Реферат: Вступ 4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ


На правах рукопису


Гончарук Ольга Валеріївна


УДК:657.922


ОЦІНКА ВАРТОСТІ ДІЮЧИХ МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ У ПОТОЧНОМУ ПЕРІОДІ (НА ПРИКЛАДІ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ)


Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)


ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Науковий керівник:

Бень Тарас Григорович,

доктор економічних наук,

професор


Дніпропетровськ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 4 ^ РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ДІЮЧИХ МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПОТОЧНОМУ ПЕРІОДІ 12 1.1 Технічний стан машин та устаткування підприємств вітчизняної металургії та необхідність переоцінки їх вартості 12 1.2. Аналіз методів оцінки вартості діючих машин та устаткування у поточному періоді 33 1.3 Дослідження методичного інструментарію визначення зносу діючих машин та устаткування 58 Висновки до розділу 1 83 ^ РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ТЕХНІКИ У ПОТОЧНОМУ ПЕРІОДІ 85 2.1 Обґрунтування підходу до оцінки та чинників вартості діючих машин та устаткування у поточному періоді 85 2.2 Вдосконалення методичних положень визначення відновної вартості машин та устаткування 108 2.3 Розробка методичного забезпечення визначення фізичного зносу машин та устаткування 121 2.4 Обґрунтування методичного інструментарію визначення морального зносу машин та устаткування 137 Висновки до розділу 2 150 ^ РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ДІЮЧОГО УСТАТКУВАННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПОТОЧНОМУ ПЕРІОДІ 153
3.1 Оцінка вартості доменної печі у поточному періоді
154
3.2 Визначення вартості непреривного тонколистового стана гарячої прокатки 1680 у поточному періоді
167
3.3 Розрахунок вартості електропечі дугової сталеплавильної ДС-6 у поточному періоді
183
Висновки до розділу 3
194 ВИСНОВКИ 196 ^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199 ДОДАТКИ 220 ВСТУП

Як відомо, металургійний комплекс має велике значення для промисловості та України в цілому. Металургійна галузь налічує більше 1000 підприємств, на яких працює понад 40 тис. працівників [85]. Продукція металургійних виробництва та виробництв готових металевих виробів займає найбільшу частку (24,7%) в обсязі реалізованої промислової продукції України [123] і значну частку в обсязі експорту. Так, частка тільки чорних металів в загальному обсязі експорту станом на початок 2007 року становила 40,2% [98].

Підтримка і підвищення потенціалу вітчизняної металургійної галузі, що орієнтована більшою мірою на експорт (частка експортної продукції становить 80%) [16], забезпечення конкурентоспроможності металопродукції на закордонних ринках потребує постійного покращення її якості та ефективності використання виробничих ресурсів. Але, на жаль, матеріальні, нематеріальні, енергетичні, трудові ресурси металургійних підприємств використовуються недостатньо ефективно, технології виробництва є застарілими, екологічно небезпечними, що викликано великим ступенем фізичного та морального зносу основних фондів, а модернізація діючих виробництв і впровадження інновацій останнім часом проводились тільки на окремих металургійних підприємствах України і в недостатніх масштабах – переважно за власні кошти підприємств.

Якість та собівартість металургійної продукції, як відомо, великою мірою залежить від устаткування, що застосовується у виробничому процесі. Тому першочерговим завданням вітчизняних металургійних підприємств є модернізація діючого виробничого устаткування, здійснення інвестиційних проектів щодо впровадження сучасних, досконалих машин та технологій, що потребує значних коштів. Інвестування інноваційних проектів майже на 100% здійснюється за рахунок власних коштів підприємств. Інвестиційна активність вітчизняних і закордонних інвесторів є надзвичайно низькою. Вагомим чинником цієї ситуації є низька капіталізація вітчизняних металургійних підприємств, велика частка яких є недооціненими. Ринкова капіталізація компаній відображає їх ринкову вартість і великою мірою залежить від вартості їх активів, що наводиться у публічній звітності, значну частку в яких на металургійних підприємствах займають діючі машини та устаткування. За офіційною інформацією, термін експлуатації більшості машин вітчизняної металургійної галузі значно перевищує нормативний, середнє значення зносу досягає рівня 70%, а на деяких провідних підприємствах наближається навіть до 90%. Зрозуміло, що у потенційних інвесторів з розвинутих країн, де вважається, що знос в 50% викликає велику вірогідність банкрутства [65, 69], інвестування в українські металургійні компанії пов’язане зі значним ризиком і негативно впливає на вартість акцій цих підприємств і їх ринкову капіталізацію.

В той же час зрозуміло, що знос, задекларований підприємствами, не відповідає дійсності, адже устаткування зі зносом на рівні 70-90% не може забезпечувати високі обсяги виробництва продукції достатньо високої якості, які, до того ж збільшуються. Причиною такої ситуації є те, що на більшості підприємств індексації, переоцінки вартості основних фондів або зовсім не проводились, або проводились за методиками, що є далекими від досконалості. Особливо складною з точки зору методичного забезпечення є проблема переоцінки саме діючих машин та устаткування, тобто визначення їх достовірної вартості у певному поточному періоді. Вартість машин та устаткування впливає на рівень показників діяльності підприємства. Як відомо, достовірність значення вартості машин та устаткування обумовлює правильність розрахунків валюти балансу, чистих активів, амортизації, собівартості продукції та інших показників, що впливають на вартість підприємства та його ринкову капіталізацію.

Окрім переоцінки вартості основних фондів, необхідність в оцінці вартості машинного парку підприємств або окремих машин в умовах ринкової економіки виникає також у випадках реалізації устаткування, що не використовується, оформлення оборуток кредитування підприємств, передачі машин в оренду, лізинг, страхування майна підприємств, передавання та оформлення внеску до статутного фонду підприємства та розподілу майна у випадках розформування товариств, корпорацій тощо, визначення ліквідаційної вартості машин, оцінки та управління вартістю підприємства та в інших ситуаціях.

^ Актуальність теми. Проблеми визначення вартості машин та устаткування висвітлювались в багатьох наукових працях зарубіжних і вітчизняних дослідників, зокрема Д. Аліко, Т.Г. Беня, С.В. Валдайцева, В.В. Григор’єва, А.Г. Грязнової, Г.М. Десмонда, Є.Є. Іоніна, Р.Е. Келлі, А.П. Ковальова, Р.М. Колегаєва, А.С. Консона, Н.П. Лебедь, О.Г. Мендрула, А.Б. Огаджаняна, П.А. Орлова, Р.М. Пєтухова, Ш. Пратта, Д. Фішмена та інших.

Однак, запропоновані методи визначення вартості діючих машин та устаткування є дискусійними та мають певні недоліки. Деякі методи є занадто трудомісткими, деякі не відповідають вимогам чинного законодавства, деякі недостатньо обґрунтовані або базуються на умовних і суб’єктивних показниках, деякі містять методичні помилки або взагалі є непридатними для практичного застосування. Окрім того, переважна більшість існуючих методів розрахована на оцінку достатньо простого універсального устаткування і не забезпечує правильних результатів у випадку оцінки вартості спеціалізованого устаткування, тим паче спеціалізованого устаткування індивідуального виробництва, до якого відноситься значна частка машин металургійних підприємств.

Проблема визначення вартості машин та устаткування ускладнюється відсутністю однозначності поглядів відносно тлумачення видів зносу техніки і, як наслідок, способів його розрахунку. Дослідженням цих питань присвячені роботи Н.І. Іванова, В.В. Новожилова, Р.З. Акбердіна, Б.Є. Бачевського, А.Л. Гапоненко, Р.М. Колегаєва, А.С. Консона, Ю.В. Куренкова, І.Л. Лебединського, К.І. Мельникової, П.А. Орлова, Д.В. Палтеровича, Р.М. Пєтухова, О.О. Решетняк, О.І. Селіванова, Є.К. Смирницького.

Визначення рівня зносу машин та устаткування є дуже важливою складовою розрахунку їх вартості, а також необхідне для прийняття рішення відносно ремонту, модернізації або заміни машин, для обґрунтування ефективності інвестиційних проектів. Тому проблема визначення видів та рівня зносу техніки потребує дослідження і вирішення.

Наведені обставини обумовлюють актуальність подальших пошуків з удосконалення методичних положень визначення вартості діючих машин та устаткування металургійних підприємств у поточному періоді.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідної роботи «Дослідження причин та факторів кризового становища підприємств і розробка методів антикризового менеджменту» (номер державної реєстрації 0102U000367), виконання якої триває на кафедрі економіки промисловості Національної металургійної академії України. В даній роботі особисто автором досліджено техніко-технологічний рівень вітчизняних підприємств, обґрунтовано класифікацію видів зносу машин та устаткування, методичні положення щодо оцінки вартості техніки як складової частини процесу прийняття управлінських рішень стосовно реструктуризації та управління вартістю підприємств.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення та розвиток теоретико-методичного забезпечення оцінки вартості діючих машин та устаткування у поточному періоді на металургійних підприємствах. Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

дослідити техніко-технологічний стан діючого устаткування, рівень вартості активів та ринкової капіталізації металургійних підприємств й уточнити класифікацію видів зносу машин та устаткування;

проаналізувати і теоретично узагальнити існуючі методи оцінки діючих машин та устаткування, обґрунтувати підхід до оцінки і чинники вартості діючих машин та устаткування металургійних підприємств у поточному періоді;

розвинути методичні положення щодо визначення відновної вартості діючих машин та устаткування металургійних підприємств;

вдосконалити методичне забезпечення оцінки фізичного і морального зносу машин та устаткування;

провести оцінку вартості деяких діючих агрегатів металургійних підприємств у поточному періоді для підтвердження практичної придатності запропонованих методик.

^ Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес оцінки вартості діючих машин та устаткування на металургійних підприємствах.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методичне забезпечення оцінки вартості діючих машин та устаткування у поточному періоді.

^ Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є роботи класиків економічної науки, зарубіжних та вітчизняних вчених, а також нормативно-правові акти України у досліджуваній сфері. З метою вирішення проблемних питань дисертації використовувались як загальнонаукові так і спеціальні методи: теоретичного узагальнення – для аналізу та розвитку методичного інструментарію оцінки вартості устаткування, класифікації видів зносу; індукції та дедукції – для виявлення особливостей металургійного устаткування як об’єкту оцінки, обґрунтування чинників вартості машин у поточному періоді; системного підходу – для розробки методичного забезпечення оцінки вартості металургійного устаткування у поточному періоді; структурно-логічного аналізу – для викладення результатів дослідження; графічного та табличного – для наочного подання результатів аналізу статистичної інформації та теоретико-методичних положень, обґрунтованих в роботі; економічного аналізу – при обґрунтуванні методик визначення відновної вартості, фізичного та морального зносу.


^ Наукова новизна одержаних результатів.

Удосконалено:

методичний підхід до оцінки діючого устаткування металургійних підприємств, що, на відміну від існуючих, передбачає розрахунок вартості машин у поточному періоді як базового значення для встановлення інших видів вартості, є синтезом показників витратного та ринкового підходів, враховує особливості металургійного устаткування та дозволяє використовувати переоцінку техніки як засіб підвищення капіталізації підприємств;

методичні положення щодо визначення фізичного зносу машин та устаткування на основі неусувного та усувного фізичного зносу, якими, на відміну від існуючих, передбачається врахування стратегії технічного обслуговування і ремонтів устаткування металургійних підприємств при встановленні усувного фізичного зносу та розрахунок неусувного зносу на основі скоректованої продуктивності устаткування в одиницю календарного часу з урахуванням впливу проведених модернізацій;

методичне забезпечення оцінки морального зносу металургійного устаткування шляхом обґрунтування експрес-методу розрахунку індексу економічності машини, що передбачає врахування вартісних характеристик машин за принципом зведених витрат, та уточненого методу - на основі розроблених індексів вартості устаткування, собівартості продукції та коефіцієнтів їх значущості, що встановлюються за натуральними показниками.

^ Одержало подальший розвиток:

методичні положення щодо встановлення відновної вартості спеціалізованого устаткування індивідуального виробництва, що відрізняються від існуючих врахуванням особливостей конструктивної структури металургійних машин, індексу якості продукції, визначенням одиничних показників вартості конструктивних складових металургійних агрегатів;

уточнення класифікації видів зносу діючих металургійних машин та устаткування за причиною їх виникнення шляхом введення таких видів: знос, обумовлений гіршими параметрами оцінюваної машини (за металомісткістю, електромісткістю, рівнем АСУТП, екологомісткістю машини) та вищим рівнем витрат на виробництво продукції (за витратами на охорону праці та екологічну безпеку, матеріаломісткістю, паливомісткістю, електромісткістю, трудомісткістю продукції), у порівнянні з більш досконалим аналогом.

^ Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що обґрунтовані теоретико-методичні положення визначення відновної вартості, фізичного та морального зносу, вартості діючих металургійних машин та устаткування у поточному періоді забезпечують достовірні результати розрахунків та можуть використовуватися для оцінки або переоцінки вартості машин і устаткування підприємств як для підвищення їх ринкової вартості, так і в інших цілях. Вказані методичні підходи можуть застосовуватися власниками, менеджерами підприємств, фінансовими аналітиками фондового ринку, а також організаціями і структурами, що займаються оцінкою майна, бізнес-консалтингом, арбітражем, фінансовим плануванням і оподаткуванням. Обґрунтовані в роботі методики впроваджені та використовуються в практичній діяльності «ВАТ «Запоріжсталь» (довідка №475/10 від 16.10.2007р.), ТОВ «Експерт-Сервіс» (довідка №69/1 від 20.11.2007р.).

Результати дослідження, а саме теоретичні положення визначення відновної вартості, фізичного та морального зносу, вартості діючих машин та устаткування у поточному періоді, використовуються в навчальному процесі Національної металургійної академії України (довідка №01-03-374а від 01.11.2007р) та в державному інституті підготовки та перепідготовки кадрів промисловості (ДІПОПРОМ), м. Дніпропетровськ (довідка №28/163а від 02.11.2007р) при викладанні дисциплін: «Економіка підприємства», «Інвестування», «Потенціал підприємства: формування та оцінювання», «Управління потенціалом підприємства».

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою працею здобувача. З робіт, виконаних у співавторстві, у дисертації використано лише ті теоретичні, методичні та практичні положення, що є результатом власних досліджень автора, складають його індивідуальний внесок, що полягає в наступному: [24, 25] – розроблено теоретико-методичні положення визначення морального зносу машин та устаткування; [26] – обґрунтовано практичні аспекти оцінки морального зносу металургійного устаткування; [21, 22] – запропоновано методичні положення розрахунку фізичного зносу машин та устаткування; [23] – розвинуто класифікацію видів зносу машин та устаткування; [27] – вдосконалено методичні положення встановлення відновної вартості спеціалізованого устаткування індивідуального виробництва.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та здобули схвалення на науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 2005), «Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості» (м. Дніпропетровськ, 2006), «Глобальна економіка як сучасний етап співробітництва країн» (м. Чернівці, 2007), «Проблемы и пути повышения конкурентоспособности предприятий», (м. Севастополь, 2007), «Стратегия качества в промышленности и образовании», (м. Варна, Болгарія, 2007).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи опубліковані в 10 роботах загальним обсягом 2,88 друкованих аркушів (особисто автору належить 2,75 друкованих аркушів), у тому числі 5 статей у фахових журналах, 5 публікацій у матеріалах конференцій.

РОЗДІЛ 1

^ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ДІЮЧИХ МАШИН ТА УСТАТКУВАННЯ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПОТОЧНОМУ ПЕРІОДІ


1.1 Технічний стан машин та устаткування підприємств вітчизняної металургії та необхідність переоцінки їх вартості


На сучасному етапі розвитку нашої країни основним завданням є піднесення національної економіки на ринкових засадах і підвищення рівня її конкурентоспроможності на світовому ринку, що є умовою покращення життєвого рівня населення. Вирішення цього завдання полягає в постійному нарощуванні виробничого потенціалу країни та ефективності використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції або послуг високої якості. Зростання виробничого потенціалу підприємств та результатів його використання забезпечується його інтенсивним відтворенням, якісним розвитком виробничих факторів.

Саме інтенсивний напрямок розвитку забезпечує економію виробничих ресурсів – основних фондів, оборотних коштів, капітальних вкладень, живої праці, енергетичних та інших ресурсів в розрахунку на одиницю продукції. Економії виробничих ресурсів сприяє раціоналізація номенклатури продукції і підвищення її якості, що забезпечує задоволення одиничних потреб виробництва і населення. В результаті зростають накопичення, рентабельність, конкурентоспроможність продукції. Такий розвиток виробництва сприяє притоку інвестицій в національну економіку, супроводжується поліпшенням форм його організації, поглибленням кооперації і співробітництва, удосконаленням систем управління на підприємствах.

Основним чинником інтенсифікації і зростання ефективності виробництва є науково-технічний прогрес - реалізація інновацій, постійне удосконалення засобів виробництва, розвиток техніки, технології, методів організації всіх елементів виробництва. Науково-технічний прогрес забезпечує загальну економію робочого часу, є основою підвищення продуктивності праці, ресурсозбереження, зростання накопичень і розширеного відтворення, покращення умов праці. В той же час, науково-технічний прогрес в галузі засобів праці спричиняє швидкий моральний знос діючого виробництва, обумовлює економічну доцільність його оновлення. Використання виробничих фондів до терміну, що відповідає повному фізичному зносу, знижує ефективність та уповільнює темпи технічного розвитку виробництва [172, 193].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Підвищення капіталізації українських підприємств на макрорівні можливе за рахунок створення і покращення фінансових інститутів, низьких адміністративних бар’єрів, конкурентних ринків, стабільного політичного стану. Серед заходів з покращення фінансових результатів необхідно також забезпечити прозорість фінансового та бухгалтерського обліку, відповідність балансової вартості активів компанії справедливій. Приймаючи до уваги недосконалість існуючих механізмів переоцінки, індексації вартості основних фондів та амортизаційної політики, а також різну вікову структуру виробничих активів, більшість яких формувалися ще за радянських часів, необхідним чинником підвищення капіталізації вітчизняних металургійних компаній є вдосконалена переоцінка, а точніше, дооцінка вартості їх основних фондів таким методом, який забезпечує достовірність оцінки кожного об’єкта.

Устаткування металургійних підприємств, враховуючи його складність, специфіку виробництва та експлуатації, у більшості випадків надмірно тривалий термін експлуатації, є найбільш складним об’єктом при проведенні переоцінки вартості основних фондів. Його вартість дуже часто не відповідає справедливій, а знос часто є викривленним.

У зв’язку з цим, першочерговим завданням в цілях підвищення капіталізації металургійних підприємств є визначення достовірної вартості діючої техніки у поточному періоді.

Об’єктивне обґрунтування ефективності та доцільності впровадження інноваційних проектів, проектів реструктуризації виробництва, оновлення і реконструкції технічної бази металургійних підприємств потребує проведення вартісного аналізу їх техніко-технологічного потенціалу та окремих технологічних комплексів, виробничих підрозділів, що також неможливо без достовірних значень вартості основних фондів, у тому числі, діючих машин та устаткування, рівня їх фізичного та морального зносу в періоді, що аналізується, тобто в поточному періоді. Пошук джерел інвестування не може обійтись без оцінки ринкової вартості техніки, оскільки залучення банківських кредитів для модернізації машин відбувається, як правило, під заставу машин, розміщення цінних паперів вітчизняних металургійних компаній на світових фондових ринках, потребує встановлення їх вартості, котра великою мірою залежить від вартості устаткування в поточному періоді.

Крім того, в ринковій економіці визначення вартості машин та устаткування є складовою частиною великої кількості процесів, етапом яких є оформлення майнових відносин, що стосуються устаткування - купівлі-продажу, оренди тощо (докладно було розглянуто у вступі). Актуальна нині концепція управління підприємством, що основана на максимізації його вартості, також вимагає достовірних даних стосовно вартості майна підприємства в поточному періоді і в тому числі техніки. Вартість машин та устаткування впливає на показники діяльності підприємства, її зміна призводить до зміни валюти балансу, чистих активів, амортизації, собівартості продукції, прибутку та податку на прибуток і багатьох похідних від них показників, у тому числі вартості підприємства та його капіталізації. [15, 88, 150, 162]. Тому можливість встановлення достовірного значення вартості діючих машин та устаткування металургійних підприємств у поточному періоді є надзвичайно важливою в процесі підвищення їх економічного потенціалу, ефективності використання та ринкової капіталізації.


^ 1.2. Аналіз методів оцінки вартості діючих машин та устаткування у поточному періоді


Аналіз методології оцінки вартості машин та устаткування дозволяє розділити існуючі методи оцінки на дві групи: перша - традиційні методи, що відносяться до одного з трьох, так би мовити, загальновизнаних підходів: доходного, порівняльного і витратного [1, 15, 47, 73, 75, 87, 96, 146, 147, 186] і друга - нетрадиційні методи, наприклад, енергетичний підхід, підхід експрес-оцінки устаткування [34, 81, 102, 129], котрі, з точки зору їх авторів, дозволяють ліквідувати деякі недоліки традиційних методів. Схема існуючих в методології оцінки методів наведена на рис. 1.6.



Рис. 1.6. Класифікація методів оцінки машин та устаткування


Доходний підхід ґрунтується на припущенні того, що вартість об’єкта пропорційна доходу, який він може забезпечити за умов розумної експлуатації [89, 105, 136, 187, 200, 201, 202]. Тобто доходній підхід до оцінки машин та устаткування полягає у визначенні поточної вартості об’єкта як сукупності майбутніх доходів від його використання, приведених до моменту оцінки, і реалізується в методах дисконтування грошових потоків, прямої капіталізації доходів та рівноефективного аналога [56, 77, 106, 116, 136, 194]. На перший погляд, доходний підхід може здатися простим, тому що оперує відомими і добре вивченими процедурами дисконтування та прямої капіталізації доходів. Потрібно лише спрогнозувати доходи від експлуатації об’єкту оцінки. Але якраз в цьому і полягає основний недолік методів доходного підходу – неможливість точно спрогнозувати доходи від експлуатації машин та устаткування.

Справа в тому, що на підприємстві доход генерується не тільки машинами і устаткуванням, а створюється в результаті взаємодії всіх елементів господарської системи підприємства, яку утворюють земельна ділянка, будинки, спорудження, машини та устаткування, передавальні пристрої, оборотні активи, нематеріальні активи, трудові ресурси. Тому розмір майбутніх доходів від використання саме машин та обладнання визначити неможливо.

Щоб якось вирішити цю проблему, в деяких джерелах [56, 77, 116, 136, 150] пропонують визначати вартість машин та устаткування остаточним способом, тобто як різницю між вартістю підприємства (виробничої системи) і вартістю земельної ділянки, будинків та споруджень. Вартість підприємства в згаданих роботах пропонують визначати за методом дисконтованих грошових потоків за формулою:


, (1.1)

де ЧДі – чистий доход (або чистий грошовий потік) в і-му періоді, генерований всією виробничою системою;

rі – ставка дисконтування в і-му прогнозному періоді;

і – порядковий номер прогнозного періоду;

п – термін прогнозування чистих доходів (кількість періодів до закінчення строку функціонування машинного комплексу);

ВТ - залишкова вартість виробничої системи на кінець останнього року функціонування машинного комплексу .


Як видно, даний підхід базується на великій кількості прогнозних показників, тобто, неточних показників, достовірність значення яких залежить від компетентності і об’єктивності особи, що займається прогнозуванням, адже, навіть незначне викривлення певних прогнозних показників може призвести до значної помилки в значенні вартості машини.

По-перше, строк, на який потрібно здійснювати прогноз, є імовірнісною величиною, оскільки неможливо точно спрогнозувати час, котрий залишився до закінчення терміну функціонування машинного комплексу. Термін служби, вказаний в технічній документації машини, як правило, менший, ніж фактично можливий, що залежить від умов експлуатації машини. І, якщо оцінюється відносно нове устаткування (з низьким моральним зносом), то строк до закінчення терміну його функціонування може перевищувати навіть десять років. Але відомо, що в нестабільних умовах функціонування вітчизняної економіки, коли можуть різко змінитися ціни на ресурси, ставки доходів на вкладений капітал, загальне економічне становище, інфляційні процеси та інші фактори, прогнозування на довгий термін недоцільне.

Крім того, динаміка обсягів виробництва продукції машинобудівної галузі за 1996-2007 роки демонструє їх впевнене зростання [36, 115, 124, 137, 140, 157], що супроводжується поступовою модернізацією виробництв, обумовлює певний розвиток НТП в даній галузі [35]. Розширення обсягів виробництва більш досконалої техніки спричиняє необхідність у виведенні машини із експлуатації в результаті високого ступеню її морального зносу, що виникає одномоментно при появі модернізованих аналогів, і його розвиток практично неможливо спрогнозувати. По-друге, прогнозування грошових потоків від експлуатації виробничої системи може здійснюватися різними методами (розглянуті докладно в роботі [96]), в результаті чого, можна отримати різні значення грошових потоків. Для зменшення можливих коливань доходу в прогнозному періоді пропонують застосовувати середньозважену величину чистого доходу (ЧД) [116]:


, (1.2)

де ЧДпес, Двір, ЧДопт – відповідно песимістична оцінка доходу (при функціонуванні підприємства в найгірших умовах), вірогідна оцінка (при функціонуванні підприємства в нормальних умовах) та оптимістична оцінка (при функціонуванні підприємства в найбільш сприятливих умовах).


Але в роботах не наводиться обґрунтування коефіцієнтів значимості оптимістичної, песимістичної та реалістичної оцінки доходу, тому справедливо вважати, що формула (1.2), не може дати достовірного результату розрахунку доходу.

Розрахунок ставки дисконтування, що використовується для переведення доходів від експлуатації системи в її вартість, також має дуже високу вірогідність помилки. По-перше, це пов’язано з наявністю великої кількості методів розрахунку ставки дисконтування (методи кумулятивної побудови, зіставного продажу, капітальних активів, пов’язаних інвестицій, середньозваженої вартості капіталу, внутрішньої норми доходності, ставки LIBOR) [186], що в свою чергу, спричинено тим, що жоден з методів не може дати точний результат її розрахунку. Більш того, більшість з методів взагалі не може використовуватися в умовах національної економіки.

Залишкову вартість виробничої системи на кінець останнього року функціонування машинного комплексу (ВТ) пропонують визначати за вартістю ліквідації [50, 96, 180], за вартістю чистих активів (за прогнозним балансом на останній рік прогнозного періоду), на основі передбачуваної вартості продажу активів у кінці прогнозованого періоду, шляхом застосування комбінації кількох методів [51], а в більшості випадків - за моделлю Гордона [33, 50, 96].

Використання моделі Гордона некоректно з тієї причини, що модель оперує значенням грошового потоку в перший рік постпрогнозного періоду. Але, як відмічено в літературних джерелах, залишкова вартість виробничої системи визначається на кінець останнього року функціонування машинного комплексу. Тобто грошовий потік першого року постпрогнозного періоду теоретично формується уже без участі оцінюваного машинного комплексу і не може формувати його вартість. Залишкову вартість виробничої системи більш доцільно було б визначати за вартістю реалізації активів протягом періоду часу, достатнього для одержання об’єктивних цін за машини. Далі прихильники методу дисконтованих грошових потоків пропонують розраховувати вартість земельної ділянки, будинків та споруджень одним із підходів - витратним, доходним або порівняльним [33, 48, 52, 130, 135], а вартість машинного комплексу - як різницю між вартістю усього підприємства (виробничої системи) і вартостями землі, будинків та споруджень.

Метод дисконтування грошових потоків має безліч недоліків, і взагалі є надуманим і практично непридатним для оцінки машин та устаткування. Окрім розглянутих вище недоліків, слід вказати на такий, що крім трудомісткого процесу розрахунку вартості виробничої системи потрібно окремо розрахувати вартість земельної ділянки, будинків та споруджень, що є надзвичайно тривалим, трудомістким та витратним процесом. Більш того, методики розрахунку вартості земельної ділянки та будинків і споруджень теж не є ідеальними і потребують ще суттєвих доробок, про що свідчить велика кількість поглядів, досліджень, публікацій з цих питань.

Слід зауважити, що автори [77, 116, 132, 150] наводять алгоритм розрахунку остаточного доходу, що відноситься до машинного комплексу, без урахування доходу, генерованого нематеріальними активами. Але відомо, що останнім часом значну частку в вартості високоефективних підприємств займає вартість саме нематеріальних активів. Тому неврахування доходу, що отриманий в результаті функціонування нематеріальних активів, може приводити до суттєвого завищення вкладу машинного комплексу в доход підприємства (виробничої системи), а як наслідок, в вартість машин та устаткування. Те ж відноситься до оборотних активів.

Наявність такої кількості суттєвих недоліків дозволяє зробити висновок, що використання методу дисконтування грошових потоків для оцінки вартості діючих машин та устаткування пов’язано з великою кількістю умовностей, прийняттям орієнтовних вихідних даних, відсутністю повної інформації та іншими недоліками, внаслідок чого не забезпечує достовірності результатів і в сучасному стані його розробки є обмеженим у використанні.

Іншим методом доходного підходу до оцінки машин та устаткування, що наводиться в літературі, є метод прямої капіталізації [9, 14, 33, 48, 50, 52, 130, 135, 186, 188]. Прийнято вважати, що цей метод призначений для визначення вартості об’єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому.

Вартість машинного комплексу (Вмк) за цим методом визначається за формулою:

, (1.3)

де ЧДмк – чистий доход від експлуатації машинного комплексу;

К– коефіцієнт капіталізації.


Коефіцієнт капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал і норму його повернення.

Метод прямої капіталізації є навіть більш недосконалим, за метод дисконтування грошових потоків. По-перше, в практиці не існує об’єкту, здатного приносити незмінний доход протягом тривалого періоду. По-друге, коефіцієнт капіталізації рекомендують розраховувати або на базі коефіцієнту дисконтування (метод підсумовування, метод ставки дисконтування), що сам по собі є неточним показником, або шляхом визначення співвідношення річного чистого прибутку схожих підприємств і чистого виторгу від реалізації їх продукції (метод фінансових показників), що базується на завідомо недостовірних даних, наведених в публічній звітності, або за деякими менш відомими методами [96, 186].

Для розрахунку чистого доходу від експлуатації машинного комплексу прихильники методу прямої капіталізації пропонують спочатку розрахувати доход від експлуатації підприємства, від якого потім віднімається доход, що створюється земельною ділянкою, доход, що приходиться на будинки та спорудження, доход, що генерується нематеріальними активами. Таким чином, способом залишку визначається доход, генерований машинним комплексом. Визначений доход перетворюється в вартість машинного комплексу за допомогою коефіцієнта капіталізації за формулою (1.3). Причому доход від експлуатації земельної ділянки, будинків та споруджень, нематеріальних активів розраховується як добуток вартості кожного з цих елементів на їх коефіцієнт капіталізації. У зв’язку з цим виникає питання, навіщо визначати вартість кожного елементу виробничої системи, щоб потім розраховувати доход від його експлуатації, коли, знаючи доход від експлуатації виробничої системи, краще розрахувати її вартість і віднявши вартість земельної ділянки, будинків та споруджень і нематеріальних активів, розрахувати вартість машин та устаткування. Таким чином, метод прямої капіталізації здається ще менш логічним за метод дисконтування грошових потоків і теж не може застосовуватися для оцінки вартості машин та устаткування. Слід також відзначити ще один дуже суттєвий недолік, притаманний методам дисконтування грошових потоків та прямої капіталізації – вони дозволяють визначати вартість тільки цілого машинного комплексу. А в тому випадку, якщо потрібно визначити вартість окремої машини, що входить до технологічного комплексу, в багатьох роботах [77, 96, 116] рекомендується застосовувати частку вартості оцінюваної машини в загальній вартості машинного комплексу підприємства, що може бути визначена:

- як співвідношення балансової вартості оцінюван