Реферат: При складанні завдань були використанні посібники: О. О. Жемерова «Олімпіадні завдання з розв’язуваннями». Х.: Вид група «Основа», 2005; Л. М. Булави «Готуємось до географічних олімпіад». Х.: Вид група «Основа», 2008

При складанні завдань були використанні посібники: О.О.Жемерова «Олімпіадні завдання з розв’язуваннями». – Х.: Вид. група «Основа», 2005; Л.М.Булави «Готуємось до географічних олімпіад». - Х.: Вид. група «Основа», 2008; науково-методичний журнал «Географія» №11-12. Завдання в основному відповідають чинній програмі з географії, проте оскільки олімпіада проводиться з метою виявлення учнів, які захоплюються географією, окремі завдання II етапу вимагають додаткових знань із географії та встановлення міжпредметних зв’язків.

Журі II етапу олімпіади розробляє критерії оцінювання запропонованих завдань і відповідно до них визначає рівень навчальних досягнень учнів – учасників олімпіади.

Запропоновані нижче матеріали не є дослівними відповідями на завдання і пропонуються вчителям із метою полегшення процесу перевірки, а учням – із метою корекції своїх знань.


^ Матеріали для відповідей на завдання

ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади

з географії 2008/2009 н.р.

7 клас


Теоретичний тур


1. Перелічіть моделі-зображення Землі й земної поверхні. Назвіть особливості зображення земної поверхні на різних моделях; переваги й недоліки її зображення на кожній із моделей.

10 балів

Модель

земної

поверхн

Особливості зображення

земної поверхні

Охоплення

території

Переваги

зображення

Недоліки

зображення

Глобус

Показує форму Землі й дуже зменшені зображення її поверхні

Уся планета Земля

Дає найточніші зображення форми Землі й не спотворює її градусну сітку

Людина не може відразу охопити поглядом зображення всієї земної поверхні. Зображення дуже зменшені

Космічний знімок

Зменшене зображення, отримане за допомогою обладнання, установленого на космічних апаратах

Може охопити від половини площі Землі — до невеликої ділянки її поверхні

Мають найбільш точні зображення об'єктів на земній поверхні, їх застосування здешевлює створення географічних карт

Незручні у безпосередньому використанні (без дешифрування)

Аеро-

фото-

знім.

Зменшене фотографічне зображення, отримане за допомогою фотокамери, установленої на літаку

Невелика ділянка земної поверхні

План місце-

вості

Креслення за допомогою умовних знаків з невеликим зменшенням зображення поверхні

Невелика ділянка земної поверхні

Практично відсутні спотворення. Детальне зображення об'єктів

Необхідні навички читання зображення

Географіч.

карта

Креслення за допомогою умовних знаків зі зменшенням зображення поверхні, створене на певній математичній основі

Може охоплювати різні

території: від усієї Землі — до її невеликої ділянки

Дозволяє досить чітко відображати на них особливості земної поверхні

Чим більшу територію охоплює карта — тим більші спотворення


2. Перелічіть основні закономірності формування й розвитку географічної оболонки. Доведіть, що ці закономірності проявляються і в Світовому океані.

12 балів

Закономірність, шо діє в географічній оболонці

Прояви закономірності у Світовому океані

Кругообіг речовин та енергії


Циклональні й антициклональні кола кругообігів води; біологічні кругообіги; роль океану в загальній циркуляції атмосфери й кругообігу гірських порід

Ритмічність

Припливно-відпливні ритми; сезонні ритми; ритми «народження» і «смерті» океанів

Зональність

Поділ на географічні пояси

Азональність

Глибинна стратифікація, вплив материків на природу океанів


^ Практичний тур

1. Чи знаєте ви Африку?

а) Відобразіть на контурній карті вплив шести конкретних течій на розподіл річної кількості атмосферних опадів на узбережжі материка Африки

Холодні течії (Сомалійська, Бенґельська, Канарська) зумовлюють зменшення кількості атмосферних опадів на узбережжі материка, а теплі течії (Гвінейська, Мозамбіцька, Мадагаскарська) зумовлюють збільшення кількості опадів - 6 балів (по одному балу за кожну правильну відповідь).


б) На контурній карті Африки розставте цифри, що відповідають певним географічним об'єктам (характеристика яких подається нижче), і поряд з цифрами підпишіть назви цих об'єктів:

1 - крайня точка материка, де висота Сонця опівдні 22 червня є найбільшою –

^ Мис Рас-Енгела;

2 - вершина, яка у перекладі з мови племені масаїв називається «Гора бога холоду» - Кіліманджаро;

3 - столиця африканської країни, розташована майже на тій же довготі, що й Київ - ^ Каїр;

4 - озеро рифтового походження назване так, як материкова частина однієї з країн; - Танганьїка;

5 - найвище нагір'я серед найбільшої пустелі –

нагір’я Тібесті;

6 - гори, на південних схилах яких зростають вічнозелені твердолисті ліси і чагарники з дуже багатою рослинністю –

Капські;

7 - пустеля, в якій розробляють прибережні розсипні родовища алмазів –

^ Наміб;

8 - місто Сеута — один із «Гераклових стовпів» -

африканський берег Ґібралтарської протоки, напроти Ґібралтару;

9 - найбільша з річок, яка впадає в найбільше безстічне озеро материка –

^ Шарі;

10 - річка, на якій розташований найбільший водоспад континенту –

Замбезі;

10 балів (по одному балу за кожну правильну відповідь).

2. Розв’яжіть задачу. Космічний корабель стартував з космодрому Байконур (Казахстан) о 6 год 00 хв за Київським часом 10 листопада і рівно за добу приземлився на космодромі на мисі Канаверал (США, п-ів Флорида, 80°зх.д.). Назвіть час і дату приземлення за часом східного узбережжя США.

^ Відповідь: 10 листопада о 23 год. 00 хв. (з урахуванням декретного часу).

8 балів


Тестові завдання


1. Яка відстань на плані масштабу 1:2000 від вітряного млина до джерела, якщо на місцевості вона становить 300 метрів?

а) 12 см; б) 15 см;

в) 60; г) 6,67.

2. На якій широті Сонце не може бути в зеніті?

а) 1° пн. ш.; б) 2° пд. ш.;

в) 24° пн. ш.; г) 22° пд. ш.

3. Індійський океан знаходиться в межах трьох літосферних плит:

а) Євразійської, Індійської, Антарктичної;

б) Африканської, Індо-Австралійської, Антарктичної;

в) Австралійської, Індійської, Африканської;

г) Дрейка, Африканської, Австралійської.

4. Причинами найвищої солоності вод Червоного моря є:

а) поклади солі на берегах, дуже високі температури повітря, мало опадів, малий стік річок;

б) малий стік річок, висока випаровуваність, рифова зона, мало опадів;

в) географічне положення, діяльність населення, давній час утворення;

г) поклади солі на берегах, географічне положення, діяльність населення.

5. Яке з понять не є характеристикою рухів води у Світовому океані?

а) сейші; б) цунамі;

в) відпливи; г) глибинні течії;

д) сольфатари; е) апвелінг;

к) дрейфові течії; л) прибій.

6. Укажіть серед зазначених гори, які виникли в один час з Уральськими горами:

а) Аппалачі; б) Кордильєри;

в) Піренеї; г) Скандинавські.

7. Укажіть серед зазначених тип клімату, для якого протягом року характерні високий тиск і антициклональна погода:

а) екваторіальний;

б) тропічний пустельний;

в) субтропічний середземноморський;

г) помірний морський.

8. Назвіть ім’я мандрівника, який разом із Робертом Пірі претендує на звання першовідкривача Північного полюсу:

а) Р.Амундсен; б) Ф.Нансен;

в) О.Шмідт; г) Ф.Кук.

9. Укажіть територію, яка певний час після відкриття називалася Новою Голландією:

а) Австралія;

б) Антарктида;

в) Південна Америка;

г) Південна Африка.

10. Укажіть центр атмосферної циркуляції, який існує лише взимку:

а) Азорський максимум;

б) Гренландський максимум;

в) Ісландський мінімум;

г) Сибірський максимум.

11. Дайте визначення поняття: «Рельєф – це_сукупність нерівностей земної поверхні»__

12. Закінчіть речення: «Найбільшими азональними природними комплексами є _фізико-географічна країна;_ фізико-географічна область»._

^ Матеріали для відповідей на завдання

ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади

з географії 2008/2009 н.р.

8 клас


Теоретичний тур

1. Охарактеризуйте відомі вам способи зображення географічних об’єктів і явищ на картах, наведіть приклади. Кожен із таких способів бажано проілюструвати, тобто супроводжувати текст своєї відповіді графічними рисунками, фрагментами картосхем.

12 балів

На тематичних картах об'єкти, явища і процеси передаються здебільшого такими способами зображення.

Спосіб значків. Застосовують для характеристики об'єктів, які розміщені у пунктах і не виражаються в масштабі карти. Значки можуть, бути геометричними (наприклад, промислові центри), буквеними (місця видобутку корисних копалин) або мати вигляд наочних малюнків (якір як символ морського порту). Своєю величиною, кольором, формою вони передають кількісні та якісні характеристики. Так, розмір кружка на економічній карті показує величину промислового центру, його забарвлення — галузі промисловості.

Спосіб лінійних знаків. Використовують для позначення об'єктів, розміщених на лініях (берегова лінія, межі океанів, кордони, річкова мережа, межі природних і економічних районів). Малюнком, шириною або кольором лінійного знака можна передати додаткову інформацію про об'єкт (наприклад, судноплавство на ріках).

Спосіб якісного фону. Ним показують поділ території на однакові в якісному відношенні частини, які виділяють за природними, економічними або політико-адміністративними ознаками. Усі частини зафарбовують у різні кольори або заштриховують. Спосіб якісного фону передає явища, які мають на земній поверхні суцільне поширення, тобто між зображуваними територіальними частинами на карті не може бути «білих плям». Цим способом зображуються, наприклад, держави, одиниці адміністративно-територіального устрою, геологічна будова, тектонічні структури, ґрунтовий покрив, природні зони, ландшафти, басейни річок і океанів, райони спеціалізації сільського господарства та ін.

Спосіб ареалів. Використовується для виділення на карті областей поширення якихось однорідних явищ. Ареали можна відобразити суцільною чи пунктирною межею, зафарбуванням, штриховкою, надписом чи малюнком. Явища, зображувані цим способом, на відміну від тих, які передаються способом якісного фону, не мають повсюдного територіального поширення: на карті вони виступають як окремі «плями» (льодовики, багаторічна мерзлота, болота, області високогірного клімату, заповідники, басейни корисних копалин). Ареали можуть частково накладатися один на інший, наприклад, області поширення різних рослин чи тварин.

Спосіб ізоліній. Ізолініями називаються лінії, що сполучають на картах точки, які на місцевості мають однакові кількісні показники якогось явища. Цей спосіб застосовується для відображення явищ, які мають суцільний, безперервний і при цьому більш-менш плавний розподіл на земній поверхні. Ізолінії, наприклад, показують висоту суші (горизонталі або ізогіпси), глибини океанів і морів (ізобати), температуру повітря (ізотерми), атмосферний тиск (ізобари), кількість опадів, солоність води. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями часто зафарбовують у різні кольори (як, наприклад, при передачі рельєфу на фізичних картах).

Крім тематичних карт, ізолінії активно використовуються на загальногеографічних (у т. ч. топографічних) картах, де основним способом відображення рельєфу служать горизонталі.

Спосіб знаків руху. Ним передають переміщення явищ у просторі (наприклад, напрям вітрів і течій, перельоти птахів, транспортні пере­везення) і наявність зв'язків між територіями (економічних, торгових, фінансових, транспортних тощо). Кольором і шириною знаків руху можна відобразити якісні і кількісні характеристики явища — холодні і теплі течії, вітри в літню і зимову пори року, кількість перевезених вантажів, інтенсивність руху на транспортних шляхах і т. д.

Спосіб картодіаграми. Застосовується для відображення абсолютних статистичних показників в окремих одиницях адміністративно-територіального поділу. Наприклад, цим способом показують кількість загальноосвітніх шкіл чи посівні площі зернових культур в областях або районах України. Діаграми можуть мати вигляд стовпчиків, стрічок, квадратів, кругів та інших геометричних фігур. Часто їх роблять структурними, тобто ділять на частини відповідно до структури картографованого об'єкта. Кожна з частин зафарбовується в інший колір і відповідає якійсь частці, що виражається у відсотках. Наприклад, діаграмою можна передати структуру шкіл за місцем їх розміщення (міські й сільські), структуру посівних площ за видом зернових культур (пшениця, жито, ячмінь і т. д.).

Спосіб картограми. Використовується для показу відносних статистичних показників в одиницях адміністративно-територіального поділу, наприклад, кількості учнів загальноосвітніх шкіл на 1000 мешканців області або району, середньої врожайності зернових культур (центнерів з 1 гектара) в областях і т. д. Для картограми обов'язковим ( наявність шкали, що показує, в яких межах змінюється показник. Шкала може виконуватися штрихуванням, різними тонами одного кольору або різними кольорами, причому насиченість кольору або щільність штрихування повинні наглядно передавати інтенсивність явища. Існують також інші картографічні способи зображення об'єктів і явищ. Усі географічні карти складають у певних картографічних проекціях.


2. Уявіть, що ви готуєте наукову доповідь «Географічні дослідження на території України». Про які географічні подорожі, експедиції, відкриття ви розповіли б у першу чергу? Стисло, у вигляді тез, дайте перелік питань, які варто висвітлити в цій доповіді.

12 балів


3. Найвідомішу класифікацію кліматичних поясів створив російський вчений Б.П.Алісов. На чому базується виділення кліматичних поясів? Чому їх межі не завжди збігаються з напрямом паралелей? Чому в межах одного поясу може зустрічатися кілька типів клімату?

12 балів


Б.П.Алісов запропонував виділити кліматичні зони і області, виходячи з умов загальної циркуляції атмосфери. Він виділяє сім основних кліматичних зон (поясів): екваторіальна, дві тропічні і дві полярні (по одній у кожній півкулі). У цих зонах (поясах) кліматоутворення відбувається під переважною дією повітряних мас одного типу: екваторіального, тропічного, помірного (полярного) і арктичного (у південній півкулі антарктичного) повітря.

Між основними кліматичними зонами (поясами) знаходиться ще шість перехідних зон (поясів), по три у кожній півкулі (субекваторіальна, субтропічна і субарктична; у південній півкулі - субантарктична). Для перехідних зон характерне чергування переважаючих повітряних мас протягом року. Наприклад, у субтропічній зоні влітку переважають тропічні, а взимку - помірні повітряні маси.

Межі кліматичних поясів не завжди збігаються з напрямом паралелей через неоднорідність підстилаючої поверхні. В межах одного поясу на суші може зустрічатися кілька типів поясів через віддаленість від океану, різну здатність земної поверхні відбивати сонячну радіацію.


У кожній кліматичній зоні (кліматичному поясі) розрізняють чотири основних типів клімату: материковий, океанічний, клімат західних берегів і клімат східних берегів.


^ Практичний тур

1. За допомогою умовних знаків виконайте простим олівцем план горба за пропонованим описом: «Горб овальної форми з абсолютною висотою 152 метри (на вершині якого встановлена геодезична башта), протягнувся із південного сходу на північний захід на 4,6 км при найбільшій ширині 2,8 км. Його південно-західний схил крутіший, з висоти 40 м обривається до моря, місцями розчленований ярами. Протилежний схил більш покатий, порослий дубовим лісом. Верхня частина горба поросла чагарниками; крутий схил — сосновим лісом. Біля підніжжя південно-східного схилу горба розташоване джерельце. Від нього до вершини серпантином іде стежка. Від вершини вона йде прямо по азимуту 340° до підніжжя горба, який з півночі й заходу огинає річечка. Далі, через дерев'яний міст стежка веде луками за азимутом 45°».

Примітка. План накресліть у масштабі, найдоцільнішому для розміщення на одній сторінці зошита. Основні горизонталі проводьте через 20 м.

12 балів


2. Самостійно складіть і розв’яжіть одну задачу на визначення різниці в місцевому часі двох пунктів України (за власним вибором, пам’ятаючи їх географічну довготу).

12 балів


Тестові завдання

1. Вкажіть прізвище автора першого підручника з географії України українською мовою:

а) П.С.Погребняк;

б) В.Г.Бондарчук;

в) С.Л.Рудницький;

г) Г.М.Висоцький;

д) В.І.Вернадський.


2. Закінчіть речення: «Видатних мандрівників і дослідників: Ібн-Батутту, Геродота, С.Рудницького єднає те , що вони залишили описи або наукові праці про територію України».


3. Визначте магнітний азимут (Ам) на пункт Н, якщо відомо, що західне магнітне схилення, вказане на топографічній карті, становить 1° 56', а дійсний азимут (Ад) на пункт Н становить 358°05'.

Відповідь: 0°01'.


4. Визначте чому дорівнює відстань між двома сусідніми паралельними лініями сітки топографічної карти масштабу 1:25 000 ?

а) 1см; б) 2,5 см;

в) 4см; г) 5см.


5. Визначте румб, що дорівнює азимуту А=285°.

а) ПнСх: 15° б) ПдСх: 75°

в) ПнЗх: 75° г) ПдЗх: 15°


6. Визначте правильне твердження, яке характеризує рівновеликі проекції карт:

а) дуже спотворюються площі;

б) не спотворюється зображення площин;

в) спотворення площ незначне;

г) у різних частинах карт спотворення площ різне.


7. Вкажіть назву ізоліній, що з’єднують точки з однаковою кількістю атмосферних опадів:

а) ізогіпси;

б) ізокліни;

в) ізобати;

г) ізотерми;

д) ізогієти.


8. Визначте вид картографічної проекції найбільш придатної для зображення території Арктики:

а) конічна; б) циліндрична;

в) азимутальна; г) поліконічна.


9. Розставте країн – сусідів України, в порядку зменшення протяжності їх державного кордону з Україною (1- найбільш протяжний, ......7- найменш протяжний):

а) Білорусь – 1084 км

б) Молдова – 1202 км

в) Польща – 542 км

г) Росія – 1955 км

д) Румунія – 608 км

е) Словаччина – 98 км

є) Угорщина – 135 км.

^ Правильна комбінація: г, б, а, д, в, є, е.


10. Вкажіть крайню точку , до якої від Києва відстань є найменшою:

а ) м. Чоп; б) с. Грем’яч;

в) с. Червона Зірка; г) мис Сарич.


11. Вкажіть населений пункт, який є географічним центром України:

а) Ділове; б) Черкаси;

в) Добровеличківка; г) Смілянівка.


12. Вкажіть прізвище вченого, який досліджував Україну у ХVІІІ столітті:

а) В.Н. Каразін; б) В.І.Вернадський;

в) Гійом Левассер де Боплан; г) Г.Г.Капустін.


12 балів

Всього:36+24+12=72 бали

Відповіді на завдання

ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади

з географії 2008/2009 н.р.

9 клас


^ Теоретичний тур


1 Охарактеризуйте складові державної території України та її кордони.

12 балів

Державна територія — це певна частина земної поверхні, що перебуває під суверенітетом даної країни і обмежена державним кордоном. Суверенітет держави полягає в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання інших держав і без порушення прав інших держав. Державна територія — це не просто поверхня на Земній кулі, а об'ємне явище, яке включає певну товщу літосфери, гідросфери й атмосфери в межах кордонів.

У склад державної території України входять:

1) суходіл — материковий і острівний. Україна — континентальна країна, їй належить лише декілька дуже малих за площею островів материкового походження (Бирючий, Джарилгач, Тендрівська коса та ін.), що розташовані близько біля берега, а то й зв'язані з ним піщаними косами. І лише невеликий о. Зміїний віддалений від берегової лінії на 37 км;

2) внутрішні води — ріки, озера, водосховища, канали в межах суходолу, а також деякі морські води. До внутрішніх морських вод належать: акваторії портів, води бухт, лиманів і заток, береги яких повністю належать Україні (наприклад, Дністровського, Дніпровського, Бузького, Ягорлицького, Молочного лиманів, Тендрівської, Джарилгацької, Одеської заток і затоки Сиваш, більшої частини Каркінітської затоки тощо);

3) територіальні води — смуга вод в морях, затоках, протоках завширшки 12 морських миль (приблизно 22,2 км) від берегової лінії материка і островів, а також від лінії, що є межею внутрішніх морських вод. Україна має територіальні води в Чорному морі, найбільш широкій частині Каркінітської затоки. За межею територіальних вод у напрямку моря знаходиться т. з. відкрите море, яке є нейтральним для судноплавства. А от у внутрішніх і територіальних водах України судноплавство та будь-яка інша діяльність (вилов риби, видобуток корисних копалин) цілком регулюються законами Української держави. Керченська протока розділена на територіальні води України і Росії лінією, рівновіддаленою від берегів; ширина територіальних вод обох держав тут значно менша від 12 морських миль. Азовське море поки що не розділене між Україною та Росією, щодо цього між ними ведуться переговори;

4) надра суходолу і шельфу під внутрішніми морськими і територіальними водами разом із наявними в них мінеральними ресурсами;

5) повітряний простір над суходолом і водами, що належать Україні. Польоти в ньому літаків інших держав також регулюються нормами українського законодавства;

6) т. 3. умовні території — морські судна і літаки під українським прапором, що перебувають за межами території України — у відкритому морі чи над ним, а також у межах території інших держав дотримуються норм їхнього законодавства або ж міжнародного права.

Державна територія України на суходолі має нескладну конфігурацію, однак за формою вона не наближається до якоїсь правильної геометричної фігури. її максимальна протяжність із заходу на схід значно більша, ніж з півночі на південь — відповідно 1316 км і 893 км. Все це свідчить про низьку компактність території України.

^ Крайніми точками території України є: на заході — с. Соломонове, що біля м. Чоп Ужгородського району Закарпатської області, на сході — с. Червона Зірка Міловського району Луганської області, на півночі — історичне урочище «Петрівське», що в околицях с. Грем'яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області, на півдні — мис Сарич у Криму (це — на суходолі; крайня південна точка всієї державної території — у Чорному морі на межі територіальних вод).

Державний кордон — це лінія на поверхні Землі і проведена через неї уявна вертикальна поверхня в літосфері, атмосфері і гідросфері, яка відділяє територію однієї держави від територій інших держав або від відкритого моря.

Україна має кордони із сімома державами: на сході і північному сході — з Росією, на півночі — з Білоруссю, на заході — з Польщею, Словаччиною й Угорщиною, на південному заході — з Румунією (на двох відтинках) та Молдовою. З Росією та Румунією Україна межує на суші й на морі, з рештою країн — на суходолі. Від 220 до 500 км відкритого моря на півдні відділяють територію нашої країни від трьох інших причорноморських держав — Туреччини, Болгарії та Грузії.

Загальна протяжність кордонів України ще не встановлена остаточно, оскільки їх делімітацію і демаркацію проведено лише на суші із західними сусідами, які були зарубіжними щодо колишнього СРСР, — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. А от з країнами — колишніми союзними республіками (Молдовою, Білоруссю та Росією) державні кордони до кінця не узгоджені, а тим більше не демарковані.

У даний час загальна довжина сухопутних кордонів України становить більше 5,6 тис. км (табл. 1). Місцевість на кордонах є переважно рівнинною і лише на відтинку 440 км — гірською (частина кордонів з Румунією, Словаччиною і Польщею). Майже третина державних кордонів України проходить по ріках і меліоративних каналах, причому більшість з них є вузькими (з шириною, меншою від 25 м). Найдовшими прикордонними річками є Західний Буг, Дністер, Дунай, Дніпро, Тиса. Понад 570 км кордону проходить вздовж судноплавних рік (Дністер, Дунай, Дніпро), точніше їх фарватерами — лініями найбільших глибин у річищі, — які є відкритими для судноплавства прирічкових держав.


Таблиця 1 Довжина державних кордонів України



Кордони

км

Кордони

км

Сухопутні, в т.ч.:

5624

з Угорщиною

135

з Росією

1955

з Румунією

608

з Білоруссю

1084

Морські

з Молдовою

1202

у Чорному морі

1053

з Польщею

542

в Азовському морі

не

делі-міто-вано

зі Словаччиною

98


Українська держава прагне облаштувати також свої морські кордони. Розпочато переговори з Румунією щодо врегулювання кордону в районі гирла Дунаю і о. Зміїний (Румунія піддає сумніву приналежність острова Україні) і з Росією щодо розмежування акваторії Азовського моря (Росія прагне залишити море для спільного використання, з чим не погоджується Україна).

Довжина чорноморської ділянки морського кордону України в даний час становить 1053 км. В Азовському морі протяжність кордону може складати або 225 км (якщо море буде визнане внутрішнім для України і Росії, і кордон пройде вздовж рівновіддаленої від берегів лінії), або ж майже 400 км (якщо воно буде визнане відкритим морем, і кордон пройде вздовж межі територіальних вод).


^ 2. Назвіть та охарактеризуйте типи населених пунктів, які утворюють систему розселення в Україні. Поясніть причини їх виникнення та закономірності розселення.

12 балів

Міські населені пункти в Україні — це міста і селища міського типу.

Містом у найзагальнішому розумінні вважається населений пункт, жителі якого зайняті переважно у несільськогосподарських галузях. В Україні до міст відносяться всі поселення, що мають понад 10 тис. жит., а також менші за людністю поселення, що історично склалися як міста.

На території України нараховується 451 місто. Найбільше їх — у східних областях України, а найменше — у південних і північних областях. Найбільша щільність міст — у Львівській, Харківській, Луганській, Донецькій областях. За людністю їх поділяють на малі (до 50 тис. щит.), середні (50 — 100 тис. жит.), великі (100 — 500 тис. жит.), дуже великі (500 — 1000 тис. жит.), міста-мільйонери (понад 1 млн. жит.). Найчисельніша серед цих груп — група малих міст: вони складають 14,5% від усієї їх кількості. До цієї групи входять дуже різні міста, як за людністю (м. Угнів — 1,2 тис. осіб і м. Каховка — 42,6 тис. осіб), так і за рівнем соціально-економічного розвитку, зовнішнім виглядом тощо. Саме тому у цій групі виділяють міста з людністю до 10 тис. жителів. У дев'яти найбільших містах України проживає більше третини міського населення. Це— міста-мільйонери (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса) і дуже великі міста (Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг). Усі ці міста є центрами міських агломерацій — форм взаємопов'язаного розселення людей у територіально зосереджених міських поселеннях. Найбільшими в Україні є Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Київська агломерації.

За часом виникнення міста поділяють на старі, середнього віку і молоді. Перші міста в Україні виникли ще понад 2,5 тис. років тому. Це були поселення, засновані грецькими колоністами. На їх місці знаходиться теперішні Керч, Ялта, Євпаторія, Феодосія, Білгород-Дністровський. Окремі зникли: Ольвія, Німфей, Тірітака та ін.

До старих міст, заснованих за часів Київської Русі, відносяться Київ, Чернігів, Галич, Теребовля, Львів, Збараж, Новгород-Сіверський, Переяслав, Чорнобиль, Володимир-Волинський, Луцьк та ін. Вони були центрами ремесел, торгівлі, освіти і культури, а також оборонними пунктами. У XV — XVII ст. з'явилося багато нових міст. Серед них — Сімферополь, Тульчин, Берестечко, Нікополь, Рахів, Коростишів, Тернопіль, Ізмаїл, Очаків, Кременчук, Харків та ін. Ці міста стали торговельними центрами, які виникали переважно на перехрестях шляхів.

Із розвитком промисловості активно виникають і розвиваються міста у XVIII — XIX ст. Найбільше їх — у східній і південній частинах країни Це — Миколаїв, Одеса, Херсон, Алчевськ, Луганськ, Горлівка, Донецьк, Дебальцеве та ін.

Наймолодшими в Україні є міста, що виникли у XX ст., зокрема — у міжвоєнні роки і після Другої світової війни. Вони розміщені переважно у промислових регіонах — Придніпров'ї, Донбасі. Серед них — Зеленодольські, Верхньодніпровськ, Світлодарськ, Вишневе, Прип'ять, Світловодськ, Молодогвардійськ, Сєверодонецьк, Теплодар, Енергодар та ін. Наймолодшим є місто Славутич, збудоване у 1987 р. для обслуговування Чорнобильської АЕС. Є на території України і так звані "мертві міста" — Чорнобиль і Прип'ять, які обезлюдніли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Міста в Україні виконують різні функції. За цією ознакою виділяють такі їх типи: багатофункціональні, промислові, промислово-транспортні,; транспортні, лікувально-оздоровчі, центри агропромислових комплексів та інші.

Окремо виділяють столицю України — м. Київ (2,7 млн. осіб). Це — найбільше місто держави, її адміністративний, культурний, господарський центр.

Заснований понад 1500 років тому, Київ став політичним центром давньоруської держави Київської Русі. Це сприяло його розвитку, налагодженню різноманітних, у т. ч. і зовнішніх, зв'язків. У 1497 р. місто отримало магдебурзьке право, тобто право на самоврядування. Столиця могутньої держави у центрі Європи здавна є і значним культурним центром. Ще у X ст. тут було відкрито школи, а в XVII ст. у Києві функціонували братські школи та Києво-Могилянська колегія (пізніше — академія), які стали центрами українського просвітництва. З XIX ст. основну роль у навчанні студентів відіграє Володимирський університет (тепер Національний університет ім. Тараса Шевченка).

З XVIII ст. у місті розвивається промисловість, будуються залізниці до Одеси та Курська. З того ж часу місто перетворюється у значний промисловий центр.

У 1918 р. Київ стає столицею УНР, з 1934 р. — столицею Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а з 1991 р. — незалежної Української держави.

Зараз Київ — значний промисловий центр. На його території розміщені підприємства машинобудування, легкої, харчової та інших галузей промисловості. Від нього в усі кінці України відходять залізниці і автомобільні шляхи, місто є значним річковим портом на Дніпрі.

Київ — духовний центр українського нараду. Тут знаходиться багато унікальних пам'яток духовної і матеріальної культури. У місті діють 32 музеї, 35 театрів. Київ - великий науковий і освітній Центр України. У ньому працюють Національна академія наук України, галузеві науково-дослідні Інститути, 96 вищих та понад 420 середніх навчальних закладів.

Зі здобуттям Україною незалежності її столиця постійно оновлюється і відбудовується.

Селища міського типу — це населені пукти з кількістю населення понад 2 тис. осіб, в яких не менше двох третин населення становлять робітники, службовці та члени їх родин. Селища виникають при промислових підприємствах, будовах, залізницях на їх території нерідко розміщені середні та вищі навчальні заклади, науково-дослідні установи, лікувальні та оздоровчі заклади тощо. 3а зовнішнім виглядом і функціональною структурою вони подібні до малих міст із населенням менше 10 тис. жит. В Україні нараховується 897 селищ міського типу, найбільше їх — у промислових районах. Курортними вважаються селища, де проживає не менше 2 тис. постійних жителів. Кіль кість людей, що тут перебувають на лікуванні, щороку становить не менше як половину від кількості постійних жителів селища. Велика кількість курортних селищ розташована у Передкарпатті, Закарпатті, а також у Криму.

У містах і селищах міського типу в Україні проживає майже 68% населення (на початку XX ст. - 16%). Міське населення постійно поповнювалось за рахунок селян — такий процес називають урбанізацію. Найвищі її темпи спостерігались в Україні у 40 — 70 роках XX століття, коли відбувалися процеси індустріалізації. Зараз ці темпи значно і уповільнилися внаслідок припинення притоку мігрантів із сільської місцевості, депопуляції сільського і міського населення. Найвищі рівні урбанізації мають області у промислових регіонах — Донецька, Дніпропетровська, Луганська (83 — 91%), а найнижчі - Закарпатська,

Чернівецька, Тернопільська (39 - 44 %). В умовах загальної економічної кризи відбувається значний відтік міських жителів на заробітки за межі своїх поселень (переважно закордон), а також повернення вихідців із сіл назад до своїх сільських жител (так звана "дезурбанізація ).

Найпоширеніший населеними пунктами України є села - їх майже 29 тисяч. Село - це населений пункт, в якому люди ведусь сільський спосіб життя, займаються переважно сільськогосподарським виробництвом. За людністю села поділяються на малі (до 500 жит.), середні (500 — 1000 жит.), великі (понад 1000 жит.) За даними перепису населення (1989 р.) понад 57% сіл були малими, в їх складі майже 20% — це хутори (з людністю менше 100 жит.). Малі села переважають у північній, північно-східній і західній частинах України, на решті території — середні і великі. Саме в останніх проживає більшість сільського населення України.

На людність, розміщення та особливості забудови сіл значною мірою впливали природні умови і ресурси: рельєф, залягання підземних вод, ріки, розміщення сільськогосподарських угідь та лісовкритих площ. Найпоширенішими в Україні є села з суцільною багатовулицевою забудовою. Є також одновулицеві села (витягнуті вздовж рік чи по долинах балок) та хутори, що складаються з розкиданих на значній площі жител. В сучасних умовах розвитку фермерського господарства хутори можуть відродитись, ставши центрами таких господарств.


3.Уявіть, що ви готуєте наукову доповідь «Українські історичні землі». Про які етнічні землі та етнографічні райони ви розповіли б? Стисло, у вигляді тез, дайте перелік питань, які варто висвітлити в цій доповіді.

12 балів

Західною Україною прийнято називати ті українські етнічні землі, які в результаті проведення державного кордону в 1920 р. опинилися за межами радянської України — в Польщі (Галичина і Волинь), Чехо-Словаччині (Закарпаття) та Румунії (Буковина). Більша частина цих земель була приєднана до України в період Другої світової війни, однак окраїнні історико-географічні землі залишилися в складі сусідніх з Україною держав.

З давніх часів західноукраїнські землі були заселені племенами дулібів, волинян, бужан і білих хорватів. У княжі часи тут виникли Галицька (столиця — Галич) і Волинська (Володимир) землі-князівства, які з кінця XII до середини XIV ст. існували як об'єднана Галицько-Волинська держава. До найдавніших міст території належать Буськ, Белз, Теребовля, Перемишль, Луцьк, Шумськ, Кременець, Дубровиця, Берестя (Брест), а також збудовані за правління Данила Галицького нові столиці держави Холм і Львів.

Після втрати незалежності Галичина потрапила до Польщі, а Волинь — до Литви. Якийсь час вони зберігали автономію (насамперед Волинь), однак згодом на їх землях були створені рядові воєводства Польсько-Литовської держави. З цього часу історія Галичини й Волині являла собою співіснування, взаємодію або ж протистояння українського і польського населення. З кінця XVIII ст. Галичина стала провінцією (т. зв. "коронним краєм") Австрійської імперії, де отримала самоврядність, а Волинь — губернією Російської імперії. В період між двома світовими війнами ці землі знову опинилися у складі Польщі, а в 1939 р. відійшли до України.

У межах сучасної України Галичина обіймає території Львівської, Івано-Франківської і