюю роботу в парах, роботу в групах, індивідуальний добір завдань;



забезпечую таку організацію навчання, яка передбачає залучення учнів до наукового пошуку і використання набутих знань на практиці;




розвиваю фантазію, уяву, спонукаю до мрій.


Це створює атмосферу творчості, викликає в учнів бажання активно працювати, сприяє і підтримує розвиток пізнавальних інтересів школярів. На уроках діти не пасивні спостерігачі, а „дослідники”, „винахідники”, „мудрагелі”, „всезнайки”, „пізнайки” і „казкарі”. Підтримується доброзичливий мікроклімат, що є важливою умовою збереження здоров'я школярів.

Гуманізація відносин „учитель – учень”, задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці приводять до певної системи поєднання індивідуальних, групових і фронтальних видів роботи. Працюючи в групі, учень має можливість більше розмовляти, висловлювати свою думку, сперечатись на задану тему. Мовчазні діти стають активними учасниками навчального процесу, хоч ніколи не брали участі в роботі цілого класу. Така невелика група перетворюється у малу учнівську спільноту, у якій всі співпрацюють.

Групова робота сприяє розвитку відповідальності та самостійності учнів. У невеликій групі важко „сховатися”. Маленькі групи допомагають учням з різними здібностями та вміннями досягти своєї мети. Це є крок до індивідуального навчання.

Отже, через групові форми виконання завдань у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва.

Щоб групова робота була ефективною, треба дотримуватись таких вимог:


правильно формувати групи;




ретельно обмірковувати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності;




розробляти пам’ятки, інструкції, які спрямовують групову навчальну діяльність;




вчити дітей співпрацювати під час виконання групових завдань;




регулювати міру допомоги вчителя групам у процесі їх роботи.


^ Цінним у роботі групи є те, що кожен учень має можливість вибрати різні ролі: експертів, що аналізують проблему; учасників,які шукають альтернативного розв’язання проблеми; мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами; співрозмовників, котрі вміють активно слухати, домовлятися; партнерів, що вчаться співпрацювати тощо.

Ця система дає позитивні результати: діти вміють мислити, комунікабельні, впевнені в собі, наполегливі. Відбувається збіг інтересів: чим більше я навчаю, тим більше навчаюсь сам. Простежуються слідуючі принципи дидактики: наступність, систематичність, міцність і глибина знань, активність навчання. Використання такої методики є успішним. В учнів підвищується техніка читання, формується пізнавальний інтерес, тренується пам’ять, розвивається мовлення, свідомість, зорове сприймання, увага, підвищується швидкість письма, самоконтроль тощо.

Запропоновані мною уроки – це надбання та поєднання різноманітних форм та методів роботи. Я завжди намагаюся зробити урок приємним, цікавим для учнів. Тоді діти ніколи не втратять цікавості до науки, будуть „тягнутись” до співробітництва. Ці форми та методи сприяють формуванню радості успіху – „могутньої сили, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтеся про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалась. Якщо її немає, то не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі”, - казав В. Сухомлинський.

А досягти цього можливо тільки в тісній співпраці вчителя і учнів, і, викладаючись на всі 100%.





Наші успіхи – в наших руках!