Реферат: Краєзнавчий потенціал центральних районних та міських бібліотек Сумської області

Краєзнавчий потенціал центральних районних та міських бібліотек Сумської області

Аналітична записка за підсумками соціологічного дослідження 2008 року


Суми 2009





УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ


ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ім. Н. К. Крупської


Науково-методичний відділ







Краєзнавчий потенціал центральних районних та міських бібліотек Сумської області : аналітична записка за підсумками соціологічного дослідження 2008 року / Сумська обл. універс. наук. б-ка ; Т. М. Грищенко. – Суми, 2009. – 21 с.


^ Відповідальний за випуск Т. І. Фролова, директор


Матеріал підготувала Т. М. Грищенко, головний бібліотекар

науково-методичного відділу


Редактори: О. Б. Абакарова, С. І. Отенко


Комп’ютерний набір Т. М. Грищенко


^ Комп’ютерна верстка С. І. Отенко


Відгуки та пропозиції просимо надсилати

за адресою:


40030, м.Суми,

вул. Героїв Сталінграду, 10

Обласна наукова бібліотека




тел. 22-47-65




sumy_lib@mail.ru,

library_on@sm.ukrtel.net


http://ounb.sumy.ua/


ВСТУП

Краєзнавство вже давно набуло великої популярності, оскільки дозволяє людям більш глибоко пізнати свою Батьківщину, її історичний спадок, здобутки народу. Розвитку краєзнавства сприяли прийняття ряду нормативно-правових актів. Залучення до цього процесу органів виконавчої влади, наукових і освітніх закладів, широких кіл громадськості визначено Програмою розвитку краєзнавства на період до 2010 року (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.06.2002 р. № 789). Укази Президента України «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні на період до 2010 року» і «Про забезпечення підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії і культури України» (2001 рік) свідчать про державну підтримку справи збереження, вивчення та популяризації історико-культурної спадщини.

На Сумщині прийнята обласна Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року. За період розбудови та становлення незалежної Української держави в Сумській області чимало зроблено для відродження історичної пам’яті, духовності та культури, національно-патріотичного виховання громадян.

Упродовж останніх років створено Державний історико-культурний заповідник «Посулля», національний природний парк «Деснянсько-Старогутський», краєзнавчі музеї в містах Тростянець та Буринь, музей зброї і військової техніки в Спадщанському лісі Державного історико-культурного заповідника в місті Путивль. Створюється на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Гетьманський національний природний парк.

Щороку на Сумщині проводяться наукові краєзнавчі конференції: «Слово о полку Ігоревім» та його епоха» (місто Путивль), «Сіверщина в контексті історії України» (місто Глухів), «Конотопський край у роки національно-визвольної війни українського народу, середина-кінець ХУІІ ст.» (місто Конотоп). Обласним краєзнавчим товариством «Спадщина» разом із Сумським педагогічним університетом ім. А. Макаренка проведено 7 наукових історико-краєзнавчих конференцій.

Проблеми краєзнавства висвітлюються на сторінках наукових видань «Сумська старовина», «Сумський історико-архівний журнал», «Путивльський краєзнавчий збірник».

Заплановані Програмою розвитку краєзнавства різноманітні краєзнавчі заходи реалізуються за активної участі бібліотек, в яких акумульовані відповідні інформаційні ресурси для проведення краєзнавчої бібліотечної діяльності.

Формування краєзнавчого фонду, обслуговування користувачів з питань краєзнавства є одним з найважливіших завдань загальнодоступних публічних бібліотек регіонального та місцевого рівнів. Різноманітна краєзнавча діяльність бібліотек спрямована на поширення через книгу ідей національної самобутності української нації, духовної єдності, формування міжнаціональної злагоди і взаємозбагачення національних культур; на збереження історичної культурної спадщини та подальший розвиток національної самобутності і традицій народів України, на виховання патріотизму, поваги до історії, культури, мови українського народу, всіх народів України.

Публічним бібліотекам належить особлива роль у створенні «документальної пам’яті регіонів України», оскільки саме вони є центрами культурного та духовного життя територіальної громади, зосереджуючи у своїх фондах збережену історичну пам’ять місцевості, міста, району, села.

Краєзнавча бібліотечна діяльність – одна з унікальних сфер діяльності, яка відрізняє місцеві публічні бібліотеки від інших бібліотек, надає їм місцевого колориту, регіональної специфіки. Саме в публічних бібліотеках були започатковані кращі традиції формування, збереження і надання у громадське користування краєзнавчих і місцевих видань.

^ Одним з перших нормативних документів після прийняття Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» у 1995 році стало «Положення про краєзнавчу роботу бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України», затверджене Міністерством культури і мистецтв України за № 314 від 11 червня 1996 року.
На сьогодні це «Положення», у якому було дано чітке визначення самого терміну «краєзнавча діяльність бібліотек», окреслені її джерельна база, організаційна структура, визначені координаційні центри, розподілені функціональні обов’язки бібліотек різного рівня та примірний перелік обов’язкових для бібліотек краєзнавчих бібліографічних видань, потребує нової редакції – з урахуванням реалій процесу, що визначається як «інформатизація суспільства». Державна історична бібліотека України підготувала нову редакцію «Положення...», з якою ознайомилась кожна обласна універсальна наукова бібліотека та надала свої пропозиції та доповнення.
Виконуються спеціальні бібліотечні програми «Охтирська центральна районна бібліотека – центр бібліотечного краєзнавства», «Розвиток краєзнавства» (Сумська міська ЦБС).

^ Велику роль у популяризації літератури про край відіграють публічні бібліотеки Сумщини. Це підтвердив огляд-конкурс методичних видань ОУНБ, який провела у 2005 році державна історична бібліотека України. Всього було відібрано 176 видань. В номінації «Аналітичний посібник» серед представлених 11 матеріалів 2-е місце отримала оглядова довідка Сумської ОУНБ з досвіду роботи ЦБС «Краєзнавство – пріоритетний напрям роботи бібліотек». Таким чином був поцінований досвід краєзнавчої роботи публічних бібліотек Сумщини.

^ Метою даного дослідження стало вивчення сучасного стану інформаційно-документальних ресурсів з питань краєзнавства та довідково-бібліографічного апарату центральних районних та міських бібліотек області.

^ Об'єкт дослідження: фонд краєзнавчих документів та довідково-бібліографічний апарат центральних районних, міських бібліотек області.

Предмет дослідження: сучасний стан краєзнавчої діяльності бібліотек.

Застосовувалися такі методи дослідження: анкетне опитування, аналіз кількісного складу краєзнавчих фондів центральних бібліотек Сумщини. Базами дослідження виступили всі центральні районні та міські бібліотеки.

Практичне значення опублікованих матеріалів в тому, що відтепер є можливість ознайомитися з кількісними характеристиками краєзнавчих фондів та довідково-бібліографічних апаратів центральних бібліотек області. Це допоможе працівникам бібліотек порівняти свій інформаційний ресурс з іншими, визначити пріоритети.


^ КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КРАЄЗНАВЧИХ ФОНДІВ ЦЕНТРАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК СУМЩИНИ


Центром бібліотечного краєзнавства в області є обласна універсальна наукова бібліотека, окремим підрозділом якої є спеціалізований відділ – відділ краєзнавчої літератури і бібліографії, в містах і районах – міські та районні центральні бібліотеки, які виконують всі функції, закріплені в «Положенні про краєзнавчу роботу бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України», зокрема, координують і методично забезпечують краєзнавчу діяльність в області, місті, районі, селі.

Основою всієї краєзнавчої діяльності бібліотеки є краєзнавчий фонд, головним засобом реалізації її краєзнавчого призначення.

^ Краєзнавчий фонд – це сукупність документів, які пов’язані з краєм за змістом, – незалежно від тиражу, мови, місця виготовлення чи видання, політичної чи ідейної спрямованості (краєзнавчі видання) та документи, пов’язані з краєм походженням (місцеві видання), опубліковані на території краю, – незалежно від їх змісту, виду, способу, мови.

До краєзнавчих фондів входять різноманітні види краєзнавчих документів: твори друку – книги, брошури, плакати, листівки, карти; кінофотодокументи; неопубліковані документи – рукописи, звіти про роботу місцевих організацій і установ; репродукційні документи – мікрофільми, мікрофіші, ксерокопії, компакт-диски. Не обмежуються також видові та хронологічні рамки: відбираються офіційні, наукові, науково-популярні, виробничі, довідкові, навчальні видання і т. п. незалежно від року видання. Не має значення для відбору документів мова та місце видання (місцеві, видані в інших регіонах, країнах, діаспорні тощо).

Основою створення повноцінних краєзнавчих фондів ОУНБ має бути обов’язковий примірник. У прийнятому 9 квітня 1999 року Законі України за № 595-XIV «Про обов’язковий примірник документів» чітко вказано, що обов’язковий безоплатний примірник видань, які виготовляються (в т. ч. публікуються) на відповідній території, надається обласним бібліотекам виробниками документів незалежно від їх форми власності. В деяких областях України на рівні облдержадміністрацій вирішується питання про надання безоплатних примірників видань і центральним міським бібліотекам. В нашій області центральні бібліотеки в основному самотужки формують краєзнавчі фонди.
Місцевий обов’язковий примірник дійсно є основним джерелом формування краєзнавчого фонду обласних бібліотек, однак, лише на його основі неможливо сформувати максимально повний фонд документів про край, адже краєзнавчі фонди включають «документи, пов’язані з краєм змістом – незалежно від тиражу, мови, місця видання чи виготовлення». Тому бібліотеки використовують інші джерела поповнення фондів краєзнавчими виданнями.
Характерною ознакою останніх років була стійка тенденція росту обсягу краєзнавчих фондів. Цьому сприяли вихід ряду законодавчих актів. На Сумщині була розроблена та затверджена Обласна програма підтримки місцевого книговидання та розповсюдження книжкової продукції на 2009-2010 роки.

Одним з головних завдань програми є: забезпечення випуску кращих видань краєзнавчої, історичної, дитячої, художньої літератури місцевих авторів; поповнення та постійне оновлення бібліотечних фондів області вітчизняною книжковою продукцією для забезпечення потреб усіх соціальних груп населення виданнями з різних галузей знань державною мовою та мовами національних меншин, творами місцевих авторів тощо.

^ На сьогодні на Сумщині функціонують 35 видавничих організацій і редакційно-видавничих відділів, 17 міських, районних та одна обласна друкарні. Майже всі вищі навчальні заклади області мають власні видавничі відділи. Засновані редакційно-видавничі відділи і редакції міськрайонних та районних газет.

Кожна районна рада прийняла рішення про підготовку і випуск ґрунтовних довідкових видань про населені пункти регіону. До підготовки цих видань були залучені найкращі краєзнавці, дослідники краю, викладачі вузів, вчителі. Велику допомогу в підготовці цих видань надали працівники бібліотек області. Побачили світ видання з історії та сьогодення районів Сумщини: «Благословенний край Охтирщина» (Суми, 2007); «Конотопщина: час, події, долі» (К., 2005); «Краю мій, надворсклянський» (Суми, 2003), «Мій край Слобожанський» (К., 2006), «Зелен-край. Ямпільщина на зламі тисячоліть» (Суми, 2001) та ін.

Серед найкращих видань Сумщини заслуговує на увагу альбом-книга «Суми. Вулицями старого міста», яке випустило рекламно-видавниче об’єднання «Ас-Медіа» на основі архівних документів. Цей історико-культурний альманах у 2003 році зайняв 1-е місце в номінації «Краще туристично-краєзнавче видання» на міжнародному ярмарку «Книжковий дивосвіт України» в Києві, а в 2006 році унікальний довідник «Сумщина в іменах» (цього ж видавництва) здобув 2-у премію на конкурсі україністики Фонду Водяників-Швибінських при Фундації Українського вільного університету США. Ці видання стали окрасою фондів міських та районних бібліотек області.

Найповніші і найрізноманітніші за складом фонди краєзнавчих документів зосереджуються в ОУНБ, а також у центральних районних і міських бібліотеках, що визнаються в нашій країні центрами бібліотечного краєзнавства.

^ Серед унікальних видань та ксерокопій видань відділу краєзнавчої літератури та бібліографії СОУНБ: «Изображение людей знаменитых или чем-нибудь замечательных. М., 1844», «Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Уезды Ахтырский, Сумской, Лебединский. М., 1857», «Курилов И. А. Роменская старина. Ромны, 1897», «Харьковский календарь на 1899 год. Х., 1899», «Россия. Полное географическое описание нашего Отечества. Т. 7. Малороссия. М., 1903» «Европейская Россия. Иллюстрированный географический сборник. М., 1904», «Материалы по наводной словесности Полтавской губернии, Роменский уезд. Ромны, 1915» «Природа и население Слободской Украины. Харьковская губерния. Пособие по родиноведению. Х., 1918» та ін. Особливу цінність фонду представляють також рукописні матеріали краєзнавців. Це роботи Р. Сергієнко «Прогулка с дилетантами или мой дом в интерьере Троицкой», А. Коваленко, П. Никитенко «Заметки о г. Сумы».

^ Краєзнавчий потенціал документів про область складають фонди обласної наукової, центральних районних та міських центральних бібліотек, які за обсягом значно різняться один від одного.

У складі загальних бібліотечних фондів краєзнавчі займають в середньому 1,3%.

Краєзнавчий фонд відділу краєзнавчої літератури та бібліографії ОУНБ налічує майже 6 тисяч примірників книг і 2 тисячі примірників газет і журналів. Значним доповненням до книжкового фонду є газетний фонд, який зберігається з 1948 року. Районні газети в основному зберігаються з 60-х років минулого століття.

^ Найбільші фонди краєзнавчої літератури серед центральних бібліотек мають Сумська міська (2747 прим.), Путивльська районна (1111 прим.), Буринська районна (1058 прим.), Лебединська районна (1029 прим.) та Охтирська районна (1026 прим.) центральні бібліотеки. Найменші фонди мають – Лебединська міська бібліотека (85 прим.), Краснопільська районна (157 прим.), Липоводолинська (166 прим.), Білопільська (224 прим.), Середино-Будська (275 прим.), Ямпільська (342 прим.) центральні бібліотеки.

^ Значні фонди знаходяться в Шосткинській міській (706 прим.), Роменській міській (841 прим.), Охтирській міській (966 прим.) та Роменській районній (650 прим.), Конотопській районній (636 прим.) центральних бібліотеках.

Якщо порівняти фонди (а саме кількість книг та брошур) центральних бібліотек за назвами, то першість і за цими показниками тримає Сумська міська бібліотека ім. Т. Шевченка (2227 назв), далі йдуть Роменська центральна міська бібліотека (782 назви), Буринська (660 назв) та Охтирська районна (516 назв) бібліотеки. Деякі центральні бібліотеки (Краснопільська та Роменська районна) не змогли надати дані про кількість назв книг та брошур, дали дані лише про кількість примірників.

Матеріали дослідження про типологічний склад краєзнавчих фондів свідчать, що головною складовою залишається книга. Частка інших типів видань – карт, нот, ізографії тощо – настільки незначна, що не заслуговує на окремий аналіз. Незначним є і відсоток CD, DVD. Краєзнавчу інформацію на новітніх носіях мають лише Сумська та Охтирська міські, Путивльська та Ямпільська центральні бібліотеки.

Кожна центральна міська та районна бібліотека надала списки краєзнавчих видань, які вона отримала з різних джерел за останні 20 років. Ці списки були звірені із Зведеним краєзнавчим каталогом ОУНБ. Аналіз цих списків показав, що більше 200 назв краєзнавчих видань за ці роки були недоотримані обласною бібліотекою, частково це – обов’язковий примірник, але більшість – краєзнавчі видання, що вийшли за межами області. Ці дані частково підтверджують результати дослідження 2008 року «Повнота надходження обов’язкового примірника документа до Сумської ОУНБ», за яким встановлено, що за 2004-2007 рр. ОУНБ отримала від 72,4% до 87,8% книг від загальної кількості виданих книжкових видань на Сумщині. Недоотримано відповідно від 27,6% до 12,2% обов’язкового примірника. Були складені списки недоотриманих обов’язкових примірників для кожного видавництва. Це 261 книга, з них 146 видань були виявлені за Літописами книг – ті книжкові видання, які відсутні в бібліотеці.

Неврегульованість механізму обліку видавничих організацій в управлінні преси та інформації Сумської обласної державної адміністрації призвели до відсутності об’єктивних даних про обсяги друкованої продукції на Сумщині. В області немає повного видавничого репертуару, що не дозволяє, в свою чергу, вірогідно проаналізувати повноту надходження до обласної бібліотеки обов'язкового безоплатного примірника документів.

Листи-прохання щодо допомоги в отриманні краєзнавчих книг до директорів окремих центральних районних бібліотек вже були направлені.


^ ГАЛУЗЕВИЙ СКЛАД КРАЄЗНАВЧИХ ФОНДІВ


Найбільш об’єктивна картина могла би бути при вивченні складу краєзнавчого фонду за назвами документів. На жаль, прийнята в бібліотеках система обліку не завжди дозволяє надати відомості про склад фонду не тільки в загальній кількості примірників, але і за назвами. Лише Глухівська і Кролевецька центральні районні бібліотеки подали відомості за обома параметрами – і назвами, і примірниками, всі інші – лише за кількістю примірників.

Аналіз краєзнавчого фонду по галузевому складу виявив, що більшу частину краєзнавчих документів складає художня література: від 34,1% у Сумській міській бібліотеці до 66,7% у Недригайлівській районній бібліотеках. Велику частину краєзнавчих документів традиційно складають документи суспільно-політичної тематики. Є центральні бібліотеки, де відсоток цих видань сягає майже половини (наприклад, Буринська – 42,4%). В середньому в більшості центральних бібліотек ця література складає третину всього краєзнавчого фонду. Лише дві центральні бібліотеки мають найменші відсотки 13,2% та 15,2% (відповідно це Недригайлівська та Ямпільська бібліотеки). Так складалося десятиліттями, що краєзнавчу літературу ретельно зберігали, навіть якщо було достатньо дублетних видань, намагалися не списувати. Своєрідність фонду краєзнавчих документів в тому й полягає, що краєзнавчі документи збираються і зберігаються незалежно від їх актуальності і не підлягають списанню як застарілі за змістом.

Краєзнавчі фонди є незначними, тому для аналізу інших галузей використаємо абсолютні цифри.

У зв’язку з підвищенням уваги суспільства до проблем екології зросла кількість краєзнавчих видань природничої тематики, які поповнили фонди бібліотек. Найбільше видань природничої тематики у фондах Сумської міської (227 прим.), Охтирської районної (122 прим.), Конотопської районної (115 прим.), Охтирської міської (95 прим.) та Путивльської районної (91 прим.) бібліотек.

Незначною є кількість документів технічної тематики: 20 примірників має Сумська міська бібліотека, по 10 примірників – Лебединська районна та Путивльська центральні бібліотеки. Аналогічний стан з виданнями сільськогосподарської тематики: від 1 примірника в Ямпільській бібліотеці, 10-ти – в Охтирській районній, 15-ти – у Сумській міській до 28-ми у Буринській бібліотеці (мабуть, за рахунок дублетності).

^ Частка літературознавчих видань у складі краєзнавчих фондів коливається від 3,9% (в Путивльські бібліотеці) до 19,1% у Краснопільській. Література з питань мовознавства представлена одиничними примірниками і лише Лебединська районна бібліотека надає інформацію про 12 примірників. Більша половина центральних бібліотек взагалі не мають жодного краєзнавчого видання з питань мовознавства.

^ Мистецтво і спорт також представлені у фондах бібліотек: Сумська міська бібліотека має у своїх фондах 10,8% такої літератури; Роменська міська – 10, 5%; Великописарівська – 7,3% . Про відсутність літератури цієї тематики подала відомості Краснопільська бібліотека.

Таким чином, аналіз галузевого складу краєзнавчих фондів показав, що в цілому спостерігається перевага художньої та суспільно-політичної літератури.


^ ВИДОВИЙ СКЛАД ФОНДІВ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ


Різні види видань представлені у фондах центральних міських та районних бібліотек: офіційні, наукові, науково-популярні, довідкові, виробничі, навчальні, літературно-художні. Половину краєзнавчих фондів складають літературно-художні видання. Кількість науково-популярних видань коливається від 19,3% в Шосткинській міській; 28,1% – Глухівській; 45,5% – Конотопській міській до 55,5% – в Шосткинській районній бібліотеках. Довідкові видання є складовою частиною краєзнавчих фондів і складають приблизно їх десяту частину. Одиничними документами представлені офіційні, виробничі і навчальні видання.


^ КРАЄЗНАВЧІ ТЕКИ (ПАПКИ)


Складовою краєзнавчого фонду центральних бібліотек є краєзнавчі теки (тематичні папки вирізок, ксерокопій, папки-накопичувачі, конволюти, досьє). Ця частина фонду формується протягом десятиліть. При переведенні цих матеріалів в електронний вигляд будемо мати повнотекстові краєзнавчі бази даних. Останніми роками робота по створенню нових тек пожвавилась, адже бібліотеки придбали копіювальну та комп’ютерну техніку. Відтепер кількість краєзнавчих тек залежить від інформаційних запитів користувачів. Центральні бібліотеки в анкетах надали відомості про цей інформаційний ресурс. Найбільша кількість папок знаходиться в Охтирській районній бібліотеці (70). В середньому бібліотеки мають 20-30 тематичних папок. Середня кількість документів у кожній папці коливається від 20 до 80-ти документів. Тематика різнобічна. Кожна центральна бібліотека підбирає статті про історію свого району, видатних діячів, літературу краю, освітні заклади району.

Особливістю є те, що про своїх земляків, історичні події, пов’язані саме з їхнім містом чи районом, матеріали підбирають досить ретельно і максимально повно. В теках представлені не лише статті з періодичних видань, а всі джерела, що знайдені з даної теми, включаючи інформацію з Інтернету. Поповнюють ці теки не лише бібліотекарі, але й краєзнавці, земляки, які відвідують свою малу батьківщину і дарують бібліотеці унікальні ксерокопії краєзнавчих документів.

^ Завдання бібліографа – описати кожне джерело, надавши опис теки, в якій цей документ зберігається, і поповнити бібліографічним описом Зведену краєзнавчу картотеку.

Кожна центральна бібліотека найбільшу увагу приділяє своїм землякам і подіям, які відбулися саме на її території. Так, найповніше ксерокопій з історії міста Суми знаходиться в Сумській міській бібліотеці ім. Т. Шевченка (164 документи). Добір унікальних матеріалів, які складають 85 джерел, про останнього кошового запорізької Січі Петра Калнишевського запропонують в Роменській центральній районній бібліотеці. Про свого знаного земляка Миколу Лукаша (70 джерел), Олексу Грищенка (60 джерел) нададуть ксерокопії статей в Кролевецькій районній бібліотеці. Про Конотопську битву 1659 року запропонують 43 джерела в Конотопській районній бібліотеці. З відродженням фестивального руху на Сумщині виникає потреба збирати цю інформацію в окремі теки, що і роблять Кролевецька та Путивльська районні бібліотеки.

Тема розвитку сільського господарства на Сумщині в теках представлена досить слабо. Лише Охтирська районна бібліотека зібрала матеріал для теки «Розвиток АПК на Охтирщині», Буринська бібліотека – «Економіка краю», Великописарівська бібліотека – «Микола Надточій – кращий фермер України». Потребує більшої уваги бібліотек і тема розвитку промисловості краю. Декілька бібліотек ведуть теки із названої теми, як то Конотопська міська бібліотека – «Підприємницька діяльність. Підприємства і установи міста», Охтирська міська бібліотека – «Підприємства Охтирки», «Охтирканафтогаз».

Майже кожна центральна бібліотека збирає друковані та рукописні матеріали з історії сіл району. Найбільше їх зібрано в Конотопській районній (147 джерел), Охтирській районній (96 джерел), Тростянецькій (60 джерел) бібліотеках.

Охтирська районна бібліотека (в особі директора О. Андоленко та методиста Н.Сергієнко) стала співавтором в написанні книги «Історія сіл Охтирського району». Зараз готуються книги про чорнобильців та афганців Охтирського району за активної участі районної бібліотеки.

В Краснопільській ЦБС за участю бібліографа Л. Придатко видана книга з історії рідного краю «Наш отчий край», а також історико-краєзнавчий путівник «Краснопільщина – край, яким я пишаюсь».

Сумська центральна районна бібліотека видала окремим посібником «Історію сіл Сумського району». Але як для посібника, який готує бібліотека, завжди бажано давати список літератури, а він відсутній. Від цього зменшується інформаційна цінність видання.

Завдяки копіткій роботі бібліотекарів відкриваються маловідомі сторінки української історії. Так, спогади свідків голодомору, а це 109 джерел, зібрано в теку «Свідчення живих» працівниками Конотопської районної бібліотеки. Тека «Голодомор на Кролевеччині» надає інформацію про 30 джерел.

Бібліотечні працівники збирали спогади жителів, які покладені в основу книг. Так, в Конотопі вона мала назву «Запізнілі дзвони» (видана відділом культури і туризму райдержадміністрації). Керівником робочої групи по написанню та упорядником книги «Назавжди в пам’яті людській» (Свідчення очевидців голодомору 1932-1933 років на Шосткинщині) була директор міської ЦБС О. І. Євтушенко.


^ ЗВЕДЕНА КРАЄЗНАВЧА КАРТОТЕКА


Загальновідомо, що успіх краєзнавчої роботи залежить не лише від добре укомплектованого краєзнавчого фонду, а й від добре організованого довідково-бібліографічного апарату, на основі якого будується вся робота по задоволенню інформаційних запитів читачів, виконанню довідок краєзнавчого характеру. Тому в кожній центральній бібліотеці потрібна і ведеться саме Зведена краєзнавча картотека (ЗвКК), що містить всю інформацію про рідний край незалежно від її місцезнаходження.

^ Головне призначення зведеної краєзнавчої картотеки чи каталогу полягає в найповнішому та різнобічному відображенні існуючих документів, картографічних, нотних видань, аудіовізуальних та інших матеріалів про район чи місто.

Зведена краєзнавча картотека відображає виявлені за різними джерелами матеріали про край незалежно від того, чи є вони у фондах певної бібліотеки, тобто інформує про фонди інших бібліотек, архівів, музеїв тощо.

^ Специфіка картотеки полягає в тому, що від звичайних систематичних каталогів і картотек вона відрізняється характером відображуваних у ній матеріалів. ЗвКК подає інформацію не тільки про книги, брошури, карти та інші окремо видані твори друку, а й про статті з газет, журналів, збірників, інших продовжуваних видань. Проте переважна більшість описів – це аналітичні описи.

У зведеній краєзнавчій картотеці застосовується зворотно-хронологічний принцип розташування матеріалів, що дає змогу перш за все ознайомити користувачів з новими краєзнавчими документами. Хоча існують думки [18], що найдоцільнішою може бути така організація матеріалу в межах ділення систематичної частини ЗвКК: спочатку – за видовою ознакою (книги, потім статті, далі інші види друку: картографічні, образотворчі тощо), у межах виду – за алфавітом авторів і назв документів, що дає можливість швидко відшукати твори того чи іншого автора (або у зворотно-хронологічному порядку, що теж є доцільним). У підрозділі «книги» можна виділяти ділення: збірники керівних та директивних документів, довідкові видання, бібліографічні покажчики.

В Україні бібліотеки використовують різні схеми класифікації краєзнавчої літератури. Сумська ОУНБ декілька років тому перейшла на застосування таблиці «ББК для краєзнавчих каталогів». Охтирська районна бібліотека почала перехід на ББК для краєзнавчих каталогів. Інші бібліотеки області використовують «Типову схему класифікації для каталогів краєзнавчої літератури…» згідно із вказівками ДІБ України. Логічним було б переведення на ББК для краєзнавчих каталогів всіх бібліотек області. Участь районних та міських бібліотек у корпоративному проекті по розпису місцевих видань потребує єдиних підходів до системи класифікації краєзнавчої літератури.

^ Найбільші за обсягом зведені краєзнавчі картотеки (каталоги) мають Сумська міська (41881 карт.), Білопільська районна (15601 карт.), Глухівська районна (14604 карт.), Охтирська районна (11000 карт.), Кролевецька районна (9000 карт.) та Ямпільська центральна районна (8550 карт.) бібліотеки. Від 5 до 7,5 тисяч карток представлено у зведених краєзнавчих картотеках Лебединської районної (6550 карт.), Недригайлівської (5107 карт.), Тростянецької (6998 карт.), Роменської міської (6199 карт.), Шосткинської міської (7459 карт.), Путивльської центральної районної (6217 карт.) бібліотек. До 3-х тисяч карток мають Середино-Будська районна (2858 карт.), Шосткинська районна (2736 карт.), Сумська районна (2030 карт.), Великописарівська (1818 карт.), Краснопільська (1263 карт.) та Лебединська міська (582 карт.) бібліотеки.

Різні обсяги зведених краєзнавчих картотек пояснюються наявністю краєзнавчих видань, кількістю періодичних видань взагалі і краєзнавчих зокрема. Сумська центральна міська бібліотека ім. Т. Шевченка зберігає в своїх фондах 27 найменувань міських, обласних газет та журналів з 1957 року. Охтирська районна бібліотека – 11 назв краєзнавчих періодичних видань з 1946 року. З 1944 року зберігаються районні газети в Глухівській, Кролевецькій, Ямпільській центральних бібліотеках, з 1945 року – в Тростянецькій бібліотеці. Єдина центральна бібліотека, яка зберігає районні газети лише за 5 років, це Краснопільська бібліотека. Їм необхідно переглянути терміни зберігання краєзнавчих періодичних видань, їх зберігати необхідно максимально довго.

Другою надзвичайно важливою частиною ЗвКК є топографічна частина, яку повинна вести і веде кожна центральна районна бібліотека. Міські центральні бібліотеки топографічну частину не ведуть. Найбільший цей інформаційний ресурс представлений в Білопільській районній (3991 карт.), Охтирській районній (1365 карт.), Недригайлівській районній (1155 карт.), Ямпільській районній (1073 карт.) бібліотеках. Досить скромно цей ресурс представлений в Сумській районній (9 карт.), Роменській районній (67 карт.), Краснопільській (84 карт.) центральних бібліотеках. Цим бібліотекам необхідно поповнити топографічну частину ЗвКК, скориставшись ЗвКК ОУНБ.

Кожна бібліотека надала бібліографічні списки статей з історії населених пунктів. Найповніші списки надійшли від Охтирської районної (406 джерел, з них про села – 220 бібліографічних описів), Шосткинської районної (243 джерела), Ямпільської (161), Буринської (150), Білопільської (123), Роменської міської (120) бібліотек. Ті бібліотеки, де наповненість топографічної частини виявилась замалою, не змогли надати повноцінні списи з історії своїх сел.

Кожна центральна міська і районна бібліотека веде біобібліографічну частину у ЗвКК – Персоналії. Деякі виокремлюють персональні рубрики в систематичній частині, а більшість ведуть «Персоналії» окремо. Найповніше цей ресурс представлений в Глухівській районній (1136 карт.), Кролевецькій (687 карт.) та Роменській міській (567 карт.) бібліотеках.

Дискусійним є питання про включення творів місцевих письменників, в яких немає ніякого краєзнавчого змісту. Питання залишається відкритим [18]. Фахівці Державної історичної бібліотеки України у «Методичних рекомендаціях по складанню друкованих зведених краєзнавчих каталогів» (К., 1992) рекомендують, що до каталогів доцільно включати ті художні твори, де описуються події, що відбувалися в місцевостях, які належать до краю, а також ті, де зображені герої і образи, життя і діяльність яких пов’язані з краєм. Місцеві видання, праці місцевих авторів, в т. ч. твори художньої літератури не краєзнавчого змісту до ЗвКК включати небажано. В посібнику НПБ України «Краєзнавча діяльність бібліотек» (К., 2008) говориться , що «художня література збирається за такими ознаками: твори (незалежно від змісту), написані письменниками-земляками, твори про рідний край незалежно від того, чи є автор його уродженцем».

Так як кожна центральна бібліотека веде зведену краєзнавчу картотеку, то додаткових тематичних картотек не ведуть. А от фактографічні картотеки ведуть майже всі центральні бібліотеки. Як правило це: «Знаменні і пам’ятні дати», «Навчальні заклади району», «Підприємства району». Серед цікавих фактографічних картотек є:

«Картотека поезії», «Картотека пісень» (Глухівська ЦРБ),

«Адреси ремонтних майстерень побутової техніки» (Кролевецька ЦРБ),

«Адреси і телефони установ і організацій» (Кролевецька ЦРБ),

«Громадські організації та житлово-комунальні підприємства міста» (Конотопська ЦМБ),

«Публічні люди нашого міста» (Шосткинська ЦМБ),

«Середино-Будський район в цифрах» (Середино-Будська ЦРБ),

«Ремесла краю» (Тростянецька ЦРБ)

Таким чином, зведені краєзнавчі картотеки та фактографічні картотеки складають основу в обслуговуванні користувачів, тому наповненню цих ресурсів необхідно приділяти особливу увагу.


^ ФОНД БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСІБНИКІВ КРАЄЗНАВЧОЇ ТЕМАТИКИ


Інтерес молоді та людей різного віку до краєзнавства спонукав до утвердження нового напряму роботи центральних бібліотек – видання краєзнавчих бібліографічних посібників.

Кожного року центральні бібліотеки розширюють спектр краєзнавчої тематики. Наявність комп’ютерної техніки дало можливість готувати краєзнавчу бібліографічну продукцію в кольорі, доповнювати видання унікальними фотографіями, картами тощо. Особливістю краєзнавчих бібліографічних посібників є широке використання фактографічної інформації.

Актуальність створення таких посібників зумовлюється декількома факторами:

збільшенням інтересу до краєзнавства як науки;

введенням в учбові програми шкіл та вузів курсів та тем, пов’язаних з вивченням рідного краю;

введенням до обігу невідомих чи маловідомих для читачів відомостей, пов’язаних з історією, географією, літературою, наукою, промисловістю краю;

недостатньою кількістю краєзнавчих книг.

Розвиваються різні види краєзнавчих бібліографічних посібників для користувачів, особливо галузеві (історичні, літературні, етнографічні, екологічні тощо), котрі задовольняють весь спектр читацьких запитів з краєзнавства.

Відповідно до «Положення про краєзнавчу роботу…» центральні бібліотеки готують універсальні краєзнавчі рекомендаційні посібники про райони і міста та тематичні і біобібліографічні посібники «малих» форм.

Щоквартальні універсальні списки літератури готують Сумська міська бібліотека («м. Суми. Проблеми. Пошуки. Рішення»), Охтирська районна («Охтирщина на сторінках періодичних видань»), Тростянецька бібліотека («Тростянеччина на сторінках преси») та ін.

Значний масив у бібліографічному доробку бібліотек Сумщини становлять персональні бібліографічні посібники, присвячені видатним краянам – громадським діячам, вченим, письменникам, видані до певних ювілейних дат.

Підготовлені бібліографічні пам’ятки: «Фольклорист та педагог Литвинова-Бартош», «Антон Лосенко – художник з Глухова» (Глухівська ЦРБ), «Український Орфей»: про кобзаря Є. Мовчана» (Великописарівська ЦРБ), «Микола Хвильовий: слово і доля» (Тростянецька ЦРБ), «Бун