Реферат: Гсвоу -04

ГСВОУ_________-04



ГАЛУЗЕВИЙ СТАНДАРТ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ





ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ

БАКАЛАВРА


НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ

6.0704 "БІОЛОГІЯ"


КВАЛІФІКАЦІЇ

2149.2 "ІНЖЕНЕР-ЛАБОРАНТ В ГАЛУЗІ БІОЛОГІЇ





Чинний від ___________________

(рік – місяць – число)


^ 1 Галузь використання


Цей стандарт поширюється на систему вищої освіти: органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; вищі навчальні заклади всіх форм власності, де готують фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр напряму підготовки 6.0704 "біологія", освітнього рівня: базова вища освіта, кваліфікації 2149.2 "інженер-лаборант в галузі біології", з узагальненим об'єктом діяльності "дослідження та розробки в галузі біологічних наук", з нормативним терміном навчання (денна форма) 4 роки.

Фахівець підготовлений до роботи в галузі науково-технічної діяльності за ДК 015-97 "Науково-технічна діяльність", код І.1 03.00 "біологічні науки", що є складовою розділу 73 секції 10 КВЕД "Дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук".

Фахівець здатний виконувати зазначену професійну роботу: І.1 03 "дослідження та розробки в галузі біологічних наук" (ДК 015-97) і може займати первинну посаду 2149.2 "інженер-лаборант в галузі біології".


Цей стандарт установлює:

нормативну частину змісту навчання у навчальних об’єктах, засвоєння яких забезпечує формування системи умінь відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики;

рекомендований перелік навчальних дисциплін і практик;

нормативний термін навчання за очною формою навчання;

нормативні форми державної атестації.


Стандарт є обов’язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю. Підприємства, установи, організації повинні забезпечити необхідні умови для використання фахівців відповідно до здобутих ними у вищому навчальному закладі кваліфікації та спеціальності згідно з чинним законодавством.

Стандарт придатний для цілей ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів, атестації осіб, які закінчили навчання у вищих навчальних закладах, та сертифікації фахівців.


^ 2 Нормативні посилання


У цьому стандарті використано посилання на такі нормативні документи:

– НДУ 01-2002 Нормативний документ України. Система стандартів вищої освіти. Порядок розроблення стандартів вищої освіти, внесення змін до них та здійснення контролю за їх дотриманням. Основні положення;

– ГСВОУ_____-04 Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика;

– ГСВОУ_____-04 Галузевий стандарт вищої освіти України. Засоби діагностики якості вищої освіти

– ДК 009-96 Державний класифікатор України: Класифікація видів економічної діяльності;

– ДК 015-97 Державний класифікатор України: Класифікація видів науково-технічної діяльності;

– ДК 003-95 Державний класифікатор України: Класифікатор професій;

– Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск .... Видавництво центру продуктивності. Краматорськ – ..... р.


3 Визначення


У цьому стандарті використано терміни та відповідні визначення, що подані у НДУ 01-2002 та відповідні визначення, наведені нижче:

Атестація (державна атестація) осіб, які закінчують вищі навчальні заклади – встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю.

Вид діяльності (людини) – характеристика діяльності залежно від способів і форм її здійснення.

Вид діяльності визначається станом взаємодії фахівця з узагальненим об'єктом діяльності протягом усього циклу існування об’єкта.

Виробнича функція (трудова, службова) – сукупність обов’язків, що виконує фахівець відповідно до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою.

Галузь (в економіці) – сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності.

Дипломний проект – кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в ОКХ до проектувальної (проектно-конструкторської) та виконавської (технологічної, операторської) виробничих функцій.

Дипломна робота – кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в ОКХ до організаційної, управлінської та виконавської (технологічної, операторської) виробничих функцій.

Діяльність (діяльність людини) – динамічна система взаємодій людини із навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб.

У процесі діяльності людина виступає як суб'єкт діяльності, а її дії спрямовані на зміни об'єкту діяльності.

Задача діяльності – потреба, що виникає в певних умовах і може бути задоволена в результаті визначеної структури діяльності, до якої належить:

предмет діяльності (праці) – елементи навколишнього середовища, що суб’єкт має до початку своєї діяльності і які підлягають трансформації у продукт;

засіб діяльності (праці) – об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що, звичайно, називають “знаряддям праці”, і стимули, що використовуються, наприклад, у діяльності управління;

процедура діяльності (праці) – технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на певних матеріальних носіях;

умови діяльності (праці) – характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови, просторові та часові чинники);

продукт діяльності (праці) – те, що одержано в результаті трансформації предмета в процесі діяльності.

Здатність – психічний та фізичний стан індивіда, в якому він спроможний виконувати певний вид продуктивної діяльності.

Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей особи, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технології, культури та мистецтва.

Зміст навчання – структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації. Зміст навчання поділяється на:

нормативну частину змісту навчання – обов’язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу й рівня засвоєння, а також форм державної атестації;

вибіркову частину змісту навчання – рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у фахівцях певної спеціалізації спеціальності, з урахуванням досягнень наукових шкіл і вищих навчальних закладів.

Змістовий модуль – система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові.

Знання – результат процесу діяльності пізнання, перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення її у свідомості людини.

Знання – категорія, яка віддзеркалює зв’язок між пізнавальною й практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтовних основ дій тощо, яка має певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки за умови їх проявлення у вигляді вмінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.

Кваліфікація** – здатність працівника виконувати конкретні завдання та обов’язки в межах певного виду діяльності.

Кваліфікація має два параметри:

– рівень професійної діяльності, що визначається складністю та обсягом завдань та обов’язків робіт;

– освітньо-кваліфікаційний рівень, що має відповідати рівню професійної діяльності.

У документах про освіту, чи інших документах про професійну підготовку, кваліфікація визначається через професійну назву роботи за класифікацією професії.

Клас задачі діяльності – ознака рівня складності задач діяльності, що вирішуються фахівцем. Усі задачі діяльності розподіляються на три класи:

стереотипні задачі діяльності – передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що характеризується однозначним набором добре відомих, раніше відібраних складних операцій і потребує використання значних масивів оперативної та раніше засвоєної інформації;

діагностичні задачі діяльності – передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що містить процедуру часткового конструювання рішення із застосування раніше відібраних складних операцій і потребує використання значних масивів оперативної та раніше засвоєної інформації;

евристичні задачі діяльності – передбачають діяльність за складним алгоритмом, що містить процедуру конструювання раніше не відомих рішень і потребує використання великих масивів оперативної та раніше засвоєної інформації.

Контроль якості вищої освіти – система заходів, які здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик якостей особистості випускника вищого навчального закладу, та їх порівняння з установленими вимогами й визначення відповідності кінцевим цілям вищої освіти.

Кредит (у вищій освіті) – обсяг навчального матеріалу, який з урахуванням терміну засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно до психофізіологічних норм засвоєння при використанні оптимальних форм, методів і засобів навчання та контролю) можуть бути засвоєний за 54 години навчального часу (сума годин аудиторної й самостійної роботи студента за тиждень).

Як наведено у додатку 1 Конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО про визнання кваліфікацій з вищої освіти у європейському регіоні, кредит – оцінена й кваліфікована мінімальна умовна одиниця виміру “вартості” якоїсь частини програми вищої освіти, виконаної студентом під час навчання.

Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Навичка – уміння, що внаслідок численних повторень стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю.

Навчальна дисципліна (у вищому навчальному закладі) – педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.

Напрям підготовки за професійним спрямуванням у вищій освіті – група спеціальностей зі спорідненим змістом вищої освіти та професійної підготовки.

Норматив – розрахункова величина витрат освітянських ресурсів, що характеризує оптимальний стан освітянського процесу.

Нормативний термін навчання – термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти.

Об’єкт діяльності – процеси, або(та) явища, або(та) матеріальні об’єкти, на які спрямована діяльність суб’єкта діяльності (наприклад, двигун внутрішнього згоряння, організаційно-економічна система, технологія галузі тощо). Узагальнений об’єкт діяльності фахівця з вищою освітою – загальна назва природних чи штучних систем, на зміну властивостей яких спрямована діяльність суб’єкта. Певні етапи циклу існування систем (об’єктів діяльності) визначають типи діяльності фахівців.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Освітня діяльність – діяльність, пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа.

Первинна посада – посада, що не потребує від випускників навчального закладу попереднього досвіду професійної практичної діяльності.

Показник якості вищої освіти – кількісна характеристика якості особистості випускника вищого навчального закладу, що розглядається стосовно до певних умов його навчання та сфери майбутньої соціальної діяльності.

Професійна підготовка – здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.

Рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків (робіт), що виконує працівник. У сфері праці розрізняють такі рівні професійної діяльності:

стереотипний рівень (рівень використання) – уміння використовувати налагоджену систему (об'єкт діяльності) під час виконання конкретних задач діяльності, та знання призначення об'єкта і його основних (характерних) властивостей;

операторський рівень – уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею під час виконання конкретних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови й принципу дії системи на структурно-функціональному рівні;

експлуатаційний рівень – уміння під час виконання конкретних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи та методів аналізу, пошуку та усунення пошкоджень;

технологічний рівень – уміння під час виконання конкретних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), і знання методів синтезу та технологій розробки систем та способів їх моделювання;

дослідницький рівень – уміння проводити дослідження систем із метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння вибирати з множини систему, що дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем та методів оцінки ефективності їх застосування під час вирішення конкретних задач діяльності.

Рівень якості вищої освіти – відносна характеристика якості вищої освіти, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості, отриманих на підставі діагностичних іспитів випускників вищого навчального закладу, із критеріально-орієнтованим еталоном, що репрезентується стандартом вищої освіти.

Сертифікація фахівця – процедура визначення відповідності професійно важливих властивостей фахівця, його компетенції тощо вимогам, що надані у нормативних документах, в яких відображені вимоги до його кваліфікації.

Спеціальність – категорія, що характеризує:

- у сфері праці – особливості спрямованості й специфіку роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності, що відповідають кваліфікації).

- у сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через узагальнений об’єкт діяльності або виробничу функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності й сферу застосування його праці).

Спеціальність у сфері освіти є адекватним відображенням наявної у сфері праці спеціальності (кваліфікації).

Навчання за спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, або спеціаліста, або магістра передбачає вивчення узагальненого об’єкта діяльності фахівця, виробничих функцій та типових складових структури професійної діяльності таких, що задовольняють вимоги сфери праці до спеціальності.

Навчання за спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста передбачає вивчення виробничих функцій та типових складових структури професійної діяльності.

Спеціалізація за спеціальністю – категорія, що характеризує відмінності окремих задач діяльності фахівця за ознаками різниці засобів, або(та) продуктів, або(та) умов діяльності в межах спеціальності. Ці окремі задачі характерні для відносно невеликих груп фахівців у межах спеціальності.

Тип діяльності – характеристика професійної діяльності залежно від способів і форм її здійснення. Визначається станом взаємодії фахівця з об’єктом діяльності – системою, що характеризується однаковою узагальненою метою (продуктом) діяльності.

Типова задача діяльності – узагальнена задача діяльності, що є характерною для більшості виробничих або соціальних ситуацій і не містить конкретних даних, а отже, не має конкретного вирішення (можуть бути визначені тільки шляхи вирішення).

Уміння – здатність людини виконувати певні дії на основі відповідних знань. Уміння поділяються за видами:

Предметно-практичні – уміння виконувати дії щодо переміщення об'єктів у просторі, зміни їх форми тощо. Головну роль у регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, що відображають просторові, фізичні та інші властивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності.

Предметно-розумові – уміння щодо виконання операцій з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння тощо).

Знаково-практичні – уміння щодо виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Прикладами цих дій є письмо, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо.

Знаково-розумові – уміння щодо розумового виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Наприклад, дії, що є необхідні для виконання логічних та розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальненому вигляді.

Цикл підготовки – сукупність складових змісту освітньої або професійної підготовки (змістових модулів, блоків змістових модулів), що поєднані за ознаками приналежності їх змісту до спільного освітнього або професійного напряму.

Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства.

Якість вищої освіти випускників вищого навчального закладу також відображає здатність:

– задовольняти відповідно до соціальних норм суспільні вимоги до виконання майбутніх соціально-професійних ролей;

– відповідати за свої соціально важливі рішення;

– задовольняти прагнення соціального статусу та престижу.

Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.


^ 4 Позначення і скорочення


У даному стандарті застосовуються такі скорочення назв:

а) видів типових задач діяльності:

ПФ – професійна,

СВ – соціально-виробнича,

СП – соціально-побутова;

б) класів задач діяльності:

С – стереотипна,

Д – діагностична,

Е – евристична;


в) видів уміння:

^ ПП – предметно-практичне,

ПР – предметно-розумове,

ЗП – знаково-практичне,

ЗР – знаково-розумове;


г) рівнів сформованості даного уміння:

О – уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї,

^ Р – уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації,

Н – уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички;

д) здатностей:

З – здатність.


^ 5 Нормативна частина змісту освітньо-професійної програми


Система знань у вигляді системи змістових модулів щодо складових узагальнених структур діяльності, поданих у ГСВОУ_____-04 “Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика" у змісті умінь, наведені у таблиці Додатка А.


^ 6 Рекомендований перелік навчальних дисциплін і практик


6.1 У таблиці Додатка Б подано рекомендований перелік навчальних дисциплін і практик, визначено блоки змістових модулів, що входять до кожної з них, та визначені змістові модулі, що входять до кожного з блоків змістових модулів.

6.2 Навчальний заклад має право змінювати назви навчальних дисциплін і практик та розподіл блоків змістових модулів у них.


Примітка. У таблиці Додатка А та у таблиці Додатка Б шифри змістових модулів указані за структурами:

а) шифр змістового модуля, що відповідає умінню, зазначеному у таблиці Додатка А ГСВОУ_____-04 “Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика":


Х.ХХ.ХХ.ХХ

| |______ номер змістового модуля, наскрізний для даного уміння

|___________ шифр уміння


б) шифр змістового модуля, що відповідає умінню, зазначеному у таблиці Додатка Б ГСВОУ_____-04 “Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика":


З.ХХ.ХХ.ХХ

| |________ номер змістового модуля, наскрізний для даної здатності

|____________ шифр уміння


в) у таблиці Додатка Б шифри блоків змістових модулів указані за структурою:


XX.XX

| |_____ номер блоку змістових мщдулів, наскрізний для даного циклу підготовки

|_________ цикл підготовки


^ 7 Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки, навчальний час за циклами підготовки, рекомендованими навчальними дисциплінами й практиками


7.1 Освітньо-професійна програма передбачає такі цикли підготовки:

– цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки і цикл природничо-наукової підготовки, що забезпечують певний освітній рівень;

– цикл професійної (професійно-орієнтованої) та практичної підготовки, що разом із попередніми циклами забезпечує певний освітньо-кваліфікаційний рівень.

7.2 Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та навчальний час за нормативною та варіативною частинами програми підготовки, навчальний час за циклами підготовки, кількість навчальних годин/кредитів вивчення кожної з рекомендованих навчальних дисциплін і практик нормативної частини програми підготовки подано у таблиці Додатка В.


^ 8 Державна атестація осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах


8.1 На державну атестацію виносяться система умінь, що визначена в ГСВОУ_____-04 “Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика", та система відповідних змістових модулів, що зазначена у таблиці Додатка А.

8.2 Вид кваліфікаційної роботи (дипломний проект або дипломна робота) встановлюється на основі аналізу змісту виробничих функцій та типових задач діяльності, що визначені в ГСВОУ_____-04 “Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика".

8.3 У Додатку Г наведено нормативні форми державної атестації і подано розподіл змістових модулів між ними.

8.4 Вимоги до засобів об’єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освітньо-професійної підготовки встановлюються в ГСВОУ_____-04 “Галузевий стандарт вищої освіти України. Засоби діагностики якості вищої освіти”.


^ 9 Вимоги до системи освіти та професійної підготовки


Викладання рекомендованих навчальних дисциплін з циклів гуманітарної та соціально-економічної, природничо-наукової, професійної та практичної підготовки здійснюють викладачі, які мають спеціальність за дипломом про вищу освіту відповідного напряму підготовки або диплом про отримання наукової ступені за відповідною науковою спеціальністю та сертифікат (диплом, свідоцтво) про професійну підготовку до педагогічної діяльності у галузі вищої освіти або диплом про вчене звання за відповідною кафедрою.

Додаток А

(обов’язковий)

Таблиця – Система змістових модулів

Шифри умінь та змістових модулів

Зміст умінь, що забезпечуються, назви змістових модулів




^ В умовах об’єктового рівня:

2.01.01

- застосовуючи методи спостереження та контролю визначати потенційно небезпечні ділянки виробництва, види виробничих процесів та елементи природного середовища, що можуть створювати загрозу виникнення надзвичайних ситуацій;

2.01.01.01

Моделювання сценаріїв виникнення надзвичайних ситуацій.

2.01.01.02

Методи спостереження та контролю.

2.01.01.03

Методи визначення джерел небезпеки.

2.01.02

- на підставі відомостей щодо потенційно небезпечних ділянок виробництва, видів виробничих процесів та елементів природного середовища за допомогою типових інструкцій планувати запобіжні заходи;

2.01.02.01

Порядок розробки декларації про безпеку.

2.01.02.02

Класифікація надзвичайних ситуацій.

2.01.02.03

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

2.01.02.04

Фінансові та матеріальні резерви для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

2.01.02.05

Практична підготовка та відпрацювання дій за планами реагування на надзвичайні ситуації.

2.01.03

- при загрозі виникнення надзвичайної ситуації за допомогою штатних та індивідуальних джерел інформації забезпечувати оперативне приймання сигналів про виникнення небезпеки та їх розпізнавання персоналом об’єкту;

2.01.03.01

Системи централізованого та локального оповіщення населення.

2.01.03.02

Порядок надання інформації у сфері захисту населення та територій..

2.01.04

В умовах надзвичайної ситуації з врахуванням плануючих документів цивільного захисту об’єкту господарювання, використовуючи табельні прилади, інструкції та (за необхідності) транспортні засоби організовувати встановлення виду і ступеня зараження об'єкта радіоактивними, біологічними та небезпечними хімічними речовинами.

2.01.04.01

Моніторинг радіаційної, хімічної та біологічної небезпек.

2.01.04.02

Прилади для визначення виду і ступеню зараження об'єкта радіоактивними, біологічними та небезпечними хімічними речовинами.

2.01.04.03

Організація позначення межі зон зараження відповідно до їх типів та рівня.

2.01.04.04

Положення, інструкції про порядок ведення документації при радіаційному, біологічному та хімічному контролі.




В умовах виробничої діяльності:

2.02.01

- на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу з питань охорони праці організовувати дотримання вимог безпеки праці учасниками трудового процесу;

2.02.01.01

Управління охороною праці, інструктажі з питань охорони праці.

2.02.01.02

Вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

2.02.01.03

Електробезпека та пожежна безпека.

2.02.01.04

Аналіз стану безпеки праці в галузі.

2.02.01.05

Основи фізіології праці.

2.02.02

- на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу організовувати дотримання санітарно-гігієнічних вимог учасниками трудового процесу.

2.02.02.01

Санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі.

2.02.02.02

Вплив шкідливих речовин на здоров’я працюючих.

2.02.02.03

Аналіз та профілактика професійних захворювань в галузі.

2.02.02.04

Основи фізіології праці.




В умовах надзвичайної ситуації, орієнтуючись на сигнал про виникнення небезпеки, за планом цивільного захисту об’єкту господарювання та з врахуванням:

4.01.01

- місця знаходження персоналу об’єкту та часу на оперативне реагування організовувати індивідуальний захист з використанням табельних та підручних засобів;

4.01.01.01

Основні заходи захисту населення та територій у надзвичайних ситуаціях.

4.01.01.02

Засоби індивідуального захисту.

4.01.02

- організовувати евакуацію підлеглого персоналу з небезпечної зони;

4.01.02.01

Критерії та основні принципи проведення евакуаційних заходів.

4.01.02.02

Евакуаційні органи, їх функції та завдання.

4.01.03

- користуючись наданою інформацією про захисні споруди організовувати укриття підлеглого персоналу.

4.01.03.01

Захисні споруди цивільної оборони (сховища, протирадіаційні укриття), їх обладнання та типові вимоги по експлуатації.

4.01.03.02

Використання підземного простору міст і населених пунктів.




В умовах надзвичайної ситуації, на основі результатів обстеження об’єкта господарювання:

4.01.04

- за допомогою табельних та підручних засобів проводити рятувальні та інші невідкладні роботи;

4.01.04.01

Рятувальні та інші невідкладні роботи при ліквідації наслідків НС.

4.01.04.02

Аварійно-відновлювані роботи на комунальних та виробничих комунікаціях.

4.01.04.03

Особливості проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації епідемічних осередків. Зміст та організація режимно-обмежувальних заходів.

4.01.05

- застосовуючи засоби індивідуального та колективного радіаційного, хімічного і біологічного захисту проводити спеціальне оброблення об’єкту та його персоналу.

4.01.05.01

Організація проведення спеціальної обробки в стаціонарних та польових умовах.

4.01.05.02

Технічні засоби спеціальної обробки.

4.01.05.03

Вимоги безпеки при проведенні спеціальної обробки.

4.01.05.04

Повна та часткова обробка людей.




В умовах виробничої діяльності:

4.02.01

- на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу контролювати дотримання безпеки праці учасниками трудового процесу;

4.02.01.01

Контроль за дотриманням безпеки праці.

4.02.01.02

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

4.02.01.03

Засоби колективного та індивідуального захисту працівників.

4.02.01.04

Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму.

4.02.01.05

Профілактичні заходи щодо запобігання аварій.

4.02.02

- на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу контролювати дотримання санітарно-гігієнічних вимог учасниками трудового процесу.

4.02.02.01

Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

4.02.02.02

Класифікація умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам.

4.02.02.03

Державний нагляд і громадський контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.

4.02.02.04

Профілактичні заходи щодо запобігання професійних захворювань та отруєнь.




В умовах виробничої діяльності:

4.03.01

- на основі аналізу результатів власних спостережень за наслідками нещасного випадку або аварії, користуючись чинними положеннями визначати факт випадку чи аварії;

4.03.01.01

Розслідування нещасних випадків та аварій.

4.03.01.02

Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

4.03.02

- у складі комісії з розслідування нещасного випадку, користуючись чинними положеннями складати акт про нещасний випадок на виробництві.

4.03.02.01

Розслідування нещасних випадків та аварій.

4.03.02.02

Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, в установах і організаціях.




В умовах виробничої або побутової діяльності за результатами аналізу продуктів власної діяльності та самоспостережень за емоціями, почуттями, станом і характером перебігу пізнавальних процесів, що супроводжують діяльність:

З.01.01

- оцінювати із застосуванням відповідних методичних засобів та встановлених критеріїв рівень розвитку власних пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, уява, пам’ять, мислення, увага);

З.01.01.01

Когнітивна підструктура особистості. Пізнавальні процеси.

З.01.01.02

Методи діагностики рівня розвитку пізнавальних процесів.

З.01.02

- оцінювати відповідність якісних та кількісних показників рівня розвитку власних пізнавальних процесів за встановленими виробничих нормами та вимогами;

З.01.02.01

Пізнавальні процеси і професійна діяльність.

З.01.02.02

Характеристика пізнавальних процесів.

З.01.02.03

Індивідуальні особливості пізнавальних процесів, форми їх виявлення.

З.01.03

- визначати характер впливу рівня розвитку власних пізнавальних процесів на ефективність виконання професійних та соціально-виробничих завдань різного рівня складності;

З.01.03.01

Пізнавальні процеси і професійна діяльність.

З.01.03.02

Характеристика пізнавальних процесів.

З.01.03.03

Індивідуальні особливості пізнавальних процесів, форми їх виявлення.

З.01.03.04

Модель “людина-техніка-середовище”.

З.01.04

- застосовувати спеціальні прийоми підвищення ефективності пізнавальних процесів, що супроводжують діяльність;

З.01.04.01

Методи підвищення ефективності пізнавальних процесів.

З.01.04.02

Сенсорно-перцептивний рівень пізнання.

З.01.04.03

Індивідуальні розбіжності. Структурні компоненти пам’яті, режими запам’ятовування; мнемонічні прийоми.

З.01.04.04

Професійний інтелект.

З.01.05

- оцінювати за характеристиками власних психологічних станів та почуттів рівень задоволення умовами, характером та результатами професійної та побутової діяльності;

З.01.05.01

Компоненти поняття “психологічний комфорт” у застосуванні до характеристики саморегуляції особистості.

З.01.05.02

Афективна сфера особистості. Емоції, почуття, стани.

З.01.05.03

Регулююча функція емоцій.

З.01.06

- із застосуванням відповідних методичних засобів визначати фактори, що порушують відчуття психологічного комфорту в процесі життєдіяльності, та зменшувати рівень їх впливу;

З.01.06.01

Компоненти поняття “психологічний комфорт” у застосуванні до характеристики саморегуляції особистості.

З.01.06.02

Афективна сфера особистості. Емоції, почуття, стани.

З.01.06.03

Регулююча функція емоцій.

З.01.07

- встановлювати рівень відповідності власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей наявним умовам професійної і побутової діяльності;

З.01.07.01

Методи психологічних досліджень.

З.01.07.02

Індивід. Особистість. Індивідуальність. Я – концепція.

З.01.07.03

Темперамент. Характер. Здібності.

З.01.07.04

Спрямованість особистості.

З.01.07.05

Емоційні стани, механізми їх виникнення.

З.01.08

- за допомогою спеціальних методичних прийомів здійснювати корекцію власни