Реферат: Реферат пояснювальна записка до курсової роботи

РЕФЕРАТ


Пояснювальна записка до курсової роботи:

41 сторінка;

5 таблиць;

1 малюнок;

25 джерел літератури.

Об’єктом дослідження – виробнича програма Першотравенського Ремонтно-механічного заводу (з машинобудівним профілем), котрий являє собою філіал ДВАТ “Павлоградвугілля”, паливно-енергетичного комплексу.

Мета дослідження – опрацювання заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування підприємства у структурованому ринковому середовищі, за допомогою удосконалених даних і нових розрахунків виробничої програми.

Актуальність роботи полягає в тому, що економічна ситуація, як склалася на сьогодні в країні, потребує функціонального перегляду виробничої програми на кожному підприємстві окремо. Також, треба розробити таку виробничу програму, яка б допомогла не тільки отримати підприємству прибутку, але і розширити виробництво належним чином для отримання більших об’ємів продукції. Планування на підприємстві в умовах ринкових відношень повинно бути зорієнтовано на споживача, носити прогнозуючий характер, оскільки базується на неповній інформації. У даній роботі простежена динаміка зміни об’ємів продукції і витрат, проаналізовані коефіцієнти потужності і проведений факторний аналіз рівня рентабельності.


ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА, ПОТУЖНІСТЬ, ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА, ФОНД РОБОЧОГО ЧАСУ, ТРУДОМІСТКІСТЬ, СОБІВАРТІСТЬ, ЦЕХОВІ ВИТРАТИ, ВИРОБНИЧІ ФОНДИ, ОСНОВНІ ТА ДОПОМІЖНІ РОБІТНИКИ, ВИТРАТИ, ПРИБУТОК.

ЗМІСТ


ВСТУП………………………………………………………………………………. 5

^ ЕТАП І КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ,

ДО ЯКОЇ НАЛЕЖИТЬ ПІДПРИЄМСТВО ТА ЙОГО МІСЦЕ

В ГАЛУЗЕВІЙ СТРУКТУРІ РЕГІОНУ (КРАЇНИ)……………………… 7

^ ЕТАП ІІ ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ

ПІДПРИЄМСТВА, НА ОСНОВІ ПЕРШОТРАВЕНСЬКОГО РМЗ....… 9

ЕТАП ІІІ ОЦІНКА ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА……………13

^ ЕТАП ІV РЕСУРСНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ

ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………….. 15

ЕТАП V МОНІТОРІНГ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. АНАЛІЗ

^ ВИРОБНИЦТВА В СИСТЕМІ “ВИТРАТИ – ОБСЯГ

ВИРОБНИЦТВА – ПРИБУТОК”………………………………………. 29

ЕТАП VІ ВИНАЙДЕННЯ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО СТАНУ

ПІДПРИЄМТСВА………………………………………………………. 32

^ ЕТАП VІІ ЗІСТАВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

ЕФЕКТИВНОСТІ ЧИННОГО ТА УДОСКОНАЛЕНОГО

ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА………………………. 35

ВИСНОВОК……………………………………………………………………….. 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………. 39


ВСТУП


Виробнича програма являє собою систему адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

В умовах ринкової економіеи формування виробничої програми здійснюється відповідно до прийнятої стратегії підприємства на найближчі 10-15 років з урахуванням життєвого циклу товарів, розмірів ринку, зовнішнього конкретного середовища і виробничих можливостей підприємства.

Робота зі складання виробничої програми має свої особливості для різних типів виробництва. Для одиничного і дрібносерійного виробництва виробнича програма розробляється на основі графіка виготовлення виробів відповідно до затверджених термінів здачі продукції споживачам. Календарний графік запуску-випуску виробів розробляється в порядку, зворотному ході технологічного процесу, на основі тривалості виробничого циклу по усіх видах робіт (іспит, зборка, механічна обробка, подача заготівель).

Для серійного виробництва планування випуску продукції протягом року виробляється з урахуванням незавершеного виробництва на всіх стадіях виробничого процесу і зміни номенклатури виробів, що запускаються у виробництво.

Масове виробництво здійснюється звичайно потоковим методом, і в зв'язку з цим виробнича програма розробляється одночасно по підприємству і всім основним цехам, з розбивкою по кварталах і місяцям.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники. Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту. Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах і врахувати якісні характеристик товару. Вартісні показники є обсяг товарної, валової, реалізованої, чистої, продукції, нормативна вартість обробітку, валовий і внутрізаводський оборот, обсяг незавершеного виробництва.

Визначені на основі розрахунків розміри випуску продукції в натуральному вираженні ще не можна розглядати як реальне завдання по її виробництву, тобто як виробничу програму. Тому для досягнення поставленої мети необхідно постійно аналізувати і вирішувати такі завдання:

розробка нових чи набуття прав на виробництво нових товарів та послуг;

аналіз по етапах зростання, зрілості і насичення по всій номенклатурі продукції з метою формування обсягів і цін з урахуванням еластичності товарів та інших вимог ринку;

планомірне зняття з виробництва тих товарів, які перебувають у стадії занепаду.









ЕТАП І
^ КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ, ДО ЯКОЇ НАЛЕЖИТЬ ПІДПРИЄМСТВО ТА ЙОГО МІСЦЕ В ГАЛУЗЕВІЙ СТРУКТУРІ РЕГІОНУ (КРАЇНИ)


Першотравенський РМЗ входить до паливно-енергетичного комплексу, який в Україні має досить високий рівень розвитку. Роль і місце його в промисловості віддзеркалює вартість продукції, яка становить п’яту частину (21%) від загальної вартості виробленої в державі промислової продукції. Великі масштаби, обумовлені природними, історичними та соціально-економічними чинниками, складна галузево-функціональна та територіальна структура спричинили досить потужний пресинг його виробництв на територію та активну участь у функціонуванні господарства. Але вплив паливно-енергетичного комплексу нерівномірний і залежить від масштабів розвитку його регіональних ланок. Питома вага комплексу в різних регіонах дуже варіює від 0,1 до 42,7%.

Аналіз питомої ваги виробництв паливно-енергетичного комплексу в промисловості регіонів, по-перше, показує рівень розвитку комплексу у Дніпропетровському регіону, яка становить за вартістю продукції (в оптових цінах) – 9,70% і за вартістю промислово-виробничих основних фондів – 10,60%; по-друге, засвідчує значні регіональні коливання в обсягах виробленої продукції в паливно-енергетичному комплексі України і становить – 8,5%; по-третє, - дозволяє виділити групу областей, які є провідними у виробництві паливно-енергетичної продукції.

Амплітуда коливання питомої ваги продукції паливно-енергетичногокомплексу у промисловості регіонів дуже значна і становить 42,6%. За ступенем участі або активності паливно-енергетичної ланки в розвитку промисловості Дніпропетровський регіон відноситься до першої групи регіонів з низькою питомою вагою 10%, що засвідчує про невелику активність паливно-енергетичної ланки.[25, c.115]

До групи провідних регіонів України, які вирізняються найвищим коефіцієнтом розгалуженості структури (0,43%), входить і Дніпропетровська область. Тут спостерігається розвиток потужної вугледобувної та вуглезбагачувальної галузей, теплоенергетики, а також виробництва гірничошахтного та гірничорудного машинобудування (наприклад, Першотравенський Ремонтно-механічний завод), яке ще доповнюється турбо- та котлобудуванням. Загальна кількість розвинутих тут галузей комплексу дорівнює 9 і є найвищою.

У значну групу входить Дніпропетровський регіон, де ланки паливно-енергетичного комплексу спричиняють розвиток окремих форм територіального зосередження його виробництв різного рангу і ступеня сформованості. Його підприємства зосереджені у восьми населених пунктах, спеціалізовані на видобутку й збагаченні кам’яного вугілля (нараховується 2 центри), виробництві гірничошахтного та гірничорудного устаткування; тепло- та гідроенергетиці й енергетичному машинобудуванні. Територіальна структура відзначається такими рисами, а саме: компактним зосередженням підприємств паливної ланки у Павлоградському спеціалізованому гірничо видобувному кущі, що знаходиться на сході регіону, а також дисперсно розміщеної ланки електроенергетики, підприємства якої розташовані в потужних промислових центрах України. [14, c.18]

Дніпропетровському регіону властива модернізація виробництва, збереження екологічного простору, раціональне освоєння й використання власних паливно-енергетичних ресурсіві відповідна розбудова галузей. Вона має достатній природно-ресурсний, виробничій та соціально-економічний потенціал для інтенсивного розвитку паливних ланок комплексу.

Першотравенський Ремонтно-механічний завод (РМЗ) входить в состав Павлоградського виробничого об'єднання. Він сдався в експлуатацію у 1968 році і називався ЦЕММ ДВАТ ДХТ ПО Павлоградвугілля. Знаходиться в районі шахти “Степова”. Першотравенський РМЗ є одним підприємством ДВАТ ДХТ ПО Павлоградвугілля , який робить капітальний ремонт горно шахтного обладнання і виробляє запчастини до горно шахтного обладнання. Виробляє аркову кріп для 12 шахт об’єднання, а також є виробництво зварних металоконструкцій, нестандартне і індивідуальне обладнання. Обслуговує 10 шахт і Центральну Збагачувальну Фабрику.


ЕТАП ІІ
^ ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА, НА ОСНОВІ ПЕРШОТРАВЕНСЬКОГО РМЗ


Під виробничою структурою підприємства заведено розуміти його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Виробнича структура характеризує поділ праці між підрозділами підприємства і їхню кооперацію. Вона впливає на техніко-економічні показники виробництва, на структуру керування підприємством, організацію оперативного і бухгалтерського обліку.

Виробнича структура підприємства динамічна. В міру удосконалювання техніки і технології виробництва, керування для інтенсифікації виробництва, ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції.

У відмінності від виробничої структури загальна структура підприємства включає різні загальнозаводські служби і господарства, у тому числі і зв'язані з культурно-побутовим обслуговуванням працівників підприємства - їдальня.

Головними елементами виробничої структури підприємства є робочі місця, ділянки і цехи.

Первинною ланкою просторової організації виробництва є робоче місце – неподільне в організаційному відношенні (у даних конкретних умовах) ланка виробничого процесу, що обслуговується одним чи декількома робітниками, призначене для виконання визначеної виробничої чи обслуговуючої операції, оснащене відповідним устаткуванням і організаційно-технічними засобами. [7, c.32]

Ділянка – виробничий підрозділ, що поєднує ряд робочих місць, згрупованих по визначених ознаках, що здійснює частина загального виробничого процесу по виготовленню чи продукції обслуговуванню процесу виробництва. Виробничі ділянки спеціалізуються подетально-технологічному принципу – це значить, робочі місця зв'язані між собою частковим виробничим процесом по виготовленню визначеної чи частини всього готового продукту, шляхом виконання однакових операцій («Ділянка лиття, пакувань, аркової кріпи»), рис.1.

Ділянки, зв'язані між собою постійними технологічними зв'язками, поєднуються в цехи – «Механоскладальний цех», «Інструментальний цех». Цех є структурною основною одиницею великого підприємства. Він наділяється визначеною виробничою і господарською самостійністю, є відособленої в організаційному, технічному й адміністративному відношенні виробничою одиницею і виконує закріплені за ним виробничі функції. Кожен цех одержує від заводоуправління єдине планове завдання, що регламентує обсяг виконуваних робіт, якісні показники і граничні витрати на запланований обсяг робіт. [8, c.47]

Усі цехи і господарства підприємства можна розділити на цехи основного виробництва, допоміжні цехи й обслуговуючі господарства, а також підсобні цехи.

До цехів основного виробництва відноситься цех підприємства, що виготовляють основну продукцію. Основні цехи поділяються на заготівельні - «Ділянку лиття, пакувань, аркової кріпи», що обробляють складальні - «Механоскладальний цех». Головними задачами основного виробництва є забезпечення руху продукту в процесі його виготовлення, організація раціонального техніко-технологічного процесу.

Задача допоміжного цеху – виготовлення інструментального оснащення для виробничих цехів підприємства – «Інструментальний цех», виробництво запасних частин для заводського устаткування й енергетичних ресурсів. [22, c.120]

До підсобного цеху відноситься, як правило, цех, що здійснюють видобуток і обробку допоміжних матеріалів, наприклад, виготовлення упакування до продукції.

Призначення обслуговуючих господарств – забезпечення всіх ланок підприємства різними видами обслуговування: ремонтним – «Ремонтна служба», енергетичним – «Головний енергетик», транспортним – «Транспортна ділянка». Важливе місце у виробничій структурі підприємства займають служби постачання «Відділ матеріально-технічного постачання і збуту».


Директор






Замісник директора по постача- нню, збуту і транспорту

Головний інженер

Замісник ди- ректора по охороні пра- ці

Замісник директора по вироб-

ництву


Відділ головного механіка





Бухгалтерія

Виробни- чо-диспет- черський відділ

Головний енергетик


Відділ МТП і збуту

Відділ голо- вного конст- руктора

Служба охорони праці

Відділ кадрів


Цех ГШО

Транспортна дільниця

Відділ головного технолога

ВП і З


Механоск-ладальний цех

Інструмен-

тальний цех


ПЕВ

Автотранс- портна ді- льниця


Бюро вичислит. техніки


Дільниця лиття, па- кувань, аркової кріпи

ВТК


Котельна

Їдальня


Ремонтна служба

Здравпункт





Господарча дільниця



Інженер по ремонту



Канцелярія


Юрист-консультант


Начальник штабу ГО




Рис. 1. – виробнича структура РМЗ

Система обслуговування виробничого процесу має на меті забезпечення його безперебійного й ефективного функціонування.

Також велику роль на підприємстві мають підрозділу соціальної інфраструктури, що покликані забезпечити соціальне обслуговування робітників, насамперед реалізацію заходів щодо поліпшення охорони праці, техніці безпеки, медичному обслуговуванню. [9, c.37]


ІІІ ЕТАП
^ ОЦІНКА ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Виробнича програма підрозділів певної номенклатури (втулка), яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно із спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Для того, щоб оцінити відповідність виробничої програми (Qф) наявним на підприємстві потужностям по виготовленню втулки, необхідно віднайти останню за показниками роботи підприємства, за формулою (3.1).


ПВ = N  Р  Тр, (шт.) (3.1)


де N – кількість верстатів, які беруть участь у виготовленні цільової продукції, одиниць;

Р – паспортна продуктивність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції (шт./год);

Тр – річний фонд робочого часу одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, год.

N = 17 одиниць, Р = 26 шт/год, а Тр – знаходиться за формулою 3.2.


Тр = nзм  Тд  Тзм  ((100 – Ттп – Тпр) / 100), годин (3.2)


де nзм – кількість змін;

Тд – кількість робочих днів на рік, днів;

Тзм – тривалість зміни, годин;

Ттп - % технологічних перерв;

Тпр - % планових ремонтів.

nзм = 2; Тд = 256 днів; Тзм = 8 годин; Ттп = 4,8%; Тпр = 2,5%.

Тр = 2  256  8  ((100 – 4,8 – 2,5) / 100) = 3796 годин.

Тоді, з цього результату знаходиться обсяг планового виготовлення втулки у штуках:

Пв = 17  26  3796 = 1677832 штуки. [1, c.25]

Для оцінки ефективності використання виробничого обладнання при виготовленні втулки необхідно обчислити коефіцієнт екстенсивного використання (kекс) за формулою 3.3; коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (kінт) за формулою 3.4; інтегральний коефіцієнт (kінг) за формулою 3.5 та резерв потужності (Rп) за формулою 3.6:


kекс = Тр / Тк (3.3)


де Тк – календарний фонд робочого часу за рік.

Тк = 4267 годин; Тр = 3796 годин.

kекс = 3796 / 4267 = 0,88.


kінт = Рф / Р (3.4)


де Рф – фактична продуктивність 1 верстата/год.

Рф = 22; Р = 26.

kінт = 22 / 26 = 0,84.


kінг = kекс  kінт (3.5)


kінг = 0,88 х 0,84 = 0,74.


Rп = 1 – kінг (3.6)


Rп = 1 – 0,74 = 0,26.

На основі отриманих показників виникає висновок, щодо ефективності сформованої за ринковими потребами виробничої програми підприємства. Фактично виробляється 84% об’єму випуску продукції, а також використовується 88% ефективного фонду часу роботи обладнання. Виробнича потужність використовується на 74%, дане підприємство має резерви виробничих потужностей 26%, це відповідає тому, що підприємство може удосконалювати своє виробництво лише на 26%. Виробляє за планами це підприємство - 1677832 штук втулок. [6, c.217]

IV ЕТАП

^ РЕСУРСНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА


Необхідно оцінити ресурсний потенціал, зокрема ступінь його забезпеченості трудовими і сировинними ресурсами.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіка його роботи, тобто розраховують ефективний фонд роботи одного облікового працівника (Теф) за формулою (4.7):


Теф = (Дк – Дс – Дв – Двідп – Дхв – Ддо – Дцп – Дув)  Тзм, (4.7)


де Дк – календарний період, днів;

Дс – кількість часу, який припадає на святкові;

Дв – кількість часу, який припадає на вихідні дні;

Двідп – тривалість відпустки працівника;

Дхв – відсутність працівника через хворобу;

Ддо – виконання державних обов’язків;

Дцп – цілодобові простої;

Дув – період навчальної відпустки.

Дк = 366 днів; Дс = 12 днів; Дв = 104 днів; Двідп = 24 днів; Дхв = 4 дня; Ддо = 1 день; Дцп = 1 день; Дув = 2 дня; Тзм = 8 годин.

Теф = (366 – 12 – 104 – 24– 4 – 1 – 1 – 2)  8 = 1744 годин. [2, c.127]

За результатами обчислення ефективного річного фонду роботи облікового працівника складається баланс робочого часу у вигляді таблиці (4.1):


Таблиця 4.1
^ Баланс робочого часу одного облікового працівника Показники Днів
Календарний фонд:

Вихідні

- святкові

366

104

12

Номінальний фонд робочого часу.

Планові невиходи по причинах:

основні відпустки

хвороби

виконання державних обов’язків

цілодобові простої

навчальна відпустка

Разом невиходів

250

24

4

1

1

2

32

Ефективний фонд робочого часу:

в днях

в годинах


218

1744


Розрахунки облікової чисельності основних виробничих робітників (Чпр), їх заробітної плати (ЗПпр) та загального річного фонду зарплати виконуються за даними. За формулою (4.8) обчислюється штат основних виробничих працівників (їх облікова чисельність):


Чпр = ТМ / (Теф  k вн), осіб (4.8)


де ТМ – повна трудомісткість виробничої програми, н/год;

k вн - коефіцієнт виконання норми виробітку.

ТМ = 0,95; Теф = 1744 годин; k вн = 1,05; так як трудомісткість знаходиться діленням трудовитрат в годинах одного працюючого на обсяг продукції, то звідси виходить, що (ТМ) треба помножити на (Пв) - обсяг продукції:


Чпр = (ТМ  Пв) / (Теф  k вн) (4.9)


Чпр = (0,95  1677832) / (1744  1,05) = 870 осіб. [10, c.94]

Обчисливши потрібну чисельність основних виробничих працівників, їх необхідно розподілити на погодинників, відрядників та розрахувати чисельність допоміжних працівників. Погодинників = 57% = 496 осіб, відрядників = 43% = 374 особи, а допоміжних робітників становить 31% від всіх основних робітників = 270 осіб.

Заробіток виробничих працівників з погодинною оплатою слід розраховувати за формулою (4.10):

ЗПпр.п = Теф  Тст, грн. (4.10)


де Тст – годинна тарифна ставка за виконану роботу, грн./год;

Теф – річний ефективний фонд роботи працівника, годин.

Тст = 2,2 грн/год; Теф = 1744 годин.

ЗПпр.п = 1744  2,2 = 3837 грн.

Заробіток виробничих працівників-відрядників розраховується за формулою (4.11):


ЗПпр.в = N  R, грн. (4.11)


де N – виробнича програма, шт.;

R – відрядна розцінка за одиницю продукції, грн.

N = 1677832 шт.; R = 0,015 грн/шт.

ЗПпр.в = 1677832  0,015 = 25167 грн.

Допоміжні робітники оплачуються за погодинною формою оплати, формула (8). Теф = 1744 годин; Тст = 1,4 грн/год.

ЗПпр.д = 1744  1,4 = 2442 грн. [3, c.55]

Річний фонд заробітної плати за категоріями працівників обчислюється за методикою, наведеною в таблиці (4.2).

Тарифний заробіток всіх виробничих працівників розраховується за формулою (4.12):


Трз.пр = (ЗПпр / Тдн)  Чпр, грн. (4.12)


де ЗПпр – заробіток одного виробничого працівника за рік, грн.;

Тдн – ефективний фонд робочого часу, в днях;

Чпр – чисельність працівників по категоріям (погодинники, відрядними, допоміжні робітники), осіб.

Трз.погодинника = (3837 / 218)  496 = 8730 грн., із розрахунку на 496 особи.

Трз.відрядника = (25167 / 218)  374 = 43176 грн., із розрахунку на 374 осіб.

Трз.допоміжних = (2442 / 218)  270 = 3024 грн., із розрахунку на 270 осіб.

Річний фонд зарплати по категоріям обчислюється за формулою (4.13):

Рч.ф = (Трз.пр + С пр.)  Тдн, грн. (4.13)


де С пр. – сума премії, грн.

Рч.ф.погодинника = (8730 + 1310)  218 = 2188720 грн.

Рч.ф.відрядника = (43176 + 6476)  218 = 10824136 грн.

Рч.ф.допоміжних = (3024 + 454)  218 = 758204 грн. Таблиця 4.2
^ Розрахунок річного фонду заробітної плати основних та допоміжних робітників
Групи робітників



Наявна чисельність


Тст

Теф
R-

роз-

цін-

ка

Та-

риф-

ний

за-

робі-

ток

Роз-

мір

пре-мії, %


Су-

ма

пре-

мії



Річний фонд зарплати, грн.



За зміну

На добу

1.Основні робітники в т.ч.:

- погодин-

ники;

-відряд-ники



248


187



496


374



2,2



865024





0,015



8730


43176



15


15



1310


6476



2188720


1082436

Разом

435

870

2,2

865024

0,015

51906

30

7786

13012856

2.Допомі-

ні робіт-

ники



135



270



1,4



470880






3024



15



454



758204

Разом

135

270

1,4

470880




3024

15

454

758204

Всього робітників


570


1140


3,6


1335904


0,015


54930


45


8240


13771060

Всього на ефективне виробництво втулки потрібно 1140 працівника, які за нормами на рік відпрацьовують 218 день, що дорівнює 1744 годинам ефективного робочого часу. За рік на цю чисельність працівників нараховується 13771060 грн., разом з сумою премії. [15, c.113]

Для розрахунку загальної чисельності керівників, спеціалістів і службовців (Чк) необхідно скористатися формулою (4.14):


Чк = 0,33  Чр, осіб (4.14)


де Чр – загальна чисельність основних та допоміжних робітників.

Чр = 1140 осіб.

Чк = 0,33  1140 = 376 осіб.

Обчисливши загальну чисельність керівників, спеціалістів і службовців, їх необхідно розподілити на відповідні категорії: керівників – 30% = 113 осіб, спеціалістів – 60% = 225 осіб, службовців – 10% = 38 осіб. [4, c.89]

Заробітну плату керівників, спеціалістів і службовців (ЗПк) розраховують за формулою (4.15):


ЗПк = О  Тм, грн. (4.15)


де О – місячний оклад керівника, спеціаліста чи службовця, грн./міс;

Тм – кількість відпрацьованих за рік місяців.

Ок = 825 грн/міс; Осп = 520 грн/міс; Осл = 300 грн/міс; Тм = 12 місяців.

ЗПк = 825  12 = 9900 грн.

ЗПсп = 520  12 = 6240 грн.

ЗПсл = 300  12 = 3600 грн.

Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачуються працівники робота яких має стабільний характер.

За формулою (4.15), тільки замість (Тдн) враховується (Тм) и отримаємо річний фонд заробітної плати по кожній із категорій посадових осіб, із розрахунку на певну чисельність відповідних категорій.

Рч.ф.керівників = ((825 + 289)  113)  12 = 1510584 грн., із розрахунку на 113 осіб.

Рч.ф.спеціалістів = ((520 + 182)  225)  12 = 1895400 грн., із розрахунку на 225 осіб.

Рч.ф.службовців = ((300 + 105)  38)  12 = 184680 грн., із розрахунку на 38 осіб.

Результати розрахунків занесені до таблиці (4.3).
Таблиця 4.3 ^ Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців


Посада



Кіль-кість

осіб
Місяч-
ний

оклад

Тарифний

фонд зарплати, грн.

Розмір премії, % до окладу


Сума премії


Річний фонд зарплати, грн.

1. Керівники

113

825

27,1

35

289

13368

Разом

113

93225

3062,3

35

32657

1510584

2. Спеціалісти

225

520

17,1

35

182

8424

Разом

225

117000

3847,5

35

40950

1895400

3. Службовці

38

300

9,8

35

105

4860

Разом

38

11400

372,4

35

3990

184680

Всього

1140

221625

7282,2

105

77597

3590664


З цього слідує, що підприємству у системі управління необхідно 1140 посадових осіб, які в свою чергу поділяються на керівників – 113 осіб, спеціалістів – 225 осіб, службовців – 38 осіб. Річний фонд заробітної плати посадових осіб, разом з премією, складає 3590664 грн. [11, 16-18]

Наявність основних виробничих фондів підприємства досліджується шляхом розрахунку середньорічної вартості основних виробничих фондів за формулою (4.16):


Фср = Фпр + (Фвв  Т1 / 12) – (Фвиб  Т2 / 12), грн. (4.16)


де Фпр – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах, грн..;

Фвв – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн.;

Фвиб – вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах, грн.;

Т1 – строк залучення основних виробничих фондів по групах у виробництво, місяців;

Т2 – строк вилучення основних виробничих фондів по групах з виробництва.


Фпр = ФІ + ФІІ + ФІІІ + ФIV, грн., (4.17)


де ФІ, ФІІ, ФІІІ, ФIV – виробничі фонди по групам.

ФІ = 2350 тис. грн.; ФІІ = 1400 тис. грн.; ФІІІ = 1350 тис. грн.; ФIV = 740 тис. грн.; Фвв = 140 тис. грн.; Фвиб1 = 200 тис. грн.; Фвиб2 = 150 тис. грн.; Т1 = 9 місяць – залучення основних фондів; Т2 = 3 місяць – вибуття основних фондів; Т3 = 7 місяць вибуття основних фондів.

Фср = 2350 + 1400 + 1350 + 740 + (140  9) / 12 – (200  3) / 12 – (150 7) / 12 = 5807,5 тис. грн.

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показниками собівартості виготовлення продукції. [5, 39-41]

Для того щоб знайти загальні витрати на основні матеріали, допоміжні, напівфабрикати в собівартості продукції (Ссм), необхідно скористатися формулою (4.18):


Ссм = Qу  Нсмі  Цсмі, грн., (4.18)


де Нсмі – норми витрат матеріалів на виробництво продукції в натуральних одиницях;

Цсмі – ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн. за одиницю;

Qу – обсяг виробленої продукції в натуральних одиницях (виробнича програма підприємства.

Qу = 1677832 шт.; Нсмі = 1,5 кг – основних матеріалів, 0,3 кг допоміжних матеріалів, напівфабрикати 1 кг, електроенергія 5,3 кВт.год; Цсмі = 2,8 грн. – основних матеріалів, 7,7 грн. – допоміжних матеріалів, напівфабрикати 1,48 грн., 0,21 грн. – електроенергії.

С основних матеріалів = 1677832  1,5  2,8 = 7046894 грн.

С допоміжних матеріалів = 1677832  0,3  7,7 = 3875792 грн.

С напівфабрикати = 1677832  1  1,48 = 2483191 грн.

С електроенергії = 1677832  5,3  0,21 = 1867427 грн.

Ссм = 7046894 + 3875792 + 2483191 + 1867427 = 15273304 грн. [16, c.21]

Величину додаткової зарплати розраховуємо, виходячи з 12%, формула (4.19).


Дод. зарп. = ЗПпр  12% / 100%, грн. (4.19)

де ЗПпр – зарплата основних робітників, разом (13012856 грн.).

Дод. зарп. = 13012856  12% / 100% = 1561540 грн.

Для розрахунку статті “Відрахування від заробітної плати основних робітників” необхідно обчислити всі передбачені виплати до фондів соціального страхування, зайнятості та пенсійного фонду, тобто сума відрахувань складе 37,5% від нарахованої суми зарплати (основна зарплата + додаткова). Що дорівнює (13012856 + 1561540)  37,5% / 100% = 5465390 грн.

Калькуляційна стаття “Витрати на підготовку та освоєння виробництва” містить низку витрат на проектування виробів, на розробку і документальне оформлення нормативів по труду, норм витрат сировини і матеріалів, що складає таку суму 435935 грн.

Стаття “Витрати на утримання та експлуатацію обладнання” включає заробітну плату допоміжного персоналу підприємства з відрахуваннями (37,5%), це буде дорівнювати 758204 грн.  37,5% / 100% = 284327 грн.; амортизаційні відрахування (Аі) по нормах від середньорічної вартості виробничого обладнання (Фсрі), транспортних засобів та цінного інструменту (тобто по ФІ групі основних фондів), які обчислюються за формулою (4.20):


Аі = Фсрі  НАі, грн., (4.20)


де НАі – норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства.

Фсрі = 5807,5 тис. грн.; НАі = 4%.

Аі = 5807,5  4% / 100% = 232,3 тис. грн.

Витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (ФІ групи основних виробничих фондів), які в цій роботі дорівнюють 5% від їх середньорічної вартості за формулою (4.20)

Аі = 5807,5 тис. грн.  5% / 100% = 290375 тис. грн.

Звідси “Витрати на утримання та експлуатацію обладнання” знаходяться за формулою (4.21):


ВУЕО = ЗПдпр + Вз + Аі, грн. (4.21)


де ЗПдпр – зарплата допоміжного робітника;

Вз – відрахування від зарплати допоміжного робітника;

Аі – амортизаційні відрахування.

ЗПдпр = 758204 грн.; Вз = 284327 грн.; Аі = 232,2 тис. грн. і 290375 грн.

ВУЕО = 758204 + 284327 + 232200 + 290375 = 1565106 грн. [19, 183-185]

При розрахунку статті “Цехові витрати” підсумовують витрати на заробітну плату керівників, спеціалістів та службовців (3590664 грн.) з відрахуванням у відповідні фонди за ставкою 37,5% від суми нарахованої їм заробітної плати (3590664  37,5% / 100% = 1346490 грн.); амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруд (232,2 тис. грн.); витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, обчислити за формулою (4.20) – Аі = 5807,5 тис. грн.  2% / 100% = 116,15 тис. грн.; а також витрати на охорону праці всіх категорій працівників підприємства (4000 грн.). Тоді отримаємо таку формулу (4.22) “Цехових витрат”:

ВЦ = ЗПк + Вз + Аі + Воп, грн., (4.22)


де ЗПк – заробітна плата управлінського персоналу;

Воп – витрати на охорону праці.

Аі = 232,2 тис. грн. і 116,15 тис. грн.

ВЦ = 3590664 + 1346490 + 232200 + 116150 + 4000 = 5285504 грн.

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість продукції, формула (4.23):


Сц = Ссм + ЗПпр + Дод. зарп. + Вз + ВПОВ + ВУЕО + ВЦ, грн., (4.23)


де ВПОВ – витрати на підготовку та освоєння виробництва.

Ссм = 15273304 грн.; ЗПпр = 13012856 грн.; Дод. зарп. = 1561540 грн.; Вз = 5465390 грн.; ВПОВ = 435935 грн.; ВУЕО = 1565106 грн.; ВЦ = 5285504 грн.

Сц = 15273304 + 13012856 + 1561540 + 5465390 + 435935 + 1565106 + 5285504 = 42599635 грн.

Щоб визначити цехову собівартість на одиниці продукції, треба скористатися формулою (4.24):


Сцодп = Сц / Qу, грн. (4.24)


Qу = 1677832 шт.

Сцодп = 42599635 / 1677832 = 25,4 грн.

До складу статті “Загально виробничі витрати” відносять витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи. Їх сума дорівнює 1419456 грн.

Цехова собівартість продукції з урахуванням загально виробничих витрат утворює виробничу собівартість виготовленої продукції. І результат такий (42599635 грн. + 1419456 грн. = 44019091 грн.), а також виробнича собівартість у розрахунку на одиницю продукції (1419456 грн. / 1677832 шт. + 25,4 грн. = 26,2 грн.). [17, c.214]

Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюється сумування всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і зносяться до таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

Калькуляція собівартості продукції

Найменування продукції – втулка

Обсяг виробництва за рік – 1677832 шт.

Калькуляційна одиниця – 1 шт.

№ з

п



Калькуляційні статті

Ціна за оди-ницю про-дук-ції

Витрати

на одиницю продукції

на річний обсяг

у натур. вимір.

су-

ма, грн.

у натураль-

них вимірниках

сума, грн.

1

Основні матеріали

2,80

1,5 кг

4,2

2516748 кг

7046894

2

Допоміжні матеріали

7,7

0,3 кг

2,31

503350 кг

3875792

3

Напівфабрикати

1,48

1 кг

1,48

1677832 кг

2483191




Разом (ст. 1-3)

11,98

2,8 кг

7,99

4697930 кг

13405877

4

Електроенергія

0,21

5,3 кВт/год

1,1

8892510 кВт/год

1867427




Разом (ст.1-4)

12,19

-

9,1

-

15273304

5

Зарплата основних робітників

-

-

7,8

-

13012856

6

Додаткова зарплата

-

-

0,9

-

1561540

7

Відрахування від зарплати

-

-

3,3

-

5465390

8

Витрати на підготовку та освоєння виробництва

-

-

0,3

-

435935

9

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування

-

-

0,9

-

1565106

10

Цехові витрати

-

-

3,2

-

5285504




Цехова собівартість

-

-

25,4

-

42599635



^ Продовження таблиці 4.4



11

Загально виробничі витрати

-

-

0,8

-

1419456




Виробнича собівартість

-

-

26,2

-

44019091


На підставі внесеної до таблиці 4.4 інформації здійснюються аналітичні розрахунки головних витрат показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума змінних витрат (Сзм) у собівартості продукції за формулою (4.25):


Сзм =  Взі, грн., (4.25)


де Взі – змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від обсягів змін виробництва продукції. До них відносять витрати на основні матеріали, допоміжні, напівфабрикати, заробітну плату основних виробничих робітників, додаткова заробітна плата, відрахування від заробітної плати.

Сзм = 15273304 + 13012856 + 1561540 + 5465390 = 35313090 грн.

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-постійних витрат (Суп) у собівартості продукції за формулою (4.26):


Суп =  Впі, грн., (4.26)


де Впі – умовно-постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять витрати на утримання та експлуатацію устаткування, на освоєння виробництва, цехові та інші загально виробничі витрaти.

Суп = 1565106 + 435935 + 5285504 + 1419456 = 8706001 грн. [21, c.39]

Після розрахунку суми змінних та умовно-постійних витрат на виробництво продукції слід обчислити їх питому вагу в загальній виробничій собівартості виробництва продукції. Питома вага (Сзм) знаходиться так, формула (4.27):


Пит.в Сзм = Сзм / Св  100%, % (4.27)