Реферат: Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................…….3

Розділ 1

Загальна характеристика правового регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників……10

1.1. Поняття і функції державної підтримки суб’єктів аграрного виробництва...................................................................................................…... 10


1.2. Сутність і принципи державної підтримки аграрних товаровиробників.................................................……….....................................35


1.3. Напрями державної підтримки аграрних товаровиробників і загальна характеристика її правового регулювання………………………..............……68


Висновки до розділу...............................................................................…...........80


Розділ 2

Актуальні проблеми правової регламентації окремих видів (форм) державної підтримки аграрних товаровиробників.....................................................................................83

2.1. Державне регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції як один із видів підтримки аграрних товаровиробників..................83


2.2. Лізинг як вид державної підтримки аграрних товаровиробників.....…..117


2.3. Заставна закупівля зерна як вид державної підтримки аграрних товаровиробників (субсидії, дотації).....................................................………145


2.4. Кредитування сільськогосподарських товаровиробників як вид їх державної підтримки.............................................................................………..160


Висновки до розділу……………………...........…..........................……….…..174


ВИСНОВКИ………………………………………...................................…….178

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.…………...........................…..….184

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ – початок ХХІ століть стали визначальними для сільського господарства в перебудові сільськогосподарського виробництва. Зважаючи на значну частку аграрного сектора в економіці України, першочерговим для сучасного українського суспільства є відродження сільського господарства, а також забезпечення його ефективності в перспективі. А для успішного функціонування цієї галузі необхідна реальна державна підтримка, що ґрунтується на аграрній політиці. Звичайно, основним завданням є побудова такої аграрної політики України, яка підпорядковувалася б інтересам аграрного товаровиробника.

За роки незалежності держави на селі здійснюються глибокі структурні реформи, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності на землю, індивідуальної, сімейної й колективної форм організації праці. Проте ці та інші реформаторські процеси ще не завершені або знаходяться в стадії відтворення. Завершити їх своїми силами й коштами аграрний сектор не в змозі, а тому ці надзвичайно важливі процеси в сільському господарстві потребують постійної державної підтримки і стимулювання.

Реальна державна підтримка аграрного товаровиробника має здійснюватися на основі цінової політики, що ґрунтується на вільному ціноутворенні в поєднанні з державним регулюванням цін і посиленням антимонопольного контролю за ними на матеріально-технічні ресурси й послуги. Особливу роль при цьому відіграє цінова еквівалентність (паритетність) міжгалузевого товарообміну між сільським господарством та іншими галузями, що його обслуговують.

Нееквівалентний обмін сільськогосподарської і промислової продукції позбавляє можливості оновлення основних засобів в аграрно-промисловому виробництві, зумовлює зниження темпів науково-технічного прогресу. В умовах гострої потреби в обігових коштах аграрні товаровиробники не можуть розраховувати на оновлення основних фондів лише за рахунок належних їм фінансових ресурсів. У той же час склалася ситуація, за якої використання матеріально-технічної бази в аграрному секторі без реноваційних заходів у найближчі 2 – 4 роки призведе до неповоротних процесів, до повного її зруйнування. Отже, надання державної підтримки аграрним товаровиробникам у вказаному напрямку шляхом удосконалення лізингових відносин, цільового кредитування та інших форм і видів матеріально-технічного забезпечення набуває особливого значення.

У системі організаційно-правових норм та економічних заходів державної підтримки аграрних товаровиробників за сучасних умов формування аграрного ринку та трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні, важливу роль відіграють державні заставні закупівлі сільськогосподарської продукції, зокрема зерна.

Не менш важливими в умовах сьогодення визнаються вченими (економістами, юристами) й такі види державної підтримки аграрних товаровиробників, як пільгове оподаткування, страхування ризиків сільськогосподарського виробництва тощо.

Останнім часом в Україні були здійснені законодавчі кроки у формуванні правової бази регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників. Так, у перехідний період до ринкових відносин прийнято Закони України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (17.10.1990 p., № 400-ХІІ), "Про ціни і ціноутворення" (03.12.1990 р., № 507-ХІІ), Про зерно та ринок зерна в Україні” (04.07.2002 р., № 37-ІV), "Про державну підтримку сільського господарства України" (24.06.2004 р., №1877-ІV) та ін.

Водночас практика застосування цього законодавства свідчить, що якісного механізму й системи державного регулювання підтримки аграрних товаровиробників у країні не існує. Неповнота, суперечливість, декларативність більшості положень законодавства щодо цього питання, їх безсистемність обумовлюють необхідність удосконалення нормативно-правової бази державного регулювання підтримки аграрних товаровиробників.

Зазначені питання поки що недостатньо вивчені й висвітлені в юридичній науці, а досліджувалися переважно з економічної точки зору у працях вчених-економістів, зокрема, В.М. Алексійчука, А.Г. Борща, Ю.Д. Білика, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем'яненка, С.І. Мельника, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака та ін. Такі вчені-юристи, як А.І. Берлач, В.М. Єрмоленко, П.Ф. Кулинич, О.О. Погрібний, Т.П. Проценко, В.І. Семчик, А.М. Статівка, В.З. Янчук та інші аналізували лише окремі правові аспекти державної підтримки аграрних товаровиробників.

Однак комплексного дисертаційного дослідження проблеми державної підтримки аграрних товаровиробників в Україні не провадилося. Поза увагою вчених залишилися й такі аспекти, як поняття і правовий режим, напрями й питання регулювання окремих видів державної підтримки аграрних товаровиробників та інші важливі проблеми.

Викладене свідчить, що вирішення проблем удосконалення законодавства про державну підтримку аграрних товаровиробників і забезпечення належного функціонування та розвитку відносин між ними й державою залишається актуальним, доцільним і потребує проведення поглибленого вивчення в обсязі дисертаційної роботи.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам державної політики України в галузі підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми "Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки: економіко-правовий аспект" (№ 0186. 0. 070869).

^ Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є розробка нових наукових положень і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників на підставі комплексного аналізу існуючих наукових положень, законодавства, правозастосовчої практики України й розвинених зарубіжних країн – Іспанії, Італії, Канади, США, Франції, Японії – та деяких країн ближнього зарубіжжя.

Мета наукового дослідження визначила такі завдання наукового пошуку:

визначити поняття “державна підтримка сільського господарства”;

сформулювати поняття, функції підтримки аграрних товаровиробників та окреслити їх ознаки;

визначити поняття юридичної природи ціни, а також цінової політики й ціноутворення;

обгрунтувати особливості застосування ціни на окремі види сільськогосподарської продукції як заходу державної підтримки аграрних товаровиробників;

з’ясувати роль і значення лізингу в системі видів державної підтримки аграрних товаровиробників;

дослідити й обгрунтувати необхідність кредитування як виду державної підтримки аграрних товаровиробників;

охарактеризувати державну заставну закупівлю сільськогосподарської продукції, зокрема зерна, та її значення в державній підтримці аграрних товаровиробників;

запропонувати заходи по удосконаленню законодавства щодо правового регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників.

^ Об'єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, пов'язані з державною підтримкою аграрних товаровиробників.

Предметом дослідження виступають приписи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини стосовно державної підтримки аграрних товаровиробників, а також відповідне законодавство деяких іноземних розвинених країн і практика його застосування.

^ Методи дослідження. При написанні роботи застосовувалися cучасні методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний. При дослідженні правової природи державної підтримки аграрних товаровиробників використовувався діалектичний метод. За допомогою формально-логічного методу визначено поняття правового регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників, ціни як юридичної категорії, політики цін та ціноутворення. Порівняльний та аналітико-синтетичний методи послужили для опрацьовання значної кількості літературних і нормативних джерел, встановлення їх особливостей та значення в регулюванні відносин у сфері державної підтримки аграрних товаровиробників.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням проблем правового регулювання державної підтримки аграрних товаровиробників, на підставі якого обгрунтовано нові наукові положення законодавства у цій сфері суспільних відносин. Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у наступних теоретичних положеннях і висновках дисертації:

– уперше сформульовано поняття державної підтримки сільського господарства, під якою слід розуміти законодавчо закріплені організаційні, економічні та правові механізми, завдяки яким аграрним товаровиробникам надається державна допомога компетентними органами з метою стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку аграрного ринку й забезпечення продовольчої безпеки населення;

– удосконалено визначення поняття функцій державної підтримки сільського господарства як конкретних дій держави в особі уповноважених органів, відмінних між собою за предметом, змістом урегульованого єдиним законодавством впливу суб’єкта на об’єкт, а також уточнено і з’ясовано ознаки останніх;

– уперше тлумачиться поняття ціни як юридичної категорії, а також цінової політики й системи ціноутворення;

– уперше аргументовано висновок про необхідність створення умов для стимулювання банків у напрямку пільгового кредитування інвестицій у сільському господарстві;

– внесено пропозицію прийняти Закон України "Про захист вітчизняного товаровиробника від імпортних поставок";

– обґрунтовано необхідність розробки положення "Про міжвідомчу комісію";

– уточнено поняття лізингу як економіко-правової категорії;

– запропоновано зміни й доповнення до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства”;

– додатково обґрунтовано нагальну потребу у створенні Аграрного банку.

^ Практичне й теоретичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків дисертаційної роботи в процесі нормотворчої діяльності з метою розвитку й удосконалення законодавства про державну підтримку аграрних товаровиробників. Положення дисертації можуть застосовуватись у науково-дослідницькій роботі. Можливе їх використання і в навчальному процесі, а також для підготовки навчальних посібників, розробки навчально-методичних матеріалів, призначених для студентів юридичних закладів.

Окремі положення й висновки, що містяться в роботі, мають дискусійний характер і можуть послужити підґрунтям для подальших пошуків і наукових досліджень.

Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати безпосередньо в процесі здійснення державної підтримки аграрних товаровиробників.

^ Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено в чотирьох статтях, які опубліковані в наукових фахових виданнях України, та трьох тезах виступів на конференціях: на науково-практичній конференції молодих учених "Актуальні проблеми правознавства" (Харків, 1-2 березня 2006 р.), міжнародній науковій конференції "Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи у ХХІ ст." (Біла Церква, 27-28 квітня 2006 р.); науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів (Харків, 26-27 червня 2006 р.).

Теоретичні висновки та практичні рекомендації, викладені в роботі, використовуються в навчальному процесі викладачами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, викладені в дисертації, знайшли відбиття в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, та у названих трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

^ Структура й обсяг дисертаційної роботи. Структура роботи зумовлена її предметом і завданнями дослідження, а також логікою й послідовністю розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона складається зі вступу, двох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок, у тому числі основного тексту – 183 сторінки. Загальна кількість використаних джерел – 279 найменувань.

^ Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


Висновки

Ринковим умовам притаманне не державне управління, а певний вплив держави на сільське виробництво переважно на основі застосування економічних заходів і методів, складником якого є державна підтримка сільського господарства. Сучасна державна підтримка сільського господарства полягає у зміцненні аграрного виробництва, забезпеченні розширеного відтворення продукції рослинництва і тваринництва.

Державна підтримка аграрного виробництва завдяки чинному законодавству, покликаному забезпечити її реалізацію, почала втілюватися із дня проголошення України як незалежної держави. Із розвитку законодавства про державну підтримку сільського господарства можна виділити три етапи. Перший етап розпочався на початку 90-х років і продовжувався до кінця 2000 р., з початку 2001 р. і до 2004 р. тривав другий етап, а з прийняттям у 2004 р. Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” спостерігається третій етап розвитку законодавства щодо державної підтримки сільського господарства, який триває дотепер.

Функції державної підтримки сільського господарства – це конкретні дії держави в особі уповноважених органів, що різняться між собою за предметом, змістом урегульованного чинним законодавством впливу суб'єкта на об'єкт.

Підтримка державою сільського господарства має за мету здійснення основних функцій. По-перше, це забезпечення продовольчої безпеки (мається на увазі забезпечення населення продуктами харчування за рахунок власних резервів), яка є важливим складником національної безпеки; по-друге, це гарантії стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції аграрними товаровиробниками; по-третє, це забезпечення гарантій для товаровиробників, зайнятих у сільському господарстві з урахуванням специфіки останнього, пов'язаної із сезонністю, залежністю від природи, високої вартості, необхідної інфраструктури, а також обов’язковою підтримкою родючості грунтів порівняно з вартістю кінцевого продукту (сільськогосподарської продукції).

Під державною підтримкою сільського господарства слід розуміти законодавчо закріплені організаційні, економічні та правові механізми, завдяки яким аграрним товаровиробникам надається необхідна фінансова допомога державними компетентними органами з метою стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку аграрного ринку й забезпечення продовольчої безпеки населення.

Норми, закріплені в Законах України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року", становлять своєрідний комплексний інститут правового регулювання державної підтримки сільського господарства і такої галузі, як аграрне право.

Складниками державного регулювання сільського господарства виступають певні напрями роботи відповідних органів держави, які використовують економічні методи, а також здійснюють необхідні організаційні заходи, що й визначає сутність державної підтримки аграрних товаровиробників – фінансової, кредитної, цінової та організаційно-правової.

Державна підтримка аграрних товаровиробників за своєю сутністю й завданнями, покладеними на неї, повинна провадитися на чітко визначених і всебічно обгрунтованих принципах, як-то: аграрний протекціонізм, законність, узгодженість і взаємодоповнення, гласність, контроль і соціальна спрямованість.

У дисертаційному дослідженні вперше пропонується дефініція ціни як юридичної категорії, а також цінової політики й системи ціноутворення.

Ціна як юридична категорія – це правова форма вираження вартості продукції (робіт, послуг), реалізованої суб'єктами господарювання, яке знаходить своє закріплення в державних, локальних та інших нормативних актах, або ж визначеної суб'єктами за взаємною згодою в договорах чи інших обов'язкових для суб'єктів цих правовідносин документах.

Для ціни сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) (з урахуванням сформульованих у понятті вище) притаманні й такі ознаки, як:

– правове вираження вартості саме сільськогосподарської продукції (робіт, послуг);

– кількість і якість сільськогосподарської продукції на ринку;

– співвідношення попиту і пропозиції на ту чи іншу сільськогосподарську продукцію;

– витрати на виробництво сільськогосподарської продукції;

– конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції;

– врахування при встановленні ціни такого фактору, як сезонність (циклічність) сільськогосподарського виробництва.

Цінова політика – це комплекс економічних, юридичних, політичних і соціальних важелів, спрямованих на формування цін у державі.

Цінова політика має грунтуватися на вільному ціноутворенні в поєднанні з державним регулюванням і посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси й послуги в галузі сільського господарства.

Механізм ціноутворення – це система цілеспрямованих заходів економічного та юридичного впливу суб'єктів ринку (продавців, покупців і держави) на формування цін з метою забезпечення виконання поставленої перед ними мети.

Якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена з його умов, вона встановлюється з урахуванням звичайних цін, що склалися на аналогічні товари (сільськогосподарську продукцію, роботи, послуги) на момент укладення договору. Це є примірна середньозважена ціна, і вона встановлюється переважно при виникненні спірних ситуацій.

Заставна ціна зерна має забезпечувати прогнозовану нормативну його собівартість і мінімальний прибуток, необхідний для простого відтворення виробництва, а також надавати можливість ураховувати фактичну прогнозовану кон'юнктуру внутрішнього й зовнішнього ринків.

Заставна ціна не покликана забезпечувати високу чи якусь оптимальну рентабельність заставленого зерна. Вона страхує власника останнього від необхідності продавати його за збитковою для нього ціною і є одним з важливих заходів (видів) підтримки аграрних товаровиробників.

Поняття “основні види сільськогосподарської продукції” не знайшло свого визначення ні в законодавчих, ні в літературних правових джерелах. На нашу думку, до основних видів належать такі види сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, без яких існування людини неможливе. Отже, вони і є життєзабезпечувальними (необхідними для інстування людини) видами сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Це, як правило, продукти переробки зерна (хліб та інші хлібо-булочні вироби), м'ясо, молоко та м'ясомолочні продукти, овочі, найбільш розповсюджені та необхідні для щоденного харчування фрукти деякі інші, що забезпечують мінімальні умови для виживання людини.

Цінова політика й механізм ціноутворення мають формуватися з позицій підвищення стимулюючого впливу на виробництво шляхом підвищення попиту, пропозиції, збалансованого розвитку АПК.

Необхідно створити умови для стимулювання банків у напрямку пільгового кредитування інвестицій у сільському господарстві.

Для регулювання цін підтримки та еквівалентних цін і доходів аграрних товаровиробників доцільно створити Фонд державної підтримки цін і доходів в агропромисловому комплексі.

При визначенні принципів формування цінового механізму слід виходити з того, що найбільш адекватною для умов України є соціально-орієнтована, змішана за соціально-економічною структурою модель ринкової економіки з досить значною питомою вагою державного сектора у провідних базових галузях.

Доцільно розробити і прийняти Закон України "Про захист вітчизняного товаровиробника від імпортних поставок".

Необхідно розробити Положення "Про міжвідомчу комісію".

Лізинг слід розглядати як економіко-правову категорію, яка поєднує сукупність економіко-правових відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією договору лізингу. Договір лізингу у даному випадку становить собою зовнішню форму вираження зв'язків між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Проблема державної підтримки аграрних товаровиробників стосовно матеріально-технічного забезпечення має комплексний характер, а тому й підхід до її вирішення повинен бути комплексним і під контролем держави.

Основні засади розвитку лізингових відносин в АПК як виду державної підтримки аграрних товаровиробників мають перш за все визначатися в уніфікованих актах аграрного законодавства України.

Для забезпечення потреб у сільськогосподарській техніці не окремих підприємств, а більш слабких необхідно визначити асортимент складної сільськогосподарської техніки, підготувати її перелік і здійснювати на неї відповідну компенсацію з бюджету. Таку ж техніку слід передавати аграрним товаровиробникам з урахуванням здешевлення у фінансовий лізинг на строк не менше 5-ти років. При цьому всі аграрні товаровиробники будуть знаходитися в однаковому становищі, що, у свою чергу, викличе розширення сфери застосування лізингових відносин.

Для створення сприятливого середовища щодо впровадження й розвитку лізингу в аграрному секторі необхідно передбачити комплекс заходів по забезпеченню правової бази функціонування лізингової діяльності й у першу чергу розробити і прийняти Закон "Про аграрний лізинг".

Пропонується внести зміни до ст. 12 Закону "Про державну підтримку сільського господарства України", п. 12.2.1. якої доцільно викласти в наступній редакції: “Стандартна форма договору позики розробляється Аграрним фондом . . .” і далі по тексту цієї норми.

Для належної кредитної підтримки аграрних товаровиробників необхідно створити Аграрний банк.



Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


Зубець М. Реформування агропромислового комплексу України // Вісн. аграр. науки. – 1999. – № 1. – С. 5.

Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, Т.П. Проценко та ін. – К.: ІДП НАН України, 2003. – 280 с.

Сафонов І. Правові проблеми державної підтримки сільськогосподарських виробників // Право України. – 2005. – № 6. – C. 54-57.

Стативка А.Н. Новые виды договорных отношений с участием аграрных товаропроизводителей. – Х.: Право, 1999. – 124 с.

Леонтьев В.В. Трудный поворот к рынку. – М.: Юрид. лит., 1990. – 273 с.

Государство. Право. Экономика: Науч. изд. – М.: Юрид. лит., 1989. – 488 с.

Бахобов А., Сидоренко В. Государственное регулирование аграрной сферы экономики // Междунар. с.-х. журн. – 2002. – № 6. – С. 10.

Статівка А. Державне регулювання продовольчого ринку України в сучасних умовах // Право України. – 2001. – № 10. – С. 29-32.

Ханнанов Р.А., Ханнанова Т.Р. Государственное регулирование устойчивого аграрного производства. – Уфа: Гилем, 1997. – 126 с.

Сільські вісті: Газета. – 2005. – 14 жовт.

Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / За ред. В.І. Семчика. – К.: Наук. думка, 1998. – 245 с.

Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: Наук.-навч. посіб. / За ред. Н.І. Титової. – Л.: Паїс, 2005. – 368 с.

Аграрное право: Учебник для вузов / Под ред. Г.С. Быстрова, М.И. Козыря. – 2-е. изд., испр. и доп. – М.: Юрист, 1998. – 534 с.

Стативка A.M. Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка. – Х.: Право, 1997. – 240 с.

Фастов Л., Ципенко Г. Право і організація діяльності радгоспів. – К.: Політвидав України, 1975. – 135 с.

Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 527.

Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М.,1998. – 790 с.

Большой юридический словарь / Под ред. А.Н. Азримена. – ИНФРА-М., 1997. – 793 c.

Дешко Л. Поняття державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я // Право України. – 2005. – № 8. – С. 28-31.

Balwin R., Scott С., Hood С. A Reader on Regulation. – Oxford: University Press, 1998. – Р. 115.

Кравцова Т. Правова природа державного регулювання підприємницької діяльності // Підпр-во, госп-во і право. – 2003. – № 8. – С. 3-6.

Господарський кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 208 с.

Ластовецький А. Необхідність, межі та критерії доцільності державного регулювання підприємницького сектора економіки // Підпр-во, госп-во і право. – 2002. – № 8. – С. 72-76.

Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины: Учебник. – Х.: Одиссей, 2005. – 799 с.

Аграрне право України: Підручник / За ред. В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 c.

Аграрне право України: Підручник / За ред. В.Н. Гайворонського, В.П. Жушмана. – Х.: Право, 2003. – 240 с.

Аграрне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного. – К.: Істина, 2004. – 445 с.

Бейкун А. Державне регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу: поняття і суть // Право України. – 1997. – № 9. – С. 26-35.

Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон УРСР від 17.10.1990 р., № 400-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990. – № 45 – Ст. 602.

Статівка A.M. Про протекціонізм сільського господарства України в сучасних умовах (деякі організаціно-правові питання) // Стан та перспективи розвитку аграрного права: Міжнарод. наук.-практ. конф. (Київ, 26-27 трав. 2005 р.). – К., 2005. – С. 41

Коваленко Т.О. Систематизація аграрного законодавства України // Стан та перспектики розвитку аграрного права: Міжнарод. наук.-практ. конф. (Київ, 26-27 трав. 2005 р.). – К., 2005. – С. 85.

Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992 р., № 2114-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.

Про селянське (фермерське) господарство: Закон України від 20.12.1991 р., № 2008-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 14. – Ст. 186.

Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про селянське (фермерське) господарство”: Закон України від 22.06.1993 р., № 3329-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 32. – Ст. 341.

Фермер – вільний селянин // Газета Асоц. фермерів України. – 1992. – 3 квіт.

Аграрне законодавство України // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – Вип. 1 / Відп. ред. В.В. Янчук. – К.: Юрінком, 1996. – № 5. – 302 с.

Титова Н. Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді.– Л.: Атлас, 1998. – 184 с.

Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 р., № 469/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 39. – Ст. 261.

Семчик В.І., Панькова Л.О. Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Наук. доп. – К.: ІДП НАН України, 2005. – 88 с.

Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України від 17.12.1998 р., № 320-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 5/6. – Ст. 39.

Про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення країни в 1997-1998 роках: Закон України від 23.05.1997 р., № 288/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 295.

Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків – сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів (комбінатів) за станом на 1 січня 1998 року: Указ Президента України від 18.06.1998 р., № 651/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 25. – Ст. 906.

Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років: Закон України від 18.01.2001 р., № 2238-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 52.

Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 04.07.2002 р., № 37-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.

Про молоко та молочні продукти: Закон України від 24.06.2004 р., № 1870-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 513.

Науково-практичний коментар до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” / За заг. ред. А.М. Статівки // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – К.: Юрінком Інтер. – 2005. – № 10. – 350 с.

Берлач А. Правове забезпечення земельної та аграрної реформи в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 125-128.

Статівка A.M. Сільське господарство України та його інтеграція в міжнародні сільськогосподарські й торговельні організації: проблемні питання // Право України. – 2003. – № 4. – С. 42-45.

Титова Н.І., Нацюк А.А. До питання та характеристика аграрного законодавства // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – К.: ІДП НАН України, 2001. – Вип. 11. – С. 393-398.

Семчик В.І. Теоретичні засади формування організаційних та правових інститутів аграрного ринку // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрних і земельного ринків в Україні: Наук. доп. – К., 2005. – С. 16-17.

Козырь М.И. Аграрное право России: проблемы становления и развития. – М.: Право и гос-во, 2003. – 92 с.

Семчик В.І. Аграрна і земельна реформи. Право і реальність // Правова держава: Щорічник наук. пр. – К.: ІДП НАН України, 2002. – Вип. 13. – С. 181-188.

Аграрне право України: Практикум / За ред. В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 254 с.

Семчик В.І. Проблеми гармонізації аграрного законодавства України і зарубіжних країн // Правова держава: Щорічник наук. пр.: До 10-ї річниці Незалежності України та 5-ї річниці Конституції України. – К.: ІДП НАН України, 2001. – Вип. 12. – С. 426-439.

О государственном регулировании агропромышленного производства: Закон РФ от 14.07.1997 г., № 100-ФЗ // Собр. законодательства РФ. – 1997. – № 29. – Ст. 3501.

Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України від 18.10.2005 р., № 2982-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 1. – Ст. 17.

Веденов М.Ф., Крелянский В.И. Соотношение структуры и функций в живой природе. – М.: Знание, 1966. – 48 с.

Семеусов В.А. Функции хозяйственного договора: Учебн. пособ. – Иркутск: Изд-во Иркутск. гос. ун-та, 1979. – 86 с.

Файзуллин Г.Г. Правовые вопросы государственного управления сельским хозяйством в России. – М.: Право и гос-во, 2004. – 296 с.

Советский энциклопедический словарь/ Гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1985. – 1600 с.

Опрышко В.Ф. Народохозяйственный комплекс: управление и право. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 167 с.

Кіданова Н.Б. Державна політика правового забезпечення державного управління аграрним сектором економіки: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Харк. регіон. ін-т. – Х., 2003. – 19 c.

Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 1998.– 159 с.

Современный словарь иностранных слов: Сост. Н.М. Ланда и др. / Ведущ. ред. Л.Н. Комарова. – СПб.: Дуэт, 1994. – 752 с.

Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.

Мостовий Г.І. Агробізнес: державне регулювання.– Х.: Основа, 2002. – 300 с.

Ленин В.И. Доклад на І Всероссийском съезде представителей финансовых отделов Советов 18 мая 1918 г. // Ленин В.И. Полн. собр. соч. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1974. – Т. 36: Март – июль 1918. – С. 350-355.

Раевский В.А. Финансовые регуляторы в системе управлення общественным производством: Теоретические подходы к совершенствованию финансовой системы // Финансы СССР. – 1991. – № 5. – С. 2, 3.

Лушин С.И. Кредитно-финансовая сфера: пути и проблемы перехода к рыночным отношениям // Финансы. – 1997. – № 2. – С. 17-21.

Зенкова И. Инвестирование АПК и новые формы хозяйствования // АПК: экономика, управление. – 1991. – № 2. – С. 17.

Холод Л.И. Возможные пути реформирования финасово-кредитного механизма в АПК // Экономика с.-х. и перерабатывающих предприятий. – М. – 1996. – № 10. – С. 8-12.

Cаблук П.Т. Проблеми забезпечення паритетних економічних відносин // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Тези доп. і наук. повідомл. на наук.-практ. конф. (м. Київ, 8 лип. 2003 р.). – К., 2004. – С. 29, 30.

Вкласти гривню – отримати дванадцять // Сільські вісті. – 2005. – 25 лист.

Назарбаєв Н. Будуємо державу для народу: З вист. Н. Назарбаєва – Президента Респ. Казахстан // Сільські вісті. – 2005. – 22 лист.

Концепція розвитку АПК області // Сільські вісті. – 2005. – 1 груд.

Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства.– К.: Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.

Скотар М.Я. Вдосконалення кредитних правовідносин в аграрному секторі економіки України // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Тези доп. і наук. повідомл. на наук.-практ. конф. (м. Київ, 8 лип. 2003 р.). – К., 2004. – С. 81.

Корбут Л.Ф. Финансовые проблемы сельськохозяйственного производства при переходе к рынку. – М.: ВНИИТЗИ АПК, 1991. – 151 с.

Про банки і банківську діяльність: Закон УРСР від 20.03.1991 р., № 872-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 281.

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р., № 2121-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 5/6. – Ст. 30.

Ханнанова Т.Р. Проект Федерального Закона “О развитии сельского хозяйства” и совершенствование банковского законодательства // Актуальные проблеми аграрного права России: теория и практика / Отв. ред. М.И. Козырь, А.И. Бобылев. – М.: Право и гос-во. – 2004. – 317 с.

Якоцевский В.Н. Аграрные отношения в СССР в период строительства социализма. – М.: Наука, 1964. – 231 с.

Косянчук