Реферат: Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне дослідження) Праці Львівської лабораторії прав людини І громадянина Видаються з 1997 року Серія I. Дослідження та реферат

Академія правових наук України

Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування

Л.В. Ярмол


СВОБОДА ВІРОСПОВІДАННЯ: ЮРИДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

(ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)


Праці

Львівської лабораторії прав людини і громадянина Видаються з 1997 року Серія I. Дослідження та реферати Випуск 8

Видавництво «СВІТ» 2006

УДК 340.12(447)+УДК 342.7(477) ББК 67.9 (УРК) 300.7


Ярмол Л.В. Свобода віросповідання: юридичне забезпечення в Україні (загально­теоретичне дослідження) Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослід­ного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М. Рабінович (голов.ред) та ін. - Серія I. Дослідження та реферати. Випуск 8. - Львів, 2006. - 192 с.

Я 12

Рецензенти:

О.Г. Мурашин, доктор юридичних наук;

О.В. Петришин, доктор юридичних наук;

А.Ф. Крижанівський, кандидат юридичних наук.

Пропонована монографія продовжує започатковане 1997 року видання праць Львівської лабораторії прав людини Академії пра­вових наук (нині - Львівської лабораторії прав людини і грома­дянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування цієї Академії).

У роботі досліджуються загальнотеоретичні аспекти юридич­ного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.

Законодавство України використано за станом на 31 серпня 2005 р.

Призначена для науковців, викладачів, студентів і аспірантів юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, юристів - практиків, громадських правозахисників та й, зрештою, для усіх, хто не байдужий до проблем прав людини.

Засновник: Президія Академії правових наук України

Редакційна колегія: П.М. Рабінович (гол.ред.), Ю.М. Грошевий,

С.П. Добрянський (відповід.секр.), В.Т. Нор, В.Ф. Сіренко, Ю.М. Тодика

І8БК 966-603-529-4

ББК 67.9 (УРК)300.7+67.312.1 © Львівська лабораторія прав людини і громадянина АПрН України, 2006 © Л.В. Ярмол, 2006 © Видавництво «Світ», 2006

ПЕРЕДМОВА

Актуальність дослідження. Ставши на шлях формування правової держави, для якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор­канність і безпека є головною соціальною цінністю, Україна радикально активізувала процес визнання прав людини й ефективізації юридичних засобів їх реалізації, охорони та захисту. Одним із таких - загальносоці-альних за генезисом та існуванням - прав людини є її свобода віроспо­відання, що виступає "наріжним каменем" для багатьох інших особис-тісних і культурних прав.

Свобода віросповідання як фундаментальне загальновизнане право людини знайшла своє відображення у міжнародних актах з прав людини, до котрих, перш за все, слід віднести: Загальну декларацію прав людини (ООН, 1948; ст. 18), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966; ст. 18), Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії чи переконань (ООН, 1981), Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (Рада Європи, 1950; ст. 9), Хартію Європейського Союзу про основні права (2000; ст. 10).

Реальність свободи віросповідання людини, як і будь-якого іншого права особи, залежить від наявності та дієвості механізму її юридично­го забезпечення. Основою такого механізму в Україні є національне за­конодавство, насамперед Конституція України, котрою проголошується, що "кожен має право на свободу світогляду і віросповідання" (ст. 35) і Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квіт­ня 1991 р., а також інші нормативно-правові акти. Згідно зі ст. 9 Консти­туції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема ті, в котрих закріплюється свобода віросповіда­ння людини. До них належать, у першу чергу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Конвенція про захист прав людини та основних свобод.

Дослідження питань юридичного регулювання свободи віроспові­дання привертало увагу багатьох учених. У радянську добу юридичні аспекти свободи віросповідання людини досліджувалися, зокрема, у працях В. Клочкова, З. Корчевої, А. Ловінюкова, Г. Лупарєва, Ю. Розен-баума, Ф. Рудинського, П. Яшина. Однак їх роботам був притаманний надмірно ідеологізований підхід. Окрім того, зараз ці праці значною мі­рою застаріли, оскільки ґрунтувалися на законодавстві того часу.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної та зарубіжної правової на­уки окремі юридичні аспекти свободи віросповідання людини дослі­джувалися у працях А. Агапова, М. Бабія, В. Бондаренка, К. Борисова, С. Бублика, С. Бур'янова, В. Єленського, А. Колодного В. Коула Дере-ма, А. Красікова, Н. Лернера, А. Ловінюкова, М. Мариновича, А. Пче-лінцева, П. Рабіновича, В. Савельєва, О. Сагана, Г. Черемниха, О. Шу­би, П. Яроцького та інших вчених.

Водночас слід зазначити, що у вітчизняній юриспруденції моно­графічні дослідження, присвячені саме загальнотеоретичним аспектам нормативної регламентації свободи віросповідання людини, в тому числі механізму юридичного забезпечення цього права, наразі відсутні. Між тим, такі дослідження мають бути складовою формування загаль­ної теорії прав і свобод людини.

Теоретичний і практико-юридичний аналіз правозабезпечувального механізму свободи віросповідання людини в Україні дозволяє ствер­джувати, що у багатьох випадках не в достатньому обсязі представле­ні, а то й взагалі відсутні, деякі юридичні засоби реалізації, охорони та захисту окремих елементів (можливостей) свободи віросповідання, а отже, і розглядуваного права людини загалом. Огляд законодавства України про свободу віросповідання та релігійні організації виявив з-поміж його приписів такі, що не відповідають Конституції України, є взаємно суперечливими, а також потребують коригування та внесення доповнень унаслідок змін, котрі відбулись у соціальному житті України. Така ситуація, як видається, здатна призводити подекуди до порушення свободи віросповідання, до її неправомірного обмеження, до виникнен­ня у нашому суспільстві міжрелігійних конфліктів і в кінцевому підсум­ку - до неможливості повною мірою реалізувати, оберегти й захистити це фундаментальне право людини.

Усі вищезазначені обставини підтверджують актуальність теми про­понованого дослідження та її значення не лише у теоретичному, але й у практичному вимірах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є монографічний комплексний аналіз філософсько-правових та загальнотеоретичних аспек­тів юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв'язати такі за­вдання:

- визначити поняття та розкрити структуру свободи віровизнання та свободи віросповідання людини як її загальносоціальних (природних) прав;

- проаналізувати принципи законодавства України про свободу ві­росповідання та релігійні організації;

- визначити поняття та розкрити структуру свободи віросповідання людини як суб'єктивного юридичного права, закріпленого у законодав­стві України;

- проаналізувати механізм та стадії юридичного забезпечення свобо­ди віросповідання людини в Україні;

- здійснити порівняльний аналіз структурних елементів (можливос­тей) свободи віросповідання людини як загальносоціального явища і як суб'єктивного юридичного права, закріпленого у законодавстві України;

- проаналізувати юридичні засоби реалізації, охорони та захисту кожного зі складників свободи віросповідання як суб'єктивного юри­дичного права людини;

- на основі отриманих результатів обгрунтувати та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення юридичного забезпечення свободи ві­росповідання людини в Україні.

Об'єктом дослідження є свобода віровизнання та свобода віроспо­відання людини.

Предметом дослідження виступає низка загальних закономірностей юридичного забезпечення свободи віросповідання людини та їх прояв в Україні, а також шляхи й засоби його вдосконалення.

Методи дослідження обумовлені обраною темою, котра перебуває, так би мовити, "на стику" загальної теорії права та держави і галузевих юридичних наук, соціальної філософії й релігієзнавства.

Було використано відповідні філософсько-світоглядні, загальнонау-кові й спеціальні методи наукового пізнання. Серед найважливіших із них слід виділити наступні: діалектичний (використовувався, зокрема, при формулюванні вихідних понять, що стосуються предмета дослі­дження); системний, структурно-функціональний (застосовувались при з'ясуванні структури досліджуваного права), порівняльний (при спів-ставленні природного та юридичного прав на свободу віросповідання); методи тлумачення юридичних норм, узагальнення юридичної практи­ки (зокрема національної судової практики, практики Державного ко­мітету України у справах релігій, відділу у справах релігій Львівської обласної державної адміністрації, практики Європейського суду з прав людини).

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній загальнотеоретичній юриспруденції з'ясовано універсальний зміст та складові елементи свободи віросповідання як одного із природних, не-відчужуваних прав людини, а також здійснено системний аналіз юри­дичного механізму забезпечення цієї свободи в Україні.

Елементи наукової новизни вбачаються, зокрема, у положеннях сто­совно:

- уточнення визначення загального поняття свободи віровизнання людини як загальносоціального явища та встановлення структури цьо­го права;

- визначення поняття та структури свободи віросповідання людини як загальносоціального явища;

- комплексної характеристики відповідних актів законодавства Укра­їни як нормативної основи юридичного механізму забезпечення свобо­ди віросповідання;

- інтерпретації поняття та структури суб'єктивного юридичного пра­ва на свободу віросповідання, закріпленого у законодавстві України;

- порівняльної характеристики структурних елементів свободи ві­росповідання як загальносоціального права людини, з одного боку, і як суб'єктивного юридичного права - з іншого;

- змісту, видів та юридичних засобів реалізації, охорони й захисту кожного зі структурних елементів свободи віросповідання людини в Україні;

- пропозицій з удосконалення чинного законодавства України про свободу віросповідання та про релігійні організації.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослі­дження, як видається, здатні сприяти подальшій розробці загальноте­оретичних аспектів юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.

Висновки та положення роботи можуть бути використані у процесі уточнення та реалізації основних засад політики України у сфері дер­жавно-релігійних відносин, а також удосконалення вітчизняного зако­нодавства про свободу віросповідання людини та діяльність релігійних організацій.

Теоретичні висновки, запропоновані у дослідженні, можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як "Загальна теорія держави і права", "Права людини", "Конституцій­не право України", "Релігієзнавство". Вони також можуть виявитись корисними у діяльності, спрямованій на прищеплення поваги до будь-якої віри, переконань та світогляду людей, на виховування шанобливого ставлення до особистісних і культурних прав людини, на формування толерантної поведінки, що, у свою чергу, сприятиме ідеологічному багатоманіттю та подальшій розбудові громадянського суспільства в Україні.

РОЗДІЛ 1

^ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ

Комплексний та системний характер дослідження, а так само його перебування "на стику" загальної теорії права та держави і галузевих юридичних дисциплін, соціальної філософії й релігієзнавства потребу­вали залучення до аналізу цілого масиву різноманітних джерел, котрі умовно можна розподілити на декілька груп.

1-У групу джерел складають нормативно-правові акти та документи, а також їхні проекти, в яких: проголошується свобода віросповідання людини; розкриваються її зміст, структура; передбачено юридичні за­соби реалізації, охорони і захисту свободи віросповідання й, зокрема, окремих її елементів (можливостей).

У цій групі джерел слід виділити: всесвітні та регіональні міжна­родні акти з прав людини (Міжнародна хартія прав людини, Декларація ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії чи переконань (1981), Конвенція про захист прав людини і осно­вних свобод (Рада Європи, 1950) та інші); національне законодавство України (Конституція України (ст. 35), Закон України "Про свободу со­вісті та релігійні організації" (1991), Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу" (в редакції 1999 р.), Закон України "Про освіту" (в редакції 1996 р.), нормативно-правові акти колишнього Державного комітету України у справах релігій та інші); нормативно-правові акти, які діяли на території України до проголошення незалежності; норма­тивно-правові акти різних держав світу (слід зазначити, що були опра­цьовані положення близько 30-и конституцій різних держав); проекти законів про свободу віросповідання та релігійні організації, представ­лені Кабінетом Міністрів України, народними депутатами України В. Журавським, В. Костицьким.

2-а група джерел - наукові праці з питань загальної теорії держа­ви і права, філософії права (С. Алексєєва [3]1, О. Лукашової [226]2,

1 [3] Алексеев С.С Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. - М.: Из-дательство НОРМА, 2001. - 176 с.

2 [226] Права человека: Учебник для вузов / Отв. редактор - член-корр. РАН, докт. юрид. наук Е.А. Лукашева. - М.: НОРМА, 2001. - 573 с.

С. Максимова [172]3, Г. Мальцева [173]4, В. Нерсесянца [186, 187]5, П. Рабіновича [274, 269, 270, 273]6, В. Четверніна [375]7, Г. Шмельової [376]8 та інших), присвячені правам людини, а також юридичному ме­ханізму їх забезпечення.

3-ю групу складають джерела, де висвітлюються правові аспекти свободи віросповідання людини, зокрема її юридичне забезпечення в Україні та в інших державах, а також стан та сучасні тенденції взаємо­відносин держави й релігійних організацій.

Слід зазначити, що дослідження правового регулювання свободи вірос­повідання привертало увагу багатьох учених. У радянські часи чи ненай-більш глибокі і повні дослідження правових питань свободи совісті (до складу якої включали і свободу віросповідання), а також взаємовідносини держави та релігійних організацій належать таким вченим, як: В. Клоч-ков [101, 100, 102, 103]9, З. Корчева [151] 10, А. Ловінюков [167] 1 1, Г. Лу-парєв [171]12, Ю. Розенбаум [303, 302]13, Ф. Рудинський [308, 307, 306]14,

3 [172] Максимов С. Природно-правове мислення // Вісник Академії правових наук України.

- 2001. - № 4 (27). - С. 155-164.

4 [173] Мальцев Г.В. Понимание права. Подходь и проблемь. - М.: Прометей, 1999 - 419 с.

5 [186] Нерсесянц В.С. Философия права. - М.: НОРМА, 2000. - 256 с.; [187] Нерсесянц В.С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. Для юридических вузов и факультетов. - М.: НОРМА-ИНФРА М, 1998. - 288 с.

6 [274] Рабінович П.М. Основні права людини і стадії та юридичні засоби імплементації у за­конодавство України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів, 1996.

- С. 12-17; [269] Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції // Україн­ський часопис прав людини. - 1994. - № 4. - С. 14-22; [270] Рабінович П. Права людини: діалектика універсалізації та урізноманітнення // Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 4 (27).

- С. 13-21; [273] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Навч. посібник. - 3-є вид.

- К.: ІСДО, 1995. - 172 с.

7 [375] Четвернин В.А. Современньїе концепции естественного права. - М.: Наука, 1988. - 144 с.

8 [376] Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична ха­рактеристика) // Право України. - 1994. - № 10. - С. 49-51.

9 [101] Клочков В.В. Религия, государство, право. - М.: Мьісль, 1978. - 288 с.; [100] Клочков В.В. Закон и религия: от государственной религии в России к свободе совести в СССР. - М.: По-литиздат, 1982. - 160 с.; [102] Клочков В.В. Советское право и церковь. - М.: Б. и., 1983. - 42 с.; [103] Клочков В.В. Социалистическое государство, право и религиознье организации. - М.: Зна-ние, 1984. - 64 с.

10 [151] Корчева З.Г., Яшин П.П. Советское законодательство о религиозньїх культах. - Харь-ков: Вища школа, 1985. - 120 с.

11 [167] Ловинюков А.С. Закон СССР 1990 г. «О свободе совести и религиозньх организациях» // Советское государство и право. - 1991. - № 4. - С. 23-35.

12 [171] Лупарев Г.П. Понятие и видь религиозньх организаций в СССР // Советское государ-

ство и право. - 1991. - № 5. - С. 35-42.

13 [303] Розенбаум Ю.А. Советское государство и церковь. - М.: Наука, 1985. - 174 с.; [302] Роз­енбаум Ю.А. К разработке проекта Закона СССР «О свободе совести» // Советское государство и право. - 1989. - № 2. - С. 91-98.

14 [308] Рудинский Ф.М. Свобода совести в СССР. - М.: Госюриздат, 1961.- 87 с.; [307] Рудин-ский Ф.М. Институт свободьі совести. - М.: Госюриздат, 1971. - 90 с.; [306] Рудинский Ф.М. Закон, религия, правонарушение. - Волгоград, 1971. - 126 с.

П. Яшин. Так, В. Клочков основну увагу приділяє висвітленню питань співвідношення та взаємозв'язку таких явищ, як "релігія", "право", "держа­ва". З. Корчева, П. Яшин аналізують радянське законодавство про релігійні культи. Поняття, зміст, структура свободи совісті детально розкриваються у працях Ю. Розенбаума, Ф. Рудинського. Незважаючи на всі позитивні мо­менти згаданих наукових робіт, все ж певний відбиток на їх дослідження наклала ідеологія, що домінувала на той час і, як відомо, була спрямована проти релігійної свободи.

Наприкінці 80-х - на початку 90-х років, унаслідок змін, котрі від­булися в суспільно-політичному житті Радянського Союзу, з'являються нові підходи до обгрунтування і вдосконалення правового регулювання свободи віросповідання людини. Вони були викладені у нових працях вищевказаних авторів [168, 309, 298]15, а також у наукових роботах ін­ших дослідників. Так, значний внесок у розвиток правового регулюван­ня свободи віросповідання зробили такі російські вчені, як А. Агапов [1]16, К. Борисов [17]17, С. Бур'янов [24,22,23]18, А. Красіков [155, 154]19, А. Пчелінцев [268]20, В. Савельєв [310]21, Г. Черемних [374]22 та інші. Згадані автори досліджували різні аспекти свободи віросповідання людини, точніше, свободи совісті (остання, на думку більшості з них, включає в себе свободу віросповідання). Зокрема А. Ловінюков здій­снив аналіз структурних елементів свободи совісті на основі Консти­туції Російської Федерації (1993), не розкриваючи, проте, юридичних засобів їх реалізації, охорони й захисту. Глибокий соціально-історич­

15 [168] Ловинюков А.С. Свобода совести (анализ, практика, виводи) // Государство и право.

- 1995. - № 1 - С. 24-36; [309] Рудинский Ф.М., Шапиро М.А. Свобода совести и религий: междуна-родно-правовие акти и национальное законодательство // Государство и право. - 1992. - № 5. - С. 11-16; [298] Релігія, держава і право: Навч. посібник / За ред. Яшина П.П.. - Харків: Національна юридична академія України, 1998. - 40 с.

16 [1] Агапов А.Б. Церковь и исполнительная власть // Государство и право. - 1998. - № 4. - С.

19-25.

17 [17] Борисов К.Г. Понятие и содержание права религиозних конфессий и его международно-правовие основи // Международний журнал международного права. - 2000. - № 4. - С. 268-274.

18 [24] Бурьянов С.А. Характер и предели регулирования в сфере свободи совести в демокра-тическом государстве // Право и политика. - 2000. - № 5. - С. 60-66.; [22] Бурьянов С.А. Правовие основания, сущностное содержание и гарантии свободи совести // Государство и право. - 2001.

- № 2. - С. 21-26; [23] Бурьянов С.А. Свобода совести в российской науке, законотворчестве и правоприменении // Право и политика. - 2001. - № 7. - С. 26-37.

19 [155] Красиков А. Конституционний Суд и свобода совести в России // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2000. - № 1. - С. 234-237; [154] Красиков А. Возрожде-ние религии и рождение демократии? // Конституционное право: восточноевропейское обозрение.

- 2001. - № 1. - С. 26-31.

20 [268] Пчелинцев А. Свобода совести и воинский долг: новая полемика на старую тему // Диа-Логос: религия и общество 1998-1999. Альманах / Общ. ред. М. Смирнова; Ред.-сост. Н. Шабуров.

- М.: Истина и жизнь, 1999. - С. 291-302.

21 [268] Савельев В.Н. Свобода совести: история и теория. - М.: Висшая школа, 1991. - 144 с.

22 [374] Черемних Г.Г. Свобода совести в Российской Федерации. - М.: Манускрипт, 1996. - 185 с.

ний, філософський і, частково, правовий аналіз проблем свободи совісті виконано В. Савельєвим у роботі "Свобода совести: история и теория". Водночас, розкриваючи поняття свободи совісті, вчений не вийшов за межі права людини на вибір між релігійним і атеїстичним світоглядами, що, на нашу думку, дещо звужує зміст розглядуваної свободи. Г. Черем-них у своїх дослідженнях основну увагу приділяє питанням юридич­ного забезпечення механізму реалізації права людини на свободу со­вісті в умовах формування в Росії правової держави і громадянського суспільства. З іншого боку, за межами його аналізу залишено питання про механізм охорони та захисту свободи совісті. С. Бур'янов визначає поняття, гарантії, межі здійснення свободи совісті в Російській Федера­ції на теперішньому етапі її розвитку. Учений стверджує, що сутнісний зміст свободи совісті перекручено і зведено до невизначеного поняття - "свобода релігії". Проте, як видається, заміна одних понять іншими, як це пропонує С. Бур'янов, безпосередньо не спрямована на забезпе­чення прав людини. Свобода світогляду людини (правильніше - свобо­да його вираження) охоплює усі сфери суспільного життя і включає в себе низку окремих можливостей, зокрема, свободу вираження думок, переконань, віри, їх здобуття і т.д. На нашу думку, все ж таки потребує окремого юридичного забезпечення свобода вираження віри людини, яка може бути як релігійною, так і нерелігійною. Той факт, що релігійна віра має специфічні особливості, які відрізняють її від віри нерелігійної, а також те, що більшість людей у світі нині сповідує саме релігійну віру (див. Додаток А), не дозволяє нам ігнорувати релігійну, та й нерелігійну, віру і замінювати їх поняттям світогляду людини. Кожна демократична держава, яка прагне стати правовою, повинна створювати максимальні умови для юридичного забезпечення окремих можливостей людини, до котрих належить і свобода віросповідання.

В Україні окремі правові аспекти свободи віросповідання досліджу­ють В. Бондаренко [14, 15]23, В. Єленський [53, 58, 60, 57]24, М. Ма­

23 [14] Бондаренко В. Релігія і політика // Людина і світ. - 1998. - № 2. - С. 25-27; [15] Бонда­ренко В. Українська держава і Церква: співпраця на новому етапі // Людина і світ. - 1998. - № 7.

- С. 26-29.

24 [53] Єленский В. Невредньїй Закон. (Десять лет назад, 23 апреля 1991 г., Верховная Рада Украиньї приняла Закон «О свободе совести и религиозньїх организациях») // Зеркало недели.

- 2001. - 28 апреля. - С. 14; [58] Єленський В. Найдавніше з визнаних прав. (Релігія в сучасному світі) // Людина і світ. - 1998. - № 4. - С. 2-8; [60] Єленський В. Перспективи розвитку української системи церковно-державних відносин // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст) / За заг. ред. А. Колодного, О. Сагана. - К.: Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2000. - С. 86-88; [57] Єленський В. Конституцію прийнято. Що далі? Про напрями розвитку україн­ської системи церковно-державних відносин // Людина і світ. - 1996. - № 9. - С. 9-13.

ринович [174, 175]25, П. Рабінович [275, 271, 276] 26, О. Шуба [377]27, П. Яроцький [393, 394]28 та інші. Так, праці В. Бондаренка, В. Єленсько-го присвячені в основному аналізу взаємовідносин держави і релігійних організацій в Україні та в інших країнах, а також перспективам їх роз­витку. М. Маринович досліджує окремі правові аспекти релігійної сво­боди людини. П. Рабінович розкриває загальнотеоретичні положення свободи віровизнання людини та проблеми її державного забезпечен­ня в Україні. О. Шуба окреслює коло національно-державних інтересів України у релігійно-церковній сфері та визначає основні напрямки їх забезпечення. Слід, однак, відмітити відсутність вітчизняних моногра­фічних досліджень з питань правового регулювання свободи віроспо­відання людини, в тому числі механізму її юридичного забезпечення.

Правові аспекти свободи віросповідання людини відображені й у низ­ці збірників. Серед них варто окремо виділити збірник матеріалів між­народної наукової конференції (Київ, 28-30 вересня 1994 р.) "Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні" [316]29. У ньому аналізується стан свободи совісті, віросповідання та церковно-державних відносин, а також пропонуються практичні рекомендації для законодавчої та ви­конавчої влади Української держави. Серед опублікованих у збірнику доповідей, котрі присвячені правовим аспектам свободи віросповіда­ння людини, насамперед заслуговують уваги наступні: "Деякі пробле­ми юридичного захисту майнових прав релігійних об'єднань України" (С. Коваленко) [105]30; "Судовий захист майнових прав релігійних орга­

25 [174] Маринович М. Окреслити неокреслюване. (Один каже: "релігійна свобода", інший твер­дить: "прозелітизм") // Людина і світ. - 1998. - № 8. - С. 37-39.; [175] Маринович М. Рух за права людини і Церква // Людина і світ. - 1998. - № 11-12. - С. 2-3.

26 [275 ] Рабінович П.М. Свобода віровизнання та проблеми її державного забезпечення в Україні // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американсько­го Бюро захисту прав людини: Вип. 15. - К.-Х.: 1996. - С. 43-48.; [271] Рабінович П. Право людини на свободу віровизнання та проблеми його державного забезпечення // Свобода віросповідання. Церква і держава в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 28-30 вересня 1994 р.). - К.: Право, 1996. - С. 179-183.; [276] Рабінович П.М. Свобода віровизнання: філософсько-пра­вові та державно-юридичні аспекти // Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 2 (25).

- С. 108-114.

27 [377] Шуба О.Г. Релігія в етнонаціональному розвитку України (політологічний аналіз). - К.: Криниця, 1999. - 324 с.

28 [393] Яроцький П. Реалізуючи право на свободу совісті // Політика і час. - 1991. - № 11

- С. 51-57.; [394] Яроцький П. Релігійний плюралізм - основа свободи совісті // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст) / За заг. ред. А. Колодного, О. Сагана. - К.: Відділення релігієзнавства Інституту філосо­фії Г.С. Сковороди НАН України, 2000. - С. 19-24.

29 [316] Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні: Матеріали міжнар. наук. конферен­ції (Київ, 28-30 вересня 1994 р.). - К.: Право, 1996. - 216 с.

30 [105] Коваленко С. Деякі проблеми юридичного захисту майнових прав релігійних об'єднань в Україні // Матеріали міжнар. конф. "Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні" - К.: Пра­во, 1996. - С. 167-172.

нізацій" (Д. Лилак) [165]31; "Право людини на свободу віросповідання та проблеми його державного забезпечення" (П. Рабінович) [271]32.

За роки незалежності низка збірників була також підготовлена Від­діленням релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, де також висвітлюються окремі юридичні питання свободи ві­росповідання людини, стан державно-релігійних відносин в Україні та й в інших державах. Серед цих видань виділимо, зокрема, такі: "Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст)" (за редакцією А. Колодно­го, О. Сагана); "Свобода совести, вероисповедания и религиозньїх органи-заций: Положения конституций постсоциалистических стран, государств Западной Европьі, США, Канади, Японии, международньїх правових документові; «Модели церковно-государственних отношений стран За-падной Европи и США» за загальною редакцією А. Колодного. Інсти­тут Релігії та Суспільства Львівської Богословської Академії також видав збірник «Релігійна свобода і права людини: правничі аспекти». Публіка­ція присвячена юридичним аспектам релігійної свободи та складається із перекладів наукових праць іноземних авторів, котрих прийнято вважати класиками у галузі релігійних прав людини[291]33. Серед опублікованих у вказаному збірнику праць увагу привертають наступні: «Релігійні права людини на основі документів ООН» (Н. Лернер); «Дослідження фактів дискримінації у сфері релігійних прав і звичаїв. (Фрагменти звіту Спеці­ального доповідача Підкомісії ООН у справах запобігання дискримінації й захисту меншин» (А. Крішнасвамі).

4-а група джерел - видання релігієзнавчі й філософські. До них слід віднести:

- філософські [323, 27]34 та релігієзнавчі словники [288]35. Вони вико­ристовувалися, перш за все, для з'ясування суті таких понять, як "віра", "віросповідання", "переконання", "релігія" та деяких інших;

- підручники з релігієзнавства, географії та психології релігії. Серед них слід виділити підручники: "Академічне релігієзнавство" за редак­

31 [165] Лилак Д. Судовий захист майнових прав релігійних організацій // Матеріали міжнар. конф. "Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні" - К.: Право, 1996. - С. 157-166.

32 [271] Рабінович П. Право людини на свободу віровизнання та проблеми його державного забезпечення // Матеріали міжнар. конф. "Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні". - К.: Право, 1996. - С. 179-183.

33 [291] Релігійна свобода і права людини: правничі аспекти: У 2 т. - Львів: Свічадо, 2001. - Т.

2. - 376 с.

34 [323] Современний философский словарь / Под ред. проф. В.Е. Кемерова. - М.: Одиссей, 1996. - 280 с.; [27] Василенко Л.И. Краткий религиозно-философский словарь. - М.: Мисль, 2000. - 150 с.

35 [288] Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А . Колодного, Б. Лобовика. - К.: Четверта хвиля,

1996. - 392 с.

цією А. Колодного; "Релігієзнавство" за редакцією С. Бублика; "Гео­графія релігій", авторами якого є С. Павлов, К. Мезенцев, О. Любіцева; "Психологія релігії" Д. Угриновича. При написанні роботи були вико­ристані окремі положення вказаних підручників, присвячені сутності релігії, зокрема, релігійній вірі, а також свободі совісті;

- підручники з філософії, філософії релігії, чиїми авторами є: Б. Дей-віс [38]36, Ю. Кімелев [97]37, В. Петрушенко [211]38, А. Спіркін [326]39, І. Старовойт, Т. Силаєва, Г. Орендарчук [332]40 та інші;

- філософські та релігієзнавчі праці, присвячені таким феноменам, як релігія, віра, зокрема, віра релігійна, свобода совісті, свобода вірос­повідання. Це насамперед монографія М. Бабія "Свобода совісті: філо­софсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення" [8] 41. У вказаній науковій праці феномен свободи совісті аналізується як особливе явище людського буття, як атрибут суверенної особистості та осмислюється в суб'єктивно-екзистенціональному, суб'єктивно-діяльнісному вимірах. Слід зазначити, що окремі філософські, релігієзнавчі аспекти свободи совісті М. Бабій відобразив і в інших наукових роботах [6, 7]42. Були досліджені і праці з питань віри таких авторів: російського філософа, психолога А. Введенського (1856-1925) [29, 300] 43, російського філо­софа С. Франка (1877-1950) [362]44, німецького психолога і філософа Е. Фромма (1900-1980) [363]45. Серед релігієзнавчих досліджень, в яких розкривається сутність релігії, релігійної віри, виділяються праці

36 [38] Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії : Пер. з англ. - К.: Основи, 1996. - 269 с.

37 [97] Кимелев Ю.А. Современная западная философия религии. - М.: Мисль, 1989. - 285 с.

38 [211] Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти І-У рівнів акредитації. - К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000, 2001. - 448 с.

39 [326] Спиркин А.Г. Философия: Учебник. - М.: Гардарики, 2000. - 816 с.

40 [332] Старовойт І.С., Сілаєва Т.О., Орендарчук Г.О. Філософія: Навч. посібник. - Тернопіль:

Астон, 1997. - 143 с.

41 [8] Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. - К.: Вища школа, 1994. - 86 с.

42 [6] Бабій М. Свобода совісті в контексті релігієзнавчого осмислення // Матеріали міжнар. конф. "Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні." - К.: Право, 1996. - С. 145-148; [7] Бабій М.Ю. Свобода совісті: сутність і структура // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм за­конодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст) / За заг. ред. А. Колодного, О. Сагана. - К.: Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2000. - С. 6-9.

43 [29] Введенский А. Религиозное сознание язичества. - М., 1902. - 100 с.; [30] Введенский А. Философскіе очерки. Вьіпускь І. О философіи вь Россіи, о мистицизмь и критицизмь В.С. Со-ловьева, о свободе воли, о смисль жизни, обь отношеніяхь вьри кь знанію. - СПб: Типография «В.С. Балашевь и К», 1901. - 250 с.

44 [362] Франк С.Л. Духовние основи общества. - М.: Республика, 1992. - 450 с.

45 [363] Фромм 3. Психоанализ и зтика. - М.: АСТ-ЛТД, 1998. - 568 с.

Ю. Борункова [19,20]46, В. Джемса [45]47, А. Колодного [112]48, К. Пла-тонова [213]49.

5-у групу джерел становлять різного роду періодичні видання (ре­лігійні, наукові, правові), де висвітлюються окремі правові аспекти свободи віросповідання людини, стан і тенденції розвитку державно-релігійних відносин в Україні та інших державах, а також наводяться певні соціологічні і статистичні дані, що стосуються дослідження (на­самперед журнали "Людина і світ", "Наука і релігія", "Право і релігія", інформаційно-аналітичний журнал "Релігійна панорама", інформацій­но-аналітичний бюлетень "Права людини в Україні").

6-а група джерел - матеріали юридичної практики, а саме: інформа­ційні звіти, різноманітні статистичні дані Державного комітету України у справах релігій, відділу у справах релігій Львівської облдержадміні­страції, матеріали судової практики у Львівській області, рішення Євро­пейського суду з прав людини.

46 [19] Борунков Ю.Ф. Особенности религиозного сознания. - М.: Знание, 1972. - 48 с.; Борун-ков Ю.Ф. Структура религиозного сознания. - М.: Мьсль, 1971. - 176 с.

47[45] Джемс Вильям. Многообразие религиозного опьта: Репринтное издание. -СПб.: Андре-ев и сьновья, 1993. - 418 с.

48 [112] Колодний А.М. Феномен релігії. - К.: Світ знань, 1999. - 52 с.

49 [213] Платонов К.К. Психология религии. Факть и мьсли. - М.: Политиздат, 1967. - 239 с.

РОЗДІЛ 2

^ ПРИРОДНІ (ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНІ) СВОБОДИ ВІРОВИЗНАННЯ ТА ВІРОСПОВІДАННЯ ЛЮДИНИ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

У даному розділі визначаються поняття свободи віровизнання та свободи віросповідання людини як загальносоціальних (природних) явищ; розкривається їх структура; аналізуються та конкретизуються їх окремі складники (елементи).

2.1. Загальні поняття свободи віровизнання та свободи віросповідання людини

Серед природних, невід'ємних прав людини свобода віровизнання та свобода віросповідання є одними із найважливіших. Вони є складовими елементами особистісного самовизначення людини. Основою свободи віровизнання та свободи віросповідання є віра людини як обов'язковий елемент її світогляду, свідомості. Хоча основним предметом досліджен­ня є такий складник світогляду, як віра (точніше, юридичне забезпе­чення її прояву, сповідування), необхідно насамперед визначити саме поняття світогляду, а також розкрити елементи, з яких він складається.

Отож, світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини зі світом, про своє місце у світі та своє життєве призначення. Світогляд синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких, як знання, бажання, інтуїція, віра, надія, життєві мотиви, цілі та інш. Через це складовими світогляду постають погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи [211 ]50.

За іншим із джерел, елементами світогляду є: ціннісні орієнтації, віра, ідеали, переконання, спосіб життя людини й суспільства (як форма реалізації духовної сутності світогляду) [326]51.

50 [211] Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти І-ІУ рівнів акредитації. - К.: Каравелла; Львів: Новий світ 2000, 2001. - С. 14.

51 [326] Спиркин А.Г. Философия: Учебник. - М.: Гардарики, 2000. - С. 11 -15.

Схематично елементи світогляду відображено на рис.2.1.:

Світогляд

2. Знання, в тому числі погляди

4. Принципи, норми поведінки

3. Переконання (віра і знання)

5. Ідеали, цінності

Рис. 2.1. Елементи світогляду

Розглянемо докладніше зазначені складники світогляду людини.

1. В