Реферат: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни

Державний вищий навчальний заклад

“українська академія банківської справи

Національного банку україни”

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін


ФІЛОСОФІЯ


Частина 1

Історія світової та української філософії


Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни


У 2 частинах


Для студентів усіх спеціальностей всіх форм навчання


Суми

ДВНЗ “УАБС НБУ”

2009

УДК 1(073)

Ф56

Рекомендовано до видання методичною радою Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи
Національного банку України”, протокол № 4 від 05.12.2008.


Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, протокол № 4 від 08.10.2008.


Укладач

кандидат філософських наук, доцент

О.П. Бойко


Рецензенти:

доктор філософських наук, професор
Сумського державного університету

В.М. Вандишев;

доктор філософських наук, професор

І.П. Мозговий


Відповідальний за випуск

кандидат філософських наук, доцент

А.О. Васюріна


Ф
Ф56
ілософія. Ч. 1. Історія світової та української філософії [Текст] : навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни : у 2 ч. / [уклад. О. П. Бойко] ; Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України”. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2009. – 112 с.


Посібник підготовлений з урахуванням вимог Болонської декларації, відповідно до нової освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Метою видання є формування філософського світогляду, теоретичних і практичних навичок, які необхідні майбутньому фахівцю. Посібник містить типову навчальну програму курсу “Філософія”, комплекс навчально-методичного забезпечення до кожної теми курсу (плани занять та методичні рекомендації щодо їх підготовки, список додаткової та основної літератури, короткий термінологічний словник, питання для самостійного вивчення, теми рефератів, доповідей та повідомлень, контрольні питання для самоперевірки, проблемні питання та питання для дискусій, тестові завдання), додатковий матеріал (питання для підготовки студентів до іспиту).

Призначений для студентів усіх спеціальностей всіх форм навчання.


УДК 1(073)


© ДВНЗ “Українська академія банківської справи
Національного банку України”, 2009

ЗМІСТ

Вступ Error: Reference source not found

Типова програма дисципліни Error: Reference source not found

^ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Error: Reference source not found

Змістовий модуль 1. Вступ до філософії Error: Reference source not found

Тема 1. Філософія як форма духовного освоєння світу Error: Reference source not found

Змістовий модуль 2. Основні етапи та течії в історії
філософської думки Error: Reference source not found

Тема 2. Філософія Стародавнього світу Error: Reference source not found

Тема 3. Західноєвропейська середньовічна філософія
та філософія доби Відродження Error: Reference source not found

Тема 4. Європейська класична філософія Нового часу
та епохи Просвітництва (XVII-XVIII ст.) Error: Reference source not found

Тема 5. Особливості та значення
німецької класичної філософії Error: Reference source not found

Тема 6. Сучасна філософська думка Error: Reference source not found

Тема 7. Становлення та розвиток філософської думки
в Україні Error: Reference source not found

^ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Error: Reference source not found

ДодаткИ Error: Reference source not found


Вступ

Для людської цивілізації завжди були і будуть актуальними проблеми, пов’язані зі світоглядною орієнтацією людини, з осмисленням нею свого місця і ролі в суспільстві, а також з відповідальністю за власні вчинки, за правильний вибір форм та напрямків власної діяльності, необхідністю пошуку і швидкого знаходження рішень. І тут чи найголовніша роль належить філософії.

У сучасних умовах світоглядні уявлення і переконання молоді формуються у контексті переоцінки нашого історичного минулого, утвердження плюралізму, розмаїття думок, поглядів на різні аспекти суспільного життя. Щоб не блукати у лабіринтах нових суспільних процесів, правильно зорієнтуватись, збагнути смисл свого існування, людині, особливо молодій, потрібна духовна вісь, якою є філософський світогляд.

Сучасна філософія є узагальненою філософською думкою людства, що ґрунтується на теоретичних надбаннях, здобутих у лоні кожної національної філософії. Ідейною основою сучасної філософії є загальнолюдські пріоритети та цінності. Тому вивчення філософії є однією з головних передумов входження кожної молодої людини у загальнокультурний світовий контекст.

Навчально-методичний посібник є спробою спрямувати діяльність студента на самостійний пошук істини, на наполегливу і вдумливу працю з осмисленням реалістичної картини як зовнішнього, так і внутрішнього світу. Питання семінарських занять та завдання для самостійної роботи спрямовують студентів на глибокі філософські роздуми.

Посібник містить також розділи, пов’язані з філософською рефлексією деяких конкретних наук, що дає можливість визначити роль філософії як методології, зокрема показати її взаємозв’язок з іншими науками, насамперед з економікою.

^ Мета курсу: ознайомити студентів з основними досягненнями історії світової та вітчизняної філософської думки; розкрити сутність основних напрямків та проблем в історії філософії, їх еволюцію та значення.

Посібник з курсу філософії покликаний забезпечити високу світоглядну й методологічну підготовку студентів, сформувати їх філософську культуру як теоретичне підґрунтя університетського рівня підготовки спеціалістів та актуалізувати національну самосвідомість майбутньої суспільної еліти. Курс спрямований на розвиток загальної ерудиції та філософської культури мислення, збагачення історичної пам’яті.

Після вивчення курсу студенти повинні

знати:

основні теорії світової історії філософії;

основні риси та напрямки вітчизняної історії філософії;

найбільш важливі персоналії філософії;

зміст основних першоджерел філософії;

сучасні підходи до вирішення класичних філософських проблем;

вміти:

читати та аналізувати філософську спадщину, визначати основні напрямки історико-філософського процесу (додаток Д);

орієнтуватися в основних філософських течіях;

підготувати реферат і виступити з ним перед аудиторією (додаток Г);

аналізувати на основі філософського світогляду факти та явища, що відбуваються в суспільстві, вести діалог, полеміку чи дискусію з приводу загальних засад життєдіяльності людини;

аналізувати свою професійну діяльність та її результати в контексті філософського бачення світу;

а


налізувати сучасні економічні події, виходячи з філософських засад;

розв’язувати тестові завдання (додатки Б, В).

Типова програма дисципліни

Тематичний план курсу “Філософія”

Змістовий модуль 1. Вступ до філософії

Тема 1. Філософія як форма духовного освоєння світу

Змістовий модуль 2. Основні етапи та течії в історії
філософської думки

Тема 2. Філософські ідеї Стародавнього світу

Тема 3. Західноєвропейська середньовічна філософія та філософія доби Відродження

Тема 4. Європейська філософія Нового часу та епохи Просвітництва

Тема 5. Особливості та значення німецької класичної філософії

Тема 6. Сучасна філософська думка

Тема 7. Становлення та розвиток філософської думки в Україні

Змістовий модуль 3. Основні проблеми філософії
(Онтологія. Гносеологія. Діалектика. Антропологія)

Тема 8.   Філософська онтологія. Проблема буття

Тема 9.   Проблеми свідомості у філософії

Тема 10. Філософське вчення про розвиток

Тема 11. Теорія пізнання

Тема 12. Філософська антропологія

Змістовий модуль 4. Соціальна філософія

Тема 13. Суспільство як об’єкт філософського осмислення

Тема 14. Філософські проблеми економіки

Тема 15. Духовна життєдіяльність суспільства

ЗМІСТ навчальної дисципліни “ФІЛОСОФІЯ”

Змістовий модуль 1. Вступ до філософії

Тема 1. Філософія як форма духовного освоєння світу

Джерела й причини виникнення філософії. Філософія – любов людини до знань, мудрості, істини. Розмаїтість уявлень про мудрість як “життя в істині”. Взаємозв’язок філософії з наукою. Специфіка філософського знання.

Об’єкт і предмет філософії. Філософія як наука про буття, природу, суспільство, мислення, пізнання, людину (відносини “людина – світ”). Філософія – квінтесенція духовної культури людини. Філософія як “історична епоха, схоплена думкою” (Гегель). Основні етапи та періоди у розвиткові філософії.

Філософія та світогляд. Світогляд як форма самоусвідомлення людини. Сутність і структура світогляду. Світогляд та світовідчуття, світосприйняття й світорозуміння. Історичні типи світогляду: міф, релігія, науковий та філософський світогляди. Особливості та функції міфу. Суспільно-історична природа релігії, її соціальна й гносеологічна функції. Ідея Бога. Взаємозв’язок і розвиток міфології, релігії й філософії. Зародження філософської думки. Філософія як розгляд світоглядних проблем засобами раціонального мислення.

Основний зміст філософських питань. Специфіка філософського усвідомлення світу. Основні теми філософських роздумів: людина й світ, сутність і зміст людського існування. Головні напрями у філософській думці.

Філософія та культура. Основні функції філософії: світоглядна, пізнавальна, методологічна, соціально-практична, аксіологічна тощо. Соціальна спрямованість філософського знання. Сутність загальнолюдських цінностей у філософії. Людина як найвища цінність. Філософське обґрунтування гуманізму. Взаємозв’язок філософії й ідеології, філософії та політики. Філософія демократизму й диктатури. Місце та роль філософії в сучасному соціокультурному просторі.

^ Змістовий модуль 2. Основні етапи та течії
в історії філософської думки

Тема 2. Філософія Стародавнього світу

Зародження філософської думки у країнах Стародавнього світу. Формування основних парадигм осмислення людини та світу. Філософія Стародавнього Сходу. Давньоіндійська філософія: Веди, Упанішади, філософія локаяти (чарваки), джайнізму, буддизму, міманси, веданти. Філософські школи у Стародавньому Китаї: конфуціанство як етико-політичне й релігійно-ідеалістичне вчення, даосизм (Лаоцзи). Проблема людини у філософії та культурі Стародавнього Сходу.

Антична філософія. Космоцентричний характер давньогрецької філософії. Мілетська школа, Піфагор, натурфілософія Геракліта. Становлення античної діалектики. Філософія та метод Сократа. Вчення Платона про “світ ідей” та “світ речей”, пізнання, суспільство й державу. Вчення Аристотеля про форму та матерію (душу й тіло), про державу та суспільство. Антропоцентризм грецької культури. Софісти. Аристотель як систематизатор античної філософії. Філософія Давнього Риму. Виникнення й розвиток нових шкіл: стоїцизму, епікуреїзму, скептицизму, неоплатонізму. Атомістична філософія Левкіппа й Демокрита, погляди Епікура, Тита Лукреція Кара. Загальні риси філософії Стародавнього світу.

^ Тема 3. Західноєвропейська середньовічна філософія
та філософія доби Відродження

Філософія Середньовіччя (Тертулліан, Августин, Тома Аквінський, П. Абеляр, Д. Скотт). Середньовічна філософія як синтез двох традицій: християнської відвертості й античної рефлексії. Августин Блаженний та його вчення про природу й людину як творіння Бога. Проблема душі й тіла, розуму та свободи волі. Апологетика, примат віри. Патристика. Віра й розуміння у творах отців церкви. Зародження й розквіт схоластики. Томізм і проблема гармонії віри й розуму. Суперечка про природу універсалій між “реалізмом” (А. Кентерберійський) та “номіналізмом” (В. Оккам). Вчення Т. Аквінського про буття, душу, людину, світ, свідомість і віру, сутність та існування. Теоцентризм. Номіналізм та його критика томізму як учення про пріоритет волі над розумом. Специфіка середньовічної схоластики. Розвиток філософії у Візантії. Середньовічна філософія мусульманського Сходу. Особливості західноєвропейської та східноєвропейської теософій.

Філософія епохи Відродження (М. Кузанський, Дж. Бруно, М. Мон­тень), характерні риси культури Ренесансу та їх відображення у філософській думці. Антропоцентричний, гуманістичний характер філософії епохи Відродження. Натурфілософія Відродження, пантеїзм, повернення до первісного розуміння сутності діалектики. Геліоцентризм та вчення про нескінченність Всесвіту (М. Кузанський, М. Копернік, Дж. Бруно, Г. Галілей).

^ Тема 4. Європейська філософія Нового часу
та епохи Просвітництва

Наукова революція XVII ст. та її роль у створенні механіко-матеріалістичної картини світу (І. Ньютон). Формування нової парадигми філософування. Характерні риси філософії Нового часу. Проблема методу пізнання у філософії Ф. Бекона і Р. Декарта. Емпіризм і раціоналізм. Проблема субстанції й пізнання у філософії Б. Спінози, Г. Лейбніца. Сенсуалізм Д. Локка та його вчення про “первинні” і “вторинні” якості. Суб’єктивно-ідеалістистична філософія Д. Берклі, Д. Юма.

Соціологічні погляди філософів Нового часу. Теорія “договірної держави” Т. Гоббса. Проблема людини у філософії Просвітництва (Ш. Монтеск’є, Ф. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Французький матеріалізм XVIII ст. (Ж. Ламетрі, К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро). Вчення про природу й пізнання, про людину та суспільство.

^ Тема 5. Особливості та значення німецької класичної філософії

Історичні передумови виникнення класичної німецької філософії. Е. Кант – засновник класичної філософії. “Докритичний” та “критичний” періоди у філософії Канта. Вчення про “речі у собі” як основа його теорії пізнання. Трансцендентальна діалектика як вчення про розсуд і розум. Апріоризм й агностицизм. Апріорні форми чуттєвості, розсуду та розуму. Ідеї права, моралі, держави, поняття свободи та причинності. Діяльно-творча основа буття у філософії Й.Г. Фіхте і Ф.В.Й. Шеллінга.

Сутність філософії Г.В.Ф. Гегеля: логіка, філософія природи, філософія духу. Філософська система та діалектика як дві складові у філософії Гегеля. Діалектика як універсальна теорія й метод пізнання світу. Принцип розвитку як базисний принцип гегелівської системи: “потрійна схема” розвитку – теза, антитеза, синтез. Суперечності між методом та системою у філософії Гегеля. Вчення про людину, мораль, право, державу, суспільство.

Філософія Л. Фейєрбаха, її антропологічний характер. Вчення про буття, природу, людину, мислення. Людина як природна, чуттєво-тілесна істота. Любов як основа спілкування. Універсальність людини. Вчення про релігію та мораль. Л. Фейєрбах і криза німецької філософії.

^ Тема 6. Сучасна філософська думка

Соціально-економічні та політичні передумови громадського життя, науково-технічного прогресу й духовної культури, що визначили розвиток філософських шкіл ХІХ-ХХ ст. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії та формування нової картини світу. Марксистська філософія: характерні риси, ставлення К. Маркса й Ф. Енгельса до гегелівської діалектики, розробка концепції єдності матеріалізму й діалектики. Формування основ матеріалістичної соціальної філософії.

Неотомізм як результат еволюції теологічної філософії XX ст. Сприйняття Т. Аквінського як засновника томізму. Сутність сучасного неотомізму (Т. де Шарден, Г. Веттер, Е. Жільсон, Марітен, Варт, К. Войтило). Вчення про буття Бога, пізнання світу, “гармонію” віри та розуму, науки й релігії. Соціальні погляди неотомізму.

Неопозитивізм як течія, що оновлює класичну традицію (М. Шлік, Р. Карнап, Б. Рассел, А. Айєр та ін.). Три етапи розвитку неопозитивізму. Позитивізм (О. Конт, Г. Спенсер) як реакція на гегелівську філософію й потреби розвитку суспільства. Емпіріокритицизм (Е. Мах, Р. Авенаріус, А. Богданов) як вчення про світ “крізь призму” відчуттів. Неопозитивізм та його вчення про логічний аналіз мови науки, семантичний аналіз значень термінів і слів, лінгвістичний аналіз висловів. Проблеми пізнання, сутність принципів верифікації й конвенціалізму.

Герменевтика і структуралізм. Позитивізм і аналітична філософія, їх роль у сучасній науці. Проблема раціонального та ірраціонального у філософії XX ст. Розмежування раціонального та ірраціонального. Нераціональне (воля, почуття, інтуїція, підсвідоме) і спроба його дослідження з позицій раціоналізму. Ірраціоналістичний та містичний підходи у філософському аналізі.

Проблема знання та мови у філософії неопозитивізму (Л. Вітгенштейн, Р. Карнап, Б. Рассел), структуралізмі (К. Леві-Строс, М. Фуко, Ж. Лакан), герменевтиці (Г.Г. Гадамер, П. Рікйор). Постпозитивізм, його роль у сучасній науці та філософії (К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейєрабенд).

Філософія життя. Відкриття несвідомих поривів життя (А. Бергсон, Ф. Ніцше, А. Шопенгауер). Філософські проблеми психоаналізу (В. Дільтей, З. Фрейд). Методи експансії свідомості: феноменологічна редукція Е. Гусерля, герменевтичне коло Г.Г. Гадамера, деконструкція Ж. Дерріда, негативна діалектика Т. Адорно, епістемологія М. Фуко тощо. Прагматизм – філософія дії, діяльності (Ч. Пірс, Д. Дьюї, С. Хук, Д. Паніні та ін.). Філософське вчення про роль вольової особистості, активної й діяльної людини.

Проблема людини у філософії XX ст. Екзистенційна філософія та її різновиди: екзистенціалізм (С. К’єркегор, М. Гайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, А. Камю); персоналізм, філософська антропологія (В. Дільтей, М. Шелер, Т. де Шарден). Людина в умовах відчуження, соціальних криз і граничних ситуацій. Сутність та існування людини. Життя і смерть з точки зору екзистенціальної філософії.

^ Тема 7. Становлення та розвиток філософської думки в Україні

Принципи визначення філософії України як явища світової культури. Становлення та розвиток давньоруського світогляду: давньослов’янська міфологія, запровадження християнства. Початки філософії у культурі Київської Русі (“Слово про закон та благодать” Іларіона Київського, “Послання” Клімента, “Житіє” Кирила-Костянтина Філософа, “Шестиднев” Йоана Болгарського, “Бджола”, “Повість временних літ” тощо).

Філософська думка періоду татаро-монгольської навали та занепаду. Ідеї неоплатонізму, “Ареопагітики”, ісихазм; філософські ідеї в релігійній та політико-правовій думці доби Відродження й визвольного руху (Станіслав Оріховський-Роксолан, Христофор Філалет, Іван Вишенський, Віталій з Дубна, Ісайя Копинський, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Касіян Сакович, Пилип Орлик). Становлення філософії українського духу в Києво-Могилянській академії (І. Гізель, С. Яворський, X. Прокопович, Г. Кониський, Г. Щербацький та ін.). Г. Сковорода як фундатор філософії українського духу. Філософія вітчизняного просвітництва (П. Лодій, Т. Осиповський, І. Тимковський, В. Каразін, І. Ризький, М. Максимович).

Український романтизм (М. Гоголь, М. Костомаров, П. Куліш). Філософські ідеї Т. Шевченка. Академічна філософія в Україні (О. Новиць­кий, С. Гогоцький, П. Юркевич, В. Лесевич, О. Гіляров, Г. Челпанов та ін.). Філософські ідеї вчених-природознавців XIX – початку XX ст. (М. Авенаріус, Д. Граве, Г. де Метц, Й. Косоногов, С. Реформатський, О. Сєверцев та ін.). Філософські ідеї О. О. Потебні, С. Подолинського, М. Драгоманова, В. Антоновича та ін.

Філософія українських письменників кінця XIX – початку XX ст. (І. Франко, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка). Філософія богошукання (М. Бердяєв, С. Булгаков). Філософія періоду “другого відродження” української духовності (В. Винниченко, М. Грушев­ський, В. Зенківський та ін.). Філософія національної самобутності (Д. Донцов, В. Липинський, І. Лисяк-Рудницький та ін.). Філософська спадщина Д. Чижевського.

Філософія України в радянський період: філософія 20-30-х років ХХ ст.; філософські розвідки 50-х років ХХ ст.; філософська думка 60-х років ХХ ст.; філософський доробок 70-80-х років XX ст. Розробка філософських проблем у сучасній Україні. Місце філософії у відродженні духовної культури українського народу.

^ Змістовий модуль 3. Основні проблеми філософії
(Онтологія. Гносеологія. Діалектика. Антропологія)

Тема 8. Філософська онтологія. Проблема буття

Виникнення і внутрішня логіка проблеми буття. Роздуми в історії філософії про світ та його існування. Категорія буття: зміст і специфіка. Буття як реальність та абстракція. Буття світу як основа й передумова його єдності. Світ як сукупна реальність та єдність природи, людини, матеріального світу, людського духу. Основні форми буття. Буття речей, процесів і станів природи. Жива й нежива природа, їх єдність, розбіжність і взаємозв’язок. Буття природного: “перша природа”, “друга природа”. Буття людини, специфіка людського буття. Буття ідеального та духовного. Буття свідомості й несвідомого. Буття соціального: суспільні процеси як єдність індивідуального та суспільного буття.

Буття та субстанція. Проблема субстанції. Дуалізм і монізм. Монізм і плюралізм. Уявлення про субстрат і субстанцію, їх залежність від розвитку природознавства. Основні етапи у формуванні науково-філософського поняття буття матерії, його фундаментальна роль у системі філософського вчення про невичерпність матеріального світу. Природничонаукове уявлення про будову, властивості буття матерії та їх взаємозв’язки. Основні форми буття матерії і типи матеріальних систем. Основні рівні організації неживої, живої та соціально організованої матерії. Зв’язок різних рівнів організації матерії, їх якісна специфіка, яка не зводиться одна до одної.. Філософія про різноманіття та єдність світу.

Поняття про рух та його основні властивості. Об’єктивність, абсолютність і відносність руху. Рух і розвиток. Основні форми руху, їх специфіка і взаємозв’язок. Сучасна наука про проблему класифікації форм руху. Єдність руху й матерії. Поняття простору та часу, їх основні властивості. Роль теорії відносності (А. Ейнштейн) у сучасному розумінні простору та часу. Специфіка просторово-часових відношень у природі та соціальних процесах.

Методологічне значення понять буття, матерії, руху, простору й часу для пізнання природи, суспільства та діяльності людини.

Тема 9. Проблеми свідомості у філософії

Проблема свідомості в історії філософії. Сутність концепції К. Маркса: свідомість, трудова діяльність, суспільство. Сутність “психоаналітичної” концепції З. Фрейда: несвідоме (“воно”), надсвідоме (“над-Я”) та свідоме (“я”). Т. де Шарден про походження свідомості.

Духовний вимір людського буття. Поняття нової філософської онтології. Онтологічні виміри духу. Знаково-символічна форма буття духу. Поняття “душі” та її роль в осмисленні внутрішнього світу людини. Сутність духовного. Сучасна наука про походження свідомості. Біологічні передумови виникнення свідомості. Відображення як загальна властивість матерії. Еволюція форм відображення, форми та етапи розвитку відображення в неживій та живій природі. Відображення та інформація. Психіка як форма відображення людиною навколишнього світу. Природа психічного образу.

Свідомість як продукт суспільного розвитку. Праця, мова, спілкування як необхідні умови виникнення та розвитку свідомості. Свідомість – вища форма творчого відображення світу у різних формах психічної й предметної діяльності. Сутність свідомості та проблема ідеального. Ідеальне як специфічне відображення світу, продукт свідомої діяльності людини. Втілення ідеальних образів і цілей у діяльності людини. Об’єктивація свідомості. Структура свідомості. Свідомість як сукупність знань, пізнавальних образів, емоцій, волі, психіки. Свідомість і самосвідомість. Структура самосвідомості, її роль у розвитку людини. Місце інтуїції у структурі свідомості. Пізнавальна, емоційна, мотиваційно-вольова сфери свідомості. Рівні психічного життя людини: несвідоме, підсвідоме, свідоме.

Свідомість і мислення. Мислення і мова. Вчення про рефлекс та аналізатори, “першу” і “другу” сигнальні системи. Мозок людини, його значення в розумових процесах. Мислення як опосередковане відображення дійсності. Мова як спосіб існування думки. Природні та штучні мови. Формування штучних мов. Функції мови. Єдність і розбіжність мислення та мови. Основні функції і творчий характер свідомості. Роль свідомості в пізнанні й практичній діяльності людей.

^ Тема 10. Філософське вчення про розвиток

Поняття діалектики та її альтернатив: метафізики, еклектики, догматизму, софістики, релятивізму. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки, зміни, розвиток. Основні форми діалектики. Наївно-стихійна діалектика. Ідеалістична діалектика. Матеріалістична діалектика. Діалектика та метафізика. Діалектика й догматичне мислення. Діалектика як система категорій, законів і принципів. Зміст основних категорій і принципів діалектики. Категорії діалектики. Одиничне й загальне, явище і сутність. Структурні зв’язки. Принцип цілісності. Форма і зміст. Зв’язки детермінації. Випадковість і необхідність. Можливість і дійсність. Елементи й структура. Поняття системи, принцип системності. Системний характер і механізм процесу розвитку. Необхідність і свобода.

Основні принципи діалектики. Принцип об’єктивності й суб’єк­тивності. Принцип загального зв’язку. Принцип розвитку та проблема створення цілісної концепції розвитку. Принцип сходження від абстрактного до конкретного й навпаки. Принцип об’єктивності істини. Принцип детермінізму, цілісності, структурності, системності. Поняття закону. Класифікація законів. Закон як вираження внутрішніх, суттєвих зв’язків матеріальних і духовних процесів. Основні закони діалектики, їх змістовний аналіз. Закони єдності й боротьби протилежностей, взаємопереходу кількісних та якісних змін, заперечення заперечення.

Сучасні концепції діалектики. “Негативна” діалектика (Т. Адорно, Г. Маркузе). Нелінійність, альтернативність розвитку.

Значення законів, категорій та принципів діалектики у пізнанні й практичній діяльності людини.

^ Тема 11. Теорія пізнання

Пізнання як специфічна форма ставлення людини до світу. Генеза поглядів на проблему пізнання у процесі розвитку філософії. Сутність теорії пізнання Б. Спінози, Е. Канта, представників неотомізму, екзистенціалізму (К. Ясперс), марксизму, неопозитивізму, постпозитивізму. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Основні принципи гносеології, багатоманітність її форм. Специфіка філософського образу пізнання. Особливості пізнання природного, соціокультурного й духовного світу людини.

Пізнання як відображення. Чуттєве пізнання, його форми. Логічне (раціональне) пізнання як якісно новий етап відображення. Ірраціональність пізнання. Єдність чуттєвого й раціонального в пізнанні. Пізнання і творчість. Фантазія й продуктивне уявлення як компоненти творчого процесу. Творчість та інтуїція. Пояснення й розуміння. Соціально-історична природа раціонального знання, його зв’язок із практикою. Пізнавальна діяльність як процес соціально організованого відтворення реальності. Сутність сенсуалізму, емпіризму, раціоналізму, ірраціоналізму.

Проблема істини. Об’єктивність істини. Взаємозв’язок абсолютної та відносної істин. Конкретність істини. Істина й цінність. Класична концепція істини та її альтернативи в сучасній філософії й теорії пізнання. Конвенціоналізм. Прагматизм. Логічний позитивізм. Постпозитивізм.

Специфіка соціального пізнання. Суспільство як об’єкт соціального пізнання. Людина як суб’єкт пізнання. Соціальні інтереси та настанови, їх вплив на процес пізнання суспільних явищ. Наукове й буденно-практичне пізнання. Рівні (емпіричний та теоретичний), форми (науковий факт, проблема, ідея, гіпотеза, концепція, теорія), методи (спостереження, порівняння, експеримент; сходження від абстрактного до конкретного, єдність логічного й історичного, аналіз, синтез, дедукція, індукція тощо) наукового пізнання.

Проблема практики у пізнанні. Практика як основа пізнання, критерій істини. Методологія наукового пізнання. Виникнення й закономірності розвитку науки. Наукове знання: специфіка, будова, рівні. Наука та суспільство. Соціальні функції науки.

Функції практики в пізнавальному процесі. Культура як система програм пізнання. Механізм соціокультурної детермінації пізнавальної діяльності. Альтернативні способи ідеалізації й пізнання (інтуїція, інстинкт, потяги, бажання). Епістемологічні альтернативи логоценризму: деконструкція Ж. Дерріда, евентуалізація самоочевидностей М. Фуко. Еволюційна епістемологія. Проблема існування загальнолюдських еволюційних структур пізнавального процесу. Концепція вроджених очікувань (К. Поппер). Еволюціонуючі робочі гіпотези індивідуальної свідомості (К. Лоренц).

^ Тема 12. Філософська антропологія

Актуальність і специфіка філософського розгляду проблеми людини. Філософська антропологія як основа наук про людину. Антропосоціогенез та його системний характер. Проблема ґенези, становлення й розвитку людини. Природне (біологічне) в людині. Роль спадковості у формуванні людини. Вплив науково-технічного прогресу на умови існування людини як біологічного виду: активізація мутаційного процесу, його вплив на спадковість. Гармонія та дисгармонія людського існування. Людина як єдність біологічного й соціального.

Суспільне (соціальне) у бутті людини. Праця, практика, їх ґенеза та роль у становленні антропосоціогенезу. Співвідношення практики й свідомості. Роль мови у процесі антропосоціогенезу, у формуванні свідомості та предметно-практичної діяльності. Становлення суспільних відносин, їх якісна відмінність від відносин біологічних. Виникнення та розвиток моральності як фактора антропосоціогенезу. Філософський зміст понять “особистість”, “індивід”, “індивідуальність”, їх співвідношення з поняттям “людина”. Особистість і роль соціального середовища в її формуванні. Ціннісні орієнтації особистості як продукт її соціалізації. Соціальна типологія особистості. Творчість як спосіб самореалізації особистості.

Діалектика історичної необхідності та свободи особи в суспільному розвитку. Свобода й відповідальність. Філософський аналіз відчуження, свобода як процес зняття відчуження. Відповідальність як продукт соціальної дії особистості. “Культ особистості” як суспільне явище, його суб’єктивні й об’єктивні основи.

Філософська проблема життя й смерті. Проблеми життя та смерті в духовному досвіді людства. Самоцінність людського життя. Сенс життя. Соціальна та біологічна тривалість людського життя; смерть, безсмертя.

Людина та людство. Планетарна спільність долі людства, інтернаціональність громадського життя, зміцнення господарсько-економічних взаємозв’язків за сучасної доби як об’єктивних основ становлення й розвитку єдиної світової спільноти.

^ Змістовий модуль 4. Соціальна філософія

Тема 13. Суспільство як об’єкт філософського осмислення

Специфіка предмета соціальної філософії. Співвідношення соціальної філософії й інших гуманітарних наук. Методологічна спрямованість соціальної філософії. Суспільство як підсистема об’єктивної реальності. Соціальна форма руху матерії та її відмінності від процесів живої й неживої природи. Основні концепції виникнення та розвитку суспільства: теологічна, патріархальна, натуралістична, технократична, соціопсихологічна. Теорія соціальної (М. Вебер, Т. Парсонс) та предметної (К. Маркс) дій тощо.

Феномен соціального. Соціум як історичний процес. Соціальне буття людини як реальний життєвий процес. Предметність, діяльність і спілкування – форми існування соціуму. Типи соціальної дії: афективна, традиційна, цінніснораціональна, цілераціональна (М. Вебер). Суспільство як самоорганізована система. Функціонування суспільства як природно-історичний процес. Географічне середовище та його роль у житті суспільства. “Географічний детермінізм”, “геополітика”. Біосфера. Вчення Т. де Шардена і В. Вернадського про ноосферу. Демографічний фактор суспільного розвитку. Народонаселення як передумова й суб’єкт історичного процесу. Природа – виробництво – споживання.

Суспільство як соціальний спосіб людського буття, продукт взаємодії та результат творчості людини. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Поняття матеріального й духовного життя суспільства, їх зміст і структура. Діалектика і пізнавальне значення суспільного буття та суспільної свідомості. Соціальні закони, їх роль у діяльності людей. Соціальна філософія про найбільш загальні закони виникнення, розвитку й функціонування суспільства. Поняття устрою і сфер громадського життя.

Проблема побудови теоретичних моделей суспільства. Розвиток суспільства як природно-історичний процес зміни суспільно-еконо мічних формацій (К. Маркс), соціальних систем (Т. Парсонс), стадій “економічного зростання” (У. Ростоу), еволюції типів культури (М. Вебер, П. Сорокін), локально-цивілізаційних циклів (А. Тойнбі).

^ Тема 14. Філософські проблеми економіки

Сфера економіки в контексті людського буття. Філософське тлумачення явища економіки. Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія. Поняття суспільного виробництва: сутність і структура. Матеріальне і духовне виробництво, їх взаємозв’язок та взаємодія в історичному процесі. Особливості та роль матеріально-економічного виробництва. Співвідношення технологічного і суспільно-економічного способів виробництва, їх історичні типи. Суспільне виробництво як виробництво безпосереднього життя людини. Сутність і структура продуктивних сил. Діалектика продуктивних сил і суспільних форм їх розвитку. Діалектика виробництва, розподілу, обміну, споживання та власності. Філософський аналіз власності. Філософські аспекти проблеми управління й організації бізнесу. Проблема глобалізації економічного простору. Норми, цінності, та інституції ринкової економіки. Економічні права і свободи. Проблема економічного вибору. Економічна культура людини. Цінності рівності, справедливості свободи і відповідальності в економічній культурі. Етичні аспекти економічної діяльності. Концепція відчуженої праці. Праця й творчість. Ставлення до праці та економічні якості людини. Сучасна світова економіка й Україна: проблема модернізації економіки суспільства. Економіка та економічна теорія в інформаційному суспільстві. Особливості методології економічної теорії. Проблеми гуманізації економічної освіти.

^ Тема 15. Духовна життєдіяльність суспільства

Духовні потреби, інтереси та цінності як основа життя й духовної діяльності людини. Духовне виробництво, духовне спілкування, духовні цінності. Духовне життя суспільства: поняття, структура. Духовне виробництво, суспільна свідомість, духовна культура. Духовне виробництво свідомості. Суспільний характер духовного виробництва.

Суспільна свідомість як відображення суспільного буття. Відносна самостійність суспільної свідомості. Онтологія і структура суспільної свідомості. Види, типи, рівні, форми суспільної свідомості. Суспільна та індивідуальна свідомість. Буденно-практична й науково-теоретична свідомість. Свідомість філософська, політична й економічна, право та правосвідомість, моральна, естетична, релігійна, наукова свідомість. Проблема взаєморозуміння. Поняття духовної культури суспільства. Основні концептуальні підходи до визначення культури в сучасній філософській літературі. Культура як “сукупність символів” (М. Вебер), “форма розумової діяльності” (Е. Кассірер), “прояв релігійного духу” (Ж. Марітен), “система комунікацій” (К. Леві-Строс), “інтелектуальний аспект штучного середовища” (А. Моль). Матеріальна та духовна культура. Структура й функції духовної культури. Гуманістична спрямованість культури. “Ідеологізація” й “деідеологізація” культури. Духовна свобода особистості.

Культура як основа цивілізації й персоналізації людини. Творчість і традиції в розвитк