Реферат: Романенко Віктор Іванович доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту фізики Національної академії наук України реферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЗИКИ


РЕФЕРАТ

циклу робіт “НЕЛІНІЙНО-ОПТИЧНІ ЕФЕКТИ В АТОМНИХ, МОЛЕКУЛЯРНИХ ТА ТВЕРДОТІЛЬНИХ СИСТЕМАХ ПРИ ВЗАЄМОДІЇ З НАДКОРОТКИМИ СВІТЛОВИМИ ІМПУЛЬСАМИ”

на здобуття Державної премії України 2011 року


Автори:

1. Бондар Михайло Віталійович - доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділом фотоактивності Інституту фізики Національної академії наук України.

2. Волков Владислав Іванович - кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту фізики Національної академії наук України.

3. Дмитрук Ігор Миколайович - доктор фізико-математичних наук, професор кафедри експериментальної фізики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

4. Єфімова Світлана Леонідівна - кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту сцинтиляційних матеріалів НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України.

5. Кадан Віктор Миколайович - кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту фізики Національної академії наук України.

6. ^ Малюкін Юрій Вікторович - доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач відділом нанокристалічних матеріалів, заступник директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України.

7. ^ Пржонська Ольга Вікторівна - кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту фізики Національної академії наук України.

8. Романенко Віктор Іванович - доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту фізики Національної академії наук України.


РЕФЕРАТ

циклу робіт “^ НЕЛІНІЙНО-ОПТИЧНІ ЕФЕКТИ В АТОМНИХ, МОЛЕКУЛЯРНИХ ТА ТВЕРДОТІЛЬНИХ СИСТЕМАХ ПРИ ВЗАЄМОДІЇ З НАДКОРОТКИМИ СВІТЛОВИМИ ІМПУЛЬСАМИ”

на здобуття Державної премії України 2011 року


Автори: Бондар М.В., Волков В.І., Дмитрук І.М., Єфімова С.Л., Кадан В.М., Малюкін Ю.В., Пржонська О.В., Романенко В.І.


Представлено цикл робіт, присвячених новим нелінійно-оптичним ефектам, що спостерігаються в атомних, молекулярних і твердотільних середовищах при їх взаємодії з високоінтенсивними світловими імпульсами.


Метою роботи є вивчення нових механізмів нелінійно-оптичних взаємодій високоінтенсивного лазерного випромінювання піко- та фемтосекундної тривалості з актуальними матеріалами оптоелектроніки, наноплазмоніки, сенсорної техніки, медіко-біологічних застосувань в різному агрегатному стані та керованої модифікації їх властивостей. Авторами отримані пріоритетні результати по особливостях розповсюдження ультракоротких світлових імпульсів в атомно-молекулярних системах та їх J-агрегатах, які включають процеси двофотонного поглинання (ДФП) та випромінювання, резонансної передачі енергії, нелінійного пропускання та перепоглинання із збуджених електронних станів; фазової релаксації оптичних переходів у кристалах, пов’язаних з ефектами “фотонної луни”; дослідження ефектів філаментації лазерного фемтосекундного випромінювання та його взаємодії із плазмонами ізотропних прозорих середовищ, що містять наночастинки металів; гігантської нелінійності третього порядку в острівцевих плівках золота, а також нелінійної рефракції в нанокристалічних плівках карбіду кремнію. Слід зазначити, що ключовим моментом у проведених дослідженнях було встановлення механізмів нелінійно-оптичної взаємодії середовища із високоінтенсивним лазерним випромінюванням, а також оптимізація існуючих та розробка нових методів дослідження і застосування лінійних та нелінійно-оптичних властивостей атомних, молекулярних і твердотільних систем.


Наукова новизна представленого циклу робіт полягає у комплексному підході до дослідження нелінійно-оптичних явищ, що спостерігаються у середовищах із різною атомно-молекулярною структурою, яка визначає основні механізми їх взаємодії із високоінтенсивним лазерним випромінюванням. Зокрема, до пріоритетних результатів можна віднести наступні.

В області досліджень атомних систем показано, що ефективне двофотонне збудження атомів водню у стани з високою енергією можливе парою коротких світлових імпульсів, один з яких призводить до двофотонного збудження атома, а другий забезпечує динамічну компенсацію світлового зсуву завдяки ефекту Штарка. При цьому, другий імпульс одночасно створює вікно прозорості для переходу зі збудженого стану в континуум, чим значно зменшує втрати населеності збудженого стану в процесі іонізації атома полем накачки. Слід підкреслити, що аналогічні відомі методи двофотонного збудження атомів водню [1,2] мають суттєві недоліки, які полягають або у необхідності використання короткохвильового лазера (довжина хвилі одного з імпульсів менша 90 нм) і відносно низькій ефективності збудження, або ж потребою використання трьох лазерних імпульсів для досягнення достатньо ефективного збудження.

Знайдено фундаментальну межу, яку накладають флуктуації лазерних полів на ефективність перенесення населеностей у процесі стимульованого раманівського адіабатичного проходження. Показано, що імовірність перенесення населеності пов’язана з шириною лазерного спектру, та отримано аналітичний вираз для цієї залежності, на відміну від відомих робіт у цьому напрямі [3], де були проведені тільки чисельні розрахунки параметрів стимульованого адіабатичного проходження у полі імпульсів з широким спектром без побудови аналітичної теорії.

Запропоновано метод реалізації дозованої передачі імпульсу атомам при їх взаємодії з парою зустрічних світловими імпульсів, який забезпечує, завдяки багатофотонним процесам, передачу атомам імпульсу, багатократному імпульсу фотона. Відома почергова взаємодія атома із зустрічними π-імпульсами змінює імпульс атома на два імпульса фотона [4].

^ В області досліджень молекулярних систем експериментально та теоретично вивчені спектри ДФП органічних барвників у широкому спектральному діапазоні при піко- та фемтосекундному збудженні та встановлено зв’язок їх нелінійно-оптичних властивостей із молекулярною структурою. Показано, що основний механізм процесу ДФП для лінійних спряжених молекул може бути описаний на основі спрощеної трирівневої електронної моделі з одним проміжним станом. Сформульовані головні критерії для отримання максимальних нелінійно-оптичних параметрів на молекулярному рівні, що дозволило отримати рекордні значення перерізів ДФП. Експериментально та теоретично вивчено явище порушення симетрії в молекулах органічних барвників з великою довжиною спряженого хромофору, яке раніше було показано лише експериментально на прикладі декількох ціанінових структур [5] без детального аналізу впливу молекулярної структури. В даному циклі робіт вперше досліджено вплив порушення симетрії на нелінійно-оптичні властивості молекул та показано, що це явище призводить до появи нової інтенсивної смуги у спектрі ДФП у ближньому інфрачервоному діапазоні, тобто області так званого телекомунікаційного вікна.

Визначені основні механізми формування спектрів перепоглинання із збуджених синглетних станів в молекулах органічних барвників різних класів та вперше отримані високоінтенсивні спектри з перерізами перепоглинання, що дорівнюють перерізам лінійного поглинання із основного стану.

Вперше спостерігався ефект аномального розширення спектру ДФП у „гібридній” макромолекулі, що складається із трьох хромофорних систем, об’єднаних єдиною спряженою системою. Цей ефект пов’язаний із високоефективним переносом заряду між окремими молекулярними фрагментами при наявності спільної спряженої системи, яка виконує роль проміжного стану для двофотонних процесів.

Вперше отримані спектри анізотропії органічних барвників різних класів при двофотонному збудженні, та показана незалежність величини двофотонної анізотропії від довжини хвилі збудження у широкому спектральному діапазоні, що перекриває декілька електронних переходів. Розроблена нова теоретична модель для опису двофотонної анізотропії, яка дозволила пояснити особливості її спектральної поведінки. Слід зазначити, що у попередніх роботах анізотропія флуоресценції при двофотонному збудженні обмежувалась дуже малою кількістю експериментальних даних, які, як правило, зводились до визначення величин анізотропії на окремих довжинах хвиль, або ж у вузьких спектральних інтервалах [6,7].

Показано, що нові флуорен-периленові молекулярні структури проявляють властивість ефективного двофотонного оптичного обмеження інтенсивного лазерного випромінювання при пікосекундному збудженні, що пов’язано із включенням додаткового каналу перепоглинання із збуджених електронних станів. Отримані результати значно перевищують кращі світові аналоги, що базуються на інших типах органічних молекул [8,9].

Вперше експериментально показано прояв вимушених двофотонних переходів з випромінюванням у складних органічних молекулах, який раніше спостерігався тільки в атомних системах [10,11]. Для досліджень був використаний метод двофотонного гасіння флуоресценції, та проведені оцінки перерізів вимушених двофотонних переходів з випромінюванням для флуоренових органічних сполук.

Запропоновано новий метод підвищення двофотонної чутливості фотохромних середовищ для об’ємного оптичного запису інформації. Доведено Ферстерівський тип передачі енергії від двофотонно збуджених флуоренових молекул до фотохромного діарилетену та визначено відповідні Ферстерівські радіуси для рідких сумішей молекулярної системи флуорен-фотохром. Інші підходи для підвищення двофотонної чутливості органічних середовищ, зокрема розробка хромофорів, які поєднують двофотонні та фотохромні властивості, не принесли очікуваних результатів [12].

Вперше визначені квантові виходи фотодекомпозиції флуоренових молекул при двофотонному фемтосекундному збудженні та показано специфічну роль розчиненого у середовищі атмосферного (триплетного) кисню. Аналогічні роботи по вивченню кількісних фотохімічних параметрів органічних сполук при їх двофотонному збудженні практично відсутні у науковій літературі.

^ В області досліджень твердотільних систем вивчено залежність температури плавлення металевих наночастинок у кварцовій матриці від їх розміру, зроблено висновок, що плавлення мідних наночастинок може відбуватися під дією інтенсивного фемтосекундного лазерного імпульсу та може бути зареєстроване за зміною частоти поверхневих плазмонів. Вперше показано знакозмінний спектральний зсув плазмона, спочатку в низькочастотний, а потім у високочастотний бік, що є відображенням двох різних фізичних ефектів – оптичного ефекту Керра та генерації плазми в діелектричній матриці в околі наночастинки. Отримані результати є якісно новими у порівнянні з раніше відомими роботами, де спостерігали лише односторонні зсуви частоти плазмонів без ґрунтовного доведення запропонованих механізмів даних явищ [13,14].

Запропоновано новий метод визначення коефіцієнта підсилення локального поля, що базується на вимірюванні величини швидкого (<250 фс) червоного зсуву смуги поглинання плазмона в залежності від інтенсивності лазерного випромінювання, яке викликає цей зсув.

Вперше виявлено і теоретично пояснено лазерно-індуковану динамічну анізотропію плазмонів у сферичних металевих наночастинках.

Створено мікроскопічні часороздільні нелінійно-оптичні методики Фемтосекундної Часороздільної Оптичної Полярографії (ФЧОП) та Індукованого Поглинання (ІП) з часовою роздільною здатністю 150 фс і просторовою до 2 мкм. Обидві методики є варіантами загального підходу «збудження-зондування» і дозволяють в реальному часі і просторі вивчати просторово-часову динаміку картини індукованого поглинання, а також відповідні параметри самої світлової хвилі під час її розповсюдження в прозорих діелектриках. Методика ФЧОП базується на реєстрації миттєвого розподілу профілів нелінійної зміни показника заломлення внаслідок Керр-ефекту, а в методиці ІП реєструються миттєві картини поглинання, які спостерігаються внаслідок різноманітних нелінійних процесів, що виникають при проходженні надкороткого світлового імпульсу. Часороздільна мікроскопія ІП та ФЧОП використовувалися і раніше для дослідження надшвидких фемтосекундних процесів взаємодії лазерного випромінювання із середовищем [15,16]. Потрібно підкреслити, що вперше у представленому циклі робіт обидві часороздільні мікроскопічні методики реалізовані як складові частини єдиного комплексу, що дозволяє зв'язати у просторі та часі картини проходження збуджуючого імпульсу в матеріалі та динаміки його індукованого поглинання. З використанням запропонованих методик ФЧОП у поєднанні з мікроскопією ІП досліджено основні стадії лазерного руйнування типових ізотропних прозорих середовищ (оптичне скло К-8 і плавлений кварц КУ-1) при їх взаємодії із потужними фемтосекундними лазерними імпульсами, а також досліджено інші явища, що супроводжують дані процеси. Слід зазначити, що під час проходження імпульсу накачки його взаємодія з матеріалом мішені характеризується розпадом суцільного лазерного пучка на окремі філаменти внаслідок керівського самофокусування, і формуванням в їхньому ядрі нестаціонарних поглинаючих центрів (лазерно-індукованої плазми, яка релаксує з утворенням поглинаючих центрів іншої природи). Починаючи із затримок ~300 пс, як у склі, так і в плавленому кварці спостерігається поширення ударних хвиль. За прямими спостереженнями визначені швидкості їх поширення.

Вперше в острівцевих плівках золота спостерігали гігантську нелінійність третього порядку з нелінійно-оптичною сприйнятливістю χ(3)(ω;ω,-ω,ω) = -810-5 од. CGSE (на довжині хвилі 532 нм) та +510-7 ед. CGSE (на довжині хвилі 800 нм). Вперше запропоновано механізм розігріву електронів провідності для пояснення природи такої великої нелінійності. Слід зазначити, що гігантське підсилення Раманівського розсіювання, процеси генерації другої та третьої гармонік шорсткуватими поверхнями срібла та срібними острівцевими плівками раніше пояснювали тільки одним механізмом: підсиленням локального оптичного поля за рахунок резонансного збудження поверхневих плазмонів. Для острівцевих плівок золота цей механізм також може вносити певний вклад у кубічну нелінійність, але не є визначальним.

Вперше досліджено нелінійність рефракції та її природу в нанокристалічних плівках багатодолинного напівпровідника карбіду кремнію SiC, отриманих новим методом прямого осадження іонів вуглецю та кремнію з енергією 100 еВ при температурах підкладки від 900°С до 1150°С. Радіус наночастинок SiC був від 5 до 7 нм. Показано, що ці плівки мають велику оптичну нелінійність третього порядку χ(3)  10 6 од. CGSE (на довжині хвилі 1064 нм), що на чотири порядки більша за кубічну нелінійність в монокристалічному SiC. Основний внесок в нелінійність рефракції ми пов’язуемо із розігрівом електронів провідності в електричному полі лазерної хвилі, внаслідок якого відбувається перезаселення долин носіями, що, в свою чергу, змінює ефективну діелектричну сприйнятливість. Основним джерелом електронів провідності є розвинута поверхня нанокристалічної структури SiC, де формуються мілкі донорні центри, про що свідчать спектри поглинання досліджуваних зразків. Крім того, важливу роль грає квантово-розмірне обмеження. У SiC борівський радіус екситона (aB) складає від 3 до 5 нм, тобто витримується режим слабкого обмеження, коли радіус наночастинки (R) більший або дорівнює радіусу екситона. В результаті квантово-розмірного обмеження зростає локальне електричне поле світлової хвилі в наночастинках, що призводить до значного збільшення χ(3)(ω;ω,-ω,ω), яка в разі квантового обмеження пропорційна a3B/R3.

Вперше експериментально виявлено співіснування вільних та автолокалізованних екситонів в J-агрегатах поліметинових барвників. Стани вільних і автолокалізованих екситонів розділені бар’єром автолокалізації. Експериментально показано прояв сильної екситон-фононної взаємодії в молекулярних ланцюжках J-агрегатів, що відповідає за формування поляронних станів нижче за дно екситонної зони. Вперше продемонстровано можливість керування статичним безладом в J-агрегатах та показано глибинний взаємозв’язок величини статичного безладу з формуванням поляронних станів.

Встановлено механізми фазової релаксації оптичних переходів домішкового іону в кристалі Y2SiO5:Pr3+ на основі дослідження ефектів ”фотонної луни”. Вперше експериментально виявлено два механізми дефазування оптичних переходів 3H4(1)3P0 іонів Pr3+ в кристалі Y2SiO5:Pr3+, які працюють в інтервалі температур 1.5  20 К. Один з них є відомим Орбахівським механізмом, який зумовлений розсіянням фононів на домішковому центрі Pr3+, а другий - пов'язаний з тунельними переходами іону Pr3+ між двома мінімумами двохямного адіабатичного потенціалу.


Практична значимість роботи

Відносно простий високоефективний метод двофотонного збудження високоенергетичного метастабільного стану атомів двома лазерними імпульсами можна застосувати для отримання атомів водню в 2s стані, які необхідні для експериментів з прецезійної лазерної спектроскопії атомних переходів, для уточнення фундаментальних констант, для створення джерела випромінювання з частотою α-лінії серії Лаймана. Метод дозованої передачі атомам і молекулам фіксованого імпульсу в процесі їх взаємодії з двома короткими зустрічними світловими імпульсами може бути використаний в атомній оптиці для маніпуляції ультрахолодними атомами. .

Комплексне вивчення спектрально-люмінесцентних, нелінійно-оптичних та фотохімічних властивостей органічних барвників видимого і ближнього інфрачервоного спектральних діапазонів, поряд з чисто науковим значенням, створює також фундаментальні основи для їх практичного застосування. Розроблені молекулярні структури з великими величинами нелінійності третього порядку, надшвидким часовим відгуком та інтенсивними смугами перепоглинання із збуджених електронних станів мають високий потенціал для практичного застосування в оптичних обмежувачах інтенсивного лазерного випромінювання, а також для оптичних перетворювачів і перемикачів в області телекомунікаційних технологій.

Вперше отримана комбінація процесів ефективного перепоглинання із збуджених синглетних та триплетних станів в одній молекулярній структурі, що відкриває шлях до створення оптичних обмежувачів, що працюють у широкому часовому діапазоні: від суб-пікосекундного діапазону (час виникнення перепоглинання у каналі синглетних станів) до мікросекундного діапазону (час життя перепоглинання у каналі триплетних станів). Окрім того, молекули органічних барвників із великою швидкістю інтеркомбінаційних процесів та значними перерізами ДФП є перспективними для створення двофотонних сенсибілізатороів синглетного кисню для лазерної фотодинамічної терапії і, зокрема, для терапії ракових клітин.

Принцип створення „гібридних” макромолекул, що складаються із декількох різних хромофорних систем, об’єднаних єдиною системою -спряження, може бути використано для дизайну нових органічних наноструктур із покращеними нелінійно-оптичними властивостями.

У даному циклі робіт показано, що нові флуоренові сполуки з високим квантовим виходом флуоресценції, великим перерізом ДФП і високою фотохімічною стабільністю можуть бути використані у двофотонній флуоресцентній мікроскопії, “Fluorescence Lifetime Imaging Microscopy (FLIM)” та “Stimulated Emission Depletion Microscopy (STED)” і, зокрема, для отримання мікроскопічних зображень біологічних об’єктів з високою роздільною здатністю. Окрім того, розроблені молекулярні структури мають велике практичне значення для двофотонного об’ємного запису інформації, що базується на фотохромному перетворенні діарилетену при його збудженні шляхом Ферстерівської резонансної передачі енергії від двофотонно-поглинаючих молекул флуорену. Розроблені експериментальні методики визначення квантових виходів фотодекомпозиції органічних барвників в умовах одно- та двофотонного збудження мають вагоме значення для усіх, зазначених вище, напрямків практичного застосування двофотонно поглинаючих органічних структур.

Частотні плазмонні зсуви в оптичних середовищах із металевими наночастками дають змогу використати плазмон у якості чутливого сенсора мікроскопічних змін в оточенні наночастинки, який має частотний (а не амплітудний) відгук, високу швидкодію (час життя плазмона ~10 фс) та просторову роздільну здатність, яка визначається розмірами наночастинки. Запропонований новий метод експериментального визначення коефіцієнта підсилення локального поля має великий потенціал для практичного застосування в “SERS” (Surface-Enhanced Raman Scattering) та “SEIRA” (Surface-Enhanced Іnfrared Absorption) методах, а також для розробки нових методик, що базуються на ефектах поверхнево-підсиленої люмінесценції. Отримане та досліджене явище анізотропії плазмонного зсуву, індукованого лазерним імпульсом в сферичних наночастинках, також є перспективним для застосування у швидкодіючих оптичних перемикачах та для розробки плазмонних сенсорів.

Створені нові часороздільні нелінійно-оптичні методики ІП та ФЧОП з часовою роздільною здатністю до 150 фс і просторовою до 2 мкм, що мають великий практичний потенціал для дослідження лазерної стійкості оптичних матеріалів, для розробки хвильоводних систем із заданим профілем показника заломлення, для створення інтегральних оптоелектронних мікроприладів, а також для вивчення широкого кола нелінійно-оптичних процесів взаємодії потужних фемтосекундних імпульсів з речовиною.

Композиційні матеріали на основі наночастинок металів з надшвидким нелінійно-оптичним відгуком та гігантською нелінійністю третього порядку можуть бути використані у якості елементної бази для оптоелектронних приладів (світло- та фотодіодів „синьої” області спектру 200-400 нм), а також для створення різнотипних нелінійно-оптичних пристроїв, включаючи оптичні обмежувачі інтенсивних світлових потоків, нелінійні лінзи із змінною фокусною відстанню та оптичні перемикачі для телекомунікаційних технологій.

Впорядковані люмінесцентні нанокластери деяких органічних барвників, які можуть утворюватись у водних розчинах завдяки ефекту самоорганізації (так звані J-агрегати) характеризуються специфічними властивостями і мають вагомий потенціал для практичного застосування. Завдяки екситонній природі збудженого стану, J-агрегати виявляють низку унікальних оптичних властивостей, а саме: вузькі спектральні смуги поглинання (десятки см-1), великий коефіцієнт екстинкції (250000 М-1см-1), гігантська оптична нелінійность третього порядку (χ(3)  10 5 од. CGSE), що зумовлює виникнення до них інтересу, як із суто фундаментальної точки зору, так і з погляду практичного використання. Швидкий оптичний відгук і велика нелінійність третього порядку робить J-агрегати перспективними матеріалами для телекомунікаційних технологій. Завдяки великому коефіцієнту екстинкції і здатності до самоутворювання на поверхні мікрокристалів галоїду срібла, J-агрегати широко використовуються у якості спектральних сенсибілізаторів у фотографічних матеріалах, де вони відіграють роль “антен” збираючих світло для фотографічного процесу. J-агрегати деяких барвників перспективні як штучні аналоги світлозбираючих антенних комплексів біологічних об'єктів (“light-harvesting”) і можуть бути використані для вивчення особливостей екситонної динаміки в комплексних біологічних системах. Окрім того, завдяки своїм люмінесцентним властивостям, J-агрегати є перспективними для використання у біологічних дослідженнях у якості флуоресцентних зондів, чутливих до мікрооточення.

Проведені дослідження кристалів оксіортосилікатів, що доповані іонами рідкісних земель (наприклад, Y2SiO5:Pr3+), показали велику перспективу їх використання в якості оптичного середовища для створення процесора на ефекті “фотонної луни”, який має значні переваги в порівнянні з сучасними комп’ютерними системами.


Висновки

Авторами отримано пріоритетні результати по вивченню нових механізмів нелінійно-оптичних взаємодій високоінтенсивного лазерного випромінювання піко- та фемтосекундної тривалості з актуальними матеріалами оптоелектроніки, наноплазмоніки, сенсорної техніки та медико-біологічних застосувань в різному агрегатному стані. Встановлені нові механізми двохфотонного поглинання світла в атомних системах у стани з високою енергією, що дозволяють отримати ≈100% перенесення населеності у збуджені стани. Зареєстровані «надсвітлові» переміщення максимуму інтенсивності світлових фемтосекундних філаментів в прозорих діелектриках. Встановлено нове явище – динамічне поляризаційне розщеплення поверхневих плазмонів в наночастинках благородних металів в полі потужних фемтосекундних імпульсів. Вперше у молекулярних системах отримано ефект вимушених двофотонних переходів із випромінюванням та cформульовані головні критерії для отримання максимальних нелінійно-оптичних параметрів. Виявлено співіснування вільних та автолокалізованних екситонів в J-агрегатах ціанінових барвників.

Вперше в Україні введено в дію унікальний багатофункціональний лазерний фемтосекундний комплекс та власноруч створено ряд вимірювальних методик для вивчення в реальному просторі і часі закономірностей розповсюдження та взаємодії ультракоротких світлових імпульсів (світлових куль) з досліджуваними матеріалами.

Отримані фундаментальні результати відкривають шлях до створення оптичних обмежувачів інтенсивного лазерного випромінювання, швидкодіючих оптичних перетворювачів, перемикачів та плазмонних сенсорів для телекомунікаційних технологій, середовищ для двофотонного об’ємного запису інформації та двофотонних сенсибілізаторів синглетного кисню для лазерної фотодинамічної терапії, нових матеріалів для нанофотонних технологій, тощо.

Цикл робіт “Нелінійно-оптичні ефекти в атомних, молекулярних та твердотільних системах при взаємодії з надкороткими світловими імпульсами” включає 100 публікацій у реферованих журналах, зокрема у міжнародних журналах, що містяться в базі даних SCOPUS, серед них 1 монографія та 4 розділи у колективних монографіях. Ці публікації мають більш як 1000 цитувань у базі SCOPUS та відповідають “h” фактору = 14. За даною тематикою захищено 4 докторських та 5 кандидатських дисертацій.


Цитована література

1. Dörr M. Time evolution of two-photon population transfer between the 1s and 2s states of a hydrogen atom / M. Dörr, O. Latinne, C. J. Joachain // Phys. Rev. A. – 1997. – Vol. 55, P. 3697 – 3703.

2. Efficient adiabatic population transfer by two-photon excitation assisted by a laser-induced Stark shift / T. Rickes, L. P. Yatsenko, S. Steuerwald, et al. // J. Chem. Phys. – 2000. – Vol. 113, P. 534 – 546.

3. Population transfer by stimulated Raman scattering with delayed pulses using spectrally broad light / A. Kuhn, S. Schiemann, G. Z. He, et al. // J. Chem. Phys. –1992. – Vol. 96, P. 4215 – 4223.

4. Казанцев А. П. Ускорение атомов светом / A. П. Казанцев // ЖЭТФ. – 1974. – Vol. 66, №5. – 1599 – 1612.

5. Tolbert L. M. Beyond the cyanine limit / L. M. Tolbert, X. Zhao // JACS. - 1997. - Vol. 119, P. 3253 - 3258.

6. Fluorescence anisotropy of tyrosine / J. R. Lakowicz, B. Kierdaszuk, P. Callis, et al. // Biophys. Chem. – 1995. – Vol. 56, P. 263 – 271.

7. Anisotropy spectra of indole and N-acetyl-l-tryptophanamide observed for two-photon excitation of fluorescence / J. R. Lakowicz, I. Gryczynski, E. Danielsen, J. Frisoli // Chem. Phys. Lett. – 1992. – Vol. 194, P. 282 – 286.

8. Optical limiting with soluble two-photon absorbing quadrupoles / M. Charlot, N. Izard, O. Mongin, et al. // Chem. Phys. Lett. – 2006. – Vol. 417, P. 297 – 302.

9. Photo-physical properties and OPL of some novel thiophenyl Pt(II)-ethynyl derivatives / E. Glimsdala, M. Carlsson, B. Eliasson, M. Lindgren // Proc. SPIE. – 2006. – Vol. 6401, P. 64010J–1/11.

10. Realization of a continuous-wave, two-photon optical laser / D. J. Gauthier, Q. Wu, S. E. Morin, T. W. Mossberg // Phys. Rev. Lett. – 1992. – Vol. 68, P. 464 – 467.

11. Polarization instabilities in a two-photon laser / O. Pfister, W. J. Brown, M. D. Stenner, D. J. Gauthier // Phys. Rev. Lett. – 2001. – Vol. 86, P. 4512 – 4515.

12. M. Two-photon photochromism of diarylethene dimer derivatives / S. Saita, T. Yamaguchi, T. Kawai, M. Irie // ChemPhysChem. – 2005. – Vol. 6, P. 2300 – 2306.

13. Electron dynamics in metallic nanoparticles / J.-Y. Bigot, V. Halte, J.-C. Merle, A. Daunois // Chem. Phys. – 2000. – Vol. 251, P. 181 – 203.

14. Electron dynamics and surface plasmon resonance nonlinearities / N. Del Fatti, F. Vallee, C. Flytzanis, et al. // Chem. Phys. – 2000. – Vol. 251, P. 215 – 226.

15. Measurement of the collision time of dense electronic plasma induced by a femtosecond laser in fused silica / Q. Sun, H. Jiang, Y. Liu, et al. Optics Letters. – 2005. – Vol. 30, P. 320 – 322.

16. Observation of the complex propagation of a femtosecond laser pulse in a dispersive transparent bulk material / H. Kumagai, S.-H. Cho, K. Ishikawa, et al. // JOSA B. – 2003. – Vol. 20, P. 597 – 602.


АВТОРИ:


Бондар М. В.


Волков В. І.


Дмитрук І. М.


Єфімова С. Л.


Кадан В. М.


Малюкін Ю. В.


Пржонська О. В. 


Романенко В. І.


250>